ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОВС :

Короткий опис

ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОВС ....................... 11
1.1. Поняття матеріального забезпечення працівників ОВС ........................... 11
1.2. Принципи матеріального забезпечення працівників ОВС ....................... 28
1.3. Сучасний стан правового регулювання матеріального забезпечення
працівників ОВС .......................................................................................... 47
Висновки до розділу 1 .................................................................................................... 69
РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОВС ........................................................................................... 78
2.1. Сутність та структура грошового забезпечення в системі матеріального
забезпечення працівників ОВС ................................................................... 78
2.2. Пільги та компенсації як види матеріального забезпечення працівників
ОВС ......................................................................................................................... 97
2.3. Особливості державного обов’язкового особистого страхування працівників ОВС як одного із видів їх матеріального забезпечення ....... 119
2.4. Житлове забезпечення як вид матеріального забезпечення працівників ОВС ....................................................................................................................... 136
2.5. Медичне та санаторно-курортне забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС ....................................................................... 146
2.6. Пенсійне забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС ........................................................................................................................ 158
Висновки до розділу 2 .............................................................................................. 176

ВИСНОВКИ ................................................................................................................... 185

СПИСОК ВИОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................................. 195

ВСТУП
Актуальність теми. Визначальним фактором, який формує інтерес працівника до ефективного виконання трудових обов’язків, є належний рівень його соціально-правового забезпечення, одним із видів якого є матеріальне, що в повній мірі стосується і працівників органів внутрішніх справ, які під час виконання службово-трудових завдань зазнають значних фізичних, психологічних та емоційних перевантажень. Це і стресові ситуації, і реальна небезпека життю та здоров’ю, оскільки служба в ОВС часто пов’язана з фізичним і психічним опором з боку правопорушників, несенням служби в нічний час, у вихідні й святкові дні тощо. Крім того, працівники органів внутрішніх справ нерідко несуть службу в екстремальних ситуаціях, зокрема під час стихійних лих, оголошення надзвичайного стану, групових порушень громадського порядку. Як наслідок, до працівників органів внутрішніх справ висуваються підвищені вимоги стосовно їх інтелектуального, морального і культурного рівня, професійних, ділових і особистих якостей, стану здоров’я, стилю життя, соціальних зв’язків, що у свою чергу потребує належного функціонування дієвої системи їх матеріального забезпечення. Недостатній рівень такого забезпечення вкрай негативно впливає на виконання ними службово-трудових завдань та обов’язків. Однак процеси скорочення останнім часом бюджетних видатків, призупинення надання деяких пільг та компенсацій призвели до погіршення матеріального становища працівників органів внутрішніх справ, наслідком чого стало збільшення кількості звільнених за власним бажанням з ОВС. Під час проведеного нами соціологічного опитування шляхом анкетування 80 працівників ОВС УМВС України у Сумській області було з’ясовано, що основною причиною звільнень 89 % респондентів назвали саме низький рівень матеріального забезпечення.
Як відомо, основними причинами низького рівня матеріального забезпечення працівників ОВС є хаотичний та непередбачуваний розвиток економічної та політичної ситуації в нашій країні, недосконалість законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів у цій сфері. Крім того, на цей час відсутнє комплексне дослідження сучасного стану матеріального забезпечення працівників ОВС. Частково до проблематики матеріального забезпечення працівників у цілому та органів внутрішніх справ зокрема звертались такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як В.І. Андрейцев, М.І. Ануфрієв, Н.Б. Болотіна, В.С. Венедіктов, Г.С. Гончарова, В.Я. Гоц, В.В. Жернаков, М.І. Іншин, М.М. Клемпарський, Р.І. Кондратьєв, О.В. Лавриненко, Л.І. Лазор, О.Я.Лапка, К.Ю. Мельник, П.Д. Пилипенко, В.М. Плішкін, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, І.М. Сирота, Б.С. Стичинський, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, В.І. Щербина та ін. Разом із тим у вітчизняній юридичній літературі питання матеріального забезпечення працівників ОВС висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу. У дослідженнях із цих питань відсутня єдність думок щодо сутності та змісту матеріального забезпечення, його видів, співвідношення з іншими видами соціально-правового забезпечення тощо. Більше того, у правовому регулюванні матеріального забезпечення працівників ОВС накопичилось чимало проблем, які суттєво впливають на ефективність виконання покладених на них завдань і обов’язків та реалізації наданих прав.
