Чириченко Юрій Вікторович. Реформування і розвиток майнових відносин власності в сільському господарстві

Короткий опис

Чириченко Юрій Вікторович. Реформування і розвиток майнових відносин власності в сільському господарстві : Дис... канд. екон. наук: 08.07.02 / Дніпропетровський держ. аграрний ун-т. — Д., 2004. — 210арк. — Бібліогр.: арк. 166-183

Чириченко Ю.В. Реформування і розвиток майнових відносин власності в сільському господарстві. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02. Економіка сільського господарства і АПК. Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2005.
Дисертація присвячена поглибленню теоретичних засад, аналізу і вдосконаленню організаційноекономічних форм майнових відносин власності. Досліджені питання конкретизації понять економічного змісту та юридичної форми відносин власності, виділення основних типів, видів і форм в структурі власності, визначення раціональної структури аграрного сектору економіки за формами власності. Запропоновано організаційно-методичні розробки для забезпечення економічних умов реалізації прав власника розпоряджатися та користуватися своїм майном, визначено теоретичні засади поєднання методологій структурно-функціонального аналізу та функціонально-вартісного аналізу у вирішенні в сільському господарстві проблеми раціонального використання майна, запропоновані методологічні основи побудови математичних моделей для оптимізації використання майна у якості матеріального інвестиційного ресурсу.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в поглибленні теоретичних засад, проведенні аналізу і вдосконаленні організаційноекономічних форм майнових відносин власності шляхом розробки і доопрацювання методичних та методологічних основ ефективного в економічному плані використання селянами своїх майнових прав. При цьому були одержані наступні загальні висновки.
1. В теоретичному плані власність є складною системою економічних та правових відносин. Тому, економічний зміст та юридична форма цих майнових відносин потребують вивчення у всій сукупності їх окремих суб’єктно - об’єктних та суб’єктно - суб’єктних, статичних та динамічних, суб’єктивних і об’єктивних аспектів, при вивченні яких доцільно скористатися методом дослідження сходження від конкретного до абстрактного. Для використання вказаного методичного підходу пропонується узагальнене конкретизоване наступне визначення економічних відносин власності:
- відносини між людьми з приводу виробництва і відчуження привласнення його результатів матеріальних благ і послуг, що є суб’єктно - суб’єктними, динамічними та суб’єктивними;
- економічні відносини людей з безпосереднього привласнення матеріальних благ, що є суб’єктно - об’єктними, динамічними та об’єктивними;
- відносини, що відбивають стан привласнення чи належності матеріальних благ певним особам або їх колективам, що є суб’єктно - об’єктними, статичними та суб’єктивними.
Діалектичною стороною такого висновку є відповідність сукупності конкретних проявів економічних відносин власності їх економічному змісту.
2. У зв’язку із певною плутаниною в економічній теорії категорій типи та види власності, доцільно зупинитися на найбільш, на нашу думку, поширеному в науковій літературі наступному визначенні видів власності:
- приватна власність це такий вид відносин власності, що реалізується через індивідуальне привласнення;
- суспільна власність такий вид власності, який реалізується через суспільне привласнення, тобто суб’єктом привласнення є група осіб, колектив, держава чи суспільство в цілому.
Одночасно, потрібно викласти економічний зміст категорії тип власності як характеристику способу поєднання робочої сили і засобів виробництва, та окремо, як характеристику найбільш загальних принципів функціонування власності в конкретні історичні періоди, пов’язану із рівнем розвитку продуктивних сил та структурою державного устрою.
3. Економічна ефективність організаційно-правових форм, заснованих на приватній власності, має вагомі переваги, однак, тільки при наявності різноманітних форм власності людині гарантується можливість роботи на підприємствах, заснованих на такій формі власності, яка найбільшою мірою відповідає його характеру та потребам: від порівняно високого доходу в акціонерному підприємстві, але з більшим ступенем ризику до менш оплачуваної праці, але з більшою соціальною захищеністю в державній установі; від самостійного приватного підприємництва до спільної діяльності в колективних підприємствах.
