КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСТРАДИЦІЇ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МАКАРОВ МАРК АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 343.13+341.44

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСТРАДИЦІЇ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Рожнова Вікторія Василівна
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ЕКСТРАДИЦІЇ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ 12
1.1. Поняття екстрадиції 12
1.2. Суб’єкти та об’єкти екстрадиційних правовідносин 26
1.3. Принципи екстрадиції 38
Висновки до першого розділу 54
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ ЩОДО ОСОБИ, ЯКА ПІДЛЯГАЄ ЕКСТРАДИЦІЇ 56
2.1. Особливості затримання особи, яка вчинила злочин за межами України 56
2.2. Порядок застосування тимчасового арешту 72
2.3. Порядок застосування екстрадиційного арешту 86
Висновки до другого розділу 100
РОЗДІЛ 3. ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД, ВІДОМЧИЙ ТА СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ЩОДО ЕКСТРАДИЦІЇ ОСОБИ 103
3.1. Прокурорський нагляд за додержанням законів з питань екстрадиції 103
3.2. Відомчий контроль за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи 118
3.3. Судовий контроль за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи 136
Висновки до третього розділу 149
ВИСНОВКИ 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 159
ДОДАТКИ 178

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АІПС – автоматизована інформаційна пошукова система
ІТТ – ізолятор тимчасового тримання
НЦБ Інтерполу в Україні – Національне центральне бюро Інтерполу в Україні
ОРС – оперативно-розшукова справа
Ст. – стаття
Ч. – частина

ВСТУП

Актуальність теми. Екстрадиція є однією із найскладніших форм міжнародної правової допомоги.
У сучасних умовах посилення транснаціонального характеру злочинності все більша кількість осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів на території окремої держави, намагаються уникнути відповідальності, переховуючись у іншій країні. Відтак, зусиль однієї чи навіть декількох держав виявляється недостатньо для забезпечення належної протидії злочинним проявам. Одним із пріоритетних шляхів вирішення цієї проблеми є ефективне міжнародне співробітництво з питань боротьби зі злочинністю.
Прагнення кожної з держав до протидії злочинам є підґрунтям укладення відповідних міжнародних угод, у яких особлива увага приділяється екстрадиції, як одному з інструментів забезпечення невідворотності покарання.
Однак, розвиток міжнародного нормативного регулювання екстрадиції ускладнюється існуванням національної специфіки процедур видачі осіб, що знаходять відображення у відповідному внутрішньому законодавстві країн.
Проблематика формування інституту екстрадиції у вітчизняному правовому полі зумовлена, насамперед, відсутністю до недавнього часу в кримінально-процесуальному законодавстві України норм, направлених на правове регулювання відповідних відносин у сфері екстрадиції.
Внесення у 2010 році змін до Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України) щодо екстрадиції особи обумовлює необхідність теоретико-правового дослідження сутності екстрадиції, природи основних елементів відносин, що регулюються відповідними нормами, з позицій науки кримінального процесу.
У юридичній літературі питання екстрадиції найчастіше розглядаються крізь призму міжнародного права (роботи С.М. Вихриста, С.Т. Кучухідзе, Ю.В. Мінкової, Н.А. Сафарова та інших) і рідше – кримінального права (дослідження О.Ф. Кістяківського, М.П. Свистуленко).
Кримінально-процесуальні аспекти екстрадиції частково досліджені у роботах з проблематики міжнародної правової допомоги. До таких, у першу чергу, входять наукові доробки, які одержали О.І. Виноградова, Т.С. Гавриш, О.Н. Карпов, І.В. Лєшукова, А.Г. Маланюк, М.І. Пашковський, А.С. Сизоненко.
Серед робіт, цілковито присвячених питанням кримінально-процесуального забезпечення екстрадиції, у першу чергу, слід назвати ґрунтовну наукову працю В.С. Березняка (2009 рік), який дослідив екстрадицію як інститут кримінально-процесуального права України. А також – роботи російських вчених С.С. Бєляєва, О.І. Бойцова, Ю.Г. Васільєва, В.М. Волженкіної, І.І. Лукашука, А.В. Наумова.
Серед робіт зарубіжних вчених теоретичним та історичним підґрунтям наукової розробки екстрадиційної проблематики слугують праці Е. Ваттеля, К. Вінгерт, А. Гефтера, Г. Гроція, Дж. Дугарда, Ф. Ліста, Ч. Маклафліна, А.Ш. Махмуда, А.Х. Олакі, Л. Оппенгейма, А. Рівьє.
У той самий час, слід зазначити, що зарубіжні наукові дослідження реалізовані з позицій національного законодавства та не враховують вимоги нормативних документів України. У свою чергу, роботи вітчизняних дослідників були реалізовані до моменту внесення у 2010 році змін до чинного КПК України та висвітлюють ряд проблемних питань, які на цей час втратили актуальність, натомість оминаючи увагою результати останніх змін кримінально-процесуального законодавства.
Так, за результатами анкетування працівників органів досудового розслідування та прокуратури серед основних проблемних питань, що стосуються екстрадиції, були названі: недостатня законодавча урегульованість окремих процедур екстрадиції – 22 %; відсутність спеціального договору між Україною і державою, де перебувала особа – 23 %; відсутність належного фінансування екстрадиції – 21,5 %; занадто складний і довготривалий процес екстрадиції – 21,5 %; невідповідне оформлення екстрадиційних документів – 4,5 %; ненадання або несвоєчасне надання необхідних екстрадиційних документів – 6,0 %.
