Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України :

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………4
Розділ 1. ЄДНІСТЬ І ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРАВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ………………………………………………………………...12
1.1. Історичні передумови виникнення єдності та диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України…………………………………………………………………………12
1.2. Об’єктивна обумовленість єдності та диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України……………………………………………………………………………31
1.3. Сутність єдності й диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України…………………………………..42
Розділ 2. СПОСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЄДНОСТІ І ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ В ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ………….61
2.1. Єдність правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України……………………………………………………….61
2.2. Співвідношення загальних та спеціальних норм у правовому регулюванні трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України……………………………………………………………………….77
2.3. Способи забезпечення диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України……………................................................................................84
Розділ 3. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ…………..96
3.1. Диференціація правового регулювання прийняття на службу в органи внутрішніх справ, робочого часу і часу відпочинку, оплати праці, трудової дисципліни, дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ України……………………………………………………..96
3.2. Поняття та підстави диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України…………………124
3.3. Визначення меж диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України…………………...151
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………...162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...174
ДОДАТКИ …………………………………......................................................189

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Україна впевнено йде шляхом демократизації, зміцнення конституційних засад, зростання економічного потенціалу. Сучасними пріоритетами держави є вступ до провідних європейських інституцій. З цією метою запроваджено важливі перетворення в економічній, соціальній, правовій і політичній сферах діяльності. Підвищення рівня захисту громадян, реалії часу і стрімкість перетворень у суспільному житті викликають потребу в продовженні комплексного реформування системи органів внутрішніх справ України (у подальшому – ОВС). Розроблення найбільш дієвої правової моделі реформування органів внутрішніх справ потребує об’єднання зусиль спеціалістів різних галузей права, у тому числі й трудового.
Служба в органах внутрішніх справ є специфічним видом трудової діяльності. Працівники ОВС володіють загальновизнаними в суспільстві правами людини у сфері праці. Юридичне вираження праці складає, головним чином, предмет науки трудового права. Запропоноване дисертаційне дослідження спрямоване на заповнення існуючої прогалини. Службова діяльність в органах внутрішніх справ постає саме як об’єкт вивчення наукою трудового права України. Таким чином, проблеми, які є досить важливими для трудового права, не втрачають своєї актуальності й під час розгляду правового регулювання трудових відносин працівників ОВС.
Регулювання трудових відносин працівників ОВС – один з напрямків, де виявляється диференціація законодавства про працю. Адже поряд із загальними нормами, які містяться в Кодексі законів про працю, трудові відносини працівників ОВС регулюються і спеціальними нормами, це додає певних труднощів у їх реалізації на практиці. Специфічний характер завдань і функцій органів внутрішніх справ зумовлює існування під час проходження служби певних особливостей об’єктивного і суб’єктивного характеру, які іноді пов’язані з обмеженням прав і гарантій працівника ОВС, але в той же час не мають необхідного нормативно-правового закріплення.
За сучасних умов назріла необхідність зміни підходів до правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України. Потребує додаткового дослідження питання про оптимальне співвідношення єдності й диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС, а також питання визначення критеріїв і меж диференціації досліджуваних відносин та їх нормативно-правового закріплення.
Робота в цьому напрямку є досить складною за своєю сутністю і потребує застосування науково виважених, серйозно аргументованих підходів. У даному дослідженні дисертант не претендує на повноту висвітлення усієї теми, а лише робить певні кроки в напрямку вирішення вказаних проблемних питань.
Отже, актуальність роботи полягає у:
- науковій і практичній важливості вивчення проблем єдності й диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС;
- недосконалості відповідного нормативно-правового забезпечення проходження служби в ОВС;
- неузгодженості між загальними і спеціальними правовими нормами в галузі диференціації трудових відносин працівників ОВС;
- необхідності стимулювання працівників ОВС до додержання вимог, встановлених трудовим законодавством, під час службової діяльності;
- недостатності існуючого теоретично-методологічного підґрунтя для здійснення правових реформ у галузі диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС;
- необхідності посилення соціально-правового захисту працівників ОВС, забезпечення безперешкодної реалізації їх трудових прав і законних інтересів, гарантованих державою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема наукового дослідження затверджена Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ. Проблема єдності та диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ відповідає Пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2005 – 2010 роки, затвердженим постановою загальних зборів відділень Академії правових наук України від 18.06.2004 р. № 20/4-2; пп. 1.2.29, 1.2.32, 1.2.43, 4.1.182, 4.1.184, 4.1.185, 4.1.190 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 років, затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755; пп. 3.3, 3.5, 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2010 роки, затверджених протоколом вченої ради ХНУВС № 13 від 27.12.2005 р. Тема роботи також знайшла відображення в плані науково-дослідної діяльності кафедри трудового, земельного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи полягає у доведенні існування,розкритті сутності і значення єдності та диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України, його всебічному аналізі, у розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення.
У роботі поставлено такі основні завдання:
- дослідити історичні передумови, об’єктивну необхідність і соціально-правову характеристику єдності й диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС;
- визначити поняття диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС та її основні критерії;
- проаналізувати способи відображення єдності й диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС;
- з’ясувати зміст диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС;
- визначити сутність, специфіку та межі диференціації правого регулювання трудових відносин працівників ОВС;
- розробити пропозиції стосовно подальшого вдосконалення трудового і відомчого законодавства України в галузі єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС.
Об’єктом дослідження є трудові відносини працівників ОВС.
Предметом дослідження є співвідношення єдності та диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС.
Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань було використано такі методи: системно-структурний, за допомогою якого трудове і відомче законодавство було розглянуто як єдине ціле з узгодженим функціонуванням його елементів – загального і спеціального правового регулювання трудових відносин працівників ОВС (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); діалектичний, використання якого дозволило розглянути єдність та диференціацію правового регулювання трудових відносин працівників ОВС у процесі їх розвитку та взаємодії (підрозділи 1.2, 1.3), а також дослідити співвідношення загального і спеціального нормативного забезпечення трудових відносин працівників ОВС (підрозділ 2.2). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС та визначено її межі (підрозділи 3.2, 3.3). Використання методу ототожнення дало змогу визначити критерії диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС та скласти їх класифікацію (підрозділи 3.1, 3.2). За допомогою історичного методу було розглянуто історичні передумови єдності та диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС (підрозділ 1.1). Використання методу моделювання дозволило на підставі визначення сутності, змісту та основних критеріїв правового регулювання трудових відносин працівників ОВС підготувати пропозиції з удосконалення чинного трудового і відомчого законодавства.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці українських і російських вчених у сферах трудового права, теорії держави та права, адміністративного права: С.С. Алексєєва, Л.І. Антонової, М.Г Александрова, С.М. Братуся, Л.Я. Гінзбурга, С.В. Полєніної, П.М. Рабиновича, І.С. Самощенка, Г.Г. Шмельової, О.Ф. Скакун, М.Й. Бару, С.О. Іванова, Р.З. Лівшиця, В.І. Нікитінського, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, З.К. Симорота, Ю.П. Орловського, О.С. Пашкова, О.І. Щебанової, В.С. Венедіктова, В.Я. Гоца, М.І. Іншина, О.В. Кузніченко, О.В. Лавріненка, Г.С. Гончарової, В.В. Жернакова, П.А. Бущенка, П.І. Жигалкіна, Л.І. Лазор, П.Д. Пилипенка, В.Г. Ротаня, Н.М. Хуторян, Є.С. Реуса, В.Я. Бурака, Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої, В.І. Щербини та ін.
Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, а також відомчі нормативно-правові акти міністерств і відомств України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається недостатністю в науці трудового права комплексних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем науково обґрунтованого співвідношення єдності та диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України. Запропонована дисертація є першою працею такого плану. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновано дисертантом особисто. Основні з них такі:
- уперше розроблено визначення поняття “внутрішньовідомча диференціація правового регулювання трудових відносин працівників ОВС”;
- запропоновано нову класифікацію критеріїв диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС, яка містить об’єктивні, суб’єктивні та змішані критерії;
- на основі аналізу диференціації правового регулювання трудових відносин дістала подальшого розвитку класифікація правових норм, за допомогою яких здійснюється диференціація трудових відносин працівників ОВС, що складається із загальних та групи спеціальних норм, яка охоплює взаємодіючі між собою норми-доповнення, норми-винятки, норми-пристосування і норми-альтернативи;
- уперше досліджено вплив основних функцій диференціації трудового права на визначення меж диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС;
- визначені особливі фактори впливу на працівників ОВС під час виконання службових обов’язків, які зумовлюють виникнення специфічних тільки для служби в ОВС важких, небезпечних і шкідливих умов трудової діяльності;
- сформульовано конкретні пропозиції щодо уточнення чинних та розроблення нових нормативно-правових актів з метою проведення науково обґрунтованого співвідношення єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України.
Практичне значення одержаних результатів:
- у науково-дослідній сфері одержані результати можуть бути основою для подальшого розроблення проблем єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС;
- у сфері правотворчості висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки проектів та вдосконалення чинних законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, насамперед, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про міліцію”, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України тощо;
- у правозастосовчій діяльності висновки та рекомендації, подані дисертантом, дають необхідне методологічне підґрунтя для неухильного додержання загальних приписів законодавства в правовому регулюванні трудових відносин працівників ОВС;
- у навчальному процесі матеріали дисертації можуть бути використані в закладах освіти МВС та інших навчальних закладах під час вивчення дисципліни “Трудове право” та спеціального курсу “Правовий і соціальний захист працівників ОВС”, а також під час розроблення науково-практичних посібників і методичних рекомендацій;
- у правовиховній сфері положення і висновки дисертації можна використати в роботі з підвищення рівня правової культури працівників ОВС.
Отримані дисертантом результати використовуються в навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ на лекціях і практичних заняттях із дисципліни “Трудове право України” і спеціального курсу “Правовий і соціальний захист працівників ОВС”.
Особистий внесок дисертанта в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано дисертантом самостійно, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на основі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: „Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу” (Ірпінь, квітень 2004 р.); „Юридичні читання молодих вчених” (Київ, квітень 2004 р.); „Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи” (Запоріжжя, червень 2004 р.); „Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (Суми, червень 2005 р.); „Четверті осінні юридичні читання” (Хмельницький, жовтень 2005 р.); „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, травень 2006 р.); „Трудове право України в контексті європейської інтеграції” (Харків, травень 2006 р.), а також на засіданнях кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у чотирьох статтях, опублікованих у наукових журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, та у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів‚ висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 173 сторінки. Список використаних літературних джерел складається із 183 найменувань і займає 16 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розуміння та вдосконалення єдності і диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України. Основні з них такі.
1. Диференціація трудового права зародилася з появою перших законів про працю. Це пояснюється тим, що правове регулювання трудових відносин спочатку мало сегментарний характер, який спричинив диференціацію. Більше того, окремі підстави диференціації як, наприклад, статево-вікові особливості організму працівника, умови праці, залишилися незмінними до теперішнього часу, що говорить про їх стійкість і об'єктивну необхідність.
2. Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України засновані на нормативно-правових актах, які є підсумком генезису правової теорії і законодавства радянського періоду розвитку української держави.
3. Регулювання службово-трудових відносин в органах внутрішніх справ здійснювалося практично протягом усього періоду і до теперішнього часу за допомогою спеціальних нормативно-правових актів. Відмінності у правовому регулюванні цих відносин від загальнотрудових за основними інститутами трудового права поступово зменшувалися. Можна констатувати в історичному аспекті вагомий вплив принципів трудового права на формування нормативно-правового масиву, який регулює трудові відносини працівників органів внутрішніх справ.
