Хорошаєв Євген Сергійович. Формування інтегративної фіскальної моделі в Європейському Союзі

Короткий опис

Хорошаєв Євген Сергійович. Формування інтегративної фіскальної моделі в Європейському Союзі : Дис... канд. наук: 08.00.02 2007

Хорошаєв Є.С.Формування інтегративної фіскальної моделі в Європейському Союзі. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2007.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню теоретичних та прикладних аспектів конвергенції фіскальних моделей в межах Європейського Союзу.
В проведеному дослідженні розглядаються сучасні теоретичні підходи виявлення конвергенції, а також визначено, що головними причинами посилення процесів уніфікації фіскальних моделей у світі є податкова конкуренція, високий рівень мобільності капіталу, боротьба за вільні фінансові ресурси тощо. Авторська інтерпретація окремих постулатів економіки пропозиції, а саме залежності між обсягом бюджетних надходжень, ставками оподаткування та рівнем тіньової економіки, удосконалює загальну методику ідентифікації економічної конвергенції.
Визначенні особливості побудови фіскальної моделі в Україні та напрями її удосконалення, що охоплюють оптимізацію кількості податків, запровадження нових обов’язкових платежів, зміну механізмів та принципів функціонування основних податків, врегулювання взаємовідносин між загальним державним та місцевими бюджетами з приводу одержання, нагромадження та розподілу доходів, удосконалення механізмів роботи ДПА, спрощення законодавства через ухвалення Податкового кодексу тощо. Запропоновано адаптовані до національних особливостей України європейські механізми та інструменти фіскальної політики, як-то податкові карти та прогресивна система оподаткування доходів суб’єктів господарювання, виходячи з очікуваної участі країни в спільному європейському економічному просторі.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове розв’язання наукового завдання щодо специфіки уніфікації податкових систем в країнах Європейського Союзу за умов поглиблення процесу економічної інтеграції, адаптації фіскальних політик нових членів ЄС до єдиної, узгодженої моделі, а також спрямованості фіскального вектора України в ході поглиблення ринкових перетворень. Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі висновки:

В умовах посилення глобалізації світового господарства і загострення міжнародної фіскальної конкуренції національні уряди почали розробляти принципово нову гармонізовану стратегію залучення вільного капіталу в свою економіку, що передбачає, з одного боку, посилення податкової конвергенції, яку слід розуміти як процес зближення фіскальних систем країн з різними політичними та соціально-культурними рівнями, викликаний суб’єктивними (бажання населення чи законодавча ініціатива уряду) або об’єктивними причинами (рівень розвитку країни чи подібна політична культура громадян), який передбачає розробку та впровадження механізмів й інструментів податкового регулювання на всіх існуючих в інтеграційному угрупованні ієрархічних рівнях, що включає в себе стандартизацію систем, коінтеграцію інституцій та гармонізацію політик соціально-економічного розвитку країн, а з другого боку - формування інтегративної фіскальної моделі, яка являє собою формалізовану систему поглиблення процесу розширення й диверсифікацію взаємозв’язків та співпраці національних урядів із суб’єктами господарювання на всіх таксономічих рівнях з метою створення спільної гармонізованої європейської податкової політики через імплементацію загальних норм у законодавство економічного союзу.
Швидкий рух капіталу в світовій економіці впродовж останніх років зумовив формування нових моделей економічного зростання, проте методика дослідження локально-глобальної динаміки, в основі якої лежить виключно аналіз сигма-конвергенції, практично залишилася без змін, що не відповідає інтересам національних урядів, які виступають гарантами соціальної захищеності. Складність розробки й запровадження ефективної фіскальної системи полягає в тому, що сфера економічних функцій держави має бути не просто збереженою, а конструктивно оновленою, структурно зміцненою і ефективно реалізованою. Це висуває підвищені вимоги до розвитку податкових відносин з огляду на їх критичне значення для реалізації державного впливу на економічні й соціальні процеси. Розроблені та апробовані в роботі показник Т-конвергенції та коефіцієнт швидкості податкової конвергенції, які є інструментами дослідження бетта-конвергенції, можуть значною мірою полегшити процес країнової ідентифікації, зробивши його більш доступним та інформативним.
Становлення фіскальної конвергенції в Європейському Союзі пройшло тривалий шлях еволюції, обмовлений загальним процесом адаптації економіко-соціальних моделей країн-членів, який включав, з одного боку, процес стандартизації структури податкових систем, уніфікації адміністрування обов’язкових платежів, запровадження єдиних фіскальних нормативів для суб’єктів господарювання всіх держав учасниць ЄС, лібералізації оподаткування бізнесу з метою демотивації фізичних та юридичних осіб від ухиляння (уникнення) від сплати податків поряд з посиленням контролю за встановленням трансферних цін, строків та умов діяльності офшорних територій в межах Євросоюзу, своєчасним здійсненням відрахувань до бюджетів різних рівнів платежів у повному обсязі, а з другого уніфікацію напрямів гармонізації та розробку ефективних механізмів й інструментів регіонального зближення через встановлення макроекономічних обов’язкових для виконання нормативів. Поряд із заявленими успіхами європейської політики, вона не позбавлена певних прорахунків та хиб, спричинених наявністю в ЄС депресивних регіонів та країн, а також небажанням деяких з них відповідати встановленим вимогам щодо наявного державного боргу чи дефіциту бюджету. Поліструктурний характер процесу уніфікації європейських фіскальних моделей виявляється на національному рівні насамперед через співфінансування регіональних програм, компенсації відсоткових ставок, дотації на створення нових робочих місць та інших європейських ініціатив через системну дію структурних фондів та Фонду Згуртування. Аналіз існуючих в Євросоюзі тенденцій дозволив спрогнозувати, що протягом найближчих років будуть переглянуті концептуальні підходи до виділення коштів із зазначених фондів з метою уникнення споживацького ставлення” окремих країн до фінансових ресурсів консолідованого бюджету.
Процес податкової трансформації в країнах ЦСЄ у 1990-х роках характеризували такі основні заходи: адміністративно-територіальні реформи та пов’язане з цим реформування податкових адміністрацій/інспекцій, наслідком чого став перехід від командної до регулятивної функції державного менеджменту; запровадження європейського механізму розподілу доходів на загальнодержавні та місцеві, що сприяє збалансованому розвитку регіонів країн; введення нових податків, наприклад ПДВ замість податку з обороту, або податку на нерухомість; імплементація цілей, механізмів та інструментів регулювання ЄС, максимальна підтримка малого й середнього бізнесу; фінансова допомога процесу коінтеграції з боку фінансових структур Євросоюзу.
Податкова модель України сформувалася під впливом таких чинників: домінування пострадянського принципу розподілу та перерозподілу суспільних благ, відсутність ефективного інструментарію зближення рівнів доходів населення, невизначеність економічної моделі розвитку країни, низька якість фінансової інфраструктури та висока питома вага тіньової економіки в структурі ВВП. В державі відсутня збалансована фіскальна політика, а нестійкість законодавства ускладнює процес об’єктивізації національних прогнозів. Удосконалення вітчизняної податкової системи передбачає проведення таких реформ, які б забезпечили зміну співвідношення фіскальної і регулюючої функцій на користь останньої, формування принципово нової структури податків (законодавче закріплення фіскальних доходів за бюджетами різних рівнів), спрямованість на економічне зростання та справедливий розподіл його результатів. Фундаментальною метою стратегії податкової реформи в Україні на найближчі сім років має стати докорінне підвищення соціально-економічного добробуту громадян за рахунок переорієнтації національного господарства від екстенсивного розвитку до інноваційного. Підтримка цих двох складових програми розвитку економіки на фіскальному рівні дозволить Україні максимально зблизитись з новими членами ЄС вже протягом 6-7 років.

Основними напрямами вдосконалення механізму функціонування національної фіскальної системи є посилення його регулятивного потенціалу на основі оптимізації бази оподаткування, спрощення порядку обчислення та стягнення обов’язкових платежів з урахуванням досвіду країн Євросоюзу. Модернізація розробленої структури податкової моделі потребує скорочення другорядних у фіскальному плані податків (плата за надання послуг на право виїзду за кордон) або таких, що викривлюють саму суть податків (відрахування до Пенсійного фонду збору з купівлі-продажу валюти або нерухомого майна); пошуку альтернативних об’єктів оподаткування (зокрема податку на нерухомість); легалізації латентних форм оподаткування (введення єдиного соціального збору) тощо. Найоптимальнішими складниками фіскальних систем країн ЄС, що можуть бути запозичені при реформуванні податкової моделі України, є комплекс структурних змін , пов’язаних із оподаткуванням як фізичних, так і юридичних осіб, а саме: запровадження податкових карт й таблиць; збільшення мінімального неоподатковуваного мінімуму та перехід до диференційованої системи оподаткування залежно від розміру одержаного доходу з метою забезпечення соціальної спрямованості податку. Нагальними заходами удосконалення податкової моделі впродовж найближчих двох років є перегляд порядку надання фіскальних преференцій, які застосовуються з метою стимулювання нагромадження капіталу, інвестиційної активності, інноваційної діяльності, підвищення конкурентоспроможності національної продукції, розширення експорту, збільшення зайнятості населення.

Гармонізувати фіскальні відносини в Україні може Податковий Кодекс, який покликаний врегулювати взаємовідносини різних економічних суб’єктів в процесі визначення розміру обов’язкових платежів, їх нарахування та сплати.