Таким чином, необхідність удосконалення правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС, з одного боку, та відсутність наукових досліджень з цієї проблематики – з другого, обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов’язаних із матеріальним забезпеченням працівників ОВС, а також їх розвитком і удосконаленням.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п.1.2, 4.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п.3.5, 6.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості окремих видів матеріального забезпечення працівників ОВС, сформулювати науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- визначити поняття матеріального забезпечення працівників ОВС;
- уточнити систему принципів матеріального забезпечення працівників ОВС;
- здійснити характеристику сучасного стану правового регулювання системи матеріального забезпечення працівників ОВС;
- визначити сутність та структуру грошового забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС;
- визначити особливості державного обов’язкового особистого страхування працівників ОВС як одного з видів їх матеріального забезпечення;
- охарактеризувати житлове забезпечення як вид матеріального забезпечення працівників ОВС;
- уточнити сутність медичного та санаторно-курортного забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС;
- визначити особливості пенсійного забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС;
- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення матеріального забезпечення працівників ОВС України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у сфері матеріального забезпечення працівників ОВС України.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади та сучасний стан правового регулювання окремих видів матеріального забезпечення працівників ОВС України, зокрема грошового, житлового, медичного, пенсійного, державного обов’язкового особистого страхування, пільг та компенсацій.
Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і спеціальні методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження аналітичних матеріалів, точок зору авторів з окремих питань, які є предметом дослідження (Розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження окремих видів матеріального забезпечення працівників ОВС (Розділ 2). За допомогою системно-структурного методу було схарактеризовано принципи матеріального забезпечення працівників ОВС, сучасний стан його правового регулювання, з’ясовано сутність та структуру грошового забезпечення працівників ОВС (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1). За допомогою статистичного методу і документального аналізу охарактеризовано особливості окремих видів матеріального забезпечення працівників ОВС (підрозділи 2.1-2.6). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань реалізації окремих видів матеріального забезпечення працівників ОВС (підрозділи 2.1 – 2.6).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі трудового права та права соціального забезпечення, адміністративного права. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють матеріальне забезпечення працівників ОВС. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали з означених питань.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- продовжено дослідження проблемних питань розмежування таких категорій, як „матеріальне забезпечення” „фінансове (грошове) забезпечення”, „технічне забезпечення”, „військове забезпечення” (постачання), у зв’язку з чим зроблено висновок, що категорія „матеріальне забезпечення” є ширшою за змістом, ніж подібні до неї за семантикою наведені вище терміни, оскільки правовідносини щодо цих видів забезпечення є майновими, адже виникають у зв’язку із наданням працівнику ОВС певних матеріальних благ у вигляді майна, заробітної плати, житла, пенсій, пільг та компенсацій, пільгового лікування чи оздоровлення;
- удосконалено поняття матеріального забезпечення працівників ОВС, яке визначено як систему нормативно-закріплених соціально-економічних заходів, що гарантують та забезпечують задоволення їх матеріальних потреб, виконання покладених на них завдань та обов’язків, реалізацію наданих їм прав та компенсують певні обмеження, встановлені законодавством щодо цієї категорії осіб;
- уточнено систему матеріального забезпечення працівників ОВС, до елементів якої віднесено: грошове забезпечення; забезпечення майном; пільги та компенсації; державне обов’язкове особисте страхування; житлове забезпечення; медичне та санаторно-курортне забезпечення; пенсійне забезпечення;
- вперше визначено основні ознаки принципів матеріального забезпечення працівників ОВС, які зведено у дві групи: основні (загальні) та спеціальні;
- удосконалено поняття грошового забезпечення працівників ОВС, виокремлено його специфічні ознаки та структуру, з’ясовано мету та завдання; запропоновано перспективні напрямки його реформування;
- по-новому розглянуто сутність пільг та компенсацій як окремих складових матеріального забезпечення працівників ОВС, за основу розмежування яких взято їх призначення (завдання), запропоновано авторські визначення їх понять, проаналізовано їх окремі види;
- набуло подальшого розвитку визначення сутності, змісту та значення державного обов’язкового особистого страхування працівників ОВС, визначено його специфічні ознаки та запропоновано перспективні напрямки його удосконалення;
- дістала подальшого розвитку характеристика житлового забезпечення працівників ОВС як одного з видів їх матеріального забезпечення, у зв’язку з чим запропоновано розробити на загальнодержавному рівні Програму забезпечення житлом військовослужбовців та працівників державних військових формувань правоохоронної спрямованості;
- в новому аспекті розкрито сутність та місце медичного та санаторно-курортного забезпечення у системі матеріального забезпечення працівників ОВС; запропоновано нові визначення їх понять, проведено між ними розмежування; запропоновано напрямки підвищення ефективності медичного та санаторно-курортного забезпечення працівників ОВС;
- удосконалено систему пенсійного забезпечення працівників ОВС, пенсії яких зведено у дві групи: 1) основні (за вислугу років, по інвалідності, в разі втрати годувальника) та 2) додаткові, які можуть виплачуватися з недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту;
- сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань, зокрема до: Конституції України, Законів України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, „Про міліцію”, Кодексу законів про працю, постанови Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Положення про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки” від 19 листопада 1992 р. № 627, наказу Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 12 листопада 1993 р. № 88 „Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсацій за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання”, наказу МВС України від 10 вересня 2004 р. № 1039 „Про надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовцями внутрішніх військ”, Інструкції про організацію проведення періодичних медичних оглядів та диспансеризації в лікувально-профілактичних закладах МВС України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють матеріальне забезпечення працівників ОВС, а також запропоновано прийняття цілої низки нових нормативно-правових актів з досліджуваних питань;
– у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити правове регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із дисципліни „Трудове право” та спецкурсу „Соціально-правове забезпечення працівників ОВС”.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертанткою на двох науково-практичних конференціях: „Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (Суми, 2005), „Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності” (Харків, 2006).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’ятьох наукових статтях в наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів‚ поділених на 9 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок. Список використаних джерел складається із 224 найменувань і займає 23 сторінки.

