ЮРИДИЧНІ ФАКТИ ЯК ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН :

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП .............................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ У НАУЦІ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЇНИ ................................................................................... 13

1.1. Поняття юридичних фактів у трудовому праві України .................. 13
1.2. Класифікація юридичних фактів у трудовому праві України ......... 35
1.3. Поняття фактичних складів у трудовому праві України, їх
структура та відмежування від складних юридичних фактів .......... 54
Висновки до розділу 1 ................................................................................ 63

РОЗДІЛ 2. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР ЯК ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ, ЩО ТЯГНЕ ВИНИКНЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ
ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН ......................................... 67

2.1. Розвиток юридичної думки про природу трудового договору ….... 67
2.2. Правове регулювання укладення трудового договору ..................... 93
Висновки до розділу 2 .............................................................................. 111

РОЗДІЛ 3. ДЕЯКІ ФАКТИЧНІ СКЛАДИ ЯК ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН ............................................................... 114

3.1. Теоретичні засади обрання на посаду .............................................. 114
3.2. Проблеми конкурсного заміщення вакантних посад ...................... 133
3.3. Особливості призначення на посаду ................................................ 157
Висновки до розділу 3 .............................................................................. 165

ВИСНОВКИ ................................................................................................. 169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................ 180

ВСТУП

Актуальність теми. За роки незалежності, з моменту проголошення України суверенною, демократичною, соціальною, правовою державою, у нашій країні відбулися вагомі соціально-економічні та політичні зміни, які значною мірою обумовили необхідність реформування трудового законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними нормами і стандартами.
Чинний КЗпП України закріпив лише дві підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин: трудовий договір та контракт, а інші підстави, які успішно застосовуються на практиці з метою залучення до праці деяких категорій працівників, не знайшли свого відображення у нормах КЗпП. Більше того, чинне трудове законодавство не повно врегульовує трудові відносини і при укладенні трудового договору.
Актуальність обраної теми зумовлюється також тим, що нині триває активна робота над розробкою та прийняттям проекту нового Трудового кодексу України. Його підготовка також вимагає розробки вихідних критеріїв системи підстав виникнення трудових правовідносин. Адже закріплення їх універсального переліку в основному акті в сфері регулювання трудових відносин було б, безумовно, кроком вперед щодо реалізації принципу диференціації правового регулювання праці.
Слід зазначити, що питання юридичних фактів і, зокрема, юридичних фактів як підстав виникнення індивідуальних трудових правовідносин завжди привертали увагу вчених-правознавців. Проблеми теорії юридичних фактів у загальній теорії права знайшли своє відображення в роботах С.С. Алексєєва, Ю.І. Гревцова, З.Д. Іванової, В.Б. Ісакова, С.Ф. Кечекьяна, В.В. Копейчикова, М.П. Рабіновича, В.М. Синюкова, О.Ф. Скакун, Ю.К. Толстого, Р.О. Халфіної, Г.М. Чувакової, Л.С. Явича та інших. У радянський період над цими питаннями працювали також вчені трудового права такі, як М.Г. Александров, О.В. Баринов, Л.Ю. Бугров, В.Л. Гейхман, Л.Я. Гінцбург, М.П. Карпушин, Ф.М. Левіант, А.Р. Мацюк, О.Є. Пашерстник, О.С. Пашков, О.І. Процевський, В.М. Смирнов, К.П. Уржинський та багато інших. У роки незалежності України ті чи інші проблеми юридичних фактів у трудовому праві України висвітлювалися у дисертаційних та монографічних роботах А.В. Андрушко, В.В. Єрьоменко, В.В. Лазор, Д.Р. Лещух, П.Д. Пилипенка, В.Г. Ротаня, Л.В. Солодовник, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої та ін.
Однак, незважаючи на глибокі дослідження, проблеми юридичних фактів у трудовому праві України не втратили своєї актуальності і донині. Навпаки, дискусійні моменти стали ще більш гострішими. До сьогодні залишається спірним питання стосовно визначення поняття юридичних фактів у трудовому праві, яке б враховувало специфіку предмета галузі. У зв’язку з цим необхідно дослідити, яке місце займають юридичні факти у механізмі правового регулювання трудових відносин? Важливе теоретичне та практичне значення має проблема чіткого розмежування юридичних підстав та юридичних умов виникнення відносин у сфері праці.
Особливо актуальним залишається питання про дослідження відмінних від трудового договору підстав виникнення трудових правовідносин: обрання на посаду, конкурсного заміщення посад та призначення на посаду. У цьому плані чекає свого вирішення проблема визначення юридичної природи акту обрання та акту призначення як елементів відповідних фактичних складів.
Усе вищевикладене підкреслює актуальність та необхідність проведення подальших наукових досліджень юридичних фактів у трудовому праві України, побудови їх стрункої, логічної системи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Юридичні факти як підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин досліджувались у межах виконання плану науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: „Правові проблеми гармонізації трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу” (2005-2006 рр., державний реєстраційний № РК 0105 U 000796)
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення теорії юридичних фактів як підстав виникнення індивідуальних трудових правовідносин, а також внесення пропозицій по удосконаленню законодавства про працю.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні задачі:
- проаналізувати стан науки трудового права України в області дослідження юридичних фактів; сформулювати науково обґрунтоване поняття юридичних фактів у трудовому праві України, визначити їх місце у механізмі правового регулювання, розмежувати факти-умови та факти-підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин;
- провести класифікацію юридичних фактів у трудовому праві України;
- дослідити фактичні склади у трудовому праві України з точки зору їх теоретичної характеристики: визначення структури, а також відмежування від складних юридичних фактів;
- дослідити розвиток юридичної думки про природу трудового договору як юридичного факту, що тягне виникнення індивідуальних трудових правовідносин; здійснити аналіз правового регулювання укладення трудового договору;
- проаналізувати правову природу окремих фактичних складів як підстав виникнення індивідуальних трудових правовідносин, визначити їх будову та відповідні функціональні зв’язки між елементами;
- розробити пропозиції стосовно удосконалення категоріального апарату у сфері теорії юридичних фактів взагалі і теорії юридичних фактів трудового права України зокрема;
- сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України, що регулює питання виникнення індивідуальних трудових правовідносин у різних категорій працівників.
Об’єктом дослідження є юридичні факти як категорія загальної теорії права і науки трудового права України.
Предметом дослідження виступають теоретичні і практичні проблеми нормативного закріплення правостворюючих юридичних фактів у трудовому праві Україні.
Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційного дослідження, а також розв’язання поставлених завдань дисертант комплексно використовував загальнонаукові і спеціальні методи дослідження правових явищ, загальнотеоретичні принципи історизму та об’єктивності розгляду.
