Чернявська Галина Павлівна. Процедурні правовідносини соціального забезпечення

Короткий опис

Чернявська Галина Павлівна. Процедурні правовідносини соціального забезпечення.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.05, НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - Київ, 2014.- 215 с.

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

ЧЕРНЯВСЬКА ГАЛИНА ПАВЛІВНА

УДК 349.3

ПРОЦЕДУРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Синчук Світлана Миколаївна,
кандидат юридичних наук, доцент

Львів – 2014

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………......4
РОЗДІЛ 1 ПРОЦЕДУРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: ЇХНЯ СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ...……………...13
1.1 Поняття та ознаки процедурних правовідносин соціального забезпечення………………………………………………………………………..13
1.2 Особливості процедурних правовідносин соціального забезпечення…..........................................................................................................30
1.3 Класифікація процедурних правовідносин соціального забезпечення………………………………………………………………………..45
Висновки до розділу 1……………………………………………………..57
РОЗДІЛ 2 СКЛАД ПРОЦЕДУРНИХ ПРАВОВІДНОСИН СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ….……………………………………......62
2.1. Суб’єкти процедурних правовідносин соціального забезпечення………………………………………………………………………..62
2.2. Зміст та об’єкти процедурних правовідносин соціального забезпечення………………………………………………………………………..80
2.3. Юридичні факти як підстава динаміки процедурних правовідносин соціального забезпечення………………..………………………………………..96
Висновки до розділу 2……………………………………………………110
РОЗДІЛ 3 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ ПРОЦЕДУРНИХ ПРАВОВІДНОСИН СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.................................................................................................116
3.1 Процедурні правовідносини соціального забезпечення щодо встановлення юридичних фактів……………………………………………......116
3.2 Процедурні правовідносини соціального забезпечення щодо встановлення спеціального галузевого правового статусу……………………126
3.3 Процедурні правовідносини соціального забезпечення щодо призначення матеріального забезпечення та соціального обслуговування…………………………………………………………………...137
3.4 Процедурні правовідносини соціального забезпечення щодо отримання матеріального забезпечення та соціального обслуговування…………………………………………………………………...149
Висновки до Розділу 3…...………………………………………………164
ВИСНОВКИ………………………………………………………............172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...184
ДОДАТОК А………………………………………………………………215

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення України як соціально орієнтованої держави зумовлює необхідність створення юридичного механізму забезпечення законодавчо закріплених прав людини, у тому числі права на соціальне забезпечення. Адже можливість реалізації цього права свідчить про реальний стан соціальної захищеності громадян нашої держави і, що особливо важливо – найбільш вразливих груп (малозабезпечених осіб, інвалідів, сімей з дітьми тощо).
Складовою механізму забезпечення права на соціальне забезпечення є законодавчо закріплена процедура його здійснення. В умовах сьогодення вона має ряд недоліків, які суттєво знижують рівень гарантій захисту соціальних прав. Це, передусім: організаційна невпорядкованість законодавства про процедуру реалізації прав на соціальні виплати та послуги; значна кількість суб’єктів, які сприяють здійсненню права особи на соціальне забезпечення, неконкретизованість їхніх повноважень та нечіткість строків і термінів вчинення ними процедурних дій; відсутність своєчасного інформування осіб про порядок реалізації належних їм прав на соціальні виплати та послуги; необхідність подання значної кількості правопідтверджувальних документів і т.п.
Усі ці обставини, зазвичай, ускладнюють процедуру звернення відповідними особами за отриманням належних їм соціальних виплат та послуг, а у разі звернення – зумовлюють порушення суб’єктивного права особи на соціальне забезпечення під час його реалізації, негативно впливають на практику застосування галузевого законодавства.
У зв’язку з необхідністю удосконалення процедури реалізації права особи на соціальне забезпечення, пошуку науково обґрунтованого підходу до систематизації законодавства, що її регулює, переосмислення потребують наукові висновки про процедурні правовідносини соціального забезпечення. А отже, актуальним сьогодні є з’ясування сутності, особливостей та складу відповідних правових відносин, їхніх характерних рис та видів.
Процедурні правовідносини соціального забезпечення були об’єктом дослідження вчених радянського періоду від початку становлення галузевої правової науки, а саме: В.С. Андрєєва, І.В. Гущіна, О.Д. Зайкіна, Р.І. Іванової, Т.М. Кузьміної, В.А. Тарасової, Я.М. Фогеля. У 80-х роках ХХ століття В.К. Субботенко здійснила їхній комплексний аналіз. А вже у теперішній час проблеми процедурних правовідносин розглянуті у працях Н.Б. Болотіної, В.Я. Бурака, Н.П. Коробенко, О.І. Кульчицької, К.Ю. Мельника, П.Д. Пилипенка, О.М. Пономаренко, С.М. Прилипка, В.Г. Ротаня, І.М. Сироти, А.М. Слюсара, С.М. Синчук, Н.М. Стаховської, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського, В.Л. Стрепка, О.В. Тищенко, Н.М. Хуторян, М.М. Шумила, Л.П. Шумної та О.М. Ярошенка. Цінними для аналізу цих правовідносин можна вважати наукові висновки вчених-теоретиків та фахівців науки трудового права В.М. Андріїва, В.С. Венедіктова, С.В. Венедіктова, Т.А. Занфірової, Л.А. Луць, Н.М. Пархоменко, С.В. Попова, О.І. Процевського, П.М. Рабіновича, М.В. Цвіка, В.І. Щербини.
Однак, незважаючи на багату наукову спадщину, за часи незалежної України так і не з’явилося жодного комплексного дослідження, присвяченого процедурним правовідносинам соціального забезпечення. А отже, назріла потреба у виробленні сучасних наукових висновків щодо їхньої сутності, видів та складу, які б могли стати основою для реформування законодавства України про соціальне забезпечення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукової роботи кафедри трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка у межах держбюджетної теми «Проблеми систематизації трудового, земельного та екологічного законодавства в Україні» (номер державної реєстрації 0111U005531), затвердженої на 2011 – 2014 роки.
