ЮРИДИЧНІ ФАКТИ У ТРУДОВОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ :

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1 ОСНОВИ ТЕОРІЇ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ ТРУДОВОГО ПРАВА 13
Підрозділ 1.1. Поняття юридичного факту 13
1.1.1. Історичний розвиток теорії юридичних фактів
та проблематика досліджень його окремих етапів 14
1.1.2. Загальне поняття та сутність юридичних фактів,
принципи та способи їх встановлення і кваліфікації 18
1.1.3. Зв’язок юридичних фактів з нормами права. Утворення
юридичних фактів, причини та організаційно-юридичні
передумови їх виникнення 40
Підрозділ 1.2. Класифікація юридичних фактів 79
1.2.1. Класифікаційні дослідження як спосіб пізнання
різноманітності юридичних фактів трудового права 79
1.2.2. Правомірні дії у системі “вольової” класифікації
юридичних фактів галузі 82
1.2.3. Динамічна характеристика юридичних фактів
у класифікації за правовими наслідками дії фактів
при реалізації трудових правовідносин. Позитивні
та негативні юридичні факти 102

РОЗДІЛ 2 ЗВ’ЯЗОК ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ ТА ПРАВОВІДНОСИН
У ТРУДОВОМУ ПРАВІ 113
Підрозділ 2.1. Роль юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового
права 113
2.1.1. Юридичні факти як засоби досягнення мети
триваючих правовідносин 113
2.1.2. Юридичні факти, що забезпечують здійснення базової
моделі та розвиток трудових правовідносин 117
2.1.3. Юридичні факти, що спричиняють зміну власне трудових
правовідносин, встановлення охоронних та заохочувальних
правовідносин, припинення трудових правовідносин 121
Підрозділ 2.2. Трудові правовідносини у системі юридичних фактів 134
2.2.1. Класифікаційні дослідження правовідносин як елемента
системи фактичних обставин 134
2.2.2. Правовідносини як юридичні факти – стани похідного
характеру 139
2.2.3. Правовідносини як умови існування юридичного складу 147

РОЗДІЛ 3 ЮРИДИЧНІ СКЛАДИ У СИСТЕМІ ФАКТИЧНИХ
ОБСТАВИН ТРУДОВОГО ПРАВА 154
Підрозділ 3.1. Система юридичних складів трудового права 154
3.1.1. Правова сутність складу та його елементів 155
3.1.2. Юридичні та структурні зв’язки між складами галузі 158
Підрозділ 3.2. Удосконалення будови юридичних складів трудового права 163
3.2.1. Зміна структури юридичних складів 163
3.2.2. Якісне поліпшення юридичних складів 181

ВИСНОВКИ 187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 193

ВСТУП

Актуальність теми. За роки, що пройшли з моменту проголошення незалежної Української держави, у нашій країні відбулися глобальні політичні та соціально-економічні зміни, що обумовили стрімке формування національного законодавства. Відмова від примусової праці, надання суб’єктам трудових відносин більшої договірної свободи, проголошення свободи підприємницької діяльності, реформа відносин власності та різноманітність організаційно-правових форм господарювання – ось деякі з тих чинників, що спричинили якісне оновлення трудових відносин та сформували потребу у забезпеченні нових елементів правовим регулюванням.
Швидкому формуванню нового законодавства України, яке змушене було наздоганяти вже існуючу соціальну ситуацію, не завжди передували системні теоретичні дослідження. Тому розробка і дослідження питань теорії трудового права, зокрема проблем теорії юридичних фактів галузі, є дуже актуальним і відповідальним завданням науки трудового права.
Поповнення трудового законодавства нормами, спрямованими на встановлення та забезпечення балансу інтересів працівника та роботодавця, обумовило подальший розвиток договірного способу регулювання трудових відносин. Відповідно постало питання - як забезпечити більш глибоке проникнення правового регулювання у суспільні відносини? Виявилося, що це можливо досягти шляхом формування універсальної системи юридичних фактів галузі, яка одночасно повинна відповідати і вимогам диференційованості регулювання, і забезпечувати його послідовність та однотипність. Ось чому розвиток вчення про галузеві юридичні факти як ефективний засіб підвищення дієвості правового регулювання стає особливо актуальним.
Загальне завдання правового врегулювання трудових відносин органічно пов’язане з дослідженням однієї з найважливіших проблем юридичної науки – вчення про юридичні факти трудового права. Юридичні факти представляють собою категорію, що відбиває важливу сторону правового регулювання – обумовленість виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин конкретними життєвими обставинами. Від того, наскільки вони точні і диференційовані, наскільки спираються на об’єктивну реальність залежить глибина проникнення трудового права у життя суспільства і його перетворюючі можливості.
Теоретичне осмислення проблем юридичних фактів трудового права як спеціальної галузевої системи фактичних обставин сприятиме забезпеченню системності у роботі по удосконаленню трудового законодавства, допоможе визначити і сформулювати зміст нових правових норм, які повинні відображати об’єктивні інтереси учасників трудових відносин, мотиви їх діяльності, а також враховувати наявний досвід застосування чинного законодавства.