Зокрема, діалектичний метод дозволив розглянути поставлені у роботі завдання у їх розвитку та взаємозв’язку. Застосування історичного методу при проведенні дисертаційного дослідження дозволило показати розвиток законодавства про працю, у межах якого закріплювалися правостворюючі юридичні факти; розвиток юридичної думки стосовно природи основного юридичного факту, яким є трудовий договір. Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечностей у системі вчень про юридичні факти у трудовому праві України і на цій основі формулюванню висновків та рекомендацій, що ґрунтуються на принципах визначеності, послідовності та несуперечливості. Широке використання методу аналізу та синтезу дозволило здійснити науково обґрунтовану класифікацію юридичних фактів у трудовому праві України, розгляд їх основних класифікаційних рядів, а також допомогло при вирішенні інших питань. Метод абстрагування та узагальнення використовувався при формулюванні дефініцій: „юридичних фактів у трудовому праві України”, „конкурсу” тощо. Разом з тим, у дисертації використовувався метод нормативно-порівняльного аналізу при дослідженні норм чинного законодавства з питань виникнення індивідуальних трудових правовідносин, а також норм проекту Трудового кодексу України.
Науково-теоретичною основою дослідження стали напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених роботи яких присвячені дослідженню юридичних фактів у загальній теорії права, а також у межах відповідних галузевих юридичних наук.
Теоретичною базою для обґрунтування ідей, які лягли в основу дисертаційного дослідження, стали роботи представників загальної теорії права, зокрема: С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, А.М. Васильєва, Ю.І. Гревцова, А.П. Дудіна, З.Д. Іванової, В.Б. Ісакова, С.Ф. Кечекьяна, М.І. Козюбри, В.В. Копейчикова, В.В. Лазарєва, С.В. Липеня, О.В. Малько, М.Н. Марченка, М.І. Матузова, Є.В. Назаренко, В.С. Нерсесянца, В.Д. Перевалова, А.С. Піголкіна, А.В. Полякова, П.М. Рабиновича, Б.М. Семенко, В.М. Синюкова, О.Ф. Скакун, К.А. Стальгевича, Ю.К. Толстого, Р.О. Халфіної, Г.М. Чувакової, Л.С. Явича та багатьох інших.
Оскільки юридичні факти першопочатково виникли як категорія науки цивільного права, то цілком природним є звернення дисертанта до наукового спадку її представників, серед яких М.М. Агарков, К.Н. Анненков, Д.Д. Грімм, О.В. Завадський, О.С. Іоффе, О.О. Красавчиков, С.В. Курильов, Д.І. Мейєр, І.Б. Новіцький, О.А. Підопригора, Р.О. Ханнанов, Г.Ф. Шершеневич, В.В. Ярков та інші.
Разом з тим, напрацювання вчених – представників науки трудового права, склали неоціненну допомогу при дослідженні трудового договору як юридичного факту, виявленні на цій основі проблемних питань та їх подальшому вирішенні; дослідженні обрання на посаду, конкурсного заміщення посад та призначення на посаду в якості фактичних складів. До них відносяться роботи А.В. Андрушко, Л.М. Анісімова, О.Л. Анісімова, М.Г. Александрова, О.В. Баринова, Б.К. Бегічева, Г.С. Бодерскової, Н.Б. Болотіної, Е.М. Бондаренко, Л.Ю. Бугрова, К.М. Варшавського, В.С. Венедиктова, В.Л. Гейхмана, Л.Я. Гінцбург, С.Ю. Головіної, К.М. Гусова, В.М. Догадова, В.В. Єрьоменко, Є.А. Єршова, О.Д. Зайкіна, І.В. Зуба, С.О. Іванова, М.І. Іншина, Д.О. Карпенка, І.Я. Кісєльова, Р.І. Кондратьєва, О.В. Кузьменко, В.С. Колеватової, Л.І. Лазор, В.В. Лазор, Ф.М. Левіант, Д.Р. Лещух, Р.З. Лівшиця, С.П. Мавріна, А.Р. Мацюка, М.В. Молодцова, Ю.П. Орловського, Т.В. Парпан, О.Є. Пашерстника, О.С. Пашкова, П.Д. Пилипенко, О.І. Процевського, В.М. Пустозьорової, В.Г. Ротаня, В.М. Смирнова, О.В. Смирнова, Л.В. Солодовник, Б.С. Стичинського, Л.С. Таля, Є.Б. Хохлова, Б.Ф. Хрустальова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, В.Д. Шахова, та інших.
Нормативними джерелами дослідження стали: Конституція України, Кодекс законів про працю України, чинне законодавство України у сфері праці, проект Трудового кодексу України.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дана дисертаційна робота є одним із перших комплексних досліджень теоретичних та практичних аспектів юридичних фактів як підстав виникнення індивідуальних трудових правовідносин і знаходить свій вияв у наступних нових положеннях, які виносяться на захист:
1. Вперше доведено, що юридичні умови виходять за межі юридичних фактів, оскільки не можуть спричинити виникнення правових наслідків. Разом з тим, отримала подальшого розвитку пропозиція про те, що юридичні умови не можуть входити до фактичного складу.
2. Запропоновано авторське визначення юридичних фактів у трудовому праві України, згідно з яким вони являють собою факти реальної дійсності – події або діяння (дії або бездіяльність) відповідних суб’єктів трудових і тісно пов’язаних з ними відносин, з якими норми трудового права пов’язують виникнення, зміну, призупинення, поновлення або припинення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків у межах цих відносин.
3. Вперше запропоновано при класифікації юридичних фактів у трудовому праві України за вольовою ознакою замість використовуваного поняття „дії” вживати поняття „діяння”, яким охоплюються випадки бездіяльності.
4. Набула додаткового доведення пропозиція про виділення у класифікації юридичних фактів за характером правових наслідків, крім правостворюючих, правозмінюючих та правоприпиняючих юридичних фактів, ще правопризупиняючих і правопоновлюючих юридичних фактів.
5. Набула додаткової аргументації пропозиція про необхідність введення у трудовому праві України інституту анулювання трудового договору і визначено обставину його застосування: коли працівник не став до роботи без поважних на те причин протягом певного строку.
6. Вперше запропоновано виділяти чотири види обрання на посаду: обрання з метою здійснення певних повноважень у сфері державного управління або місцевого самоврядування; обрання з метою здійснення управління підприємством; обрання з метою управління громадською організацією; обрання з метою здійснення управління структурним підрозділом вищого навчального закладу.
