НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ ВИРОБНИЦТВОМ В УКРАЇНІ

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПЛЕХАНОВ Дмитро Олександрович

354:631.1 (001)

НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ ВИРОБНИЦТВОМ В УКРАЇНІ

25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора наук
з державного управління

Науковий консультант:
ГАМАН Микола Васильович,
доктор наук з державного управління, професор

КИЇВ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ ВИРОБНИЦТВОМ……………………. 17
1.1. Теоретичні основи державного управління агропромис-ловим виробництвом…………………………………………………… 17
1.2. Агропромислове виробництво як об’єкт державного управ-ління………………………………………………………………. 45
1.3. Особливості державної підтримки аграрного виробництва в зарубіжній практиці………………………………………………….. 73
Висновки до розділу 1…………………………………………… 99
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ ВИРОБНИЦТВОМ………………………… 102
2.1. Методологічні засади наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом………………………… 102
2.2. Генезис формування державного управління агропромис-ловим виробництвом…………………………………………………… 113
2.3. Обгрунтування системи наукового забезпечення держав-ного управління агропромисловим виробництвом…………………… 125
Висновки до розділу 2…………………………………………… 143
РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕ-ЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ АГРОПРО-МИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА………………………………………. 146
3.1. Аналіз державних науково-технічних програм та науково-кадрового потенціалу у агропромисловому виробництві……………. 146
3.2. Державне стимулювання науково-дослідної діяльності в агра-рному виробництві………………………………………………… 169
3.3. Формування наукової продукції та забезпечення її впрова-дження………………………………………………………………… 188
Висновки до розділу 3…………………………………………… 206
РОЗДІЛ 4. СТАНОВЛЕННЯ НАУКОВОЇ СИСТЕМИ ДЕР-ЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕЧНІСТЮ ПРОДУКЦІЇ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА……………………………..….. 210
4.1. Аналіз державної системи стандартизації та сертифікації то-варів агропромислового виробництва………………………………. 210
4.2. Розвиток державного управління забезпеченням якості та безпечності продукції агропромислового виробництва……………… 224
4.3. Державна підтримка впровадження науково-технічних досяг-нень та застосування інноваційної продукції в агропромис-ловому ви-робництві…………………………………………………….. 252
Висновки до розділу 4…………………………………………… 279
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ РОЗВИТКУ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕ-ЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ ВИРОБНИЦТВОМ……………………………………………………… 282
5.1. Підвищення ролі науки у вирішенні проблем агропромис-лового виробництва…………………………………………………….. 282
5.2. Обґрунтування заходів державної підтримки розвитку науко-вого забезпечення в агропромисловому виробництві……………. 292
5.3. Розвиток державного регулювання інформаційного забезпе-чення агропромислового виробництва………………………….….. 308
Висновки до розділу 5…………………………………………… 323
РОЗДІЛ 6. РОЗВИТОК СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВ-ЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ ВИРОБНИЦТВОМ НА НАУКО-ВІЙ ОСНОВІ……………………………………………………………. 326
6.1. Розвиток нормативно-правової бази державного управ-ління агропромисловим виробництвом на науковій основі…………. 326
6.2. Формування ефективних механізмів державного управ-ління розвитком агропромислового виробництва…………………….. 334
6.3. Вдосконалення системи державного управління аграрним ви-робництвом в Україні………………………………………………… 362
Висновки до розділу 6…………………………………………… 377
ВИСНОВКИ……………………………………………………… 380
ДОДАТКИ ………………………………………………………... 389
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………... 409

ВСТУП

Актуальність теми. Пройшло достатньо часу, щоб оцінити результати аграрної реформи в Україні. Ці результати широко обговорюються науковою громадськістю. Зазначається, що реформа дала мало позитивних результатів, більше і детальніше аналізуються недоліки її проведення, їх причини. Навряд чи можна заперечувати, що в результаті реформи в аграрній сфері України відбулися значні соціально-економічні перетворення, змінилися економічні, фінансові й правові умови господарювання. Аграрні перетворення проходили в умовах загальноекономічної кризи. На результатах функціонування агропромислового комплексу вкрай негативно позначився і взятий на початку реформ курс на руйнування крупного сільськогосподарського виробництва при відсутності адекватної системи державного регулювання. Приватизація переробних і обслуговуючих підприємств загалом була проведена без урахування інтересів сільського господарства. Це поглибило розрив економічних інтересів і порушило існуючі господарські зв’язки. Поширеною була думка, що з переходом до ринкових відносин роль науки в державному управлінні зменшується, а принцип попиту і пропозиції може замінити необхідність наукового про-гнозування соціально-економічних подій, що розвиваються в Україні. Разом з цим, в засобах масової інформації тема необхідності глибокого наукового опрацьовування соціально-економічних питань з часом зникла.
Держава втратила дієві важелі впливу на цей базовий сектор національ-ної економіки. При цьому найбільших втрат зазнав саме виробничий сектор. У даному дослідженні агропромислове виробництво розглядається в широ-кому розумінні щодо державного управління його сферою. Товаровиробники агропромислової продукції повинні протистояти монопольним діям приватизованих заготівельних, переробних, обслуго-вуючих, торгових підприємств і організацій, постачальників матеріально-технічних ресурсів.
За останні вісімнадцять років обсяг валової продукції, що виробля-ється великими господарствами, скоротився майже на 60%. Нішу, що утворилася, заповнив неефективний дрібнотоварний сектор – особисті підсобні господарства населення, в яких виробляється понад 92% картоплі, 78% овочів, 58% м’яса, 50% молока, 29% яєць і 57% шерсті. Частка господарств населення в загальному обсязі виробництва складає 54%. Це забезпечує хоча б мінімальний рівень продовольчої безпеки, але шлях цей вимушений і веде він до примітивного натурального господарства.
Водночас падіння виробництва і неконкурентоспроможність багатьох видів вітчизняних продовольчих товарів зумовлюють експансію продуктів харчування із зарубіжних країн і загострюють проблему збуту вітчизняної продукції.
Головним наслідком, породженим вольовими рішеннями в системі державного управління загалом та в аграрному секторі економіки зокрема, є вибір способів переходу від командно-адміністративної системи до ринкових відносин. При цьому виборі переважали економічний догматизм і необґрунтованість державного втручання в ті чи інші сфери агропромислового виробництва. Не була чітко визначена наперед стратегічна мета реформи, також детально не були розроблені способи досягнення цієї мети.
Подолання кризового стану сучасного агропромислового виробни-цтва України має здійснюватися на основі наукового забезпечення розвитку його державного управління. За таких умов виникає об’єктивна необхідність обґрунтування теоретико-методологічних засад та розроблення практичних рекомендацій щодо наукового забезпечення державного управління агро-промисловим виробництвом для гарантування продовольчої безпеки держави, виведення його на конкурентоспроможний рівень як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
На актуальність проблеми наукового забезпечення державного управ-ління агропромисловим виробництвом вказують численні теоретичні дослі-дження та узагальнення як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, зокрема: праці А.І. Алтухова [8], В.Я. Амбросова [9], Ю.Д. Білика [18], М.М. Білинсь-кої [21], І.К. Бистрякова [20], В.Г. Бодрова [24], В.Є. Воротіна [34], В.І. Бойка [23], М.В. Гамана [37], В.М. Гейця [38], Б.В. Губського [41], Б.М. Данили-шина [229], О.І. Дація [44], С.М. Кваші [75], М.Х. Корецького [44], М.А. Ла-тиніна [94], О.Ю. Лебединської [97], А.С. Лисецького [95], І.І. Лукінова [224], М.Й. Маліка [103], П.М. Макаренка [100], В.В. Маслакова [109], Л.Ю. Мель-ника [111], О.В. Олійника [134], Б.Й. Пасхавера [147], Е.Е. Румянцевої [124], П.Т. Саблука [240], А.М. Ткаченка [266], І.Н. Топіхи [267], В.О. Точиліна [196], М.А. Хвесика [268], М.Й. Хорунжого [269], Ю.С. Хромова [270], Г.В. Черевка [276], О.І. Шапоренко [277], О.О. Шевченка [279], О.М. Шпича-ка [288], В.В. Юрчишина [295] та інших, а також певний власний нагрома-джений досвід із досліджуваної проблеми.