4. Реформування майнових відносин власності в сільськогосподарській галузі економіки України має наступні тенденції.
1) Організаційно-правовий етап становлення нових економічних відносин власності в сільському господарстві закінчено. Побудовано правові основи для сільськогосподарського виробництва на засадах приватної власності, триває останній етап реформування етап економічної реалізації майнових прав селян.
2) Головною проблемою пореформених майнових відносин власності на мікроекономічному рівні стає неефективне використання отриманого майна його власниками, зокрема майна, що знаходиться у спільній частковій власності та майна, яким користуються на правах оренди.
3) Одним із найбільш дієвих шляхів підвищення прибутковості галузі може стати залучення недостатньо задіяних в процесі сільгоспвиробництва матеріальних ресурсів.
Врахування визначених тенденцій дозволяє зробити висновок, що необхідно, дотримуючись встановленого правового режиму майна суб’єктів господарювання, знаходити нові шляхи використання існуючої правової бази і досвіду реформування з метою захисту майнових інтересів селян, оскільки діючі механізми економічної реалізації їх майнових прав мають суттєві недоліки.
Це повинно відбуватися у контексті пошуку корисних для господарювання шляхів співпраці суб’єктів прав власності та господарського відання на майно реформованих колективних сільськогосподарських підприємств.
5. Пріоритетним напрямком пореформеного розвитку економічних майнових відносин власності повинен стати їх інвестиційний та інноваційний розвиток. Питання створення умов для такого розвитку потребує вирішення в контексті розробки і вдосконалення методичних та методологічних основ ефективного використання недостатньо задіяного в процесі сільськогосподарського виробництва майнового матеріального ресурсу, у тому числі у якості матеріального інвестиційного ресурсу. Причому, саме власник або співвласник матеріального інвестиційного ресурсу селянин повинен розглядатися економічною наукою у якості інвестора.
6. У інвестиційному плані:
- по-перше, необхідна проста та водночас ефективна методика визначення інвестиційної вартості майна селян, що використовується в якості матеріального інвестиційного ресурсу, яка запропонована у дослідженні та побудована на існуючих методологічних основах оцінки майна. Сферою для застосування запропонованої методики, поряд із визначенням доцільності інвестування майнового ресурсу, є корегування на величину інвестиційного потенціалу розмірів внесків до статутного фонду знову створюваних суб’єктів господарської діяльності при включенні до них майнового інвестиційного ресурсу;
- по-друге, розрахунок інвестиційних проектів доцільно проводити із врахуванням необхідності оптимізації використання у сільськогосподарському виробництві матеріальних інвестиційних ресурсів шляхом застосування запропонованої у дослідженні оптимізаційної моделі.
7. У інноваційному плані, в контексті розробки нових і вдосконалення існуючих методів управління матеріальними ресурсами, побудованих на сучасних методологічних підходах, для ефективного використання майна їх власниками необхідно:
- по-перше, ввести новий у вітчизняній і закордонній науці показник функціонального потенціалу матеріального інвестиційного ресурсу, який доцільно застосовувати з метою підвищення ефективності використання селянами їх майна;
- по-друге, розрахунок вищевказаного показника доцільно проводити на основі застосування сучасних міжнародних стандартів функціонального моделювання із використанням методу функціонально-вартісного аналізу.
8. Власникам майнових паїв доцільно скористатися функціонально-вартісним аналізом для визначення функціонального потенціалу належного їм на правах спільної часткової власності майна та шляхом порівняльного аналізу визначити питому вагу функціонального потенціалу свого майна у загальних виробничих циклах сільськогосподарського підприємства. Вказана інформація повинна враховуватися при складанні відповідних договорів оренди майна.
Реалізація вищевказаних пропозицій дозволить значно покращити наповнення реально існуючих в сільськогосподарській галузі майнових відносин власності економічним змістом, захистити майнові права селян, буде сприяти становленню на селі справжнього господаря, що на початку аграрної реформи ставилося за її мету.