Мета і задачі дослідження. Мета цієї наукової роботи полягає у з’ясуванні сутності, видів та складу процедурних правовідносин соціального забезпечення.
Для досягнення поставленої мети дисертації важливим є вирішення таких задач:
– визначити поняття, правові ознаки та особливості процедурних правовідносин соціального забезпечення;
– сформулювати класифікації процедурних правовідносин соціального забезпечення;
– дослідити коло суб’єктів процедурних правовідносин соціального забезпечення та з’ясувати їхні види;
– визначити об’єкти процедурних правовідносин соціального забезпечення;
– з’ясувати зміст суб’єктивного права та юридичного обов’язку суб’єктів процедурних правовідносин соціального забезпечення;
– визначити юридичні факти, які є підставою виникнення, зміни та припинення процедурних правовідносин соціального забезпечення;
– дослідити процедурні правовідносини соціального забезпечення щодо встановлення юридичних фактів;
– з’ясувати характерні риси процедурних правовідносин соціального забезпечення щодо встановлення спеціального галузевого правового статусу;
– охарактеризувати галузеві процедурні правовідносини щодо призначення матеріального забезпечення та соціального обслуговування;
– окреслити ознаки процедурних правовідносин щодо отримання матеріального забезпечення та соціального обслуговування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією фізичними особами права на соціальне забезпечення в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми правового регулювання процедурних відносин соціального забезпечення.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано низку методів, загальноприйнятих юридичною наукою та наукою права соціального забезпечення. Із загальнонаукових методів застосовувались: історичний, діалектичний, метод аналізу та синтезу, системно-структурний та порівняльний, а зі спеціально-юридичних методів – формально-юридичний метод. За допомогою історичного та порівняльного методів досліджено генезис понять: правові відносини, право на соціальне забезпечення, юридичні факти (підрозділи 1.1, 2.3). Порівняльний метод також застосовано під час аналізу правових норм, які закріплені у різних законодавчих актах та регулюють одні й ті ж питання реалізації права на соціальне забезпечення, щодо їх узгодженості (підрозділи 3.1–3.4). Системно-структурний метод використано для з’ясування особливостей та класифікацій галузевих процедурних правовідносин, групування їхніх суб’єктів (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1). За допомогою методу аналізу та синтезу з’ясовано склад процедурних правовідносин, проаналізовано їхні елементи (підрозділи 2.1–2.3). Для удосконалення існуючих законодавчих положень та внесення пропозицій щодо створення нових застосовано формально-юридичний метод (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.1–3.4).
Основні положення та результати дисертації сформульовані на підставі аналізу чинного законодавства України, проектів галузевих кодифікованих актів, судової практики та юридичної наукової літератури.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим завершеним комплексним науковим дослідженням процедурних правовідносин соціального забезпечення в Україні.
На захист виносяться нижченаведені нові наукові положення та висновки, сформульовані відповідно до поставленої мети й задач дослідження.
Уперше:
– запропоновано передбачити можливість представництва суб’єкта права на соціальне забезпечення в усіх галузевих процедурних правовідносинах та вичерпно визначити межі його використання. Доведено, що єдиним критерієм обмеження застосування представництва є неможливість фізичного відокремлення носія права на соціальне забезпечення від процедури реалізації цього права;
– обґрунтовано доцільність закріплення у галузевому законодавстві обов’язку повноважних суб’єктів, які порушили процедуру призначення соціального забезпечення, компенсувати фізичній особі втрату у зв’язку з цим неотриманого належного їй виду соціальної виплати чи послуги;
– запропоновано передбачити у Законі України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» правило про компенсацію фізичній особі втрати частини одноразової грошової допомоги, яка зумовлена порушенням строків її виплати, у розмірі, пропорційному знеціненню такої допомоги внаслідок росту індексу інфляції;
– аргументовано необхідність закріпити у галузевому законодавстві обов’язок повноважних суб’єктів компенсувати майнові втрати, понесені особою через порушення строків надання їй соціального забезпечення у натуральній формі чи у вигляді соціальних послуг;
– доведено необхідність систематизації процедурних норм права соціального забезпечення шляхом їх кодифікації разом із матеріальними нормами в одному нормативно-правовому акті, який повинен складатися з двох частин: частини першої, присвяченої видам соціального забезпечення та умовам виникнення прав на них, та частини другої, призначеної врегулюванню процедури реалізації цих прав. Запропоновано назву другої частини галузевого кодифікованого акта та обґрунтовано її структуру.
Удосконалено:
– положення щодо процедури подання документів, які підтверджують право особи на соціальне забезпечення, під час звернення за його призначенням. Пропонується закріпити за суб’єктами, які розглядають справу про призначення соціального забезпечення, обов’язок самостійно отримувати такі документи;
– пропозиції про порядок обчислення строків, які визначаються днями та є важливими у процедурі призначення соціального забезпечення. Наводяться аргументи щодо необхідності їх встановлення у робочих, а не у календарних днях;
– законодавче положення про процедуру реалізації особою права на види державної допомоги сім’ям з дітьми. Запропоновано викласти перше речення частини першої статті 6 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у такій редакції: «Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім’ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно або через представника»;
– вимоги до необхідного переліку документів для призначення допомоги на поховання осіб, застрахованих у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, безробітних, осіб, що були на їхньому утриманні, та пенсіонерів. Запропоновано доповнити його документами, що підтверджують факт здійснення поховання померлого;
– положення про гарантії отримання особами, які виїжджають за межі України на постійне місце проживання, соціального забезпечення, призначеного у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності. Запропоновано законодавчо закріпити обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України повідомити таких осіб про наявність міждержавного договору на переказ страхових виплат у країну постійного проживання на етапі прийняття заяви на виплату.