7. Додатково аргументовано, що акт обрання на виборну посаду має договірну природу. Доведено, що згода працівника на участь у виборах вказує на початок процесу виникнення індивідуальних трудових правовідносин, оскільки є початковим елементом акту обрання. Уточнено структуру фактичного складу обрання на посаду, визначено його елементи: акт обрання та акт укладення трудового договору.
8. Запропоновано авторське визначення поняття конкурсу як спеціальної форми підбору працівників з метою прийняття на вакантні посади найкомпетентніших з його учасників, керуючись визначеними у законодавстві критеріями.
9. Вперше аргументовано, що заміщення вакантної посади поза конкурсом не порушує права рівного доступу громадян до державної служби. Вимоги до учасників у цьому разі є рівними, інша позиція призводитиме до змішування підстав.
10. Вперше сформульовано пропозицію внести зміни до пункту 9 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців і визначити обов’язковість публікації оголошення державного органу про проведення конкурсу.
11. Дістала подальшого розвитку концепція договірного характеру акту призначення на посаду. Уточнено структуру фактичного складу призначення на посаду. Призначення на посаду включає акт призначення та акт укладення трудового договору.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у:
галузі науково-дослідної діяльності – у подальших дослідженнях проблем юридичних фактів у трудовому праві;
правотворчості – висновки, що містяться в дисертації, можуть бути використані при розробці проекту Трудового кодексу України та інших законів і підзаконних актів України, призначених регулювати трудові правовідносини. Обґрунтовані у дисертації рекомендації сприятимуть ефективному застосуванню на практиці норм чинного трудового законодавства;
навчальному процесі – положення та висновки роботи доцільно використовувати при підготовці наукових посібників та підручників з трудового права України, навчально-методичної літератури, лекцій та проведенні семінарських занять з дисципліни „Трудове право України”.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації у відділі проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Основні положення дисертації доповідалися: на міжнародній науковій конференції молодих вчених „Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2003); науково-практичній конференції „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (м. Запоріжжя, 2004); міжнародній науковій конференції молодих вчених „Треті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2004); першій міжнародній науково-методичній конференції „Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (м. Хмельницький, 2004); міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців „Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2005); міжнародній науково-практичній конференції „Гарантії прав суб’єктів трудових правовідносин в умовах ринкової економіки” (м. Хмельницький, 2006); XI Щорічній звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів „Правові та управлінські засади розбудови української держави та забезпечення прав громадян” (м. Хмельницький, 2007); круглому столі „Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах” (м. Чернігів, 2007).
Результати дослідження також використовувалися дисертантом у виступах під час проведення: Спільної сесії секції суспільних і гуманітарних наук НАН України, Академії правових наук України, Інституту законодавства Верховної Ради України з питань розвитку правової системи та наукового забезпечення законотворчого процесу (м. Київ, 2004); Українсько-німецького правового семінару „Україна-Німеччина: погляд на законодавство, шляхи його вдосконалення та зближення в рамках європейського права” (м. Київ, 2005); науково-практичної конференції „Проблеми теорії і практики законотворчості у контексті формування громадянського суспільства” (м. Київ, 2005); методологічного семінару „Теоретико-методологічні проблеми ефективності законодавства України” (м. Київ, 2006).
Разом з тим, проблемні питання правостворюючих юридичних фактів у трудовому праві України доповідалися на семінарах в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України протягом 2005-2006 років.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в десяти наукових статтях, п’ять з яких опубліковано у фахових виданнях, згідно переліку ВАКу України та п’ять – у збірниках наукових праць.
Структура дисертації. Структура зумовлена метою та задачами дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують у собі вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел, який містить 262 найменування і нараховує 23 сторінки. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки. Основного тексту – 179 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у дослідженні юридичних фактів як підстав виникнення індивідуальних трудових правовідносин. Результати наукового дослідження відображаються у таких висновках:
1. Юридичні факти мають відповідне значення на усіх стадіях правового регулювання. Між елементами механізму правового регулювання трудових відносин має місце функціональна залежність. Конкретна життєва обставина саме у якості юридичного факту може вступати у зв’язки з іншими елементами даного механізму.
2. Формування понять загальнотеоретичного характеру, використовуючи досягнення галузевих наук, є цілком бажаним. Але, при цьому, запропоновані нові поняття повинні бути у достатній мірі доведеними з точки зору їх доцільності. Поняття „склад юридичного факту” не може включати до свого змісту штучно виділені ознаки: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторони, що характеризують матеріальний зміст факту.
Склад юридичного факту не відрізняється від складу інших фактів реальної дійсності. Таким чином, його зміст складають явища і процеси, які, звичайно, мають притаманні їм ознаки.
3. Юридичні умови не можна змішувати з юридичними підставами. Наділення юридично значущих умов рисами юридичних фактів неодмінно призведе до того, що такі умови матимуть прямий зв’язок з відповідними правовими наслідками. Проте факти-умови пов’язані з означеними наслідками опосередковано, через певні проміжні ланки. Вони формують правове середовище, у якому можуть розвиватися різні правові зв’язки.
На відміну від юридичних фактів, які є обставинами разового значення, юридичні умови – це обставини багаторазової, тривалої дії.
Факти-умови не можуть входити до фактичного складу, межі якого повинні бути у достатній мірі чіткими та визначеними.
Факти-умови поряд з відмінними мають також спільні з юридичними фактами риси. Вони полягають у тому, що і факти-умови, і юридичні факти передбачаються нормами права. Поряд з цим, одні і ті ж фактичні обставини можуть виступати у одних випадках як юридичні факти, у інших – проявляти себе як факти-умови.
Здійснювати класифікацію фактів-умов у трудовому праві можна з прив’язкою до змісту відповідних понять: ділові якості особи, кваліфікаційні вимоги за посадою, тощо.
4. Аналіз динаміки трудових правовідносин дозволяє перенести дослідження юридичного факту до сфери реального втілення в життя. У цьому плані юридичні факти виступають правовою основою динаміки трудових правовідносин.
Норми трудового права створюють юридичну можливість виникнення, зміни і припинення індивідуальних трудових правовідносин. У нормі права закладена модель факту реальної дійсності, яка вказує на умови, за яких правовий зв’язок переходить у динамічний стан. Правовою основою динаміки відносин виступають юридичні факти.
5. Використання критерію „тісний зв’язок” при характеристиці компонентно-структурного складу предмету трудового права як галузі, куди входять трудові правовідносини і правовідносини, які тісно з ними пов’язані, не призводить до неоднорідності останнього. Кожна наука осягаючи свій предмет у своєрідних поняттях, виступає в якості специфічної логіки теорії даного предмету. Диференціація предмету правового регулювання є властивою й іншим галузям права. Так, предмет адміністративного права складають вертикальні і горизонтальні відносини, субординаційні і координаційні тощо.