4. Систематизація законодавства про службу в ОВС початку 90-х рр. XX ст. немов оголила трудове коріння відносин під час проходження служби в цих органах, підкресливши єдність природи трудових відносин в ОВС із загальними трудовими відносинами.
5. З метою нормативно-правового закріплення співвідношення єдності і диференціації трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України до КЗпП України та до Проекту ТК України внести норму з вказівкою на те, що службово-трудові відносини регулюються спеціальним законодавством, а в частині забезпечення, реалізації і захисту прав та свобод громадян, дотримання правових гарантій, установлених державою, також чинним кодексом і іншими законами. Для правильного тлумачення і застосування запропонованої норми необхідно у КЗпП України, Проекті ТК України або Законі України “Про державну службу” закріпити поняття службово-трудових відносин і їх сторін, для того, щоб ця норма була універсальною для всіх державних мілітаризованих служб і зокрема для органів внутрішніх справ України.
6. Під час проходження служби в ОВС постає безліч питань, пов'язаних з обмеженням прав як самого працівника, так і інших громадян, а відносини такої складності повинні регулюватися тільки законом, а не підзаконними нормативно-правовими актами. З цією метою доцільно б було прийняти закон “Про службу в органах внутрішніх справ України”, в якому встановити такі положення: поняття служби в ОВС, її обсяг, межі, завдання і принципи; поняття посади, класифікацію посад і кваліфікаційні вимоги до них, визначення правового статусу працівника органів внутрішніх справ, питання реалізації прав, дисциплінарної і матеріальної відповідальності, правового і соціального захисту працівників ОВС тощо.
7. За допомогою використання в сукупності єдності і диференціації як методів правового регулювання праці можливе досягнення оптимального поєднання застосування загальних правових норм зі спеціальними правовими нормами, і зрештою - досягти більш дієвого і результативного використання кожного з цих видів правових норм при здійсненні в цілому правового регулювання трудових відносин на основі поєднання актів як централізованого, так і локального характеру.
8. Об’єктивна необхідність впровадження єдиного і диференційованого правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ зумовлена насамперед специфічними функціями і завданнями цього правоохоронного органу і, як наслідок, існування особливостей під час виконання службових обов’язків, які дуже відрізняють роботу працівників ОВС від інших видів діяльності.
9. Відокремлення трудових відносин працівників ОВС від інших трудових відносин є безпосереднім результатом диференціації в трудовому праві. Проходження служби в органах внутрішніх справ має багато особливостей і стійких об’єктивних ознак, які виступають підставами для проведення диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС. Тому існує необхідність у регулюванні таких відносин на ряду з нормами загальної дії ще й спеціальними нормативно-правовими актами, за допомогою яких втілюється диференційований підхід правового регулювання праці.
10. З метою закріплення єдності і диференціації правового регулювання праці як принципу трудового права України необхідно Кодекс законів про працю України доповнити статтею “Принципи трудового права України”, в якій встановити перелік основних принципів трудового права України, або додати єдність та диференціацію правового регулювання трудових відносин до переліку основних засад регулювання трудових відносин, встановлених у Проекті ТК України, і лише тоді стане зрозуміло, чи є принцип єдності і диференціації правового регулювання праці галузевим.
11. Єдність і диференціація властиві методу трудового права, і ця властивість методу зумовлена об'єктивними обставинами, які володіють стійкими ознаками і вимагають особливого підходу до регулювання праці.
12. Єдність методу правового регулювання трудових відносин означає те, що його специфічні риси є спільними для всіх складових частин інститутів галузі і знаходять свою реалізацію в усіх її правовідносинах незалежно від суб'єктного складу і конкретного змісту опосередкованої діяльності. Диференціація методу правового регулювання трудових відносин означає, що набір цих специфічних рис може бути різним стосовно певних правовідносин.
13. З метою всебічного і повного дослідження такого правового явища, як єдність і диференціації в трудовому праві, необхідно розглядати його комплексно – як галузевий принцип і як особливість методу трудового права.
14. З метою припинення обмежень прав працівників ОВС і порушень принципу свободи праці доповнити Положення про проходження служби нормою про заборону переміщення працівника на нижчу посаду без його згоди, тобто за службовою невідповідністю в атестаційному порядку, а також у порядку дисциплінарного стягнення. Такого роду переміщення повинні проводитися тільки з відома працівника.
15. Саме за допомогою соціального партнерства необхідно здійснювати правове регулювання соціально-економічного забезпечення працівників місцевої міліції.
16. Для існування дієвого і конструктивного механізму соціального партнерства між місцевою владою і органами внутрішніх справ необхідно в соціально-партнерських договорах установлювати конкретні заходи щодо покращання соціально-фінансового становища працівників ОВС з вказівкою строкових меж здійснення обіцяного, гарантій виконання умов договору і порядку звернення до вищих органів і суду у випадку невиконання або неналежного виконання умов угоди.
17. Необхідно встановити для окремих категорій працівників органів внутрішніх справ підсумований облік робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної тривалості робочого часу.
18. Необхідно доповнити розділ 6. “Відпустки” Положення про проходження служби нормами, які передбачають надання додаткових відпусток за виникнення й існування шкідливих, небезпечних і важких умов під час проходження служби, за особливий характер служби, за ненормований режим несення служби з вказівкою конкретних посад і підрозділів, служба в яких надавала б право на отримання додаткової відпустки від 7-ми до 35-ти діб.
19. Доповнити Положення про проходження служби нормою, в якій встановити, що відклик з відпустки працівника ОВС може бути проведений тільки за його згодою, а у випадках крайньої необхідності, передбачених Конституцією і законами України, - без згоди працівника ОВС.
