Танська Валентина Володимирівна Підготовка майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників

Короткий зміст

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність наукового пошуку з обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, його методологічні основи та застосовані технології; методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення; висвітлено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження у практику діяльності вищих навчальних закладів.
У першому розділі – „Теоретичні основи підготовки майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників” – розкрито історико-педагогічний аспект становлення екологічної освіти у парадигмі педагогічної науки та практики, розглянуто науково-теоретичні основи вдосконалення означеного виду підготовки вчителів, проаналізовано понятійно-категоріальний апарат дослідження.
У дисертаційному дослідженні, відповідно до принципу історизму, нами було виділено та обґрунтовано такі періоди:
1. Період екологічної міфології (до XIV ст.), який характеризується накопиченням значного матеріалу (міфів, легенд, казок, вірувань, звичаїв, обрядів), що нині складає основу народного календаря.
2. Період емпіричної екології (XIV – перша половина XIX ст.), що вирізняється спрямованістю на формування цілісного сприйняття природи (вона виступає вершиною втілення ідеї гармонії і краси, навколишнє середовище не є ворожим для людини і може бути пізнаним). Характерною рисою цього періоду розвитку освіти в Україні є виникнення потреби у підготовці значної кількості висококваліфікованих педагогів. Уперше систематично здійснено підготовку вчителів.
3. Період становлення екології як науки (друга пол. XIX – перша пол. XX ст.), який відзначається розвитком екологічної науки, значними масштабними

еколого-географічними дослідженнями, узагальненням і систематизацією екологічних знань, накопиченням цінного педагогічного досвіду, використанням сучасних (на той час) форм та методів навчання. Акцент робиться на введення предметної системи, яка орієнтована на студента з високим рівнем знань. Водночас питання змісту й організаційних форм екологічної підготовки студентів-біологів залишалися поза увагою дослідників.
4. Період виділення соціальної екології в системі екологічних наук, становлення системи екологічної освіти (70-ті роки XX – початок ХХІ ст.) характеризується виникненням у науці нового напряму – соціальної екології. На сучасному етапі визначається важливість реформування змісту і технології підготовки майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників. Пріоритетним напрямом стає особистісно-орієнтована професійно-педагогічна підготовка вчителів-біологів.
У дослідженні, відповідно до його предмета і завдань, розкрито й проаналізовано понятійно-категоріальний апарат, зокрема обґрунтовано сучасний зміст таких базових понять, як: „екологічна освіта старшокласників”, „готовність майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників”, „підготовка майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників”.
Сутність поняття „екологічна освіта старшокласників” розглядається нами як цілеспрямований процес формування знань про навколишнє середовище і місце людини в ньому, специфічних умінь і навичок, способів діяльності, морально-етичних норм поведінки, готовності приймати екологічно доцільні рішення. Результатом цього процесу є формування екологічної культури.
Під „готовністю майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників” розуміємо складне, комплексне особистісне утворення, яке вміщує систему власне екологічних, психолого-педагогічних, соціально-екологічних, методичних знань, умінь і навичок організації навчальної діяльності учнів. Дана система реалізується у педагогічному процесі, сформована на основі певного досвіду, позитивного ставлення до екологічної роботи, і передбачає усвідомлення студентами мотивів і потреб у даній діяльності.
Поняття „підготовка майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників” розглядається у дисертації як складний комплексний багатофункціональний процес, скерований на усвідомлення мотивів, потреб в екологічній освіті та діяльності; набуття та засвоєння знань, навичок і умінь та їх творче використання; на формування цінностей та оволодіння технологіями планування й управління, необхідними для здійснення професійно-педагогічної діяльності з формування екологічної культури як учителя, так і учнів.
Ґрунтовний аналіз основних теоретичних підходів дав змогу виокремити у дисертації філософські аспекти вищої освіти; положення психології про розвиток екологічної свідомості особистості у процесі екологічної підготовки учнів, студентів; теоретичні основи професійної підготовки вчителя; дидактичні теорії підготовки майбутніх учителів до екологічної освіти учнів, формування у них екологічної культури; соціальні, економіко-технічні ідеї розв’язання екологічних проблем глобального характеру. Все зазначене вище стало основою побудови функціонально-структурної моделі підготовки майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників.
У другому розділі – „Функціонально-структурна модель підготовки майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників” – розглянуто специфіку екологічної освіти старшокласників, розроблено відповідну функціонально-структурну модель, визначено критеріальні характеристики готовності студентів-біологів до екологічної діяльності у старшій школі.
