ДЕМОГЕОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК ГІРСЬКИХ РАЙОНІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Короткий опис

Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Паньків Наталія Мирославівна

УДК 911.3:314(477.8)

ДЕМОГЕОГРАФІЧНИЙ РОЗВИТОК ГІРСЬКИХ РАЙОНІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

Спеціальність 11.00.02 - економічна і соціальна географія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
географічних наук

Науковий керівник
доктор географічних наук, професор
Заставний Федір Дмитрович

Львів-2002

ЗМІСТ

ВСТУП4

РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА ДЕМОГЕОГРАФІЧНИХ

ДОСЛІДЖЕНЬ.....9

1.1. Методологія досліджень.9

1.2. Методика досліджень.24

РОЗДІЛ 2 ФАКТОРИ ДЕМОГЕОГРАФІЧНОГО РОЗВИТКУ ГІРСЬКИХ

РАЙОНІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ..29

2.1. Природно-географічні фактори..30

2.2. Історико-географічні фактори44

2.3. Соціально-економічні фактори...55

РОЗДІЛ 3 ОЦІНКА ДЕМОГЕОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ ....61

3.1. Динаміка чисельності населення....61

3.2. Зміни кількості населення висотних поясів...86

РОЗДІЛ 4 ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДНОГО ТА МЕХАНІЧНОГО РУХУ

НАСЕЛЕННЯ.101

4.1. Природний рух населення..101

4.2. Механічний рух населення.....134

РОЗДІЛ 5 ДИНАМІКА СТАТЕВО-ВІКОВОЇ СТРУКТУРИ

НАСЕЛЕННЯ..143

РОЗДІЛ 6 ВПЛИВ ДЕМОГЕОГРАФІЧНОГО РОЗВИТКУ НА

ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЕЛЕННЯ .. ...163

6.1. Сучасне розселення.163

6.1.1. Міське розселення...172

6.1.2. Сільське розселення....183

ВИСНОВКИ.....191

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ196

ДОДАТКИ....209

ВСТУП

Актуальність теми. Погіршення демографічної ситуації на сьогодні спостерігається майже в усіх промислово розвинутих країнах світу. За останні десятиріччя демографічні процеси в Україні також відзначаються глибокими змінами, що характеризуються зниженням народжуваності, зростанням смертності та поступовим і тривалим зменшенням природного приросту населення. Погіршення демографічної ситуації зумовлене також перевищенням еміграції над іміграцією населення. Все це призвело в останні роки до депопуляції населення. На цьому негативному демографічному фоні особливо актуальним є вивчення проблем демогеографічного розвитку гірських районів Українських Карпат, які вирізняються помітно кращими показниками народжуваності, позитивними значеннями природного приросту, стаціонарним типом статево-вікової стуктури (в окремих районах прогресивним) населення. Вивчення цього помітно «кращого» регіону дозволить глибше зрозуміти ті зміни, що відбуваються в Україні, розробити систему заходів спрямованих на більш результативне регулювання демографічними процесами в державі. Територія нашого дослідження охоплює двадцять адміністративних районів чотирьох областей (Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької) і займає гірську частину Українських Карпат. Проте і тут спостерігається поступове зниження природного приросту населення, зростання міграційної рухомості, хоч цей процес не має таких від’ємних демографічних наслідків, як в інших регіонах України. Недостатня вивченість просторових особливостей демогеографічних процесів знижує ефективність державної демогеографічної політики. У зв’язку з цим науковий інтерес становить вивчення впливу регіональних особливостей еволюції демографічної структури населення на демографічні процеси у державі. З наукової і практичної точки зору актуальним є дослідження демогеографічного розвитку гірських районів Українських Карпат регіону із традиційно сформованою демоструктурою, визначальними рисами якої є висока народжуваність та природний приріст населення.
У більшості досліджень з питань народонаселення цієї території переважає аналіз або загальних, або окремих питань: демографічної ситуації, міського чи сільського розселення, міграційних переміщень. Проблема демогеографічного розвитку та його впливу на розміщення населення і його розселення в гірських районах Українських Карпат розроблена порівняно слабо. Недостатня вивченість і відсутність комплексного дослідження проблеми при значній її актуальності в межах України та Українських Карпат, визначили вибір цієї теми дослідження.
Специфіка функціонування гірського регіону Українських Карпат вимагає вдосконалення управління його соціально-економічним розвитком. Цей механізм повинен грунтуватися на різноманітних заходах, що враховують територіальне зосередження населення та його зміни за певний період. На раціональне використання природного і соціального потенціалів гірських районів спрямований Закон України "Про статус гірських населених пунктів України" від 15 лютого 1995р., який передбачає соціальний захист жителів гірських населених пунктів.
Особливості демогеографічного розвитку гірських районів Українських Карпат визначили мету, завдання, предмет, об’єкт, методологію та методику, наукову новизну і практичну сутність роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукової проблематики кафедри географії України Львівського національного університету імені Івана Франка.
Мета і задачі дослідження. Основною метою роботи є демогеографічне вивчення гірських районів Українських Карпат. Для досягнення цієї мети у дисертації були поставлені такі завдання:
розробити періодизацію динаміки демографічних процесів населення гірських районів;
проаналізувати закономірності формування й еволюції демографічного розвитку населення гірських районів у 1959 1999 рр.;
розробити просторову типологію і районування динаміки демографічної структури населення;
виявити географічні закономірності та динаміку розміщення населення в умовах гірських територій та вертикальної поясності;
дослідити і проаналізувати вплив демографічних процесів на особливості розселення в гірських районах.
Об’єкт дослідження демогеографічні процеси в гірських районах Українських Карпат.
Предмет дослідження динамічний і територіальний аспект демографічної структури та її вплив на особливості розміщення населення та його розселення в гірських районах.
Основними методами дослідження є: порівняльно-географічний, що дає змогу з’ясувати та виявити територіальні особливості демогеографічного розвитку регіону; типологічних класифікацій території регіону (за людністю, темпами зростання чисельності населення); теоретично-графове моделювання, котре використане для аналізу взаємозв’язку демографічних показників характеру розміщення та їхньої динаміки. Використано також статистичні методи: структурні групування, середні величини для узагальненого аналізу регіональних особливостей населення та інші. З метою оцінки територіальної концентрації населення здійснені математичні обчислення: рівня концентрації населення, середньої відстані між поселеннями та ін. Вперше для гірських районів застосований гіпсометричний метод з визначенням абсолютних висот населених пунктів та обчисленням чисельності населення, що жило на різних висотних рівнях у 1959-1999 рр. Широко використаний картографічний метод для відображення різних аспектів демогеографічного розвитку. Вперше побудована карта розміщення населення регіону дослідження (за дазіметричним методом).

