ДІАГНОСТИКА, ПАТОГЕНЕЗ І ЛІКУВАННЯ ГЕПАТОДИСТРОФІЇ У КІЗ

Короткий опис

Львівська національна академія ветеринарної медицини
імені С.З. Гжицького

на правах рукопису

МАКСИМОВИЧ ІГОР АНДРІЙОВИЧ

УДК 619:616.36:636.39

ДІАГНОСТИКА, ПАТОГЕНЕЗ І ЛІКУВАННЯ
ГЕПАТОДИСТРОФІЇ У КІЗ

16.00.01 діагностика і терапія тварин

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

Науковий керівник доктор
ветеринарних наук, професор,
член-кореспондент УААН
Влізло Василь Васильович

Львів 2004

ЗМІСТ

стор.

Перелік умовних позначень .................................................................................4
Вступ ......................................................................................................................5
Розділ 1. Огляд літератури .................................................................................10
1.1. Поширення та етіологія хвороб печінки у тварин .......................10
1.2. Діагностика хвороб печінки ...........................................................16
1.3. Лікування та профілактика патології печінки у тварин ..............28
Розділ 2. Вибір напрямів досліджень, матеріал та методи виконання роботи ..............................................................................................33
Розділ 3. Функціональний стан та структура печінки у клінічно здорових кіз ......................................................................................................39
Розділ 4. Експериментальне відтворення патології печінки у кіз ..................46
4.1. Експериментальне відтворення токсичної гепатодистрофії у кіз ...................................................................................................46
4.2. Експериментальне відтворення гострого некрозу печінки у кіз ...................................................................................................58
Розділ 5. Етіологія хвороб печінки у кіз ...........................................................70
Розділ 6. Симптоми, функціональний стан та структура печінки у кіз, хворих на гепатодистрофію .............................................................................76
6.1. Симптоми та морфологічні зміни крові у кіз, хворих на гепатодистрофію ........................................................................76
6.2. Стан білоксинтезувальної функції печінки у хворих кіз ..........80
6.3. Стан пігментної та вуглеводної функції печінки ......................83
6.4. Зміни активності ферментів у сироватці крові кіз, хворих на гепатодистрофію ..........................................................................84
6.5. Зміни концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові хворих кіз ......................................................................................85
6.6. Патоморфологічні зміни печінки у кіз, хворих на гепатодистро-фію .................................................................................................87
Розділ 7. Лікування кіз з патологією печінки ...................................................89
7.1. Лікування кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію ...............89
7.2. Лікування кіз при експериментально змодельованому гострому некрозі печінки .............................................................................99
Розділ 8. Аналіз та узагальнення результатів досліджень ............................111
Висновки .............................................................................................124
Пропозиції виробництву ...................................................................126
Список використаних джерел ...........................................................127
Додатки ...............................................................................................157

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АЛТ аланінова трансаміназа
АСТ аспарагінова трансаміназа
Б базофіли
ВГЕ середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті
г грам
Ґ Ґіга
ГГТ гамма-глутамілтрансфераза
Е еозинофіли
кг кілограм
л літр
Л лімфоцити
ЛФ лужна фосфатаза
ЛЖК леткі жирні кислоти
М моноцити
мкм мікрометр
мкмоль мікромоль
мл мілілітр
ммоль мілімоль
од одиниць
П паличкоядерні нейтрофіли
С сегментоядерні нейтрофіли
Т Тера
º С градуси Цельсія
m помилка середнього арифметичного
р критерій вірогідності
t коефіцієнт вірогідної різниці
Х середнє арифметичне