6. Юридичні факти можна розглядати у вузькому та у широкому розумінні. У широкому розумінні сюди включаються і юридичні факти, і фактичні склади. Вузьке розуміння юридичних фактів передбачає тільки один елемент – юридичний факт, що має матеріально-ідеальний характер.
Сформульовано власне визначення юридичних фактів у трудовому праві України як фактів реальної дійсності – подій або діянь (дій або бездіяльності) відповідних суб’єктів трудових і тісно пов’язаних з ними відносин, з якими норми трудового права пов’язують виникнення, зміну, призупинення, поновлення або припинення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків у межах цих відносин.
7. Класифікація юридичних фактів у трудовому праві відбувається за певними підставами: за вольовою ознакою, за правовими наслідками, за формою прояву, за характером дії, за змістом. Дані підстави неможливо звести до певної чіткої системи. По відношенню одна до одної вони (підстави) виступають як незалежні і такі, що є паралельно розташованими. Такі класифікації різняться за підставами і глибиною теоретичної розробленості.
Факти-стани не можуть виділятися у класифікації юридичних фактів за вольовою ознакою поряд з подіями і діяннями. Оскільки володіти однаковою тривалістю можуть як події, так і діяння, то факти-стани цілком правомірно можна відносини або до одних, або ж до інших.
Факти-стани як факти безперервної дії необхідно виділяти у класифікаційній системі, підставою якої виступає характер дії.
8. У класифікації юридичних фактів, залежно від зв’язку з індивідуальною волею, замість використовуваного поняття „дії” слід вживати поняття „діяння”, яке є більш точним, оскільки передбачає також і випадки бездіяльності.
Особливе місце у трудовому праві України займають результативні діяння, з якими норми права пов’язують правові наслідки в силу досягнення відповідними суб’єктами індивідуальних трудових правовідносин відомого практичного результату, що виражений у об’єктивованій формі.
9. При характеристиці подій, які виділяються у класифікації за вольовою ознакою поряд з діяннями, видається малопродуктивним підхід, коли йдеться про волю суб’єкта відповідних правовідносин. Класифікація юридичних фактів повинна мати за основу походження факту, а не суб’єктивне відношення до нього.
10. Поділ юридичних фактів у трудовому праві, залежно від характеру правових наслідків, на правостворюючі, правозмінюючі і правоприпиняючі дозволяє більш глибше пізнати динамічну функцію юридичних фактів у правовідносинах. Зазначений поділ є умовним, оскільки один і той же факт може припиняти одні правовідносини і створювати інші.
Поряд з трьома видами юридичних фактів за даною підставою слід ще виділяти правопризупиняючі і правопоновлюючі юридичні факти. Правопризупиняючі юридичні факти у трудовому праві викликають призупинення окремих суб’єктивних прав або юридичних обов’язків і не призводять до зміни або припинення трудових правовідносин. Правопоновлюючі юридичні факти у трудовому праві – це обставини, з якими пов’язується поновлення прав і обов’язків, що були порушені раніше.
11. Фактичні склади у трудовому праві України являють собою систему юридичних фактів, які знаходяться у взаємозв’язку і взаємозалежності між собою.
Кінцевий результат – виникнення індивідуальних трудових правовідносин є результатом дії усіх елементів складу. Зазначені елементи є рівними за своєю юридичною силою, що ж до останнього елементу, то він певним чином усе підсумовує.
12. Виокремлено історичні етапи, у межах яких розвивалася і розвивається до сьогодні юридична думка про природу трудового договору: дореволюційний, радянський та сучасний.
Розвиток юридичної думки про природу трудового договору у дореволюційний період, коли відбувалося доктринальне обґрунтування трудового договору: обґрунтування його широкого розуміння, яким охоплювалися будь-які договори про працю, якщо інше не передбачалося правовими нормами; виділення особистого найму з-поміж найму речей і, у зв’язку з цим, наголошення на необхідності його окремого правового регулювання. У цей період вченими вперше було виділено основні елементи трудового договору: тривале надання робочої сили; підкорення працівника внутрішньому трудовому розпорядку і господарській владі; виплата роботодавцем винагороди.
Розвиток юридичної думки про природу трудового договору у радянський період характеризується становленням і розвитком юридичної конструкції трудового договору, її легалізацією. У межах цього періоду відбулося обґрунтування ознак трудового договору: несамостійний характер праці, що надається у розпорядження наймача; надання робочої сили, а не виконання певної роботи; оплата праці не менше встановленого мінімуму; визначеність трудової функції і забезпечення відповідних умов праці; умови трудового договору не можуть погіршувати становище працівника порівняно з нормами законодавства, колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку; відповідність умов трудового договору нормам законодавства. Згодом вказані ознаки були зведені до трьох традиційних: предметної (виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією та посадою); організаційної (підкорення працівника внутрішньому трудовому розпорядку підприємства); майнової (оплата праці за наперед встановленими ставками, окладами, розцінками).
Розвиток юридичної думки про природу трудового договору у сучасний період характеризується посиленням гнучкості правового регулювання індивідуальних трудових правовідносин. Основна увага зосереджена на необхідності поєднання інтересів підприємств і гарантій захищеності для працівників. Постає необхідність подальшого посилення вказаних гарантій в умовах переходу до постіндустріального суспільства. Це період пов’язаний з розробкою та прийняттям нового Трудового кодексу України.
13. Перегляд деяких основоположних ідей правового регулювання, об’єктивно тягне за собою вироблення нових термінів або повернення до старих. Зазначене повинне відбуватися за умови достатнього обґрунтування їх доцільності. У зв’язку з цим у дисертації зроблено висновок про недоцільність використання терміну „договір найму” або „договір трудового найму” замість терміну „трудовий договір”. Названі терміни у своїй основі є цивілістичними і виражають відносини економічної влади і підпорядкування.
Обґрунтовано, що застосування терміну „працівник” на стадії до моменту виникнення індивідуальних трудових правовідносин підкреслює правовий статус суб’єкта вже після виникнення цих правовідносин.
Зроблено висновок про доцільність використання терміну „роботодавець” для позначення сторони трудового договору, оскільки термін „наймач”, що закріплювався у Кодексі законів про працю РСФРР 1922 року, не має більш широкого значення за своїм обсягом. Більше того, під терміном „наймач” частіше розуміється суб’єкт цивільного, а не трудового права.
14. Виокремлено стадії укладення трудового договору серед яких:
А. Здійснення попередніх переговорів про умови трудового договору, а також додаткових дій (обумовлених трудовим законодавством), оформлення необхідних документів.
У межах цієї стадії виділяється: а) звернення громадянина з пропозицією про прийняття на роботу і розгляд його заяви; б) переговори щодо умов трудового договору між сторонами; в) досягнення угоди про укладення трудового договору.
