ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА :

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................4
Розділ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПРАЦІ ТА РОЗВИТОК ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
1.1. Особливості праці у галузі сільського господарства.........................13
1.2. Розвиток правового регулювання трудових відносин у сільському
господарстві в період незалежності………………………………….22
1.3. Правове регулювання трудових відносин у сільському
господарстві в країнах ближнього зарубіжжя....................................38
Висновки до розділу 1...................................................................................59

Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
2.1. Особливості виникнення трудових відносин у сільському господарстві...........................................................................................62
2.2. Удосконалення правового регулювання зміни та
припинення трудових відносин сільськогосподарських
працівників...............................................................................................87
Висновки до розділу 2...................................................................................98

Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ
3.1. Правове регулювання робочого часу та часу відпочинку cільськогосподарських працівників: проблеми теорії та практики................................................................................................101
3.2. Правове регулювання оплати праці у аграрній галузі ......................136
3.3. Проблеми регулювання охорони праці сільськогосподарських працівників..................................................................................................159
3.4. Правове регулювання трудової дисципліни у сільському господарстві.................................................................................................174 Висновки до розділу 3.................................................................................183
ВИСНОВКИ.........................................................................................................186
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................191

ВСТУП

Актуальність теми. Аграрна галузь досить специфічна і суттєво відрізняється від інших галузей виробництва. Особливості праці в сільському господарстві полягають у тому, що така праця носить сезонний характер, виробництво залежить від природно-кліматичних та географічних умов, основний засіб виробництва – земля. Це, у свою чергу, впливає на розподіл робочого часу та часу відпочинку, трудових обов’язків працівників. Крім того, членами сільськогосподарських виробничих кооперативів та фермерських господарств можуть бути неповнолітні працівники, які потребують додаткових гарантій та захисту з боку держави, встановлення скороченого робочого часу, збільшеного часу відпочинку, підвищеної заробітної плати.
У процесі реформування аграрного сектору, яке відбувається в Україні вже протягом п’ятнадцяти років, виникли нові господарюючі суб’єкти приватної форми власності, які є стороною трудових відносин, – роботодавці. За умов ринкової економіки та наявності великої кількості власників сільськогосподарських підприємств актуальними стають питання правового регулювання трудових відносин у цій галузі. Незважаючи на прийняття низки законодавчих актів, ці проблеми потребують свого вирішення. Положення чинного Кодексу законів про працю України, навіть з урахуванням великої кількості внесених змін до нього, застаріли. Перед наукою трудового права постав цілий комплекс нових проблем, породжених сучасними умовами суспільного розвитку, у тому числі і проблема гармонізації трудового законодавства України з міжнародним правом. У новому Трудовому кодексі України необхідно врахувати особливості правового регулювання трудових відносин сільськогосподарських працівників. Це, у свою чергу, вимагає розробки пропозицій щодо вдосконалення положень з питань виникнення, зміни та припинення трудових відносин, норм, що регулюватимуть робочий час, час відпочинку, оплату та охорону праці, трудову дисципліну сільськогосподарських працівників.
Слід зазначити, що проблеми вдосконалення правового регулювання трудових відносин на етапі переходу до ринкової економіки завжди знаходилися в центрі уваги вчених – правознавців. Вагомий внесок у становлення та розвиток теорії правового регулювання трудових відносин зробили такі відомі вчені, як М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, Л.Я. Гінцбург, В.М. Догадов, Ф.М. Левіант, Л.І. Левітін, І.Я. Кисельов, Р.З. Лівшиць, українські вчені – М.Й. Бару, В.С. Венедиктов, Л.П. Гаращенко, Г.С. Гончарова, П.І. Жигалкін, В.В. Жернаков, І.В. Зуб, М.І. Іншин, Д.О. Карпенко, Л.І. Лазор, Р.І. Кондратьєв, А.Р. Мацюк, О.І. Процевський, В.І. Прокопенко, С.М. Прилипко, П.Д. Пилипенко, В.Г. Ротань, З.К. Симорот, М.П. Стадник, Б.С. Стичинський, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева та інші.
Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених диференціації правового регулювання праці, специфіка праці у сільському господарстві, яка зумовлює особливості правового регулювання робочого часу, часу відпочинку, оплати та охорони праці, залишилася поза увагою дослідників у період реформування аграрного сектору економіки та не були предметом дисертаційного чи монографічного дослідження.
Це свідчить про актуальність та необхідність проведення подальших наукових досліджень з проблем правового регулювання трудових відносин сільськогосподарських працівників у трудовому праві. Наукова й практична значимість зазначених питань, недостатня розробленість їх у науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох проблем обумовили вибір теми цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з плановою темою науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України „Правові проблеми гармонізації трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу” (2005-2006 рр., № РК 0105 U 000796).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні та розв’язанні теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з особливостями правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в умовах ринкової економіки, розробці конкретних пропозицій, спрямованих на удосконалення чинного законодавства та проекту Трудового кодексу України.