Дістали подальшого розвитку:
– наукові висновки щодо класифікації процедурних правовідносин соціального забезпечення. За цільовим призначенням їх розмежовано на правові відносини щодо: встановлення юридичних фактів; встановлення спеціального галузевого правового статусу; призначення матеріального забезпечення та соціального обслуговування; отримання матеріального забезпечення та соціального обслуговування.
Залежно від участі представника процедурні правовідносини поділяються на ті, в яких допускається представництво, та ті, у яких участь представника не дозволяється;
– теоретичні положення про галузеву дієздатність. Доводиться існування процедурної дієздатності, що є властивістю винятково суб’єктів процедурних правовідносин соціального забезпечення;
– наукові висновки про необхідний обсяг процедурної дієздатності уповноваженого представника сім’ї, який звертається за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям. Доведено, що обсяг його процедурної дієздатності повинен співпадати з повною цивільною дієздатністю;
– теоретичні положення про особливості елементів змісту процедурних правовідносин соціального забезпечення. Доводиться, що його складовими є процедурне суб’єктивне право та юридичний обов’язок, які здійснюються суб’єктами вказаних правових відносин на власний розсуд у визначених законом межах, але завжди в інтересах тієї особи, чиє право на соціальне забезпечення реалізовується у відповідних процедурних правовідносинах.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – під час подальших наукових досліджень з актуальних проблем правового регулювання галузевих процедурних відносин;
– у правотворчій діяльності – для удосконалення законодавства України про соціальне забезпечення та під час розробки і прийняття галузевого кодифікованого акта;
– у правозастосувальній діяльності – під час практичної діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів, які призначають та надають соціальні виплати і послуги тощо;
– у навчальному процесі – під час викладання курсу «Право соціального забезпечення в Україні», при написанні підручників, монографій, навчальних посібників, довідкової, методичної літератури, а також під час проведення лекцій та семінарських занять.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка, обговорена на її засіданнях, де одержала позитивну оцінку. Основні положення наукового дослідження висвітлювалися у доповідях на таких науково-практичних конференціях: міжнародних – «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (м. Харків, 2009), «Актуальні питання реформування правової системи України» (VI-та конф., м. Луцьк, 2009), «Шляхи реалізації в Росії програми достойної праці та достойного соціального забезпечення. Андрєєвські читання, присвячені 90-річчю з дня народження видатного вченого, заслуженого діяча науки РСФСР В.С. Андрєєва» (ІХ-та конф., Росія, м. Москва, 2013), «Актуальні проблеми трудового права і права соціального забезпечення» (V- та конф., м. Харків, 2013); всеукраїнських – «Закарпатські правові читання» (м. Ужгород, 2009), «Трудове право, право соціального забезпечення та сучасні проблеми проходження служби в органах внутрішніх справ» (м. Харків, 2011), «Трудове законодавство: шляхи реформування» (ІІ-га конф., м. Харків, 2013); регіональних (звітних) – «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (XVI-та, XVIІ-та, XVIІІ-та, XІХ-та, XХ-та конф., м. Львів, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014).
Публікації. Найважливіші положення та результати дисертації відображені у восьми статтях, опублікованих у фахових виданнях, дві з них – у наукових виданнях іноземних держав, а також у дванадцяти тезах матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура та обсяг дисертації зумовлені метою і задачами дослідження. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг роботи становить 215 сторінок, з яких основного тексту 183 сторінки, список використаних джерел займає 31 сторінку та налічує 276 найменувань, додаток займає одну сторінку.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та сформульовано нове вирішення наукового завдання, яке полягало у з’ясуванні сутності, видів та складу процедурних правовідносин соціального забезпечення.
1. Процедурні правовідносини соціального забезпечення – це урегульовані процедурними нормами права соціального забезпечення відносини, які виникають між заявником та повноважним суб’єктом з метою реалізації наявного в особи права на соціальне забезпечення шляхом вчинення передбаченої законом послідовності дій, спрямованих на фактичне отримання нею соціальних виплат та послуг.
2. Галузеві процедурні правовідносини мають такі ознаки: 1) виникають за умови попереднього законодавчого закріплення процедурних норм права соціального забезпечення; 2) виникають за наявності в особи права на соціальне забезпечення, яке буде здійснюватися у вказаних правовідносинах; 3) існують між двома чітко визначеними учасниками: заявником та органом чи організацією, які забезпечують реалізацію суб’єктивного права правомочної особи; 4) їхні учасники наділені взаємними правами та обов’язками, однак вони юридично нерівноправні; владні повноваження має суб’єкт, який забезпечує реалізацію суб’єктивного права правомочної особи, оскільки здатний гарантувати необхідну поведінку заявника для того, щоб останній отримав те, на що розраховував під час звернення; 5) суб’єктивні права та юридичні обов’язки учасників процедурних правовідносин встановлюються централізовано; у разі договірного закріплення видів соціального забезпечення порядок реалізації прав на них також встановлюється на договірному рівні.
3. Особливості процедурних правовідносин соціального забезпечення проявляються у тому, що вказані правові відносини: 1) призначені для реалізації права правомочної особи на соціальне забезпечення; 2) зазвичай, передують соціально-забезпечувальним правовідносинам, але також можуть існувати паралельно з ними; 3) формують відносно відокремлену групу галузевих правовідносин, об’єднаних спільним призначенням; 4) переважно мають своїм учасником особу – суб’єкта права на соціальне забезпечення; 5) відносно визначені (їхні учасники індивідуалізовані); 6) виникають на підставі юридичного факту – дії, вираженої у формі волевиявлення, зазвичай, лише одного з учасників; 7) є складними (їхні суб’єкти наділені комплексом взаємних прав та обов’язків); 8) є активними (основу змісту цих правових стосунків становлять активні дії учасників); 9) є динамічними (їм притаманна почерговість виникнення процедурних суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктів процедурних правовідносин); 10) мають претензійний характер (заявник вправі вимагати розгляду питання про надання соціального забезпечення, а повноважний суб’єкт зобов’язаний виконати його вимогу); 11) завершуються виданням повноважним суб’єктом правозастосовного акта; 12) існують протягом обмеженого у часі періоду; 13) регулюються нормами, які переважно закріплюються у підзаконних, у тому числі відомчих нормативно-правових актах.
