ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У РАЗІ ВТРАТИ ГОДУВАЛЬНИКА У СОЛІДАРНІЙ ПЕНСІЙНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ :

Короткий опис

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………4
Розділ 1 Законодавство України та міжнародно-правовий досвід
у галузі пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника
1.1. Проблеми визначення поняття пенсійного
забезпечення…………………………………………………………………14
1.2. Розвиток вітчизняного законодавства про пенсійне
забезпечення у разі втрати годувальника в період незалежності
України……………………………………………………………………….30
1.3. Міжнародно-правове регулювання пенсійного
забезпечення у разі втрати
годувальника…………………………………………………………………37
1.4. Зарубіжний досвід у сфері пенсійного забезпечення
у разі втрати годувальника………………………………………………….62
Висновки до 1 розділу………………………………………………………80
Розділ 2 Теоретичні проблеми матеріальних пенсійних
правовідносин у разі втрати годувальника у
солідарній пенсійній системі України
2.1 Новий підхід до визначення об’єкта матеріальних
пенсійних правовідносин у разі
втрати годувальника…………………………………………………………85
2.2. Суб’єкти та їх права і обов’язки у рамках матеріального
пенсійного правовідношення по пенсійному
забезпеченню у разі втрати годувальника………………………………...104
2.3. Підстави виникнення, зміни та припинення пенсійного
правовідношення по пенсійному забезпеченню
у разі втрати годувальника…………………………………………………136
Висновки до 2 розділу ……………………………………………………..149
Розділ 3 Особливості процедурних правовідносин
по пенсійному забезпеченню у разі втрати годувальника:
теоретичні та практичні аспекти
3.1. Загальна характеристика об’єкта, суб’єктного
складу та юридичного змісту процедурних правовідносин
по пенсійному забезпеченню у разі втрати годувальника………………152
3.2. Підстави виникнення, зміни та припинення
процедурних правовідносин по пенсійному забезпеченню
у разі втрати годувальника……………..…………………………………158
Висновки до 3 розділу…..………………………………………………...184
Висновки…………………………………………………………………..187
Список використаних джерел…………………………………………..198

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Глибинні перетворення в економіці та суспільстві України призвели до необхідності реформування національної пенсійної системи. Значним кроком у процесі реформування було прийняття базового Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р., у зв’язку з яким постало чергове завдання – імплементація нових юридичних норм у національну правову систему.
Процедурі приведення у відповідність з цими новоприйнятими правовими нормами чинних законодавчих та нормативно-правових актів, а також розробці нової нормативної бази, необхідної для ефективної реалізації базового пенсійного закону, повинні передувати всебічні науково-теоретичні дослідження функціонування нової системи пенсійного забезпечення.
На сьогодні можна спостерігати особливий інтерес серед фахівців у галузі юриспруденції, економіки, які спрямовують свою дослідницьку увагу на проблеми становлення та розвитку в Україні накопичувальної і недержавної системи пенсійного страхування (забезпечення). У свою чергу модернізована солідарна пенсійна система залишилася практично за межами гострих наукових диспутів та обговорень.
Варто зазначити, що проблеми пенсійного забезпечення особливо активно досліджувалися юридичною наукою радянського періоду, до якого, зокрема, належать такі науковці: В.С. Андреєв, Є.І. Астрахан, В.А. Ачаркан, К.С. Батигін, І.В. Гущін, О.Д. Зайкін, М.Л. Захаров, Р.І. Іванова, В.І. Прокопенко, І.М. Сирота, В.О. Тарасова, Е.Г. Тучкова, Я.М. Фогель, В.Ш. Шайхатдинов та інші.
На сьогодні в Україні теоретичними та практичними аспектами пенсійного забезпечення займаються М.І. Боднарук, Н.Б. Болотіна, І.О. Гуменюк, С.М. Прилипко, С.М. Сивак, Г.І. Чанишева та ін.
В останні роки в Україні питання правового регулювання пенсійного забезпечення деяких категорій осіб були ґрунтовно дослідженні у дисертаційних працях Л.М. Князькової (пенсії за вислугу років працівників органів внутрішніх справ), А.В. Скоробагатька (пенсії науковим працівникам) та ін.
За радянської доби окремі проблеми пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника неодноразово висвітлювались у монографіях, підручниках, посібниках у рамках загальної характеристики видів пенсії. Комплексно та змістовно дані проблеми досліджувалися у дисертаційних роботах, зокрема, В.Д. Новикова, Н.О. Якіної.
В Україні до сьогодні проблемами пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі у рамках дисертаційного дослідження науковці не займалися. Окремі питання даного виду пенсії розглядалися рядом українських вчених, зокрема, проблему визнання сім’ї суб’єктом права досліджували М. Невалінний, О.М. Пономаренко, В.І. Сирота, Я.М. Шевченко та ін.
Існує ряд актуальних наукових проблем у сфері пенсійних правовідносин щодо матеріального забезпечення у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі, які потребують свого вирішення. Серед них можна визначити: формулювання поняття пенсії у разі втрати годувальника з врахуваннями юридичних новел, запропонованих Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», визначення суб’єктного складу матеріальних та процедурних пенсійних правовідносин у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі, удосконалення класифікації останніх, аналіз та юридична оцінка категорії правосуб’єктності (зокрема, встановлення вікового критерію настання пенсійної дієздатності суб’єктів пенсійних правовідносин у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі) тощо.
Вищевикладене обумовлює актуальність даної дисертації та необхідність проведення подальших наукових досліджень з проблем пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до планової теми науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Правові проблеми гармонізації трудового законодавства України із законодавством Європейського Союзу» (2005-2006 р.р., державний реєстраційний номер 0105 U).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теорії права соціального забезпечення та удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі України.
Для досягнення поставленої мети було вирішено такі основні завдання:
– визначення особливостей розвитку пенсійного законодавства за період незалежності України щодо правового регулювання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника;
– з’ясування міжнародних та європейських стандартів пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника;
– формулювання та удосконалення категоріального апарату права соціального забезпечення;
– визначення структурних елементів матеріальних та процедурних правовідносин щодо пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника;
– класифікація видів процедурних правовідносин щодо пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника;
– формулювання пропозицій з удосконалення чинного законодавства щодо пенсійного забезпечення, у тому числі й у разі втрати годувальника.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника у пенсійній солідарній системі України.
Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника у пенсійній солідарній системі України.
Методи дисертаційного дослідження. У процесі дослідження було використано філосовсько-світоглядні, загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний метод, метод нормативно-порівняльного аналізу, метод системного аналізу, формально-логічний метод, метод системно-структурного аналізу, метод абстрагування та узагальнення, формально-юридичний метод.
Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ, який дозволив вирішити поставлені завдання правового регулювання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника у їх розвитку та взаємодії. Метод нормативно-порівняльного аналізу застосовувався у процесі вивчення вітчизняного пенсійного законодавства України, міжнародно-правових норм та законодавств країн Євросоюзу, країн постсоціалістичного табору, а також країн-учасниць СНД. Метод системного аналізу правових явищ було використано при дослідженні структурних елементів матеріальних та процедурних правовідносин по пенсійному забезпеченню у разі втрати годувальника. Формально-логічний метод пізнання сприяв виявленню суперечливостей у деяких теоріях науки права соціального забезпечення. Запропонована класифікація процедурних правовідносин по пенсійному забезпеченню у разі втрати годувальника базується на методі системно-структурного аналізу. У процесі розроблення дефініцій правових понять застосовувався метод абстрагування та узагальнення. Формально-юридичний метод було використано при формулюванні нових і розкритті змісту та удосконаленні чинних правових норм.
Теоретичну базу дисертаційного дослідження склали наукові праці таких провідних фахівців у галузі права соціального забезпечення, як О.Г. Азарова, В.С. Андреєв, Є.І. Астрахан, В.А. Ачаркан, К.С. Батигін, М.І. Боднарук, Н.Б. Болотіна, Ю.В. Васильєва, І.В. Гущін, О.Д. Зайкін, М.Л. Захаров, Р.І. Іванова, А.Є. Козлов, Т.В. Красильникова, Т.М. Кузьміна, О.Є. Мачульська, В.Д. Новиков, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, І.І. Рибакова, І.М. Сирота, Б.І. Сташків, В.К. Субботенко, Г.В. Сулейманов, В.О. Тарасова, Е.Г. Тучкова, Я.М. Фогель, О.Г. Чутчева, В.Ш. Шайхатдинов та інші.
Окрім цього, автором були використані також роботи спеціалістів загальної теорії права – О.Д. Воєводіна, О.А. Красавчикова, А.В. Міцкевича, П.М. Рабіновича та інших, праці представників науки цивільного права, зокрема: С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, Я.Р. Вебера, А.В. Венедиктова, С.Ф. Кечекьяна, Л.Г. Кузнєцової, Д.М. Чечота та інших, дослідження науковців трудового права – М.Г. Александрова, Б.К. Бегичева, Л.О. Сироватської та інших. Також, виходячи з юридичного характеру права соціального забезпечення як публічно-правової галузі права, у дисертаційному дослідженні було звернуто увагу на роботи інших галузей права, зокрема, адміністративного.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням проблем правового регулювання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника у пенсійній солідарній системі України.
У процесі дисертаційного дослідження було досягнуто наступних нових результатів, які виносяться на захист :
1. Дістали подальшого розвитку визначення таких понять:
а) пенсійне забезпечення України – це форма матеріального забезпечення фізичних осіб-суб’єктів як загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, так і недержавного пенсійного забезпечення у вигляді пенсій та соціальних послуг, які формуються за рахунок страхових внесків, що сплачуються за кошт юридичних та/або фізичних осіб, державного й місцевого бюджетів, цільових фондів, та акумулюються на банківських рахунках Пенсійного і Накопичувального фондів, недержавних пенсійних фондів, банківських установ;
б) загальнообов’язкове пенсійне страхування України – це встановлена та гарантована державою система прав і обов’язків, яка передбачає надання соціальних послуг, пенсійного забезпечення застрахованим особам у старості, по інвалідності внаслідок обставин, непов’язаних із трудовою діяльністю, у разі втрати годувальника, основна частина яких в обов’язковому порядку підлягає державному пенсійному страхуванню, іншим надається право добровільної участі через регулярне сплачування, до настання ними визначеного законодавством пенсійного віку, страхових внесків, які не підлягають оподаткуванню і акумулюються Пенсійним та/або Накопичувальним фондами;
в) недержавне пенсійне забезпечення України – це форма матеріального забезпечення фізичних осіб, які досягли визначеного ними пенсійного віку та добровільно сплачували, або за яких сплачувалися страхові внески, що у переважній більшості оподатковуються за договорами недержавного пенсійного забезпечення або за договорами пенсійного вкладу до недержавних пенсійних фондів чи банківських установ, які здійснюють виплату пенсій самостійно через адміністраторів або через страхові організації залежно від виду пенсійної виплати, які підлягають оподаткуванню;
г) трудова пенсія у солідарній пенсійній системі України – це щомісячна неоподатковувана гарантована державою грошова виплата, що не успадковується, яка сплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду у передбачуваних законом випадках у розмірі, залежному від тривалості сплати, як правило, обов’язкових страхових внесків;
д) пенсія у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі України – це щомісячна неоподатковувана та гарантована державою грошова виплата, яка не успадковується і яка на умовах і в порядку, передбачених законодавством, сплачується за рахунок Пенсійного фонду у разі втрати годувальника непрацездатним членам сім’ї останнього, які перебували на його повному матеріальному утриманні або одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування, з метою компенсації втрати останніх.