Функціонально-структурна модель підготовки розкриває особливості структури (з яких елементів та етапів складається процес підготовки), послідовність, зв’язок цих елементів і в цілому особливості конструювання змісту даної підготовки (рис. 1).
Функціональні компоненти підготовки майбутнього вчителя біології визначено на основі вивчення професіограми вчителя, державних стандартів, наукових досліджень О. Абдулліної, Б. Андрієвського, В. Бондаря, С. Вітвицької, О. Дубасенюк, І. Зязюна, О. Мороза, Н. Ничкало, І. Підласого, В. Сластьоніна та ін.
Нами виокремлено функціональні компоненти, що входять до моделі підготовки майбутнього вчителя біології: діагностико-корегуючий (стартовий компонент професійно-педагогічної діяльності, який передбачає дослідження об’єкта, процесу й результатів своєї праці, а також актуальних проблем розвитку і виховання старшокласників); розвивально-проективний (передбачає проектування провідних цілей і програм з екологічних проблем, індивідуального розвитку особистості старшокласника, моделювання цілей, засобів удосконалення особистої екологічної культури і педагогічної майстерності); стимулюючо-спонукальний (передбачає встановлення педагогічно доцільних стосунків зі старшокласниками, створення атмосфери психологічної підтримки, творчого пошуку); комунікативно-виховний (містить знання основ культури спілкування, оволодіння мовленнєвою культурою й уміння реалізувати цю функцію у майбутній професійній діяльності); організаторський (полягає в оволодінні вмінням залучати старшокласників до екологічної, природоохоронної діяльності); контрольно-оцінний (містить контроль, самоконтроль, оцінку та самооцінку здійсненої екологічної діяльності з метою фіксації її результатів та подальшої їх переоцінки).

Реалізація цих функцій відбувається у процесі професійно-педагогічної діяльності майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників і залежить від рівня розвитку таких структурних компонентів, як: ціле-мотиваційний (орієнтація на роль та місце екологічної освіти у школі; усвідомлення значущості основних мотивів формування екологічної культури); інформаційний (набуття належного рівня власне екологічних, психолого-педагогічних, соціально-екологічних та методичних знань); діяльнісний (набуття гностичних, мотиваційних, конструктивних, проектувальних, комунікативних, організаторських та оцінних умінь, необхідних для успішного формування екологічної культури старшокласників); емоційно-ціннісний (формування соціальних, педагогічних, моральних, екологічних та „я-цінностей”); творчо-пошуковий (формування показників, які сприяють розвитку самоаналізу і самооцінки своєї професійно-педагогічної діяльності та здатності до самовдосконалення).
Розроблена модель вміщувала такі основні блоки: теоретичний (психолого-педагогічна підготовка, спеціально-екологічна підготовка), практичний (практичні заняття) та науково-методичний (робота клубів, гуртків, зустрічі з учителями-новаторами, проведення соціально-психологічних тренінгів, екологічна пошукова робота та інше).
Пріоритетне місце в системі підготовки студентів-біологів займав розроблений нами факультативний курс „Підготовка майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників”.
У дисертації доведено, що в процесі реалізації функціональних та структурних компонентів розробленої моделі формується готовність майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників як інтегральна якість; нами виділено чотири рівні готовності вчителів до роботи у нових соціокультурних умовах (високий, достатній, середній та початковий). Стисло охарактеризуємо їх.
Високий рівень характеризується глибоким усвідомленням проблем екологічної освіти учнів старшої школи; високорозвиненими, систематизованими знаннями, вміннями у досліджуваній сфері; творчим застосуванням у педагогічній практиці засобів діагностики та корекції індивідуальних особливостей старшокласників.
Достатній рівень – позитивним ставленням та інтересом до екологічної діяльності у старшій школі; володінням систематизованими еколого-педагогічними знаннями, вміннями; переконанням у необхідності екологічної освіти старшокласників; спробою реалізації диференційованого підходу.
Середній рівень – епізодичним проявом інтересу і позитивним ставленням до реалізації екологічної освіти старшокласників; засвоєнням окремих елементів базових знань та їх практичним застосуванням у стандартних і деяких нестандартних ситуаціях; готовністю методично впевнено і самостійно організовувати екологічну діяльність; потребою у самовдосконаленні, яка з’являється тільки при виникненні труднощів у екологічній роботі.