Актуальність теми. В умовах реформування сільського господарства в найскрутнішому становищі опинилась тваринницька галузь, яка нагально потребує нових реформаторських підходів, що дали б можливість вивести її з кризового стану. Самі собою ринкові відносини не створять належних умов для її сталого функціонування. Поточний хід роздержавлення і приватизації державних і колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) й кооперативів сприяє утвердженню приватної власності та господаря на землі, але не створює оптимальних передумов для належної організації ведення тваринницьких галузей [1, 2]. Згідно з даними Держкомстату, внаслідок об’єктивних і суб’єктивних причин загальнодержавної кризи АПК диспаритет цін на тваринницьку продукцію (особливо в 19931995 рр.), нестача паливно-мастильних матеріалів, несприятливі кліматичні умови, спричинили різке скорочення поголів’я тварин усіх видів: за 19902000 рр. чисельність великої рогатої худоби в сільськогосподарських підприємствах зменшилась у 3,3 рази, свиней 5,6; овець і кіз 9,5; птиці у 2,8 рази [3]. Порівняно з даними 2003 року на 1 січня 2004 року зменшилася чисельність поголів’я великої рогатої худоби на 1,4 млн голів, свиней на 1,8 млн голів, овець і кіз на 6,0 %, птиці на 3,3 %. На сьогодні в усіх категоріях господарств утримується 7,8 млн голів великої рогатої худоби, у тому числі 4,3 млн корів, 7,4 млн свиней, 1,9 млн овець та кіз, 142,6 млн птиці [4, 5]. Водночас, у приватному секторі за цей час поголів’я тварин збільшувалося.
За останні п’ять років все більше створюється приватних фермерських господарств, що спеціалізуються на розведенні та утриманні кіз молочних порід, зокрема зааненської, тогенбурської, голландської, нубійської та ін. [6]. Так, чисельність кіз у господарствах населення Львівської області у 1991 році становила 13545, у 2000 р. 22875, у 2002 р. 25869, у 2003 р. 23273. Коза для господаря це молоко, м’ясо, пух. Середньорічний надій від кіз молочних порід складає 400600л., у кращих господарствах до 1000 літрів і більше [710].
Збільшення поголів’я кіз поставило перед ветеринарною медициною цілий ряд нових проблем пов’язаних з діагностикою та лікуванням хворих. В Україні практично не проводяться дослідження внутрішньої патології, зокрема хвороб печінки у кіз [11, 12]. Маловідомими є поширення, етіологія та механізми розвитку патології печінки у кіз. Для практичних лікарів ветеринарної медицини важливою є клінічна діагностика, зокрема типові симптоми, що виникають при хворобах печінки у кіз. Маловивченими є показники функціонального стану гепатоцитів залежно від глибини ураження та терміни відновлення їх структури. Відсутні інформативні методи ранньої діагностики хвороб печінки, лікування та терміни реабілітації хворих кіз.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота є фрагментом наукової теми кафедри клінічної діагностики Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького. Державний реєстраційний номер 0102U001328.
Мета роботи експериментальне та теоретичне обґрунтування патогенезу, інформативних методів діагностики та лікування кіз за патології печінки.
Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:
а) дослідити клінічний статус, функціональний стан та структуру печінки у клінічно здорових кіз;
б) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у кіз при експериментально відтвореній токсичній гепатодистрофії та гострому некрозі паренхіми з урахуванням прижиттєвих змін структури органа;
в) встановити взаємозв’язок між функціональними та структурними змінами печінки у кіз, хворих на гепатодистрофію;
г) запропонувати інформативні методи клінічної та лабораторної діагностики хвороб печінки;
д) розробити, апробувати, експериментально і теоретично обґрунтувати ефективні методи лікування кіз за патології печінки.
Об’єкт дослідження патологія печінки у кіз.
Предмет дослідження патогенез, методи діагностики та лікування кіз за патології печінки.
Методи дослідження клінічні, морфологічні (кількість еритроцитів та лейкоцитів, лейкограма) та біохімічні (гемоглобін, загальний білок та білкові фракції, колоїдно-осадові проби, сечовина, креатинін, глюкоза, АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ, загальний та кон’югований білірубін) крові, гістологічні (біоптати печінки), атомно-абсорбційні (кров, корми, шерсть).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вивченні функціонального стану та структури печінки у клінічно здорових кіз. Досліджено етіологічні фактори, які спричинюють ураження печінки. Вперше вивчено ураження печінки у кіз при експериментальному моделюванні патології (токсична гепатодистрофія та гострий некроз печінки), що дало змогу дослідити патогенез хвороби, рекомендувати інформативні методи ранньої діагностики. Вперше експериментально і теоретично обґрунтовано взаємозв’язок типових симптомів, функціонального стану та структури печінки у кіз, хворих на гепатодистрофію. Розроблено методику біопсії печінки у кіз. Вперше експериментально і теоретично обґрунтовано схеми лікування кіз за патології печінки (гепатодистрофія, гострий некроз), показано необхідність реабілітаційних заходів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у вивченні фізіологічних коливань показників функціонального стану печінки у клінічно здорових кіз, розробці та впровадженні ранніх клінічних та інформативних лабораторних методів діагностики хвороб печінки у кіз. Розроблено, апробовано, експериментально і теоретично обґрунтовано дві схеми лікування кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію, та за гострого некрозу печінки. Одержані результати клінічного дослідження кіз і лабораторного аналізу крові можна використовувати при диспансеризації. За результатами досліджень видані методичні рекомендації Діагностика, лікування та профілактика хвороб печінки у кіз”, які затверджені НМК Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 12 грудня 2003 року (протокол № 2). Подано заявку на винахід Спосіб лікування кіз з патологією печінки” (номер заявки 20031211141). Результати досліджень увійшли до підручника Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин” (2004 р.), затвердженого Міністерством аграрної політики України для підготовки фахівців ветеринарної медицини в аграрних вищих навчальних закладах ІІІІV рівнів акредитації. Матеріали дисертаційної роботи можна використовувати у навчальному процесі при вивченні дисциплін Клінічна діагностика хвороб тварин”, Клінічна біохімія”, Внутрішні хвороби тварин” у вузах ІІІ- і ІV-го рівнів акредитації.
Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно виконав запланований обсяг експериментальної частини дисертації, провів статистичну обробку, аналіз та узагальнення одержаних результатів. Розробив матеріали для заявки на винахід.
Біопсію печінки під контролем ультразвукового приладу проведено разом з доктором М. Янковським на кафедрі внутрішніх хвороб Аграрної академії м. Вроцлав, Польща. Гістологічні дослідження біоптатів печінки виконувалися за консультативної допомоги доцента кафедри патологічної анатомії та гістології Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького Г.І. Коцюмбас.
Апробація результатів. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції Біологічні основи підвищення продуктивності тварин” (м. Львів, 2425 січня 2002 р.), на двох міжнародних науково-практичних конференціях молодих учених і спеціалістів Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (м. Львів, 2627 червня 2002 р. та 2627 червня 2003р.), міжнародній науково-практичній конференції ІЕКВМ 80 років на передовому рубежі” (м. Харків, 1519 жовтня 2002 р.), конференції молодих учених Інституту біології тварин (м. Львів, 10 грудня 2002 р.), ІV міжнародній науково-практичній конференції Проблеми неінфекційної патології тварин” (м. Біла Церква, 45 червня, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми розвитку тваринництва” (м. Львів, 2325 жовтня, 2003 р.), I міжнародній науково-практичній конференції Стан та розвиток агропромислового виробництва в межах Єврорегіону Верхній Прут” (м. Чернівці, 810 жовтня, 2003 р.).
За темою дисертації опубліковано 11 робіт, 9 з яких вийшли у фахових виданнях: Науково-технічному бюлетні Інституту біології тварин” (2), Науковому віснику Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького” (4), Міжвідомчому тематичному науковому збірнику Ветеринарна медицина” (1), Віснику Білоцерківського державного аграрного університету” (1), журналі Ветеринарна медицина України” (1), видано методичні рекомендації (1).