2. Удосконалено класифікацію процедурних правовідносин по пенсійному забезпеченню у разі втрати годувальника:
1) тих, що передують матеріальному правовідношенню;
2) тих, що супроводжують матеріальне правовідношення:
а) пов’язані зі зміною розміру об’єкта:
– процедурні правовідносини, що пов’язані зі зміною складу непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника;
– процедурні правовідносини, пов’язані з виділенням одним із членів сім’ї померлого годувальника своєї частки пенсії;
– процедурні правовідносини, пов’язані із прийняттям нових правових норм та зміною чи доповненням чинного законодавства;
б) викликані обставинами, які надають можливість зміни виду пенсійного забезпечення;
в) зумовлені наявністю підстав оскарження діяльності працівників пенсійного органу;
г) пов’язані з утриманням надміру виплачених сум пенсій у разі втрати годувальника;
3) тих, що припиняють матеріальне правовідношення:
а) власне правоприпиняючі процедурні правовідносини:
– викликані фактом смерті пенсіонера;
– пов’язані з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
– зумовлені виїздом пенсіонера за кордон на тимчасове/постійне місце проживання до країни, з якою Україною не укладено міжнародної угоди про співробітництво у сфері пенсійного забезпечення;
– пов’язані з фактом виявлення недостовірних відомостей, поданих особою пенсійному органу, на підставі яких останній призначив виплату пенсій;
б) правоприпиняючі процедурні правовідносини, які супроводжують матеріальне правовідношення.
3. Вперше виноситься пропозиція щодо розширення кола непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника, зокрема, запропоновано надати право на даний вид пенсії дітям померлого годувальника, народженим за допомогою репродуктивних технологій пізніше 10-місячного строку з дня смерті годувальника.
4. У зв’язку з існуванням особливостей правового положення падчерки/пасинка та вітчима/мачухи, вперше обґрунтовано необхідність вироблення нового підходу до порядку та умов пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника даної категорії осіб, зокрема:
а) у рамках пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника вперше визначено осіб, які належать до категорії вітчим/мачуха;
б) сформульовано визначення поняття «годувальника», а саме: годувальник – це особа, яка виховувала та утримувала пасинка чи падчерку, або з поважних причин лише виховувала або лише утримувала пасинка/падчерку протягом 5 років підряд;
в) слід встановити детальний перелік документів, необхідних для призначення пенсії у разі втрати годувальника цим суб’єктам тощо;
5. Вперше запропоновано доповнити п. 5 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р., який викласти у новій редакції: «Пасинок/падчерка, якщо аліментні виплати здійснювалися до укладення шлюбу між померлим годувальником та матір’ю/батьком пасинка/падчерки. У випадку отримання аліментів під час такого шлюбу, до уваги повинен братися розмір останніх. Якщо сума аліментних виплат була більшою за матеріальне утримання, яке надавалося з боку померлого годувальника, то пасинок/падчерка не мають права на пенсію у зв’язку з втратою годувальника».
6. Вперше запропоновано доповнити частиною 6 п.п.2 п.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р., яку викласти у такій редакції: «батьки подружжя померлого годувальника, якщо вони проживали не менше 5 років підряд разом з померлим годувальником на момент його смерті, протягом яких не мали та не мають на момент звернення за пенсією необхідних засобів до існування, належним чином виконували батьківські права і обов’язки по відношенню до чоловіка/дружини померлого годувальника, а також якщо у батьків подружжя померлого годувальника немає осіб, які відповідно до чинного законодавства зобов’язані матеріально утримувати, або у яких немає можливості здійснювати таке утримання. У випадку догляду за дитиною померлого годувальника цією категорією суб’єктів, останні мають право на даний вид пенсійного забезпечення без дотримання цих вимог».
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дисертаційних висновків полягає у можливості використання її результатів у подальших наукових дослідженнях проблем правового регулювання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника у праві пенсійного забезпечення.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки та пропозиції автора можуть бути використані у правотворчій діяльності, а також сприятимуть удосконаленню Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ряду нормативних актів, що регулюють пенсійні правовідносини, і, зокрема, правовідносини у разі втрати годувальника.
Отримані результати можуть використовуватися у навчальному процесі в юридичних та інших навчальних закладах під час вивчення дисципліни «Право соціального забезпечення України», а також при написанні підручників, науково-практичних посібників та розробці методичних рекомендацій.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконано та обговорено у відділі проблем цивільного, підприємницького і трудового права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати дослідження були оприлюднені на наукових конференціях, зокрема: на науково-практичній конференції «Четверті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 21–22 жовтня 2005 р.); на науково-практичній конференції «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (м. Харків, 25–27 травня 2006 р.); на міжнародно-практичній конференції «Стан та перспективи розвитку юридичної науки та освіти» (м. Київ, 17–18 листопада 2006 р.); на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми держави і системи права України в умовах світової глобалізації» (м. Київ, 15 березня 2007 р.); на науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 23 березня 2007 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційної роботи знайшли відображення у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також в п’яти збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (165 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок. Основного тексту – 187 сторінок.

Список літератури

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено узагальнення теоретичних положень та у новому аспекті розв’язано наукове завдання, що має своїм проявом визначення категоріального апарату права пенсійного забезпечення та формулювання науково-практичних рекомендацій, що сприятимуть удосконаленню та підвищенню ефективності правового регулювання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника у солідарнійі пенсійній системі України.
Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити наступні висновки:
1. Пенсійне забезпечення України – це форма матеріального забезпечення фізичних осіб-суб’єктів як загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, так і недержавного пенсійного забезпечення у вигляді пенсій та соціальних послуг, які формуються за рахунок страхових внесків, що сплачуються за кошти юридичних та/або фізичних осіб, державного і місцевого бюджетів, цільових фондів, та акумулюються на банківських рахунках Пенсійного і Накопичувального фондів, недержавних пенсійних фондів, банківських установ.
2. Загальнообов’язкове пенсійне страхування України – це встановлена та гарантована державою система прав і обов’язків, яка передбачає надання соціальних послуг, пенсійного забезпечення застрахованим особам у старості, по інвалідності внаслідок обставин, непов’язаних з трудовою діяльністю, у разі втрати годувальника, основна частина яких в обов’язковому порядку підлягає державному пенсійному страхуванню, іншим надається право добровільної участі, шляхом регулярно сплачуваних, до настання ними визначеного законодавством пенсійного віку, страхових внесків, які не підлягають оподаткуванню та акумулюються Пенсійним та/або Накопичувальним фондами.
