Колеснікова Ірина Павлівна. Оптимізація епідеміологічного нагляду та удосконалення тактики вакцинопрофілактики епідемічного паротиту

Короткий опис

Колеснікова Ірина Павлівна. Оптимізація епідеміологічного нагляду та удосконалення тактики вакцинопрофілактики епідемічного паротиту: дисертація д-ра мед. наук: 14.02.02 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2003

Колеснікова І.П. Оптимізація епідеміологічного нагляду та удосконалення тактики вакцинопрофілактики епідемічного паротиту. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.02 епідеміологія. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2003.
У дисертації представлено результати багатофакторного аналізу проявів паротитного епідемічного процесу в Україні у доприщепний період (1954-1981 рр.) та за умов проведення вакцинопрофілактики (1982-2002 рр.). Результати вивчення популяційного протипаротитного імунітету слугували обґрунтуванням змін, внесених до Календаря профілактичних щеплень. Встановлено низький рівень захищеності від паротитної інфекції новонароджених (44,00 % сприйнятливих), що пов’язано з незадовільним станом специфічного імунітету їхніх матерів. Даним дослідженням в умовах України доведено низьку реактогенність та достатньо високу імуногеннсть і епідеміологічну ефективність вакцин, котрі містять вірус епідемічного паротиту зі штамів Urabe AM 9, RIT (похідний від Jeryl Lynn), Ленінград-3-Загреб, що дозволяє рекомендувати їх для специфічної профілактики паротиту в Україні. Встановлено дещо знижену імуногенність та епідеміологічну ефективність вакцини зі штаму Ленінград-3 порівняно з вищезазначеними препаратами. Проведені дослідження дозволили розробити систему епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією, включаючи використання комп’ютерних технологій. Застосування комп’ютерних програм УкрВак-01” та УкрВак-R” сприяє поліпшенню контролю за розподілом і використанням імунобіологічних препаратів, спрощенню й стандартизації обліково-звітної документації по імунопрофілактиці, дозволяє у стислий термін проводити поглиблений аналіз усіх кількісних та якісних показників імунопрофілактики.

1. Багатофакторний аналіз проявів епідемічного процесу є провідною умовою удосконалення стратегії та тактики боротьби з епідемічним паротитом за рахунок об’єктивної оцінки епідемічної ситуації.
2. Запровадження специфічної профілактики епідемічного паротиту в Україні призвело до зниження рівня захворюваності у 4 рази з середнім темпом спаду в 70,03 %. Подовжилась до 10 років тривалість міжепідемічного періоду. Зменшилися показники ураженості організованих колективів до 4,8012,90 %. Збереглася властива паротиту сезонність та переважна ураженість міського населення.
3. Особливістю епідемічного процесу паротитної інфекції в сучасних умовах стало значне підвищення захворюваності у старших вікових групах: з 1994 р. найбільш ураженою групою стали школярі 7-14 років, з 3,50 до 18,70 % зросла питома вага захворілих підлітків, підвищення рівня захворюваності серед яких перевищує загальні темпи приросту в 4-5 разів. Значний прошарок незахищених від епідемічного паротиту осіб серед підлітків та дорослих (28,8537,11 %) свідчить про реальну можливість розвитку спалахів епідемічного паротиту в молодіжних колективах, зокрема у військових частинах, учбових закладах, а також про необхідність застосування у таких випадках термінової вакцинопрофілактики паротиту серед дорослих.
4. Всі вакцини, які застосовуються в Україні для специфічної профілактики епідемічного паротиту, належать до слабкореактогенних. Сильні післявакцинальні реакції відмічалися у 0,251,00 % щеплених дітей. Післявакцинальних ускладнень не зареєстровано. Сероконверсія до паротитного компоненту вакцин Trіmovax”, Priorix”, MMR та Imovax Oreillons” становить 88,8998,36 %, а коефіцієнт епідеміологічної ефективності дорівнює 95,46100,00 %. Виявлено дещо знижену імуногенність та епідеміологічну ефективність ЖПВ зі штаму Ленінград-3, сероконверсія якої в різних вікових групах щеплених складає 66,6783,33 %, а коефіцієнт ефективності становить 68,84 %.
5. Дослідження популяційного протипаротитного імунітету в Східному та Західному регіонах України показало, що від 33,98 до 90,48 % дітей різного віку, раніше щеплених ЖПВ зі штаму Ленінград-3, не захищені від епідемічного паротиту.
6. Встановлена наприкінці 90-х рр. висока питома вага сприйнятливих до паротитної інфекції серед дітей 6-річного віку (42,85 %) та 15-річних юнаків (48,08 %) обумовила необхідність введення вікових ревакцинацій проти епідемічного паротиту у 6 років (всім дітям) та у 15 років (юнакам), що відображено у діючому Календарі профілактичних щеплень.
7. Незадовільний стан протипаротитного імунітету породіль віком 20-40 років та їхніх новонароджених дітей (30,00 та 44,00 % сприйнятливих відповідно) потребує корекції специфічного імунітету в жінок дітородного віку.
8. Діти першого року життя, котрі знаходяться на штучному вигодовуванні, належать до групи ризику” стосовно епідемічного паротиту. Наявність значного прошарку неімунних (66,67 %) серед дітей першого року життя, що знаходяться на штучному вигодовуванні, може обумовити підвищення рівня захворюваності серед осіб, які ще не досягли прищеплювального віку.
9. В діючу систему епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією безперечно має бути впроваджений моніторинг стану специфічного популяційного імунітету та ефективності вакцино-профілактики. Система епідеміологічного нагляду щодо імунопрофілактики епідемічного паротиту повинна складатися з трьох взаємопов’язаних функціональних підсистем: інформаційної, діагностичної та управлінської. Повна, якісна та оперативна реалізація інформаційної підсистеми можлива лише за умов застосування нових комп’ютерних технологій.
10. Розроблені з нашою участю та зареєстровані в МОЗ України комп’ютерні програми УкрВак-01” та УкрВак-R” дають можливість якісно й оперативно вести обліково-звітну документацію, планувати профілактичні щеплення, прискорити моніторинг імунопрофілактики та аналіз її основних показників серед дітей та підлітків України.