Б. Оформлення досягнутої угоди.
15. У трудовому праві має місце так звана „позитивна дискримінація”, яка полягає у забороні певних видів робіт і стосується особи працівника. Такі обмеження обумовлені особливою турботою держави про осіб, які потребують підвищеного соціального захисту.
16. Нині чинний КЗпП України забороняє необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу. Проте без належної фіксації важко довести у суді, що відмова була саме необґрунтованою. КЗпП України не покладає на роботодавця, за деякими винятками, обов’язку письмово повідомляти про причини відмови в укладені трудового договору. У зв’язку з цим, з метою забезпечення реалізації заборони необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу запропоновано включити до проекту Трудового кодексу України норму, якою зобов’язати роботодавця письмово повідомляти про причини відмови в укладенні трудового договору на вимогу особи, якій відмовлено.
17. Виникнення індивідуальних трудових правовідносин необхідно пов’язувати з моментом вступу трудового договору в силу. Даний момент може не співпадати з моментом початку працівником роботи. За загальним правилом письмовий трудовий договір повинен вступати в силу з дня його підписання працівником і роботодавцем. Разом з тим, умова про вступ трудового договору в силу не з дня його підписання, а пізніше, може бути встановлена у самому договорі, за спільною згодою сторін.
Якщо трудовий договір укладено, проте він не виконується працівником без поважних на те причин, то роботодавець повинен мати правові можливості запобігти цій обставині. У дисертації зроблено висновок про доцільність введення у проекті ТК України інституту анулювання трудового договору. Анулювання трудового договору означає, що трудові правовідносини фактично не виникли з того дня, коли повинні були виникнути. Таким чином момент анулювання трудового договору слід пов’язувати з датою вступу його в силу. Анулювання трудового договору можливе лише у випадку, якщо працівник не став до роботи протягом певного періоду, починаючи з того дня, коли він повинен був розпочати роботу. Як наслідок, якщо працівник вийшов на роботу в межах названого періоду, то у роботодавця не виникає право на анулювання.
18. Залежно від цільового призначення обрання на посаду поділяється на чотири види:
А. Обрання на посаду з метою здійснення певних повноважень у сфері державного управління або місцевого самоврядування. У цьому випадку порядок обрання встановлюється виключно законами України. Особи або органи, які здійснюють обрання, не належать до суб’єктів даних трудових правовідносин. Між тим, хто обирає і тим, кого обирають відсутні відносини субординації або характерним є їх послаблення.
Б. Обрання на посаду з метою здійснення управління підприємством. У цьому випадку порядок обрання та інші питання закріплюються у статутних документах.
В. Обрання на посаду з метою управління громадською організацією. У даному випадку правом обирати володіють члени організації, а порядок визначений у її статуті.
Г. Обрання з метою здійснення управління структурним підрозділом вищого навчального закладу.
19. Факти-умови, які виражають певні вимоги до кандидатів на виборну посаду (віковий ценз, освітньо-кваліфікаційний рівень, наявність громадянства, тощо), не можна вважати спеціальними обмеженнями. Вони не є такими за своєю суттю. Вказані умови сприяють створенню підстав виникнення індивідуальних трудових правовідносин, таким чином відкриваючи юридичну можливість балотуватися на виборну посаду.
20. Згода працівника на участь у виборах має правостворююче значення і може виражатися як усно, так і письмово. Якщо нормою права не передбачено процедуру отримання згоди, то відсутність заперечень з боку кандидата на виборну посаду слід розглядати в якості мовчазної згоди, тобто конклюдентної дії, яка свідчить про намір особи вступити у трудові правовідносини.
За юридичною формою акт обрання містить волевиявлення лише одного суб’єкта – того, хто обирає.
Попередня згода особи на зайняття виборної посади вказує на початок процесу виникнення індивідуальних трудових правовідносин, оскільки така згода є першим елементом складного юридичного факту – акту обрання. А зазначений акт є першим елементом фактичного складу як підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин.
Серед елементів фактичного складу обрання на посаду слід виділяти: 1) акт обрання; 2) акт укладення трудового договору. Обидва елементи потрібно визначати в якості складних юридичних фактів, які між собою є юридично рівними.
21. Запропоновано науково обґрунтоване визначення поняття конкурсу як спеціальної форми підбору працівників, метою якого є прийняття на вакантні посади найкомпетентніших з його учасників, керуючись визначеними у законодавстві критеріями.
22. Конкурсне заміщення є фактичним складом, елементами якого виступають: акт конкурсу і акт укладення трудового договору. Для виникнення юридичних наслідків елементи повинні не тільки одночасно існувати, але й витримати певний порядок накопичення.
Акт конкурсу є складним юридичним фактом, який містить наступні елементи: 1) подання претендентом заяви та інших документів на участь у конкурсі; 2) рішення про допуск до конкурсу; 3) конкурсний відбір; 4) голосування, що оформляється протоколом про результати конкурсу.
Акт конкурсу може мати місце за наявності таких фактів-умов: 1) наявність вакантної посади; 2) рішення про проведення конкурсу; 3) публікація у засобах масової інформації про проведення конкурсу; 4) наявність або формування конкурсної комісії.
23. У випадку коли вакантна посада заміщується поза конкурсом (шляхом присвоєння державним службовцям більш високого рангу; коли просувається по службі державний службовець, зарахований до кадрового резерву, або коли пройшов стажування чи навчання в Академії державного управління при Президентові України, за рішенням керівника; коли державний службовець переводиться на посаду після успішного закінчення стажування) ознаки порушення права рівного доступу до державної служби є відсутні.
24. Доцільно внести відповідні зміни до Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, оскільки пункт 9 цього Порядку, яким регулюється питання про публікацію оголошення державного органу про проведення конкурсу, суперечить частині 3 статті 15 Закону України „Про державну службу”. Із буквального тлумачення пункту 9 випливає, що публікація не є обов’язковою, проте це суперечить вказаній нормі Закону. У зв’язку з цим, пропонується внести зміни до пункту 9 Порядку проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців і викласти його у такій редакції: „оголошення державного органу про проведення конкурсу публікується та поширюється через засоби масової інформації”.
Оголошення про проведення конкурсу має публікуватися у друкованому засобі республіканського рівня. Це дасть змогу залучити працівників з інших регіонів. Окрім того, преса саме такого рівня користується більшою популярністю серед населення.
25. Створення конкурсної комісії щоразу, коли проводиться конкурс, є раціональним. Разом з тим, з метою об’єктивної оцінки осіб, які проходять конкурсний відбір, до складу комісії потрібно включати незалежних фахівців.
