ДЕТІНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ (КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ТА КРИМІНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ)

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ І. СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ 13
1.1. Характеристика та аналіз механізму розвитку тіньового сектора економіки України 13
1.2. Кримінологічна характеристика структури тіньового сектора економіки України 34
Висновки до розділу 1 59

РОЗДІЛ 2. ДЕТЕРМІНАНТИ ІСНУВАННЯ ТІНЬОВОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ 62
2.1 Соціально-економічні чинники, що детермінують існування тіньового сектора економіки України 62
2.2. Недоліки нормативно-правового регулювання відносин в економічній сфері України 74
2.3. Корупція як один з основних чинників функціонування тіньової економіки в Україні 87
Висновки до розділу 2 106

РОЗДІЛ 3. ДЕТІНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ: ОСНОВНІ НАПРЯМИ ТА ЗАХОДИ 110
3.1. Кримінально-правове забезпечення детінізації економіки України 110
3.2. Загально-соціальні та спеціально-кримінологічні заходи детінізації економіки України 126
Висновки до розділу 3 177

ВИСНОВКИ 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТКИ 216

ВСТУП

Актуальність теми. Перехід від адміністративно-командної системи до ринкових методів управління соціально-економічними процесами в Україні супроводжується низкою негативних явищ, серед яких не останнє місце посідає збільшення питомої ваги суспільно-небезпечних діянь у сфері економіки. Насамперед до них необхідно віднести такі діяння, як: фіктивне підприємництво; легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; порушення законодавства про бюджетну систему України; ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів; порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів; незаконна приватизація державного, комунального майна тощо. Так у 2001 р. було зареєстровано злочинів у сфері економіки – 41779, у 2002 – 42387; 2003 – 43203; 2004 – 44171 злочин економічної спрямованості, а у 2005 р. їх вже було виявлено 45107, серед яких 17535 – проти власності, 17922 – у сфері службової діяльності, 8974 – у сфері господарської діяльності тощо [266, с. 1-10].
Становлення демократичного суспільства і правової держави – процес тривалий та складний, що спричинив появу певної структури та інфраструктури тіньового сектора економіки України (далі – ТСЕУ), обсяг якого з роками перейшов всі припустимі межі. Якщо в 1995 р. частина ТСЕУ за експертними оцінками в сумарному обсязі валового внутрішнього продукту (далі – ВВП) України становила 35,0%-38,0%, в 1997 р. – 40,0%-45,0%, то за період з 1999 р. по 2005 р. частина ТСЕУ фактично зрівнялася з офіційною і становила 50,0%-55,0%, а за експертними оцінками – від 40,0% до 80,0% [143, с. 97].
Якщо злочини проти життя, здоров’я, волі та гідності громадян, а також проти приватної власності у більшості випадків виявляються, і по них порушуються кримінальні справи за фактом їх вчинення (хоча злочинець у більшості випадків невідомий і його потрібно виявити), то в економічній сфері все навпаки: злочин треба виявити, тому що він прихований, а злочинці, як правило, не приховуються, а залишаються на своїх робочих місцях продовжуючи протиправну діяльність.
Органи державної влади, суспільство в цілому вбачають серйозну загрозу у ТСЕУ. Для зниження його рівня прийнято чимало законодавчих та інших нормативних актів. Проведено значну реорганізацію правоохоронних органів, в результаті якої створено Державну податкову адміністрацію, департаменти по боротьбі з організованою і економічною злочинністю в системі МВС і СБУ України, Урядову робочу групу з питань відстеження процесів тінізації економіки та розроблення пропозицій і рекомендацій щодо припинення її зростання. Здійснено також низку організаційних заходів у митній службі, судовій системі і прокуратурі з метою підвищення ефективності функціонування цих структур. Тривають адміністративна та судова реформи.
І все ж досягнуті результати не можна визнати достатніми, оскільки біль-шість організаційно-правових заходів спрямовано на подолання наслідків, а не причин існування і розвитку ТСЕУ, які на сьогодні недостатньо вивчені.
Кримінально-правові та кримінологічні аспекти вчинення злочинів у сфері економіки висвітлювались у роботах провідних вітчизняних вчених-юристів та науковців країн СНД: Ю.В. Александрова, П.П. Андрушка, О.М. Бандурки, Ю.В. Бауліна, А.І. Берлача, І.Г. Богатирьова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, Н.О. Гуторової, І.М. Даньшина, Н.П. Дригваля, О.О. Дудорова, О.М. Джужі, А.П. Закалюка, О.Г. Кальмана, М.І. Камлика, І.І. Карпеця, Я.Ю. Кондратьєва, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, Н.Ф. Кузнєцової, Г.А. Матусовського, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, Ю.В. Опалинського, В.І. Осадчого, В.М. Поповича, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.П. Тихого, А.М. Трайніна, І.К. Туркевич, В.І. Шакуна, Ю.С. Шемшученка, А.М. Яковлєва, С.С. Яценка та ін.
Теоретичне й науково-практичне значення для розроблення методів оцінки розмірів тіньової економіки мають праці таких відомих вчених-економістів, як С.Н. Баліної, А.В. Базилюка, В.Б. Бородюка, В.А. Дедекаєва, Ю.В. Дмитричева, А.К. Ємця, Ю.А. Козлова, С.О. Коваленка, Т.Б. Майбороди, О.В. Мандибури, О.А. Пасхавера, В.Ф. Пріснякова, І.І. Приходька, О.В. Турчинова та інших.
Віддаючи належне їх досягненням та використовуючи їх у своєму дослі-дженні, автор не тільки певним чином продовжує їх, але й здійснює постановку нових завдань та обґрунтовує шляхи їх розв’язання з метою мінімізації масштабів ТСЕУ та його негативного впливу на соціально-економічну ситуацію в країні загалом. Вищевикладене свідчить про нагальну потребу розробки ефективних комплексних заходів кримінально-правового і кримінологічного забезпечення детінізації економічних відносин в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослі-дження проводилось відповідно до Перспективного плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт на 2005-2010 рр. Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол засідання Вченої ради № 1 від 26 серпня 2005 р.), а також відповідно до Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України 25 грудня 2000 р. № 1376; указів Президента України від 05 березня 2002 р. № 216 «Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002–2004 рр.» та від 09 лютого 2004 р. № 175 «Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції»; Концепції Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 рр., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01 березня 2006 р. № 116-р.