Наукова новизна одержаних результатів:
виявлено закономірності еволюції демографічної структури населення гірських районів Українських Карпат;
досліджено особливості динаміки кількості населення гірських районів у 19591999рр. На основі матеріалів переписів населення 1959, 1970, 1979, 1989рр. та поточної статистичної звітності здійснено аналіз динамічних особливостей демографічної структури населення та враховано його територіальні особливості;
досліджено динаміку чисельності населення гірських районів у межах висотних поясів. У розрізі окремого населеного пункту обчислена кількість населення, що живе в межах висотних поясів, та простежена його динаміка за 40-річний період;
розроблено типологію демографічної структури населення і здійснено її районування. В її основу покладено аналіз показників народжуваності, смертності, природного приросту, шлюбності та розлучуваності, що дало змогу виділити ареали з різною демографічною структурою;
виявлено типи територій з врахуванням характеру динаміки демографічної структури населення, що потребують цілеспрямованої розробки і реалізації програми щодо попередження розвитку демографічної депопуляції;
узагальнено сукупність показнтків, що розкривають сучасні тенденції динаміки демографічної структури населення в гірських районах і їхній вплив на розселення, що важливо враховувати при реалізації державної політики в гірських регіонах;
складена карта розміщення населення гірських районів Українських Карпат, що враховує особливості вертикального розчленування території, на якій виділені ареали різної щільності населення. Для гірських районів Українських Карпат вона розроблена вперше.
Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці типології для аналізу динаміки демографічної структури населення як індикатора характеру та ступеня господарського освоєння гірських територій, а також в оцінці її впливу на господарську, соціальну, культурну ситуацію в Українських Карпатах і їхніх районах. Одержані результати використані для підготовки лекційних та практичних занять із спецкурсу: Демографічні проблеми в Україні", прочитаного на географічному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка в 1999 2001 рр.
Особистий внесок здобувача. Усі висвітлені в дисертації наукові результати одержані автором особисто, без використання співавторських ідей та розробок.
Апробація результатів дисертації. Основні результати наукових досліджень доповідалися й обговорювалися на звітних наукових конференціях у Львівському національному університеті імені Івана Франка (1998, 1999, 2000, 2001 рр.), на міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми природокористування Карпатського регіону" (Коломия, 2000р.), П’ятому з’їзді українського географічного товариства (Луцьк, 2000р.), Міжнародній науковій конференції "Буття ландшафту та буття в ландшафті" (Київ, 2001р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано п’ять праць, з яких чотири у рекомендованих ВАК України виданнях, що відображають зміст дисертації.