Незважаючи на різноплановість підходів до висвітлення цієї тематики у наукових виданнях, недостатньо вивченими залишаються проблеми розроб-лення складових наукової державної аграрної політики, визначення структури наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом, розроблення заходів з удосконалення концепції інноваційного розвитку агропромислового виробництва в Україні, визначення напрямів правового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом, удосконалення системи державної підтримки агропромислового виробництва, розроблення принципово нової наукової концепції управління агропромисловим виробництвом, що враховує нову роль держави як суб’єкта управління.
Необхідність теоретичного та практичного вирішення зазначених проб-лем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість ди-сертацій-ного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827) Національної академії, в межах НДР “Державне регулювання інноваційної модернізації промислового комплексу України” (номер державної реєстрації 0109U003003). У зазначеній науково-дослідній роботі автором як старшим науковим співробітником обґрунтовано теоретико-методологічні засади і розроблено шляхи розвитку системи державного управління агропромисловим виробництвом в Україні, запропоновано систему заходів його наукового забезпечення.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження поля-гає в розробленні теоретико-методологічних засад наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом, принципово нової наукової концепції управління та визначення на їх основі пріорітетів у реалі-зації державних науково-технічних програм, напрямів переведення аграрної сфери на інноваційну модель розвитку та правового інструментарію щодо гарантування безпеки та якості харчової продукції.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
- обґрунтувати наукові засади державного управління агропромис-ловим виробництвом щодо мобілізації ресурсів для виводу АПК з кризи на основі інституціональної теорії та світового досвіду;
- розробити інструментарій для аналізу та виявлення причини невико-нання обсягу функцій АПК з виробництва основних видів продукції та удо-сконалити систему державного управління агропромисловим ви-робництвом;
- розробити методологію наукового забезпечення державного управ-ління агропромисловим виробництвом та визначити пріоритети в реалізації державних науково-технічних програм щодо його розвитку;
- обґрунтувати напрями переведення аграрної сфери на інноваційну модель розвитку та елементи системи наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом;
- удосконалити проекти нормативно-правових актів і нормативної до-кументації, якими встановлюються обов’язкові показники щодо безпеки та якості харчової продукції;
- розробити складові наукової державної аграрної політики та структу-ру наукового забезпечення державного управління агропромисловим вироб-
ництвом;
- розробити заходи з удосконалення концепції інноваційного розвитку
агропромислового виробництва в Україні;
- визначити напрями правового забезпечення та систему державної підтримки агропромислового виробництва;
- розробити принципово нову наукову концепцію управління агропро-мисловим виробництвом, що враховує нову роль держави як суб’єкта управ-ління.
Об’єкт дослідження – державне управління розвитком агропро-мислового виробництва.
Предмет дослідження – наукове забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблення тео-ретико-методологічних засад щодо наукового забезпечення системи держав-ного управління агропромисловим виробництвом, які базуються на підви-щенні ролі науки у вирішенні проблем агропромислового виробництва, роз-виток інформаційного забезпечення та удосконалення механізмів державного управління розвитком агропромислового виробництва суттєво доповнять правові, економічні та організаційні засади державного управління економікою України, покращать форми стимулювання державою ринкових процесів, спрямованих на підтримку розвитку вітчизняної аграрної сфери.
Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять зага-льнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на су-часних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано: історичний та логічний методи – для дослідження еволюції постановки проблеми і наступного її вирішення; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом в Україні; методи аналізу і синтезу – для розробки заходів державної підтримки розвит-ку наукового забезпечення в агропромисловому виробництві: розрахунково-конструктивний – з метою вдосконалення системи державного управління аграрною сферою на науковій основі; порівняльного аналізу – для зіставлення ефективних форм і механізмів державного управління розвитком АПК.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внес-ком автора у вирішення актуальної наукової проблеми в галузі державного управління, що полягає в розробці й обґрунтуванні теоретичних і науково-методологічних засад, а також у виробленні на цій основі напрямів розвитку наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом в Україні. Найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, які містять наукову новизну, полягають у тому що:
вперше:
- розроблено теоретико-методологічні засади наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом шляхом системати-зації таких його складових, як: розвиток і вдосконалення відносин власності на землю; розвиток і вдосконалення організаційних форм господарювання; вдосконалення системи економічних взаємовідносин між підприємствами і сферами АПК на базі прогресивних технологій і моделювання кооперативних систем; формування науково-виробничих інтегрованих систем; розробка програм соціального захисту сільського населення, підвищення рівня екологічності виробничих процесів у АПК та його продуктах, підвищення інвестиційної активності підприємств і галузей АПК шляхом раціонального використання інвестицій та створення агропромислово-фінансових груп; реформування системи управління агропромисловим виробництвом; наукове обґрунтування ролі держави в процесі регулювання аграрної економіки та створення ринкової інфраструктури і ринкового середовища, сприятливого для забезпечення рівних умов розвитку агропромислового виробництва всіх форм власності й у всіх його організаційних формах; наукове обґрунтування низки ос-новоположних законодавчих актів з регулювання розвитку АПК, які б сприяли його ефективному функціонуванню;
- розроблена принципово нова наукова концепція управління, що враховує нову роль держави як суб’єкта управління агропромисловим виробництвом, основними положеннями якої є: виділення аграрнопромислового комплексу в єдиний об’єкт управління; чітке визначення об’єктів державної власності; переорієнтація державних функцій від управління окремими підприємствами до координації і економічного регулювання галузевих і міжгалузевих зв’язків; централізація розрізнених по органах виконавчої влади функцій державного управління; створення на підприємствах комерційних служб (маркетингу); комплектування органів господарського управління компетентними кадрами; супроводження з боку наукових центрів процесу вироблення державно-управлінських рішень;
удосконалено:
- методологію наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом, яка, на відміну від усталеної, передбачає вдосконалення і узагальнення ідей і методів для їх практичного використання при вирішенні державних управлінських завдань, зокрема: узагальнення змісту і обсягу функцій, що підлягають виконанню; аналіз існуючого АПК; оцінка впливу чинників і визначення можливих й пріоритетних заходів; розробка документів з планування, регулювання і контролю; встановлення можливих заходів з метою усунення виявленої невідповідності; визначення з числа можливих пріоритетних заходів і реалізовуваних відповідно до ресурсних обмежень; вироблення організацій-но-методичних і програмних рекомендацій щодо порядку реалізації пріоритетних заходів у намічені терміни;
- систему державного управління агропромисловим виробництвом шляхом розробки науково-обґрунтованого інструментарію, направленого на дослідження проблем продовольчої безпеки країни, прогнозування розвитку АПК при різноманітних сценаріях аграрної політики, оцінки заходів по захисту внутрішнього ринку і наслідків від вступу України у СОТ, виявлення впливу АПК на розвиток всієї економіки;
- систему визначення пріоритетів реалізації державних науково-техніч-
-них програм щодо розвитку агропромислового виробництва, яка, на відміну від діючої, на перший план висуває наступне: застосування в аг-рарній сфері ресурсоощадних технологій і технічних засобів, раціональних та оптимальних схем і методів їх використання з урахуванням регіональних природно-екологічних та економічних особливостей аграрного виробництва; розвиток сільської соціальної інфраструктури за рахунок удосконалення цінової політики і спрощення системи оподаткування суб’єктів господарю-вання, пожвавлення ділової активності та поліпшення економічного стану підприємств, зміцнення дохідної частини низових ланок бюджетної системи у сільській місцевості; впровадження та реалізацію науково-технічних проектів на основі широкого застосування здобутків науково-технічного та соціально-економічного прогресу;