3. Недержавне пенсійне забезпечення України – це форма матеріального забезпечення фізичних осіб, які досягли визначеного ними пенсійного віку та добровільно сплачували, або за яких сплачувалися страхові внески, котрі у переважній більшості оподатковуються за договорами недержавного пенсійного забезпечення або за договорами пенсійного вкладу до недержавних пенсійних фондів чи банківських установ, які здійснюють виплату пенсій самостійно через адміністраторів або через страхові організації залежно від виду пенсійної виплати, які підлягають оподаткуванню.
4. У солідарній пенсійній системі трудова пенсія – це щомісячна неоподатковувана гарантована державою грошова виплата, що не успадковується, яка сплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду у передбачуваних законом випадках у розмірі, залежному від тривалості сплати, як правило, обов’язкових страхових внесків; у солідарній пенсійній системі
5. Пенсія у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі – це щомісячна неоподатковувана та гарантована державою грошова виплата, що не успадковується, яка на умовах і у порядку, передбачених законодавством, сплачується за рахунок Пенсійного фонду у разі втрати годувальника непрацездатним членам сім’ї останнього, які перебували на його повному матеріальному утриманні або одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування, з метою компенсації втрати останніх.
6. Цільове призначення пенсії, як основного джерела засобів до існування, не може бути ознакою останньої як родового поняття, а лише видового, й то з деякими застереженнями, які стосуються певного кола осіб.
7. У теорії права пенсійного забезпечення відсутня диференціація дієздатності суб’єктів права на пенсію у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі на повну, часткову, та неповну дієздатність. Дані суб’єкти мають лише повну пенсійну дієздатність, яка настає з 18-річного віку. Цей віковий критерій може бути знижений у порядку емансипації неповнолітніх осіб відповідно до цивільного законодавства.
8. Сім’я не є суб’єктом пенсійного правовідношення. Таким суб’єктом є кожен окремий непрацездатний член сім’ї померлого годувальника.
9. До змісту пенсійних правовідносин не відноситься обов’язок відшкодування шкоди територіальному пенсійному органу. Як елемент змісту пенсійного правовідношення відшкодування шкоди, може розглядатися, якщо стягнення надміру сплачених пенсійних сум здійснювалось на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду.
10. При призначенні пенсії у разі втрати годувальника завжди (окрім випадків пенсіонування дітей померлого годувальника) встановлюється факт перебування на утриманні. Виключенням з даного правила є пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника вітчима/мачухи, коли юридично значимим є факт надання ними утримання померлому годувальнику.
11. Утримання померлому годувальнику з боку вітчима/мачухи має свою специфіку, оскільки включає у себе два основних елемента – надання матеріальних благ і виховний процес.
12. Процедурні правовідносини по пенсійному забезпеченню у разі втрати годувальника можна класифікувати за такими критеріями:
1) ті, що передують матеріальному правовідношенню;
2) ті, що супроводжують матеріальне правовідношення:
а) пов’язані зі зміною розміру об’єкта:
– процедурні правовідносини, що пов’язані зі зміною складу непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника;
– процедурні правовідносини, пов’язані з виділенням одним із членів сім’ї померлого годувальника своєї частки пенсії;
– процедурні правовідносини, пов’язані із прийняттям нових правових норм та зміною чи доповненням чинного законодавства;
б) викликані обставинами, які надають можливість зміни виду пенсійного забезпечення;
в) зумовлені наявністю підстав оскарження діяльності працівників пенсійного органу;
г) пов’язані з утриманням надміру виплачених сум пенсій у разі втрати годувальника;
3) ті, що припиняють матеріальне правовідношення:
а) власне правоприпиняючі процедурні правовідносини:
– викликані фактом смерті пенсіонера;
– пов’язані з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
– зумовлені виїздом пенсіонера за кордон на тимчасове/постійне місце проживання до країни, з якою Україною не укладено міжнародної угоди про співробітництво у сфері пенсійного забезпечення;
– пов’язані з фактом виявлення недостовірних відомостей, поданих особою пенсійному органу, на підставі яких останній призначив виплату пенсій;
б) правоприпиняючі процедурні правовідносини, які супроводжують матеріальне правовідношення.
13. Під об’єктом процедурного правовідношення по пенсійному забезпеченню у разі втрати годувальника слід розуміти результат дій уповноваженого суб’єкта – територіального пенсійного органу, який має прояв, як правило, у формі позитивного рішення останнього або відмови правомочному суб’єкту – фізичній особі.
14. Особливістю супроводжуючих процедурних правовідношень по пенсійному забезпеченню у разі втрати годувальника, які пов’язані з зміною розміру об’єкту (окрім змін, пов’язаних з прийняттям нових правових норм та зміною чи доповненням чинного законодавства), є наявність різних правових наслідків для суб’єктів цього правовідношення – зміна розміру пенсії для пенсіонера і відсутність змін у пенсійних виплатах, які здійснює територіальний орган Пенсійного фонду.