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. На основі експериментального відтворення токсичної гепатодистрофії та гострого некрозу печінки у кіз вивчено клінічні ознаки, функціональний стан та структуру органа, що дало змогу запропонувати для діагностики типові симптоми (жовтяничність, гепатомегалія) та лабораторні тести. Досліджено деякі питання етіології та патогенезу ураження печінки у кіз. Розроблено, апробовано та експериментально обґрунтовано методи лікування кіз, хворих на гепатодистрофію, та за гострого некрозу печінки, встановлено терміни відновлення функціонального стану і структури гепатоцитів, тривалість лікувальних і реабілітаційних заходів.
2. Причинами патології печінки у кіз є неповноцінна та незбалансована за обмінною енергією та основними поживними і біологічно активними речовинами (перетравним протеїном, цукром, вітамінами, мінеральними елементами) годівля, високий уміст у кормах свинцю, порушення технології утримання (сирі, холодні приміщення, підвищена концентрація шкідливих газів).
3. При введенні козам тетрахлориду карбону в дозі 0,05 мл/кг маси тіла двічі на день протягом двох діб (усього 3,55,3мл на тварину) діагностували розвиток білкової зернистої та жирової дистрофії, яка характеризувалася типовими симптомами ураження печінки (жовтяничність видимих слизових оболонок і шкіри, гепатомегалія), зниженням вмісту загального білка (63,2±1,84 г/л; р<0,05) за рахунок альбумінів (26,3±1,54 г/л; р<0,001), виникненням диспротеїнемії (0,71±0,04; р<0,001), зростанням концентрації загального (8,7±1,12 мкмоль/л; р<0,001) та кон’югованого (3,7±0,56 мкмоль/л; р<0,001) білірубіну, активності АСТ (133,2±14,17 од/л; р<0,001), АЛТ (45,9±4,19 од/л; р<0,01), ГГТ (96,4±16,16 од/л; р<0,05), ЛФ (184,0±24,76 од/л; р<0,05).
4. Після введення 0,1 мл/кг маси тіла ССl4 у кіз розвивається гострий некроз печінки, що спричинює в тварин різке пригнічення, анорексію, гіпотонію шлунково-кишкового тракту, жовтяничність видимих слизових оболонок і шкіри, болючість печінки, лейкоцитоз (р<0,05), нейтрофілію (р<0,05), лімфоцитопенію (р<0,05), підвищення у 18 разів концентрації загального (р<0,001) та у 29 разів кон’югованого (р<0,01) білірубіну, у 25 разів активності АСТ (р<0,001), у 4 рази ГГТ (р<0,05), меншою мірою зростає активність АЛТ (р<0,05), знижується вміст глюкози (р<0,05).
5. У кіз, хворих на дистрофію печінки (спонтанна гепатодистрофія), діагностується жовтяничність (від блідо-жовтого до жовтого забарвлення) видимих слизових оболонок (ока, рота, піхви) та шкіри (30 %), збільшення печінкового поля притуплення (50 %) у 12-му міжребер’ї до 7 см, у 11- та 10-му до 10 см (у здорових відповідно до 3 та 5 см), у хворого молодняку печінка виходить за останнє ребро до 4 см, рідше виявляють її болючість.
6. Спонтанна гепатодистрофія характеризується гіпоальбумінемією (24,6±1,06 г/л; р<0,01), диспротеїнемією (А/Г коефіцієнт 0,53±0,04; р<0,001, сулемова проба 1,45±0,26 мл; р<0,05), гіпоглікемією (2,3±0,17 ммоль/л; р<0,01), зростанням концен-трації загального (7,8±1,03 мкмоль/л; р<0,001) та кон’югованого (2,1±0,35 мкмоль/л; р<0,01) білірубіну, активності АСТ (102,3±8,78; р<0,001) і ГГТ (61,4±4,18; р<0,001).
7. Лікування кіз, хворих на токсичну гепатодистрофію, протягом 7-ми днів із застосуванням глюкози з інсуліном, аскорбінової кислоти, піридоксину гідрохлориду, нікотинової кислоти, дексаметазону, тривіту, пивних дріжджів з селеном, гепарсилу та фарковіту В12 сприяло покращенню клінічного стану тварин, зникненню типових симптомів ураження печінки, відновленню функцій та структури гепатоцитів. Для повного одужання хворих ефективним є реабілітаційні заходи протягом 12 діб.