20. Розділ V Закону України “Про міліцію” доповнити нормою, згідно з якою кожному працівнику міліції гарантується прямий судовий захист його гідності і особистих прав незалежно від того, чи пов’язані вони із службовою діяльністю.
21. Взаємозв'язок спеціальних норм, які містяться в законодавстві про службу в ОВС, із галузевими принципами трудового права свідчить не тільки про відповідність указаним принципам основного нормативно-правового масиву про проходження служби в ОВС, що у свою чергу підтверджує існування єдності регулювання трудових відносин працівників ОВС, але й про значні резерви в захисті трудових прав працівників ОВС, які необхідно розробляти.
22. Трудове право справляє істотний вплив на зміст трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України. Причому на працівників органів внутрішніх справ поширюються не тільки загальні принципи правового регулювання праці, закріплені Конституцією України і Кодексом законів про працю України, але й конкретні правові норми, які належать до таких інститутів галузі трудового права, як робочий час і час відпочинку, оплата праці, гарантії і компенсації, охорона праці тощо.
23. З метою нормативного закріплення диференціації доповнити Кодекс законів про працю України статтею “Особливості правового регулювання праці” в такій редакції: “Особливості правового регулювання праці – норми, що частково обмежують застосування загальних правил із тих же питань, норми, що передбачають для окремих категорій додаткові правила, норми, які деталізують порядок і методи застосування загальних правил, пристосувавши їх до певних особливостей, а також норми, що у встановлених випадках надають право вибору того чи іншого правила для застосування”.
24. Трудові конфлікти, які зачіпають конституційні права громадянина – працівника ОВС, пов'язані зі службовою діяльністю чи ні, повинні розглядатися тільки судом, або ж працівнику повинне бути надано право вибору органу з вирішення виниклого конфлікту, тобто розгляд судом або ж вищим у порядку підлеглості начальником. Доцільно було б установити таку “альтернативну” підвідомчість розгляду трудових конфліктів не тільки при звільненні, але й при виникненні спорів із питань атестації, переведень, дисциплінарних стягнень, компенсацій надурочних робіт, щоб працівник сам вирішував, до якої інстанції йому звертатися для вирішення питання по суті.
25. Формами прояву диференціації правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України є спеціальні норми, систему яких можна подати у вигляді двох груп: у першу групу можуть бути включені норми, які або відтворюють загальні норми трудового права, або відсилають до відповідних норм трудового законодавства; у другу групи доречно об'єднати норми, які встановлюють особливості правового регулювання службово-трудових відносин працівників органів внутрішніх справ у порівнянні з трудовим законодавством, зумовлені завданнями, покладеними на органи внутрішніх справ, формами і методами їх реалізації, спеціальними вимогами, які висуваються до працівників органів внутрішніх справ.
У свою чергу, норми другої групи за характером правових приписів можна розділити на чотири різновиди: 1) норми, які встановлюють для працівників органів внутрішніх справ додаткові пільги в порівнянні з аналогічними загальними нормами трудового права; 2) норми, що містять винятки з тих гарантій, які встановлені загальними нормами трудового права для більшості працівників; 3) норми, що передбачають особливі умови служби, характерні тільки для працівників органів внутрішніх справ, зокрема встановлюють спеціальні вимоги і підвищену відповідальність; 4) норми, що у встановлених випадках надають право вибору того чи іншого загального або спеціального правила для застосування”.
26. Необхідно більше конкретизувати поняття особливих оперативних умов особливо в частині інших невідкладних робіт, від яких залежить нормальне функціонування органу, та зробити вичерпний перелік випадків залучення працівників ОВС до виконання обов’язків у понад встановлений законодавством час, тому що, залучаючи працівника до надурочної служби, порушується його невід’ємне конституційне право на відпочинок.
27. До Інструкції про порядок залучення працівників органів внутрішніх справ до несення служби понад встановлений законодавством робочий час, в дні щотижневого відпочинку і святкові дні і надання відповідних компенсацій внести норму, в якій закріпити ведення обліку надурочного часу за працівником, який безпосередньо виконував службові обов’язки надурочно. А з метою запобігання перебільшенню відпрацьованого надурочно часу та підтвердження факту виконання надурочної роботи покласти на начальників підрозділів та їх заступників, а під час чергувань або оперативних відпрацювань окремих об’єктів – на оперативного чергового по органу і відповідального від керівництва обов’язок підтвердження фактично відпрацьованого надурочного часу. Тобто доказом виконання надурочної роботи та підставою для отримання компенсації за неї буде рапорт працівника з вказівкою часу та причин виникнення потреби працювати надурочно, підписаний відповідальною особою, яка має право підтверджувати вказаний факт. Цей рапорт працівник здає до фінансового апарату безпосередньо після виконання обов’язків у надурочний час, а в разі виконання надурочної роботи вночі або в неробочий день – наступного робочого дня. У зв’язку з тим, що на практиці іноді бракує коштів у відділі для проведення компенсації надурочних робіт та з метою запобігання погіршенню правового становища працівника, установленого трудовим законодавством, доцільно компенсувати надурочний час не тільки матеріально, але й наданням додаткового часу відпочинку за згодою працівника, або поєднати ці два види компенсації. Таким чином працівник отримає право самостійно обирати вид компенсації з урахуванням фінансових можливостей органу ОВС.
28. На рівні колективного договору встановлювати в конкретному відділі ОВС з урахуванням побажань трудового колективу органу узгоджений механізм проведення компенсацій несення служби у надурочний час, тобто встановити строки (щомісяця, раз на півріччя, раз на рік, наприкінці року) та порядок отримання обраної компенсації працівниками ОВС. Так у разі обрання працівником ОВС компенсації надурочного часу у вигляді додаткового часу відпочинку, можливо було б за його бажанням провести додавання заслуженого часу відпочинку і приєднати його до чергової відпустки або до святкування сімейної події чи іншого свята.