Відповідно до поставленої мети завданнями дисертаційної роботи є:
– дослідити особливості праці у сільськогосподарському виробництві як специфічному виді суспільного виробництва, що визначають галузеву диференціацію правового регулювання праці в умовах ринкової економіки;
– визначити етапи розвитку правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в період незалежності України;
– проаналізувати регулювання цих відносин у зарубіжному законодавстві для запозичення передового досвіду;
– дослідити особливості укладення, зміни та припинення трудового договору з сільськогосподарським працівником;
– визначити особливості правового регулювання окремих видів трудових відносин сільськогосподарських працівників, зокрема, з робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, охорони праці;
– внести конкретні пропозиції щодо удосконалення спеціальних законів України стосовно регулювання трудових відносин у сільському господарстві, формулювання правових норм, внесення змін та доповнень до проекту Трудового кодексу України.
Об’єктом дослідження є трудові правовідносини в сільському господарстві в умовах ринкової економіки.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання праці сільськогосподарських працівників в умовах ринкової економіки.
Методи дисертаційного дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дало можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити комплексний аналіз трудових відносин у сільському господарстві України на сучасному етапі.
У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, історичний, нормативно-порівняльний, системно-структурний та інші.
Діалектичний метод дозволив розглянути поставлені автором завдання в їх розвитку та взаємозв’язку. Застосування історичного методу дало змогу показати розвиток чинного законодавства з питань правового регулювання трудових відносин у сільськогосподарських структурах, а також обґрунтувати необхідність подальшого наукового дослідження цієї проблеми.
У дисертації за допомогою методу нормативно-порівняльного аналізу співставляється внутрішнє трудове законодавство України з міжнародно-правовими нормами та законодавством країн ближнього зарубіжжя. Це дозволило оцінити законодавство про працю окремих країн СНД і дослідити можливість удосконалення трудового законодавства України.
Усі методи дослідження використовувались з підпорядкуванням загальному діалектичному методу наукового пізнання правових процесів та явищ, що дало змогу провести дослідження в єдності, взаємозв’язку та взаєморозвитку соціальних та юридичних чинників.
Основні положення і висновки дисертації ґрунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, практики його застосування, проекту Трудового кодексу України, досягнень загальної теорії права, трудового права України та зарубіжних країн.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням проблем правового регулювання трудових відносин за участю сільськогосподарських працівників за роки незалежності України. У процесі проведеного дослідження отримано такі наукові результати, які містять наукову новизну.
1. Уперше запропоновано визначення поняття “сільськогосподарський працівник“ – це працівник, який перебуває у трудових відносинах з сільськогосподарським товаровиробником.
2. Уперше на основі аналізу правового регулювання трудових відносин в аграрній галузі в деяких країнах ближнього зарубіжжя запропоновано включити до нового Трудового кодексу України статтю, в якій закріпити, що трудові відносини у фермерському господарстві, як правило, виникають на підставі укладення письмового трудового договору в порядку, встановленому Трудовим кодексом. Оформлення трудового договору в усній формі може бути здійснено виданням наказу (розпорядження) голови фермерського господарства.
3. Уперше визначено особливості зміни трудового договору працівника -члена виробничого кооперативу та доведено, що працівник – член виробничого кооперативу має переважне право перед працівниками, які не є членами виробничого кооперативу, на його переведення на вакантну посаду за наявності у нього відповідної освіти та кваліфікації. Обґрунтовано доцільність викладення статті 319 проекту ТК України в новій редакції:
„Стаття 319. Зміна трудового договору працівника – члена виробничого кооперативу
Працівник – член виробничого кооперативу має переважне право перед працівниками, які не є членами виробничого кооперативу, на його переведення на вакантну посаду, при умові наявності у нього відповідної освіти та кваліфікації.
Це право захищається в судовому порядку шляхом покладення на кооператив обов’язку щодо переведення працівника – члена виробничого кооперативу на відповідну посаду. Якщо така посада, на яку відповідно до рішення суду працівник – член виробничого кооперативу підлягає переведенню, на день виконання рішення суду вже зайнята іншим працівником, який не є членом виробничого кооперативу, такий працівник підлягає звільненню з роботи з виплатою вихідної допомоги.”
4. Наведено аргументи щодо необхідності спеціального правового регулювання припинення трудових відносин з працівниками – членами виробничого кооперативу та фермерського господарства, зумовленого специфікою їх праці та фактом членства в таких структурах. Запропоновано внести до проекту ТК України статтю щодо припинення трудових відносин з працівником – членом виробничого кооперативу.
„Стаття. Припинення трудових відносин з працівником – членом виробничого кооперативу
1. Припинення членства у кооперативі не тягне за собою наслідків припинення трудового договору з таким працівником, крім випадків, коли статутом кооперативу не допускається використання на відповідних робочих місцях чи посадах праці працівників, які не є членами кооперативу.
Якщо статутом таке встановлено, звільнення здійснюється з посиланням на цю статтю з виплатою вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати.
2. Припинення трудових відносин з працівником – членом виробничого кооперативу може відбуватися:
– за власним бажанням працівника – члена у разі виходу зі складу членів виробничого кооперативу;
– у разі вчинення злочину членом виробничого кооперативу та доведенням цього факту у судовому порядку.
3. Роботодавець зобов’язаний звільнити з роботи працівника – члена виробничого кооперативу у зв’язку з призовом чи вступом його на військову службу або направленням на альтернативну (невійськову) службу після отримання заяви працівника та документа, що підтверджує зазначені обставини. Звільнення проводиться не пізніше наступного дня після подання заяви, якщо в ній не визначено інший строк. При цьому дана особа не виключається із членів виробничого кооперативу.