8. Лікування кіз за гострого некрозу печінки протягом 10-ти днів, яке включало застосування глюкози з інсуліном, кокарбоксилази, комбівіту, вітасолу, гепатопротекторів (гепа-мерц та бикогепар), есенціале та гепатил, і 8-добова реабілітація спричиняє покращення клінічних, біохімічних і гістологічних показників, однак, за результатами гістологічного дослідження біоптатів печінки, активності ферментів (АСТ, ГГТ, ЛФ), загального та кон’югованого білірубіну у сироватці крові повного відновлення структури та функцій гепатоцитів не настає. Проведення реабілітаційного періоду протягом 8-ми днів із застосуванням дієтичної та збалансованої за основними поживними речовинами годівлі є недостатнім, що свідчить про необхідність подовження термінів лікування та реабілітації.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
1. Діагностика гепатодистрофії у кіз має проводитися з урахуванням анамнестичних даних (утримання, місця випасів, структура раціонів, якість кормів, продуктивність, фізіологічний стан, вік тварин), результатів клінічного дослідження (збільшення та болючість печінки, жовтяничність), лабораторного аналізу крові (гіпербілірубінемія, гіпоальбумінемія, позитивна колоїдно-осадова проба з сулемою, зростання активності АСТ, ГГТ), вибіркового гістологічного дослідження біоптатів печінки.
2. Диференціальну діагностику гострого некрозу печінки від гепатодистрофії рекомендуємо проводити за результатами клінічного дослідження (жовтяниця, болючість печінки, різке пригнічення), визначення концентрації загального та кон’югованого білірубіну, активності АСТ і ГГТ.
3. Лікування кіз, хворих на гепатодистрофію та за гострого некрозу печінки має бути комплексним із застосуванням засобів етіотропної, патогенетичної та симптоматичної терапії і тривати не менше 7-ми та 10-ти діб відповідно. Після закінчення лікування слід проводити реабілітацію хворих, яка має тривати при гепатодистрофії 1014 днів, а при гострому некрозі печінки до одного місяця. Якщо лікування і реабілітація не приводять до відновлення функцій та структури печінки, то тварин вибраковують.
4. При діагностиці, лікуванні та профілактиці хвороб печінки у кіз рекомендуємо керуватися розробленими нами рекомендаціями Діагностика, лікування та профілактика хвороб печінки у кіз”, затвердженими науково-методичною комісією Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 12 грудня 2003 року (протокол № 2).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки: Указ Президента України за № 1529/99; від 03.12.99. // Голос України. 1999. № 227. 7 грудня. С. 2.
2. Кіщак І. Закон прийнято, що далі? // Тваринництво України. 2002. № 8. С. 79.
3. Вербицький П. Минуле, сьогодення і майбутнє галузі ветеринарної медицини // Вет. медицина України. 2001. № 1. С. 25.
4. Газета Сільський час”. 2004. № 9. С. 2.
5. Агропромисловий комплекс України: Стан та перспективи розвитку (1990-2000) / За ред. П.Т. Саблука, М.Я. Дем’яненка, М.Ф. Кропивка. К.: Ін-т аграр. економіки УААН, 1999. 335 с.
6. Михайлюк М. Особливості лікування післяродового метриту у високопродуктивних молочних кіз // Вет. медицина України. 2002. № 4. С. 2930.
7. Ярмолюк С. Кози в Україні є. А от козівництва немає // Твариниицтво України. 2001. № 67. С. 3233.
8. Ерохин А.И., Ерохин С.А. Современное состояние козоводства в мире // Овцы, козы, шерстное дело. 1999. № 2. С. 3840.
9. Ерохин С.А., Ерохин А.И. Динамика производства мяса по странам и континентам мира // Овцы, козы, шерстное дело. 2000. № 2. С. 714.
10. Ображей А.Ф. Коза в господі / Бібліотека ветеринарної медицини. К.: Київська правда, 2000. № 78. 63 с.
11. Влізло В.В. Доробки та перспективи ветеринарної гепатології в Україні // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. Вип. 13, ч. 2. Біла Церква, 2000. С. 2731.