Список літератури

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретичних засад та правового регулювання матеріального забезпечення працівників органів внутрішніх справ України. До основних з яких віднесено такі:
1. Матеріальне забезпечення працівників ОВС визначено як систему нормативно-закріплених соціально-економічних заходів, що гарантують та забезпечують задоволення їх матеріальних потреб, виконання покладених на них завдань та обов’язків, реалізацію наданих їм прав та компенсують певні обмеження, які встановлені законодавством щодо цієї категорії осіб.
2. До видів матеріального забезпечення працівників ОВС віднесено: грошове забезпечення; забезпечення майном (озброєння, боєприпаси, бойова та інша техніка, засоби зв’язку, криміналістична, оперативна та організаційна техніка, транспортні засоби, речове, господарче, спортивне майно, спецодяг, казармений інвентар тощо); пільги та компенсації; державне обов’язкове особисте страхування; пенсійне забезпечення; житлове забезпечення; медичне та санаторно-курортне забезпечення.
3. До ознак матеріального забезпечення працівників ОВС віднесено: 1) воно є одним із визначальних (головних) умов: підвищення престижу служби в органах внутрішніх справ; заінтересованості працівників ОВС у продуктивній та ефективній праці; запобігання проявам корупції та іншим службовим правопорушенням; 2) вивчається різними галузями права серед яких провідне місце займають: трудове право і право соціального забезпечення, фінансове, господарське та адміністративне право, що дає змогу зробити висновок про його міждисциплінарний характер. Теж саме стосується і правового регулювання правовідносин пов’язаних із матеріальним забезпечення працівників ОВС; 3) суб’єктами правовідносин, які виникають, змінюються та припиняються з приводу матеріального забезпечення є, з одного боку, працівник ОВС (колектив працівників), з другого – держава, МВС та керівник будь-якого підрозділу, який має право розпоряджатися матеріальними засобами. Об’єктами досліджуваної нами групи правовідносин є поведінка учасників цих відносин, тобто суб’єктів (дії, утримання від дій), які можуть мати як зовнішній, так і внутрішньо-організаційний характер, здійснюються заради різноманітних матеріально-правових інтересів. Правовідносини, які виникають, змінюються та припиняються з приводу матеріального забезпечення є майновими, оскільки їх предметом є надання працівнику ОВС певних матеріальних благ у вигляді майна, заробітної плати, житла, пенсій, пільг та компенсації, пільгового лікування чи оздоровлення. Змістом цих правовідносин є права і обов’язки їх сторін (суб’єктів), які передбачені правовими нормами, перебувають у тісному взаємозв’язку, тобто є взаємозалежними і забезпечуються державою. Під юридичними фактами в ракурсі нашого дослідження ми розуміємо життєві обставини, які обумовлюють виникнення, зміну чи припинення матеріального забезпечення працівників ОВС; 4) здійснюється як централізовано, так і у локальному порядку; 5) фінансовим підґрунтям (джерелом) матеріального забезпечення працівників ОВС є відповідні надходження з державного бюджету (бюджету МВС), фінансовий кошторис окремо взятого підрозділу (служби) внутрішніх справ, кошти, які надходять із бюджетів органів місцевого самоврядування, а також кошти, які отримують органи внутрішніх справ від надання фізичним та юридичним особам платних послуг (кошти спеціального фонду); 6) як правило здійснюється на підставі письмових договорів (трудових, про постачання окремих товарів, договорів про комплексне постачання, договорів купівлі-продажу, договорів про оренду майна, договорів про комісійний продаж матеріальних цінностей та ін.). Однак, це не виключає можливості винесення окремим керівником (начальником) усного розпорядження про використання того чи іншого майна (наприклад, зброї чи спеціальної техніки під час проведення спеціальних операцій); 7) безпосередньо здійснюється (реалізується) спеціально-створеними у структурі органів внутрішніх справ підрозділами. Наприклад, на рівні МВС це: Департамент фінансових ресурсів та економіки; Управління капітального будівництва та інвестицій; Департамент ресурсного забезпечення; Департамент медичного забезпечення та реабілітації; Департамент роботи з персоналом. Відповідні підрозділи (або окремі працівники), які відповідають за матеріальне забезпечення персоналу ОВС функціонують на місцевому рівні; 8) на рівень (стан) матеріального забезпечення працівників ОВС впливають такі чинники, як економічний, політичний, технічний, організаційний і правовий.
