СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ СТАЛОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність та важливість теми дослідження, викладено зв’язки з науковими програмами університету, сформульовано мету, визначено завдання, об’єкт та предмет, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів в дисертації, подано інформацію про публікації за темою наукового дослідження, окреслено його структуру.

У першому розділі «Концептуальна основа сталого туризму в Україні» узагальнено основні теоретичні положення щодо сталого туризму в їх еволюційному становленні; виявлено особливості та елементи концепції сталого туризму, регулювання його розвитку на рівні держави; запропоновано систему індикаторів сталого туризму.

Становлення теорії сталого туризму пов’язано з появою наукових думок стосовно альтернативи стихійному неконтрольованому зростанню глобальної економіки у вигляді нової концепції сталого розвитку. Аналіз сучасної наукової літератури дозволив виділити основні сучасні підходи щодо обґрунтування дефініції сталого туризму, серед яких: інтрагенераційний підхід, акцентується увага на важливості довгострокового забезпечення потреб у якісних туристичних послугах для всіх поколінь (Шахраюк-Онофрей С.І., Кудла Н., Новіков B.C.); економічний підхід – головним елементом виступає зміна механізму використання туристичних ресурсів (Арсеньєва Є.І., Кусков А.С., Феоктистова Н.В. ); збалансований підхід – головним елементом виділяється забезпечення рівноваги між позитивним впливом туризму на три складові розвитку країни – економічну, соціальну та екологічну (Лукичев А.Б.); екологічний підхід підкреслює пріоритетність захисту природного довкілля (Біч Дж., Чедвик С., Смаль В.В., Смаль І.В.); змішаний підхід, який поєднує характеристики двох або більше вищезазначених підходів (Карпова Г.А., Максарова Е.М.).

Аналіз існуючих теоретичних напрямів, дозволив визначити наявну теоретичну невизначеність щодо змісту сталого туризму та методології його розвитку. Виявлено різницю між концепцією екологічного та сталого туризму, а також запропоновано визначення понять «сталий розвиток туризму» та «сталість туризму», які в більшості випадків категоріально не відрізняються від поняття «сталого туризму» і використовуються як синоніми. Обґрунтування поняття сталий туризм, дозволило константувати, що це форма взаємозв'язаних економічних відносин у процесі формування і реалізації туристичного продукту, які створюють умови для підтримки і покращення економічного, екологічного, соціально-культурного добробуту населення країни, забезпечують довгострокове використання туристичних ресурсів шляхом їх керованого розвитку та постійного вдосконалення технологій виробництва та надання послуг, профілактичних заходів з попередження негативного впливу туристів на місцевість.

Розроблено концептуальну основу розвитку сталого туризму в Україні (рис. 1), базовими елементами якої є платформа розвитку, що включає стале виробництво туристичного продукту, стале споживання, сталий стиль життя місцевих громад та освіту; можливі напрями державного регулювання розвитку, cукупність прийнятних методів та у відповідності до них інструментів; набір індикаторів сталого туризму, які узгоджено з метою розвитку та дозволяють проводити моніторинг для внесення коректуючих заходів в напрями політики розвитку, та з якими повинні бути гармонізовані обрані методи регулювання.

Обґрунтовано необхідність розробки і застосування системи індикаторів сталого туризму, які можуть бути поділено на дві принципіально різні групи – екстернальні, загалом це агреговані показники, що дозволяють оцінювати вплив туристичної галузі на економічну, екологічну та соціальну складові розвитку країни; інтернальні – показники, які характеризують та узагальнюють інформацію про стан певних характеристик галузі у статиці та динаміці, та надають можливість оцінити напрямок змін (прогрес чи регрес).

Запропонована система індикаторів, у відповідності до інтернального підходу, складається з чотирьох кластерів та розподілених між ними 12 критеріїв, які виступають ознаками, що взяті за основу класифікації індикаторів сталого туризму у відповідності до того, яку складову мети розвитку вони відображають:

І кластер «Підвищення якості життя населення» включає критерії – зміна розмірів доходів на рівні галузі і домогосподарств, забезпечення зайнятості в туристичній галузі та кадрова підготовка, розвиток малого та середнього бізнесу в туристичній галузі, задоволеність місцевого населення від розвитку туризму;

ІІ кластер «Захист природнього та культурного середовища» – стале споживання природніх ресурсів для задоволення туристичних потреб, розвиток природоохоронної справи, захист культурної спадщини;

ІІІ кластер «Задоволення від якості туристичних послуг» – відповідність якості туристичних послуг, рівень задоволенності туристів, зміна рівня конкурентоспроможності туристичної галузі;

ІV кластер «Управління та моніторинг» – якість планування розвитку сталого туризму, якість управління розвитком сталого туризму.