4. Кодифікований акт про соціальне забезпечення України повинен містити окрему книгу – «Процедура реалізації прав на види соціального забезпечення». Запропоновано таку її структуру: 1) загальні положення (перелік суб’єктів, які беруть участь у реалізації права особи на соціальне забезпечення; вимоги до них, їхні права та обов’язки; положення про представництво під час здійснення цього права; процедура подання правопідтверджувальних документів, обчислення строків вчинення дій); 2) процедура встановлення обставин, які є підставою надання соціального забезпечення усім правомочним особам; 3) процедура призначення соціального забезпечення за видами; 4) процедура вирішення питань щодо отримання соціального забезпечення (проведення перерахунку, зміни місця виплати тощо); 5) процедура реалізації прав на окремі види соціального забезпечення (встановлення спеціального галузевого правового статусу та призначення пов’язаного з ним соціального забезпечення).
5. Теоретичне та практичне значення має класифікація процедурних правовідносин соціального забезпечення за цільовим призначенням. Воно є тією суттєвою ознакою, яка дозволяє відмежувати одні процедурні правові відносини від інших, оскільки вказує на мету, для досягнення якої вони виникають.
За цільовим призначенням розрізняють процедурні правовідносини щодо: 1) встановлення юридичних фактів; 2) встановлення спеціального галузевого правового статусу; 3) призначення матеріального забезпечення та соціального обслуговування; 4) отримання матеріального забезпечення та соціального обслуговування.
6. Залежно від можливості участі представника у процедурних правовідносинах соціального забезпечення їх можна класифікувати на ті, в яких допускається представництво, та ті, у яких участь представника не дозволяється.
7. Суб’єктами процедурних правовідносин соціального забезпечення є особи, які звертаються за реалізацією права на соціальне забезпечення (заявники) та які забезпечують його здійснення, наділені процедурною дієздатністю. Критерієм їхнього розмежування на види є мета участі у таких правових відносинах, оскільки лише вона дозволяє відрізнити одних суб’єктів від інших.
8. Представництво суб’єкта права на соціальне забезпечення у галузевих процедурних правовідносинах має такі характерні риси: 1) є гарантією реалізації права правомочної особи на соціальне забезпечення, воно компенсовує її неможливість самостійно здійснити суб’єктивне соціальне право; 2) застосовується з метою забезпечення реалізації права особи на соціальне забезпечення (встановлення необхідного юридичного факту, спеціального галузевого правового статусу, призначення, отримання соціального забезпечення), а не для вчинення правочину; 3) представник виконує процедурні права та обов’язки лише для забезпечення отримання особою, яку він представляє, соціальних виплат та послуг; 4) представник завжди діє від імені та в інтересах носія права на соціальне забезпечення, але на власний розсуд у межах, визначених законом; 5) юридичне значення діяльності представника полягає у досягненні мети, з якою він вступав у відповідні процедурні правовідносини (встановлення юридичного факту, призначення соціальної виплати, послуг тощо). Представництво може бути законним та договірним.
9. Запропоновано закріпити у Законі України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» положення про те, що документи, необхідні для призначення державної допомоги сім’ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно або через представника.
10. Доцільно встановити можливість застосування представництва правомочних осіб у всіх галузевих процедурних правовідносинах та передбачити, що межею його використання є законодавчо закріплені вимоги про реалізацію права на соціальне забезпечення винятково його носієм (призначення допомоги по безробіттю, отримання реабілітаційної послуги та ін.).
11. Процедурна дієздатність суб’єктів процедурних правовідносин соціального забезпечення за обсягом становить частину галузевої дієздатності. Вона передбачає можливість учасників вказаних правових відносин своїми діями набувати для себе або осіб, яких вони уповноважені представляти, процедурних прав та самостійно їх здійснювати, можливість своїми діями створювати та самостійно виконувати процедурні обов’язки, у тому числі нести відповідальність за їх невиконання з метою забезпечення реалізації права на соціальне забезпечення його носія.
12. Процедурна дієздатність заявників – суб’єктів права на соціальне забезпечення може виникати з чотирнадцятирічного віку. З цього ж віку неповнолітні батьки можуть бути законними представниками своїх дітей. Процедурна дієздатність опікунів, піклувальників та усиновлювачів виникає одночасно з виникненням у них відповідних прав опікуна, піклувальника чи усиновлювача. Договірним представником може бути фізична особа з моменту отримання (набуття) нею повної цивільної дієздатності.
13. Уповноваженим представником сім’ї, який представляє її у процедурних правовідносинах щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, повинна бути лише фізична особа, яка має процедурну дієздатність, що за обсягом співпадає з повною цивільною дієздатністю, набутою або наданою в установленому законом порядку. Саме така особа має необхідний рівень психічної зрілості для реалізації права сім’ї на цю допомогу та може повною мірою розпоряджатися її майном, що суттєво впливає на визначення права сім’ї на таку соціальну допомогу та її розмір. У зв’язку з цим, запропоновано доповнити статтю 4 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» новою частиною такого змісту: «У разі надання повної цивільної дієздатності компетентним органом уповноважений представник сім’ї – неповнолітня особа повинна надати документ, який засвідчує наявність у неї необхідного обсягу дієздатності, під час звернення за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям».
14. Суб’єктами галузевих процедурних правовідносин, які забезпечують реалізацію права на соціальне забезпечення, є учасники, які: 1) встановлюють юридичні факти; 2) встановлюють спеціальний галузевий правовий статус; 3) призначають соціальне забезпечення; 4) сприяють отриманню соціального забезпечення.