12. Любецький В.Й., Михайлик М.М. Родова та післяродова патологія у молочних кіз / Бібліотека ветеринарної медицини. К.: Київська правда, 2000. № 2. 48 с.
13. Левченко В.И. Болезни печени у молодняка крупного рогатого скота при выращивании и откорме в специализированных хозяйствах: Автореф. дис. д-ра вет. наук. М., 1986. 26 с.
14. Постников В.С. Диагностика и лечение функциональных нарушений печени у крупного рогатого скота: Автореф. дис. д-ра вет. наук. М., 1969. 25 с.
15. Уша Б.В. Клинико-функциональные и морфологические исследования в изучении патологии печени крупного рогатого скота: Автореф. дис. д-ра вет. наук. М., 1974. 40 с.
16. Жаров А.Ф. Функциональная морфология печени высокопродуктивных коров в норме и при патологии обмена веществ: Автореф. дис. д-ра вет. наук. М., 1975. 37 с.
17. Влізло В.В. Жировий гепатоз у високопродуктивних корів.: Автореф. дис. ...д-ра. вет. наук. Київ, 1998. 34 с.
18. Staufenbiel R. Experimentelle Untersuchungen zur Beurteilung der Energiebilanz der Milchkuh // Energie und Fettstoffwechsel der Milchkun. Berlin, 1990. S. 7988.
19. Hepatic lipidosis in anorectic, lactating Holstein cattle: a retrospective study of serum biochemical abnormalities / C.K. Cebra, F.B. Garry, D.M. Getzy, M.J. Fettman // J. Vet. Intern. Med. 1997. № 4. Vol. 11. P. 231237.
20. Johannsen U., Schäfer M., Fürll M. Untersuchungen zur Leberfunktion der Milchkühe im peripartalen Zeitraum // Arch. Exp. Vet. Med. 1988. № 42. S. 118134.
21. Baumgartner W. Ursachen von schwerwigenden Stoffwechselerkrankungen bei Milchkühen // 16. Tierzuchttag. Irdning, 1989. S. 7783.
22. Scholz H. Selen Vitamin-E: Bedeutung und Versorgung beim Kalb // Tierärztl. Umschau. 1991. № 46. S. 194202.
23. Левченко В.І., Влізло В.В., Головаха В.І. Патологія печінки у великої рогатої худоби // Вісник аграрної науки. 1996. № 9. С. 5054.
24. Уша Б.В. Ветеринарная гепатологія. М.: Колос, 1979. 260 с.
25. Структура внутренних незаразных болезней в промышленном животноводсте и пути профилактики / В.М. Данилевский, В.В. Влизло, А.З. Дюсембаева, П.П. Антоненко // Актуальные проблемы ветеринарной и зоотехнической науки в интенсификации животноводства: Материалы конф., посвящ. 70-летию МВА. М., 1990. С. 1011.
26. Левченко В.И., Богатко Л.М. Хронический руминит и гнойный гепатит при выращивании и откорме молодняка // Актуальные проблемы ветеринарной и зоотехнической науки в интенсивном животноводстве: Материалы конф., посвящ. 70-летию МВА. М., 1990. С. 3738.
27. Левченко В.І. Основні підсумки вивчення захворювань печінки у молодняка // Наукове забезпечення агропромислового комплексу УРСР: Тез. доп. Респ. наук. практ. конф. Біла Церква, 1990. Ч. 1. С. 5153.
28. Gül J., Gründer H.D. Ergebnisse von Leberfuntionsprüfungen bei Labmagenverlagerungen und Ketosen des Rindes // Dtsch. Tierärztl. Wschr. 1990. № 97. S. 126130.
29. West H.J. Clinical and pathological studies in cattle with hepatic disease // Vet. Res. Commun. 1997. № 3. Vol. 21. P. 169185.
30. Функціональні та структурні зміни в організмі великої рогатої худоби при аліментарній дистрофії / В. Левченко, В. Влізло, М. Тишківський, М. Утеченко //Вет. медицина України. 2001. № 4. С. 2830.
31. Головаха В. Гепато-гастроентеральний синдром у новонароджених телят // Вет. медицина України. 1996. № 4. С. 2223.
32. Функціональний стан печінки у корів, хворих на цироз / В.В. Влізло, В.І. Левченко, Г.О. Щуревич та ін. // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. Вип. 5, ч. 1. Біла Церква, 1998. С. 5962.
33. Helman R.G., Adams L.G., Bridges C.H. The lesions of hepatic fatty cirrhosis in sheep // Vet. Pathology. 1995. № 6. Vol. 32. P. 635640.
34. Патологическая анатомия сельскохозяйственных животных / В.П. Шиш-ков, Н.А. Налëтов, А.В. Жаров; Под. ред. В.П. Шишкова, Н.А. Налëтова: 2 е изд., испр. и доп. М.: Колос, 1980. С. 2057.