29. У випадках виникнення права працівника ОВС на отримання компенсацій за декількома окремими підставами, належні компенсації необхідно підсумовувати, а не поглинати більшою меншу.
30. Необхідно закріпити у відповідних пунктах Положення про проходження служби примірний перелік поважних причин, під час виникнення яких короткострокова відпустка надається обов’язково в строк, указаний працівником ОВС, тобто підстав для надання працівнику органів внутрішніх справ короткострокової відпустки (до числа таких на практиці, зокрема, прийнято відносити: випадки важкого стану здоров'я або смерті (загибелі) близького родича робітника (батька, матері, дружини, чоловіка, сина, дочки, рідного брата або сестри) або особи, на вихованні якої перебував працівник міліції; на випадок пожежі або іншої стихійного лиха, яке спіткало сім'ю або близького родича робітника та в інших випадках). Нормативне закріплення такого переліку полегшило б процедуру оформлення вказаної відпустки і гарантувало працівникові, у разі виникнення поважних причин, своєчасний від’їзд до місця події.
31. Особливий характер праці як складова специфіки трудової діяльності пояснює необхідність спеціальної правової регламентації роботи працівників органів внутрішніх справ України.
32. Головні ознаки об’єктивної диференціації повинні бути пов'язані з такими сутнісними властивостями праці працівників, які з обов'язковістю визначають специфіку трудової діяльності. Для того, щоб у результаті диференціації правового регулювання праці виділення трудових відносин працівників ОВС в окрему групу було обґрунтованим, необхідно такі загальні критерії диференціації, як залежність від галузі, залежність від умов праці і залежність від правового зв'язку між працівником і роботодавцем об'єднати в одну групу критеріїв – специфіка трудової діяльності, яка включає і умови праці і її характер.
33. На ряду зі шкідливими і небезпечними умовами праці, впливу яких зазнають працівники встановлених законодавством виробництв, цехів і професій, зокрема працівники окремих підрозділів ОВС, виникають і особливі не менше небезпечні і шкідливі умови праці під час проходження служби в ОВС, які теж потребують обліку з метою подальшої компенсації роботи в таких умовах.
34. Існує необхідність у створенні окремого нормативно-правового акта, який встановить небезпечні, шкідливі і важкі умови під час проходження служби працівниками ОВС з чіткою вказівкою механізмів профілактики, компенсації існуючого ризику здоров'ю і небезпеки для життя та компенсації наслідків дії таких небезпечних чинників.
35. З метою спрощення застосування норм, що регулюють урахування стажу в пільговому порядку, і твердого закріплення існуючих гарантій під час проходження служби у вказаних підрозділах, необхідно прийняти комплексний нормативно-правовий акт, який встановлює перелік підрозділів і посад, стаж служби в яких обчислюється в пільговому порядку, з вказівкою конкретного механізму зарахування стажу і до вже встановлених підрозділів (КР, УБОЗ, ДІМ, ВБЕЗ) додати відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.
36. Керуючись територіальною ознакою диференціації, доцільно встановити доплату та/або додаткову відпустку за роботу влітку працівникам ГУ МРВ МВС України в АР Крим у зв'язку з тим, що на період курортного сезону набагато збільшується обсяг їхньої роботи, тому дуже часто виникає потреба працювати надурочно. Виконання роботи понад встановлену норму призводить до зменшення часу відпочинку працівника, тому компенсація такої роботи в підвищеному розмірі та додатковим відпочинком буде дуже корисною для збереження і зміцнення кадрового потенціалу.
37. Існують такі види підстав внутрішньовідомчої диференціації: об'єктивна, суб'єктна і змішана.
38. До об'єктивних підстав належить диференціація залежно від специфіки службово-трудової діяльності і територіальна. Такий критерій, як специфіка службово-трудової діяльності включає умови служби, особливий характер служби, режим служби. Територіальна диференціація також володіє певними підставами як загальнотрудового характеру, так і властивими трудовим відносинам працівників ОВС. До них належать такі критерії: залежно від території обслуговування і напрямку діяльності органів внутрішніх справ (Центральний апарат МВС, Головні управління МВС в областях, містах Київ і Севастополь, районні, міські, районні в містах відділи ГУ МВС), залежно від місця несення служби (гірські райони), залежно від правового статусу території несення служби (територія радіоактивного забруднення, зона відчуження), залежно від правового положення, установленого на території несення служби (воєнний стан).
39. Суб'єктні підстави внутрішньовідомчої диференціації розділяються на дві групи. Перша група - основні (загальні) критерії, до них належать статево-вікові і фізіологічні особливості працівника (стать, вік, стан здоров'я). Друга група – додаткові (спеціальні) критерії, до цієї групи входять такі ознаки, як громадянство, судимість, освіта, зв'язки сімейного характеру, вислуга років, наявність чи відсутність спеціального звання тощо.
40. Третій вид підстав внутрішньовідомчої диференціації – змішана. Вона виражається в поєднання елементів суб'єктної і об'єктивної диференціації, і появи на цій основі комплексних критеріїв.
41. Деякі підстави внутрішньовідомчої диференціації можна лише умовно віднести тільки до однієї з названих вище груп. Причому суб'єктна диференціація завжди може бути розкрита більш повно лише при одночасному розгляді якого-небудь об'єктивного чинника. У зв'язку з цим, роздільне викладення тих чи інших чинників внутрішньовідомчої диференціації правового регулювання трудових відносин працівників ОВС хоча і може бути виправдане з наукової точки зору, проте на практиці багато з розглянутих підстав діють не ізольовано одна від одної, а в тісному їх взаємозв'язку.
42. З урахуванням стану сучасного відомчого законодавства, можна всередині кожної з груп підстав внутрішньовідомчої диференціації провести подальший розподіл, виділяючи деякі з підстав в окремі підгрупи, проводячи більш дрібну диференціацію.