Після закінчення строку військової (невійськової служби) такі особи мають право на поворотне прийняття на роботу, з якої було звільнено у зв’язку із зазначеними обставинами.
4. Припинення трудових відносин працівника – члена виробничого кооперативу в інших випадках регулюється главою 6 цього Кодексу.”
5.Уперше обґрунтовано висновок про те, що сезонність виробництва в галузі рослинництва та специфічні умови догляду за тваринами зумовлюють особливості правового регулювання робочого часу та часу відпочинку таких працівників, оплату та охорону праці тощо.
6. Уперше аргументовано положення про те, що у випадках загрози настання стихійного лиха в сільському господарстві або необхідності негайного усунення його наслідків роботодавець має право перенести дату початку відпустки на інший термін, але не більше ніж на 14 днів.
7. Уперше зроблено висновок про те, що з метою закріплення висококваліфікованих кадрів у сфері сільськогосподарського виробництва та стимулювання стабільності їх трудових правовідносин сторонам на рівні колективного договору слід закріплювати норму щодо розміру мінімальної погодинної заробітної плати для висококваліфікованих працівників на рівні не нижчому 2,0 відсотків від місячної мінімальної заробітної плати.
8. Уперше на основі аналізу трудового законодавства доведено, що норми ст. 5 Закону України “Про охорону праці” не узгоджено із ст. 7 Конвенції № 184 та ст. 155 КЗпП України, оскільки до укладення трудового договору роботодавець повинен створити безпечні і нешкідливі умови праці на робочому місці працівника. Обґрунтовано, що під час укладення трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника про умови праці та техніку безпеки на робочому місці, що останній засвідчує власним підписом.
Наукове і практичне значення одержаних результатів. Наукове значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що теоретичні висновки та пропозиції можуть бути використані в науково-дослідницькій діяльності для подальшої розробки проблем правового регулювання праці сільськогосподарських працівників; у правотворчій діяльності при вдосконаленні проекту Трудового кодексу України, чинних нормативно-правових актів; у практичній діяльності центральних, місцевих органів влади та сільськогосподарських структур.
Результати дисертаційного дослідження можуть застосовуватися в навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з трудового права України, у викладанні навчальної дисципліни „Трудове право”, удосконаленні робочих програм перспективного і поточного характеру, навчальних та тематичних планів дисципліни „Трудове право”.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена і обговорена у відділі проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, а також на кафедрі права Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права ЗАТ Міжнародного науково-технічного університету.
Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на І міжвузівської науково-практичній конференції ЧІІБіП МНТУ „Організаційно-правові аспекти менеджменту економічної безпеки розвитку підприємництва та бізнесу” (Чернігів, 25-27 травня 2005 р.); на науково-практичній конференції „Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (Суми, 2-4 червня 2005 р.); на ІІ міжвузівській науково-практичній конференції ЧІІБіП МНТУ „Комплексна безпека підприємницької діяльності: економіко-правові засади, стратегія формування та перспективи розвитку” (Чернігів, 27 квітня 2006 року); на науково-практичній конференції НаУКМА „Актуальні проблеми кодифікації у трудовому праві” (Київ, 25 травня 2006 р.); на науково-практичній конференції „Трудове право України в контексті європейської інтеграції” (Харків, 25-27 травня 2006 р.).
Матеріали дисертації були використані при підготовці методичних рекомендацій і практичних завдань з дисципліни „Трудове право України” для студентів юридичного факультету та факультету економіки і менеджменту Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права ЗАТ МНТУ, а також використовувалися авторкою при проведенні лекцій та семінарських занять.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шести наукових статтях, які опубліковані у фахових наукових виданнях, та п’яти тезах.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, до складу яких входять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (145 найменувань). Загальний обсяг дисертації складає 204 сторінки, основного тексту – 190 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукового завдання, що виявляється в аналізі чинного законодавства і практики його реалізації, проекту Трудового кодексу України, визначенні основних правових категорій та формулюванні науково-практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання трудових відносин у сільському господарстві в умовах ринкової економіки.
1. Особливість сучасного розвитку трудових відносин у галузі сільського господарства полягає в тому, що в аграрному секторі економіки протягом останніх чотирнадцяти років відбувається процес реформування майнових та земельних відносин, і це змінило не лише виробничі відносини, але і трудові.
2. Сільськогосподарських працівників можна класифікувати за наступними групами: 1) в залежності від віку: а) неповнолітні від 14 до 18 років; б) працездатні від 18 до 55 (60) років; в) пенсіонери; 2) за спеціальністю: а) адміністративний персонал; б) працівники галузі рослинництва; в) працівники галузі тваринництва; г) працівники переробки сільськогосподарської продукції; д) працівники машинно-тракторного парку; 3) за освітою: а) працівники з неповною середньою освітою; б) працівники з середньою освітою; в) працівники з середньою спеціальною освітою; г) працівники з неповною вищою освітою; д) випускники вищих навчальних закладів – молоді спеціалісти; е) працівники, які поєднують роботу з процесом навчання; 4) в залежності від терміну роботи: а) сезонні працівники; б) тимчасові працівники.