15. Процедурне суб’єктивне право – це гарантована державою можливість суб’єкта галузевих процедурних правовідносин діяти у формі, у спосіб та у межах, визначених законом, в інтересах правомочної особи з метою реалізації її права на соціальне забезпечення.
Процедурний юридичний обов’язок – це гарантована державою необхідність суб’єкта галузевих процедурних правовідносин діяти у формі, у спосіб та у межах, визначених законом, в інтересах правомочної особи з метою реалізації її права на соціальне забезпечення.
16. Визначальною рисою суб’єктивного права та юридичного обов’язку, що становлять зміст галузевих процедурних правовідносин, є те, що вони здійснюються учасниками цих правових відносин за їхнім особистим рішенням, але завжди в інтересах суб’єкта права на соціальне забезпечення в установленому законом порядку.
17. Запропоновано передбачити у Законі України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» положення про те, що суб’єкти, які забезпечують реалізацію права на соціальне забезпечення, зобов’язані компенсувати правомочній особі: 1) втрату соціальної виплати чи послуги внаслідок порушення процедури їх призначення у розмірі неотриманого соціального забезпечення; 2) втрату частини одноразової грошової допомоги, спричинену порушенням строків її виплати, у розмірі, пропорційному знеціненню такої допомоги внаслідок росту індексу інфляції; 3) майнові витрати, понесені одержувачем через порушення строків надання соціального забезпечення у натуральній формі чи у вигляді соціальних послуг.
18. Об’єктами галузевих процедурних правовідносин є позитивні рішення повноважних суб’єктів, прийняті за результатами здійснення процедури реалізації права особи на соціальне забезпечення.
19. Юридичними фактами, що зумовлюють динаміку процедурних правовідносин соціального забезпечення (процедурними юридичними фактами), є винятково конкретні дії їхніх суб’єктів, з правовою моделлю яких галузева процедурна норма права пов’язує виникнення, зміну та припинення цих правових відносин.
20. Галузеві процедурні правовідносини щодо встановлення юридичних фактів характеризуються тим, що вони: 1) виникають з метою визначення обставин, які є підставою призначення соціального забезпечення усім правомочним особам (тимчасової непрацездатності, інвалідності тощо); 2) переважно передують процедурним правовідносинам із призначення та отримання соціальних виплат, послуг; 3) виникають на підставі вираженого в усній чи письмовій формі волевиявлення особи, яка зазнала настання соціального ризику; 4) найбільш повно законодавчо урегульовані у частині закріплення обов’язків осіб, які встановлюють юридичні факти; 5) припиняються рішенням про встановлення юридичного факту.
21. Процедура встановлення інвалідності потребує удосконалення, оскільки правові норми, що її регулюють, закріплені у різних нормативно-правових актах неоднакової юридичної сили. З цією метою доцільно закріпити в окремому підрозділі процедурного розділу кодифікованого акта про соціальне забезпечення положення, які повинні регулювати: 1) склад суб’єктів, що беруть участь у встановленні інвалідності, вимоги до їхньої правосуб’єктності; 2) процедурні права та обов’язки учасників цих правовідносин; 3) процедуру звернення за встановленням інвалідності, у тому числі процедуру подання документів; 4) критерії її визначення; 5) процедуру проведення огляду особи та встановлення її інвалідності; 6) процедуру проведення повторного огляду; 7) процедуру прийняття рішення про встановлення інвалідності та повідомлення зацікавлених осіб про нього. Окремо необхідно закріпити положення, які стосуватимуться особливостей встановлення інвалідності потерпілих, які виїхали за межі України на постійне місце проживання, а саме: 1) процедуру та виключні способи (через дипломатичне представництво, консульську установу, рекомендованим листом з повідомленням про вручення) подання документів потерпілим для огляду МСЕК; 2) процедуру проведення огляду; 3) підстави та умови проведення заочного огляду; 4) процедуру повідомлення потерпілого про результати огляду; 5) процедуру надання документів, складених за результатами повторного огляду, Фондові соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України для прийняття відповідного рішення про продовження виплати чи про відмову у цьому.
22. Галузеві процедурні правовідносини щодо встановлення спеціального галузевого правового статусу мають такі характерні риси: 1) призначені для визначення соціальних ризиків, зумовлених обставинами екологічного, техногенного чи державно-політичного характеру, які є підставою призначення додаткового соціального забезпечення; 2) виникають після правовідносин щодо встановлення юридичних фактів внаслідок настання загальносоціальних ризиків та передують процедурним правовідносинам щодо призначення додаткового соціального забезпечення; 3) виникають на підставі особистого звернення особи, яка має право на встановлення спеціального галузевого правового статусу; 4) у них допускається представництво здебільшого на етапі отримання документа, який підтверджує спеціальний правовий статус; 5) складаються з одного чи декількох обов’язкових етапів; 6) передбачають встановлення спеціального галузевого правового статусу спеціально створеними органами, державними органами загальної та спеціальної компетенції у сфері соціального забезпечення.
23. Процедурні правовідносини щодо призначення соціального забезпечення характеризуються тим, що вони: 1) існують після завершення правовідносин щодо встановлення юридичних фактів; 2) мають таких обов’язкових суб’єктів, як заявника та повноважного суб’єкта; 3) виникають на підставі звернення заявника; 4) націлені на призначення соціального забезпечення, яке здійснюється переважно колегіальними повноважними суб’єктами, зазвичай, у десятиденний строк; 5) припиняються прийняттям рішення про призначення чи відмову у призначенні соціального забезпечення.
24. З метою спрощення процедури звернення за призначенням соціального забезпечення, сприяння її доступності запропоновано законодавчо закріпити не право, а обов’язок повноважних суб’єктів самостійно отримувати у необхідних випадках інформацію про неодержання правомочною особою соціальної виплати чи послуги за місцем реєстрації проживання, а також документи, які засвідчують право особи на відповідний вид соціального забезпечення, від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, із державних реєстрів, від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців шляхом подання необхідних запитів або у порядку обміну між ними.
