Теоретичні основи дослідження шкоди, заподіяної злочином

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми. Прийняття 5 квітня 2001р. нового Кримінального кодексу України  (далі КК України) ставить перед наукою кримінального права необхідність всебічного дослідження проблем вчення про злочин з метою вироблення науково обґрунтованих рекомендацій для правильного застосування нового закону, а також подальшого прогнозування нормотворчої діяльності. У зв’язку з цим безсумнівну актуальність набуває розробка питань, які пов’язані із вивченням такого явища, як шкода, заподіяна злочином.

Недооцінка та приниження значення теоретичних розробок в науці кримінального права впливає на якість чинного кримінального законодавства України, і, як наслідок, на діяльність правоохоронних органів, які безпосередньо застосовують ці норми права. Згідно з цим, можна навести положення чинного Кримінального кодексу України, де досить поширеним є використання поняття “шкода” при визначенні наслідків злочину в диспозиції статей Особливої частини (наприклад, “матеріальна шкода”, “майнова шкода”, “фізична шкода” тощо), а також при характеристиці “оціночних” понять (наприклад, “тяжкі наслідки”, “особливо тяжкі наслідки” та ін.). На сьогоднішній день проблема законодавчого використання понять “шкода” та “наслідки” в диспозиціях статей Особливої частини КК України є однією з найбільш гострих та дискусійних. І вирішити цю проблему повинна, насамперед, наука кримінального права. Це ні в якому разі не принижує значення практичного досвіду і напрацювань практики при проведенні наукових досліджень, але існуючі на практиці проблеми дуже часто обумовлені недостатньою теоретичною базою або відсутністю концептуальних теоретичних розробок в науці кримінального права.

Актуальність теми дослідження обумовлена і тим, що шкода, заподіяна злочином, не має самостійного термінологічного значення в межах науки кримінального права, а використовується, насамперед, як термінологічний інструмент при визначенні та характеристиці інших понять, наприклад, критеріїв криміналізації діянь, суспільної небезпеки злочину, суспільно небезпечних наслідків злочину, малозначності діяння тощо. При цьому поняття “шкода” набуває у працях вчених різний зміст в залежності від предмету їх наукового дослідження. Такий підхід розмиває зміст поняття „шкода, заподіяна злочином”, надає йому багатозначний характер, і не дає можливості загального використання цього поняття в одному значенні в межах науки кримінального права та кримінального законодавства.

Цьому питанню постійно приділяється увага в юридичній літературі як на загальнотеоретичному рівні, так і в науці кримінального права. Як правове явище ”шкода, заподіяна злочином”, досліджувалася в різних аспектах у працях радянських вчених, вчених-криміналістів Росії і України: П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, Д.М. Бахраха, Я.М. Брайніна, А.М. Бєлякової, Н.Д. Дурманова, В.А. Клімєнко, О.В. Кобзєвої, М.Й. Коржанського, В.І. Кофмана, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, Ю.І. Ляпунова, В.В. Мальцева, П.С. Матишевського, А.С. Міхліна, М.І. Мельника, О.І. Мурзінова, В.О. Навроцького, Б.С. Никифорова, Б.Д. Овчиннікова, М.І. Панова, О.О. Піонтковського, В.С. Прохорова, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, Г.В. Тімейко, А.М. Трайніна, Т.В. Церетелі, С.Д. Шапченко, М.Д. Шаргородського, О.Ф. Шишова, В.П. Ємел¢янова  та інших. Разом з тим, праці вчених в основному були присвячені або вивченню інших кримінально-правових інститутів і тому фрагментарно досліджували шкоду, заподіяну злочином, або були присвячені тільки якомусь одному аспекту цієї теми, наприклад, суспільно небезпечним наслідкам чи наслідкам злочину.

Запропоноване до розгляду дослідження демонструє комплексний підхід до проблем визначення шкоди, заподіяної злочином, та з’ясовує її значення як самостійного поняття кримінального права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.  Дослідження здійснено в межах виконання комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376 / 2000, Указу Президента України від 18 лютого 2002 року “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” №143, програми наукових досліджень Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова і кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики (номер реєстрації 207/ 125-18 від 29 січня 2001 року).