- напрями переведення аграрної сфери на інноваційну модель роз-витку, що, на відміну від усталених, враховують такі, як: збільшення чисельності наукових кадрів у сфері аграрної економіки, механізації та електрифікації аграрного виробництва; створення спеціальних інноваційних структур (Агротехнополісів, парків тощо); розвиток ринку техніки для АПК на основі компенсації кредитних ставок НБУ, часткової компенсації вартості техніки, впровадження фінансового лізингу;
- склад системи наукового забезпечення державного управління агро-промисловим виробництвом, яка, на відміну від діючої, враховує такі елемен-ти, як: розробки з проблем управління розвитком агропромислового вироб-ництва, зокрема удосконалення організаційно-економічних механізмів управ-ління, рекомендації щодо здійснення розвитку аграрної реформи, проектти Законів України, Указів Президента України, постанов Кабінету міністрів України, що стосуються інновацій та розвитку аграрної науки;
- проекти нормативно-правових актів, якими встановлюються обов’яз-кові показники щодо безпеки харчової продукції, стосовно розроблення технічних регламентів на харчову продукцію з врахуванням: статті 1 Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів”, статті 2 Закону України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповід-ності”; введення в дію мінімальних специфікацій якості для основних видів-продукції тваринного походження;
- процес розробки нормативної документації і здійснення науково об-ґрунтованого нормування показників якості продукції агропромислового виробництва з реалізацією таких етапів: встановлення припустимих похибок нормування; забезпечення необхідної точності та надійності; забезпечення допустимих похибок оцінки фактичних значень показників якості; розробка методики визначення видової належності тієї чи іншої нової продукції; роз-робка науково обґрунтованої методики нормування показників якості; підтвердження рівня якості нової продукції третьою незалежною стороною; прискорення введення законодавчо-нормативних механізмів регуляторного впливу в сфері виробництва та обігу генетично модифікованих організмів;
- структуру наукового забезпечення державного управління агро-промисловим виробництвом через впровадження агропромислового нау-ково-виробничого комплексу при Міністерстві аграрної політики України, функціями якого є зосередження наукових розробок у специфічних інститутах, які мають високий потенціал;
- концепції інноваційного розвитку агропромислового виробництва в Україні шляхом державної підтримки підприємницьких структур в інформа-ційній сфері за такими напрямами: інформаційне забезпечення підприємців з метою надання державної підтримки в організації і здійсненні підприємницької діяльності; інформаційне забезпечення державної підтримки з метою забезпеченості надійності й ефективності інформації, що пропонується підприємцям як інформаційна основа для організації і здійснення підприємницької діяльності;
- систему державної підтримки агропромислового виробництва, яка, крім цінової, податкової, інвестиційної, кредитної і страхової складових, включає пряму фінансову підтримку конкретного товаровиробника, що має перспективи розвитку, змогу найбільш раціонально акумулювати власний і
залучений капітал і управляти ним;
дістали подальший розвиток:
- теоретичні засади об’єктивності державного управління агропромис-ловим виробництвом як спосіб мобілізації ресурсів для виводу АПК з кризи, органічного поєднання прогнозування, стратегічного індикативного плану-вання і заходів державного впливу на різні сфери АПК, соціально-економічні процеси в сільському господарстві, враховуючи низку специфічних причин його функціонування;
- визначення системи державного управління розвитком аграрної сфери з позицій інституціональної теорії, яка передбачає її розгляд як: функціонал-льної підсистеми суспільства (економічне зростання якої є не метою, а засобом підвищення якості життя); визначення її системних функцій через спектр формальних і неформальних інститутів; як складної соціально-економічної системи, що складається з комплексу взаємо-пов’язаних елементів, належна ефективність функціонування яких визначається не за рівнем державних видатків на розвиток галузі, а насамперед за їх структурою та ефективністю використання;
- підхід до побудови системи державного управління розвитком агроп-ромислового виробництва України з використанням зарубіжного досвіду, зокрема США та країн ЄС, таким чином: держава повинна надавати значну фінансово-кредитну допомогу товаровиробникам за допомогою особливих пільгових умов кредитування, оподаткування, бюджетного фінансування; не-обхідно посилити контроль за обсягами виробництва, якістю продукції, ста-ном природних ресурсів; функції регулювання і контролю в системі держав-ного управління агропромисловим виробництвом необхідно покласти виключно на Міністерство аграрної політики України; домінуючу роль в комплексі заходів державного управління відвести цінам. За допомогою цінового механізму державні органи повинні стимулювати зростання ефективності агропромислового виробництва, впливати на доходи товаровиробників;
- інструментарій для аналізу та виявлення причин невиконання обсягу
функцій АПК з виробництва основних видів продукції рослинництва (інфля-ція; посилення диспаритету цін; монополізм підприємств третьої сфери АПК; відсутність державної підтримки галузі; відсутність гарантованих ринків збуту; недостатнє забезпечення технікою та насіннєвим матеріалом, зниження його якості); тваринництва (скорочення поголів’я великої рогатої худоби, свиней та птиці в господарствах всіх категорій; недостатньо впроваджена комплексна механізація основних технологічних процесів; низький рівень зоотехніки; відсутність повноцінного годування; невчасна реалізація продукції; низька і невчасно виплачувана заробітна платня; високий рівень витрат праці й засобів на виробництво одиниці продукції; високе зростання цін на енергоносії і промислову продукцію для потреб галузі).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроб-лені теоретичні та методологічні положення логічно доведені до рівня конк-ретних пропозицій, придатних для впровадження в управлінську практику, а також у науковому обґрунтуванні напрямів наукового забезпечення розвитку системи державного управління в досліджуваній сфері.
Результати досліджень використані: Комітетом з питань аграрної полі-тики та земельних відносин Верховної Ради України при внесенні змін до законодавчих актів України (довідка від 15 жовтня 2009 року № 04-11/15-370); Міністерством аграрної політики України при реалізації окремих положень Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року (довідка від 7 вересня 2009 року №37-09-15/15978); Головним управлінням агропромислового розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації при розробці обґрунтованих пропозицій і практичних рекомендацій щодо обґрунтування механізму регулювання агропродовольчих ринків (довідка від 15 вересня 2009 року № 1-2221).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навча-льному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при розробці програм учбових курсів з державного управління та державного регулювання економіки, економічної теорії, інституціональної економіки, економіки сільського господарства (довідка від 23 вересня 2009 року № 11-07/305).
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семі-нарах різних рівнів, зокрема: “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (м. Київ, 31 травня 2006 р.); “Дні науки” (м. Запоріжжя, 5–6 жовтня 2006 р.); “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного реформування” (м. Київ, 31 травня 2007 р.); “Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів” (м. Запоріжжя, 11–12 жовтня 2007 р.); “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 27 листопада 2007 р.); “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.); “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 27–28 березня 2008 р.); “Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 15–16 травня 2008 р.); “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 20 травня 2008 р.); “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 23–24 жовтня 2008 р.); “Збалансований (сталий) місцевий розвиток: теоретичні та практичні аспекти” (м. Київ, 28 листопада 2008 р.); “Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (м. Харків, 10 грудня 2008 р.); “Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 10–20 березня 2009 р.); “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення”(м. Київ, 20 березня 2009 р.); “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (г. Минск, 23–24 апреля 2009 г.).