43. На правове регулювання трудових відносин працівників ОВС впливають захисна і забезпечувальна функції диференціації.
44. Захисну функцію можливо розглядати у зв’язку як із суб’єктними, так і з об’єктивними чинниками диференціації. У напрямку суб’єктної диференціації вказана функція забезпечує захист прав і інтересів працівників ОВС, обмежених у своїх можливостях під час проходження служби.
Якщо розглядати захисну функцію крізь призму об’єктивної диференціації, то вона покликана забезпечити рівні можливості у сфері трудової діяльності працівників ОВС, тому що вони виконують дуже специфічні функції та ще й в умовах, які відхиляються від нормальних (небезпечні та важкі умови виконання службових обов’язків, постійні переробки нормальної тривалості робочого часу тощо). Мета вказаної функції досягається за допомогою існування реальних правових механізмів здійснення моральних та матеріальних компенсацій існуючих та виникаючих відхилень від нормальних умов як трудової діяльності взагалі, так і службово-трудової діяльності окремого підрозділу органів внутрішніх справ.
45. Забезпечувальна функція сприяє досягненню важливих цілей та вирішенню специфічних завдань, які стоять перед органами внутрішніх справ. З метою забезпечення належного виконання службових обов’язків та комплектування органів гідними працівниками законодавством встановлюються підвищені вимоги до трудової правосуб’єктності кандидатів на службу в ОВС. Існування під час проходження служби певних обмежень продиктовано високою соціальною значимістю правоохоронної діяльності та характером функцій і специфікою завдань органів внутрішніх справ України.
46. Диференціація правового регулювання трудових відносин працівників ОВС повинна мати місце тільки тоді, коли за допомогою загальних норм недостатньо або зовсім не врегульовані окремі питання проходження служби в органах внутрішніх справ, і створені у зв’язку з цим спеціальні норми мають на меті забезпечити правовий облік особливостей об’єктивного і суб’єктного характеру, які ставлять трудову діяльність працівників ОВС у неоднакові умови як між собою у межах окремого органу чи підрозділу внутрішніх справ, так і в порівняні з іншими працівниками.
47. Внутрішньовідомча диференціація правового регулювання трудових відносин працівників органів внутрішніх справ України – це правовий механізм встановлення, обліку і, у разі необхідності, компенсації особливостей об’єктивного і суб’єктного характеру, існування яких спричинено особливим характером діяльності, функціями і завданнями органів внутрішніх справ України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Керимов Д.А. Философские основания политико-правовых исследований. – М.: Мысль, 1986. – 330 с.
2. Васильев A.M. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. – М.: Юрид. лит., 1976. – 264 с.
3. Киселев И.Я. Трудовое право России: Историко-трудовое исследование: Учеб. пособие для вузов. – М.: Норма, 2001. – 371 с.
4. Устав о промышленности // Свод законов Российской империи. – СПб.: Русское Книжное Товарищество «Деятель», 1913. – Т. 11. – 1148 с.
5. Декрет Совета Народных Комиссаров о восьмичасовом рабочем дне // СУ РСФСР. – 1927. – № 1. – Ст. 10.
6. Кодекс законов о труде РСФСР от 10 декабря 1918 г. // СУ РСФСР. –1918. – №88–89. – Ст. 905.
7. Лушников А.М., Лушникова М.В. Курс трудового права: В 2 т. – Т.1. – М.: Проспект, 2003. – 512 с.
8. Кодекс законов о труде РСФСР от 30 октября 1922 г. // СУ РСФСР. – 1922. – №70. – Ст. 903.
9. Кодекс законів про працю УСРР від 15 листопада 1922 року. – Х.: НКЮ УСРР. – 1929. – 48 с.
10. Каминская П.Д. Советское трудовое право: Обзор действующего законодательства с практическими комментариями. – Х.: Юриздат, 1927. – 472 с.
11. Догадов В.М. Очерки трудового права. – М.: ВЦСПС, 1927. – 81 с.
12. Пашерстник А.Е. Теоретические вопросы кодификации общесоюзного законодательства о труде. – М.: Издательство АН СССР, 1955. – 232 с.
13. Левиант Ф.М. Единство и дифференциация советского трудового права // Вестник Ленингр. ун-та, 1958. – №23. – С. 93–99.
14. Толкунова В.Н. Дифференциация правового регулирования женского труда // Советское государство и право. – 1968. – №11. – С. 45–51.
15. Щебанова А.И. Дифференциация правового регулирования труда молодежи // Советское государство и право. – 1970. – №5. – С. 121–125.
16. Лившиц Р., Никитинский В. Реформа трудового законодательства: вопросы теории // Соц. труд. – 1989. – №1. – С. 78–84.
17. Рабинович-Захарин С.Л. К вопросу о дифференциации советского трудового права // Вопросы советского гражданского и трудового права. – М.: Изд-во АН СССР, 1952. – С. 95–110.
18. Каринский С.С. Дифференциация и унификация советского трудового законодательства // Правоведение. – 1966. – № 3. – с. 46–53.
19. Бегичев Б.К. Субъектная дифференциация правового регулирования в советском трудовом праве // Сборник ученых трудов Свердловского юридического института. – Вып. II. – Свердловск, 1964. – 246 с.
20. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – Ст. 375.
21. Временное положение о милиции // Собрание узаконений и распоряжений правительства. Отдел 1. – № 97. – 1917. – Ст. 537.
22. Постановление НКВД РСФСР „О рабочей милиции” // Собрание узаконений РСФСР. – №1. – 1917. – Ст. 15.
23. Органы и войска МВД России: краткий исторический очерк. – М.: Объед. ред. МВД России, 1996. – 462 с.
24. Історія органів внутрішніх справ: Науково-бібліографічний довідник // Л.О. Зайцев (заг. ред.), О.М. Кобєлєв (уклад.). – Х.: Вид-во Ун-ту внутрішніх справ, 2000. – 57с.
25. Инструкция по организации советской рабоче-крестьянской милиции. – Х.: НКВД УССР, 1919. – 26 с.
26. Киселев И. К решениям второго съезда административных работников // Адм. Вестник. – 1928. – № 6. – С. 12–17.
27. Временное положение о рабоче-крестьянской милиции 1920 г. // Собрание узаконений РСФСР. – 1920. – № 79. – Ст. 371.
28. Правила прохождения службы в рабоче-крестьянской красной милиции и уголовном розыске 1923 г. // Бюллетень НКВД УССР. – 1924. – №1–2. – С. 34–42.
29. Дисциплинарный Устав рабоче-крестьянской милиции 1923 г. // Бюллетень НКВД УССР. – 1924. – №1-2. – С. 51–59.
30. Положение о службе рабоче-крестьянской милиции // Собрание узаконений РСФСР. – 1925. – № 8. – Ст. 539.
31. Общесоюзное положение о рабоче-крестьянской милиции. // Собрание законов СССР. – 1931. – №33. – Ст. 247.
32. Шамаров В.М. Кадровая работа в милиции НКВД РСФСР [1917–1930] (Правовые и орг. основы): Учеб. пособие. – М.: Акад. упр. МВД России, 1997. – 94 с.
33. КЗоТ РСФСР 1922 г. // Собрание Узаконений РСФСР. – 1933. – № 7. – Ст. 20.
34. Комментарий к законодательству о труде / Под общ. ред. А.Н. Мишутина. – М.: Юрид. лит., 1967. – 854 с.
35. Постановление ЦИК и СНК СССР от 3.07.1936 г. “Об утверждении Положения о прохождении службы начальствующим составом рабоче-крестьянской милиции НКВД СССР” // Свод законов УССР. – 1936. – №36. – Ст. 427.
36. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, В.Г. Ротань. – К.: А.С.К., 2003. – 1024 с.
37. Положение о милиции 1962 г. // ВВС СССР. – 1962. – №40. – Ст. 412.
38. Положение о советской милиции // Свод законов СССР. – 1973г. – Том 10. – С. 236–248.
39. Приказ МВД СССР №170 от 20 июня 1973 г. “Об утверждении Положения о прохождении службы рядовым и начальствующим составом органов внутренних дел”. – 48 с.
40. Конституция СССР от 7 октября 1977 г. // Конституция СССР и развитие советского законодательства. – М.: Юрид. лит., 1983. – С. 22–74.
41. О трудовых книжках рабочих и служащих: Постановление Совета Министров СССР и ВЦСПС от 6 сентября 1973 г. // Свод законов СССР. – 1973г. – Том 10. – С. 285–294.
42. Дисциплинарный устав органов внутренних дел: Указ Президиума Верховного Совета СССР от 30 марта 1971 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1971. – №14. – Ст. 155.
43. Положение о военных трибуналах // ВВС СССР. – 1959. – №1. – Ст. 47.
44. Михайленко П.П. Історія міліції України у документах і матеріалах: У 3-х т. – К.: Генеза, 2000. – Т 3: 1946–1990. – 616 с.
45. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. // ВВР України. – 1991. - №4. – Ст. 20.
46. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР: Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91р – №114. – 2 с.
47. Ставцева А.И. Судебная защита трудовых и иных социальных прав граждан // Трудовое право. – 1997. – №2. – С. 13–19.
48. Рабинович-Захарин С.Л. Единство и дифференциация советского трудового права: Дисс. канд. юрид. наук. – М., 1947. – 24 с.
49. Покровская М.А. О субъектной дифференциации в советском трудовом праве // Правоведение. – 1967. – №5. – С. 52–58.
50. Пашков А.С. Правовые формы обеспечения производства кадрами в СССР. – М.: Госюриздат, 1961. – 184 с.
51. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. Курс лекций. Учеб. пособие. – Вып. 1. – Свердловск, 1963. – 265 с.
52. Алексеев С.С. Общие теоретические проблемы системы советского права. – М.: Госюриздат, 1961. – 187 с.
53. Пашков А.С. Правовое регулирование подготовки и распределения кадров (Некоторые вопросы теории и практики). – Л.: Изд-во ЛГУ, 1966. – 188 с.
54. Листопадов П. Правовые вопросы подготовки и распределения кадров (Рецензия на книгу А.С. Пашкова «Правовое регулирование подготовки и распределения кадров») // Социалистический труд. – 1968. – №3. – С. 149–157.
55. Волегов Ю.Б. Значение дифференциации для совершенствования трудового законодательства // Сов. государство и право. – 1982. – №1. – С. 48–55.
56. Бару М.И. Унификация и дифференциация норм трудового права // Сов. государство и право. – 1971. – № 10. – С. 47–54.
57. Куренной А.М. «Болевые точки» российского трудового права // Трудовое право и право социального обеспечения. Актуальные проблемы. - М., 2000. – 352 с.
58. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. проф. Н.Г. Александрова. – М.: Госюриздат, 1949. – 431 с.
59. Советское трудовое право / Под ред. А. Д. Зайкина. – М.: Юрид. лит., 1979. – 534 с.
60. Советское трудовое право / Под ред. Б. К. Бегичева, А. Д. Зайкина. –2-е изд., доп. и перераб. – М.: Юрид. лит., 1985. – 559 с.
61. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
62. Лебедев В.М. Трудовое право: проблемы общей части. - Томск: Том. гос. пед. ун-т, 1998. – 184 с.
63. Советское трудовое право: Учебник / Под общ. ред. А.И. Процевского. – К.: Вища школа, 1981. – 360 с.
64. Симорот З.К. Единство советского законодательства о труде. – К.: Наук. думка, 1988. – 273 с.
65. Иванов С.А. Советское трудовое право: вопросы теории / С.А. Иванов, Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М.: Наука, 1978. – 368 с.