Мета конкурсу буде досягнута і за наявності лише одного учасника. Це зумовлено тим, що відсутність певної кількості конкурсантів може бути викликана об’єктивними причинами.
26. Згідно з українським законодавством іноземні громадяни або особи без громадянства, які постійно перебувають на території України, користуються тими ж правами і свободами що й громадяни України, за винятками встановленими Конституцією, законами, міжнародними договорами України. Зазначене положення у повній мірі відповідає Конвенції МОП № 143 „Про зловживання у галузі міграції і про забезпечення працівників-мігрантів рівними можливостями і рівним ставленням”. Тому введення дозволу для цих категорій осіб на перебування на державній службі слід визнати необґрунтованим та недоцільним.
27. Призначення на посаду слід розглядати в якості фактичного складу, елементами якого виступатимуть: акт призначення та акт укладення трудового договору. Врахування волі особи, яку вона виражає перед призначенням на посаду, дозволяє стверджувати, що акт призначення має договірну природу. У іншому випадку це означало б ігнорування принципу добровільності вступу у трудові правовідносини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абжанов К. Трудовой договор по советскому праву.– М.: Юридическая литература, 1964. – 192 с.
2. Агаева Н.Р. К вопросу о понятии „работодатель” // Четвертый трудовой кодекс России: Сб. научных статей / Под ред. В.Н. Скобелкина. – Омск: Изд. Омск. гос. ун-т, 2002. – С. 149-153.
3. Агарков М.М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву // Советское государство и право. – 1946. – № 3-4. – С. 41-55.
4. Адміністративне право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
5. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. – 176 с.
6. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М.: Госюриздат, 1961. – 271 с.
7. Александров Н.Г. Правовые отношения в социалистическом обществе. – М.: Изд. Московского ун-та, 1959. – 45 с.
8. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М., 1948. – 336 с.
9. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юридическая литература, 1966.– 187 с.
10. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т.– М.: Юридическая литература, 1982. – Т.2. – 360 с.
11. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права.– Свердловск: Изд. Свердловского юрид. института, 1964. – 226 с.
12. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т.– Свердловск: Изд. Свердловского юрид. института, 1972. – Т.1. – 396 с.
13. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций. – В 2-х т. – Свердловск: Изд. Свердловского юрид. института, 1973.– Т.2.– 401 с.
14. Андрушко А.В. Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями: Дис. ... к.ю.н: 12.00.05; – Захищена 21.03.2003. – Хмельницький, 2003. – 195 с.
15. Андрушко А.В. Виникнення трудових правовідносин з державними службовцями: Автореф. дис. … к.ю.н: 12.00.05. – К., 2003. – 20 с.
16. Анисимов Л.Н., Анисимов А.Л. Трудовые договоры. Трудовые споры. – М.: Бератор-Пресс, 2002. – 344 с.
17. Анненков К.Н. Система русского гражданского права. – Т.IV: Отдельные виды обязательств. – СПб., 1904. – 674 c.
18. Астрахан Е.И., Каринский С.С., Ставцева А.И. Роль советского трудового права в плановом обеспечении народного хозяйства кадрами. – М.: Госюриздат, 1955. – 192 с.
19. Баринов О.В. Юридические факты в советском трудовом праве: Автореф. дисс. ... к.ю.н: 12.00.05. – Ленинград, 1980. – 21 с.
20. Баринов О.В. Юридические факты в советском трудовом праве: Дис. … к.ю.н: 12.00.05. – Ленинград, 1980. – 190 с.
21. Бегичев Б.К. Особенности правового положения служащих как субъектов трудового права // Сб. уч. трудов Свердловского юрид. института. – Вып 4. – Свердловск: Изд. Свердловского юрид. ин-та, 1964. – С. 155-227.
22. Бегичев Б.К. Понятие трудового договора в советском трудовом праве // Правоведение. – 1961. – №1. – С. 28-42.
23. Бегичев Б.К. Субъектная дифференциация правового регулирования в советском трудовом праве // Сб. учен. трудов СЮИ. – Вып. 2. – Свердловск: Изд. Свердловского юрид. ин-та, 1964. – С. 126-139.
24. Бегичев Б.К. Характеристика рабочих и служащих как субъектов трудового права // Сб. учен. труд. Свердловского юрид. ин-та. – Свердловск: Изд. Свердловского юрид. ин-та, 1964. – С. 21-93.
25. Безина А.К. Вопросы теории трудового права и судебная практика. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1976. – 176 с.
26. Безина А.К., Бикеев А.А., Сафина Д.А. Индивидуально-договорное регулирование труда рабочих и служащих. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1984. – 136 с.
27. Бережная Г.А. Проблема научного факта: Автореф. дисс. ... к.ф.н. – М., 1974. – 20 с.
28. Битяк Ю.П. Організаційно-правовий механізм підбору кадрів у державних органах та їх апараті // Сб. крат. тезисов. и науч. сообщен. – Харьков: Укр. гос. юрид. академ. – 1994. – С. 49-50.
29. Блажко Н.И. Проблема социального факта: Автореф. дисс. ... к.ф.н. – М., 1979. – 19 с.
30. Блакар Р. Язык психологии как инструмент социальной власти // Язык моделирования социального взаимодействия: Сб. статей. – М.: Изд. Московского гос. ун-та, 1987. – С. 94-105.
31. Бодерскова Г.С. Юридические факты в процесе развития трудового правоотношения: Автореф. дисс. … к.ю.н: 12.00.05. – М., 1983.– 22 с.
32. Бодерскова Г.С. Юридические факты в процессе развития трудового правоотношения: Дис. … к.ю.н: 12.00.05. – М., 1983. – 179 с.
33. Болотіна Н.Б. Трудовий договір за законодавством України: Навчальний посібник. – К.: Вид. Паливода А.В., – 2002. – 124 с.
34. Бондаренко Э.Н. Основания возникновения трудовых правоотношений: Дисс. … д.ю.н: 12.00.05. – М., 2004. – 294 с.
35. Бондаренко Э.Н. Проблемы заключения трудового договора // Журнал российского права. – 2000. – № 2. – С. 76-85.
36. Бондаренко Э.Н. Трудовой договор как основание возникновения правоотношения. – СПб.: Издательство Юридический центр Пресс, 2004. – 226 с.
37. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. Изд. 2-е, испр. – М.: Статут, 1999. – 842 c.
38. Бугров Л.Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве России. – Пермь: Изд. Пермского унив-та, 1992. – 236 с.
39. Бугров Л.Ю. Свобода труда и свобода трудового договора в СССР (юридический аспект). – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1984. – 126 с.
40. Варшавский К.М. Трудовое право СССР. – Л., 1924. – 197 с.