Публікації. Основні наукові результати, висновки та рекомендації дисе-ртаційної роботи викладені в 45 одноосібних наукових працях, з яких одна монографія, 27 статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести роз-ділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 441 сторінка, з них 389 сторінок загального тексту, у т.ч. 23 таблиці, 8 рисунків, 6 додатків, список використаних джерел, який налічує 324 найменування.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Апробація одержаних наукових результатів, їх використання в практич-ній роботі органів державної влади та місцевого самоврядування підтвер-джують гіпотезу та методологію, покладену в основу дослідження державного управління агропромисловим виробництвом. Поставлену мету досягнено, основні завдання виконано, що дає змогу сформулювати такі висновки та рекомендації.
1. Встановлено, що стосовно сучасного трансформаційного стану віт-чизняної аграрної економіки державне управління являє собою спосіб мобілізації ресурсів для виводу її з кризи, органічне поєднання прогнозування, стратегічного індикативного планування і заходів державного впливу на різні сфери АПК і соціально-економічні процеси в сільському господарстві.
В умовах формування постіндустріального інформаційного суспільства найбільш системний підхід до оцінки ролі держави і ринку в сучасній економіці демонструє інституціональна теорія. Тому проблему державного управління розвитком аграрної сфери вбачається доцільним розглядати саме з позицій останньої. При цьому мають враховуватися такі позиції: аграрна економіка розглядається як функціональна підсистема суспільства, економічне зростання якої є не метою, а засобом підвищення якості життя; процес розвитку аграрної сфери визначається діяльністю спектра формальних і неформальних інститутів, за допомогою яких реалізуються її системні функції; соціально-економічні інститути є специфічними внаслідок особливостей історичного розвитку, практики господарювання, звичок, традицій та національного менталітету. При такому підході аграрна економіка розглядається як складна соціально-економічна система, що складається з комплексу взаємопов’язаних елементів, належна ефективність функціонування яких не може бути забезпечена виключно ринковим регулюванням, а тому потребує участі держави, яка визначається структурою та ефективністю державних видатків.
Досліджено практику державного регулювання агропромислового ви-робництва в США та країнах ЄС. Узагальнюючи світовий досвід, систему державного управління розвитком агропромислового виробництва в Україні необхідно будувати таким чином: держава повинна надавати значну фінансо-во-кредитну допомогу товаровиробникам на основі особливих умов кредитування, оподаткування, бюджетного фінансування; необхідно посилити контроль за обсягами виробництва, якістю продукції, станом природних ресурсів; функції регулювання і контролю в системі державного управління агропромисловим виробництвом необхідно покласти виключно на Міністерство аграрної політики України; домінуючу роль у комплексі заходів державного управління відвести ціновому механізму для забезпечення впливу на доходи товаровиробників.
2. Визначено причини невиконання обсягу функцій АПК з виробництва основних видів сільськогосподарської продукції. В рослинництві до них віднесено: інфляцію; посилення диспаритету цін; монополізм підприємств третьої сфери АПК; відсутність державної підтримки галузі; відсутність гарантованих ринків збуту; недостатнє забезпечення технікою та насіннєвим матеріалом, зниження його якості. В тваринництві до них віднесено: скорочення поголів’я великої рогатої худоби, свиней та птиці в господарствах всіх категорій; недостатньо впроваджена комплексна механізація основних технологічних процесів; низький рівень зоотехніки; відсутність повноцінного годування; невчасна реалізація продукції; низька і невчасно виплачувана заробітна платня; високий рівень витрат праці й засобів на виробництво одиниці продукції; високе зростання цін на енергоносії і промислову продукцію для потреб галузі.
На основі дослідження розвитку державного управління агропромис-ловим виробництвом встановлено, що головним наслідком, породженим во-льовими рішеннями, є вибір способів переходу від командно-адміністра-тивної системи до ринкових відносин. При виборі способів переходу переважали економічний догматизм і необґрунтованість державного управління. У зв’язку з цим для запобігання помилкам принципового значення в майбутньому необхідно перейти до наукового управління. Має бути сформована наукова основа рішень, що приймаються органами влади та управління. У цих умовах виникає об’єктивна необхідність системного наукового забезпечення державного управління АПК; розробки науково-обґрунтованого інструментарію, що являє собою програму проведеня дослідження із постановкою проблеми, розробленням основних понять, систематизацією початкових умов, розробкою принципів, обґрунтуванням критеріїв та показників, форм їх представлення, визначенням методичних підходів направлених на дослідження проблем продовольчої безпеки країни, прогнозування розвитку АПК при різноманітних сценаріях аграрної політики; оцінки заходів захисту внутрішнього ринку і наслідків від вступу України у СОТ; виявлення впливу АПК на розвиток всієї економіки.
3. Методологія наукового забезпечення державного управління агроп-ромисловим виробництвом передбачає вдосконалення і узагальнення ідей і методів для їх практичного використання при вирішенні державних управлінських задач, зокрема: узагальнення змісту і обсягу функцій; аналіз існуючого АПК; оцінка впливу чинників, визначення можливих й пріоритетних заходів; розробка документів з планування, регулювання і контролю; встановлення можливих заходів з метою усунення виявленої невідповідності; визначення з числа можливих пріоритетних заходів і реалізованих відповідно до ресурсних обмежень; вироблення організаційно-методичних і програмних рекомендацій щодо порядку реалізації пріоритетних заходів у намічені терміни. При цьому науково-методичний апарат має ґрунтуватися на загальних методологічних засадах, що враховують: принцип забезпечення методологічної єдності досліджень наукового забезпечення державного управління АПК; принцип відповідності заходів характеру і масштабу впливу чинників на АПК; збалансованість заходів і обсягу функцій; реалізація у встановлені терміни запланованих заходів; відповідність порядку реалізації заходів принципам методу програм-ного планування.
Проведений аналіз реалізації державних науково-технічних програм щодо розвитку агропромислового виробництва свідчить про те, що на пер-ший план висувається проблема застосування в аграрній сфері інноваційних ресурсоощадних технологій і технічних засобів для виробництва. До пріори-тетних напрямів реалізації інноваційної продукції, широкого застосування науково-технічного та соціально-економічного прогресу на макроекономіч-ному рівні належить здійснення національних і державних програм, законо-давчо-нормативних актів, спрямованих на комплексне багатовекторне вирі-шення важливих проблем розвитку агропромислового виробництва країни.
4. Показано наявність значного розриву між наукою, що пропонує інновації, та безпосереднім агропромисловим виробництвом, яке споживає ці інновації у вигляді нової техніки й технологій. Виходячи з таких позицій, для досягнення конкурентоспроможності продукції АПК на внутрішньому та світовому ринку особливо актуальною стає проблема переведення аграрної сфери на інноваційну модель розвитку, вирішення якої забезпечуватиметься створенням спеціальних інноваційних структур, головним завданням яких є сприяння розвитку інновацій, їх поширенню та впровадженню у виробництво. Визначено, що важливим кроком для подальшої комерціалізації науково-технологічних та інноваційних розробок буде створення нової організаційно-управлінської моделі, яка отримала назву Агротехнополіс.
Встановлено, що до системи наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом у даний час необхідно також віднести розробки з проблем управління розвитком агропромислового виробництва, зокрема удосконалення організаційно-економічних механізмів управління, рекомендації щодо здійснення розвитку аграрної реформи, проекти нормативно-правових актів України, що стосуються інновацій та розвитку аграрної науки. Аналіз дає підстави для висновків, що організація завершення науково-технічних, науково-технологічних й організаційно-економічних розробок, їх формування як вид інноваційної продукції, виробничої перевірки та здійснення широкої пропаганди з метою прискорення практичного освоєння досягнень науки потребують значного удосконалення, спрямованого на створення системи інформаційно-інноваційної бази розвитку конкурентоспроможного агропромислового виробництва на ринкових засадах.