Дослідженню юридичних фактів у радянській правовій науці присвячено цілу низку самостійних робіт і окремі розділи у різних роботах із загальної теорії права та теорії цивільного права (наприклад, роботи М.М.Агаркова, С.С.Алексєєва, Н.В.Вороніної, З.Д.Іванової, О.С.Іоффе, В.Б.Ісакова, С.Ф.Кечек’яна, О.А.Красавчикова, А.В.Міцкевича, С.І.Реутова, К.А.Стальгевича, Ю.К.Толстого, Р.О.Халфіної, Л.С.Явича та ін.). Загальнотеоретичні роботи нерідко містять висновки про галузеві юридичні факти. У галузевих роботах можна зустріти узагальнення загальнотеоретичного характеру.
Питання теорії юридичних фактів у межах трудового права здебільшого висвітлювалися опосередковано при розкритті інших проблем, головним чином у зв’язку з дослідженням питань правового регулювання підготовки та розподілу робочої сили, дисципліни праці, відповідальності, методу правового регулювання трудових відносин. У різні роки окремі питання юридичних фактів трудового права досліджувались у роботах таких фахівців галузі, як М.Г.Александров, О.В.Баринов, Б.К.Бегичев, Г.С.Бодерскова, В.Л.Гейхман, Л.Я.Гінцбург, В.В.Єрьоменко, М.П.Карпушин, О.Є.Пашерстнік, О.С.Пашков, П.Д.Пилипенко, О.І.Процевський, В.М.Смирнов, Л.О.Сироватська, К.П.Уржинський та ін.
Але до цього часу стрункої спеціально-правової теорії юридичних фактів трудового права не створено, хоча вивчення окремих питань, які мають безпосереднє практичне значення, ведеться. Поза межами уваги фахівців трудового права ще залишаються окремі важливі аспекти дослідження, зокрема, не розв’язано завдання - як за допомогою системи юридичних фактів забезпечити більш гнучкий, виважений та ефективний вплив права на суспільні відносини? На сучасному етапі теорія юридичних фактів галузі вже має у своєму розпорядженні значний об’єм теоретичних здобутків.
Сукупність юридичних фактів трудового права представляє собою спеціальну систему фактичних обставин окремої галузі, яка повинна враховувати специфіку предмета правового регулювання, його методів та механізму дії, розкривати існуючі закономірності та правила, що визначають відповідні особливості галузевих юридичних фактів та складів. Тому зображення способів підвищення ефективності правового регулювання трудових відносин за допомогою юридичних фактів, розробка спеціальних прийомів впливу юридичних фактів на ці відносини, розкриття соціального механізму походження фактів залишається перспективним для подальшого розвитку теорії юридичних фактів галузі і знаменує новий рівень її становлення. Необхідність глибокого теоретичного дослідження визначених питань є актуальним завданням науки трудового права, спрямованим на вдосконалення трудового законодавства, вирішення якого сприятиме утвердженню України як демократичної, правової, незалежної держави.
При розв’язанні поставленого завдання необхідно враховувати, що юридичні факти трудового права є досить складним правовим утворенням, і їх розгляд не може обмежуватися лише формально-юридичним аналізом. У даному випадку повинні бути збережені методологічні принципи, що застосовуються у процесі дослідження теорії юридичних фактів в цілому. До того ж проблема всебічного дослідження юридичних фактів трудового права передбачає дослідження окремих питань, що виходять за межі трудового права. В силу своєї великої значущості вони вимагають глибокого теоретичного і філософського осмислення.
Визначені аспекти вказують на необхідність проведення подальших системних досліджень галузевої теорії юридичних фактів з урахуванням спеціальних методологічних настанов. Потреба в узагальненні результатів галузевих досліджень окремих питань теорії юридичних фактів та в опрацюванні загальнотеоретичних висновків у розрізі галузевої специфіки - важливе завдання, теоретична та практична потреба у вирішенні якого вже добре усвідомлена. Відсутність належної розробки цієї проблеми в правовій науці на сучасному етапі формування національного законодавства обумовила вибір теми і зміст дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2006 року, встановленими Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 р. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень кафедри цивільного і трудового права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди в рамках державної наукової програми «Правові засади розбудови державності», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2001 р. № 1716 «Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002–2006 роки».
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в комплексному опрацюванні базових питань теорії юридичних фактів трудового права як окремої спеціально-правової теорії. На основі аналізу загальнотеоретичних наукових досліджень, спеціальних досліджень окремих питань теорії юридичних фактів трудового права, практики застосування результатів таких досліджень у нормотворчій та правозастосовній діяльності, а також аналізу нормативно-правових актів України було поставлено за мету визначити та дослідити закономірності та правила, що відображають галузеві особливості юридичних фактів трудового права, виробити практичні рекомендації щодо подальшого удосконалення трудового законодавства і правозастосовної практики.
Для досягнення цієї мети у процесі дослідження головну увагу було приділено вирішенню наступних завдань:
- проаналізувати залежність ефективності правового регулювання трудових відносин від стрункості системи юридичних фактів галузі, принципів та способів їх встановлення та кваліфікації;
- з’ясувати природу юридичного факту трудового права та сформулювати загальне поняття юридичного факту галузі;
- охарактеризувати та узагальнити способи оформлення юридичних фактів трудового права;
- визначити перспективні напрямки класифікаційних досліджень юридичних фактів трудового права, дослідити розподіл фактів у межах класифікацій, актуальних для характеристики фактів галузі;
- розглянути роль юридичних фактів у забезпеченні динаміки трудових правовідносин та узагальнити характеристики фактів кожного з виділених етапів руху правовідносин;
- дослідити місце правовідносин у системі фактичних обставин трудового права, проаналізувати підстави зміни їх правового значення для встановлення юридичних наслідків;
- виявити правову сутність юридичного складу та його елементів;
- обґрунтувати існування системи юридичних складів трудового права, яка формується за ознакою єдності матеріального змісту складів;
- окреслити типи юридичних та структурних зв’язків, що існують чи встановлюються між юридичними складами, визначити принципи удосконалення будови фактичної системи галузі;
- виробити та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення законодавства України з урахуванням теоретичних висновків, отриманих в результаті спеціального дослідження юридичних фактів трудового права.
Об’єкт дослідження – юридичні факти як засіб підвищення ефективності правового регулювання суспільних відносин.
Предмет дослідження – галузеві особливості юридичних фактів трудового права, які визначаються специфікою предмета правового регулювання, методами та механізмом їх дії.
Методи дослідження – на фоні загальних діалектичного та науково – матеріалістичного методів наукового пізнання використано спеціальний метод формально – юридичного аналізу для розкриття спеціально – юридичної природи юридичних фактів. Застосування порівняльно-правового методу та методу системно-структурного аналізу дозволило встановити наявність спеціальних ознак, які у визначеній сукупності властиві тільки юридичним фактам трудового права, та дослідити сутність галузевих юридичних фактів, особливості їх кваліфікації та зв’язки між фактами.
Наукова новизна одержаних результатів. Відповідно до одержаних результатів обґрунтовуються та виносяться на захист наступні положення:
1. Дістало подальший розвиток уявлення про правову природу юридичного факту, яка відображена через співвідношення матеріальної основи факту та його нормативної моделі.
2. Дістало подальший розвиток поняття складу юридичного факту як окремої науково-практичної категорії нерівнозначної з поняттям нормативної моделі факту, що наближається до його матеріального змісту, та поняття елементів складу як штучно виділених ознак матеріального змісту факту. Детально обґрунтовується значення встановлення елементів складу для надання факту правового характеру.
3. Удосконалено загальне поняття юридичного факту трудового права, за яким юридичні факти трудового права розглядаються як конкретні обставини реальної дійсності, з якими норми трудового права пов’язують настання юридичних наслідків, тобто виникнення, зміну, припинення трудових та суміжних з ними правовідносин, окремих прав та обов’язків суб’єктів у межах цих правовідносин, встановлення інших правових наслідків.
4. Дістали подальший розвиток положення, які визначають правила побудови юридичних фактів галузі з урахуванням специфіки трудових відносин, на фоні яких вони діють, зокрема, положення щодо опису юридичних фактів та прийомів відображення у них дійсності.
5. Дістали подальший розвиток способи оформлення юридичних фактів, передбачені трудовим законодавством, уточнюється правова природа наказу, що виступає як частина об’єктивної сторони юридичного факту і розглядається як форма (її частина) юридичного факту.
6. Удосконалено критерії класифікації юридичних фактів правомірних дій у трудовому праві, які пропонується розрізняти за ознакою того, з яким елементом правомірних дій норми права пов’язують юридичні наслідки.
7. Удосконалено поділ юридичних фактів трудового права в залежності від юридичних наслідків, які спричиняються фактами на двох рівнях: на рівні трудових правовідносин та на рівні конкретних прав і обов’язків суб’єктів.
8. Дістав подальшого розвитку підхід до виділення етапів динаміки трудових правовідносин, які визначаються як здійснення базової моделі трудових правовідносин, розвиток таких правовідносин, зміна правовідносин, поява охоронних та заохочувальних правовідносин, припинення правовідносин. Узагальнюються специфічні риси юридичних фактів кожного з етапів.
9. Дістало подальшого розвитку положення про місце правовідносин у системі юридичних фактів через формулювання їх характеристики як юридичних фактів та обґрунтування відмінності правовідносин як юридичних фактів від правовідносин як юридичних умов.
10. Дістало подальшого розвитку уявлення про сукупність юридичних складів трудового права як систему складів, які пов’язані між собою юридичними зв’язками, що відображають об’єктивну залежність суспільних відносин між собою, та похідними від них структурними зв’язками, які формуються законодавцем з метою удосконалення будови фактичної системи галузі. Узагальнено принципи удосконалення системи юридичних складів трудового права.
11. Вперше пропонується виділяти напрями удосконалення фактичної системи трудового права за рівнем впливу на юридичні склади галузі.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування розроблених теоретичних висновків і рекомендацій у діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, у навчальному процесі при читанні лекцій, підготовці навчальної, довідкової і методичної літератури та у науково-дослідницькій роботі студентства, а також при розгляді трудових спорів.
Одержані результати сприятимуть подальшому розвитку науки трудового права України і вчення юридичних фактів трудового права, можуть слугувати матеріалом для наступних наукових розробок і дискусій з проблем юридичних фактів.
Результати дослідження можна використовувати в процесі удосконалення чинних та при підготовці нових нормативно-правових актів з питань правового регулювання трудових відносин. Це знайшло відображення у запропонованих пропозиціях щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства та щодо підготовки перспективного законодавства.
Запропоновані рекомендації сприятимуть підвищенню рівня правової культури суб’єктів правовідносин.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації на кафедрі цивільно-правових дисциплін Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Основні положення дисертації доповідалися автором на методологічних семінарах викладачів та аспірантів Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди у 1997-2003 роках. Матеріали дисертації були використані при підготовці методичних рекомендацій і практичних завдань з дисципліни «Трудове право України» для студентів юридичного факультету Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, а також використовуються автором при проведенні лекційних і семінарських занять.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шести наукових статтях, три з яких розміщено у фахових наукових журналах та три – у збірниках наукових праць:
1. Солодовник Л.В. Щодо місця правовідносин у структурі юридичних фактів // Збірник наукових праць. Серія “Економіка і право”. Випуск 2. – Харків: ХДАДТУ. – 1999. – С.69-82.
2. Солодовник Л.В. Загальне поняття юридичного факту // Збірник наукових праць. Серія “Економіка і право”. Випуск 3. – Харків: ХДАДТУ. – 1999. – С.68-74.
3. Солодовник Л.В. Юридичні факти – підстави виникнення трудових правовідносин // Право України. – 2000. - № 1. – С.59-63.
4. Солодовник Л.В. Роль юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового права // Право України. – 2000. - № 7. – С.13-17.
5. Солодовник Л.В. Способи фіксації юридичних фактів у трудовому праві // Право України. – 2002. - № 5. – С.84-89.
6. Солодовник Л.В. Роль юридичних фактів у динаміці трудових правовідносин // Збірник наукових праць. Серія “Право”. Випуск 3. – Харків: ХНАДУ. – 2003. – С.55-59.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Дослідження юридичних фактів трудового права як спеціальної системи фактичних обставин окремої галузі є однією з складних і принципових проблем у теорії трудового права. До найбільш актуальних її завдань відноситься створення стрункої системи юридичних фактів галузі, яка враховувала б специфіку предмета правового регулювання, його методів, механізму дії та розкривала існуючі закономірності чи правила, що визначають відповідні особливості галузевих юридичних фактів та складів. Ця проблема не може бути розв’язана винятково у рамках трудового права, оскільки передбачає дослідження окремих питань, що вимагають глибокого теоретичного та філософського осмислення у межах загальної теорії права. Результатом такого дослідження є створення окремої спеціально-правової теорії юридичних фактів трудового права, базові питання якої викладено у цій роботі.
Комплексний аналіз юридичних фактів трудового права, проведений у межах цього дослідження, свідчить про сучасне збагачення проблематики теорії юридичних фактів і дозволяє коротко сформулювати наступні основні теоретичні висновки та практичні пропозиції щодо подальшого удосконалення трудового законодавства.
1. Новий етап розвитку вітчизняного суспільства спричинив необхідність забезпечити більш ефективний вплив права на суспільні відносини. Ефективність правового регулювання трудових відносин залежить не тільки від стрункості та всеосяжності системи юридичних фактів, а і від принципів та способів їх встановлення та кваліфікації. Так, юридичний факт необхідно розглядати як складне матеріально-ідеальне явище, у якому матеріально основа факту та його нормативна модель не протистоять одна одній і не ототожнюються. Така науково-практична категорія як склад юридичного факту нерівнозначна з поняттям нормативної моделі факту і наближається до його матеріального змісту. Склад юридичного факту – це певне уявлення про факт, що є результатом його сприйняття та осмислення. Об’єкт, суб’єкт та суб’єктивна сторона виступають як штучно виділені ознаки матеріального змісту факту. Для певних груп юридичних фактів трудового права встановлення елементів їх складу є обов’язковим для констатації фактів як юридичних.
2. Фундаментальною основою спеціальної теорії юридичних фактів є поняття юридичного факту галузі. Юридичні факти трудового права – це конкретні обставини реальної дійсності, з якими норми трудового права пов’язують настання юридичних наслідків, тобто виникнення, зміну, припинення трудових та суміжних з ними правовідносин, окремих прав та обов’язків суб’єктів у межах цих правовідносин, встановлення інших правових наслідків.
3. Детальність опису юридичних фактів у трудовому праві залежить від значимості конкретного об’єкту правової регламентації: використання вичерпно описаних юридичних фактів є доцільним при побудові норм, які регламентують вузлові місця відносин між працівником та роботодавцем; використання невичерпно описаних фактів допускається, коли законодавцем навмисно залишається простір для ініціативи сторін. Специфіка трудових відносин дає можливість широко використовувати юридичні факти, закріплені у процесі локального нормативного регулювання. Ефективність дії юридичних фактів прямо залежить від правильності вибору обставин дійсності, яким надається юридичне значення, та опосередковано – від сприйняття фактів адресатами норми.
4. Способи оформлення юридичних фактів, передбачені трудовим законодавством, не мають чітко визначеної галузевої специфіки і досить однотипні. Наказ – універсальний засіб фіксації юридичних фактів у трудовому праві. Наказ не є самостійним юридичним фактом, він виступає як частина об’єктивної сторони юридичного факту і розглядається як форма (її частина) юридичного факту.
5. Класифікація юридичних фактів трудового права представляє собою сукупність паралельно існуючих класифікацій, проведених за різними критеріями, у яких поряд із загальними принципами наукової класифікації використовуються специфічні принципи. Для вивчення юридичних фактів галузі перспективною є класифікація юридичних фактів – правомірних дій на юридичні акти, юридичні вчинки та результативні дії, яка повинна проводитись за ознакою того, з яким елементом правомірних дій норми права пов’язують юридичні наслідки. Трудові правовідносини виникають і розвиваються переважно завдяки вольовим діям їх учасників у вигляді активних діянь. Правомірні дії складають переважну більшість серед загального масиву юридичних дій трудового права. Неправомірні юридичні факти галузі можуть бути поділені на факти – дії, що не відповідають нормам права і не спричиняють виникнення охоронних правовідносин, та факти – правопорушення, які є підставами для притягнення особи до відповідальності. Поділ юридичних фактів трудового права на правостворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі факти може бути проведений в залежності від видів юридичних наслідків, які спричиняються фактами на рівні трудових правовідносин або щодо конкретних прав та обов’язків їх суб’єктів.
6. Забезпечуючи динаміку трудових правовідносин, юридичні факти виступають як засоби досягнення їх мети. Динаміка правовідносин трудового права може розглядатися як у широкому – зміна правового регулювання правовідносин, так і у вузькому розумінні – вплив юридичних фактів на рух власне правовідносин. В останньому випадку можуть бути виділені наступні етапи динаміки правовідносин: здійснення базової моделі правовідносин, розвиток власне трудових правовідносин, зміна власне трудових правовідносин, поява охоронних та заохочувальних правовідносин, припинення трудових правовідносин. Кожний з визначених етапів здійснюється за допомогою юридичних фактів, які характеризуються по-різному. При здійсненні базової моделі правовідносин накопичення фактичної основи відбувається по наперед заданій програмі, всі юридичні факти правомірні, спричиняють лише кількісні зміни і відносяться, як правило, до групи результативних дій. Зміна власне трудових правовідносин відбувається за умови якісних змін значного обсягу попередньо встановленого правового зв’язку, як правило, за допомогою юридичних фактів актів, які відображають взаємну волю сторін на проведення таких змін. Встановлення заохочувальних чи охоронних правовідносин відбувається за умови появи позитивних чи негативних юридичних фактів у межах власне трудових правовідносин і є юридичною реакцією на результати оцінки напрямку та ступеня розвитку або зміни трудових правовідносин. Припинення трудових правовідносин здійснюється за допомогою юридичних фактів, що можуть бути поділені на групи в залежності від ознаки наявності чи відсутності волі сторін на встановлення відповідних наслідків.
7. Трудові правовідносини можуть не лише зазнавати впливу юридичних фактів, а і виступати у якості власне юридичних фактів чи юридичних умов. Як юридичні факти правовідносини відносяться до фактів станів, мають складну вольову природу, носять похідний характер і діють у юридичному складі, де реалізується певна частина їх можливостей, а не зміст правовідносин в цілому. Як юридичні умови правовідносини супроводжують юридичні склади, їх наявність презюмується, а окреме встановлення виходить за межі доказування.
8. У трудовому праві більшість правових наслідків встановлюється в результаті дії не окремих юридичних фактів, а юридичних складів. Сукупність юридичних складів галузі представляє собою систему, яка формується за ознакою єдності матеріального змісту складів. Між юридичними складами системи існують різні типи юридичних зв’язків, які відображають взаємну залежність суспільних відносин, що регулюються. Існування зв’язків між юридичними складами відображається у нормах права як структурна пов’язаність складів, яка формується законодавцем згідно з визначеними принципами з метою удосконалення будови фактичної системи галузі. Паралельно відбувається якісне удосконалення системи складів. За рівнем впливу на юридичні склади у трудовому праві можна виділити декілька основних напрямків удосконалення їх системи.
Проведені теоретичні дослідження дали змогу сформулювати наступні практичні пропозиції, спрямовані на подальше удосконалення окремих норм трудового законодавства.
1. Пропонується включити до нового Трудового кодексу України окрему статтю, у якій наступним чином сформулювати загальний юридичний склад, що є підставою для встановлення трудових правовідносин:
Трудові правовідносини виникають на підставі факту починання працівником роботи згідно з трудовим договором, укладеним між працівником та роботодавцем, за умови встановлення для певних категорій працівників передбачених законодавством попередніх підстав прийняття на роботу. У окремих випадках трудові правовідносини встановлюються на підставі факту починання працівником роботи за рішенням суду.
2. Для забезпечення послідовності нормативного регулювання та конкретизації змісту сформульованого вище визначення пропонується включити до нового Трудового кодексу України наступні загальні положення щодо трудового договору:
Трудовий договір – це угода, яка укладається між працівником та роботодавцем для визначення змісту трудових правовідносин, встановлення яких мають на увазі сторони договору. Трудовий договір укладається до моменту виникнення трудових правовідносин. За бажанням сторін трудовий договір може укладатися в усній або письмовій формі. У передбачених законом випадках трудовий договір укладається виключно у письмовій формі. Укладення трудового договору в усній формі не перешкоджає наступному викладенню його умов у письмовій формі у будь-який час після виникнення трудових відносин чи укладенню нового письмового договору за домовленістю сторін.
3. Для конкретизації змісту юридичного факту та відображення різниці між власне фактом та формою його закріплення пропонується наступним чином упорядкувати застосування понять “наказ”, “розпорядження” та “рішення” власника або уповноваженого ним органу при описі конкретних юридичних фактів:
При формулюванні юридичних складів, які у якості окремого юридичного факту включають волевиявлення власника чи уповноваженого ним органу, говорити про рішення власника чи уповноваженого ним органу, що оформляється виданням наказу чи розпорядження. Вказувати на письмову форму наказу чи розпорядження не потрібно, оскільки вона наперед задана. Якщо ж видання наказу чи розпорядження необхідне для оформлення будь-якого іншого юридичного факту (відмінного від окремого рішення власника), то просто вказувати цей факт, пам’ятаючи, що наказ чи розпорядження у цьому випадку лише форма його закріплення, і їх видання не свідчить про необхідність встановлення волевиявлення власника або уповноваженого ним органу для появи юридичних наслідків.
4. З метою збалансування інтересів працівників та роботодавця в умовах сучасної соціальної ситуації навколо організації праці у вихідні дні пропонується включити до нового Трудового кодексу України наступну уточнену конструкцію виняткового юридичного складу залучення працівників до роботи у вихідні дні за відсутності спеціально передбачених кодексом випадків:
Включити до відповідного юридичного складу наступні юридичні факти: рішення роботодавця про необхідність залучення працівників до роботи у вихідні дні (оформляється відповідним наказом), згода працівників на таке залучення (надається у письмовій формі), обмеження залучення двома вихідними днями на місяць для конкретного працівника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1984. – 144 с.
2. Капустин М. Теория права (юридическая догматика): В 2 т. – М., 1868. – Т.1 – 125 с.
3. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 128 с.
4. Римское право/ Под редакцией Новицкого И.Б. и Перетерского И.С. – М., 1948. – 230 с.
5. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л.: Из-во Ленинград. ун-та, 1949. – 144 с.
6. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Юриздат, 1940. – 160 с.
7. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности: В 2т. – 2-е изд. – М., 1910. – Т.2. – 480 с.
8. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – СПб.: Лань, 2000. – 607 с.
9. Малкей М. Наука и социология знания. – М.: Прогресс, 1983. – 253 с.
10. Жеребкин В.Е. Содержание понятий права (логико-юридический анализ): Автореф. дис… докт. юрид. наук: 12.00.01/ Харьков. юрид. ин-т. –Харьков, 1980. – 30 с.
11. Исаков В.Б. Проблемы теории юридических фактов: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01./ Свердловск юрид. ин-т. – Свердловск, 1985. – 28 с.
12. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 183 с.
13. Александров Н.Г. Законность и правооотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. – 176 с.
14. Баринов О.В. Юридические факты в советском трудовом праве: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.05. – Л., 1980. – 189 с.
15. Синюков В.Н. Юридические факты в системе общественных отношений: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01/ Саратов. юрид. ин-т. – Саратов, 1984. – 21 с.
16. Аюева Е.И. Некоторые аспекты категории юридического факта // Правоведение. – 1985. - № 4. – С. 67.
17. Жеребкин В.Е. Логический анализ понятий права. – К.: Вища школа, 1976. – 150 с.
18. Мартынович С.Ф. Факт науки и его детерминация (философско-методологический аспект). – Саратов: Из-во Сарат. ун-та, 1983. – 181 с.
19. Кузьмин В.Ф. Объективное и субъективное (анализ процесса познания). – М.: Наука, 1976. – 216 с.
20. Войшвилло Е.К. Понятие. – М.., 1967. – 286 с.
21. Карпушин М.П. Социалистическое трудовое правоотношение. – М.: Госюриздат, 1958. – 173 с.
22. Процевский А.И. Метод правового регулирования трудовых отношений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 288 с.
23. Кечекьян С.Ф. Правоотношение в социалистическом обществе. – М.: Из-во Акад наук, 1958. – 187 с.
24. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2т. – М., 1982. – Т.2. – 359 с.
25. Реутов С.И. Теория юридических актов по советскому праву // Теоретические вопросы государства и права развитого социализма. – Пермь. – 1980. – С. 144.
26. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. – М.: Юрид. из-во минюста СССР, 1948. – 336 с.
27. Словарь терминов по теории государства и права: Учеб. пособие/Под общ. ред. Панова Н.И. – Харьков: Нац. юрид. акад.Украины, 1997. – 190 с.
28. Єрьоменко В.В. Підстави виникнення трудових правовідносин: Дис…канд. юрид. наук: 12.00.05. – Х., 1998. – 195 с.
29. Пашков А.С. Правовые проблемы подготовки и распределения рабочей силы: Дис… докт. юрид. наук: 12.00.05. – Л., 1965. – 420 с.
30. Пашков А.С. Правовые основы научной организации труда. – М.: Юрид. лит., 1967. – 247 с.
31. Бодерскова Г.С. Юридические факты в процессе развития трудового правоотношения: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.05. – М., 1983. – 178 с.
32. Иванова З.Д. Некоторые вопросы теории юридических фактов // Ученые записки Казан. ун-та. – Казань, 1957. – Т.117. – Кн.7. – С. 43.
33. Sheffler. Science and Subqectivity. - New York, 1967. - 130 p.
34. Смирнов В.Н. Внутренний трудовой распорядок на предприятии. – Л., 1980. – 159 с.
35. Стависский П.Р. Проблемы материальной ответственности в советском трудовом праве. – Киев - Одесса: Вища школа, 1982. – 183 с.
36. Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2 т. / Ин-т юрид. исслед. – Севастополь: Таврида, 1998. –Т.2. – 607 с.
37. Тищенков И.А., Фатуев А.А. Правовые вопросы материального стимулирования работников промышленности. – М.: Юрид. лит., 1972. – 215 с.
38. Лист Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства фінансів України від 30.06.99р. № 18-2284/16-101-56 // Праця і зарплата. – 1999. - №15. – С. 21.
39. Магницкая Е.В., Шишкина Л.И. Правовые вопросы повышения квалификации кадров и социальное планирование // Вестник Лен. ун-та, сер. Право. – Л. – 1976. – вып. 4, № 23 – С. 130.
40. Пашков А.С. Правовое регулирование подготовки и распределения кадров. – Л., 1966. – 188 с.
41. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1979. – 224 с.
42. Бару М.И. Охрана трудовой чести по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит., 1966. – 120 с.
43. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан. – М.: Юрид. лит., 1972. – 245 с.
44. Ставцева А.И. Правовые вопросы перераспределения трудовых ресурсов. – М.: Юрид. лит., 1974. – 160 с.
45. Иванова З.Д. Основания возникновения правоотношений по советскому праву: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 1951. – 260 с.
46. Пилипенко П.Д. Юридичні факти в трудовому праві // Матеріали I наук. регіон. конф. “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”. – Львів. – 1995. – С.76.
47. Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2 т. / Ин-т юрид. исслед. – Севастополь: Таврида, 1998. –Т.1. – 895 с.
48. Голунский С.А., Строгович М.С. Теория государства и права. – М.: Юриздат, 1940. – 320 с.
49. Вильнянский С.И. Обычай и правила социалистического общежития // Ученые записки Харьковского юридического института. – Харьков. – 1954. – Вып.5. – С.13.
50. Баринов О.В. Юридические факты в советском трудовом праве: Автореф. дис… канд. юрид.наук: 12.00.05 / Ленинград. Гос. ун-т. – Л., 1980. – 21 с.
51. Агарков М.М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву // Советское государство и право.– 1946. - № 3-4. – С.51-52.
52. Толстой Ю.К. Содержание и гражданско-правовая защита права собственности в СССР. – Л., 1955. 220 с.
53. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М., 1974. – 351 с.
54. Генкин М.Д. Советское гражданское право: В 2 т. – М.: Госюриздат, 1950. –Т.1. – 240 с.
55. Самощенко И.С., Фарушкин М.Х. Предпосылки правовой ответственности // Правоведение. – 1970. - №5. – С.30.
56. Юридический энциклопедический словарь / Гл. ред. А.Я.Сухарев. – 2-е изд. доп. – М.: Сов.Энциклопедия, 1987. – 970 с.
57. Венедиктов В.С. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. – Х.: Консум, 1996. – 136 с.
58. Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджені Постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.84р. №213.
59. Рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої ст.92 Конституції України, частин першої, третьої ст. 2, частини першої ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) від 30.05.01р. № 7-рп/201.
60. Юрченко А.К. Проблемы советского изобретательского права. – Л., 1963. – 180 с.
61. Генкин Д.М. Недействительность сделок, совершенных с целью противной закону// Ученые записки ВИЮН. – М.: Юриздат. – 1947. – Вып.IV. – С. 51.
62. Жернаков В.В. Поняття примусової праці за законодавством України// Право України. – 1997. - №10. – С. 35-43.
63. Указ Президента «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» № 77/96 від 23.01.96р.
64. Клейнман А.Ф. Основные вопросы теории доказательств в советском гражданском процессе. – М. – Л.: Изд-во АН СССР.1950. – 72 с.
65. Баринов О.В. Понятие и функции юридических фактов в трудовом праве // Правоведение. – 1986. - №5. – С. 78.
66. Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве. – Свердловск, 1989. – 155 с.
67. Реутов С.И. Юридические факты в семейном праве: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.03/ Моск. Гос. ун-т. – М., 1976. – 22 с.
68. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1977. – 215 с.
69. Иванов С.А., Лившиц Р.З., Орловский Ю.П. Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Наука, 1978. – 368 с.
70. Процевский А.И. Заработная плата и эффективность общественного производства. – Харьков, 1975. – 168 с.
71. Сыроватская Л.А. Ответственность по советском трудовому праву. – М.: Юрид. лит., 1974. – 184 с.
72. Скобелкин В.Н. Обеспечение трудовых прав рабочих и служащих. – М.: Юрид. лит., 1982. – 168 с.
73. Иванов С.А., Лившиц Р.З. Личность в советском трудовом праве. – М.: Наука, 1982. – 232 с.
74. Гинцбург Л.Я. Социалистическое трудовое правоотношение – М.: Наука, 1977. – 230 с.
75. Попондопуло В.Ф. Динамика обязательственного правоотношения и гражданско-правовая ответственность: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.03. – Ленинград, 1981. – 210 с.
76. Бодерскова Г.С. Юридические факты в процессе развития трудового правоотношения: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.05 / Моск. Гос. ун-т. – М., 1983. – 35 с.
77. Астемиров З.А. Понятие юридической ответственности // Советское государство и право. – 1979. - № 6. - С. 62.
78. Теория государства и права / Под ред. А.И. Королева и Л.С. Явича. - Л., 1982. – 450 с.
79. Иванова З.Д. Юридические факты и возникновение субъективных прав граждан// Советское государство и право. – 1980. - № 2. - С. 31-39.
80. Стальгевич К.А. Некоторые вопросы теории социалистических правовых отношений// Советское государство и право. – 1957. - № 2. - С. 31.
81. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. - Л., 1959. – 87 с.
82. Курылев С.В. Доказывание и его место в процессе судебного познания (в аспекте гражданско-процессуального права) // Труды Иркутского Гос. ун-та им.А.А.Жданова. Сер. юрид. наук. – Иркутск. – 1955. – Т.XIII. – С. 45-46.
83. Ханнанов Р.А. Нормативные условия в динамике гражданского правоотношения // Советское государство и право. – 1973. - № 8. - С. 123-126.
84. Денисов А.И. Теория государства и права. – М.: Юрид. лит, 1980. – 430 с.
85. Общая теория советского права под ред. С.Н. Братуся и И.С. Самощенко. – М.: Юридическая литература. 1966. – 491 с.
86. Андреев В.С. Социальное обеспечение в СССР (правовые вопросы). – М.: Юрид. лит., 1971. – 256 с.
87. Гейхман В.Л. Сложные фактические составы как основания возникновения трудовых правоотношений: Дис… кан. юрид. наук: 12.00.05. – М., 1970. – 483 с.
88. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность. – М., 1954. – 248 с.
89. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. Дис… кан. юрид. наук: 12.00.01. – Л., 1947. – 470 с.
90. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. – Вып. 2. – Свердловск, 1964. – 226 с.
91. Сташків Б.І. Загальна характеристика юридичних фактів у пенсійному забезпеченні // Право України. –1998. - № 1. – С. 117.
92. Левиант Ф.М. Виды трудового договора. – М., 1966. – 188 с.
93. Пашерстник А.Е. Право на труд. – М.: АН СССР, 1951. – 260 с.
94. Смирнов О.В. Природа и сущность права на труд в СССР. – М.: Юрид. лит., 1964. – 210 с.
95. Дюрягин И.Я. Применение норм советского права. – Свердловск, 1973. – 120 с.
96. Алексеев С.С. Правовые запреты в структуре советского права // Правоведение. – 1973. - №5. – С. 45-51.