41. Варшавский К.М. Трудовой договор по КЗоТ 1922 г. – Пг., 1923. – 107 с.
42. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит., 1976. – 264 с.
43. Власов В.А., Студенникин С.С. Советское административное право.– М.: Госюриздат, 1959. – 535 с.
44. Войленко Е.И. Особенности правового регулирования труда и подготовки кадров профессорско-преподавательского состава высших учебных заведений: Автореф. дисс. … к.ю.н: 12.00.05. – М., 1965. – 21 с.
45. Войтинский И.С. Трудовое право в СССР. – М., Л., 1925. – 364 с.
46. Гейхман В.Л. Особые основания возникновения трудовых правоотношений // Сов. гос. и право. – 1975. – №5. – С. 102-117.
47. Гейхман В.Л. Сложные фактические составы как основания возникновения трудовых правоотношений: Дис. … к.ю.н: 12.00.05. – М., 1970.– 369 с.
48. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Наука, 1977. – 310 с.
49. Глозман В.А. Право и проверка деловых качеств работников. – Минск: Изд-во Белоруск. гос. ун-та, 1981. – 71 с.
50. Глозман В.А. Трудовой договор в условиях научно-технического прогресса. – Минск: Изд-во Белоруск. гос. ун-та, 1978. – 183 с.
51. Голованова Е.А. Прекращение трудового договора. – М.: Госюриздат, 1966. – 200 с.
52. Головина С.Ю. Проблема выбора терминов для обозначения понятий в трудовом праве // Правоведение. – 2000. – № 5. – С. 49-59.
53. Гордон В.М. К учению о трудовом договоре. – СПб., 1914. – 142 с.
54. Господарський кодекс України від 16.01.03 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
55. Гоц О.В. Правове регулювання виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками: Дис. ... к.ю.н: 12.00.05; – Захищена 02.07.2004. – Харків, 2004. – 180 с.
56. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1981. – 84 с.
57. Греков І.П. Особливості правового регулювання праці державних службовців: Дис. ... к.ю.н: 12.00.05; – Захищена 25.04.2003. – Харків, 2003.– 186 с.
58. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права: 5-е изд. Пг., 1916. – 421 с.
59. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учебник. – М.: ТК Велби; Проспект, 2003. – 496 с.
60. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – Т. 2. – М., 1955. – 779 с.
61. Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1989. – 158 с.
62. Дедкова Т.А. Особенности регулирования труда государственных служащих администрации субъекта Российской Федерации: Автореф. дисс. … к.ю.н: 12.00.05. – Томск, 2000. – 21 с.
63. Дмитриева И.К. Правовое регулирование труда преподавателей высших учебных заведений в Российской Федерации // Вестник Московского университета. – Серия 11, Право. – 1995. – №2. – С. 26-34.
64. Дмитриева И.К. Трудовой договор научно-педагогических работников вузов. – М.: Изд-во Московского гос. ун-та, 1991. – 168 с.
65. Догадов В.М. Очерки трудового права. – Л., 1927. – 163 с.
66. Догадов В.М. Правовое регулирование труда при капитализме. – М.: Госюриздат, 1959. – 196 с.
67. Дудин А.П. Диалектика правоотношения. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1983. – 122 с.
68. Ершов В.В., Ершова Е.А. Трудовой договор. – М.: Дело, 1999. – 351с.
69. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: Дис. ... к.ю.н: 12.00.05. – Харків, 1998. – 195 с.
70. Жук В.Н. Факт и его место в политической теории. Автореф. дисс. ... к.ф.н. – Горький, 1980. – 16 с.
71. Завадский А.В. О девятой главе пятой книги проекта Гражданского уложения (Договор личного найма). – Казань, 1900. – 87 с.
72. Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. – М: Юридическая литература, 1974. – 189 с.
73. Занятость, безработица, служба занятости: Толковый словарь терминов и понятий. – М.: Нива России, 1996. – 288 с.
74. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Изд-во Наука, 1978. – 368 с.
75. Иванова З.Д. Основания возникновения правоотношений по советскому праву: Дис. … к.ю.н: 12.00.01. – М., 1951. – 280 с.
76. Иванова З.Д. Юридические факты и возникновение субъективных прав граждан // Советское государство и право. – 1980. – №2. – С. 31-39.
77. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву. – М.: Статут, 2000. – 777 с.
78. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. Т. 1. Правоотношение по советскому гражданскому праву. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Спб: Изд-во Юридический центр пресс, 2003.– 574 с.
79. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1949. – 144 с.
80. Исаков В.Б. Фактический (юридический) состав в механизме правового регулирования: Автореф. дисс. … к.ю.н: 12.00.01. – Свердловск, 1975. – 20 с.
81. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1980. – 128 с.
82. Исаков В.Б. Юридические факты в российском праве: Учебное пособие. – М.: Юридический дом Юстицинформ, 1998. – 48 с.
83. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юридическая литература, 1984. – 144 с.
84. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Госюриздат, 1958. – 188 с.
85. Киселев И.Я. Трудовое право России и зарубежных стран. Международные норми труда. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 608 с.
86. Колбасин Д.А. Содержание трудового договора на современном этапе. – Минск: Навука и тэхника, 1990. – 175 с.
87. Колеватова В.С. Основания возникновения трудовых правоотношений как фактор дифференциации правового регулирования // Сб. асп. работ. – Вып. 10. – Свердловск: Изд. Свердловского юрид. ин-та, 1969. – С. 97-122.
88. Колеватова В.С. Особенности правового регулирования труда выборных работников: Автореф. дисс. ... к.ю.н: 12.00.05. – Свердловск, 1974. – 21 с.
89. Колеватова В.С. Перестройка экономики и право // Сб. науч. трудов.– Ижевск, 1988. – С. 136-149.
90. Колеватова В.С. Третий советский кодекс труда и основания возникновения трудовых отношений // Сб. уч. труд. – Вып. 35. – Свердловск: Изд. Свердловского юрид. ин-та, 1974. – С. 34-48.
91. Комментарий к Трудовому кодексу Российской Ферерации / Отв. ред. д.ю.н., проф. Ю.П. Орловский. – М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ, ИНФРА-М, 2002. – 959 с.
92. Конвенції та рекомендації ухвалені Міжнародною організацією праці: В 2 т. / Міжнародне бюро праці. – Женева, 2001. – Т 2: 1965-1999 рр. – 1560 с.
93. Концепции развития российского законодательства / Под ред. Т.Я. Хабриевой, Ю.А. Тихомирова, Ю.П. Орловского. – М.: ОАО изд. дом Городец, 2004. – 848 с.