4. До ознак сучасного стану правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС віднесено такі: 1) має особливу мету та завдання. Так, мета досліджуваного різновиду правового регулювання полягає в урегулюванні правовідносин, які виникають, змінюються та припиняються під час матеріального забезпечення працівників ОВС. Завданням цього різновиду правового регулювання є, з одного боку, чітке закріплення компетенції владних суб’єктів (органів, посадових осіб), тобто тих, які готують та приймають рішення з питань матеріального забезпечення працівників ОВС, що дає змогу повно та ефективно виконувати покладені на них завдання та функції. З другого – забезпечення прав органів та працівників ОВС у сфері матеріального забезпечення; 2) має свій предмет і метод. До відносин, які складають предмет правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС ми відносимо ті, які виникають, змінюються чи припиняються з питань їх грошового, пенсійного, житлового, медичного і санаторно-курортного забезпечення, забезпечення майном, надання їм пільг і компенсацій, їх соціального страхування. Метод правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС являє собою комбінацію імперативного і диспозитивного способу (прийому) регулювання; 3) основу правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС складають численні та різні за юридичною силою правові акти, які створюють відповідне правове поле як для функціонування органів внутрішніх справ в цілому, як системи, так і правовідносин у сфері матеріального забезпечення зокрема. Такі правові акти ми класифікували за такими критеріями: 1) залежно від суб’єкту прийняття: а) зовнішні, які приймаються за межами системи органів внутрішніх справ, але до створення якої система органів внутрішніх справ має пряме відношення, безпосередньо розробляючи або беручи участь у розробці проектів тих чи інших нормативних актів; б) внутрішні, тобто відомчу нормативну базу; 2) залежно від кількості суб’єктів на які правові акти розповсюджуються (кому адресовані): а) нормативні, які спрямовані на впорядкування поведінки великої кількості працівників ОВС та розраховані на їх багаторазове застосування (як правило це законодавчі акти); б) індивідуальні правові акти, які розраховані на одну конкретну життєву ситуацію, одну особу (наприклад, наказ про встановлення персональної надбавки працівнику ОВС); 3) за юридичною силою: а) законодавчі; б) підзаконні нормативні акти; 4) за змістом: а) які безпосередньо присвячені комплексному регулюванню правових відносин пов’язаних із матеріальним забезпечення працівників ОВС; б) опосередковано регулюють, так як регулюванню матеріального забезпечення працівників ОВС у таких актах присвячено лише одну або декілька статей; 4) недоліками правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС визнано такі: надзвичайно велику кількість правових актів у цій сфері, як законодавчого, так і підзаконного рівня, нормативного та індивідуального характеру; невиконання приписів деяких нормативних актів, зокрема і законодавчих, які регулюють правовідносини із матеріального забезпечення працівників ОВС; досить часте внесення змін та доповнень до нормативних актів у цій сфері, що ускладнює їх правозастосовчу практику; неузгодження деяких положень нормативних актів, які регулюють правовідносини із матеріального забезпечення працівників ОВС; невірне тлумачення правозастосовчими органами деяких положень цих нормативно-правових актів, особливо відомчих на місцях, що призводить до численних порушень (невиплати усіх нормативно передбачених надбавок, заниження розміру пенсій, скасування законодавчо передбачених пільг, невиплати компенсацій тощо).
