Кобернюк Сергій Володимирович. Джерела права соціального забезпечення України

Короткий опис

Кобернюк Сергій Володимирович. Джерела права соціального забезпечення України.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.05, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2014.- 231 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КОБЕРНЮК Сергій Володимирович

УДК 349.2(477)

ДЖЕРЕЛА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Омельченко Тарас Володимирович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2014
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………...4
ВСТУП…………………………………………………………………………….5

РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ПРАВА….14
1.1 Юридична природа джерел права…………………………………………..14
1.2 Характерні особливості та ознаки джерел права соціального забезпечення……………………………………………………………………...37
Висновки до розділу 1………………………………………………………….57

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ДЖЕРЕЛ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ………………………………………………………………60
2.1 Система джерел права соціального забезпечення…………………………60
2.2 Дія джерел права соціального забезпечення в часі, просторі та за колом осіб……………………………………………………………………………….83
2.3 Тенденції розвитку джерел права соціального забезпечення в Україні..105
Висновки до розділу 2………………………………………………………...128

РОЗДІЛ 3
МІЖНАРОДНІ ЗАСАДИ ДЖЕРЕЛ ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ……………………………………………………………..132
3.1 Міжнародні джерела про право людини на соціальне забезпечення…...132
3.2 Міжнародні договори України як джерела права соціального забезпечення…………………………………………………………………….154
3.3 Необхідність адаптації джерел права соціального забезпечення до світових стандартів як складова частина успішної інтеграції в Європейське Співтовариство…………………………………………………………………181
Висновки до розділу 3………………………………………………………...196
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..202
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..207

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі, яка полягає у тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок науки права соціального забезпечення, міжнародних стандартів, чинного національного й зарубіжного законодавства дослідити систему джерел права соціального забезпечення, виявити основні тенденції їх розвитку, внести ряд пропозицій щодо адаптації джерел права соціального забезпечення до світових стандартів. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є наступні.
1. Запропоновано ознаки джерел права розподілити на дві групи: (а) перша включає в себе загальні, безспірні ознаки, що виділяються всіма науковцями, характеризують юридичну суть категорії форми права (нормативність чи загальнообов’язковість); (б) друга містить спеціальні, конкретизуючі ознаки, які не стільки є правоутворюючими факторами, класифікаційними рисами джерела права, скільки відображають особливість його змісту та внутрішньої природи (ієрархічність, легальність, системність, дія в часі, просторі та за колом осіб).
2. Виокремлено такі особливості форм права соціального забезпечення: (а) відсутність єдиного кодифікованого акта, як наслідок – галузь характеризується суперечливістю та недосконалістю джерел права, безсистемністю та дублюванням, різнобічністю тлумаченнь однієї й тієї ж категорії в текстах різних документів; (б) наявність кількох рівнів правового регулювання – централізованого, місцевого, локального, що відображається в прийнятті нормативних актів, диференційованих за юридичною силою, дією в часі, просторі та за колом осіб; (в) значну їх частину складають документи міжнародних організацій, міждержавні договори, які визначають світові стандарти соціального забезпення, регулюють його надання в транснаціональному масштабі; (г) являють собою доволі громіздку систему різних за юридичною силою нормативно-правових актів, серед яких особливе місце займають документи Міністерства соціальної політики та фондів соціального страхування; (ґ) має прямий вплив нестабільність законодавства, залежність більшості джерел від одного з них – Закону України про Державний бюджет на поточний рік; (д) залежність форм права, що приймаються місцевими органами влади, від формування структури бюджетних трансфертів, непрозорий характер яких вносить дисбаланс у загальну систему джерел права соціального забезпечення; (е) правовстановлюючий характер більшості його положень, наділення громадян правом на отримання того чи іншого виду соціального захисту.
3. Доведено, що структуру системи джерел права соціального забезпечення можна розглядати у 2-х аспектах – у широкому та вузькому значенні. У широкому значенні підставами класифікації виступають юридична природа, юридична сила та місце в ієрархічній структурі, предмет правового регулювання, суб’єкт нормотворчості, територіальний принцип, правова форма документа, в якій знайшло втілення джерело права за дією форми права у часі. При трактуванні системи джерел права у вузькому значенні за основу береться тільки два критерії: правова природа та юридична сила. За першим традиційно виділено договір та нормативний акт, за другим – закони та підзаконні акти.
4. Дія джерела права соціального забезпечення в часі – це частина його юридичної природи, що характеризується часом набуття чинності та часом припинення юридичної сили на підставі рішення компетентного суб’єкта владних повноважень, суду адміністративної юрисдикції чи Конституційного Суду України.
Дія джерела права соціального забезпечення у просторі – це поширення обов’язковості його приписів у межах усієї країни, певної адміністративно-територіальної одиниці, окремого підприємства, установи, організації залежно від суб’єкта видання та змісту приписів, що містяться в нормативно- правовому акті.
Дія джерела права соціального забезпечення за колом осіб – це адресна спрямованість соціальних гарантій, поширення їх виключно на осіб, які прямо зазначені в змісті відповідного нормативно правового акта, при цьому місце їх проживання на факт надання чи ненадання виплати не впливає.
5. Зазначено, що рішення про відміну нормативного акта, зміну його формулювань є компетенцією відповідного правотворчого органу. Тому рішення суду варто розглядати як підставу такої відміни, а не як саму відміну. Воно є юридичним фактом, з настанням якого пов’язані певні наслідки (нечинність норми). Водночас ця обставина не перешкоджає можливості створити нову або доповнити (уточнити) існуючу правову норму. Саме в цьому контексті судовий прецедент може бути визнаний джерелом права відносно рішень Конституційного та Верховного судів України. У той же час різнобічне трактування норм закону свідчить про недоцільність визнання в сучасних умовах судової практики (як сукупності рішень судових органів) джерелом права соціального забезпечення.
6. Право суду давати роз’яснення фактично є правом тлумачити закон. На підставі аналізу судової практики висловлено позицію, яка має загальний характер та повинна враховуватися всіма судами при розгляді аналогічних справ. Тобто, у постановах пленумів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів містяться рекомендації, які по суті є новими нормами права. Відповідно, наявні всі підстави визнати їх джерелом права соціального забезпечення.