35. Клінічна діагностика хвороб тарин. / В.І. Левченко, В.І. Судаков, Й.Л. Мельник та ін.; За ред. В.І. Левченка. К.: Урожай, 1995. 368 с.
36. Внутрішні хвороби тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін, М.О. Судаков та ін.; За ред. В.І. Левченка. Біла Церква, 1999. Ч.1. 376 с.
37. Christina S. Cable, William C. Rebhun, Lisa A. Fortier. Cholelitiasis and cholecystitis in a dairy cow // J. Am. Vet. Med. Assoc. 1997. № 7. Vol. 211. P. 899901.
38. Gerros T.S. Gallbladder and biliary disease. In: Smith B.P., ed. Large animal internal medicine. 2 nd ed. St Louis: CV Mosby Co, 1996. P. 913951.
39. Cholelith causing duodenal obstruction in a horse / S. Laverty, J.R. Pascoe, J.W. Williams et al. // J. Am. Vet. Med. Assoc. 1992. № 201. P. 751752.
40. Cholelitiasis in horses: ten cases (19821986) / J.K. Johnston, T.J. Divers, V.B. Reef et al. // J. Am. Vet. Med. Assoc. 1989. № 194. P. 405409.
41. Spontaneous cholelitiasis in sheep: prevalence survey and analysis of gallstones and bile /J. Petruzzi, V. Mangini, C. Messa et al. // J. Comp. Pathol. 1988. № 98. P. 367369.
42. Carlson G.P. Clinical chemistry tests. In: Smith B.P., ed. Large animal internal medicine. 2 nd ed. St Louis: CV Mosby Co, 1996. P. 441469.
43. Головаха В.І. Інформативність біохімічних показників крові для діагностики патології печінки у конематок чистокровної верхової породи // Вет. медицина: Міжвід. тематич. наук. зб. Харків, 2002. Вип. 80. С. 177180.
44. Головаха В.І. Діагностика ураження печінки в коней при хронічному лептоспірозі та ринопневмонії // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. Вип. 25, ч. 2. Біла Церква, 2003. С. 4450.
45. Анохин Б.М., Карнушина В.А., Анохин А.Б. Лечение собак при гепатозе // Ветеринария. 1999. № 2. С. 5557.
46. Деякі аспекти патогенезу гепатодистрофії у собак /В.І. Левченко, В.І. Головаха, О.А. Дикий, Л.М. Соловйова // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. Вип. 13, ч. 2. Біла Церква, 2000. С. 110116.
47. Nginyi J.M., Onyango-Abuje J.A., Harrison L.J.S. Helminthes and non-helminthes causes of ovine and caprine liver condemnations at Kiserian Alottoirs, Kenya // Bull. Anim. Health and Prod. Afr. 1995. № 4. Vol. 43. P. 297299.
48. Malher X., Boerlen F. La mortalité des chèvres en Poitou-Charentes: Incidence et troubles sanitaires associés // Kev. Med. Vet. 1995. № 10. Vol. 146. P. 647654.
49. White liver disease in goats / H. Blak, J.B. Hutton, R.J. Sutherland, M.P. James // N. Z. vet. J. 1988. № 36. P. 1517.
50. White liver disease in sheep / P.J. Mitchell, S. McOrist, K.W. Thomas, I.P. McCausland // Austr. Vet. J. 1982. № 5. Vol. 58. P. 181184.
51. Ulvund M.J., Pestalozzi M. Ovine White-Liver Disease (OWLD). Botanical and Chemical Composition of Pasture Grass // Acta vet. scand. 1990. № 31. P. 257265.
52. Hepatic encephalopathy associated with paratuberculosis in a goat / J.L. Rubin, R.H. Whitlock, P.L. Habecker et al. // J. Am. Vet. Med. Assoc. 1999. № 2. Vol. 215. P. 236238.
53. Hepatic effects of halothane and isoflurane anesthesia in goats / M.M. McEwen, R.D. Gleed, J.W. Ludders et al. // J. Am. Vet. Med. Assoc. 2000. № 11. Vol. 217. P. 16971700.
54. Hanifa Moursi S.A., Atef M., Al-Khayyat A.A. Hepatotoxicity of Chloramphenicol in normal Goats by the Assay of Serum Enzyme Activity // Zbl. Vet. Med. 1979. № 26. Р. 715720.
55. Hepatic necrosis following halothane anesthesia in goats / T.D. О’Brien, M.R. Raffe, V.S. Cox et al. // J. Am. Vet. Med. Assoc. 1986. № 12. Vol. 189. P. 15911595.
56. Rousseaux C.G. Hepatocellular carcinoma in goats // Austr. Vet. J. 1984. № 6. Vol. 61. P. 193.
57. Higgins R.J., Rae A., Abraham A. Primary hepatic fibrosarcoma in a Toggenburg goat // Veretr. Record. 1985. № 116. P. 444.