5. Пропонуємо розробити на загальнодержавному рівні Програму забезпечення житлом військовослужбовців та працівників державних військових формувань правоохоронної спрямованості, метою якої повинно стати розв’язання проблеми забезпечення житлом цих категорій працівників та членів їх сімей шляхом вдосконалення механізмів його будівництва (придбання). Основними завданнями такої Програми повинні стати: удосконалення порядку надання житла військовослужбовцям та працівникам військових формувань правоохоронної спрямованості з урахуванням вислуги років за рахунок коштів державного бюджету, а також створення фонду службового житла; застосування фінансово-кредитних механізмів державного довгострокового пільгового та іпотечного кредитування, залучення додаткових джерел фінансування, використання потенційних можливостей вторинного ринку житла з метою здешевлення його вартості та збільшення за рахунок цього кількості отриманих квартир; посилення контролю та нагляду за порядком надання приватного та службового житла військовослужбовцям та працівникам військових формувань правоохоронної спрямованості; зняття соціально-психологічної напруженості у трудових колективах військовослужбовців та працівників військових формувань правоохоронної спрямованості.
6. Обґрунтована необхідність проведення систематизації нормативних актів у сфері соціального забезпечення, результатом якої на загальнодержавному рівні буде прийняття Основ законодавства із соціального забезпечення населення в яких соціальному забезпеченню осіб, які проходять службу у воєнній організації та правоохоронних органах в цілому та їх матеріальному забезпеченню зокрема за усіма визначеними нами напрямками буде присвячено окремий розділ, на відомчому рівні – прийняття настанови із соціального забезпечення працівників ОВС, в якій їх матеріальному забезпеченню буде відведено належне місце.
7. У дисертації надано пропозиції та рекомендації щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань, а саме:
1) ст.46 Конституції України викласти у такій редакції: „Громадяни мають право на соціальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, а також на соціальний захист цих та інших, на їх думку, порушених соціальних прав”. Відповідну заміну терміну „соціальний захист” та „соціальне забезпечення” необхідно здійснити і у інших статтях Основного Закону та відповідних законодавчих та підзаконних актах;
2) ст.1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” викласти у такій редакції: „Правовими засадами соціально-правового забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей є Конституція України, цей Закон та інші законодавчі акти України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правові акти центральних та місцевих органів влади і місцевого самоврядування”. Цей Закон необхідно доповнити такими: а) загально-галузевими принципами як: законність, гласність, рівність, професійна компетентність, економічність, науковість, системність, плановість, підконтрольність; б) спеціальними принципами, а саме: заборона обмежень соціальних прав військовослужбовців та членів їх сімей; забезпечення соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються у зв’язку із скороченням чисельності або штату військовослужбовців; матеріального забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі; гарантування дотримання встановлених норм робочого часу і часу відпочинку військовослужбовців; забезпечення безплатною кваліфікованою медичною допомогою та лікуванням у військово-медичних закладах; забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку встановлених законодавством; дотримання законодавчо встановлених пільг та порядку надання передбачених компенсацій; дотримання встановлених законодавством вимог щодо пенсійного забезпечення та державного обов’язкового особистого страхування; обов’язковості відшкодування заподіяної моральної і матеріальної шкоди внаслідок порушення соціальних прав; забезпечення соціальних гарантії прав членів сімей військовослужбовців. Статтю 8 цього ж Закону доповнити і такими підставами звільнення як „досягнення граничного віку проходження служби”, „перехід у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації)”, „через службову невідповідність”, „за систематичне порушення дисципліни”, „вчинення вчинку несумісного з перебуванням на службі”. Здійснити заміну у пункті „в” ст.12 цього Закону слів „у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України” відповідно на „у зв’язку з реформуванням державних військових органів правоохоронного спрямування”;
3) ст. 72 „Компенсація за роботу у вихідний день”, ст. 83 „Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки”, ст. 164 „Компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття”, ст. 9-1 „Додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги”, ст. 145 „Переваги і пільги для працівників, які успішно і сумлінно виконують свої трудові обов’язки” КЗпП помістити у Главі ХVІІІ яка повинна називатися „Гарантії, пільги та компенсації”;
4) зважаючи на те, що сьогодні отримання пільг та компенсацій працівниками органів внутрішніх справ безпосередньо залежність від наявності у них права на податкову соціальну пільгу, що, на нашу думку, є порушенням чинного Закону України „Про міліцію”, так як відповідні норми Законів України „Про державний бюджет на 2005 рік”, „Про державний бюджет на 2006 рік” та Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 426 унеможливлюють отримання деяких із пільг (про які йдеться у цих нормативних актах) усіма без винятку працівниками ОВС, тобто є таким, які звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод, зокрема працівників ОВС, а отже повинні бути скасовані;