Крім того, тема дисертації відповідає плану науково-дослідних робіт кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2006 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі дослідження рівня, структури, причин тіньового сектора економіки, аналізу чинного законодавства України та практики його застосування розробити пропозиції кримінально-правового та кримінологічного характеру, спрямовані на детінізацію економічних відносин України. Для досягнення цієї мети автор поставив такі завдання:
- сформулювати авторське поняття тіньового сектора економіки з економічної та правової точок зору;
- визначити макро- та мікропоказники тіньового сектора економіки;
- дослідити механізм функціонування тіньового сектора економіки та кримінологічні особливості його структури;
- визначити основні причини злочинів в тіньовому секторі економіки України та фактори, що обумовлюють його існування;
- розробити кримінологічний «портрет» особи, яка вчиняє злочини в тіньовому секторі економіки;
- запропонуватити методику інкорпорації економічних злочинів за групами, які відповідають стадіям обігу промислового капіталу;
- узагальнити практику боротьби правоохоронних органів із злочинами у тіньовому секторі економіки України;
- розробити пропозиції кримінально-правового та кримінологічного характеру, спрямовані на детінізацію економічних відносин в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі детінізації економічної сфери України.
Предметом дослідження є теоретичні та прикладні кримінально-правові і кримінологічні аспекти забезпечення детінізації економічних відносин в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять об’єктивні закони суспільного розвитку, діалектичні категорії та наукові прин-ципи і концептуальні поняття, що розроблені в теорії кримінології, кримінального права, економіки, соціології.
Так, методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) були використані при дослідженні нормативних актів, матеріалів кримінальних справ, аналітичних матеріалів, концепцій авторів з питань, що входять у предмет дослідження; історико-правовий метод застосовувався при проведенні порівняльного аналізу окремих положень КК 1960 р. та 2001 р., при визначенні та аналізі періодів протидії корупції в Україні; за допомогою системно-структурного, формально-логічного методів та методу системного підходу було визначено основні детермінанти тіньового сектора економіки України та проведено аналіз його кримінологічної структури; методи порівняльного аналізу та моделювання були застосовані при дослідженні існуючих недоліків у питаннях кримінально-правового забезпечення детінізації економіки України; статистичні та соціологічні методи були використані при збиранні та дослідженні емпіричного матеріалу.
Емпіричну базу дослідження становлять: дані офіційної статистики щодо злочинів, вчинених у сфері економічної діяльності за період з 1992 р. по 2005 р.; результати аналізу діяльності понад 50 підприємницьких структур м. Львова; дані анкетного опитування 450 респондентів (серед них 200 оперативних працівників МВС, СБУ, податкової міліції, прикордонників та митників, а також 100 керівників комерційних фірм та 150 державних службовців Львівської області) щодо причин та особливостей розвитку тіньового сектора економіки в Україні; результати діяльності органів внутрішніх справ Львівської області по боротьбі зі злочинами у тіньовому секторі економіки; дані анкетного дослідження судової практики, зокрема понад 320 кримінальних справ про злочини, що мали місце у тіньовому секторі економіки.
Нормативну базу дослідження складають Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та Пленуму Верховного суду України, нормативні акти міністерств тощо. При підготовці дисертації вивчені, узагальнені та проаналізовані наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з кримінології, кримінального права, економіки тощо. Різноманітність методів, які використовувались в ході проведення дисертаційного дослідження, дозволили здобувачеві виявити комплекс проблем, пов’язаних з тіньовою економікою в Україні, та запропонувати основні заходи і напрями щодо їх вирішення.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є одним із перших комплексних досліджень системи заходів детінізації економічної сфери України та кримінально-правового і кримінологічного її забезпечення.
У роботі висунуто й обґрунтовано низку теоретичних і прикладних положень та висновків, у яких найбільш повно відображена їх наукова новизна,
зокрема
вперше:
- запропоновано авторське визначення поняття тіньового сектора економіки України з позицій економічного та правового підходів. З економічної точки зору – це сукупність виробничих відносин, що існують в суспільстві та діють поза сферою соціального контролю, чим завдають значних збитків державі. Із правової точки зору – це сукупність виробничих відносин, що вступають у протиріччя із діючим законодавством і характеризуються навмисними незаконними діями осіб, вчиненими з метою приховування свого доходу від держави та її органів;
- сформульовано з урахуванням існуючих визначень у теорії кримінального права та у кримінальному законодавстві України поняття злочину у сфері економіки як суспільно-небезпечного винного діяння (дії або бездіяльності), що вчинене суб’єктом злочину, посягає на економічні відносини та завдає значних матеріальних збитків як фізичній чи юридичній особі, так і державі в цілому;
- обґрунтовано застосування матричного методу з метою виявлення прихованих (латентних) протиправних діянь, які ще не кодифіковані, але вимагають цього, оскільки становлять суспільну небезпеку, а також для виявлення випадків дублювання протиправних діянь КК України та КУпАП;
- запропоновано модель детінізації тіньового сектора економіки на основі інтерпретації фізичного закону сполучених судин. Модель наочно доводить, що детінізація відбувається через послаблення податкового тиску на офіційний сектор економіки з одночасним посиленням контролю тіньового сектора економіки з боку правоохоронних органів;
удосконалено:
- кримінологічну характеристику осіб, які вчиняють злочини у тіньовому секторі економіки. Це здебільшого особи значно старші за віком від осіб, які вчиняють загально-кримінальні злочини (28-45 років), як правило, з позитивними соціальними характеристиками (в цілому позитивно характеризуються за місцем роботи і проживання; займають керівні або ті, що пов’язані з допуском до роботи з матеріальними цінностями, посади; переважно одружені; у більшості випадків з вищою освітою), за характером – цілеспрямовані, врівноважені та вольові, до кримінальної відповідальності більшість з них не притягувалися, за виключенням дисциплінарної чи адміністративної; з характерною корисливою мотивацією злочинної поведінки; майже кожна четверта з таких осіб злочин вчиняє в групі;
- методику інкорпорації економічних злочинів за групами, які відповідають стадіям обігу капіталу в економічній сфері, що має підвищити ефективність та оперативність їх розкриття, розслідування і судового розгляду;
- заходи кримінально-правового та кримінологічного характеру, що спрямовані на зменшення рівня тінізації економіки та забезпечення надходження грошей до державного бюджету, а саме: проведення податкової амністії та законодавче врегулювання проведення обов’язкових кримінологічної та громадської експертиз проектів нормативно-правових актів економічного блоку тощо;
набули подальшого розвитку:
- дослідження механізму розвитку тіньового сектора економіки, функціо-нування якого пов’язане з існуючим дисбалансом між правом та економічними відносинами, визначальними у якому є порушення процесів зміни форм власності та об’єктивного економічного закону відповідності виробничих відносин характеру і структурі продуктивних сил;
- критерії системи кількісних вимірів тіньового сектора економіки та встановлення ступеня суспільної небезпеки діянь, що вчиняються у ньому, на основі визначення його макро- та мікропоказників;
