ТРАНСФЕР ІННОВАЦІЙ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – „Теоретико-методологічні основи та фундаментальні засади трансферу інновацій в аграрній сфері” – розглянуто фундаментальні основи інноваційної діяльності в аграрній сфері, розкрито теоретичну сутність трансферу інновацій як економічної категорії та методологічні підходи до його оцінки, а також проаналізовано нормативно-правову базу інноваційної діяльності та трансферу інновацій в аграрній сфері.

Автором підкреслено, що ефективний розвиток будь-якої галузі національної економіки в умовах відкритості економіки та глобалізаційних процесів щодо об’єднання й укрупнення різних організаційно-правових форм господарювання базується на конкурентоспроможних бізнесових структурах, що здатні, з одного боку, виробляти високоякісну продукцію, а з іншого, спроможні знайти споживача виробленого продукту.

Сільськогосподарське виробництво, як одна з важливих галузей національної економіки, що покликана забезпечувати продовольчу, а отже й економічну безпеку країни, використовує крім трудового та матеріально-технічного ресурсу ще й землю як предмет і засіб праці. Таким чином, економічно та фінансово потужні сільськогосподарські підприємства стають активними учасниками й гравцями на світових ринках.

З метою збереження та нарощування економічного потенціалу підприємств частку отриманого від реалізації продукції прибутку необхідно спрямовувати на інвестиції у власний розвиток через запровадження новітніх технологій виробництва, пошук нових ринків збуту продукції, удосконалення організаційної структури. У більшості випадків ці нововведення являють собою впровадження у виробництво інновацій.

У роботі під інновацією розуміється щось нове, те, чого не було або не використовувалося раніше, що є матеріалізацією наукових знань, а діяльність, пов’язана з розробкою, впровадженням та одержанням від неї результату, є інноваційною. Ефективний розвиток аграрної сфери й економіки країни можливий лише на основі успішного поєднання всіх елементів інноваційної діяльності, а саме науки, техніки, технології та виробництва.

Інновації у завершеному вигляді – це готові до впровадження новітні технології, які вже на виробництві здатні підвищити ефективність господарської діяльності будь-якого виду підприємництва. Процес одержання та впровадження у виробництвом таких новітніх технологій реалізується в тому числі через їх трансфер. Під трансфером інновацій автор пропонує розуміти задокументований на договірних відносинах процес, яким установлюються, змінюються або передаються авторські права на нематеріальний актив від власника інновації (або його представника) – юридичної, чи фізичної особи з або без одержання ним прямої економічної вигоди до реципієнта з метою впровадження її у виробничий процес. На рис. 1 представлена графічна інтерпретація трансферу інновацій.

Ефективний розвиток будь-якої сфери діяльності залежить від існування чіткої правової системи та нормативно-правового законодавства. Особливу увагу, з точки зору законодавчого регулювання, слід приділити ключовим факторам, що випливають на модернізацію вітчизняної економіки, одним із яких є розвиток і впровадження інновацій, а інший – аграрна сфера. Впровадження інновацій в сільському господарстві матиме синергетичний ефект який виявлятиметься у прискореному нарощуванні виробництва сільськогосподарської продукції, зростанні експортного потенціалу країни, розвитку сільських територій та громад, підвищенню добробуту селян.