5) беручи до уваги те, що службові обов’язки працівників міліції не обмежуються лише охороною громадського порядку та боротьбою зі злочинністю, про що наглядно свідчить зміст його статей другої (завдання міліції) та десятої (основні обов’язки міліції), вважаємо доцільним слова „службових обов’язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю” у ч.3 ст.23 Закону України „Про міліцію” замінити на „службових обов’язків правоохоронного характеру”. Відповідну заміну слів „службових обов’язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю” на „службових обов’язків правоохоронного характеру” необхідно здійснити у Постанові Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Положення про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки” від 19 листопада 1992 р. № 627;
6) у Законі України „Про міліцію” та Постанові Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до Положення про порядок і умови державного обов’язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки” від 19 листопада 1992 р. № 627 необхідно передбачити норму відповідно з якою розмір страхової суми повинен виплачуватися у кратному розмірі від встановленого мінімального прожиткового мінімуму в Україні, а не від грошового утримання незалежно від того страховий випадок настав під час виконання службових обов’язків правоохоронного характеру чи під час проходження служби, однак за умови, що в першому випадку (під час виконання службових обов’язків правоохоронного характеру) сума виплат буде значно більшою;
7) пункт 4.2.1 Постанови Верховної Ради України „Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України” необхідно виключити, так як така ж сама норма міститься у ст.22 Закону України „Про міліцію” і поширюється на всіх без винятку працівників міліції, у тому числі і на працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України. Теж саме стосується п.4.2.2 цієї ж Постанови. Крім того п.4.2.9 цієї ж Постанови необхідно виключити і включити його до змісту ст.22 Закону України „Про міліцію”, так як забезпечення санаторно-курортним лікуванням та відпочинком у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах та на турбазах Міністерства внутрішніх справ стосується усіх без винятку працівників ОВС.
8) беручи до уваги те, що п.4 наказу Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 12 листопада 1993 р. № 88 „Про затвердження норм коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок та порядок їх витрачання” у якому зазначено що „установи, що утримуються за рахунок коштів бюджету, виплату компенсації працівникам за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок не провадять” звужує положення законодавчого акту яким є Закон України „Про міліцію”, так як обмежує коло суб’єктів, які мають право на отримання компенсації за використання особистих легкових автомобілів, то він повинен бути скасованим;
9) передбачення у наказі МВС України від 10 вересня 2004 р. № 1039 „Про надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України та військовослужбовцями внутрішніх військ” переліку категорії працівників ОВС, яким може бути надано службові жилі приміщення є недоцільним, так як будь-яка особа рядового та начальницького складу може претендувати на заселення у службове приміщення за місцем проходження служби або поблизу від нього;
10) основним критерієм якості й результативності періодичних медичних оглядів має бути не „відсоток виявлення захворювань” чи „своєчасність узяття на диспансерний облік”, як це визначено у п. 5.2 Інструкції про організацію проведення періодичних медичних оглядів та диспансеризації в лікувально-профілактичних закладах МВС України, що є лише одними із засобів досягнення головної їх мети, а одужання (виліковування) хворих та запобігання захворюванням в майбутньому у відсотковому співвідношенні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2. Тлумачний словник української мови. / Укладачі Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Харків: Синтекс, 2005. – 672 с.
3. Про проведення ревізій фінансово-господарської діяльності вищих навчальних закладів МВС України: Розпорядження МВС від 4 травня 2005 р. № 363.
4. Про порушення та недоліки, виявлені під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності МРЦ „Алупка” МВС України, та покарання винних: Наказ МВС України № 606 від 27 липня 2005 р.
5. Про затвердження Інструкції з проведення комплексних інспектувань та контрольних перевірок органів і підрозділів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 11 січня 2005 р. № 10.
6. Про результати роботи контрольно-ревізійної служби МВС України за 2005 рік: Розпорядження МВС України № 157 від 24 лютого 2006 р.
7. Рік оновлення. Рік надій // Іменем Закону. - 2006. - № 5. - С.4-5.
8. Права людини захистять, МВС – реформують // Іменем Закону. – 2006. - № 11. – С.4-5.
9. Про Державний бюджет України на 2005 рік: Законом України від 23 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 7-8. – С.162.
10. Про витрачання бюджетних коштів МВС України у 2005 р. // Іменем Закону. - 2006. - № 14. - С.2.
11. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
12. Барсукова І. 17 лютого „Юріїв день для української міліції” // Іменем закону. - 2000. - № 8. - С. 4-5.
13. Губарев А.И. Правовое положение лиц рядового и начальствующего состава органов внутренних дел: Автореф. дис… канд. юр. наук: 12.00.12 / Ленинградский гос. ун-т. - Л., 1975. - 18 с.
14. Підвищення платні - поки що лише перспектива? // Іменем Закону. - 2001. - № 36. - С.3.
15. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 190.
16. Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі: Постанова Верховної Ради України від 23 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 25. – Ст. 193.
17. Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України: Постанова Верховної Ради України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 4. – Ст. 20.
18. Про затвердження Порядку матеріально-технічного і фінансового забезпечення миротворчого контингенту та персоналу України, який бере участь у міжнародних миротворчих операціях: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. № 963 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 15 липня.
19. Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо умов матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 р. № 1795 // Урядовий кур’єр. – 2003. – 25 листопада.
20. Про затвердження Положення про Цивільну оборону України: Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 р. № 299 // Урядовий кур’єр. – 1994. – 14 травня.
21. Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. № 104 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 17 лютого.
22. Про організацію матеріально-технічного забезпечення службової діяльності Державної служби охорони при МВС України: Наказ МВС від 25 листопада 2003 р. № 1428.
23. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Х.: УВС, 1998. – 480с.
24. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. Ю.Ф. Кравченка. – К.: НАВСУ, 1999. – 702 с.
25. Корнієнко Г.С. Правове регулювання матеріально-технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників в умовах реформування АПК: Дис. ... канд. юрид. наук. – 12.00.06. – Київ: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2003. – 190 с.
26. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 46. – Ст.366.
27. Тесленко В.М. Правовое регулирование материально-технического й воєнного снабжения в системе МВД Российской Федерации: Автореферат дисс. ... канд. юрид. наук. - М.: Академия МВД Российской Федерации. - 1992. – 21 с.
28. Новий тлумачний словник української мови: В 4.т./ Укл.: В.Яременко, О. Сліпушенко. – К.: Вид-во “Аконіт”, 1998. – Т.1. – 941с.
29. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 14-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1983. – 816с.
30. Лапка О.Я. Соціально-правовий захист працівників міліції України (адміністративно-правовий аспект): Дис ... канд. юрид. наук. – 12.00.07. – Київ: Київський інститут внутрішніх справ МВС України, 2003. – 210 с.
31. Про затвердження переліку платних послуг, що надаються підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. № 556 // Урядовий кур’єр. - 2001. – 29 травня.
32. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися службою громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 квітня 2003 р. № 478// Урядовий кур’єр. - 2003. – 14 квітня.
33. Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися підрозділами матеріально-технічного забезпечення Міністерства внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 383 // Урядовий кур’єр. - 2001. – 28 квітня.
34. Про перелік платних послуг, які можуть надаватися інформаційними підрозділами органів внутрішніх справ: Постанова Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. № 2266 // Урядовий кур’єр. - 1999. – 16 грудня.
35. Якубенко В.М. Принципи соціальної держави // Право України. – 2002. - № 6. – С. 33-39.
36. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел. 2000 – 704 с.
37. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Юрінком Інтер, 1994. – 236 с.
38. Теория права и государства: Учебник / Под ред. Г.Н. Манова. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 336 с.
39. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Итнтерстиль, 2000. – 377 с.
40. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учеб. пособие. – М.: Проспект, 1996. – 304 с.
41. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. - М.: Новый Юрист, 1999. - 240 с.
42. Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права: Учеб. пособие. – Харьков, Ун-т внутр. дел, 1998. – 149 с.
43. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
44. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
45. Шайхатдинов В.Ш. Теоретические проблеми советского права социального обеспечения. Свердловск: Издательство Уральського университета, 1986. – 157 с.
46. Астрахан Е.Й. Принципи пенсионного обеспечения рабочих й служащих. - М.: Госюриздат, 1961. - 127 с.
47. Основные принципы советского права социального обеспечения. - М.: Издательство МГУ, 1984. - 80 с.
48. Гарасимів Т.З. Принципи права соціального забезпечення України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 19 с.
49. Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 49-51. - Ст.376.
50. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: Закон України від 9 квітня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 29. - Ст.399.
51. „Ми не займаємося нашіптуваннями за чиїмось спинами, а допомагаємо службам” // Іменем Закону. – 2006. - № 20. – С.6-7.
52. Довгострокові пільгові кредити – шлях до розв’язання житлових проблем // Іменем Закону. – 2005. - № 9. – С.4.
53. Положення про забезпечення речовим майном органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України: Наказ МВС № 1489 від 5 грудня 2003 р.
54. Про затвердження Порядку здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2002 р. № 685 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 26 травня.
55. Про затвердження порядку компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року № 197 // Урядовий кур’єр. – 1991. – 19 вересня.
56. Про затвердження порядку залучення працівників до несення служби понад встановлений законодавством робочий час: Наказ МВС України від 17 грудня 1991 р. № 530.
57. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Юристъ, 1995. – 428с.
58. Мельник К.Ю. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ (проблеми теорії та практики): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05. – Харків, 2003. – 202с.