3. Особливостями трудових відносин у сільськогосподарському виробничому кооперативі є: по-перше, наявність двох категорій працівників: членів кооперативу, які одночасно є найманими працівниками та найманих працівників; по-друге, стороною трудових відносин, а саме роботодавцем є кооператив, юридична особа, а не власники підприємства чи уповноважені особи; по-третє, трудові відносини працівників-членів виробничого кооперативу, крім загальних статей КЗпП України, регулюються спеціальним законодавством; по-четверте, з працівниками-членами виробничого кооперативу і з найманими працівниками укладається трудовий договір; по-п’яте, статутами або іншими нормативним актами кооперативу може бути визначений перелік посад, які можуть займати виключно члени кооперативу; по-шосте, трудові відносини членів виробничого кооперативу виникають із складного юридичного складу: членства та трудового договору, а з найманими працівниками – лише з трудового договору.
4. Проведений аналіз показав, що статтю 317 проекту ТК України слід викласти в новій редакції:
„Стаття 317. Укладення трудового договору із членом виробничого кооперативу
1. З членом виробничого кооперативу укладається трудовий договір в обов’язковому порядку. Порядок врахування ділових якостей, а саме: відповідності кваліфікації вакантній посаді, освіти, набутого досвіду члена кооперативу, визначається статутом кооперативу.
2. З членом виробничого кооперативу допускається робота в кооперативі за сумісництвом, при умові відображення даного факту в статуті виробничого кооперативу.
3. Член виробничого кооперативу зобов’язаний виконати вимогу кооперативу щодо укладення трудового договору з кооперативом протягом п’ятнадцяти днів. Невиконання цієї вимоги є підставою для виключення з виробничого кооперативу.
4. Вимога члена виробничого кооперативу про укладення трудового договору повинна бути виконана негайно. Невиконання цієї вимоги тягне за собою виплату кооперативом працівникові втраченого ним заробітку за період від дня виникнення обов’язку щодо прийняття на роботу до дня фактичного допуску до роботи або припинення членства в кооперативі в розмірі тарифної ставки (окладу) за посадою, на яку члена виробничого кооперативу належало прийняти на роботу. Якщо така посада відсутня, відшкодування здійснюється в розмірі середньої заробітної плати членів цього кооперативу за відповідний період.
5. Посада, що надається члену виробничого кооперативу повинна бути вакантною та передбаченою в штатному розписі.”
Аналогічну статтю доцільно закріпити в Законі України „Про сільськогосподарську кооперацію” в розділі Х „Трудові відносини в кооперативах” як спеціальному законодавчому акті, що регулює трудові відносини працівників – членів, саме сільськогосподарського виробничого кооперативу.
5. Особливостями виникнення трудових відносин у фермерському господарстві є: по-перше, фермерське господарство функціонує лише у галузі сільського господарства; по-друге, правосуб’єктність членів фермерського господарства наступає з 14-річного віку; по-третє, сторонами трудових правовідносин є фермерське господарство і члени фермерського господарства; фермерське господарство і наймані працівники; по-четверте, трудові відносини членів фермерського господарства на сучасному етапі регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), – законодавством України про працю.
6. Трудові відносини членів фермерського господарства повинні регулюватися трудовим законодавством, а вже потім статутом. Тому ст. 27 Закону України „Про фермерське господарство” слід викласти в новій редакції:
„Стаття 27. Трудові відносини у фермерському господарстві
Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором.
Трудові відносини працівників – членів фермерського господарства регулюються трудовим законодавством України, цим законом, статутом та іншими нормативними актами роботодавця.
Статутом може бути визначений перелік посад, які можуть займати виключно члени фермерського господарства.
Трудові відносини осіб, залучених до роботи за трудовим договором, регулюються трудовим законодавством України.”
7. Аналіз статті 319 проекту ТК України показав, що положення цієї статті містять ряд недоліків. Тому її пропонується викласти в новій редакції:
„Стаття 319. Зміна трудового договору працівника – члена виробничого кооперативу
1. Працівник – член виробничого кооперативу має переважне право перед працівниками, які не є членами виробничого кооперативу, на його переведення на вакантну посаду, при умові наявності у нього відповідної освіти та кваліфікації.
2. Це право захищається в судовому порядку шляхом покладення на кооператив обов’язку щодо переведення працівника – члена виробничого кооперативу на відповідну посаду. Якщо така посада, на яку відповідно до рішення суду працівник-член виробничого кооперативу підлягає переведенню, на день виконання рішення суду вже зайнята іншим працівником, який не є членом виробничого кооперативу, такий працівник підлягає звільненню з роботи з виплатою вихідної допомоги.”
8. На підставі проведеного аналізу норм проекту ТК України щодо надання відпустки працівнику, зроблено висновок, що у ст. 169 закладена суперечність, щодо обов’язку роботодавця видати наказ про відпустку, тому її слід усунути, а статтю удосконалити, розширивши її зміст. У даній нормі статті обов’язково встановити терміни подачі заяви працівником до початку відпустки. Також надати можливість роботодавцю щодо перенесення дати початку відпустки працівника у разі виробничої необхідності, але не більше ніж на 14 днів.
9. Аналіз статті 6 Закону України „Про охорону праці” показав, що частину 2 статті 6 слід удосконалити, виклавши її в такій редакції:
„Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля, коли у нього є достатньо вагомі підстави думати, що існує безпосередня і серйозна загроза для безпеки і здоров’я. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника”.