5. Стосовно розроблення технічних регламентів на харчову продукцію нами пропонується розроблення проектів нормативно-правових актів щодо встановлення обов’язкових показників безпеки харчової продукції, враховуючи: статтю 1 Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів”, якою визначено, що “технічний регламент не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених санітарними заходами, та може включати або бути цілком присвяченим вимогам щодо термінології, позначення, пакування, маркування та етикетування стосовно продукту”; статтю 2 Закону України “Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності”, якою визначено, що дія цього закону не поширюється на санітарні заходи, які розроблені та застосовуються для захисту людини від ризиків, пов’язаних з харчовими продуктами; введення в дію мінімальних специфікацій якості для основних видів продукції тваринного походження.
6. Розроблено складові наукової державної аграрної політики, для реа-лізації яких слід залучити відповідний науковий потенціал: завершення пере-розподілу землі та майна; завершення процесу реструктуризації підприємств, розвиток і вдосконалення організаційних форм господарювання; вдосконалення системи економічних взаємовідносин між підприємствами і сферами АПК шляхом кооперації і створення соціально-економічних і правових основ розвитку інтегрованих виробництв; формування науково-виробничих інтегрованих систем; розробка програм соціального захисту сільського населення, підвищення рівня екологічності виробничих процесів у АПК та його продуктах, підвищення інвестиційної атракційності підприємств і галузей АПК, підвищення ефективності інвестиційної діяльності шляхом раціонального використання інвестицій та створення агропромислово-фінансових груп; реформування системи управління агропромисловим виробництвом і створення то-варовиробниками на основі наукових рекомендацій нової управлінської вер-тикалі (“знизу до центру”); наукове обґрунтування ролі держави в процесі регулювання ринкової економіки та створення ринкової інфраструктури і ринкового середовища, сприятливого для забезпечення рівних умов для розвитку агропромислового виробництва; наукове обґрунтування низки основоположних законодавчих актів з регулювання розвитку АПК, які б сприяли його ефективному функціонуванню.
Запропоновано структуру наукового забезпечення державного управ-ління агропромисловим виробництвом через впровадження агропромислового науково-виробничого комплексу при Міністерстві аграрної політики України, функціями якого є зосередження наукових розробок у специфічних інститутах, які мають високий потенціал. Науково-виробничий комплекс (НВК) визначає напрями робіт і керує ними в цілому через створений при комплексі Науково-технічний центр спільних розробок. Потенційними сателітами НВК можуть бути: внутрішні венчури, державні підприємства і НТО, консорціуми спільних міжфірмових досліджень, центри і лабораторії у провідних вузах, що фінансуються НВК, центри і лабораторії в системі академій наук, що фінансуються НВК. Вони виконують окремі етапи НДДКР, виготовляють лабораторні, дослідні зразки і партії. Далі НВК упроваджує дані розробки на своїх виробничих площах.
7. У Концепції інноваційного розвитку агропромислового виробництва в Україні слід передбачити державну підтримку підприємницьких структур в інформаційній сфері, що слід здійснювати за такими напрямами: інформаційне забезпечення підприємців з метою надання державної підтримки в організації і здійсненні підприємницької діяльності; інформаційне забезпечення державної підтримки з метою забезпечення надійності й ефективності інформації, пропонованої підприємцям як інформаційна основа для організації і здійснення підприємницької діяльності. Для здійснення інформаційного забезпечення системи підтримки суб’єктів господарювання у сфері агропромислового виробництва пропонується ряд заходів: створити інформаційну базу для суб’єктів господарювання; створити консультаційну інформаційну службу для агропромислових підприємств; здійснювати видання спеціальної і до-відкової літератури для виробників аграрної продукції: словники, довідники, науково-методична література, професійні газети, інформаційні бюлетені го-сподарської діяльності тощо; проводити організацію різних інформаційний заходів, конференцій, семінарів, лекцій, зустрічей, що мають інформаційно-навчальний, інформаційно-просвітницький та інформаційно-розвиваючий ха-рактер; підвищити безпеку інформації за рахунок зміцнення механізму правового регулювання відносин в галузі охорони інтелектуальної власності, удосконалення захисту інформації і методів контролю ефективності цих засобів, підвищення надійності спеціального програмного забезпечення, розробки та впровадження системи страхування інформаційних ризиків.
8. Визначені у якості найважливіших напрямів правового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом: створення відпові-дної нормативно-правової бази для підтримки основних умов функціонування ринкового господарства; визначення і забезпечення “правил гри” між суб’єктами ринкових відносин, що включають: обов’язки, права та відповідальність службових осіб органів влади та управління у сфері АПК, задекларувати умови фінансових відносин між виробничими формуваннями та органами управління такими формуваннями; визначення раціональної системи оподаткування, заготівлі, зберігання та реалізації сільськогосподарської продукції; встановлення порядку забезпечення товаровиробників сільськогосподарськими машинами та устаткуванням, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та тварин; створення формувань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій у сільській місцевості; систему соціального захисту населення, зайнятого в аграрному секторі; умови взаємовідносин щодо експорту та імпорту сільськогосподарської продукції; закріплення права особистих підсобних господарств, їх державна підтримка тощо.
Показано, що регулювання цін, податкова, інвестиційна, кредитна і страхова політика має доповнюватися безпосередньою фінансовою держав-ною підтримкою сільськогосподарських товаровиробників. При цьому пряму державну фінансову підтримку агропромислового виробництва слід направляти на підтримку тих, що мають перспективи розвитку та найбільш раціонального акумулювання власного і залученого капіталу. Перевага у наданні такої фінансової допомоги щодо конкретного сільськогосподарського товаровиробника тому виду продукції, за яким в процесі проведення аналізу визначено найменший рівень рентабельності (або виявлене його тенденційне зниження).
9. Розроблено принципово нову наукову концепцію управління агроп-ромисловим виробництвом, що враховує нову роль держави як суб’єкта управління. Основними положеннями цієї концепції є: виділення аграрно-промислового комплексу в єдиний об’єкт управління; чітке визначення об’єктів державної власності; переорієнтація державних функцій від управ-ління окремими підприємствами до координації і економічного регулювання галузевих і міжгалузевих зв’язків; централізація розрізнених по органах ви-конавчої влади функцій державного управління; створення на підприємствах комерційних служб (маркетингу), що виконують функції вивчення ринку, ви-значення можливостей підприємств щодо виробництва конкурентної продукції, організації її збуту, планування витрат та доходів; комплектування органів господарського управління компетентними кадрами, здатними орієнтуватися в ринковій ситуації, удосконалення всієї системи підготовки і перепідготовки кадрів; супроводження з боку наукових центрів процесу вироблення державно-управлінських рішень.
10. На основі проведеного дослідження запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо наукового забезпечення державного управління агропромисловим виробництвом:
- Верховній Раді України на основі системи визначення пріоритетів ре-алізації державних науково-технічних програм щодо розвитку агропромислового виробництва визначити розвиток аграрного науково-технічного потенціалу по кожній області України та АР Крим;
- Кабінету Міністрів України для зосередження зусиль усіх наукових організацій і вищих навчальних закладів аграрного профілю незалежно від їх відомчого підпорядкування на розв’язанні актуальних проблем агропромис-лового комплексу, для прискорення науково-технічного прогресу в його галузях надати належним чином акредитованим навчально-науковим закладам і установам функції науково-методичних центрів з координації пошукових і прикладних досліджень, здійснюваних в агропромисловій сфері;
- Міністерству аграрної політики України на основі розробленої прин-ципово нової наукової концепції управління, що враховує нову роль держави як суб’єкта управління агропромисловим виробництвом, розробити систему заходів, спрямованих на комплексний розвиток галузей агропромислового виробництва і сільських територій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрна праця та соціальний розвиток села / Бугуцький О.А., Купа-лова Г.І., Орлатий М.К. та ін.. – К.: ВИПОЛ, 1996. – 302 с.