94. Коршунова Т.Ю., Нуртдинова А.Ф. Трудовой договор в современных условиях // Государство и право. – 1994. – № 2. – С. 30-41.
95. Косова О.Ю. О понятии юридического факта в советском семейном праве.– Вестник Ленинградского университета. – Выпуск 4. – Экономика, философия, право. – № 23. – 1983. – С. 90-94.
96. Красавчиков О.А. Категории науки гражданского права. Избранные труды: В 2 т. Т. 1. – М.: Статут, 2005. – 492 с.
97. Красавчиков О.А. Теория юридических фактов в советском гражданском праве. – Автореф. дисс. … к.ю.н: 12.00.03. – Свердловск, 1950. – 14 с.
98. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 184 с.
99. Кручинин А.В. Юридические факты и их составы, обуславливающие возникновение индивидуальных трудовых правоотношений в России: Дис. … к.ю.н: 12.00.05. – Пермь, 2003. – 171 с.
100. Кузьменко А.В. Предмет трудового права России: опыт системно-юридического исследования. – СПб.: Издательство Р. Асланова Юридический центр Пресс, 2005. – 274 с.
101. Курс российского трудового права. В 3 т. / Под ред. С.П. Маврина, А.С. Пашкова, Е.Б. Хохлова. – Т. 1. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1996. – 573 с.
102. Курылев С.В. Доказывание и его место в процессе судебного познания (в аспекте гражданско-процессуального права) // Труды Иркутского Государственного университета им. А.А. Жданова. – Серия юридическая. – 1955. – Т. XIII. – С. 45-46.
103. Лазор В.В. Юридичні і соціальні аспекти сутності трудового договору у сучасних умовах: Автореф. дис. ... к.ю.н: 12.00.05. – Х., 2001. – 40 c.
104. Лебин Б.Д., Цыпкин Г.А. Права работников науки. – Л.: Наука, 1971. – 226 с.
105. Левиант Ф.М. Виды трудового договора. – М.: Юридическая литература, 1966. – 188 с.
106. Лещух Д.Р. Форма трудового договору: Дис. … к.ю.н: 12.00.05; – Захищена 26.03.2005. – Х., 2005. – 163 с.
107. Лившиц Р.З. Трудовое законодательство: настоящее и будущее. – М.: Наука, 1989. – 192 с.
108. Лушникова М.В., Лушников А.М. Курс трудового права: Учебник в 2-х т. – Т. 2. – М., 2004. – 496 с.
109. Лях А.Ф. Трудовой договор. – М., 1927. – 62 с.
110. Мартынович С.Ф. Факт науки и его детерминация (философско-методологический аспект). – Саратов: Изд-во СГУ, 1983. – 181 с.
111. Мартынович С.Ф. Философский анализ научного факта. – Саратов: Изд-во Саратовского гос. ун-та, 1973. – 44 с.
112. Матузов Н.И. Общие правоотношения и их специфика // Правоведение. – 1976. – №3. – С. 23-33.
113. Матузов Н.И., Семенеко Б.М. Вопросы теории государства и права. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1983. – 192 с.
114. Мацюк А.Р. Трудовые отношения развитого социалистического общества. – К.: Наукова думка, 1984. – 280 с.
115. Мейер Д.И. Русское гражданское право. – С.-Петербургь, 1894. – 661с.
116. Молодцов М.В. К вопросу о предмете и системе советского трудового права // Проблемы трудового права и права социального обеспечения. – М., 1975. – С. 53-67.
117. Молодцов М.В. Система советского трудового права и система законодательства о труде. – М.: Юридическая литература, 1985. – 176 с.
118. Молодцов М.В., Головина С.Ю. Трудовое право России: Учебник для вузов. – М.: НОРМА, 2003. – 640 с.
119. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань.– 2-ге вид., допов. та перероб. – К.: А.С.К., 2001. – 1072 с.
120. Неумивайченко Н.М. Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців: Дис. ... к.ю.н: 12.00.05; – Захищена 11.06.2002. – Харків, 2002. – 220 с.
121. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – К.: Аконіт, 1999. – Т. 4. – 944 с.
122. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность. – М.: Юрид. лит., 1954. – 248 с.
123. Общая теория государства и права / Под ред. М.Н. Марченко. – Т.2. – М.: ИКД Зерцало-М, 2001. – 685 с.
124. Общая теория государства и права. Т.2. Теория права / Под ред. проф. М.Н. Марченка. – М.: Изд-во Зерцало, 1998. – 682 с.
125. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 1999. – 520 с.
126. Общая теория советского права / Под ред. С.Н. Братуся и И.С. Самощенко. – М.: Госюриздат, 1966. – 491 с.
127. Орлов А.Г. Законодательство о труде и технический прогресс. – М.: Юридическая литература, 1964. – 206 с.
128. Парпан Т.В. Істотні умови трудового договору: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05; – Захищена 18.03.2005. – Львів, 2004. – 202 с.
129. Пашерстник А.Е. К вопросу о советской государственной службе // Вопросы советского административного права: Сб. статей. – М., Л., 1949. – 208 с.
130. Пашерстник А.Е. Право на труд. – М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 230 с.
131. Пашерстник А.Е. Право на труд. – М.: Изд-во АН СССР, 1951. – 232 с.
132. Пашков А.С. Правовое регулирование подготовки и распределения кадров (некоторые вопросы теории и практики). – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1966. – 188 с.
133. Пашков А.С. Трудовой договор как форма привлечения к труду и распределения рабочей силы // КЗоТ РСФСР 1922 года и современность. – М., 1974. – С. 64-75.
134. Пашков А.С., Хрусталев Б.Ф. Обязанность трудиться по советскому праву. – М.: Юридическая литература, 1970. – 192 с.
135. Пилипенко П.Д. Підстави виникнення індивідуальних трудових правовідносин. – К.: Т-во Знання, КОО, 2003. – 146 с.
136. Питання Секретаріату Президента України: Указ Президента України від 24.03.05 р., № 532/2005 // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=532%2F2005.html.
137. Підопригора О.А. Римське приватне право: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів: Вид. 3-є перероб. та доп. – К.: Видавничий Дім Ін Юре, 2001. – 440 с.
138. Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації: наказ Міністерства освіти і науки України від 24.12.2002 р. № 744 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – Ст. 1515.
139. Поляков А.В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода: Курс лекций. – СПб.: Издательский дом С.- Петербур. гос. ун-та, 2004. – 864 с.
140. Правове регулювання трудових відносин наукових (науково-педагогічних) працівників: Монографія / Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана, А.В. Скоробагатько та ін.; Відп. ред. Н.М. Хуторян. – К.: Юридична думка, 2005. – 240 с.
141. Про вибори народних депутатів України: Закон Украї