Викладене, на думку автора, свідчить про актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, обумовлює його структуру, зміст, підтверджує науково-теоретичну і практичну значимість роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції реформування кримінальної юстиції України (затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008), відповідає пріоритетним напрямам наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженим наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347, є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, включена до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ і кафедри кримінального процесу цього закладу. Тема дослідження включена до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (Національна академія правових наук України, 2010 р., п. 1431).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення і системне дослідження кримінально-процесуального забезпечення екстрадиції, а також розробка на цій основі науково обґрунтованих рекомендацій для вдосконалення правового регулювання відносин у цій сфері.
Зазначена мета зумовила постановку та розв’язання наступних задач:
- сформувати основні проблеми становлення інституту екстрадиції у кримінально-процесуальному праві України;
- з’ясувати місце особи у правовідносинах з екстрадиції;
- визначити рівень імплементації міжнародних норм, якими врегульовані суспільні відносини у сфері екстрадиції осіб, до національного законодавства;
- встановити фактичний зміст підстав затримання особи, яка вчинила злочин за межами України;
- визначити тимчасовий арешт та екстрадиційний арешт у якості окремих різновидів запобіжних заходів, а також встановлені підстави їх застосування;
- встановити підстави для звільнення особи з-під варти у розрізі процедур екстрадиції;
- з’ясувати юридичну сутність прокурорського нагляду за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи;
- з’ясувати юридичну сутність відомчого контролю за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи;
- з’ясувати юридичну сутність судового контролю за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи;
- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального регулювання відносин екстрадиції в Україні.
Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини в сфері правового регулювання екстрадиції.
Предметом дослідження є кримінально-процесуальне забезпечення екстрадиції.
Методи дослідження. В основу методології дисертаційного дослідження покладено комплексний підхід, зумовлений багатоаспектністю поставлених завдань з використанням загальнонаукових методів (передусім, системного, логічного, структурного, функціонального тощо). Це дозволило системно дослідити сутність та принципи екстрадиції у кримінальному процесі України (підрозділи 1.1., 1.3.).
Для розв’язання поставлених завдань також використані спеціальні методи: статистичний метод (був застосований при вивченні матеріалів судових рішень з питань екстрадиції (у тому числі, Європейського суду з прав людини) – підрозділи 2.1., 2.3., 3.3.); соціологічний метод (використаний при зборі додаткової (окрім матеріалів судових рішень) інформації про підстави застосування запобіжних заходів у ході екстрадиції – підрозділи 2.2., 2.3.); діалектико-матеріалістичний метод (був використаний як загальний метод наукового пізнання, що відображає взаємозв’язок теорії та практики у ході реалізації прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції осіб – підрозділи 3.1., 3.2., 3.3.); логіко-юридичний метод (використовувався при аналізі основних положень нормативних документів, якими урегульовані відносини з екстрадиції – підрозділи 1.3., 3.1.).
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять узагальнення судової практики за період з 01.01.2010 по 01.10.2011 з питань екстрадиції (проаналізовано масив із 274 судових рішень); дані анкетування 208 працівників органів досудового розслідування та прокуратури.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним монографічним дослідженням кримінально-процесуального забезпечення екстрадиції, яке реалізоване з урахуванням внесених у 2010 році змін до КПК України в частині екстрадиції особи.
Зокрема, наукова новизна дослідження характеризується такими найважливішими висновками та положеннями:
вперше одержано:
 доведено, що однією з фактичних підстав затримання особи з метою взяття її під варту та подальшої екстрадиції є оголошення такої особи в міжнародний розшук;
 обґрунтована необхідність розгляду документів, які містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави, у ході прийняття суддею рішення про застосування екстрадиційного арешту;
 здійснено наукове обґрунтування необхідності розмежування дефініцій «видача особи» та «екстрадиція особи» в чинному КПК України;
удосконалено:
 визначення тимчасового та екстрадиційного арешту як окремих видів запобіжних заходів;
 визначення підстав для звільнення особи з-під варти у розрізі процедур екстрадиції;
 наукове бачення місця загальних принципів екстрадиції у чинному законодавстві України;
дістало подальший розвиток:
 визначення юридичної сутності прокурорського нагляду, відомчого та судового контролю за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи;
 положення, відповідно до якого особа не є суб’єктом екстрадиційних правовідносин, що виникають на міждержавному рівні. Водночас, особа виступає суб’єктом окремих правовідносин екстрадиційного характеру, що виникають на рівні національного законодавства, яке, у свою чергу забезпечує процедури видачі;
 обґрунтування необхідності використання у ході процедур екстрадиції розширювального тлумачення поняття «міжнародний розшук» і визначення міжнародного розшуку лише за ознакою його здійснення за межами території України, тобто як по лінії Інтерполу, так і на підставі угод, укладених в рамках СНД.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, використані: у законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України, при доопрацюванні проекту нового КПК України, при прийнятті відомчих нормативних актів з відповідних процесуальних питань (лист Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04-19/14-2539 від 07.12.2011); у практичній діяльності – при виконанні процедур екстрадиції (акт Головного управління ОТЗ ДКМ МВС України від 17.11.2011; акт Робочого апарату Укрбюро Інтерполу в Україні від 22.12.2011); у навчальному процесі – при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників, навчально-методичних матеріалів з курсу “Кримінальний процес”, при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акт впровадження Економіко-технологічного університету від 09.12.2011).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації оприлюднено на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми правоохоронної діяльності” (Київ, 20 грудня, 2010 р.); “Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства” (Київ, 20 травня, 2011 р.).; “Актуальні проблеми державотворення” (Київ, 28 червня, 2011 р.).