15. Обґрунтована необхідність розширення у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» кола непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника. Таким чином слід:
а) доповнити ч.1 п.п.2 п.2 ст.36 даного Закону такими словами: «діти померлого годувальника, народжені за допомогою репродуктивних технологій пізніше 10-місячного строку з дня смерті годувальника. Згода на зачаття такої дитини за життя померлого годувальника є обов’язковою»;
б) доповнити п.п.2 п.2 ст. 36 цього Закону такими категоріями непрацездатних членів сім’ї, як брати, сестри, внуки померлого годувальника;
в) доповнити частиною 3 п.п.2 п.2 ст.36 даного Закону, яку викласти у такій редакції: «Діти, брати, сестри, внуки померлого годувальника, які стали інвалідами після досягнення 18 років, але не пізніше досягнення 23-річного віку і які навчаються у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації і професійно-технічних навчальних закладах та які обрали денну форму або будь-яку іншу форму навчання, передбачену законодавством і рекомендовану висновками спеціалістів МСЕК»;
г) доповнити частиною 4 п.п.2 п.2 ст. 36 цього Закону, яку викласти у наступній редакції: «При цьому брати, сестри, внуки померлого годувальника визнаються непрацездатними членами сім’ї за умови, що вони не мають працездатних батьків»;
д) доповнити частиною 5 п.п.2 п.2 ст.36 даного Закону, яку викласти у такій редакції: «дід, бабка померлого годувальника, якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону або є інвалідами, у разі відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати»;
е) доповнити частиною 6 п.п.2 п.2 ст.36 цього Закону, яку викласти у наступній редакції: «батьки подружжя померлого годувальника, якщо вони проживали не менше 5 років підряд разом з померлим годувальником на момент його смерті, протягом яких не мали та не мають на момент звернення за пенсією необхідних засобів до існування, належним чином виконували батьківські права і обов’язки по відношенню до чоловіка/дружини померлого годувальника, а також якщо у батьків подружжя померлого годувальника немає осіб, які відповідно до чинного законодавства зобов’язані матеріально утримувати, або у яких немає можливості здійснювати таке утримання. У випадку догляду за дитиною померлого годувальника цією категорією суб’єктів, останні мають право на даний вид пенсійного забезпечення без дотримання цих вимог»;
є) п. 5 ст.36 даного Закону викласти у новій редакції: «Пасинок/падчерка, якщо аліментні виплати здійснювалися до укладення шлюбу між померлим годувальником та матір’ю/батьком пасинка/падчерки. У випадку отримання аліментів під час такого шлюбу, до уваги повинен братися розмір останніх. Якщо сума аліментних виплат була більшою за матеріальне утримання, яке надавалося з боку померлого годувальника, то пасинок/падчерка не мають права на пенсію у зв’язку з втратою годувальника»;
ж) внести окремий пункт до ст.36 цього Закону, який викласти у такій редакції: «вітчим та мачуха мають право на пенсію у разі втрати годувальника нарівні з дітьми, якщо вони належним чином виховували та утримували пасинка чи падчерку, або з поважних причин лише виховували або лише утримували пасинка чи падчерку протягом 5 років підряд».
16. Існує об’єктивна необхідність у розробці чітких умов та порядку пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника такої категорії осіб, як пасинок/падчерка та вітчим/мачуха, зокрема:
а) у рамках пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника визначити осіб, які належать до категорії вітчим/мачуха;
б) дати визначення поняттю годувальник, а саме: годувальник – це особа, яка виховувала та утримувала пасинка чи падчерку, або з поважних причин лише виховувала або лише утримувала пасинка/падчерку протягом 5 років підряд;
в) встановити детальний перелік документів, необхідних для призначення пенсії у разі втрати годувальника цим суб’єктам тощо;
17. На підставі проведеного теоретичного аналізу зроблені пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства:
а) слід замінити ч.6 п.2 ст.3 Закону України «Про державне загальнообов’язкове пенсійне страхування», яка визначає суб’єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення юридичних осіб, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами новою її редакцією: «Пенсійний фонд, в якості адміністратора Накопичувального фонду; юридичні особи, які здійснюють управління пенсійними активами Накопичувального фонду; юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління недержавними пенсійними фондами та/або управління їх пенсійними активами»;
б) внести до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про державне загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 р. такі норми:
– п.10 доповнити підпунктом «и», який викласти у такій редакції: «якщо пенсія призначається вітчиму/мачусі, – довідка уповноважених органів з місця проживання, у тому числі органів місцевого самоврядування про факт утримання або виховання померлого/лу пасинка/падчерку не менше 5 років підряд. У випадку неможливості отримання такого документа факт здійснення догляду або виховання може встановлюватись у судовому порядку»;
– п.10 доповнити підпунктом «і», який викласти у такій редакції: «якщо пенсія призначається пасинку/падчерці, – довідку уповноважених органів з місця проживання, у тому числі органів місцевого самоврядування, про перебування на утриманні або вихованні померлого/лу вітчима/мачухи. У випадку неможливості отримання такого документа факт здійснення догляду або виховання може встановлюватись у судовому порядку; – довідка про розмір аліментів від батька/матері»;
– доповнити частиною 3 п.2, яку викласти у такій редакції: «У разі, якщо у особи відсутня реєстрація місця проживання, заява про призначення (переоформлення) пенсії подається до територіального пенсійного органу за фактичним місцем проживання, яке засвідчується довідкою відповідного органу місцевого самоврядування на підставі письмового підтвердження місця проживання заявника правлінням садового/дачного товариства, завірена печаткою та підписом голови та головного бухгалтера такого товариства»;
в) внести до «Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення» від 15 травня 2003 р. додаткові норми, які покликані врегульовувати порядок добровільного поверенення сум переплачених пенсій за рішенням пенсійного органу: встановлення конкретних строків виконання пенсіонером добровільного повернення названих пенсійних сум, можливість сплати боргу частинами, черговість дій пенсійного органу з утримання переплачених пенсійних сум тощо.
18. Порівняльний аналіз міжнародно-правових актів дає можливість зробити висновок, що пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника відповідно до законодавства України більш повно захищає правові інтереси пенсіонерів. Тому ратифікації з боку України повинні підлягати лише ті міжнародно-правові акти з питань соціального забезпечення, норми яких спрямовані на підвищення рівня гарантій реалізації і захисту пенсійних прав та інтересів громадян України.
