СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Короткий зміст

Основний зміст ДИСЕРТАЦІЙНОЇ роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання дослідження, його предмет та об’єкт, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади вирішення проблем мотивації персоналу промислових підприємств” досліджено понятійно-категоріальний апарат проблеми мотивації персоналу, визначені загальні тенденції розвитку мотивації персоналу машинобудівних підприємств за сучасних умов господарювання, згруповані різноспрямовані фактори мотивації персоналу машинобудівних підприємств.

На основі систематизації концептуальних підходів до визначення основних категорій в понятійному апараті проблеми управління мотивацією персоналу уточнено зміст таких понять, як: потреба, мотив, стимул, стимулювання, мотиваційна сфера. Обґрунтовано, що мотивація персоналу – це складне і багатопланове явище, яке потребує всебічного вивчення. Дослідження різних підходів до визначення мотивації персоналу та виділення їхніх ключових характеристик дозволило уточнити соціально-економічний зміст поняття “мотивація персоналу”, яке трактується як довготривалий процес спонукання людини до певної активності трудової діяльності, в основі якої лежить необхідність задоволення актуальних потреб, в умовах наявності зовнішніх стимулюючих впливів. Удосконалено структурну схему процесу мотивації поведінки персоналу, яка передбачає авторський погляд на зміст основних елементів мотивації персоналу, враховує індивідуальні особливості працівників при формуванні потреб, орієнтує на досягнення результатів праці, цілей підприємства шляхом узгодження з особистими цілями.

Аргументовано, що специфіка діяльності машинобудівних підприємств визначають особливості управління персоналом та його мотивацію. В роботі визначені загальні тенденції розвитку мотивації персоналу підприємств.

Враховуючи завдання дисертаційного дослідження, в роботі проаналізовані й класифіковані внутрішні фактори, що впливають на мотивацію персоналу машинобудівних підприємств, які визначені автором як організаційні, техніко-технологічні, соціальні, економічні, професійні та особисті. Зроблено висновок про те, що з огляду на кризову ситуацію, в якій перебуває значна частина машинобудівних підприємств, все більшого значення набувають соціально-економічні фактори мотивації персоналу. Систематизація виділених факторів за допомогою причинно-наслідкової діаграми дає можливість виявити причини недостатньої мотивації персоналу та підвищити ефективність прийняття рішень в управлінні персоналом. 

У другому розділі “Економіко-статистична оцінка соціально-економічних факторів мотивації персоналу машинобудівних підприємств України” проаналізовані фактори і причини демотивації персоналу машинобудівних підприємств, розроблено методичний підхід до оцінювання вагомості впливу мотиваційних факторів на рівень мотивації персоналу машинобудівних підприємств, здійснений аналіз впливу соціально-економічних факторів мотивації персоналу на результативні показники діяльності машинобудівних підприємств.

Встановлено, що вплив кризових явищ в економіці, зокрема в машинобудуванні, зумовлює негативні зміни в системі управління мотивацією персоналу підприємств, послаблює мотиви до продуктивної праці. Це обумовлює необхідність пошуку нових механізмів мотивації персоналу, які б враховували динамічні зміни ринкового середовища, особливості економічної ситуації та розвиток машинобудування в сучасних умовах. У дисертації здійснено групування факторів, які викликають зміни в мотивації персоналу машинобудівних підприємств, та запропонований їх поділ на макроекономічні, соціально-демографічні, організаційно-технологічні, професійні, управлінські і культурні. Встановлені наслідки впливу демотивуючих факторів, які викликають зміни у трудовій свідомості персоналу та обґрунтована необхідність їх врахування при розробці політики управління мотивацією персоналу підприємства.