10. На підставі проведеного аналізу положень проекту ТК України, що стосуються охорони праці працівників, зроблено висновок, що статтю 104 проекту слід доповнити пунктом 6 наступного змісту:
„Для підтвердження реальної загрози на підприємстві необхідно створити тимчасову комісію із залученням до її складу представників посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, інспектора з охорони праці та представника виборного профспілкового органу або уповноваженої особи від трудового колективу в разі відсутності на підприємстві профспілкової організації.”
11. Зроблено висновок, що на відміну від чинного Кодексу законів про працю, ч. 3 ст. 406 проекту ТК України більш повно гарантує працівникам захищеність. Оскільки, проектом визначено, що застосування дисциплінарних стягнень не передбачених цим Кодексом та спеціальними законами не допускається. Отже, в Статуті юридичної особи можна буде передбачати лише ті стягнення, які будуть визначені в Трудовому кодексі України та в спеціальному законі. Тому, в разі прийняття проекту ТК України в такій редакції, потрібно буде вносити зміни до спеціальних законів, в яких зараз вказано, що певні види стягнень можуть передбачатися в Статутах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге, стереотипне. –Х.: Консум, 2000. – 480 с.
2. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Несторенко, Л.О. Каніщенко та ін.; за ред. Г.Н. Климка, В.П. Несторенка. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – К.: Вища шк. – Знання, 1997 . – 743 с.
3. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение / Всесоюзный ин-т юрид. наук. – М.: Юриздат, 1948. – 336 с.
4. Карпушин М.П. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.:
Госюриздат, 1958. – 173 с.
5. Орловский Ю.П. Социалистическое трудовое правоотношение / Советское трудовое право: вопросы теории / Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. – М.: Наука, 1978. – 218 с.
6. Российское трудовое право / Отв. ред. А.Д. Зайкин. – М.: Изд. группа НОРМА – ИНФРА М., 1998. – 415 с.
7. Основи конституційного права України / За редакцією академіка АПрН України, професора Копейчикова В.В. – К.: Юрінком, 1997. – 208 с.
8. Новий тлумачний словник української мови. У чотирьох томах. – Т.3. – К.: Довіра, 1999.– 667 с.
9. Словник синонімів української мови. У двох томах. – Т.2. – К.: Довіра, 2000.– 385 с.
10. Конвенция о безопасности и гигиене труда в сельском хозяйстве: Конвенция 184/МОТ. Генеральная конференция. Сессия (89; 2001; Женева). – Женева: МБТ, 2001. – 9 с.
11. Левитин Л.И. Правовое регулирование труда в сельском хозяйстве (аграрно-правовой аспект). Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: / Алма-Ата, 1986. – 38 с.
12. Титова Н. И. Продовольственная проблема: земля, труд (правовые аспекты). – Львов: Изд-во при Львов. гос. ун-те „Выща школа”, 1989. – 184 с.
13. Закон України „Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 року, №973 – ІV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №45. – Ст. 363.
14. Минимальный возраст допуска на работу в сельском хозяйстве, 1921 г.: Формуляр ежегодного доклада о применени Конвенции 1921 г. О минимальном возрасте допуска на работу в сельском хозяйстве. / МОТ. – Женева: МБТ., 1959. – 4 с.
15. Кодекс законов о труде Украины: Науч.- практ. комментарий: 4-е изд., перераб. и доп. – Харьков: ООО „Одиссей”, 2004. – 736 с.
16. Жернаков В.В. Сфера дії трудового права: історичні та методологічні аспекти // Правова держава: Щорічник наукових праць. Випуск 9. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 1998.– С. 183-184.
17. Киселев И.Я. Трудовой договор при капитализме: проблемы найма и увольнения. / Отв. ред. С.А. Іванов: АН СРСР. Ин-т гос-ва и права. – М.: Наука, 1989. – 188 с.
18. Венедиктов B.C. Теоретические проблемы юридической ответствен-ности в трудовом праве: Монография. – Харьков: Консум, 1996. – 136 с.
19. Мацюк А.Р. Трудовые правоотношения развитого социалистического общества. – К.: Наукова думка, 1984. – 280 с.
20. Карпенко Д.О. Трудове право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999. – 192 с.
21. Процевський О.І. Законодавство про працю і його роль у будівництві комунізму. – Київ: Товариство „Знання” Української РСР, 1975. – 48 с.
22. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права. Монографія. – Львів: Видавн. центр Львів. національного ун-ту імені І. Франка, 1999. – 69 с.
23. Хуторян Н.М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 264 с.
24. Чанишева Г. І. Колективні відносини у сфері праці: теоретичні та практичні проблеми правового регулювання. Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.05. / Нац. юр. ак-я України ім. Я.Мудрого. – Х., 2002. – 38 с.
25. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – №31. – Ст. 429.
26. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 38. – Ст. 502.
27. Закон України „Про правонаступництво України” від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №46. – Ст. 617.
28. Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
29. Закон України „Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки” від 20 березня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 23. – Ст. 267.
30. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Колективні трудові спори. – К.: Юрінком Інтер., – 2006. – №2. – 384 с.