19. З метою удосконалення механізму реалізації права на пенсію у разі втрати годувальника особам, які виїхали за кордон на постійне місце проживання необхідно внести ряд змін та доповнень до двосторонніх міжнародних Угод та Договорів у галузі соціального та пенсійного забезпечення:
а) слід доповнити ч. 1 ст. 7 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Грузія «Про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення» від 7 січня 1995 р. положенням про зобов’язання держави попереднього місця проживання у випадку відсутності певного виду пенсії за законодавством держави за новим місцем проживання сплачувати відповідний вид пенсії до моменту закріплення останнього у законодавстві держави місця переселення;
б) доцільно зміст ч. 2 ст. 6 Угоди між Урядом України та Урядом Азербайджанської Республіки «Про співробітництво у галузі пенсійного забезпечення» від 28 липня 1995 р., ст.6 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Грузія «Про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення» від 7 січня 1995 р. викласти у редакції ч.1 ст. 8 Угоди між Україною та Республікою Білорусь «Про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення» від 14 грудня 1995 р.;
в) варто внести зміни у правові норми Договору між Україною та Литовською Республікою «Про соціальне забезпечення» від 27 вересня 1994 р., якими використовується термін «робітник» шляхом заміни його на «працівник», що значно розширить коло осіб, які підпадають під дію даного Договору;
г) у загальних положеннях Договору між Урядом України і Урядом Естонської Республіки «Про співробітництво у галузі соціального забезпечення» від 20 лютого 1997 р., Договору між Україною і Латвійською Республікою «Про співробітництво у галузі соціального забезпечення» від 28 лютого 1998 р. потребують свого розмежування терміни «пенсії» та «допомоги» з посиланням на те, що ці терміни мають таке значення, яке надається їм законодавством відповідної договірної Сторони;
д) необхідно п.1 ст.1 Договору між Україною і Латвійською Республікою «Про співробітництво у галузі соціального забезпечення» від 28 лютого 1998 р. викласти у такій редакції: «терміну «члени сім’ї» у цьому Договорі надається значення, яке передбачається відповідним національним законодавством відповідних Сторін Договору»;
е) існує необхідність у змісті п. «б» ст. 15 Договору між Україною та Чеською Республікою «Про соціальне забезпечення» від 4 липня 2001 р., слова «трудовий стаж» замінити на «страховий стаж», у зв’язку з тим, що відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особа, яка не має трудового стажу, може набувати право на пенсію, за умови сплати страхових внесків до солідарної та/або накопичувальної системи пенсійного страхування.
Даний Договір слід доповнити статтею, яка визначає порядок пенсійного забезпечення осіб, які переїхали на постійне місце проживання на територію однієї з Сторін після набрання чинності цього Договору. Конкретний порядок пенсійного забезпечення даної категорії осіб має визначатися відповідно до взаємної домовленості у процесі двосторонніх переговорів між Договірними Сторонами на міждержавному рівні;
є) слід Договір між Україною та Республікою Болгарія «Про соціальне забезпечення» від 4 вересня 2001 р., так само, як і інші аналогічні двосторонні міжнародні Договори, доповнити правовими нормами, які встановлюють порядок виплати раніш призначеної пенсії після переселення особи на територію однієї з Сторін як до набуття чинності Договору, так і після цього;
ж) у Договорі між Урядами України та Словацькою Республікою «Про соціальне забезпечення» від 5 грудня 2000 р. відсутні правові норми, покликані врегульовувати питання виплати раніш призначеної пенсії Стороною попереднього місця проживання особі, яка переїхала на постійне місце проживання до іншої Сторони, де такий вид пенсії не передбачений. Така прогалина є суттєвим недоліком цього Договору, який має бути усунено.
20) Аналіз зарубіжного законодавства з метою використання позитивного досвіду правового регулювання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника свідчить:
а) національне законодавство України має більше спільного у правовому регулюванні пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника з державами-учасницями СНД, ніж з країнами постсоціалістичного табору та Європейського Співтовариства;
б) досить прогресивним є правове регулювання країнами постсоціалістичного табору та Європейського Співтовариства пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника з наступних питань: встановлення більш високого вікового критерію дітям померлого годувальника, які продовжують навчання для отримання даного виду пенсії; віднесення до кола осіб, які мають право на даний вид пенсії, таких категорій, як колишнє подружжя, співмешканець, родичі по лінії подружжя;
в) у свою чергу, пенсійне законодавство України у порівнянні з зарубіжним законодавством, передусім країн постсоціалістичного табору та ЄС, з деяких питань правового регулювання пенсійного забезпечення у разі втрати годувальника забезпечує вищий рівень гарантованості прав та інтересів громадян та встановлює ширше коло суб’єктів.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49-51. – Ст.356.
2. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 47-48. – Ст. 372.
3. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 37. – Ст.308.
4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст.28.
5. Закон України «Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд»» від 20 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30. – Ст.237.
6. Декларація «Про державний суверенітет» від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – Ст.429.
7. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст.502.
8. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст.612.
9. Постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст.621.
10. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 3. – Ст.10.
11. Указ Президента України «Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 р.р.» від 18 жовтня 1997 року № 1166/97 // Урядовий кур’єр. – 1997, 30 жовтня.
12. Указ Президента України «Про основні напрямки реформування пенсійного забезпечення в Україні» від 13 квітня 1998 року № 291/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 15. – Ст.17
13. Указ Президента України «Про основні напрями соціальної політики за період до 2004 року» від 24 травня 2000 року № 717/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 21. – Ст.858.
14. Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України «Про основні напрямки реформування системи пенсійного забезпечення громадян» від 10 жовтня 2001 року № 1-14/1349 // Урядовий кур’єр. – 2001, 21 жовтня.
15. Указ Президента України «Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу» від 11 червня 1998 року № 615/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 24. – Ст.3
16. Общая Декларация прав человека от 10 декабря 1948 года // Международные акты о правах человека: Сборник документов. 2 изд., доп. – М.: Изд-во Норма, 2002. – 944 с.
17. Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах от 16 декабря 1966 года // Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М.: Юр. лит., 1998. – 894 с.
18. Конвенция МОТ № 102 «О минимальных нормах социального обеспечения» / Конвенции и рекомендации, приняты международной конференцией труда. – Женева, 1966. – 1457 с.
19. Конвенція МОП № 128 «Про допомоги по інвалідності, по старості і у зв’язку з втратою годувальника» / Міжнародне законодавство про охорону праці: конвенції та рекомендації МОП: У 3 т. – Т.3. – К.: Основа, 1997. – 342 с.
20. Рекомендація МОП № 131 «Про допомоги по інвалідності, по старості і у зв’язку з втратою годувальника» / Конвенції та рекомендації, ухвалені МОП 1965-1999 р.р.: У II т. – Т. I. – Женева: Міжнародне бюро праці, 1999. – 1560 с.
21. Європейський кодекс соціального забезпечення 1964 року / Акти європейського права із соціальних питань / Заг. ред. В.М. Литвина. – К.: Парламентське вид-во, 2005. – 543 с.
22. Європейська соціальна хартія (переглянута) // Офіційний вісник України. – 2006. – № 40. – Ст. 2660.
23. Хартія основних прав Європейського Союзу 2000 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http: // www. rada.gov.ua.