2. Аграрна реформа в Україні / П.І. Гайдуцький, П.Т. Саблук, Ю.О. Лупенко та ін.; За ред. П.І. Гайдуцького. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – C. 348-376.
3. Аграрна реформа в Україні: надбання, проблеми // Економіка АПК. – 2005. – №5. – С. 8–14.
4. Аграрная политика / А.П. Зинченко, В.И. Назаренко, В.В. Шайкин и др.; Под ред. А.П. Зинченко. – М.: КолосС, 2004. – 304 с.
5. Аграрний сектор України на шляху до євро інтеграції: [монографія] / Авт. Кол.: Бетлій М. та ін.; За ред.. О.М. Бородіної. – Ужгород: ІВА, 2006. – 496 с.
6. Алексєєв І. Функції та об’єкти державного управління / І. Алексєєв // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. ОФ УАДУ. – Одеса: ОФ УАДУ, Оптімум, 2001. – Вип. 6. – С. 40-46.
7. Алексєєв І.В. Розвиток підприємств і державне управління / І. Алексєєв // Вісник УАДУ при Президентові України. – 2000. – № 2. – С. 137-142.
8. Алтухов А.И. Продовольственная безопасность Украины и России: ее состояние и проблемы сотрудничества / А.И. Алтухов, Б.А. Дадашев // Росія-Україна: проблеми і можливості наукового та економічного співробіт-ництва: Збірник наукових праць. – Суми, 2000. – С. 107-115.
9. Амбросов В.Я. Трансформаційні процеси в аграрній сфері регіону / В.Я. Амбросов // Економіка України. – 2003. – № 8. – С. 66.
10. Альтернативная занятость в сельской местности России / Тихонова Т., Шик О. – М.: ИЭПП, 2008. – 224 с.
11. Андрійчук В.Г. Сучасна аграрна політика: проблемні аспекти / В.Г. Андрійчук, М.В.Зубець, В.В. Юрчишин – К.: Аграрна наука, 2005. – 140 с.
12. Антонюк Л.Л. Конкурентоспроможність національної економіки в умовах глобалізації / Л.Л. Антонюк // Економіка АПК – К., 2004. – С. 32.
13. Архангельський Ю. Про необхідність державного планування рин-кової економіки / Ю. Архангельський // Економіка України. – 2004. – №3. – С. 47-52.
14. Афонцев С.А. Политическая экономия внешнеторговой политики / С.А. Афонцев. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: htt-p://siteresources.worldbank.org/INTRANETTRADE/Resources/Topics/Accession/PoliticalEconomyOfTradePolicy_ru.doc.
15. Ахметов В.Я. Институциональная эволюция агрохозяйственной системы России в контексте теории синергетики / В.Я. Ахметов, А.А. Барлыбаев // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. – 2007. – Вип. 31-3. – C. 68-72.
16. Ахметов В.Я. Институциональная трансформация как важнейшее направление аграрных преобразований в России / В.Я. Ахметов, А.А. Барлыбаев, Ф.Б. Барлыбаева // Наукові праці ДонНТУ. Серія: економіч-на. – 2007. – Вип. 89-3. – С. 146-152.
17. Баланюк І.Ф. Українське селянство як людський капітал і стратегіч-ний ресурс розвитку села / І.Ф. Баланюк, В.А. Пулім // Економіка АПК. – 2004. – № 5. – С. 159-160.
18. Бей Н.О. Організаційно-економічний механізм підвищення конкуре-нтоспроможності продукції скотарства / Н.О. Бей, Ю.Д. Білик // АгроСвіт. – К., 2002. – С. 20.
19. Белокрылов А.А. Рынок труда региона и его институциональная организация / А.А. Белокрылов, О.С. Белокрылова, В.В. Вольчик. – М.: Изд-во МГУ, 2003. – 203 с.
20. Бистряков І.К. Сучасні теоретико-методологічні проблеми управління розвитком трудових процесів / І.К. Бистряков // Науково-економiчний та суспiльно-полiтичний журнал: Демографiя та соцiальна економіка. – К.: 2004. – № 1-2. –С. 23-24.
21. Білинська М.М. Розвиток інтелектуального та кадрового менеджме-нту в муніципальному управлінні / Білинська М.М. // Зеленый мир. Экология: проблемы и программы. – 2003. – №7-8. – С.20.
22. Богиня Д. Державне регулювання перехідних процесів / Д. Богиня , Г. Волинський // Економіка України. – 1999. – № 5. – С. 12-21.
23. Бойко В.І. Стратегія розвитку аграрного сектору в контексті глоба-лізації продовольчої проблеми / В.І. Бойко // Вісник Академії економічних наук. Науковий щорічник. – 2003. – № 2(4). – С. 21-23.
24. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: навч. посіб. / В.Г. Бодров. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 104 с.
25. Брагинский С.В. Политическая экономия: дискуссионные пробле-мы, пути обновления / С.В. Брагинский , Я.А. Певзнер. М.: Мысль, 1991. – С. 249.
26. Бурдуков П.Т. Россия в системе глобальной продовольственной безопасности / П.Т. Бурдуков, P.З. Саетгалиев. – М., 1999. – 112 с.
27. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 37-38. – ст. 189.
28. Валовий регіональний продукт за 2006 рік: Статистичний експрес-випуск / Державний комітет статистики України. – К., 2008. – 1 с.
29. Ващук В.Ф. Механізм формування конкурентоспроможності галу-зей агропромислового комплексу на зовнішньому і внутрішньому ринках / В.Ф. Ващук. – К., 2005. – 19 с.
30. Верба Ф.О. Фінансові аспекти інтеграції України у Світову організа-цію торгівлі / Ф.О. Верба // Фінанси України. – 2002. – № 3 (76). – С. 83–86.
31. Вітковський М.П. Посилення ролі держави при переході до ринку / М.П. Вітковський // Економіка АПК. – 1999. – № 1. – С. 134
32. Винокур Іон С. Черняхівська культура: витоки і доля / С. Винокур Іон / АН вищої школи України; Кам’янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2000. – 376 с.
33. Вовк В.І. Екологічна економіка – від доктрини до політики: Допо-відь на круглому столі з екологічної економіки 29 січня 2004./ В.І. Вовк. – К.: НаУКМА, 2004. – 9 с.
34. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: [монографія] / В.Є. Воротін. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 392 с.
35. Гайдуцький П.І. Україні потрібна нова аграрна політика / П.І. Гайдуцький // Економіка АПК. – 2005. – № 10. – С. 3-7.
36. Галушко В.П. Методологічні та практичні аспекти оцінки рівня дер-жавної підтримки сільськогосподарських товаровиробників в Україні / В.П. Галушко, А.Д. Діброва, Л.В. Діброва // Економіка АПК. – 2006. – № 3. – С. 3–8.
37. Гаман М.В. Світовий досвід стимулювання інновацій та можливості його застосування в Україні / М.В. Гаман // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 1. – С. 213-217.
38. Геєць В. Питання гуманізації економічного життя та перспективи забезпечення стабільного економічного розвитку в Україні / В. Геєць // Сучасні проблеми економічного розвитку України: Матеріали “круглого столу”. – К.: Нац. ін-т укр.-рос. відносин при Раді безпеки і оборони України, 1999. – С. 8-13.