25. З метою попередження зловживань особами, які бажають отримати допомогу, але фактично не понесли витрат на поховання, доцільно доповнити частиною другою статтю 53 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частиною третьою статтю 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», частиною четвертою статтю 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» такого змісту: «Особи, які звертаються за призначенням допомоги на поховання, зобов’язані подати документи, що підтверджують факт здійснення поховання померлого».
26. Для підвищення ефективності процедури призначення субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива потрібно законодавчо закріпити, що рішення про призначення таких субсидій приймається протягом 10 робочих днів після отримання останнього необхідного для призначення субсидії документа.
27. Порядок обчислення строків, які визначаються днями та мають значення для призначення соціального забезпечення, потребує покращення. Нечіткість їх встановлення призводить до порушення законодавчої гарантії своєчасного отримання соціальної виплати, послуги. Обчислення таких строків робочими, а не календарними днями забезпечить реальну можливість захистити порушене право особи на своєчасний розгляд справи про соціальне забезпечення, зокрема притягнути винних осіб до відповідальності.
28. Процедурні правовідносини щодо отримання матеріального забезпечення та соціального обслуговування мають такі ознаки: 1) призначені забезпечити фактичне надання соціальних виплат та послуг їх одержувачеві; 2) існують після призначення соціального забезпечення; 3) виникають на підставі юридичного складу, обов’язковим елементом якого, окрім звернення заявника, є рішення повноважного суб’єкта про призначення соціального забезпечення; 4) припиняються, зазвичай, фактичним отриманням соціального забезпечення, яке фіксується у встановлений законодавством спосіб; 5) в окремих випадках передумовою їхнього існування може бути участь суб’єкта права на соціальне забезпечення у процедурних відносинах, які є предметом правового регулювання інших галузей права (адміністративного, цивільного).
29. Процедура отримання соціальних виплат, призначених у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, особам, які виїжджають на постійне місце проживання за межі України, потребує удосконалення. Для забезпечення фактичного одержання ними вказаного соціального забезпечення запропоновано законодавчо закріпити обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на етапі прийняття заяви на виплату повідомити особу, яка виїжджає на постійне місце проживання за межі України, про наявність необхідного міждержавного договору на переказ страхових виплат, призначених у зв’язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, які спричинили втрату працездатності, у країну постійного проживання.
30. З метою гарантування своєчасності отримання соціального забезпечення, яке виплачується через різних суб’єктів (установи уповноважених банків та національного оператора поштового зв’язку), доцільно встановити на законодавчому рівні однакові строки перерахування коштів органам, що здійснюють виплату пенсій, соціальних допомог.
31. Недоліком процедури надання путівки на санаторно-курортне лікування потерпілому від нещасного випадку на виробництві є відсутність належного законодавчо закріпленого порядку підтвердження одержання ним повідомлення про можливість її отримання, що у певних випадках може призвести до складання незаконного акту про відмову від путівки. З цією метою запропоновано закріпити у чинному законодавстві таке положення: «При надходженні черги потерпілого на отримання путівки робочі органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України надсилають йому рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення, за яким він (або уповноважена ним особа) має отримати путівку впродовж строку, зазначеного в повідомленні, або подати заяву про відмову від санаторно-курортної путівки впродовж цього ж строку. У випадку наявності в робочого органу виконавчої дирекції Фонду інформації про вручення потерпілому повідомлення про необхідність звернення за отриманням путівки на санаторно-курортне лікування та якщо потерпілий (уповноважена ним особа) не звернулися за отриманням путівки або не подали заяви про відмову від неї протягом строку, встановленого повідомленням, робочий орган виконавчої дирекції Фонду складає акт про відмову від путівки за підписами особи, яка склала акт, та начальника відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду. До акта додаються повідомлення про необхідність звернення за отриманням путівки та повідомлення про його вручення потерпілому».
32. Процедура звернення за виплатою соціального забезпечення через установи уповноважених банків потребує поліпшення, оскільки законодавчі акти неоднаково регулюють питання можливості звернення представником одержувача за його виплатою. З цією метою запропоновано законодавчо закріпити положення такого змісту: «Заяви про виплату пенсій та грошової допомоги через установи уповноважених банків подаються одержувачами (їхніми представниками у випадках, передбачених законодавством) до органів Пенсійного фонду України або органів соціального захисту населення за місцем проживання одержувачів пенсій, допомог за наведеною формою».
33. Запропоновано доповнити частину першу статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» другим реченням такого змісту: «Під час перебування в інших державах виплата пенсії пенсіонерам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, здійснюється незалежно від наявності міжнародного договору України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. У разі його наявності виплата пенсії за кордон здійснюється у порядку, визначеному таким договором. Якщо необхідний міжнародний договір відсутній, призначене пенсійне забезпечення виплачується за кордон за процедурою, визначеною законодавством України».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М.И. Теория государства и права : учебник [для высших учебн. заведений] / М.И. Абдулаев. – Изд. 2-е, доп. – М.: Финансовый контроль, 2004. – 410 с. (Серия «Учебники для вузов»).
2. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України / [автор-упорядник В.П. Тимощук]. - К.: Факт, 2003. – 496 с.
3. Адміністративне судочинство України: підручник / [О.М. Пасенюк, О.Н. Панченко, В.Б. Авер’янов та ін.]; за заг. ред. О.М. Пасенюка. - К.: Юрінком Інтер, 2009 . – 672 с.
4. Азарова Е.Г. Личность и социальное обеспечение в СССР / Е.Г. Азарова, А.Е. Козлов. – Москва: Наука, 1983. – 190 с.
5. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н.Г. Александров. – М.: Юрид. лит., 1955. – 163 с.