Публікації. Основні наукові результати дисертації відображено в шести публікаціях, у тому числі, в трьох наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, а також трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації сформульовано ряд теоретичних узагальнень та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо комплексного теоретичного дослідження кримінально-процесуального забезпечення екстрадиції, на підставі чого отримано нові науково обґрунтовані висновки.
1. Сформульовано основні проблеми становлення інституту екстрадиції у кримінально-процесуальному праві України.
Встановлено, що сучасною науковою думкою, а також чинним законодавством ототожнюються поняття «екстрадиція» та «видача особи». У той же час, на практиці екстрадиція вже давно не зводиться лише до видачі злочинців. Проте питання екстрадиції продовжують обговорюватися переважно в термінах видачі, існування інституту екстрадиції не отримує визнання і екстрадиція визначається, насамперед, як видача.
Внаслідок цього подальше вдосконалення нормативної регламентації інституту екстрадиції, як і вирішення багатьох інших практичних питань екстрадиційної діяльності, багато в чому ускладнюється через прихильність до застарілих поглядів, понять і концепцій. Вирішення окресленого кола проблем полягає у чіткому розмежуванні вказаних дефініцій у КПК України.
З урахуванням одержаних результатів, запропоновано внести ряд змін у чинний КПК України, які дозволять привести зміст його окремих статей до фактичного змістовного навантаження термінологічних одиниць «екстрадиція особи» та «видача особи».
2. Встановлене місце особи у правовідносинах з екстрадиції.
Досліджуючи місце особи у правовідносинах з екстрадиції, автор виходив з концепції розмежування правовідносин внутрішньодержавного правового регулювання екстрадиції, зокрема, того, що здійснюється з використанням норм кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого права відповідної держави, а також – міжнародно-правового регулювання.
Ця наукова позиція є логічним продовженням концептуального погляду на екстрадицію, як на комплексний предмет нормативного регулювання. З урахуванням викладеного, особа не є суб’єктом екстрадиційних правовідносин, що виникають на міждержавному рівні. Водночас, особа виступає суб’єктом окремих правовідносин екстрадиційного характеру, що виникають на рівні національного законодавства, яке, у свою чергу, забезпечує процедури видачі.
3. Визначено рівень імплементації міжнародних норм, якими врегульовані суспільні відносини у сфері екстрадиції осіб, до національного законодавства.
Встановлено, що основні принципи екстрадиції знайшли своє відображення у відповідних положеннях КПК України. Такими, зокрема, є: принцип невидачі власних громадян, принцип екстрадиційності злочину, принцип спеціалізації, принцип неповернення, принцип політичного притулку, принцип закінчення строку давності.
Включення вказаних принципів до кримінально-процесуальних норм сприяє імплементації міжнародних норм, якими врегульовані суспільні відносини у сфері екстрадиції осіб, до національного законодавства.
4. Встановлений фактичний зміст підстав затримання особи, яка вчинила злочин за межами України.
Результати наукового аналізу чинного кримінально-процесуального законодавства засвідчили існування проблемного питання щодо змісту підстав затримання особи, яка вчинила злочин за межами України. Причиною цього є недосконале законодавче формулювання загальних підстав затримання у чинній редакції статті 106 КПК України, яке допускає їх неоднозначне тлумачення науковцями та практиками. У розрізі процедур затримання особи з метою її подальшої екстрадиції, жодна із вказаних у цій статті підстав не може бути прямо застосована як обґрунтування затримання особи, що вчинила злочин на території іншої держави.
Вивчення матеріалів судової практики засвідчило, що на сьогодні однією з фактичних підстав затримання особи з метою взяття її під варту та подальшої екстрадиції є оголошення такої особи в міжнародний розшук. Затримання особи у зв’язку з оголошенням її у міжнародний розшук передбачене також міжнародними документами з питань екстрадиції, які ратифіковані Верховною Радою України.
З урахуванням викладеного, існує необхідність включення до тексту статті 106 КПК України міжнародного розшуку як однієї з підстав затримання особи.
5. Тимчасовий та екстрадиційний арешти визначені як окремі види запобіжних заходів, а також встановлені підстави їх застосування.
Тимчасовому та екстрадиційному арешту порівняно із взяттям під варту у загальному кримінально-процесуальному значенні притаманні ряд відмінностей. Результати наукового аналізу вказаних відмінностей засвідчили те, що тимчасовий та екстрадиційний арешти є окремими специфічними видами запобіжних заходів та не є різновидами взяття під варту у розумінні статті 155 КПК України. Законодавцем фактично вже на цей момент проведене розмежування взяття під варту, тимчасового арешту та екстрадиційного арешту як відокремлених запобіжних заходів. Разом з тим, ця позиція не знайшла належного відображення у статті 149 КПК України.
Проблемним питанням на цей час залишається визначення підстав екстрадиційного арешту. Незважаючи на те, що документи, які містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави розглядаються суддею при розгляді подання про застосування тимчасового арешту, існує необхідність їх розгляду також і у ході прийняття рішення про застосування екстрадиційного арешту.
Додаткове вивчення суддею в процесі прийняття рішення щодо застосування екстрадиційного арешту документів, які містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави, дозволить підвищити ефективність судового контролю за законністю процедур екстрадиції.