39. Губені Ю.Г. Стратегічні напрями розвитку сільського господарства України / Ю.Г. Губені // Економіка АПК. – 2006. – №11. – С.18–27.
40. Гончаров Ю. Застосування системи рейтингових оцінок як засіб ефективного управління процесом євроінтеграції / Ю. Гончаров, О. Сальник // Економіка України. – 2005. – № 11. – С. 73-82.
41. Губський Б.В. Конкурентоспроможність економіки України. Пост трансформаційна перспектива: [монографія] / Б.В. Губський. – К.: ІВЦ “Діловий контакт”, 2004. – 344 с.
42. Григоренко А.В. Интеграция субъектов сельских территорий: неко-торые подходы по оценке их деятельности / А.В. Григоренко, М.И. Запо-льский // Весцы Нацыянальнай акадэміі навук Беларусі. – 2008. – № 1. – С. 18-23.
43. Гусаков В. Актуальные проблемы и направления реформирования АПК Республики Беларусь / В. Гусаков // Агроэкономика. – 2003. – № 2. – С. 3-6.
44. Данилишин Б.М. Макроекономічне регулювання інвестиційних про-цесів: Монографія. / Б.М. Данилишин, М.Х. Корецький, О.І. Дацій. – Ніжин: ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф”, 2007. – 204 с.
45. Дацишин М. “Економіка провінції”: проблеми місцевого розвитку / М. Дацишин // Регіональна політика України: формування соціогуманітарних пріоритетів розвитку. / Український незалежний центр політичних дослі-джень: За заг. ред. Ю. Тищенко. – К., 2006. – C. 67-78.
46. Дейнеко Л.В. Вдосконалення нормативно-правового забезпечення безпечності та якості харчової продукції: Доповідна записка за результатами дослідження в 2007 р. / Л.В. Дейнеко, Е.І. Шелудько, О.Г. Загній. – К., РВПС НАН України. – 2007. – 12 с.
47. Дем’яненко С. До питання про стратегію розвитку аграрної політи-ки України / С. Дем’яненко, І. Свідерська // Економіка України. – 2004. – №8. – С. 72-79.
48. Деякі питання координації міжгалузевих відносин на ринку продук-ції тваринного походження: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 25.12.2002 р. № 1964 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 52. – Ст. 2384.
49. Деякі питання продовольчої безпеки: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. N 1379 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 93. – Ст. 3405.
50. Доклад о мировом развитии 2003 года. Устойчивое развитие в меняющемся мире. Преобразование институтов, рост и качество жизни. / Пер. с англ. – М.: “Весь мир”, 2003. – 120 с.
51. Донбас у ХХI столітті. Уроки реформ. Стратегія розвитку (Стратегі-чні напрями соціально-економічного розвитку Донецької області на період до 2020 року). – Донецьк: Донецька обл. держ. адмін-я, 2002. – 40 с.
52. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення: [мо-нографія] / В.Т.Шлемко, І.Ф.Бінько. – К.: НІСД, 1997. – 144 с. – (Сер. „Нац. Безпека”; Вип.2).
53. Економічна енциклопедія: У 3 т. / Б.Д. Гаврилишин (гол.ред. ). – К.: Вид. центр “Академія”, 2000. – Т.1: А (абандон)-К (концентрація виробницт-ва). – 864 с.
54. Енциклопедія українознавства. – Т.3. – Львів: “Молоде життя”, 1994. –1200 с.
55. Економічні проблеми агропромислового комплексу України в умо-вах формування ринкових відносин. – К.: 1998. – 199с.
56. Жаліло Я.А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика: [монографія] / Я.А. Жаліло. – К.:. НІСД, 2003. – 368 с.
57. Жоголева Е.Е. Разработка приоритетов аграрной политики России / Е.Е. Жоголева. – М., 1997. – 256 с.
58. Жукова Т.В. Диверсификация внешнеэкономической деятельности субъектов АПК региона как потенциальный ресурс их экономического развития. – Львів: Прес–експрес Львів, 2006. – 166 с.
59. Загальнодержавна комплексна програма підтримки та розвитку українського села “Добробут через аграрний розвиток України”. Блок “Бю-джетне регулювання”. – К.: Кабінет Міністрів України, 2005. – 45 с.
60. Зайченко В.В. Механізми впровадження стратегії розвитку агропромислового комплексу України на регіональному рівні / В.В. Зайченко // Економіка АПК. – 2006. – № 8. – С. 72–76.
61. Звіт про діяльність Української академії аграрних наук за 2008 рік / Відп. за вип. М.К. Царенко. — К.: Аграр. наука, 2009. — 451 с.
62. Зельдич Ю.В. Габсбург – реформатор / Ю.В. Зельдич, I.I. Иосиф // Звезда. – 1998. – № 2. – С. 34.
63. Земельний кодекс України: Закон України вiд 25.10.2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3. – Ст. 27.
64. Зінчук Т. Аграрна політика країн ЦСЄ у контексті інтеграції до ЄС: реалії та перспективи для України.// Економіка України. – № 4. – 2006. – С. 74–88.
65. Зинченко А.П. Аграрная политика / А.П. Зинченко, В.И. Назаренко, В.В. Шайкин. – М.: КолосС, 2004. – 304 с.
66. Зіновчук Н.В. Екологічна політика в АПК: економічний аспект / Н.В. Зіновчук. – Львів: Львівський держ. аграр. ун-т, ННВК “АТБ”, 2007. – 394 с.
67. Зіновчук Н.В. Економічні засади екологічної політики в АПК: теорія і методологія. – Київ, 2008. – 39 с.
68. Ильина З.М. Теоретические и методологические критерии и подхо-ды к оценке национальной продовольственной безопасности / З.М. Ильина, С.А. Кондратенко // Весці Нацынальнай акадэміі навук Беларусі. – 2007. – № 2. – С. 12-20.
69. Ильичева А. Что такое продовольственная безопасность / А. Ильичева // Продовольственная газета. – 2001. – № 9. – С. 23-34.
70. Институциональные изменения в сельском хозяйстве и окружающей среде Центральной и Восточной Европы: Обзор программы ССХСЦВЕ / Под ред. Ф.Гацвейлера и К.Хагедорна. – Ч. 4. – Берлин, ун-т Гумбольдта, 2003. – 70 с.
71. Іванух Р.А. Аграрна економіка і ринок / Р.А. Іванух, С.Л. Дусано-вський, Є.М. Білан. – Тернопіль: Економічна думка, 2003. – 256 с.
72. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у 2007 році: Статистич-ний експрес-випуск / Державний комітет статистики України. – К., 2008. – 16 с.
73. Інформація про виконання в Україні заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва на 2007 – 2008 роки за підсумками І півріч-чя 2008 року. – К.: Мінекономіки України, 2008. – 20 с.
74. Карпенко В.В. Стратегічне планування розвитку сільських терито-рій в Україні / В.В. Карпенко // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. ОРІДУ. – Вип. 2 (26). – О.: ОРІДУ, 2006. – С. 88-96.
75. Кваша С.М. Удосконалення аграрних зовнішньоекономічних відно-син та особливості регулювання аграрного ринку в країнах ЄС / С.М. Кваша // Економіка АПК. – 2000. – № 6. – С. 92-96
76. Кириленко І.Г. Трансформація соціально-економічних перетворень у сільському господарстві України: проблеми, перспективи / І.Г. Кириленко. – К.: ННЦ “Інститут аграрної економіки”, 2005. – С. 397-408.