31. Пашерстник А.Е. О сфере действия и принципах трудового права // Советское государство и право. – 1957. – №10. – С. 92-103.
32. Александров Н.Г. О месте трудового и колхозного права в системе советского социалистического права // Советское государство и право. – 1958. – №5. – С.117-125.
33. Вовк Ю.А. Колхозное трудовое правоотношение. – М.: Юрид. лит., 1972. – 248 с.
34. Витали Е . Таджер. Понятие трудового правоотношения и определение трудовых функций в ТКЗХ // Вестник Моск. ун-та. Серия Х. Право. – 1961. – №2. – С. 20-29.
35. Шелестов В. Застосування аналогії у колгоспному праві // Радянське право. – 1987. – № 4. – С. 54-57.
36. Єрьоменко В. Підстави виникнення трудових правовідносин у колективних сільськогосподарських підприємствах, селянських (фермерських ) господарствах, кооперативах // Право України. – 1997. – №6. – С. 51-55.
37. Никитинский В.И., Орловский Ю.П. Предмет и метод трудового права: изменения в условиях перестройки // Советское государство и право. – 1989. – №4. – С. 71-80.
38. Анриановская И.И. Сфера действия норм трудового права и система правоотношений в сфере применения труда // Известия вузов. Правоведение. – 2000. – №5. – С. 78-82.
39. Иванов С.Ю. Кооперативная форма труда – самостоятельный предмет правового регулирования труда // Известия вузов. Правоведение. – 2003. – №3. – С. 22-29.
40. Уркевич В. Про правове регулювання трудових відносин членів сільськогосподарських підприємств // Юридична Україна. – 2005. – №11. – С. 41-44.
41. Пашерстник А.Е. Теоретические вопросы кодификации общесоюзного законодательства о труде. – М.: Изд-во АН СССР, 1955. – 19 с.
42. В.М. Догадов, Ф.М. Левиант, А.С. Пашков. К вопросу о системе „Основ законодательства о труде”, „Вопросы кодификации советского права”. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1957. – 18 с.
43. Пашков А.С., Смирнов О.В. Советское трудовое право. – М.:
Юрид. лит-ра, 1988. – 605 с.
44. Гинцбург Л.Я. Трудовые отпуска рабочих и служащих. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1957. – 131 с.
45. Гинцбург Л.Я. Отпуска рабочих и служащих. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1961. – 164 с.
46. Аграрне право України: Підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрійцев, С.Ф. Василюк та інші; За ред. В.З. Янчука. – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 720 с.
47. Закон України „Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві” від 17 жовтня 1990 року № 400-XII // Відомості Верховної Ради. – 1990. – №45. – Ст.602.
48. Закон України „Про власність” від 07 лютого 1991 року №697-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 20. – Ст. 249.
49. Закон України „Про підприємництво”, від 07 лютого 1991 року № 698-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
50. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року № 887-12 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 24. – Ст. 272.
51. Закон України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14 лютого 1992 року №2114-ХІІ: Офіційний текст із змінами та доповненнями. – К.: „Урожай”, 1993. – 24 с.
52. Закон України „Про селянське (фермерське) господарство” від 20 грудня 1991 року за № 2009-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1992. – №14. – Ст. 186.
53. Постанова Кабінету Міністрів України „Про деякі питання розвитку селянських (фермерських) господарств” від 14 березня 1992 року №133. – Режим доступу: http: // www. rada. gov.ua
54. Постанова Верховної Ради України „Про схвалення Концепції Національної програми відродження села на 1995 – 2005 роки” від 04 лютого 1994 року №3924-12 // Відомості Верховної Ради. – 1994. – №23. – Ст.163.
55. Закон України „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року №1576-ХІІ // Відомості Верховної Ради. – 1991. – №49. – Ст.682.
56. Указ Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи в сфері сільськогосподарського виробництва” від 10 листопада 1994 року № 666/94 // Збірник Указів Президента України, випуск 4 (жовтень-грудень 1994 р.). – К.: ВІПОЛ, 1994. – 355 с.
57. Указ Президента України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 08 серпня 1995 року № 720/95 // Збірник Указів Президента України, випуск 3 (липень-вересень 1995 р.). – К.: ВІПОЛ, 1995. – 505 с.
58. Закон України „Про сільськогосподарську кооперацію” від 17 липня 1997 року № 469/97-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1997. – №39. – Ст. 261.
59. Указ Президента України “Про прискорення реформування аграрного сектора економіки України” від 03 грудня 1999 року № 1529/99 // Збірник Указів Президента України, випуск 4 (жовтень-грудень 1999 р.). – К.: АТ „ВІПОЛ” ДК, 1999. – 240 с.
60. Закон України „Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 року №973 – ІV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №45. – Ст. 363.
61. Жушман В.П. Аграрне право та законодавство України: Навчально-практичний посібник. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2003. – 448 с.
62. Закон України „Про особисте селянське господарство” від 15 травня 2003 року №742-ІV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №29. – Ст.232.