Відповідні зміни до вказаної процедури мають знайти належне відображення і в чинному КПК України. З цією метою запропоновані зміни до частини 2 статті 463 КПК України.
6. Встановлені підстави для звільнення особи з-під варти у розрізі процедур екстрадиції.
У чинному законодавстві не знайшла належного вирішення проблема щодо втрати юридичної сили постанови судді про застосування тимчасового арешту після винесення судом постанови про відмову в застосуванні екстрадиційного арешту. Аналіз наукової думки та чинних нормативних документів дозволив дійти висновку, що винесення судом постанови про відмову в застосуванні екстрадиційного арешту є підставою для звільнення особи з-під варти (незалежно від того, який запобіжний захід був застосований до особи – тимчасовий чи екстрадиційний арешт). Із урахуванням одержаних результатів, пропонується внести зміни до тексту частини 9 статті 462 КПК України, які дозволять, у разі надходження запиту про екстрадицію, пов’язати момент припинення тимчасового арешту із таким юридичним фактом, як винесення судом постанови щодо застосування процедури екстрадиційного арешту незалежно від прийнятого відповідним судовим органом рішення – про застосування екстрадиційного арешту чи про відмову у його застосуванні. Відповідні пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства наведені у додатку.
7. Розкрита юридична сутність прокурорського нагляду за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи.
Предметом прокурорського нагляду за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи є дотримання законних прав і свобод осіб у ході реалізації процедур екстрадиції, а також законність рішень, що приймаються відповідними органами.
Основними завданнями прокурорського нагляду за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи є: попередження й припинення порушень прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які залучені до процесів екстрадиції, а також забезпечення встановлених законодавством умов і порядку проведення процедур екстрадиції. Вказані завдання знаходять свій логічний розвиток у відповідних функціях прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України, міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокурорів.
8. Розкрита юридична сутність відомчого контролю за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи.
Відомчий контроль за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи включає в себе діяльність визначених законодавством центральних органів (Генеральної прокуратури України та Міністерства юстиції України), яка здійснюється в установлених нормативними документами формах та спрямована на встановлення інформації про відповідність дій уповноважених осіб вказаних органів нормативно-закріпленому порядку екстрадиції, виявлення причин розбіжностей між діяльністю зазначених осіб та заданою моделлю процедур видачі, визначення способів усунення виявлених відхилень від моделі, розробку заходів для стабілізації діяльності суб’єктів екстрадиції.
Відомчий контроль за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи, у першу чергу, здійснюється керівниками тих державних органів, що задіяні у відповідних процесах (Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України з підпорядкованими вказаним уповноваженим посадовцям органами та підрозділами). Визначаючи нормативно-правовий статус цих органів, законодавець виділяє зазначену категорію посадових осіб, наділяючи їх повноваженнями по управлінню відповідними структурами. Безпосередніми суб’єктами відомчого контролю за законністю екстрадиції є також керівники відповідних підрозділів різного рівня, обсяг повноважень для яких визначається відповідними відомчими нормативними актами.
В органах прокуратури України відомчий контроль за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи реалізується Генеральним прокурором України, заступниками Генерального прокурора України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовими прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, міськими, районними, міжрайонними, прирівняними до них прокурорами, керівниками структурних підрозділів апаратів прокуратури.
Відомчий контроль за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи у структурі Міністерства юстиції України реалізується Міністром юстиції, заступником Міністра юстиції, районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними управліннями юстиції у особі спеціально уповноважених працівників. При цьому питання щодо відомчого контролю за виконанням процедур екстрадиції на рівні головних управлінь юстиції на цей час залишаються належним чином не врегульованим.
9. Розкрита юридична сутність судового контролю за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи.
Судовий контроль за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи виступає необхідною умовою ефективності юрисдикційної діяльності суду в справах, які пов’язані з перевіркою законності діяльності відповідних органів та посадових осіб.
Для судового контролю забезпечення ефективності процедур екстрадиції не є метою, а виступає як побічний напрям діяльності. Цей вид контролю полягає, насамперед, у забезпеченні законності процесів видачі особи, а також дотримання прав громадян та інших суб’єктів правовідносин, охорона яких здійснюється судовою владою. Судовий контроль, забезпечуючи законність процедур екстрадиції, у першу чергу, спрямований на досягнення такої важливої мети, як захист прав і свобод громадян.
Чинним кримінально-процесуальним законодавством передбачені засоби судового контролю за кримінально-процесуальною діяльністю щодо екстрадиції особи на етапах затримання особи, яка вчинила злочин за межами України, застосування до такої особи тимчасового та екстрадиційного арешту, а також – прийняття рішення компетентними органами про видачу такої особи.
10. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального регулювання відносин екстрадиції в Україні.
Відповідні пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства наведені у додатку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Б. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики : навч. посіб. / В. Б. Авер’янов [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://pravoznavec.com.ua/books.
2. Акпарова Р. Н. Практика реализации международных договоров Республики Казахстан по оказании правовой помощи по уголовным делам : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / Р. Н. Акрапова. –– Алматы, 2002. –– 26 с.
3. Алексеев С. С. Об объекте права и правоотношения / С. С. Алексеев // Вопросы общей теории советского права. — М., 1960. — 405 с. — С. 284—308.
4. Алексеев С. С. Теория права / Сергей Сергеевич Алексеев. — М. : БЕК, 1995. — 320 с.