6. Александров Н.Г. Юридическая норма и правоотношение / Н.Г. Александров. – М.: Московский юрид. ин-т, 1947. – 27 с.
7. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2 т. / С.С. Алексеев. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. ІІ. – 360 [2] с.
8. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР / В.С. Андреев. – [2-е изд., дополн. и переработ]. - М.: Юрид. лит., 1987. – 352 с.
9. Андріїв В.М. Особливості підтвердження стажу за показаннями свідків / В.М. Андріїв // Соціальний захист. – 1997. – № 1. – С. 59-61.
10. Астрахан Е.А. Некоторые вопросы пенсионного правоотношения по советскому трудовому праву / Е.А. Астрахан // Ученые записки. – М.: ВЮЗИ, 1962. – Вып. 14 – С. 153-182.
11. Бандурка О.М. Адміністративний процес: підручник для вищих навч. закл.: рос. мовою / О.М. Бандурка, М.М. Тищенко. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336 с.
12. Баринов О.В. Юридические факты в советском трудовом праве : автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудовое право; право социального обеспечения» / О.В. Баринов. – Ленинград, 1980. – 21с.
13. Барциц И.Н. Приоритетные направления совершенствования административных процедур / И.Н. Барциц // Государство и право. – 2008. – № 3. – С. 5-11.
14. Батыгин К.С. Развитие основных форм социального обеспечения в свете новой Конституции СССР / К.С. Батыгин // Советское государство и право. – 1979. – № 3. – С. 19-25.
15. Благодир А.Л. Правовое регулирование социального обслуживания граждан: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудовое право; право социального обеспечения» / А.Л. Благодир. – Москва, 2002. – 22 с.
16. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: навч. посіб. / М.Д. Бойко. – вид. 4-те, доповн. та переробл. – К.: Атака, 2006. – 400 с.
17. Болотіна Н.Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять / Н.Б. Болотіна // Право України. – 2000. – № 4. – С. 35-39.
18. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту України: навч. посіб. / Н.Б. Болотіна. – К.: Знання, 2005. – 615 с. (Вища освіта ХХІ століття).
19. Болотіна Н. Предмет права соціального забезпечення / Н. Болотіна // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – Вип. 36. – С. 393-399.
20. Большой юридический словарь / [под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских] . – М., 1998. – VI. – 790 с. (Библиотека словарей «ИНФРА-М»).
21. Бочаров Д.О. Правозастосовча діяльність: поняття, функції та форми: Проблемні лекції / Д.О. Бочаров. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2006. – 73 с.
22. Братусь С.Н. О соотношении гражданской правоспособности и субъективных гражданских прав / С.Н. Братусь // Советское государство и право. – 1949. – № 8. – с. 30-37.
23. Бурак В.Я. Правовідносини, які виникають при вирішенні трудових спорів / В.Я. Бурак // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІ регіонал. наук.-практ. конф., 3-4 лют., 2005 р. – Львів, 2005. – С. 247-249.
24. Буянова М.О. Социальное обслуживание граждан России в условиях рыночной экономики (Теоретико-правовой аспект) : дисс. … доктора юрид. наук : спец. 12.00.05 / Буянова Марина Олеговна. – Москва, 2003. – 325 с.
25. Введение в философию : в 2-х томах / [И.Т. Фролов, Э.А. Араб-Оглы, Г.С. Арефьева и др.]. – Москва, 1989. – Т. 2. – 639 с.
26. Великий тлумачний словник української мови / [упорядник Т.В. Ковальова ]. – Харків: Фоліо, 2005. – 767 с.
27. Венедіктов В.С. Трудове право України [Електронний ресурс] : підручники, навчальні посібники / В.С. Венедіктов. – К.: Істина, 2008. – 384 с. – Режим доступу : http://zaochka.net/catalog_p_6_p_4.html.
28. Венедіктов С.В. Щодо передумов виникнення трудових правовідносин [Електронний ресурс] / С.В. Венедіктов // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 137-144. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10vcvvtp.pdf.
29. Глинська С.О. Про відносини працевлаштування та їх місце у структурі трудового права / С.О. Глинська // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – Симферополь, 2009. – Т. 22 (61), № 2. – С. 328-333.
30. Гнатюк М.Д. Правозастосування та його місце в процесі реалізації права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / М.Д. Гнатюк. – Київ, 2007. – 21 с.
31. Говорухина Е.Ю. Применение норм права социального обеспечения: вопросы теории и практики: дисс. … кандидата юрид. наук: 12.00.05 / Говорухина Елена Юрьевна. – Екатеринбург, 2006. – 257 с.
32. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
33. Гревцов Ю. И. Правовые отношения и осуществление права / Ю. И. Гревцов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. – 127 с.
34. Грудзев В.В. Спорные вопросы соотношения правоспособности и субъективного права / В.В. Грудзев // Государство и право. – 2008. – № 1. – С. 52-59.
35. Гущин И.В. Советское право социального обеспечения: вопросы теории / И.В. Гущин; науч. ред. В.С. Андреев. – Мн.: Наука и техника, 1982. – 176 с.
36. Ершов В.А. Право социального обеспечения: учебное пособие / В.А. Ершов, И.А. Толмачев. – М.: ГроссМедиа, 2009. – 312 с.
37. Завальний А. Юридичні факти: історичні та сучасні аспекти розуміння / А. Завальний // Право України. – 2006. – № 1. – С. 113-116.
38. Загальна декларація прав людини : міжнародний документ Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
39. Загальна теорія держави і права: підручн. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / [М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.]; за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2009. – 584 с.
40. Загальна теорія держави і права : [підручник] / [М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.]; за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 428 с.
41. Загнітко А.П. Сучасний тлумачний словник української мови / А.П. Загнітко, І.А. Щукіна. – Донецьк: ВКФ «БАО», 2012. – 960 с.
42. Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению / А.Д. Зайкин; под ред. проф. Н.Г. Александрова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. – 191 с.
43. Занфірова Т.А. Правове регулювання трудових відносин за участю роботодавця – фізичної особи [Електронний ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Т.А. Занфірова. – Харків, 2004. – 21 с. – Режим доступу: http://avtoreferat.net/content/view/2956/45/.
44. Захаров М.Л. Право социального обеспечения России: учебник / М.Л. Захаров, Э.Г. Тучкова. – М.: Изд-во БЕК, 2001. – 576 с.
45. Захаров М. Л. Право социального обеспечения России: учебник / М.Л. Захаров, Э. Г. Тучкова. – 2-е изд., испр. и перераб. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – 560 с.
46. Зеленина А.Ю. Правовое регулирование процедур в праве социального обеспечения / А.Ю. Зеленина // Вестник Томского государственного университета. – Томск, 2012. – Вып. 357. – С. 126-129.
47. Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР / Р.И. Иванова – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. – 175 с.
48. Иванова Р.И. Предмет и метод советского права социального обеспечения / Р.И. Иванова, В.А. Тарасова. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. – 168 с.
49. Иосифиди Д.Г. Право социального обеспечения Российской Федерации: учебник для вузов. / Д.И. Иосифиди; под ред. проф. А.И. Бобылева. – М.: Право и государство, 2003. – 479 с.
50. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве / В.Б. Исаков. – М.: Юрид. лит., 1984. – 144 с.
51. Інструкція про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв’язку : наказ Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2009 р. № 464/156; постанова Правління Пенсійного фонду України від 28 квітня 2009 р. № 14-1 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 51. – Ст. 1773.
52. Інструкція про встановлення груп інвалідності : наказ Міністерства охорони здоров’я України від 05 вересня 2011 р. № 561 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 91. – Ст. 3319.
53. Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян : наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 р. № 455 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 49. – Ст. 2216.
54. Інструкція про порядок видачі посвідчень учасників бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» і листів талонів на право одержання ветераном війни і особою, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України» : наказ Адміністрації державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України від 19 серпня 2013 р. № 444 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 81. – Ст. 3012.
55. Інструкція про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни – учасник бойових дій» і листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Службі зовнішньої розвідки України» : наказ Служби зовнішньої розвідки України від 17 травня 2013 р. № 112 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 52. – Ст. 1893.
56. Інструкція про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни – учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Збройних Силах України» : наказ Міністра оборони України від 08 квітня 2009 р. № 158 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 37. – Ст. 1268.
57. Інструкція про порядок переказування пенсій громадянам, які виїхали за кордон, та виплати пенсій пенсіонерам іноземних держав, які проживають в Україні : постанова Правління Пенсійного фонду України від 23 квітня 1999 р. № 4-5 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 27. – Ст. 191.
58. Кечекьян С.Ф. Нормы права и правоотношения / С.Ф. Кечекьян // Советское государство и право. – 1955. – № 2. – С. 23-32.
59. Кикоть Г.В. Юридичні факти в системі правовідносин [Електронний ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Г.В. Кикоть. – Київ, 2006. – 19 с. – Режим доступу : http://avtoreferat.net/content/view/2021/45/.
60. Клемпарський М.М. Правове регулювання пенсійного забезпечення працівників органів внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / М.М. Клемпарський. – Харків, 2004. – 19 с.
61. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VIII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
62. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
63. Козлов Ю.М. Административные правоотношения / Ю.М. Козлов. – М.: Юрид. лит., 1976. – 184 с.
64. Колпаков В.К. Адміністративне право України: підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – Київ: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
65. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
66. Кравцов Д.М. Правове регулювання відносин по розслідуванню та обліку нещасних випадків на виробництві [Електронний ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Д.М. Кравцов. – Харків, 2003. – 18 с. – Режим доступу : http://avtoreferat.net/content/view/4159/45/.
67. Кравчук Т.В. Пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Т.В. Кравчук. – Одеса, 2008. – 20 с.
68. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве / О.А. Красавчиков. – Москва : Гос. изд-во юрид. лит., 1958. – 183 с.
69. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
70. Кузьмина Т.Н. Советское право социального обеспечения / Т.Н. Кузьмина; под ред. В.Н. Демьяненко. – Саратов: Изд-во Саратовсокого ун-та, 1982. – 128 с.
71. Кульчицька О.І. Суб’єкти права соціального забезпечення України : дис. … кандидата юрид. наук : спец. 12.00.05 / Кульчицька Олена Іванівна. – Львів, 2007. – 188 с.
72. Лавріненко О.В. Право соціального забезпечення України: курс лекцій : у 2 ч. / О.В. Лавріненко. – Донецьк: Вебер (Донецька філія), 2007. – Ч. 1. – 450 с.
73. Лагода О. Адміністративна процедура, її значення та місце в адміністративно-процесуальній діяльності / О. Лагода // Право України. – 2006. – № 4. – С. 16-18.
74. Лукьянова Е.Г. Теория процессуального права / Е.Г. Лукьянова. – М.: НОРМА, 2003. – 240 с.
75. Луць Л.А. Загальна теорія держави і права: навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою) / Л.А. Луць. – К.: Атака, 2007. – 412 с.
76. Лушникова М.В. Курс права социального обеспечения / М.В. Лушникова, А.М. Лушников. – М.: Юстицинформ, 2008. – 600 с.
77. Малько А.В. Теория государства и права: учебник / А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2001. – 304 с.
78. Маматказин И.Р. Процедурные правоотношения, возникающие в России в связи с действием Закона о государственных пенсиях: дисс. … кандидата юрид. наук: 12.00.05 / Маматказин Илья Робертович. – Пермь, 2000. – 162 с.
79. Марченко М.Н. Теория государства и права: учебник / М.Н. Марченко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 640 с.
80. Матузов Н.И. Личность. Пр