63. Трудовий кодекс Республіки Узбекистан. – Режим доступу: http://www.uz/laws/uzbek/ kzotuz/kzotuz.htm/
64. Закон Республіки Узбекистан „Про дехканське господарство” №604-І. – Режим доступу: http://www. uz/laws/uzbek/
65. Закон Республіки Таджикистан „Про дехканське (фермерське) господарство”. – Режим доступу: http://lex.gtz.de/lexinfosys/
66. Трудовий кодекс Азербайджанської Республіки. – Режим доступу: http://www.azeri-info.kom/trud.htm
67. Трудовий кодекс Республіки Білорусь. – Режим доступу: http://www.praca.by/Trud Kodeks RB.
68. Трудовий кодекс Киргизької Республіки. – Режим доступу: http://lex.gtz.de/lexinfosys/ Lexinfosys/kas/04/kas-4-rus.htm
69. Трудовой кодекс Российской Федерации от 30 декабря 2001 года №197-ФЗ // Российская газета. – 2001. – № 256(2868).
70. Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. – Киев-Севастополь: „Институт юридических исследований”, 2001. – 1024 с.
71. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Издательство НОРМА, 2000. – 263 с.
72. Закон України „Про внесення зміни до статті 1 Закону України „Про сільськогосподарську кооперацію” (щодо уточнення терміну „сільськогосподарський товаровиробник”) від 29 червня 2004 року №1929-ІV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – №51. – Ст. 552.
73. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
74. Трудове право України: Навч. посібник для студ. юрид. спеціальностей вищих навчальних закладів / Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., Козак З.Я. та ін.; За ред. П.Д.Пилипенка. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 535 с.
75. Прокопенко В.І. Трудове право: курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – 224 с.
76. Солодовник Л. Юридичні факти – підстави виникнення трудових правовідносин // Право України. – 2000. – №1. – С. 59-63.
77. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук. – Х., 1998. – 18 с.
78. Молодцов В.М., Крапивин О.М., Власов В.И. Трудовое право России.- М.: Юрид. лит., 2001. – 576 с.
79. Молодцов М.В. Система советского трудового права и система законодательства о труде. – М.: Юрид. лит., 1985. – 175 с.
80. Закон України „Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” від 13 жовтня 1992 року № 2673-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №50. – Ст. 676.
81. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я.М. Шевченко, О.М. Малявко, А.Л. Салатко та ін. – Харків: Консум, 1999. – 272 с.
82. Теньков С.О. Науково-практичний коментар до Господарського кодексу України: від 16 січня 2003 р. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 720 с.
83. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Науково-практичний коментар до Закону України „Про державну підтримку сільського господарства України”. – Київ: Юрінком Інтер, 2005. – №10. – 352 с.
84. Теория права и государства: Учебник / Под ред. Г.Н. Манова – М: Юрид. лит., 1996. – 467 с.
85. Іншин М.І. Суб’єкти службово-трудових відносин: погляд на проблему // Право України. – 2004. – №3. – С. 78-82.
86. Проект Трудового кодексу України від 10 лютого 2006 року. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
87. Пашков А.С. Проект нового Трудового кодекса // Государство и право. – 1995. – №3. – С. 80-81.
88. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №435-ІV. – К.: Парламентське вид-во, 2003. – 352 с.
89. Кодекс законів про працю України з постатейними систематизованими матеріалами / за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 01 серпня 2000 р. // Відп. ред. О.П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 1024 с.
90. Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003. – 146 с.
91. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 147 с.
92. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Наука, 1989. – 192 с.
93. Самойлюк О. Виробничі кооперативи: стан та перспективи розвитку // Право України. – 2005. – №1. – С. 43-44.
94. Уркевич В. Правові аспекти членства в особистому селянському господарстві // Право України. – 2005. – №1. – С. 80-82.
95. Суханов Е. Производственный кооператив как юридическое лицо. (Комментарий ГК РФ) // Хозяйство и право. – 1998. – №4. – С. 3-8.
96. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 328 с.
97. Титова Н.І. Права членів сільськогосподарських кооперативів: тенденції та проблеми їх законодавчого забезпечення // Право України. – 2000. – №2. – С. 25-27.
98. Кооперативне право: Підруч. для кооперат., сільськогосп., екон., юрид. вищих навч. закладів і фак. / За ред. В.І. Семчика. – К.: Ін Юре, 1998. – 332 с.
99. Про практику розгляду судами трудових спорів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України : Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в цивільних справах. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – №11. – С. 186-206.
100. Юшко A.M. Переведення на іншу роботу: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 20 с.
101. Лившиц Р.3., Чубайс Б.М. Трудовой договор. – М.: Наука, 1986. – 174 с.
102. Иванов С.А., Лившиц Р.З. Личность в советском трудовом праве.
– М.: Наука, 1982. – 232 с.
103. Трудовое право Украины в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие. Издание четвертое, переработанное и дополненное / Под ред. В.В. Жернакова. – Х.: „Одиссей”, 2005. – 592 с.
104. Завіновська Г.Т. Економіка праці: навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 674 с.
105. Процевский А.И. Рабочее время и рабочий день по советскому трудовому праву. – М.: Юридическая литература, 1963. – 182 с.
106. Конституція України: Офіц. видання. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1996. – 105 с.
107. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины (Особенная часть): Учеб. пособ. для курсантов и слушателей высш.учеб.завед. МВД Украины. – Симферополь: Эльиньо, 2005. – 61 с.
108. Проект Трудового кодексу України в редакції від 05 липня 2004 року. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
109. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу” від 04 жовтня 2006 року №359 // Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2006. – №12. – С. 17-19.