- визначення основних детермінант, які обумовлюють і сприяють існуванню тіньового сектора економіки в Україні, серед яких слід назвати: соціально-економічні фактори, недосконалість у нормативно-правовому регулюванні відносин та поглиблення корупційних процесів в державі.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі поло-ження можуть бути використані: у теоретичному плані – дослідження покликано сприяти подальшому вивченню проблем тіньової економіки з метою зменшення її негативного впливу на функціонування системи народного господарства; у навчальному процесі – при підготовці та проведенні відповідних лекцій та семінарів за темами, що стосуються кримінально-правових і кримінологічних аспектів протидії тіньовим процесам у сфері економічних правовідносин. Так, запропоновані автором рекомендації використовуються у навчальному процесі Львівського державного університету внутрішніх справ, зокрема: під час викладання курсу «Основи економічної безпеки» при вивченні теми «Тіньова економіка як загроза економічній безпеці України», матеріали дисертаційного дослідження також заплановано використати в розділі навчального посібника «Основи економічної безпеки» (акт впровадження в навчальний процес результатів дисертаційного дослідження від 21 січня 2005 р.); при вивченні дисципліни «Кримінологія», зокрема тем: «Економічна злочинність», «Корупційна злочинність», «Організована злочинність» (акт впровадження в навчальний процес результатів дисертаційного дослідження від 4 жовтня 2006 р.); у правотворчій діяльності – при підготовці окремих законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на створення економічних передумов й організаційно-правових механізмів детінізації економічних відносин в Україні; у практиці застосування – використання отриманих результатів дозволить оптимізувати організацію і зробити більш ефективною діяльність суб’єктів боротьби та профілактики злочинів у сфері економіки. Запропоновані автором рекомендації використовуються у практичній роботі: працівників управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України у Львівській області (акт впровадження в практичну діяльність результатів дисертаційного дослідження від 10 червня 2003 р.); працівників Державної служби боротьби з економічними злочинами УМВС України у Львівській області (акт впровадження від 01 вересня 2006 р.); у право-виховній сфері – положення і рекомендації роботи можуть бути використані для підвищення рівня правової культури населення і працівників правоохоронних органів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорювались на засіданнях кафедри кримінології та юридичної соціології Київського національного університету внутрішніх справ, на спільному засіданні кафедр кримінального права і кримінології та кримінального процесу Львівського юридичного інституту МВС України.
Автор дослідження виступав із науковими повідомленнями на регіональній науково-практичній конференції «Економічна безпека України: минуле, сучасне, майбутнє» (травень 2000 р., м. Львів), міжнародній науково-практичної конференції «Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві» (квітень 2000 р., м. Львів), науково-практичній конференції «Економічна безпека держави: стан, проблеми, перспективи» (червень 2003 р., м. Львів), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення підготовки слідчих та експертів в умовах реформування правоохоронної системи в Україні» (червень 2005 р., м. Львів), міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми протидії економічній злочинності, тінізації та корупції в умовах формування ринкової економіки в Україні» (вересень 2005 р., м. Львів).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у десяти публікаціях, шість з яких опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України. П’ять з них – одноособові наукові статті, три – у збірниках наукових праць, дві – за матеріалами міжнародних науково-практичних конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Аргументовано, що тіньовий сектор економіки не є феноменом ринко-вих відносин лише Української держави. Він спостерігається у всіх сучасних цивілізованих країнах світу, але має значно менші обсяги.
Поняття тіньової економіки у Директивах Ради Європейських співтова-риств виникло у процесі розробки організаційно-правових заходів щодо боротьби з легалізацією і відмиванням капіталів злочинного походження як деструктивного і руйнівного чинника суспільно-економічних відносин. На нашу думку, тіньова економіка охоплює всі сфери економічної діяльності. Вона не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту за будь-яких причин.
2. Запропоновано поняття тіньового сектора економіки з економічної та правової точок зору. З економічної точки зору (позиція де-факто), під тіньовим сектором економічної сфери слід розуміти сукупність виробничих відносин, що існують в суспільстві та діють поза сферою соціального контролю, чим завдають значних збитків державі.
З позиції права (де-юре), під тіньовим сектором економіки розуміється сукупність виробничих відносин, що вступають у протиріччя із діючим законодавством і характеризуються навмисними незаконними діями осіб, вчиненими з метою приховування свого доходу від держави та її органів.
3. Досліджено внутрішню структуру тіньового сектора економіки.
На нашу думку, тіньовий сектор економіки має три основні модифікації структури: виробничо-технологічну, інституційну (правову) та соціальну. Виробничо-технічна структура тіньового сектора є віддзеркаленням виробничо-технологічної структури офіційного сектора економіки.
Інституційна або правова структура тіньового сектора – це сукупність працівників, груп, колективів тіньового сектора економіки, суб’єктів права і суспільних відносин, що виникають між ними і державою, є об’єктом права. Інституційна структура тіньового сектора економіки відображає кодифікацію правового поля держави.
4. Визначено макро- і мікропоказники суспільної небезпеки тіньового сектора економіки. До макропоказників ТСЕУ належать такі, що характеризують його як суспільне явище в цілому: загальний обсяг, коефіцієнт тінізації економіки, співвідношення обсягів тіньового і дійсного (реального) валового внутрішнього продукту. Але основним серед них є вивчення обсягу тіньового сектора економіки у грошовому виразі.
Показники ТСЕУ не можуть бути отримані прямими методами, оскільки самі вони є прихованими і в органах Держкомстату не облікуються. Тому для їх визначення доцільно використовувати побічні розрахункові методи. Ми вважаємо, що найбільш достовірним є монетарний метод. Сутність його поля-гає в тому, що тіньові гроші, які перебувають у позабанківському обігу, обслуговують тіньовій сектор і споживчий ринок. Враховуючи низьку купівельну спроможність населення України, обсяг готівкових коштів, якими воно користується, є величина постійна. Тоді збільшення маси національних грошей і валюти, що перебувають у позабанківському обігу, визначає приріст обсягу тіньового сектора економіки у вартісному вимірі.
5. Показано, що мікроекономічні показники відображають внутрішні процеси ТСЕУ, взаємозв’язок і функціонування його елементів та їх компонентів. Вони надають можливість проводити аналіз роботи як ТСЕУ в цілому, так і окремих елементів (сфер). З суто економічного підходу, в ТСЕУ застосовуються мікропоказники офіційного сектора економіки, такі, як собівартість, прибуток, фондовіддача тощо. З правових критеріїв, до мікропоказників ТСЕУ відносять тіньову вигоду, тіньовий прибуток, тіньовий обіг, тіньову власність та ін.
6. Встановлено три небезпечні для держави параметри, за яких сумарний обсяг тіньового сектора економіки дорівнюватиме:
- державному бюджету – вона небезпеки, інфляція;
- національному доходу – кризова ситуація, загроза дефолту;
- валовому внутрішньому продукту – втрата економічної незалежності.