77. Кобута І. Можливі наслідки розширення Європейського Союзу для агроторгівлі України / І. Кобута // Проект “Аграрна політика для людського розвитку”: Зб.– №7 (травень). – Київ, 2004. – 13с.
78. Коваленко Ю.С. Наукові засади та основні тенденції формування аграрного ринку в Україні / Ю.С. Коваленко // Економіка АПК. – 2004. – № 3. – С. 19–29.
79. Колесник О.Б. Методика організації та проведення громадських слухань з питань управління комунальною власністю / О.Б. Колесник, І.О. Федів, Є.О. Фишко. – К.: Інститут муніципального і регіонального розвитку, 2002. – 64 с.
80. Конкурентоспроможність АПК України у світовому економічному просторі та глобальні виклики СОТ: доповідна записка за результатами дос-лідження в 2007 р. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – 16 с.
81. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я. А. Жаліло, Я. Б. Базилюк, Я. В. Белінська та ін.; За ред. Я. А. Жаліла. – К.: НІСД, 2005. – 388 с.
82. Конкуренція в Україні: Аналітична доповідь щодо стану, тенденцій і проблем розвитку економічної конкуренції в Україні у 2000 – 2005 роках. – К.: Антимонопольний комітет України, Центр комплексних досліджень з пи-тань антимонопольної політики, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України”, 2006. – 40 с.
83. Консультативный документ для руководства разработкой глобаль-ной стратегии ВОЗ в области режима питания, физической активности и здоровья. – NMH/WHO/HQ. – 2003. – 9 с.
84. Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: [монографія] / В.Л. Корінєв // ІКНЕУ. – К., 2001. – 257с.
85. Костенко В.І. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства в Лісостепу України: [монографія] / В.І. Костенко, К.А. Найденко, А.М. Угнівенко: у 2 т. / Д.О. Мельничук (відп.ред.). – Т. 2 – К.: Алефа, 2003. – 351 с.
86. Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий / Дж. Коулман // Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – С. 122–139.
87. Кравців В.С. Актуальні напрямки підвищення ефективності екологі-чної політики в Україні / В.С. Кравців // Охорона навколишнього середови-ща: матеріали наукового семінару. – Київ 2000. – С. 28-31.
88. Крисальний О.В. Формування системи державної підтримки розвитку агропромислового виробництва в Україні / О.В. Крисальний // Економіка АПК. – 1998. – № 7. – С. 8–12.
89. Крісті Р. НУО можуть допомогти європейській інтеґрації України: уроки Естонії / Р. Крісті // Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. – 2005. – № 21 (280). – 2 с.
90. Кульчицький С.В. Україна і Росія в історичній ретроспективі. Новіт-ній український державотворчий процес: [монографія] / С.В. Кульчицький, Б.О. Парахонський – К.: Наукова думка, 2004. – 327 с.
91. Кун А. RASMU: Регіональна модель сільського господарства Украї-ни: наукові матеріали / А. Кун. – К.: Інститут економічних досліджень та по-літичних консультацій в Україні, 2004. – 20 с.
92. Купалова Г. І., Скупий В. М. Зайнятість на селі. – К.: Інститут аграр-ної економіки УААН, 2008. – 44 с.
93. Кюи Н.Е. Моделирование потребления продуктов питания в России. Анализ влияния дифференциации доходов на потребление / Н.Е. Кюи. – М.: Гос. ун-т, Высшая школа экономики, 2003. – 58 с.
94. Латинін М.А. Теоретичні підходи щодо визначення механізму дер-жавного регулювання розвитку аграрного сектора економіки України / М.А. Латинін // Державне управління: теорія та практика. – 2005. – № 2. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.
95. Лисецький А.С. Теоретико-методологічні засади дослідження еко-номічного простору і стратегічного потенціалу продуктивних сил; Економіч-ний простір сільськогосподарського виробництва та визначення стратегічного потенціалу продуктивних сил АПК / А.С. Лисецький, О.П. Амбросенко, М.І. Соломко // Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України: Теоретико-методологічні основи дослідження / за редакцією д.е.н., чл.-кор. НАН України Б.М.Данилишина. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – С. 8-18; 118-132.
96. Лендьел М. Нові інституційні механізми регіонального розвитку в Європі / М. Лендьел // Регіональні студії. – 2001. – Вип. 1. – С. 18-28.
97. Лебединська О.Ю. Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. моногр.: у 4 ч. / О.Ю. Лебединська / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2002. – 756 с.
98. Лузан Ю.Я. Фінансовий стан агропромислового виробництва в Україні та шляхи його удосконалення / Ю.Я. Лузан // Економіка АПК. – 2007. – № 5. – С. 14–18.
99. Луцяк В.Г. Екологічні аспекти господарської діяльності на місцево-му рівні / В.Г. Луцяк // Охорона навколишнього середовища: матеріали наукового семінару. – Київ. 2000. – С. 2-3.
100. Макаренко П.М. До напрямів теоретичних досліджень ринкового розвитку економіки сільського господарства / П.М. Макаренко // Економіка АПК. – 2006. – № 7. – С.48–52.
101. Макаренко П.М. Моделі аграрної економіки: [монографія] / П.М. Макаренко / ННЦ “Інститут аграрної економіки”. – К., 2005. – 681 с.
102. Макконнелл К.Р. Экономикс: принципи, проблеми і політика / К.Р. Макконнелл, С.Л. Брю: [пер. с англ. 11-го изд.] – К., Хагард-Демос, 1993. – 785 с.
103. Малік М.Й. Кооперація в сільському господарстві / М.Й. Малік // Економіка АПК. – 2005. – № 12. – С.3–7.
104. Малік М.Й. Реформування власності і реструктуризація підпри-ємств АПК / М.Й. Малік // Економіка АПК. – 1998. – № 11. – С. 9–13.
105. Малиенко А. Проблемы аграрных реформ в Украине / А. Малиенко // Зеркало недели. – 2000. – № 32 (305). – С. 12-14.
106. Мамутов В.К. Господарче право зарубіжних країн / В.К. Мамутов, О.О. Чувпило. – К., “Ділова Україна”, 1996. – С. 185.
107. Мармуль Л.О. Фінансово-кредитне забезпечення розвитку аграр-ного сектору економіки / Л.О. Мармуль, Н.С. Танклевська // Економіка АПК. – 2006. – № 12. – С. 75–80.
108. Маслоу А.Г. Мотивация и личность / А.Г. Маслоу: [пер. с англ. А.М. Татлыбаева] — М.: Евразия, 1999. – 478 с.
109. Мезенцева Е.С. Государственное регулирование АПК в развитых странах / Е.С. Мезенцева, В.В. Маслаков // Вестник МГУ. – 2004. – № 1 (12). – С. 23-34. – (Серия “Экономика”).
110. Методическое обеспечение проекта федерального закона о розни-чной торговле и разработка предложений по вопросам регулирования взаи-модействия сетевой торговли и отечественных производителей продовольствия. – М, ГОУ ВПО Рос. Эконом. Академия им. Г.В. Плеханова. – 241 с.
111. Мельник Л.Ю. Економічна діяльність держави в системі аграрно-го виробництва: [монографія] / Л.Ю. Мельник, Ю.І. Скірко, М.М. Цебенко. – Дніпропетровськ: Січ, 2000. –215с.
112. Месель-Веселяк В.Я. Напрями розвитку галузей тваринництва та їх державна підтримка / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2004. – № 9. – С. 3–8.
113. Месель-Веселяк В.Я. Підвищення сільськогосподарського вироб-ництва / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. – 2005. – № 6. – С. 17–26.
114. Михасюк І. Державне регулювання економіки / І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка (За ред. д-ра. екон. наук, проф., акад. АН вищої школи України І.Р. Михасюка). – Львівський національний університет ім. І. Франка. – К.: