Безусий Вадим Вікторович Соціальний захист державних службовців в Україні

Короткий опис

Безусий Вадим Вікторович, начальник відділу кадрового забезпечення Харківського національного університету внутрішніх справ. Назва дисертації «Соціальний захист державних службовців в Україні». Шифр та назва спеціальності 12.00.05 трудове право; право соціального забезпечення. Шифр спеціалізованої ради Д 26.001.46 Київський національний університет імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
БЕЗУСИЙ ВАДИМ ВІКТОРОВИЧ
Прим. № ____
УДК349.3
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ
Спеціальність 081 – право
Галузь знань право – право
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________В.В. Безусий
Науковий консультант:
Іншин Микола Іванович,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України
Київ – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП………….………………………………………………………………....4
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЯК ОБ’ЄКТА СОЦІАЛЬНОГО
ЗАХИСТУ.................................................................................................………19
1.1 Місце та особливості державних службовців серед інших об’єктів
соціального захисту..............................................................................................19
1.2 Поняття державного службовця як об’єкта соціального
захисту....................................................................................................................32
1.3 Особливості правового статусу державного службовця як об’єкта
соціального захисту…………………………………………………………......46
1.4 Проблема класифікації державних службовців як об’єкта соціального
захисту…………………………………………………………...........................61
Висновки до розділу 1………………………………………………………....74
РОЗДІЛ 2 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ…….………………….............76
2.1 Поняття та структура концептуальних основ соціального захисту
державних службовців.........................................................................................76
2.2 Мета та принципи соціального захисту державних службовців…...........95
2.3 Завдання та функції соціального захисту державних службовців……..120
2.4 Рівні соціального захисту державних службовців в Україні……………143
Висновки до розділу 2………………………………………………………...161
РОЗДІЛ 3 ЗМІСТ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНИХ
СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ………………………...………………….........163
3.1 Напрями та форми соціального захисту державних службовців в
Україні.................................................................................................................163
3.2 Засоби та методи соціального захисту державних службовців в
Україні……………………......................................................................……..186
3
3.3 Механізм правового забезпечення соціального захисту державних
службовців в Україні...........................................................................................211
Висновки до розділу 3………………………………………………………...236
Розділ 4 ПРАВОВІДНОСИНИ ІЗ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ………………………………238
4.1 Поняття та особливості правовідносин із соціального захисту державних
службовців в Україні…………………………………………………………..238
4.2 Види правовідносин із соціального захисту державних службовців в
Україні……………………………………………………………………….....261
4.3 Характеристика структури правовідносин із соціального захисту
державних службовців……………………………………………………….267
4.4 Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин із соціального
захисту державних службовців……………………………………………...287
Висновки до розділу 4……………………………………………………….317
Розділ 5 УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ………………………………319
5.1. Сучасний стан соціального захисту державних службовців в Україні:
позитивні та негативні аспекти і шляхи удосконалення……………………319
5.2. Характеристика зарубіжного досвіду соціального захисту державних
службовців та можливість його адаптації в Україні………………………..344
Висновки до розділу 5……………………………………………………….365
ВИСНОВКИ………………………………………………………...................368
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................381
ДОДАТКИ......................................................................................................... 425

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й
нове вирішення наукової проблеми, яке полягало в тому, щоб на підставі
аналізу чинного національного соціального законодавства та здобутків у
правовій доктрині соціального забезпечення розкрити проблеми
соціального захисту державних службовців, а також розробити
пропозиції щодо їх вирішення. За результатами дослідження
сформульовано нижченаведені основні висновки.
1. Державні службовці – це особлива категорія працівників, які
здійснюють свою трудову діяльність від імені держави та задля реалізації її
функцій. Тобто на них покладається реалізація державної компетенції в тих
чи інших сферах суспільного життя. Саме тому характерним для державних
службовців є: по-перше, наявність трудових відносин з органом державної
влади; по-друге, наявність чітко визначеної законом компетенції, вираженої у
вичерпному наборі повноважень; по-третє, наявність тісного правового
зв’язку із займаною посадою, що пов’язано з особливою системою
покладених на цю категорію осіб прав і обов’язків.
2. Наголошено, що відповідно до свого правового статусу у
сформованій на сьогодні системі соціального захисту державних службовців
можна по праву віднести до особливих об’єктів, адже державні службовці є
специфічною групою населення, вони на постійній основі виконують функції
держави в органах державної влади, у зв’язку з чим на них покладаються
додаткова відповідальність та навантаження. Щоб унеможливити руйнівний
вплив цих факторів, держава створює особливі межі соціального опікування
цією групою населення країни. Окрім того, специфіка місця державних
службовців у системі соціального захисту населення пояснюється наявністю
власної нормативно-правової бази, за допомогою якої визначаються умови,
порядок та зміст захисту досліджуваної категорії працівників. У цьому
випадку йдеться про спеціальну систему законодавчих та підзаконних актів,
369
які встановлюють спеціальні економічні, правові, організаційні заходи
пенсійного, медичного та іншого виду забезпечення працівників державних
органів. Звичайно, наведені моменти є лише частиною факторів, які
визначають місце державних службовців серед інших об’єктів соціального
захисту. Але, на наш погляд, саме ті з них, що наведено вище, найбільш
вичерпно показують усі відмінності представників державної служби країни
та їх потребу в особливому ставленні держави.
3. Констатовано, що правовий статус державних службовців як об’єктів
соціального захисту у найбільш спрощеному розумінні слід тлумачити як
сукупність законодавчо визначених елементів, які у своїй єдності є
об’єктивним відображенням того, яке місце посідають державні службовці в
системі об’єктів соціального захисту. Окрім того, саме правовий статус
вказує нам на особливості та специфіку соціального захисту цієї категорії
працівників. А отже, розглядати правовий статус державних службовців як
об’єктів соціального захисту найбільш доцільно крізь призму його елементів,
до яких належать такі: суб’єктивні права, юридичні обов’язки та соціальні
гарантії.
4. Запропоновано класифікацію державних службовців як об’єктів
соціального захисту здійснювати таким чином: 1) соціальний захист
державних службовців правоохоронних органів та інших органів і служб
спеціалізованого характеру, що здійснюють діяльність із цивільного захисту
населення; 2) соціальний захист державних службовців військових
формувань України; 3) соціальний захист державних службовців, що
працюють у судах та інших органах судової гілки влади, а також державних і
муніципальних органах, які здійснюють адміністративні функції, зокрема
надають адміністративні послуги. Відзначено, що наведений підхід до
класифікації державних службовців як об’єкта соціального захисту не є
єдино правильним, однак саме він найбільш змістовно пояснює те, чому
певні групи державних службовців мають деякі особливості їх соціального
захисту.
370
5. Під соціальною державою запропоновано розуміти засновану на
концепції людини як найвищої соціальної цінності форму організації і
здійснення публічної влади, яка з огляду на соціально-економічні можливості
держави реалізується в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки
завдяки проведенню відповідно до принципу соціальної справедливості
комплексної соціальної політики, спрямованої на забезпечення шляхом
перерозподілу економічних благ належного рівня соціального і
матеріального благополуччя громадян, їх соціального захисту та соціальної
безпеки, забезпечення реалізації економічних, соціальних і культурних прав
людини з метою підтримки та зміцнення соціально-економічної стабільності
і злагоди в суспільстві, гармонійного збереження балансу інтересів
суспільства і людини, гарантування та забезпечення її прав і свобод.
6. Констатовано, що при формуванні концептуальних основ
соціального захисту державних службовців слід враховувати функціональні
та системно-структурні зв’язки і взаємодію цього явища із такими явищами
соціального буття, як соціальна держава, соціальна функція держави,
соціальна політика держави. Ці явища щодо концептуальних основ
соціального захисту державних службовців виступають, по-перше, основою
для визначення змісту складових концептуальних основ соціального захисту
державних службовців (мети та принципів, завдань та функцій, ролі та рівнів
реалізації соціального захисту вказаної категорії осіб), по-друге, вони
визначають спрямування заходів із соціального захисту державних
службовців, забезпечуючи його відповідність змісту та сутності соціальної
держави та її соціальної політики, по-третє, ці явища слугують критеріями
встановлення відповідності здійснюваних у країні заходів із соціального
захисту державних службовців чинній соціальній політиці держави в цій
сфері, відповідності їх змісту соціальній функції держави, а також характеру
та її соціальній сутності.
7. Доведено, що мета соціального захисту державних службовців є
складним явищем, у якому одночасно знаходять своє відображення як аспект
371
бажаної якості соціальної захищеності державних службовців, так і аспект
реалізації ними цього соціально захищеного стану на користь розвитку та
підвищення ефективності державного управління надалі у сфері публічної,
професійної, політично неупередженої діяльності з практичного виконання
завдань і функцій держави.
8. До складових мети соціального захисту державних службовців
мають належати: 1) забезпечення основних соціально-економічних прав
державних службовців, що включає достатній життєвий рівень для себе і
своєї сім’ї, вільний розвиток особистості, захист родини, соціальну
справедливість і соціальну захищеність (належну оплату праці, житлове і
пенсійне забезпечення); 2) розвиток державних службовців і реалізацію ними
своїх здібностей як невід’ємну складову формування соціального і трудового
потенціалу державної служби, забезпечення їх соціальної безпеки.
9. До загальних принципів соціального захисту державних службовців
належать такі засади: справедливість соціального захисту державних
службовців; гуманізм соціального захисту державних службовців;
гарантованість прав державних службовців; загальність та всебічність
соціального захисту державних службовців; забезпечення прав і свобод
державних службовців та гідних умов їх життя; гарантованість права на
соціальний захист державних службовців; раціональність соціального
захисту державних службовців; результативність соціального захисту
державних службовців; правова визначеність соціального захисту
державних службовців; орієнтація на потреби державних службовців;
дотримання норм етики; дотримання балансу інтересів державних
службовців, державної служби та держави; відповідність рівня соціального
захисту державних службовців рівню економічного розвитку й фінансових
можливостей держави.
Спеціальними принципами соціального захисту державних службовців
вважаємо наступні: єдність системи соціального захисту державних
службовців; фінансова забезпеченість задоволення основних базових потреб
372
державних службовців; керованість та наукова обґрунтованість
соціального захисту державних службовців; співпраця, соціальне
партнерство і солідарна відповідальність між органами-суб’єктами
соціального захисту державних службовців; загальність у поєднанні з
диференційованим підходом до різних груп державних службовців; єдність
системи гарантій соціального захисту державних службовців на всіх рівнях;
гнучкість системи соціальних гарантій соціальних прав державних
службовців; додатковий рівень соціального захисту державних службовців;
заборона зменшення (погіршення) рівня соціального захисту державних
службовців при прийнятті нових законів; відповідність обсягу соціального
захисту державних службовців результатам праці кожного працюючого
службовця; гарантований державний мінімум соціального захисту державних
службовців.
10. Під завданнями соціального захисту державних службовців як
складових концептуальних основ соціального захисту цієї категорії осіб
пропонуємо розуміти визначену у нормативно-правових актах систему дій та
заходів, які необхідно здійснити органам та їх посадовим особам,
уповноваженим на реалізацію соціального захисту державних службовців,
для досягнення мети соціального захисту цієї категорії працюючих громадян
України, зміст яких обумовлений характером соціальної політики держави і
відображає сутність призначення соціальної держави та демократичний,
соціальний і правовий характер державного управління.
11. Поняття «функції соціального захисту державних службовців»
охарактеризовано як систему основних напрямів регулюючого впливу на
суспільні відносини з приводу забезпечення соціально-економічних прав
державних службовців та формування соціального і трудового потенціалу
державної служби, які обумовлюються рівнем соціально-економічних умов,
що існують у державі на певний час, та характеризують призначення
соціального захисту державних службовців як засобу реалізації соціальної
політики в сфері державної служби.
373
12. Залежно від органу та характеру здійснюваної особою державної
служби (в її широкому значенні) рівні соціального захисту державних
службовців в Україні поділено на такі види: 1) соціальний захист державних
службовців, які проходять загальнофункціональну (адміністративну) службу
в органах представницької, виконавчої та судової влади; 2) соціальний захист
державних службовців, які проходять спеціалізовану службу в органах
Національної поліції, Служби безпеки, прокуратури, Збройних Сил України,
митниці, податкових органах; 3) соціальний захист державних службовців,
які проходять цивільну службу в державних закладах освіти, науки,
культури, охорони здоров’я, промисловості.
13. Напрямами соціального захисту державних службовців названо
такі: 1) матеріальний напрям; 2) соціально-побутовий напрям; 3) оздоровчорекреаційний напрям; 4) пенсійний напрям.
14. Формами соціально-побутового напряму соціального захисту
державних службовців є: 1) надання безвідсоткового кредиту для житлового
будівництва або придбання квартир чи індивідуальних житлових будинків;
2) надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових
питань – вид грошової допомоги, яка надається для вирішення різноманітних
особистих питань один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати
на підставі особистої заяви.
15. Засіб соціального захисту державних службовців – це логічно
упорядкований, соціально визначений та систематизований комплекс дій
уповноважених державою органів влади щодо впливу на суспільні відносини
та зміни правової дійсності шляхом застосування норм права, що містяться у
національному законодавстві, для забезпечення належного рівня соціальної
захищеності кожного державного службовця та членів його сім’ї.
Виділено такі види методів соціального захисту державних службовців:
1) метод примусу; 2) метод страхування; 3) метод надання соціальної
допомоги; 4) метод державних компенсацій.
374
16. Виведено особливості механізму правового забезпечення
соціального захисту державних службовців у частині такого елементу
відповідного механізму, як норми, що регулюють матеріальне забезпечення,
пов’язане з виконанням трудової функції: 1) структурність (матеріальне
забезпечення, що пов’язане з виконанням трудової функції, має особливу
структуру та складається з різних видів виплат); 2) відтворювальний
характер (матеріальне забезпечення, що пов’язане з виконанням трудової
функції, спрямоване на відшкодування та компенсацію витрат праці, тобто
передбачене за безпосереднє виконання службових обов’язків);
3) заохочувальний характер (правове регулювання цього виду забезпечення
встановлює правила його збільшення у випадку просування по службі,
довгострокової служби та якісного виконання службових обов’язків, чим
заохочує до окремих дій з метою покращення індивідуального соціального
захисту окремого державного службовця).