7. Запропоновано модель соціально-економічної формації у статичному стані; визначено функції кожного елемента моделі; виявлено співвідношення права і економіки; знайдено місце тіньового сектора і визначена його роль у розширеному відтворенні продуктивних сил. У динамічному режимі модель функціонує таким чином. Під впливом науково-технічного прогресу відбуваються зміни у засобах праці шляхом впровадження нової техніки і новітніх технологій. Це призводить до корінних змін у продуктивних силах суспільства. Виникає розбаланс між продуктивними силами і виробничими відносинами, оскільки останні залишаються застарілими, а продуктивні сили пішли уперед. Виробничі відносини змушені коригуватися доти, доки вони знову не будуть відповідати новій структурі і характеру продуктивних сил. У такій ситуації право, як надбудова над базисом суспільства – виробничими відносинами, перестає їм відповідати. Звідси може виникати колізія у законодавстві, яка знаходить своє відображення у суперечливості між де-юре і де-факто. Право змушене коригуватися до того часу, поки не увійде у відповідність з економічними відносинами. Але за той час під впливом науково-технічного прогресу знову виникає дисбаланс між продуктивними силами та виробничими відносинами. Такий динамічний процес у суспільно-економічній формації циклічно повторюється.
8. Досліджено, що механізм розвитку тіньового сектора економічної сфери України виникає завдяки існуванню дисбалансу між правом і економічними відносинами, визначальним у якому є хибні процеси при зміні форм власності. Роль буфера між економічними відносинами і правом відіграє тіньовий сектор економіки. Чим більша кількість нормативних актів приймається в умовах ринкових відносин і чим повільніше відбуваються процеси приватизації, тим більшими темпами зростає обсяг тіньового сектора економіки.
9. З’ясовано, що головними детермінантами, що зумовлюють існування тіньового сектора економіки України, стали глибока економічна криза, недосконалість законодавчої бази і корупція апарату державного управління.
10. Дослідження показало, що розвиток економічної кризи у класичному вигляді виявляється у нагромадженні товарних мас, сповільненому просуванні їх до споживачів, що врешті-решт призводить до зниження загальних показників динаміки промислового виробництва та руйнування капіталу. Скорочення виробництва в період кризи триває доти, поки не буде встановлена рівновага – відповідність попиту і пропозицій. Глибоку економічну кризу в Україні спричинило невиконання об’єктивних законів суспільного розвитку, а саме невідповідності економічних відносин характеру та структурі продуктивних сил; спеціалізації комбінування і кооперування виробництва; планомірного, пропорційного розвитку народного господарства; суспільного поділу праці; вартості; грошового обігу; неухильного зростання продуктивності праці; попиту і пропозицій та ін.
11. Шляхами подолання економічної кризи в Україні, на наш погляд, є дотримання в організації та управлінні народним господарством дії об’єктивних економічних законів суспільного розвитку. Останнім часом економіка України перейшла із фази кризи у фазу депресії. Для переходу економіки до фаз пожвавлення і піднесення необхідно усунути дестабілізуючі чинники економічного зростання, які штучно були внесені у механізм розвитку соціально-економічної сфери суспільства.
Складовими економічної стратегії розвитку держави повинні стати: поглиблення процесу демократизації суспільства, соціальна спрямованість реформ та глобалізація економіки у контексті європейської інтеграції.
12. Обґрунтовано, що сучасна законодавча база України є громіздкою, досить суперечливою і складною за своєю структурою і має багатоповерховий, ієрархічний характер. Проте велика кількість ієрархічність елементів ще не свідчить про наявність в них певної системи.
Законодавство стає системою лише в тому випадку, коли виступає, як су-купність усіх впорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що існують у певній державі.
В Україні розроблені теоретичні і методологічні засади щодо побудови законодавчих систем, але наукові рекомендації ще не в повній мірі використовуються при реформуванні її законодавчої бази. З одного боку, це пояснюється відривом практики від теорії, а з другого – складністю і непрозорістю економіко-правових процесів, що відбуваються в суспільстві, неузгодженістю правових актів, які регулюють відносини у найважливіших сферах ринкової економіки. Тому сучасні економічні відносини в Україні є недосконалими, суперечливими, зокрема, з точки зору їх правового регулювання.
Отже, в Україні існує проблема не тільки систематизації та інкорпорації нормативних актів, але й їх коригування.
13. Обгрунтовано, що колізії у законодавстві України виникають, по-перше, через внутрішні суперечності її нормативно-правової бази, до яких слід віднести суперечності між Конституцією, законами України і підзаконними актами. По-друге, через зовнішні суперечності законодавчої бази України, що полягають у наявності законодавчих плям у правовому полі держави і нежиттєвості нових законів, та через їх суперечності з міжнародним правом. По-третє, через наявність суб’єктивних чинників організаційно-правового характеру, які полягають у порушенні наукових принципів при формуванні системи законодавства України та недостатній компетентності працівників державного апарату управління, а також функціональних суперечностей між Верховною Радою, Президентом і Кабінетом Міністрів України.
Така ситуація характеризується відривом права від реальних соціально-економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, невиконанням нормативних законодавчих актів. Словом, спостерігається значна розбіжність між де-юре і де-факто.
Недосконалість законодавчої бази України надає можливості для вчинення економічних злочинів. Особливо це стосується сфери охорони об’єктів промислової та інтелектуальної власності. Велику небезпеку становлять комп’ютерні злочини. Часто самі нормативні акти породжують кримінологічну ситуацію (особливо це стосується правової бази діяльності трастових, інвестиційних та страхових компаній).
14. Констатовано, що інфраструктурою тіньового сектора економіки стала корупція апарату державного управління. В сучасних умовах спостерігаються процеси злиття корумпованих державних службовців з організованими злочинними угрупованнями, особливо в економічній сфері. При цьому відбувається об’єднання тіньових капіталів з політичною владою, що становить велику загрозу національній безпеці.
15. Встановлено періоди боротьби з корупцією в незалежній Українській державі.
Перший період – ідеологічний (1992 – перша половина 1994 р.) Для нього характерне формування ідеології боротьби з корупцією в умовах незалежної України.
Другий період – лобова та фронтальна атаки на корупцію (друге півріччя 1994 р. – 1995 р.). Характерне застосування окремих адміністративно-командних методів безпосередньої боротьби з корупцією і формуванням необхідної для цього законодавчої бази.
Третій період – координація зусиль проти корупції (1996-1997 рр.). Прийнято ряд програмних державних документів, створені координації ради по боротьбі з корупцією та проведено реорганізацію правоохоронних органів.
Четвертий період – системний підхід у боротьбі з корупцією (1998 р. по даний час). Характерне посилення застосування принципів комплексності та методології системного підходу в подоланні корупції.
16. Проведено анкетне опитування 200 оперативних працівників СБУ, МВС України, податкової міліції, 150 державних службовців та 100 керівників підприємницьких структур. За результатами опитування, рівень тіньового сектора економіки України становить понад 50 відсотків валового внутрішнього продукту. Основними причинами його розвитку є: економічна криза, недосконалість законодавчої бази, корумпованість апарату державною управління, податковий тиск. Для подолання ТСЕУ, на наш погляд, необхідно: прискорити реформування економіки, вдосконалити законодавчу базу, впровадити державну монополію на зовнішньоекономічну діяльність.
17. Вивчення правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ у тіньовому секторі економіки дозволило виявити основні чинники, які ускладнюють боротьбу і попередження злочинів. Це зокрема:
- недосконалість законодавчої бази та потенційне криміногенне напов-нення окремих законопроектів;
- неоптимальність побудови системи обміну інформацією між правоохоронними органами;
- брак наукових досліджень і методичного забезпечення боротьби та попередження злочинів у тіньовому секторі економіки;
- послаблення матеріально-технічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України;
- скрутне кадрове становище і диспропорція між фаховим та інтелектуальним рівнем економічних ділків і правоохоронців.
18. Аналіз судової практики про злочини, вчинені у тіньовому секторі економіки, показав, що питома вага їх у загальному обсязі розглянутих кримінальних справ із року в рік зростає. Найчастіше вчиняються злочини у кредитно-фінансовій і банківській системах, енергетичному комплексі, а також при здійснення зовнішньоекономічної діяльності і процесах приватизації. Серед усіх видів вчинених економічних злочинів найбільша питома вага припадає на ухилення від сплати податків, зборів і обов’язкових платежів.
Вивчення судової практики засвідчило, що практичні органи внутрішніх справ не приділяють належної уваги узагальненню судової практики та використанню цих матеріалів для запобігання правопорушенням у ТСЕУ.
19. Розроблено кримінологічний портрет злочинця в тіньовому секторі економіки України. Це здебільшого особи значно старші за віком від осіб, які вчиняють загальнокримінальні злочини (28-45 років), як правило, з позитивними соціальними характеристиками (в цілому позитивно характеризуються за місцем роботи і проживання; займають керівні або ті, що пов’язані з допуском до роботи з матеріальними цінностями, посади; переважно одружені; у більшості випадків з вищою освітою); за характером – цілеспрямовані, врівноважені та вольові, до кримінальної відповідальності більшість з них не притягувалися, за виключенням дисциплінарної чи адміністративної; з характерною корисливою мотивацією злочинної поведінки; майже кожна четверта з таких осіб злочин вчиняє в групі.
20. Аргументовано, що критерії кваліфікації і віднесення діянь до категорії злочинних змінюються при зміні соціально-економічних підвалин суспільства. Для державних нормативних актів України характерне значне запізнення з кваліфікацією і кодифікацією фактично існуючих суспільно небезпечних діянь.
Через недосконалість методичної бази існують проблеми в оцінці ступеня суспільної небезпеки діянь, що спричиняє труднощі у визначенні межі між злочином і адміністративним проступком.
21. Сформульовано з урахуванням існуючих визначень у теорії кримінального права та у кримінальному законодавстві України поняття злочину в сфері економіки як суспільно-небезпечного винного діяння (дії або бездіяльності), що вчинене суб’єктом злочину, посягає на економічні відносини та завдає значних матеріальних збитків як фізичній чи юридичний особі, так і державі в цілому.
22. Запропоновано модель детінізації тіньового сектора економіки на ос-нові інтерпретації фізичного закону сполучених судин. Модель наочно доводить, що детінізація відбувається через послаблення податкового тиску на офіційний сектор економіки з одночасним посиленням контролю тіньового сектора економіки з боку правоохоронних органів.
23. Запропоновано методику інкорпорації економічних злочинів за групами, які відповідають стадіям обігу капіталу в економічній сфері, що має підвищити ефективність та оперативність їх розкриття, розслідування та судового розгляду. Вказано на доцільність формування «Зводу методичних матеріалів щодо виявлення і розкриття економічних злочинів» з урахуванням існуючої специфіки народного господарства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдієв К.М. Поняття корупції та система кримінально-правових способів боротьби з нею: Дис. ... канд. юрид. наук (І2.00.08). – М., 1995. – 220 с.
2. Аванесов Г.А. Кримінологія. – М.: Право, 1994. – 310 с.
3. Аналітична довідка щодо антикорупційного законодавства України / НДІ проблем зі злочинністю НАВСУ. – К., 2004. – С. 1.
4. Андрушко П. Фіктивне підприємництво: проблеми кваліфікації та вдосконалення відповідальності // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – №10. – С. 16-22.
5. Анищенко А. Шляхи реалізації державної антикорупційної політики // Юрид. вісник України. – 2006. – 5-11 серпня. – С. 7.
6. Баженов Л.Г. Проблемы моделирования. – М.: Мысль, 1994. – 210 с.
7. Базилюк А.В., Коваленко І.О. Тіньова економіка в Україні. – К.: НДІ Мінекономіки України, 1998. – 206 с.
8. Баліна С.М. Боротьба з відмиванням грошей у контексті протидії організованій злочинності: Міжнародний досвід // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – К., 2003. – № 7. – С. 49-55.
9. Баліна С.Н. Незалежне заволодіння державною власністю через приму-сове відчуження майна // Науковий вісник НАВСУ. – К., 2002. – № 5. – С. 59-66.
10. Балюк Г. Ядерне право України: науково-практичні засади виділення ядерних відносин // Право України. – 1999. – № 7. – С. 12-15.
11. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підруч-ник. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
12. Банки України у 1999 році // Галицькі контракти. – 2000. – № 6. – С. 15.
13. Барановський О.І. Відмивання грошей: сутність та шляхи запобігання. – Х.: Форт, 2003. – 471 с.
14. Барташ В. Чому не діють закони // Бізнес. – 1999. – № 17. – С. 3-5.
15. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
16. Берг А.И. Проблемы управления сложными системами. – М.: Экономика, 1989. – 310 с.
17. Берлач А. Економіко-правові аспекти становлення ринку землі в Україні // Право України. – 1999. – № 5. – С. 42-46.
18. Біленчук П.Д., Годованець В.Ф. Інформаційне забезпечення правової системи України: теорія і практика // Правова система України. – К., 1993. – С. 69-70.
19. Біленчук П.Д. Процесуальні та кримінологічні проблеми дослідження обвинуваченого. – К.: Атіка, 1999. – 350 с.
20. Білоус В. Діяльність органів внутрішніх справ щодо попередження та розкриття злочинів у сфері оподаткування // Організаційно-правові проблеми економічної безпеки України: Матеріали конф. – Львів, 1995. – С. 26-30.
21. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: Моногра-фія. – Ірпінь: Акад. ДПС України, 2002. – 449 с.
22. Білоус В.Т., Попович В.М. Про Державну програму детінізації економіки України. – Ірпінь: Акад. ДПС України, 2000. – 29 с.
23. Бобровник С.В., Богінуч О.Л. Система законодавства України: актуальні проблеми і перспективи розвитку. – К.: Наукова думка, 1991. – 230 с.
24. Богатирьов І.Г. Теоретичні основи запобігання злочинності серед засуджених до покарань, альтернативних позбавленню волі // Науковий вісник Юрид. акад. МВС України: Зб. наук. пр. – 2005. – № 1. – С. 290-297.
25. Борисов Е.Ф. Хрестоматия по экономической теории. – М.: Юристъ, 1997. – 530 с.
26. Бородюк В., Приходько І., Турчинов О. Оцінка стану тіньової економіки України. – К.: Ін-т Росії НАН України, 1997. – 138 с.
27. Бунич А.П. Теневая экономика. – М.: Экономика, 1991. – 380 с.
28. Бутенко А.И., Калинин А.П. К вопросу о методологическом значении соотношения понятий организованной преступности и коррупции // Коррупция в России: состояние и проблемы: Материалы науч.-практ. конф. (26-27 марта 1996 года). – М.: Моск. ин-т МВД России, 1996. – Вып. 2. – С. 106-109.
29. Відомості преси з інформації Федерального Уряду Німеччини // Бонн. – 1998. – № 4. – С. 52-53.
30. Вінер Норберт. Кібернетика. – М.: Наука, 1990. – 360 с.
31. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 641 с.
32. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук (12.00.09). – Х., 2002. – 42 с.
33. Воробей П.А. Кримінальна відповідальність за незаконну торговельну діяльність: Монографія. – К.: НАВСУ, 1996. – 116 с.
34. Гелей С., Рутар С. Основи політології. – Львів: Ін-т українознавства НАН України, 1997. – 275 с.
35. Глібко В., Євтушенко О. Документальна ревізія та використання її результатів у розслідуванні злочинів // Право України. – 1999. – № 8. – С. 37-39.
36. Голембо В. Экономическая безопасность предпринимательства // Наука и предпринимательство: Сб. тр. междунар. сем. – Тысовец, 1998. – С. 31-40.
37. Головіна В.П. Дослідження особи злочинця при розслідуванні легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС. Спец. випуск. – Луганськ, 2004. – Ч. 4. – С. 205-209.
38. Голосніченко І.П. Адміністративне право України. Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998. – 260 с.
39. Господарський кодекс України. – К.: Кондор, 2003. – 207 с.
40. Гришаев П.И. Понятие преступления и причины преступности // Сов. угол. право. – 1991. – № 2. – С. 28-32.
41. Грошовик Ю.Я. Організаційно-правові основи детінізації відносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.07). – Ірпінь, 2004. – 20 с.
42. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. – М.: Юрид. лит., 1973 . – 200 с.
43. Дедекаєв В.А. Економічна злочинність – небезпека № 1 // Діло. – 1996. –
№ 28. – С. 12.
44. Дедекаєв В.А. Корупція – червоточина держави // Міліцейський кур’єр. – 1998. – № 52. – С. 6.
45. Дедекаев В.А. Податковий зашморг для України // Момент істини. – 1996. – № 4. – С. 2-3.
46. Дедекаев В.А. Тіньова економіка вимагає відслідковування // Альманах економічної безпеки. – 1998. – № 1. – С. 12-13.
47. Дедекаєв В.А. Чим загрожує «шокова терапія» Україні // Діло. – 2002. – № 1. – С. 2.
48. Державна програма боротьби із злочинністю: Затв. пост. Верховної Ради України від 25 червня 1993 // Голос України. – 1993. – 30 липня.
49. Джужа О., Чернявський С. Криміналізація економіки України: сучасний стан, тенденції, напрями протидії // Право України. – 2005. – № 12. –
С. 35-40.
50. Джунь В. Врегулювання транскордонних аспектів неспроможності // Право України. – 1999. – № 9. – С. 32-36.
51. Джунь В. Про проблему транскордонної неспроможності // Право Украї-ни. – 1998. – № 5. – С. 102-105.
52. Довідковий документ про міжнародну боротьбу з корупцією, підготовле-ний секретаріатом ООН / А/СОНФ. 169. – М – Каїр, 1995. – 360 с.
53. Дригваль Н.П. Організаційно-правові основи детінізації відносин у сфері обороту інтелектуальної власності: Автореф. ... дис. канд. юрид. наук (12.00.07). – Ірпінь, 2004. – 21 с.
54. Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: Кримінально-правова характеристика. – К.: Юрид. практика, 2003. – 924 с.
55. Дудоров О. Корупція. Варіації на тему хабарництва // Віче. – 2002. – С. 6-9.
56. Дунаева В.С. Планомерное, пропорциональное развитие народного хозяйства в рыночных условиях. – М.: Мысль, 1998. – 175 с.
57. Дурдинець В.В. Корупція – загроза // Діло. – 1998. – № 15. – С. 1-4.
58. Дурманов Н.Д. Понятие преступления. – М.: АН СССР, 1991. – 260 с.
59. Дюркрейм Е. Большой юридический словарь. – М.: ИНФРП, 1997. – 710 с.
60. Ечмахов С.М. Теневая экономика: анализ и моделирование. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 405 с.
61. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1986. – 192 с.
62. Закорецький О. Проблеми боротьби з організованою злочинністю // Проблеми боротьби з організованою злочинністю: – Харків: Нац. юрид. акад., 1999. – С. 35-36.
63. Заплатинський В.М. Основи кримінологічної безпеки сучасного бізнесу: Навч. посіб. – К.: Київ. держ. торг. екон. ун-т, 2000. – 141 с.
64. Збірник нормативних актів з питань промислової власності. – К.: Вища школа, 1998. – 485 с.
65. Зелінський А.Ф., Коржанський М.Й. Корислива злочинна діяльність. – К.: Генеза, 1998. – 139 с.
66. Зелинский А.Ф. Криминология: Курс лекций. – Харьков, 1996. – С. 140.
67. Злочинність у сфері економіки України: Стан, тенденції та проблеми боро-тьби: Зб. праць / МВС України. НАВСУ. НДІ проблем боротьби зі злочинністю; За ред. В.Д. Сущенка, В.І. Литвиненка. – К., 2001. – 139 с.
68. Зміни до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах: Затв. Пост. Нац. банку України від 26 червня 2006 р. // Офіційний вісник України. – Київ, 2006. – № 30. – Ст. 2157.
69. Інструкція № 3 про відкриття банками рахунків у національній та інозем-ній валюті: Затв. пост. Нац. банку України від 4 лютого 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 8. – Ст. 305.
70. Історія держави і права / За ред. проф. В.Г. Гончаренка. – К.: Вентурі, 1996. – 380 с.
71. Калина А.В., Конева М.И., Ященко В.А. Современный экономический анализ и прогнозирование (микро- и макроуровни). – К.: МАУП, 2004. – 415 с.
72. Кальман И.Т. Концепция просветительства в области экономической безо-пасности // Наука и предпринимательство: Сб. трудов междунар. семинара. – Тысовец, 1998. – С. 42-48.
73. Кальман О.Г. Злочинність у сфері економіки України: Теоретичні та прикладні проблеми попередження: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: (12.00.08). – Х., 2004. – 40 с.
74. Кальман О., Лисодєд О. Нормативно-правове забезпечення боротьби зі злочинністю у сфері економіки // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 1. – С. 68-72.
75. Кальман О.Г. Стан і основні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: Теоретичні та прикладні проблеми. – Харків, 2003.
76. Камлик М.І. Економіко-правові засоби боротьби з економічною злочинністю: Навч. посіб. – К.: НАВСУ, 1995. – 124 с.
77. Камлик М.І., Невмережацький Е.В. Корупція в Україні. – К.: Знання, КОО, 1998. – 186 с.
78. Камлык Н.И., Смеян Л.С. Криминалистический анализ экономической преступности в Украине и некоторые прогностические оценки её развития // Преступность в Украине: Бюллетень законодательства и юридической практики Украины. – К., 1994. – № 2. – С. 38-45.
79. Карпец И.И. Актуальные проблемы борьбы с организованной преступностью. – М.: Консультац. центр «Знание», 1990. – 32 с.
80. Карпов Н.С. Злочинна діяльність. – К.: Семенко, 2004. – 310 с.
81. Керноз Н., Кичко Т. Податкове реформування в процесі розбудови соціально орієнтованої економіки // Право України. – 1999. – № 6. – С. 78-80.
82. Коваленко В.В. Організація профілактики економічної злочинності в Україні: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук (12.00.07.). – Х., 2004. – 38 с.
83. Коваленко П.М. Запобігання шахрайству на фінансових ринках у біржовій торгівлі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.08). – К., 2005. – 20 с.
84. Коваленко В. Загальносоціальні умови профілактики злочинів в економіч-ній сфері // Право України. – 2004. – № 8. – С. 12-18.
85. Коваленко В.В. Кримінологічний аналіз як складова теорії протидії злочинам в економічній сфері // Право і безпека. – 2004. – № 3-2. – С. 61-63.
86. Коваленко В. Особистість «економічного» злочинця // Міліція України. – 2004. – № 8. – С. 20-22.
87. Кодекс про адміністративні правопорушення Української РСР. – К.: Політвидав, 1989. – 140 с.
88. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіційне видання. – К.: Ін-Юре, 2004. – 501 с.
89. Кожушко О.М. Приватизація і її реалії // Голос України. – 1997. – № 186. – С. 2-3.
90. Колотило О. Боротьбу з корупцією – на конституційну основу // Право України. – 1999. – № 7. – С. 124-125.
91. Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Вип. 1. – 288 с.
92. Комиссарова В.С. Уголовно-правовые аспекты борьбы с коррупцией // Вестн. Моск. ун-та. Сер. ІІ, Право. – 1993. – № 1. – С. 128-138.
93. Коміссарчук Ю.А. Економіко-правові аспекти повійства // Держава і право: Зб. наук. праць. – К., 2000. – Вип. 7.– С. 402-405.
94. Коміссарчук Ю.А. Комп’ютерна злочинність в ринкових умовах // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – Львів, 2000. – № 1. – С. 234-236.
95. Коміссарчук Ю.А. Нерозв’язані проблеми законодавства України // Право України. – 2000. – № 12. – С. 64-66.
96. Коміссарчук Ю.А. Організована злочинність в ринкових умовах // Науко-вий вісник Національної академії внутрішніх справ. – К., 2000. – № 4. –
C. 122-125.
97. Коміссарчук Ю.А. Структура організованої злочинності в сфері економіки // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – Львів, 2000. – № 405. – С. 294-296.
98. Коміссарчук Ю.А. Фальшиві гроші в тіньовій економіці. // Держава і права: Зб. наук. праць. – К., 2000. – Вип. 6.– С. 310-313.
99. Комплексна програма профілактики злочинності: Затв. Указом Прези-дента України від 25 грудня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 2258.
100. Конституція України: Офіційне видання. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 60 с.
101. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: Затв. Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. // Офіційний вісник. – 1998. – № 17. – Ст. 621.
102. Концепція Комплексної програми профілактики правопорушень на 2006-2008 роки: Схв. розпорядженням Кабінету Міністрів України від
1 березня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 10. – Ст. 636.
103. Концепція подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності»: Затв. Указом Президента України від 11 вересня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 37. – Ст. 2540.
104. Копейчиков В.В. Правознавство: Навч. посібник. – К.: Юрінком, 1999. –
360 с.
105. Корж В.П. Теоретичні основи методики розслідування злочинів, скоєних організованими злочинними утвореннями у сфері економічної діяльності: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук (12.00.09). – К., 2003. – 48 с.
106. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти власності: Навч. посібник / МВС України; УАВС. – К., 1995. – 143 с.
107. Користін О.Є. Заходи попередження легалізації (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом // Держава і право. – К., 2005. – Вип. 27. – С. 268-273.
108. Користін О.Є. Макроекономічні аспекти попередження злочинності в сфері економічної діяльності // Право і безпека. – 2001. – № 3-3. – С. 167-170.
109. Короткевич М.Є. Кваліфікація зайняття забороненими видами господарської діяльності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.08). – Л., 2006. – 16 с.
110. Корупція // Новий тлумачний словник української мови. – К.: Аконіт, 2003. – Т. 1. – С. 901.
111. Коррупция // БСЭ. – 2-е изд. – Л.: БСЭ, 1953. – Т. 23. – С. 68.
112. Костенко О.М. Воля і свідомість злочинця (дослідження з застосуванням принципу натуралізму): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук (12.00.08). / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1995. – 46 с.
113. Кравченко Ю.Ф. Борьба с экономической преступностью – приоритетное направление деятельности органов внутренних дел Украины // Персонал. – 1999. – № 3. – С. 18-24.
114. Кравчук В. Про правоздатність юридичних осіб: окремі питання // Право України. – 1999. – № 11. – С. 16-20.
115. Краткий философский словарь. – М.: Госполитиздат, 1954. – 703 с.
116. Краткий экономический словарь. – М.: Главиздат, 1991. – 320 с.
117. Кримінальне право України. Загальна частина / Андрусів Г.В., Андрушко П.П., Банківський В.О. та ін.; За ред. Матишевського та ін. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 505 с.
118. Кримінальне право України. Заг. частина: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / Нац. юрид. академія України; М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ-Харків: Юрінком Інтер – Права, 2001. – 416 с.
119. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник /НАВСУ КІВС. Академія ДПСУ; Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.; Відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв; В.А. Клименко та М.І. Мельник, наук. ред. – Київ: Правові джерело, 2002. – 431 с.
120. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студ. вищих навч. закладів / НАВСУ. Київ. міжнародний ун-т; Ю.В. Александров,
В.І. Антипов, М.В. Володько та ін. – Київ: Юридична думка, 2004. – 352 с.
121. Кримінальний кодекс Української РСР. – К.: Політвидав, 1989. – 275 с.
122. Кримінальний кодекс Української РСР. – К.: Політвидав, 1990. – 270 с.
123. Кримінальний кодекс України. – К.: Юрінком, 1999. – 716 с.
124. Кримінальний кодекс України. – К.: Юрінком інтер, 2001. – 240 с.
125. Кримінологія і профілактика злочинів: Курс лекцій. Особлива частина / МВС України. НАВСУ; Ю.В. Александров, А.П. Гаврилишин, О.М. Джужа та інші. – К., 2000. – 133 с.
126. Кримінологія: Підручник для вузів / О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьєв, О.Г. Кулик, П.П. Михайленко та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
127. Кузнецова Н.Ф. Корупція у системі кримінальних злочинів. Круглий стіл // Вестн. Моск. ун-та. Сер. ІІ, Право. – 1993. – № 1. – С. 126-138.
128. Кузнецова Н.Ф. Преступление и преступность. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. – 232 с.
129. Курс советского уголовного права. В 6-ти т. Т. 4. Часть особенная. Государственные преступления и преступления против социалистической собственности / А.А. Пионтковский, В.Д. Меньшагин – М.: Наука, 1970. – 432 с.
130. Курский Д.И. Избранные речи и статьи. – М.: Юриздат, 1948. – 360 с.
131. Кучма Л.Д. Україна: підсумки соціально-економічного розвитку та погляд у майбутнє: Виступ Президента України Л.Д. Кучми на науковій конфере-нції 16 листопада 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – 18 листоп.
132. Лаврінчук І. Обставини встановлення правового статусу державного службовця // Право України. – 1999. – № 9. – С. 98-102.
133. Лангсені Петтер, Стаппенхерст Рік, Подл Джерелі. Роль систем доброчесності у подоланні корупції // Матеріали Першого національного симпозіуму «На шляху до доброчесності». – К., 1997. – С. 36-40.
134. Легальных проституток нет – и не надо // Известия. – 1999. – 6 нояб.
135. Леонтьев Б.М. Ответственность за хозяйственные преступления. – М.: Го-сюриздат, 1963. – 192 с.
136. Лилак Д. Адміністративна і цивільно-правова відповідальність юри-дичних осіб у сфері економічних відносин // Право України. – 2000. – № 1. – С. 24-32.
137. Лилак Д. Юридичні наслідки інфляції в боргових цивільних відносинах (колізії практики і позиція законодавця) // Право України. – 1999. – № 12. – С. 42-44.
138. Лисиченко В.К., Циркаль В.В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике. – К.: Киев. гос. ун-т, 1987. – 100 с.
139. Литвин О. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-кримінологічного за-побігання злочинності // Право України. – 2001. – № 5. – С. 97-102.
140. Литвак О.М. Злочинність. Її причини та профілактика. – К.: Вид-во Україна, 1997. – 167 с.
141. Лиховид В.І. Профілактика як дійсний засіб попередження росту злочинності // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. – Запоріжжя, 2001. – № 3. – С. 199-203.
142. Ліцензійні умови провадження організації діяльності з проведення азарт-них ігор: Затв. наказом Держ. комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і М-ва фінансів від 18 квітня 2006 р // Офіційний вісник України. – Київ, 2006. – № 22. – Ст. 1698.
143. Логвиненко М., Пушкаренко П. Проблеми детінізації економіки в умовах нової економіко-правової політики // Право України. – 2005. – № 7. –
С. 97-100.
144. Лук’янець Д. Про класифікаційні ознаки юридичної відповідальності // Право України. – 1999. – № 7. – С. 120-124.
145. Льюис Р.Д., Райф Х. Игры и их решение. – М.: Мир, 1997. – 320 с.
146. Ляпунов Ю.И. Хозяйственные преступления: Учеб. пособие. – М.: Высш. школа МООП СРСФСР, 1964. – 51 с.
147. Лунев А.Е. Административная ответственность за правонарушения. – М.: Юрид.лит., 1991. – 310 с.
148. Мазур І. Корупція як інститут тіньової економіки // Економіка України. – 2005. – № 8. – С. 68-74.
149. Мандибура В.О. «Тіньова» економіка України та напрями законодавчої стратегії її обмеження. – К.: Парламент. вид-во, 1998. – 134 с.
150. Маркс К. Енгельс Ф. Вибрані твори. В 4 т. – М.: Політвидав, 1990. – Т. І. – 586 с.
151. Маркс К., Енгельс Ф. Зібрання творів. В 50 т. – М: Політвидав, 1982. – Т.2. – 950 с.
152. Матвійчук В.К. Кримінальна відповідальність за виготовлення, збері-гання, перевезення, пересилання. ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї // Актуальні проблеми економіки. – 2002. – № 11. – С. 78-93.
153. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический ана-лиз. – Х.: Консум, 1999. – 480 с.
154. Мельник М.І. Корупція // Юридична енциклопедія. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія», 2001. – Т. 3. – С. 369-370.
155. Мельник М.І. Корупція: проблема визначення сутності і поняття // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1998. – № 2 – С. 12-16.
156. Мельник М.І. Кримінологічна характеристика особи корупціонера // Науковий вісник НАВСУ. – К., 2002. – № 2. – С. 158-167.
157. Мельник М.І. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми протидії корупції: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук (12.00.08). – К., 2002. – 31 с.
158. Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парламентське вид-во, 2000. – 255 с.
159. Міліція України: історичний нарис, портрети, події / Ю.О. Смирнов, П.П. Михайленко, А.В. Василишин, О.Д. Святоцький, М.І. Ануфрієв та інші. – К.: Ін-Юре, 2002. – 885 с.
160. Михайленко П.П. Уголовно-правовая борьба с расхищением государственного и общественного имущества: Метод. пособие для студентов заочного отделения юрид. фак., готовящихся к спец. семинар по теме. – Львов: Изд. ун-та, 1965. – 75 с.
161. Мочерний С.В., Плотников О.В. Економічна безпека України: шлях до цивілізації чи до деградації. – Львів: Університет, 1999. – 80 с.
162. Мочерний С.В., Коваленко В.С. К вопросу о сущности экономической безопасности предпринимательства // Альманах економічної безпеки. – Львів, 1999. – № 1. – С. 4-7.
163. Музика А.