24. Угода держав СНД «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http: // www. rada.gov.ua
25. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь «Про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення» від 14 грудня 1995 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http://www. rada.gov.ua.
26. Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова «Про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення» від 29 серпня 1995 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http: // www. rada.gov.ua
27. Угода між Урядом України і Урядом Азербайджанської Республіки «Про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення» від 28 липня 1995 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http: // www. rada.gov.ua
28. Угода між Урядом Республіки Грузія і Урядом України «Про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення» від 7 січня 1995 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http: // www. rada.gov.ua
29. Тимчасова Угода «Про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення» від 15 січня 1993 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – Ст.2813
30. Договір між Україною і Литовською Республікою «Про соціальне забезпечення» від 22 квітня 2001 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http: // www. rada.gov.ua
31. Договір між Урядом України і Урядом Естонської Республіки «Про співробітництво в галузі соціального забезпечення» від 20 лютого 1997 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http: // www. rada.gov.ua
32. Договір між Україною і Латвійською Республікою «Про співробітництво в галузі соціального забезпечення» від 28 лютого 1998 року // Офіційний вісник України. – 2004 . – № 42. – Ст.2815.
33. Договір між Україною і Словацькою Республікою «Про соціальне забезпечення» від 5 грудня 2000 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http: // www. rada.gov.ua
34. Договір між Україною і Чеською Республікою «Про соціальне забезпечення» від 4 липня 2001 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http: // www. rada.gov.ua
35. Закон України від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст.403.
36. Договір між Україною і Республікою Болгарія «Про соціальне забезпечення» від 4 вересня 2001 року // Офіційний сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http: // www. rada.gov.ua.
37. Маг Тагерт. Досвід пенсійного реформування країн Східної та Центральної Європи. Режим доступу: http: // www.pension.ua
38. Закон Білорусі від 17 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення». Режим доступу: http: // pravo.kulichki.com
39. Закон Республіки Таджикистан від 25 червня 1993 року «Про пенсійне забезпечення Таджикистану». Режим доступу: http: // tabiat.narod.ru/LAWB/zakon18//tm
40. Пенсионное законодательство Российской Федерации (сборник нормативно-правовых актов). – М.: Объединенная ред-ция МВД России, 2003. – 256 с.
41. Закон Республіки Вірменія від 30 вересня 1997 року «Про державне пенсійне забезпечення громадян Республіки Вірменія». Режим доступу: http: // www.pravo.vmLAWs.
42. Your social security rights when moving within the European Union – Update 2002. – Luxemburg: Office for official Publications of the European Communities. – 2003. – 157 с.
43. Legislazione sanitaria e sociale. IX edizone. Agionata al D.P.R. 28 maryo 2003, n.129. Napoli. – P. 448.
44. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. Н.Г. Александрова. –М.: Гоюриздат., 1949. – 431 c.
45. Ачаркан В.А. Государственные пенсии в СССР: Дис. … докт. юрид. наук: 12.00.05 – М.: Изд-во МГУ, 1969. – 32 с.
46. Андреев В.С. Социальное обеспечение в СССР: (Правовые вопросы). – М.: ВЮЗИ, 1971. – 256 с.
47. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учебник. – М.:Изд-во Юр. лит., 1980. – 311 с.
48. Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. – М.:Изд-во МГУ, 1974. – 191 с.
49. Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению: Дис. … докт. юрид. наук: 12.00.05 – М.: Изд-во МГУ, 1974. – 35 с.
50. Захаров М.Л. Вопросы общего и особенного в пенсионном обеспечении рабочих (служащих) и колхозников: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.05 – М.: Изд-во МГУ, 1970. – 20 с.
51. Советское пенсионное право / Под ред. М.Л. Захарова. – М.: Госюриздат, 1974. – 431 с.
52. Кузьмина Т.М. Советское право социального обеспечения. – Саратов: Изд-во Урал-го ун-та, 1982. – 127 с.
53. Тучкова Э.Г. Общие вопросы советского пенсионного права. – М.:ВЮЗИ, 1986. – 77 с.
54. Гущин И.В. Права членов колхоза на пенсию. – М.: Изд-во Юр. лит., –1972. – 192 с.
55. Ачаркан В.А. Государственные пенсии. –М.: Изд-во Юр. лит., 1967. – 165 с.
56. Ачаркан В.А. Общие основания пенсионирования советских граждан // «Государственный труд». – 1973. – № 4. – С.68-74.
57. Азарова Е.Г., Козлов А.Е. Личность и социальное обеспечение в СССР: Правовое исследование. – М.: Наука, 1983. – 190 с.
58. Законодавчі акти про пенсійне забезпечення / Упоряд. М.П. Опенько. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Політвидав України, 1985. – 185 с.
59. Фогель Я.М. Право на пенсию и его гарантии. – М.: Изд-во Юр. лит., 1972. – 180 с.
60. Иванова Р.И., Тарасова В.А. Предмет и метод советского права социального обеспечения. – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 168 с.
61. Шайхатдинов В.Ш. Теоретические проблемы советского права социального обеспечения. – Свердловск: Изд-во Урал-го ун-та, 1986. – 156 с.
62. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 176 с.
63. Полупанов Н.И. Право социального обеспечения на современном этапе // Правоведение. – 1972. – № 4. – С.56-63.
64. Захаров М.Л., Савостьянова В.Б., Тучкова Э.Г. Комментарий к новому пенсионному законодательству: Постатейный комментарий к Федеральным законам «О трудовых пенсиях Российской Федерации», «О государственном пенсионном обеспечении в Российской Федерации». –М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2003. – 336 с.
65. Никонов Д.А., Стремоухов А.В., Крюков С.В. Право социального обеспечения России. – М.: Норма, 2003. – 208 с.
66. Сулейманов Г.В. Право пенсионного обеспечения: Учебное пособие. – Ростов-на-Дону: Изд-во Феникс, 2003. – 512 с.
67. Захаров М.Л., Тучкова Э.Г. Право социального обеспечения России: Учебник – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – 608 с.
68. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні: Курс лекцій – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 288 с.
69. Васильева Ю.В. Основания для диффиренцирования правового регулирования пенсионных правоотношений // Правоведение. – 1998. – № 3. – С.24-30.