110. Гаращенко Л.П. Правове регулювання відпусток за законодавством України: Монографія. – К.: Редакція газети „Іменем Закону”, Павлім, 2003. – 172 с.
111. Гордієнко М.І. Особливості правового регулювання робочого часу та часу відпочинку працівників ОВС України: Автореф. дис. ... канд. юрид.наук: 12.00.05 / Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2004. – 20 с.
112. Закон України „Про відпустки” від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №2. – Ст.4.
113. Франциян В.Ф. Проблемы законодательства об отпусках рабочих и служащих в СССР: Автореф. дис. … канд.юрид.наук: 12.00.05. – М., 1973. – 18 с.
114. Лаптій І. Оплата праці як соціально-економічна та правова категорія // Право України. – 2005. – № 1. – С. 106-109.
115. Закон України „Про оплату праці” від 24 березня 1995 року №108 // Відомості Верховної Ради. – №17. – Ст. 121.
116. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н.М. Хуторян. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 608 с.
117. Пашерстник А.Е. Правовые вопросы вознаграждения за труд рабочих и служащих. – М.; Л.: Из-во АН СССР, 1949. – 352 с.
118. Лившиц Р.З. Заработная плата в СССР. Правовое исследование. – М., „Наука”, 1972. – 271 с.
119. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учеб. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрист, 2001. – 496 с.
120. Трудове право України: Підруч. / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. – 2-е вид., стереотип. – К.: Київська обласна організація товариства „Знання”, 2001. – 564 с.
121. Макконел Кемпбелл Р., Брю Стенли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: в 2-х т.: Пер. с англ. 11-е изд. Т2. – М.: Республика, 1995. – 306 с.
122. Інструкція по визначенню вартості робочої сили, затверджена наказом Міністерства статистики України від 29 травня 1997 року № 131, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14 липня 1997 року за № 258/2062 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 28. – Ст. 380.
123. Пономарева Г.А. Заработная плата как экономическая и правовая категория // Вестник ун-та Рос. акад. образования. – 2001. – №4. – С. 80-88.
124. Сімутіна Я.В. Методи регулювання заробітної плати на сучасному етапі (правові проблеми): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05; – Захищена 25.05.2007; Затв.05.09.2007. – К., 2006. – 225 с.
125. С. Ступницький. Проблеми розвитку агропромислового комплексу // Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2006. – №11. – С. 35-37
126. Лібанова Е.М. Ринок праці. Навч. посібник. – К.: Центр навч. літ-ри, 2003. – 223 с.
127. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 року № 2343-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.
128. Про внесення змін до ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”: Закон України від 31 травня 2005 року № 2597-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 25. – Ст. 334.
129. Биков В.А. Перемога робітників КП „Радгосп-завод „Янтарний” // Бюлетень Національної служби посередництва і примирення. – 2007. – №2. – С. 49-50.
130. Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 16 грудня 2006 року // Державний вісник України. – 2007. – №1. – С.25-48.
131. В. Вітвіцький, З. Метельська. Теоретичні основи тарифікації робіт у сільському господарстві // Україна: аспекти праці. – 2006. – № 5. – С. 15-23.
132. Галузева угода між Міністерством аграрної політики України, галузевими об’єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2006-2008 роки. – К.: НДІ „Украгропромпродуктивність”, 2006. – 56 с.
133. Закон України „Про колективні договори і угоди” від 01 липня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 36. – Ст. 361.
134. В. Вітвіцький, В. Петрик, З. Метельська. Тарифна система – основа організації управління персоналом на підприємствах АПК // Україна: аспекти праці. – 2006. – № 6. – С. 21-25.
135. Закон України „Про внесення зміни до статті 23 Закону України „Про оплату праці” від 21 лютого 2006 року № 3448-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 27. – Ст.231.
136. Закон України „Про внесення зміни до статті 23 Закону України „Про оплату праці” від 11 липня 2002 року № 96-ІV // Відомості Верховної Ради. – 2002. – №41. – Ст.294.
137. Гетьманцева Н.Д. Співвідношення централізованого та локального методів правового регулювання оплати праці // Право України. – 1997. – № 12. – С. 66-70.
138. Папієв М. Працюючі громадяни не можуть бути бідними // Юридичний Вісник України. – 2007. – № 23. – С. 1.
139. Неформальні трудові відносини в Україні: оцінка стану / Міжнародне бюро праці, проект технічного співробітництва „Україна: сприяння реалізації основних принципів та прав у світі праці”. – К., 2003. – 37 с.
140. Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права 1966 р. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1992. – 199 с.
141. Шамшина І.І. Правові проблеми регулювання відносин у сфері охорони праці в сучасних умовах. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05./ Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2002. – 20 с.
142. Лившиц Р.З. Современная теория права: Краткий очерк. – М.: „Юрид.лит.”, 1992. – 92 с.
143. Закон України „Про охорону праці” від 21 листопада 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №2. – Ст.10.
144. Москальова В.М. Основи охорони праці: Підручник. – К.: ВД „Професіонал”, 2005. – 672 с.
145. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Вип.1, Розділ 1 „Професії керівників, професіоналів, фахівців та службовців, що є загальними для всіх видів економічної діяльності”. – Краматорськ: Центр продуктивності, 2005. – 354 с.