58. Lairmore M.D., Knight A.P., DeMartini J.C. Three primary neoplasms in goats: hepatocellular carcinoma, phaeochromocytoma and leiomyoma // J. Comp. Path. 1987. № 1. Vol. 97. P. 267271.
59. Skaar T.S., Grummer R.R. Distribution of Lipid in Hepatic Tissue of Dairy Goats in Positive and Negative Energy Balanse // J. Vet. Med. 1989. № 36. P. 555558.
60. Hippchen V., Entzeroth R., Röder E. Expirementelle Untersuchungen zur Lebertoxizität von Senecioalkaloiden aus Senecio vernalis an Ziеgen // Der Pract. Tierarzt. 1986. № 4. S. 322324.
61. Changes in Same Functions in Experimentally Lead-Poisoned Goats / I.M. Gouda, S.A. Abdel Aziz, A.A. Ahmed et al. // Arch. exper. Vet. med. 1985. № 39. S. 257267.
62. Peer F., Sharma M.C., Prasad M.C. Efficacy of Liv-52 and Tinospora cardifolia in experimental CCl4 hepatopathy in goats // Ind. J. of Anim. Sciences. 1990. № 5. Vol. 60. P. 526531.
63. Pradgan N.R., Misra S.K., De D.K. Electron microscopic study on the efficacy ov Liv. 52 in carbon tetrachloride treated liver in goats. // Ind. J. Vet. Med. 1991. № 12. Vol. 11. P. 811.
64. Biopathological studies in experimentally induced acidosis in goat /S.B. Lal, S.K. Dwivedi, M.C. Sharma, F. Swarup // Ind. J. of Anim. Sciences. 1992. № 3. Vol. 62. P. 200204.
65. Belford C.J., Raven C.R., Black H. Chronic copper poisoning in Angora Kids // N. Z. vet. J. 1989. № 37. P. 152154.
66. Galenia Africaca L. Poisoning in sheep and goats: Hepatic and cardiac changes /J.J. Van Der Lugt, R.Anitra Schultz, N. Fourie et al. // J. Vet. Res. 1992. № 59. P. 323333.
67. Zettl K., Brömel J. Ziergehölzvergiffungen bei Schaf und Ziege // Der Prakt. Tierarzt. 1986. № 4. S. 317321.
68. Photosensitization and crystal associated cholangiopathy in goats grazing Brachiaria decumbes in Mato Grosso do sul state, Brazil / Amaral de Lemos R.A., Nakazato L., Herrero Junior G.O. et al. // Ciencia Rural. 1998. № 3. Vol. 28. P. 507510.
69. Scharma M.S., Pathak N.N. Biochemical changes in experimentally induced hepatopathy in goats different levels of dietary protein and effect of herbal therapy // Ind. J. of Anim. Sciences. 1991. № 12. Vol. 61. P. 12691275.
70. Humann-Ziehank E., Bruegmann M., Ganter M. Hepatoencephalopathy in a goat: clinical manifestation of an intrahepatic porto-systemic shunt // Small Ruminant Research. 2001. № 42. P. 157162.
71. Fenwick B.W., Muir S., East N. Hepatic and renal tubular cell nuclear glycogenosis in goats // J. Comp. Path. 1986. № 96. P. 399405.
72. Farnsworth G.A., Miller S. An Unusual Morphologic Form of Hepatic Amiloidosis in a goat // Vet. Pathol. 1985. № 22. P. 184186.
73. Occurrence of hepatic abscess in goats / J. Santa-Rosa, E.H. Johnson, F.S.F. Alves et al. // Pesquisa Agropecuaria Brasileira. 1989. № 1. Vol. 24. P. 6368.
74. Байматов В.Н. Механизм развития гепатоза у овец // Докл. Рос. акад. с/х. наук. 1993. № 2. С. 8691.
75. Дюсембаева А.З., Данилевский В.М. Гепатоз овец на откорме // Ветеринария. 1988. № 8. С. 4748.
76. Prevalence of pigment gallstones in sheep / A. Cavalini, C. Messa, V. Mangini et al. // Amer. J. Vet. Res. 1991. Vol. 52. № 12. P. 20432045.
77. Норбаев К.Н. Профилактика болезней печени овец на откорме // Труды Ленингр. вет. ин-та. Л., 1990. № 108. С. 124127.
78. Martha J. Ulvund. Ovine White-Liver Disease (OWLD). Pathology // Acta vet. scand. 1990. № 31. P. 309324.
79. Done S.H., Bain M. Hepatic necrosis in sheep associated with ingestion of blue-green algae // Vet. Rec. 1993. № 133. P. 600.
80. Hepatogenous photosensitization of sheep in California associated with ingestion of Tribulus terrestris (puncture vine) / S.P. McDonough, A.H. Woodbury, F.D. Galey et al. // J. Vet. Diagn. Invest. 1994. № 6. P. 392395.