59. Лавриненко О.В. Правовое регулирование приема на службу в органы внутренних дел Украины: Дис… канд. юр. наук: 12.00.05.— Харків, 1998.— 224 с.
60. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування органів внутрішніх справ України (організаційно-правові питання): Дис… канд. юр. наук: 12.00.07.— Харків, 1998.— 192 с.
61. Ануфрієв М.І., Венедиктов В.С., Іншин М.І. Соціально-правовий захист працівників ОВС України: Науково-практичний посібник.— Харків: Видавництво Ун-ту внутрішніх справ, 2000.— 102 с.
62. Венедиктов В.С., Іншин М.І., Клемпарський М.М. та ін. Організаційно-правові засади професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України: Наук. – практ. посібник / За заг. ред. В.С.Венедиктова. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 212 с.
63. Трудове право України: Академ, курс: Підруч. / А.Ю.Бабаскін, Ю.В.Баранюк, С.В.Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н.М.Хуторян. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 608 с.
64. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П.Д.Пилипенко, В.Я.Бурак, З.Я.Козак та ін.; За ред. П.Д.Пилипенка. - К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. - 536 с.
65. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. — 2-ге вид., стер. - К.: Вікар, 2004. - 725 с.
66. Венедиктов B.C. Трудовое право Украины (Особенная часть) / Учебное пособие для курсантов и слушателей высших учебных заведений МВД Украины. - Симферополь: Эльиньо, 2005. - 200 с.
67. Болотіна Н.Б. Соціальне право України: окремі теоретичні проблеми формування та розвитку // Право України. – 2000. - №12. – С. 22-29.
68. Болотіна Н.Б. Міжнародне соціальне право: досвід для України щодо стандартизації соціальних прав//Держава і право. – 2001. - №11. – С.10-14.
69. Теренс Г. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки: Пер.з англ. – К.: “Основи”, 1995. – 237с.
70. Сташків Б. Предмет права соціального забезпечення//Право України. – 2000. – № 9. – с. 71-75.
71. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине. – Х.: «Одиссей», 2002. – 382с.
72. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник.- Изд. пятое, переработанное и дополненное с учетом изменений действующего законодательства. - Х.: «Одиссей», 2005.- 432 с.
73. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. -Х: Консум, 1998. - 480с.
74. Киселёв И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учеб.для вузов. – М.: “Дело”, 1999. – 728с.
75. International and European Social Security Law/ European Masters in Social Security 1999-2000. Instituut Sociaal Recht of the Katholieke Universiteit. – Leuven. – 2000. – 289p.
76. Egger J. Das Arbeits- und Sozialrecht der EG und österreichische Rechtsordnung.- Wien: Mainz, 1998. – 440 S.
77. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміна „законодавство”) від 9 липня 1998 р. № 12.
78. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
79. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 23. - Ст.121.
80. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 46-47. - Ст.403.
81. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 14. - Ст.71.
82. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 2 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 22. - Ст.171.
83. Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 22 лютого 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 17. - Ст.80.
84. Про здійснення контролю за сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове соціальне страхування: Закон України від 21 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 31. - Ст.249.
85. Основи законодавства про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 4. - Ст.19.
86. Про пенсійне забезпечення: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 3. - Ст.10.
87. Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 26 червня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 37. - Ст.237.
88. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 47-48. - Ст.372.
89. Про здійснення контролю за сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове соціальне страхування: Закон України від 21 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 31. - Ст.249.
90. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
91. Про ратифікацію Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців: Закон України від 26 квітня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 25. - Ст.102.
92. Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ: Указ Президента України від 23 лютого 2002 № 173.
93. Про додаткові заходи щодо посилення турботи про захисників Вітчизни, їх правового і соціального захисту, поліпшення військово-патріотичного виховання молоді: Указ Президента України від 21 лютого 2002 № 157.
94. Про невідкладні заходи щодо посилення соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей: Указ Президента України від 21 серпня 1993 р. № 352.
95. Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян: Указ Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143.
96. Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку: Указ Президента України від 16 червня 1999 р. № 650.
97. Про Єдину комп’ютерну інформаційну систему правоохоронних органів з питань боротьби зі злочинністю: Указ Президента України від 31 січня 2006 р. № 80.
98. Про додаткові заходи щодо посилення боротьби із злочинністю та зміцнення правопорядку в Україні: Розпорядження Президента України від 28 вересня 1992 р. № 150.
99. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000 року № 1138.
100. Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393.
101. Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 452.
102. Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 № 104.
103. Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2003 № 426.
104. Про Комплексну програму забезпечення житлом військовослужбовців, осіб рядового і начальниць