Початковий рівень – відсутністю інтересу до екологічної роботи з учнями старшої школи та потреби у самовдосконаленні; засвоєнням елементів професійних знань, практичне значення яких не усвідомлюється (знання застосовуються лише в стандартних ситуаціях); недостатнім володінням професійними вміннями та навичками, неспроможністю їх застосовувати на практиці.
У дослідженні доведено, що впровадження функціонально-структурної моделі підготовки студентів природничих факультетів до екологічної освіти старшокласників передбачає врахування психологічних особливостей тієї вікової групи молоді, з якою майбутній учитель має організувати продуктивну взаємодію, введення нових екологічно спрямованих навчальних дисциплін, технологій освітньої підготовки.
У третьому розділі – „Експериментальна перевірка функціонально-структурної моделі підготовки майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників” – викладено програму організації дослідження, уточнено досліджувану модель, проаналізовано та узагальнено результати констатувального та формувального етапів педагогічного експерименту.
Аналіз результатів констатувального етапу дослідження дав змогу зробити висновок про те, що традиційна система підготовки майбутнього вчителя біології в Україні недостатньо спрямована на організацію особистісно-зорієнтованого підходу. Про це свідчить невисокий рівень сформованості ціле-мотиваційної, інформаційної, діяльнісної, емоційно-ціннісної та творчо-пошукової сфер у вчителів біології старшої школи, відсутність систематичного використання активних методів навчально-пізнавальної діяльності старшокласників та низький рівень науково-методичного забезпечення процесу екологічної освіти учнів. Необхідною стала розробка перспективної особистісно-зорієнтованої технології підготовки майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників.
За розробленою технологією формувальний етап нашого дослідження передбачав реалізацію цільового, змістово-інформаційного, процесуального та контрольно-оцінного компонентів навчальної діяльності.
Реалізація цільового компоненту спрямовувалася на виявлення і розуміння оцінки респондентами цілей і завдань педагогічної діяльності, усвідомлення ними значущості знань, умінь, навичок у сфері екологічної освіти, наявність психологічної установки на професійно-педагогічне вдосконалення.
Змістово-інформаційний компонент передбачав володіння змістом навчального матеріалу і його поступову структуризацію, узгодження з дидактичною метою екологічної освіти України.
Реалізація в ході формувального етапу експерименту процесуального компонента навчальної діяльності передбачала організацію навчання, комплексне планування навчально-виховних завдань, обґрунтований відбір методів, форм і засобів його організації, дидактичну систему викладача, спрямовану на більш ефективне досягнення розроблених цілей підготовки майбутнього вчителя біології до екологічної освіти старшокласників.
Контрольно-оцінний компонент вміщував систему контролю і самоконтролю, оцінку та самооцінку, корекцію та самокорекцію готовності студентів-біологів до екологічної діяльності у старшій школі.
Результати експериментального дослідження засвідчують, що розроблена комплексна цільова програма забезпечила статистично значущі кількісні та якісні зміни в основних структурних компонентах підготовки майбутніх учителів біології до екологічної освіти старшокласників, що виявилось у позитивній динаміці загальних рівнів готовності студентів (див. рис. 2).
Достовірність результатів експерименту здійснювалося за допомогою комплексу методів, зокрема: методики О. Смірнова, статистичного t-критерія розподілу Ст’юдента.
Одержані результати показали, що за період проведення формувального етапу експерименту в експериментальних групах, на відміну від контрольних, зменшилась кількість студентів з початковим рівнем готовності (з 51 % до 11 %), водночас зросла кількість студентів зі середнім (з 32 % до 19 %), достатнім (з 14 % до 32 %) і високим (з 3 % до 37 %) рівнями.
Окрім кількісних показників, завершальний період формувального етапу експерименту позначився помітним зростанням ряду якісних показників, як-от: збільшилася потреба цілісного збагачення знань про навколишнє середовище під час занять на природі (0,73 в кінці експерименту проти 0,51 на початку); підвищився рівень власне екологічних (0,74 проти 0,54) та методичних (0,74 проти 0,52) знань; найбільш суттєвого зростання рівня сформованості набули мотиваційні (0,75 проти 0,56) вміння; збільшився рівень соціальних (0,75 проти 0,52), екологічних (0,74 проти 0,53) цінностей; зросла потреба у творчій діяльності (0,74 проти 0,58).
Результати, одержані після завершення формувального етапу експерименту, свідчать про ефективність упровадження функціонально-структурної моделі та технології підготовки майбутніх учителів біології до екологічної освіти старшокласників.