81. Hepato-renal Toxicosis Characterized in Sheep Dosed Intraruminaly with Snakeweed Foliage (Gutierrezia spp) / T.S. Edrington, T.T. Ross, G.S. Smith et al. // Vet. Human Toxicol. 1993. № 35. P. 506508.
82. Photosensitization of Sheep on Kleingrass Pasture / D.J. Muchiri, C.H. Bridges, D.N. Ueckert et al. // J. Am. Vet. Med. Assoc. 1980. № 4 Vol. 177. P. 353354.
83. Biliary Atresia in Texelaar Lamb / P. Franken, T.S. Ingh, C.D. König, W. Wouda // Zbl. Vet. Med. 1981. № 28. P. 276281.
84. Use of hepatobiliary scintigraphy to diagnose bile duct atresia in lamb / J. Lofstedt, P.D. Koblik, R.M. Jakowski et al. // J. Am. Vet. Med. Assoc. 1988. № 1 Vol. 193. P. 9598.
85. Сенько А.В. Нозологический профиль незаразных болезней при промышленной технологии доращивания поросят // Ученые записки ВГАВМ: Материалы ІІІ междун. науч.-практ. конф. Витебск, 1999. Т. 35, ч. 1. С. 222224.
86. Телепнев В.А., Емельянов В.В. Классификация, номенклатура и семиотика болезней печени у поросят // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. Вип. 25, ч. 3. Біла Церква, 2003. С. 119124.
87. Курдеко А.П., Сенько А.В. Распространение поражений печени у свиней при промышленной технологии // Проблеми неінфекційної патології тварин /Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. Вип. 5, ч. 1. Біла Церква, 1998. С. 9295.
88. Курдеко А.П., Жуков А.И., Сенько А.В. Патоморфологические изменения у свиней при гепатодистрофии // Пробл. с.-х. производства в изменяющихся экон. и экол. условиях: Материалы междун. науч.-практ. конф., посвящ. 25-летию Смоленского с.-х. ин-та. Смоленск, 1999. Ч. 4. С. 159161.
89. Клинико-гематологическая и патоморфологическая характеристика токсических поражений печени у молодняка свиней / В.А. Телепнев, А.П. Курдеко, А.И. Жуков и др. // Совр. пробл. разв. свинов.: Матер. 7-ой Межд. науч.-произв. конф. Жодино, 2000. С. 130132.
90. Schäfer M., Uhlig A., Johannsen U. Untersuchungen zur Leberfunktion der Milchkühe im peripartalen Zeitraum // Arch. Exp. Vet. Med. 1988. № 42. S. 100107.
91. Illek I., Pechova A., Suchy A. Verenderung der Milchzusammensetzung bei Leberverfettung von Kühen // Der Wiederkäuer und seine Probleme. Wien, 1995. P. 4547.
92. Zepperitz H., Kiupel H. Untersuchungen zum Leberstoffwechsel bei Kühen mit Gebärparese und Gebärparesedisposition // Mh. Vet. Med. 1990. № 45. S. 747755.
93. Zur Beurteilung des Leberfettgehaltes bei der Milchkuh / R. Staufenbiel, D. Lügner, D. Dargel, N. Rossow // Mh. Vet. Med. 1991. № 46. S. 798805.
94. Total serum bile acid concentration in dairy cows with fatty liver and liver failure / J. Rehage, K. Qualmann, C. Meier et al. // Dtsch. Tierärztl. Wschr. 1999. № 106. P. 2629.
95. Macleod N.S.M., Allison C.J. Hepatic lipodystrophy of pedigree Galloway calves // Vet. Rec. 1999. № 144. P. 143145.
96. West H.J. Effect on liver function of acetonemia and the fet cow syndrome in cattle // Res. Vet. Sci. 1990. № 48. P. 221227.
97. Helman R.G., Adams L.G., Bridges C.H. Hepatic fatty cirrhosis in ruminants from western Texas // J. Am. Vet. Med. Assoc. 1993. № 1. Vol. 202. P. 129132.
98. Hepatic Lipidosis in Anorectic, Lactating Holstein Cattle: A Retrospective Study of Serum Biochemical Abnormalities / C.K. Cebra, F.B. Garry, D.M. Getzy et al. // J. Am. Vet. Med. Assoc. 1997. № 4. Vol. 11. P. 231237.
99. Sevinc M., Basoglu A., Birdane F. Liver Function in Dairy Cows with Fatty Liver // Revue Med. Vet. 2001. № 4. Vol. 152. P. 297300.
100. Утеченко М.В. Експериментальне відтворення дистрофії печінки у великої рогатої худоби // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту: Зб. наук. праць. Біла Церква, 1999. Вип. 9. С. 619165.
101. Jeffcott L.B., Field J.R. Current concepts of hyperlipaemia in horses and ponies // Vet. Rec. 1985. № 116. P. 461