Список літератури

ВИСНОВКИ

На основі вивчення демогеографічного розвитку гірських районів Українських Карпат, аналізу природних, історичних, соціально-економічних факторів, беручи до уваги сучасний стан демогеографічної ситуації та державні заходи, спрямовані на створення умов для поліпшення життєдіяльності населення гірських районів, ми дійшли таких висновків:
1. Часові особливості демогеорафічного розвитку гірських районів Українських Карпат - 19591989 рр. та 19891999 рр., виділені нами в хронологічних рамках дослідження, відрізняються динамічними характеристиками демографічної структури населення, що сформувалася в певних часових інтервалах на основі взаємодії демографічної, економічної, суспільної сфер держави. Період 19591989 рр. характеризується рівномірним, позитивним демографічним розвитком: значним збільшенням чисельності населення, рівня народжуваності, незначними міграційними переміщеннями (за винятком маятникової та сезонної міграції), молодою статево-віковою структурою. На цій основі в регіоні сформувався значний внутрішній демографічний потенціал. Він становить резерв людських ресурсів, який зберігається і нині.
2. Перехід до нової стадії демографічного розвитку в Україні у середині 50-х років призвів до зниження показників відтворення населення (насамперед природного приросту) в гірських районах Українських Карпат на початку 90-х років, що зумовило часткове скорочення чисельності населення регіону дослідження, починаючи з середини останнього десятиріччя. Виділено такі етапи в динаміці населення:
І етап (19891993 рр.), під час якого спостерігалося зростання чисельності населення;
ІІ етап (19931995 рр.) так званий кризовий”, оскільки саме тоді відбулося зменшення чисельності населення як в окремих гірських районах (крім гірських районів Закарпатської області), так і регіону загалом. Цей період через значне зменшення чисельності міського населення можна назвати періодом "кризи міських поселень";
ІІІ етап (19951997 рр.) стабілізації чисельності населення, коли чисельність населення регіону зросла лише на 0,1 % (сільське населення збільшилося на 2,5%, міське зменшилося на 6,8 %);
ІV етап (починаючи з 1997 р.) сучасний, це період постійного зменшення чисельності населення, що триває.
3. Для виявлення впливу природних умов і соціальних факторів на динаміку чисельності населення гірських районів Українських Карпат, досліджено висотні пояси з інтервалом 100 м та обчислено кількість населення, яке проживало в цих межах у 1959 - 1999 рр. Здійснені обчислення дали змогу виявити процес "сповзання" населення з гір на рівнинні території, при практично незмінних показниках чисельності населення. Так, якщо в 1959 р. на висоті понад 700 м у регіоні жило 12,3%, то в 1999 р. 10,2 % від всього населення. Така тенденція особливо характерна для гірських районів Закарпатської (зменшення з 3,9 % у 1959 р. до 3,1 % у 1999 р.) та Івано-Франківської (відповідно з 21,1 % у 1959 р. до 17,8 % у 1999 р.) областей.
4. Проведена типологія демографічної структури населення дає змогу виявити відмінності у демографічних процесах на північно-східних та південно-західних макросхилах Українських Карпат, у проходженні процесу "сповзання" населення, статево-віковій структурі населення регіону, основних показниках відтворення та їхнього впливу на особливості розселення. Райони північно-східних схилів займають більшу, ніж райони південно-західних схилів територію, на якій живе на 90 тис. осіб більше, особливо у сільській місцевості (на 59 тис. осіб). Майже удвічі більше тут населених пунктів, проте їхня середня людність значно нижча, ніж у районах південно-західних схилів. Менша виположеність північно-східних схилів, значні абсолютні висоти та крутизна у поєднанні із залісненістю території слугують лімітуючими факторами в процесі заселення й освоєння цих районів.
5. Дослідження основних показників відтворення населення гірських районів Українських Карпат засвідчили збільшення кількості гірських районів з активними процесами зміни демографічної ситуації, що дало змогу виділити такі демогеографічні ареали:
а) депопуляційні, що в основному приурочені до адміністративних районів, які частково охоплюють як гірські території, Передкарпаття та Закарпаття. Загальний показник природного приросту в їхніх межах становить (-0,2) о/оо - (-3,8) о/оо ;
б) близькі до депопуляційних, що охоплюють гірські райони Івано-Франківської області (Рожнятівський, Богородчанський, Надвірнянський), для яких характерні показники природного приросту від 0,1 до 2,1 о/оо ;
в) ареали з додатним показником, які характеризуються і вирізняються позитивним, відносно високим природним приростом (2,65,6 о/оо), що нині в межах України є унікальним фактором (Міжгірський, Хустський, Рахівський, Верховинський, Путильський райони).
6. Враховуючи значну сучасну міграційну рухомість населення регіону виділено три міграційні потоки: внутрішньорегіональний, міжрегіональний і міждержавний. Серед них переважає міжрегіональна міграція (мінус” 2394 особи станом на 1 січня 2000 р.), що становить 48,4 % загального показника сальдо міграції. На внутрішньорегіональну та міждержавну міграції припадає 45,0 та 6,6 % відповідно. Для сільського населення в межах регіону переважаючою є міжрегіональна міграція, для міського внутрішньорегіональна. За рахунок значного міграційного скорочення (мінус” 3,6 о/оо), при незначному позитивному природному прирості (0,2 о/оо) у регіоні дослідження сформувався негативний загальний приріст населення (мінус” 3,4 о/оо). Міграційні показники ще раз засвідчують прив’язаність населення гірських районів до своєї землі.
7. Розподіл населення за статтю і віком є важливою демографічною та економічною характеристикою. За десятирічний період (19891999 рр.) у розподілі населення гірських районів за віковими групами простежуються такі зміни:
- зріс відсоток населення, старшого за працездатний вік, як у загальній структурі населення (20,5% у 1999 р. проти 18,8% у 1989 р.), так і серед міського та сільського населення;
- чисельність осіб у віковій групі, молодшій за працездатний вік, зменшилася (26,2% у 1999 р. проти 27,1% у 1989 р.), особливо серед міського населення, в той час коли для сільського населення вона зросла на 1%;
- дещо зменшилося відсоткове значення працездатних осіб, в основному за рахунок сільських жителів (49,5% у 1999 р. проти 52,2% у 1989 р.).
Зміни у розподілі осіб різних вікових категорій сталися через:
1) зниження темпів природного приросту;
2) інтенсивну міграцію працездатного населення за межі районів;
3) старіння вікової структури населення регіону дослідження.
Внаслідок цих та інших причин статево-вікова структура населення гірських районів змінилася з прогресивної у 1989 р. на стаціонарну.
8. Сучасна демографічна ситуація в регіоні, значний резерв трудового потенціалу в поєднанні з обмеженими капіталовкладеннями в економіку гірських районів загострює проблему зайнятості населення і потребує розробки програм демографічного, економічного, соціального розвитку, спрямованих на інтеграцію його суб’єктів в усі сфери економічного і суспільного життя.
9. Розроблена серія карт і, зокрема, карта розміщення населення дали змогу проаналізувати сучасне розташування людей на території гірських районів Українських Карпат. Вони засвідчили нерівномірність розміщення населення, що виявилася у відмінних (полярних) показниках щільності населення залежно від гіпсометрії, а також його мозаїчність (ареальність). Найбільша щільність населення характерна для міжгірських котловин та річкових долин (300400 осіб/км2).
10. Вивчення та аналіз впливу демографічних показників на розселення населення в гірських районах засвідчило, що міські населені пункти тут виконують роль організаційних центрів сільської місцевості, яка, в свою чергу, виступає як резервна територія поповнення міського населення. Незважаючи на те, що гірські райони Українських Карпат це регіон переважно сільського розселення, процес урбанізації не оминув його. Відбулося зростання кількості міст і селищ міського типу (від 16 міст та 27 селищ міського типу в 1959 р. до 17 міст та 34 селища міського типу в 1999 р.), підвищення питомої ваги міського населення в загальній чисельності населення регіону (з 17,7 до 27,9 %), впровадження міського способу життя, утворення нових форм розміщення міського та сільського населення у вигляді локальних взаємозв’язаних вузлів на чолі з містами й селищами міського типу. Серед усіх міських поселень у регіоні переважають поселення з чисельністю 510 тис. осіб (24 населені пункти) на відміну від 1959 р., коли чисельно домінували міські поселення людністю 25 тис. осіб (21 населений пункт).
11. Сільське розселення є складовою системи розселення гірських районів. Станом на 1 січня 2000 р. на території регіону налічувалося 918 сільських поселень з чисельністю населення 1093,8 тис. осіб. За 40-річний період окреслилася тенденція до збільшення кількості сільських поселень (на 21 поселення), хоча чисельність сільського населення в них зросла на невелику кількість. За функціональними особливостями більшість з них належить до сільськогосподарського типу (дисперсного та рівномірного підтипів розселення). З початком сучасної економічної реформи великі сподівання стосовно відродження села покладаються на розвиток приватних господарств при фінансовій підтримці держави.
12. Реструктуризація територіальної організації господарства гірських районів Українських Карпат та "оздоровлення" демографічної ситуації неможливі без державного втручання, що пов’язане з функціонуванням міжнародного договору "Міжрегіональні асоціації Карпатський Єврорегіон" (1993 р.) та Закону України "Про статус гірських населених пунктів".

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Шаблій О.І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. 744 с.
2. Дудник І.М., Панасенко Т.В. Низова демографічна система. Полтава, 1996. 200 с.
3. Фёдоров Г.М. Геодемографическая обстановка: географические и методологические основы. Л.: Наука, 1984. 112 с.
4. Фёдоров Г.М. Геодемографическая типология. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1985. 150 с.
5. Фоменко В.Г. Геодемографічна ситуація і системи розселення Придністровського регіону Республіки Молдова: Автореф. дис... к-та географ. наук: 11.00.02 / Одеський дер. університет. Одеса, 2000. 21 с.
6. Баранський Н.Н. Становление советской экономической географии. М.: Мысль, 1980. 350 с.
7. Ковалёв С.А., Ковальская Н.Я. География населения СССР. М.: МГУ, 1980. 287 с.
8. Покшишевский В.В. Население и география: Теоретические очерки. М.: Мысль, 1978. 315 с.
9. Саушкин Ю.Г. История и методология географической науки. М.: МГУ, 1976. 250 с.
10. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем и будущем. М.: Просвещение, 1980. 269 с.
11. Хомра А.У. Воспроизводство населения: Теритоиально-организационный аспект. К.: Наукова думка, 1990. 176 с.
12. Хомра А.У. Миграция населения: Вопросы теории, методики, исследования. К.: Наукова думка, 1979. 169 с.
13. Пресса Р. Народонаселение и его изучение: Демографический анализ. М.: Мысль, 1966. 250 с.
14. Ягельский А. География населения. Пер. с польск. М.: Прогресс, 1980. 384 с.
15. Мересте У.И., Ныммик С.Я. Современная география: Вопросы теории. М.: Мысль, 1984. 296 с.
16. Вишневский А.Г. Демографическая революция. М.: Статистика, 1976. 236 с.
17. Hauser Ph., Duncan O. The study of Population. Chicago, 1969. 150 p.
18. Сови А. Общая теория населения. М.: Мысль , 1977. Т. 1-2. -376 с.
19. Ковальская Н.Я. Методика экономико-географических исследований. М.: МГУ, 1969. 234 с.
20. Урланис Б.Ц. Народонаселение: исследования, публицистика: Зб. стат. М.: Статистика, 1976. 359 с.
21. Валентей Д.И., Кваша А.Я. Основы демографий. М.: Мысль, 1989. 286 с.
22. Боярский А.Я. Курс демографии. М.: Финансы и статистика, 1985. 389 с.
23. Хаггет П. Пространственный анализ в экономической географии: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1968. 320 с.
24. Изард У. Методы регионального анализа: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1966. 280 с.
25. Тимчук Н.Ф. Город и район: регулирование комплексного развития. М.: Экономика, 1980. 160 с.
26. Териториальная организация жизнедеятельности населения / Н.И. Фащевский, Т.М. Палий, М.П. Нимченко, А.Г. Старостенко. К.: Наукова думка, 1992. 133 с.
27. Стешенко В.С. Демографическое развитие Украинской ССР (1959 1970 гг.). К.: Наукова думка, 1977. 210 с.
28. Стешенко В.С. Изучение воспроизводства народонаселения: Теоретические проблемы. К.: Наукова думка, 1981. 185 с.
29. Прибиткова І.М. Основи демографії. К.: Артек, 1997. 256 с.
30. Доценко А.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи. К.: Наукова думка, 1994. 188 с.
31. Питюренко Е.И. Основные положения концепции расселения и развития городов УССР на перспективу. К.: Наукова думка, 1984. 187 с.
32. Старостенко Г.Г., Руденко Л.Г., Хомра О.У. Відтворення населення прикордонних районів України: територіальний аспект // Український географічний журнал. 1996. №4. С. 12 21.
33. Руденко Л.Г. Картографическое обоснование териториального планирования. К.: Наукова думка, 1984. 168 с.
34. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. К.: Наукова думка, 1996. 268 с.
35. Максановский В.П. Географическая культура. М.: ВЛАДОС, 1998. 416 с.
36. Паробецький М.М., Манів З.О. Основні проблеми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону // Вісник Львівського університету. Серія географічна. Вип. 8. Львів, - 1992. С. 71 79.
37. Бальтазар Гакет і Україна: статті і матеріали. Львів: Львівська наукова бібліотека імені В.Стефаника НАН України, 1997. 128 с.
38. Stöger Michael: Stosunki ludnosci w galicji (z. dz. Oesterr Archiv” pazez... w tlumaczeniu, jego, dodatkami pomnozone) Rozmaitości. Lwów, 1833, nz 45 47.
39. Rehman A. Ziemie dawnej Polski, Lwów, 1895, I II.
40. Копчак В.П., Копчак С.И. Население Закарпатья за 100 лет: Статистико-демографическое исследование. Львов: Выща школа, 1977. 188 с.
41. Кубійович В. Наукові праці / За ред. О.І. Шаблія. Париж Львів: (Т.1), 1996. 441 с.
42. Кубійович В. Географія і людність українських земель. Львів, 1935. 84 с.
43. Кубійович В. Людність Карпатської України // Карпатська Україна: географія історія культура. Львів, 1939. C. 37 49.
44. Біланюк П. Розміщення населення Закарпаття після височин // Науковий збірник географічної секції при українській студентській громаді в Кракові. Краків, 1930. С. 44 54.
45. Кулицький А. Зимаркові оселі на галицькій Гуцульщині // Науковий збірник географічної секції при українській студентській громаді в Кракові. Краків, 1930. С. 89 114.
46. Копчак С.І. Населення Українського Прикарпаття. Львів: Вища школа, 1974. 169 с.
47. Копчак В.П., Копчак С.І. Про особливості відтворення населення Українських Карпат // Тези міжнарод. конф. Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ ст.” Чернівці Київ. 1996. С. 247 250.
48. Садова У.Я., Євдокименко В.К. Проблеми відтворення населення Українських Карпат і міжнародний моніторинг факторів деморозвитку регіону // Тези міжнарод. конф. Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ ст.” Чернівці Київ. 1996. С. 181 184.
49. Соціальна інфраструктура Карпатського регіону: пошуки перспектив розвитку / За ред. Євдокименка В.К., Садової І.Я., Шевчук Л.Т. Чернівці: Прут, 1995. 78 с.
50. Джаман В.О., Калмуцька Є.І. Міграційні процеси та їхній вплив на демографчну ситуацію в Чернівецькій області // Тези міжнарод. конф. Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ ст.” Чернівці Київ. 1996. С. 137 139.
51. Понятійно-термінологічний словник із курсів Географія населення з основами етнографії”, Демографія” та Геоурбаністика” / Скл. Г.М.Анісімова, М.Р. Влах. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 1996. 70 с.
52. Анисимова Г.Н. Системы расселения Советских Карпат // Труды междунар. конф. Проблемы горного хозяйства и расселения”. М.: ИГАН СССР. 1998. С. 38 41.
53. Анісімова Г.М. Розвиток теритоіальних систем розселення в Західному регіоні України // Тези доп. наук.-практ. конф. Актуальні екологічні і соціальні проблеми Західної України”. Львів: Вид-во Львівського державного університету. 1992. С. 114 116.
54. Анісімова Г.М., Мороз О.В. Особливості динаміки і реконструкції міського і сільського розселення Закарпатської області // Вісник Львівського університетуту. Серія географічна. Вип. 10. Львів, 1976. С. 80 84.
55. Білокінь І.В. Демовідтворення та проблеми зайнятості населення в Карпатському регіоні // Тези міжнарод. конф. Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ ст.” Чернівці Київ. 1996. С. 139 142.
56. Паробецький М.М. Вопросы соотношения териториальной организации и расселения // Труды междунар. конф. Проблемы современной экономической и социальной географии”. М.: МГУ. 1981. С. 52 54.
57. Паробецький М.М. Маятникова міграція населення в межах Львівського Прикарпаття // Тези доп. на ІІ з’їзді Укр. геогр. товариства. К. 1970. С. 40 44.
58. Паробецький М.М. Шляхи раціонального використання трудових ресурсів та формування населених пунктів Прикарпаття // Вісник Львівського університету. Серія географ. Вип. 3. Львів, 1965. С. 30 35.
59. Паробецький М.М. Питання урбанізації західних областей УРСР // Вісник Львівського університету. Серія географ. Вип. 10. Львів, 1976. С. 66 70.
60. Романюк М.Д. Міграції населення України за умов перехідної економіки. Львів: Світ, 1999. 168 с.
61. Заставецька О.В., Заставецький Б.І., Ткач Д.В. Географія населення України. Навчальний посібник. Тернопіль, 2001. 147 с.
62. Концепція соціально-економічного розвитку Карпатського регіону / За ред. В.С. Кравціва. Львів: Друк. ПТУ № 58, 1994. 60 с.
63. Лаврук М.М. Гуцули Українських Карпат: Автореф. дис. ... канд. географ. наук: 11.00.02 / Львівськ. держ. ун-тет імені Івана Франка. Львів, 1997. 23 с.
64. Украинские Карпаты: В. 4 т. / АН УССР. Ин-т обществ. наук. К., 1989. Т. 3: Экономика. 273 с.
65. Семенов П.П. Населенность Европейской России в зависимости от причин, обусловливающих распределение населения империи // Записи Русского геогр. общества. М.: Спб., 1971. С. 87- 93.
66. Паньків Н.М. Динаміка кількості населення Закарпаття за висотними поясами // Вісник Львівського університету. Серія географічна. Випуск 28. 2001. С. 164-167.
67. Паньків Н.М. Історія заселення та господарського освоєння гірських районів Львівщини // Історія української географії. Тернопіль: 2000. С. 85 87.
68. Социально-экономическая география: понятийно-терминологический словарь / Сост. Э.Б. Алаев. М.: Мысль, 1983. 290 с.
69. Природа Українських Карпат / за ред. К.Геренчука. Львів: вид-во Львівського університету, 1968. 261 с.
70. Украинские Карпаты. В 4 т. / АН УССР. Ин-т обществ. наук. К., 1989. Т. 1: Природа. 183 с.
71. Кубійович В. Географія українських і суміжних земель. Львів, 1943. 540 с.
72. Історія міст і сіл УРСР. У 26 т. / АН УРСР. Ін-т історії. К., 1971. Закарпатська область. 790 с.
73. История городов и сел УССР. В 26 т. / АН УССР. Ин-т истории. К., 1978. Львовская область. 795 с.
74. Етногенез та етнічна істоорія населення Українських Карпат. У 4 т. / НАН України. Ін-т народознавства. Львів, 1999. Т. 1: Археологія та антропологія. 599 с.
75. Гошко Ю.Г. Населення Українських Карпат XV XVIII ст. К.: Наукова думка, 1976. 120 с.
76. Мельничук Я.К. К вопросу о так называемой волошской колонизации и волошском праве в Карпатах в XVІ XVII вв. // Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы. Кишинев, 1966. С. 113 114.
77. Історія міст і сіл УРСР. У 26 т. / АН УРСР. Ин-т історії. К., 1971. Івано-Франківська область. 810 с.
78. Сілецький Р. Сільське поселення та садиба в Українських Карпатах ХІХ поч. ХХ ст. К.: Наукова думка, 1994. 136 с.
79. Сіреджук П.С. Народонаселення Північного Прикарпаття третьої чверті XVIII ст.: Зб. наук. пр. К.: Наукова думка, 1988. 120 с.
80. Инкин В.Ф. Дворище и сельская община в селах волошского права Галицкого подгорья XVІ XVII вв. / Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы. Таллин, 1971. С. 67 69.
81. Народне господарство УРСР в 1970 році: Статист. щорічн. К.: Статистика, 1971. 565 с.
82. Народне господарство УРСР в 1980 році: Статист. щорічн. К.: Техніка, 1981. 463 с.
83. Народне господарство УРСР в 1990 році: Статист. щорічн. К.: Техніка, 1990. 496 с.
84. Народне господарство України в 1991 році: Статист. щорічн. К.: Техніка, 1992. 468 с.
85. Народне господарство України в 1993 році: Статист. щорічн. К.: Техніка, 1994. 494 с.
86. Статистичний щорічник України за 1995 рік. К.: Українська енциклопедія, 1996. 624 с.
87. Статистичний щорічник України за 1997 рік. К.: Техніка, 1998. 576 с.
88. Статистичний щорічник України за 1998 рік. К.: Техніка, 1999. 576 с.
89. Статистичний щорічник України за 1996 рік. К.: Українська енциклопедія, 1997. 618 с.
90. Статистичний щорічник України за 1994 рік. К.: Техніка, 1995. 519 с.
91. Народне господарство України у 1992 р.: Статич. щоріч. К.: Техніка, 1993. 464 с.
92. Статистичний щорічник України за 1999 рік. К.: Техніка, 2000. 648 с.
93. Статистичний щорічник Закарпаття за 1998 рік. Ужгород: Закарпатське обласне управління статистики, 1999. 321 с.
94. Населення Закарпатської області: Демогр. щоріч.: Ужгород: Закарпатське обласне управління статистики, 1996. 99 с.
95. Населення Закарпатської області: Демогр. щоріч.: Ужгород: Закарпатське обласне управління статистики, 1990. 86 с.
96. Адміністративно-територіальний поділ та населення Закарпатської області. Ужгород: Закарпатське обласне управління статистики, 1999. 77 с.
97. Івано-Франківська область. Адміністративно-теріторіальний поділ. Івано-Франківськ: НВП. Картографія; 1997. 148 с.
98. Динаміка природного руху населення в Івано-Франківській області за 1990-1998 роки: Статистч. довід. Івано-Франківськ: Івано-Франківське управління статистики, 1999. 104 с.
99. Населення Івано-Франківської області на 1 січня 1999 року: Статистич. бюлетень. Івано-Франківськ: Івано-Франківське статистичне управління, 1999. 39 с.
100. Природний рух населення Івано-Франківської області за 1999 рік: Статистич. бюлетень. Івано-Франківськ: Івано-Франківське обласне управління статистики, 2000. 42 с.
101. Вікова структура населення Івано-Франківської області на 1 січня 2000 року : Статистич. бюлетень. Івано-Франківськ: Івано-Франківське обласне управління статистики, 2000. 56 с.
102. Чисельність населення Львівської області на 1 січня 1999 року. Львів: Львівське обласне управління статистики, 1999. 41 с.
103. Склад населення Львівської області за статтю та віком на 1 січня 1999 року. Львів: Львівське обласне управління статистики, 1999. 41 с.
104. Чисельність населення Львівської області на 1 січня 2000 року. Львів: Львівське обласне управління статистики, 2000. 51 с.
105. Чернівецька область, 1999: Демограф. довідн. Чернівці: Чернівецьке обласне управління статистики, 2000. 48 с.
106. Населення Чернівецької області станом на 1.01.1998 р. Чернівці: Чернівецьке обласне управління статистики, 1999. 53 с.
107. Население Закарпатской области. По данным переписи 1979 года: Статист. зборн. Ужгород: статистическое управление Закарпатской области, 1980. 112 с.
108. Населення Закарпатської області. За даними всесоюзного перепису 1989 року: Статист. збірн. Ужгород: статистичне управління Закарпатської області, 1990. 179 с.
109. Состав областей УССР по полу в 1939, 1959 и 1970 гг. Львов: Львовское статистическое управление, 1971 г 140 с.
110. Динаміка основних показників відтворення населення Чернівецької області (по районах) за 1989 1996 рр. Чернівці: статистичне управління Ченівецької області, 1997. 58 с.
111. Население Черновицкой области. По данным переписи 1979 года: Статист. сборн. Черновцы: статистическое управление Черновицкой области, 1980. 101 с.
112. Населення Чернівецької області. За даними всесоюзного перепису 1989 року: Статист. збірн. Чернівці: статистичне управління Чернівецької області, 1990. 112 с.
113. Население Черновицкой области. По данным переписи 1970 года: Статист. зборн. Черновцы: статистическое управление Черновицкой области, 1971. 87 с.
114. Державна статистична звітність: звіти про питому вагу різних груп населення в загальній чисельності відповідного розрізу (в %). Форма РН-5 (на 1.01.2000 року по Вижницькому та Путильському районах). Чернівці: облстатуправління, 2000 р.
115. Державна статистична звітність: звіти про загальні підсумки природного руху населення. Чернівецька область. Форма А-1 (на 1.01.1999 року по Вижницькому та Путильському районах). Чернівці: облстатуправління, 1999 р.
116. Численность наличного и постоянного населения по каждому населенному пункту Черновицкой области. Всесоюзная перепись населения 1970 г. Форма 5-С. Черновцы: областное статистическое управление, 1971. 50 с.
117. Статистическое управление Черновицкой области: Государственный архив Черновицкой области. Форма Р-19. Ст. 5, 5/1, 14, 14/1. Спр. 9, 10, 11, 13, 115, 120.