5. Аречага Э. Х. Современное международное право / Э. Х. Аречага. — М.: Прогресс, 1983. — 480 с.
6. Бастрыкин А. И. Взаимодействие советского уголовно-процессуального и международного права / А. И. Бастрыкин. — Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1986. — 134 с.
7. Беляев С. С. Юридическая регламентация института экстрадиции (выдачи) / С. С. Беляев // Государство и право. –– 1998. –– № 1. –– С. 96– 99.
8. Березняк В. С. Екстрадиція як інститут кримінально-процесуального права України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Березняк Василь Сергійович. – Дніпропетровськ, 2009. –– 253 с.
9. Божьев В. П. Уголовно-процессуальные отношения / В. П. Божьев. — М.: Юрид. лит., 1975. — 176 с.
10. Бойцов А. И. Выдача преступников / А. И. Бойцов. — СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. — 795 с.
11. Большая советская энциклопедия. Под ред. Н.И. Бухарина и ост. Т. XIII: Волчанка — Высшая. — М.: Акционерное общество «Советская энциклопедия», 1929. — 806 с.
12. Бородін І. Л. Адміністративно-правові засоби захисту прав та свобод людини і громадянина: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.07 / Бородін Іван Лук’янович. – Х., 2004. – 405 с.
13. Валеев Р. М. Выдача преступников в современном международном праве (некоторые вопросы теории и практики) / Р. М. Валеев. — Казань : Издательство Казанского университета, 1976. — 126 с.
14. Васильев Ю. Г. Институт выдачи преступников (экстрадиции) как отдельный институт права / Ю. Г. Васильев // Государство и право. –– 2003. –– № 3. –– С. 67––78.
15. Васильев Ю. Г. Региональные системы института выдачи преступников (экстрадиции) / Ю. Г. Васильев // Право и политика. –– 2002. –– № 10. –– С. 96-109.
16. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. –– К. : Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2003. –– 1440 с.
17. Весник В. Р. Основы менеджмента: Учебник / В. Р. Весник. — М.: Институт права и экономики. — Изд. «Триада – ЛТД», 1995. — 384 с.
18. Виноградова О. І. Міжнародне співробітництво України у галузі боротьби зі злочинністю (кримінально-процесуальний аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / О. І. Виноградова. –– Х., 2000. –– 22 с.
19. Вихановский О. С. Менеджмент. Учебник для вузов / О. С. Вихановский, А. М. Наумов. — М.: Высш. школа, 1994. — 224 с.
20. Вихрист С. М. Видача осіб в аспекті співвідношення міжнародного та національного права : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.11 / Вихрист Сергій Михайлович. –– Х., 2002. –– 163 с.
21. Волженкина В. М. Выдача в российском уголовном процессе / В. М. Волженкина. –– М. : ООО Издательство «Юрлитинформ», 2002. –– 336 с.
22. Волженкина В. М. Продолжая дискуссию о Проекте закона о выдаче (экстрадиции) / В. М. Волженкина // Уголовное право. –– 2002. –– № 2. –– С. 11––13.
23. Гаврилов В. В. Сущность прокурорского надзора в СССР / В. В. Гаврилов — Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1984. — 151 с.
24. Гавриш Т. С. Проблеми допустимості доказів, отриманих в ході міжнародної правової допомоги в кримінальних справах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Т. С. Гавриш. –– Х., 2004. –– 20 с.
25. Галенская Л. Н. Международная борьба с преступностью / Л. Н. Галенская. — М.: Междунар. отношения, 1972. — 167 с.
26. Галенская Л. Н. Право убежища / Л. Н. Галенская. — М.: Междунар. отношения, 1968. — 128 с.
27. Глущенко В. В. Менеджмент: системные основы / В. В. Глущенко. — 2-е изд., испр. допол. — ТОО НПИ «Крылья», 1998. — 226 с.
28. Гончаров В. В. Важнейшие понятия и концепции в современном управлении / В. В. Гончаров. — М.: МНИИПУ, 1998. — 210 с.
29. Грошевой Ю. М. Теоретические проблемы соотношения прокурорского надзора и ведомственного (вневедомственного) контроля в системе АПК [Учеб. пособие] / Ю. М. Грошевой, Д. И. Пышнев Д. И. — К.: НМК ВО. — 1992. — 275 с.
30. Даев В. Г. Основы теории прокурорского надзора / В. Г. Даев, М. Н. Маршунов. — Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1990. — 136 с.
31. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / Даль В. И. –– 7-е изд. –– М. : Русский язык, 1978 – 1980. –– Т. 3. –– 1980. –– 555 с.
32. Демків Р. Роль закону в нормативно-правовому регулюванні діяльності міліції України / Р. Демків // Право України. — 2006. — № 8. — С. 88—91.
33. Довідка про ратифікацію документів та виконання внутрішньодержавних процедур щодо документів, прийнятих Радою глав держав, Радою глав урядів та Економічною радою Співдружності Незалежних Держав (станом на 1 вересня 2004 року) [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.
34. Договір між Україною та Республікою Панама про видачу правопорушників // Офіційний вісник України. — 2006. — № 33. — С. 151.
35. Додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — С. 335.
36. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — С. 339.
37. Дудин А. П. Объект правоотношения / А. П. Дудин. — Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1980. — 81 с.
38. Європейська конвенція про видачу правопорушників // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — С. 324.