66. Орловский Ю.П. Труд молодежи в СССР: Правовое исследование. – М.: Наука, 1974. – 256 с.
67. Лившиц Р.З. Заработная плата в СССР: Правовое исследование. – М.: Наука, 1972. – 271 с.
68. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.С. Пашкова. – М.: Юрид. лит., 1976. – 242 с.
69. Андреев B.C., Пашков А.С., Смирнов О. В., Смолярчук В.И. Проблемы общей части советского трудового права // Правоведение. – 1980. – № 3. – С. 70–75.
70. Смолярчук В.И. Источники советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1978. – 168 с.
71. Философский словарь / Под ред. М.М. Розентапя, П.Ф. Юдина. – М.: Полит. лит., 1968. – 432 с.
72. Алексеев С.С. Структура советского права. - М.: Юрид. лит., 1975. – 263 с.
73. Шрейдер Ю.А., Шаров А.А. Системы и модели. - М.: Радио и связь, 1982. – 152 с.
74. Могилевский В.Д. Методология систем. – М.: Экономика, 1999. – 248 с.
75. Сетров М.И. Методологические принципы построения единой организационной теории // Вопросы философии.– 1969. – №5. – С. 28–36.
76. Садовский В.Н. Системы и структуры как специфические предметы современного научного знания // Проблемы исследования систем и структур. – М., 1965. – С.40–47.
77. Карасев Я.А., Гуляев Г.И. Основные принципы советского трудового права. – М.: Госюриздат, 1957. – 74 с.
78. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. - М.: Юрид. лит., 1977. – 215 с.
79. Гусов К.Н. Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности “Юриспруденция”. – М.: Юристъ, 2001. – 495 с.
80. Трудовое право России:Учебник для вузов / Отв. ред. Р.З. Лившиц, Ю.П. Орловский. – М.: ИНФРА-М: Норма, 1998. – 473 с.
81. Юдельсон К.С. Советский гражданский процесс. – М.: Госюриздат, 1956. – 439 с.
82. Морейн И.Б. Перевод на другую работу. – М.: Юрид. лит., 1965. – 207 с.
83. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. – Изд. 2-е. – Т. 37. – М.: Политиздат, 1965. – 599 с.
84. Васильев A.M. О правовых идеях-принципах // Сов. государство и право. – 1975. – №3. – С.10–15.
85. Алексеев С.С. Проблемы теории права6 Курс лекций. В 2-х т. – Т.1. –Свердловск, 1972. – 396 с.
86. Керимов Д.А. Кодификация и законодательная техника. – М.: Госюриздат, 1962. – 104 с.
87. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум, 2000. – 704 с.
88. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права (зі схемами, кросвордами, тестами): Підручик для студ. вищ. навч. закл. / Національна академія внутрішніх справ України. — К.: Кондор, 2002. — 353 с.
89. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – 7-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 510 с.
90. Вишневский А.Ф. Общая теория государства и права: Учеб. Пособие. – 2-е изд., дополн. – Мн.: Амалфея, 2004. – 688 с.
91. Семенов В.М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. – М.: Юрид. лит., 1982. - 152 с.
92. Войтинский И.С. Трудовое право СССР. – М.; Л.: Гос. изд-во, 1925. – 364 с.
93. Советское трудовое право / Под ред. Н.Г. Александрова. – М.: Юрид. лит., 1972. – 576 с.
94. Прокопенко В.Н. Основные принципы трудового права. – К., 1969. – 126 с.
95. Лушникова MB., Лушников A.M., Тарусина Н.Н. Единство частных и публичных начал в правовом регулировании трудовых, социально-обеспечительных и семейных отношений: История, теория и практика (сравн.-правовое исслед.). – Ярославль: Яросл. гос. ун-т, 2001. – 412 с.
96. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. – Т.1. – М.: Юрид. лит., 1981. – 359 с.
97. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 288 с.
98. Молодцов М.В., Головина С.Ю. Трудовое право России: Учеб. для вузов. – М.: Норма, 2003. – 626 с.
99. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. Видання друге, стереотипне. – Х.: Консум, 2000. – 480 с.
100. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины. – Харьков: Консум, 2006. – 304 с.
101. Чанышева Г. И., Болотина Н.Б. Трудовое право Украины. – Х.: Одиссей, 2000. – 480 с.
102. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие. Изда. 3-е, перераб. и дополн. / Под. ред. В.В. Жернакова. – Х.: Одиссей, 2004. – 672 с.
103. Трудовое право: Учебник / Под ред. О. В. Смирнова. – М.: Изд. группа “Проспект”, 1997. – 382 с.
104. Курс российского трудового права: В 3 т. – Т. 1. Часть общая / Под ред. Е.Б. Хохлова. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1996. – 572 с.
105. Бугров Л.Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве России. – Пермь: Изд-во Перм. ун-та: Информ.-правовое агентство ИНПЭА, 1992.
– 236 с.
106. Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ: Указ президента України від 4.10.1996р. №926/96. В редакції від 17.04.2006 р. // Урядовий кур'єр. – 2006. – № 65. – 6 с.
107. Постанова КМУ від 8 липня 1999 р. N 1223 „Про заходи щодо виконання статті 2 Указу Президента України від 16 червня 1999 р. № 650” (Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 491 (491-2002-п) від 11.04.2002 № 1562 (1562-2003-п) від 02.10.2003 ). – 6 с.
108. Про внесення змін та доповнень до “Переліку посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 року за повний рік служби”, затверджений наказом МВС України від 15.02.2001 р. № 109: Наказ МВС України від 31.01.2002 р. – №96. – 14 с.
109. Про затвердження переліку посад працівників підрозділів карного розшуку ОВС, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби: Наказ МВС України від 17.01.2002 р. – №42. – 8 с.
110. Про затвердження Положення про порядок