Кір'якова Лілія Сергіївна. Епідеміологічні та екологічні особливості 7-ї пандемії холери в Україні

Короткий опис

Кір'якова Лілія Сергіївна. Епідеміологічні та екологічні особливості 7-ї пандемії холери в Україні : Дис... канд. наук: 14.02.02 2007

Кір'якова Л.С. Епідеміологічні та екологічні особливості 7-ї пандемії холери в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.02 епідеміологія. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, м. Київ, 2007 р.
Дисертація присвячена визначенню шляхів удосконалення протиепідемічних і профілактичних заходів щодо холери на сучасному етапі в Україні. Встановлено основні прояви та характеристику епідемічного процесу холери на Україні під час 7-ї пандемії. Визначений переважно спалаховий характер захворюваності на холеру, можливість внутрішньолікарняної реалізації інфекції під час спалахів у закритих лікувальних закладах з основним шляхом передачі побутовим. Разом із захворюваністю порівняні результати досліджень на холеру об’єктів довкілля. Проаналізована генетична характеристика холерних вібріонів О1 групи за результатами визначення генів патогенності ctx, tcp та гена експресії toxR та встановлена їх епідемічна значущість. З урахуванням останніх наукових даних про холеру як антропо-сапронозну інфекцію визначені деякі оптимальні абіотичні параметри перебування холерних вібріонів О1 групи, та встановлені різні умови збереження для токсигенних і нетоксигенних збудників. За допомогою методу електронного картографування у програмі ArcGIS встановлено залежність між інтенсивністю епідемічного процесу та належністю до екологічного регіону. Визначено, що територіями зі значним ризиком виникнення спалахів холери є екологічний регіон «понтичний». Згідно з цим, уточнено критерії оцінки територій для розподілу за типами епідемічного прояву холери. Науково обґрунтовані підходи до обсягу та переліку об’єктів, що підлягають дослідженню, та надані пропозиції щодо удосконалення існуючого епідеміологічного нагляду за холерою в Україні.

У дисертаційній роботі на підставі вивчення та узагальнення основних характеристик епідемічного процесу холери в Україні вирішено науково-практичне завдання, що полягає в удосконаленні епідеміологічного нагляду за холерою в Україні.

Встановлено три періоди поширення холери та кореляцію динаміки епідемічного процесу в Україні із захворюваністю у світі (0,58) з третього періоду. Доведено, що тенденції динаміки захворюваності на холеру в Україні і Європі, Україні і Азії, Україні і Центральній Америці, Україні і Південній Америці однакові, але найбільш виражений кореляційний зв'язок (0,78) між Україною і Європою.
Визначено епідеміологічні особливості холери в Україні: домінування спалахової захворюваності (91,5 %); зв’язок інтенсивних епідемічних процесів із заносом інфекції з інших територій, а спорадичної захворюваності з циркуляцією збудника у регіонах; можливість внутрішньолікарняного зараження на холеру в закритих лікувально-профілактичних установах; щорічна циркуляція холерних вібріонів у водних об'єктах довкілля; різна генетична характеристика збудника холери, що циркулює в різних екологічних системах.
Виявлено екологічні особливості холери в Україні: залежність проявів епідемічного процесу холери в Україні від клімато-географічних умов; зв'язок епідемічних проявів холери з екологічним регіоном «понтичний»; вплив абіотичних факторів на тривалість збереження збудника у довкіллі; здатність атоксигенних мікроорганізмів довгостроково зберігатися в об'єктах довкілля.
Експериментально показано, що під дією абіотичних факторів (температури, рН) довше зберігаються атоксигенні холерні вібріони, що пов'язано з їх високою екологічною пластичністю.
Доведена циркуляція в Україні холерних вібріонів О1 серогрупи біовару ельтор з різним набором генів патогенності серед людей і в довкіллі. Токсигенні збудники (ctx+, tcp+) переважно мають антропонозне походження, потрапляючи на територію України шляхом їх заносу з ендемічних районів. Атоксигенні холерні вібріони О1 довгостроково циркулюють на деяких територіях України і частіше мають сапронозне походження.
Визначено території ризику епідемічного поширення холери в Україні: зона високого ризику (АР Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька області, м. Севастополь, а також міста й райони Харківської області, що належать до екорегіону «понтичний»); середнього ризику (Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Чернігівська, Луганська області, а також міста й райони Харківської області, що не належать до екорегіону «понтичний»); і низького ризику (Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька, Сумська області, м. Київ).
Епідеміологічний нагляд за холерою в Україні повинен базуватися на диференційованому підході з використанням наступних критеріїв: тривалості й характеру захворюваності на холеру, тривалості й характеру циркуляції збудника в об'єктах довкілля, генетичної характеристики циркулюючих мікроорганізмів, клімато-географічних умов території й ін., що дозволить здійснювати оптимальні профілактичні та протиепідемічні заходи.