39. Жуковська Ж. О. Проблеми міжнародного співробітництва країн – учасниць СНД в галузі протидії злочинності / Ж. О. Жуковська, А. А. Жуковська // Південноукраїнський правничий часопис. –– 2007. ¬–– № 1. –– С. 19––20.
40. Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. –– 2003. –– № 7. –– 432 с.
41. Захарова Н. В. Индивид – субъект международного права / Н. В. Захарова // Советское государство и право. — 1989. — № 11. — С. 112—118.
42. Звирбуль В. К., Шупилов В. П. Выдача уголовных преступников / В. К. Звирбуль, В. П. Шупилов. — М., 1974. — 102 с.
43. Карданская Н. Л. Принятие управленческого решения: Учебник для вузов / Н. Л. Карданская. — М.:ЮНИТИ, 1999. — 407 с.
44. Кистяковский А. О. Элементарный учебник общего уголовного права с детальным изложением основ российского уголовного законодательства. Общая часть / А. О. Кистяковский. – 3-є вид. – Репр. вид. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 906 с.
45. Кирій Л. М. Відомчий, судовий контроль та прокурорський нагляд за відмовою в порушенні кримінальної справи: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Л. М. Кирій. — К., 2007. — 15 с.
46. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1984. — № 51. (зі змінами).
47. Козьяков І. М. Співвідношення прокурорського нагляду і відомчого контролю за законністю оперативно-розшукової діяльності : дис. ... канд юрид. наук: 12.00.10 / Ігор Миколайович Козьяков. — Х., 2001. — 272 с.
48. Колодій А. М. Ефективність дії законів в Україні / А. М. Колодій, С. О. Халюк // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. — 2003. — № 2. — С. 23—29.
49. Коментар до Конституції України. — К. : Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. — 376 с.
50. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам (Кишинев, 7 октября 2002 года) // Зібрання чинних міжнародних договорів України. — 2006. — № 5. — С. 564.
51. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.
52. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — С. 270.
53. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах // Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — С. 324.
54. Кондратьєв О. В. Організаційно-правові проблеми судового контролю : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / О. В. Кондратьєв. — Х., 2005. — 19 с.
55. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — С. 141 (зі змінами і доповненнями).
56. Коняхин В. Институт экстрадиции : уголовно-правовая регламентація / В. Коняхин // Законность. ¬–– 2005. –– № 1. –– С. 17––19.
57. Коробкін М. Ю. Сучасний стан екстрадиції як інституту міжнародного кримінального права / М. Ю. Коробкін, П. О. Іосіфов // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. –– 2006. –– № 2. –– С. 128––133.
58. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341 — ІІІ // Голос України. — 2001. — № 107 (зі змінами).
59. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон від 26 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1961. — № 2. — С.15 (зі змінами і доповненнями).
60. Кучухидзе С. Т. Правовые основания для отказа в экстрадиции в международном публичном праве : автореф. дис. на соискание ученой степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право» / С. Т. Кучухидзе. –– М., 2008. – 20 с.
61. Лазарева В. А. Судебная власть и ее реализация в уголовном процессе / В. А. Лазарева. — Самара: Изд-во «Самарский университет», 1999. — 136 с.
62. Лебедева А. Принципы осуществления экстрадиции (выдачи) / А. Лебедева // Право и жизнь. — 2008. — №119 (2). — С. 18—33.
63. Левин Д. Б. Актуальные проблемы теории международного права / Д. Б. Левин. — М.: Наука, 1974. — 264 с.
64. Лєшукова І. В. Процесуальні особливості міжнародного співробітництва органів внутрішніх справ України при розслідування злочинів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / І. В. Лєшукова. –– Х., 2004. –– 20 с.
65. Лисовский В. И. Международное право / В. И. Лисовский. — М.: Высш. школа, 1961. — 484 с.
66. Ломовский В. Д. Прокурорско-надзорные правоотношения / В. Д. Ломовский. — Ростов на Дону : Рост. гос. ун-тет, 1987. — 196 с.
67. Лукашук И. И. Выдача обвиняемых и осужденных в международном уголовном праве / И. И. Лукашук, А. В. Наумов. — М., — 1998. — 160 с.
68. Лукашук И. И. Механизм международно-правового регулирования / И. И. Лукашук. — К.: Изд-во при Киев. ун-те, 1980. — 165 с.
69. Макаров М. А. Відображення принципів екстрадиції в кримінально-процесуальних нормах / М. А. Макаров // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 7. — С. 131-134.
70. Макаров М. А. Нормативне регулювання екстрадиції в Україні / М. А. Макаров // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 8. — С. 121-124.
71. Макаров М. А. Тимчасовий арешт як окремий вид запобіжних заходів / М. А. Макаров // Підприємництво, господарство і право. — 2011. — № 10. — С. 154-157.
72. Макаров М. А. Правові підстави екстрадиції осіб / М. А. Макаров // Актуальні проблеми правоохоронної діяльності : матеріали науково-практичної конференції (Київ, 20 грудня, 2010 р.). — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2010. — С. 16-17.
73. Макаров М. А. Питання екстрадиції у кримінально-процесуальному законодавстві України / М. А. Макаров // Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства : матеріали круглого столу (Київ, 20 травня, 2011 р.). — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. — С. 211-212.
74. Макаров М. А. Юридичні підстави екстрадиції в Україні / М. А. Макаров // Актуальні проблеми державотворення : матеріали науково-практичної конференції (Київ, 28 червня, 2011 р.). — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. — С. 23-24.