70. Сташків Б. Пенсія як об’єкт правовідносин в соціальному забезпеченні // Право України. – 1998. – № 11. – С.89-93.
71. Орловський О.Я. «Правова природа пенсії» // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. – Вип. 187: правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С.70-73.
72. Закон України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» // Вісник Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.142.
73. Науковий коментар до законодавства України про працю / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. – 2-ге вид., доп. та перероб. – К.: А.С.К., 2001. – 1072 с.
74. Болотіна Н.Б. Метод сучасного права соціального забезпечення України // Юридический вестник. – 2001. – № 1. – С.108-113.
75. Прилипко С.М. Проблеми теорії права соціального забезпечення / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: ПП «Берека-Нова», 2006. – 260 с.
76. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учебно-справочное пособие. – М.: Международ. центр фин.-эк. развития, 1997. – 208 с.
77. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. – Л.: Изд-во Ленинградского гос. ун-та, 1968. – 72 с.
78. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Госюриздат, 1950. – 368 с.
79. Венедиктов А.В. О субъектах социалистических правоотношений // Советское государство и право. – 1955. – № 6. – С.20-24.
80. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. – 176 с.
81. Советское гражданское право: субъекты гражданского права / Под ред. Братуся С.Н. – М.: Изд-во Юр.лит., 1984. – 288 с.
82. Гражданское право Украины. Ч.1 / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – М.: Изд-во Юр. лит., 1999. – 231 с.
83. Красавчиков О.А. Социальное содержание правоспособности советских граждан // Правоведение. – 1960. – № 1. – С.12-25.
84. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. – М.: Госюриздат, 1962. – 213 с.
85. Трудовое право: Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Статус ЛТД+ , 1996. – 384 с.
86. Смирнов О.В. О правовом статусе робочих и служащих // Советское государство и право. – 1974. – № 3. – С.45-52.
87. Правознавство: Навчальний посібник / За ред. В.В. Сухоноса. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 909 с.
88. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и советском праве. – Рига: Зинатне, 1976. – 231с.
89. Советское пенсионное право / Под ред. М.Л. Захарова. – М.: Изд-во Юр.лит., 1974. – 431 с.
90. Красильникова Т.В. Пенсионные правоотношения и общие обоснования их возникновения: Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.05. – М.: Изд-во МГУ, 1972. – 22 с.
91. Гущин И.В. Правоотношения по социальному обеспечению членов колохозов. – Л.: Изд-во Ленинградского гос. ун-та, 1975. – 141 с.
92. Чутчева О. Громадяни як суб’єкти соціально забезпечувальних правовідносин: теорія і практика // Право України. – 2003. – № 7. – С.65-69.
93. Советское право социального обеспечения / Е.Н. Доброхотова, М.В. Филиппова, М.А. Янтураева. – С.-Петербург: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1992. – 144 с.
94. Александров Н.Г. Советское трудовое право. – М.: Изд-во Юр. лит., 1972. – 576 с.
95. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учебник. – М.: Высшая школа, 1997. – 254 с.
96. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России. Учебное пособие. – М.: Изд-во МГУ, Изд. Группа ИНФРА. М-Норма, 1997. – 304 с.
97. Боднарук М.І. Соціальне страхування в Україні: правові аспекти становлення та розвитку / Чернівецький національний ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці: Рута, 2002. – 247 с.
98. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ю.С. Шемшученко (голова редколегії) та ін. – К.: «Укр. енциклопедія», 1998. – Т.2. – 744 с.
99. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 790 с.
100. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. Видання 5-те, зі змінами. Навч. посіб. – К.: Атака, 2001. – 176 с.
101. Теория государства и права / С.Ф. Кечекьян, А.С. Федосеев, Г.И. Федькин. – М.: Изд-во Юр. лит., 1955. – 460 с.
102. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1958. – 187 с.
103. Мачульская Е.Е., Горбачева Ж.А. Право социального обеспечения. – М.: Книжный мир, 2000. – 285 с.
104. Кузнецова Л.Г. Развитие института дееспособности в гражданском законодательстве // Правоведение. – 1965. – № 4. – С.72-80.
105. Сташків Б. Суб’єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення // Право України. – 2003. – № 2. – С.36-42.
106. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине. – Х.: Одиссей, 2003. – 384 с.
107. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 546 с.
108. Кульчицька О. Поняття суб’єктів права соціального забезпечення // Вісник Львівського ун-ту. Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип. 39. – С. 361-366.
109. Чернобель Г.Т. Правовой статус личности в социалистическом обществе // Правоведение. – 1972. – № 1. – С.108-110.
110. Правовой статус работников сельскохозяйственных предприятий / Отв. ред. М.И. Козырь, Г.В. Чубуков. – М.: Наука, 1987. – 303 с.
111. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. – М.: Изд-во Юр. лит., 1972. – 245 с.
112. Теория государства и права: Учебник / Под ред. А.М. Васильева. – 2-е изд. – М.: Юриздат, 1983. – 416 с.
113. Общая теория прав человека / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: Норма, 1996. – 520 с.
114. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Вісник Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
115. Сімейний Кодекс України від 10 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст.356.
116. Закон України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – Ст.356.
117. Закон України від 10 лютого 1998 року «Про професійно-технічну освіту» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 32. – Ст.215.
118. Дахно Ф.В. Безплідність – це хвороба, право на зцілення від якої є одне з найважливіших прав людини // Нова медицина. – 2002. – № 4. – 42-45 с.
119. Human Reproductive Technology Act, at 8 October 1991 // International Digest of Health Legislation. – 1993. – Vol. 44. – № 4. – P. 720.
120. German Law for the Protection of Embryos, at 13 December 1990 // International Digest of Health Legislation. – 1991. – Vol. 42. – № 1. – P. 610.
121. Richard V. Grazi, Joel B. Wolowelsky. The Use of Cryopreserved Sperm and Pre-embryos Law and Ethics. Режим доступу: http://www.jlaw.com
122. Основи законодавства України про охорону здоров’я // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 4. – Ст.19.
123. Наказ Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення» від 4 лютого 1997 року // Офіційний вісник України. – 1997. – № 10. – Ст.181.
124. Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 1 червн