75. Маланюк А. Г. Провадження у кримінальних справах, пов’язане з міжнародними відносинами, за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А. Г. Маланюк. –– К., 2004. –– 20 с.
76. Маршунов М. Н. Прокурорско-надзорное право. Проблемы правового регулирования / М. Н. Маршунов. — СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1991. — 128 с.
77. Международное право: Учебник для вузов / Г.В. Игнатенко, В.Я. Суворова, О.И. Тиунов и др.; Под ред. Г.В. Игнатенко. — 2-е изд., перераб. и допол. — М.: Высш. школа, 1995. — 138 с.
78. Международное уголовное право : учеб. пособие / под общ. ред. В. Н. Кудрявцева. –– 2-е изд., перераб. и доп. –– М. : Наука, 1999. –– 264 с.
79. Методичні рекомендації щодо порядку судового розгляду подань Генерального прокурора України та уповноважених ним прокурорів про надання дозволу на затримання (тимчасовий арешт, повторний арешт, взяття під варту) правопорушників для забезпечення їх видачі в порядку екстрадиції, Затверджені постановою Президії Апеляційного суду м. Києва № 11 від 9 листопада 2005 року // Судова Апеляція. –– 2006. –– № 1. –– С. 149 –– 158.
80. Минкова Ю. В. Институт выдачи преступников в международном праве : автореф. дис. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право; европейское право» / Ю. В. Минкова. — Москва, 2002. — 20 с.
81. Минкова Ю. В. Принципы института выдачи (экстрадиции) в международном праве : Монография / Ю. В. Минкова. — М. : Изд-во Рос. ун-та дружбы народов, 2002. — 86 с.
82. Міжнародно-правове співробітництво України з питань кримінального судочинства / Л. М. Горбунова та ін. (уклад.); С. Р. Станік (заг. ред). — Офіційне видання. — Ужгород: ІВА, 2001. — 366 с.
83. Монастирський Д. А. Історичні витоки сучасного розуміння закону в Україні / Д. А. Монастирський // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права. — 2004. — № 1-2. — С. 36—44.
84. Надель-Червинский М. А., Червинская А. П., Червинский П. П. Иностранные слова и сочетания с ними. Словарь – учебник: Ч.2. Ростов на Дону: Изд-во «Феникс», 1996 . — 512 с.
85. Назаренко П. Г. Особливості провадження досудового слідства у кримінальних справах за участю іноземців : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / П. Г. Назаренко. — Х., 2006. — 19 с.
86. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України: за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. / [М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко, А. Я. Дубинський, Відп. редактори В. Ф. Бойко, В. Г. Гончаренко]. – К. , 1997. — 536 с.
87. Научное управление обществом: [Сборник статей] / Под ред. проф. В. Г. Афанасьева. — Москва : Мысль, 1968. — 343 с.
88. Новий тлумачний словник української мови / Укл.: Яременко В., Сліпушко О. — К.: Вид. «Аконіт», 1999. — т. 2. — 910 с.
89. Ожегов С. И. Словарь русского языка / Под ред. чл. кор. АН СССР Н. Ю. Шведовой. — 19-е изд. — М.: Русский язык, 1987. — 750 с.
90. Ожегов С. И. Словарь русского языка : 57 000 слов / Ожегов С. И. ; под ред. Н. Ю. Шведовой. –– 23-е изд., испр. –– М. : Русский Язык, 1990. –– 915 с.
91. Озерська А. В. Екстрадиція : кримінально-правовий аналіз / А. В. Озерська, І. В. Озерський // Економіка, фінанси, право. –– 2005. –– № 3. –– С. 27––29.
92. Озерська А. В. Екстрадиція в кримінальному праві України / А. В. Озерська // Економіка, фінанси, право. –– 2005. –– № 1. –– С. 34––37.
93. Основы государства и права : учеб. пособие / Л. Л. Богачева, В. А. Бигун, Ю. П. Битяк и др. ; под ред. В. В. Комарова. –– Харьков : Национальная юрид. акад. Украины, 1997. –– 245 с.
94. Основы современного менеджмента : Учеб. метод. пособие в 5 кн./ Кн. 1. — Ужгород: ПИК ПАТЕНТ, 1997. — 189 с.
95. Панов В. П. Сотрудничество государств в борьбе с международными уголовными преступлениями : [Учебное пособие] / В. П. Панов. — М.: Юрист, 1993. — 160 с.
96. Пастухова Л. В. Ефективність міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.11 «Міжнародне право» / Л. В. Пастухова. — К., 2003. — 21 с.
97. Пашковський М. І. Особливості доказування у кримінальних справах, пов’язаних з наданням міжнародної правової допомоги : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / М. І. Пашковський. –– К., 2003. –– 20 с.
98. Пашуканис Е. Очерки по международному праву / Е. Пашуканис. — М.: Государственное изд-во. Советское законодательство, 1935. — 223 с.
99. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В. К. Гіжевський, В. В. Головченко, В. С. Ковальский (кер.) та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 528 с.
100. Постанова Богунського районного суду м. Житомира від 06.09.2011 по справі №4-1412/11 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/18100769.
101. Постанова Галицького районного суду м. Львова від 19.05.2011 по справі №4-1325/11 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/15741052.
102. Постанова Глобинського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 по справі №5-__/2010 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/12974500.
103. Постанова Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.08.2010 по справі №4-230/2010 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/10859543.
104. Постанова Личаківського районного суду м. Львова від 22.07.2011 по справі №4-390/2010 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/17570441.
105. Постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 20.08.2011 по справі №4-2237/11 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/17824559.
106. Постанова Чортківського районного суду Тернопольської області від 01.12.2010 по справі №4-119/2010 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/12546830.
107. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо видачі особи (екстрадиції) : Закон України від 21 травня 2010 р. № 2286-VІ // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 31. — С. 421.
108. Про внесення зміни до наказу Міністерства юстиції України від 24 березня 2010 року № 291/к : наказ Міністерства юстиції України від 1 липня 2010 р. № 851/к [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.minjust.gov.ua.
109. Про громадянство України : Закон України від 18 січня 2001 р. № 2235-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 13. — С. 65.
110. Про громадянство України : Закон України від 8 жовтня 1991 р. № 1636-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 50. — С. 701.
111. Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов’язаних з їх екстрадицією : постанова Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 №16 // Адвокат. — 2004. — № 12.
112. Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів : спільний наказ МВС України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 09.01.1997 № 3/1/2/5/2/2 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 9. — С. 77.
113. Про затвердження нової редакції Інструкції про єдиний порядок здійснення міждержавного розшуку осіб : рішення Ради міністрів внутрішніх справ держав-учасниць СНД від 7 вересня 2007 р.
114. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України : Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 395/2011 // Офіційний вісник Президента України. — 2011. — № 9. — С. 90.
115. Про затвердження положень про територіальні органи Міністерства юстиції України : наказ Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 р. № 1707/5 // Офіційний вісник України. — 2011. — № 49. — С. 9.
116. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 червня 2004 р. № 1906-ІV // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 50. — С. 540.
117. Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва і правової допомоги у кримінальних справах : наказ Генеральної прокуратури України від 5 травня 2011 р. № 8гн [Електронний ресурс] // Режим доступу : zakon.nau.ua.
118. Про попереднє ув’язнення : Закон України від 30 червня 1993 р. № 3352-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 35. — С. 360 (зі змінами).
119. Про правонаступництво України : Закон України від 12 вересня 1991 р. № 1543-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 46. — С. 617.
120. Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства : постанова Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.
121. Про прокуратуру : Закон України від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 53. — С. 793.
122. Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції : Закон України від 16 січня 1998 р. № 43/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 23. — С. 129.
123. Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин : Постанова Верховної Ради Української РСР від 25 квітня 1991 р. № 1000-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 24. — С. 277.
124. Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах : Закон України від 10 листопада 1994 р. № 240/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 46. — С. 417.
125. Протокол до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року // Офіційний вісник України. — 2005. — № 47. — С. 461.
126. Пушмин Э. А. Объект международного правоотношения (к определению понятия) / Э. А. Пушмин, А. Е. Николаев // Советский ежегодник международного права. — М.: Наука, 1986. — С. 104—115.
127. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Світлорусов проти України» // Офіційний вісник України. — 2010. — № 17. — С. 89.
128. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п’ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян Будинської Світлани Олександрівни і Ковриги Сергія Володимировича щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) : Рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 №6-рп/2001 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 22. — С. 89.
129. Родионов К. С. Закон Российской империи 1911 г. об экстрадиции / К. С. Родионов // Государство и право. — 2003. — № 7. — С. 80—91.
130. Російсько-український словник іншомовних слів / Уклад. Т. П. Мартиняк, Під заг. ред. проф. А. П. Ярещенка. — Х.: Вид-во «Прапор», 1999. — 388 с.
131. Руководство по расследованию преступлений: Науч. практ. пособие / [А. В. Гриненко, Т. В. Каткова, Г. К. Кожевников и др.]. – Х.: Консум, 2001. – 608 с.
132. Савицкий В. М. Очерк теории прокурорского надзора в уголовном судопроизводстве / В. М. Савицкий. — М. : Наука, 1975. — 384 с.
133. Сафаров Н. А. Институт экстрадиции (выдачи) опыт национально-правовой регламентации / Н. А. Сафаров // Московский журнал международного права. –– 2005. –– № 2. –– С. 119––147.
134. Сафаров Н. А. Передача лиц Международному уголовному суду и институт экстрадиции : трудный компромисс / Н. А. Сафаров // Московский журнал международного права. –– 2003. –– № 2. –– С. 150––167.
135. Сафаров Н. А. Экстрадиция в международном уголовном праве : проблемы теории и практики : Extradition in International Criminal Law : Problems of Theory and Practice / Н. А. Сафаров. –– М. : Волтерс Клувер, 2005. –– 416 с.
136. Свистуленко М. П. Екстрадиція (видача злочинців) як правова категорія / М. П. Свистуленко // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. –– 2004. –– № 56––59. –– С. 86––89.
137. Свистуленко М. П. Екстрадиція в правовій системі України : основні кримінально-правові аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право. Кримінологія. Кримінально-виконавче право» / М. П. Свистуленко. –– К., 2005. –– 17 с.
138. Свистуленко М. П. Екстрадиція в правовій системі України : основні кримінально-правові аспекти : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Мирослава Петрівна Свистуленко. — К., 2005. — 237 с.
139. Сергеевский Н. Д. Русское уголовное право. Часть общая: Пособие к лекциям / Н. Д. Сергеевский. — СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1911. — 398 с.
140. Сизоненко А. С. Використання доказів, отриманих на території інших країн, в кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А. С. Сизоненко. –– К., 2004. –– 20 с.
141. Симсон Э. К. О невыдаче собственных подданных: международно-правовое исс