ЛОСКУТОВ ТИМУР ОЛЕКСАНДРОВИЧ. ПРЕДМЕТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Короткий опис

ЛОСКУТОВ ТИМУР ОЛЕКСАНДРОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ПРЕДМЕТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ"

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ МВС УКРАЇНИ
На правах рукопису
ЛОСКУТОВ ТИМУР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 343.1
ПРЕДМЕТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова
експертиза; оперативно-розшукова діяльність
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук
Науковий консультант:
Лобойко Леонід Миколайович,
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2016
2
З М І С Т
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
Розділ 1. СУТНІСТЬ ПРЕДМЕТУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У
КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 19
1.1. Ґенеза теоретичних уявлень щодо предмету правового
регулювання у кримінальному процесі 19
1.2. Поняття та функціональне призначення предмету правового
регулювання у кримінальному процесі 31
1.3. Зміст предмету правового регулювання у кримінальному процесі 48
1.4. Обсяг предмету правового регулювання у кримінальному процесі 77
1.5. Межі предмету правового регулювання у кримінальному процесі 108
Висновки до розділу 1 132
Розділ 2. ПРЕДМЕТ СЕРЕД ІНШИХ КАТЕГОРІЙ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 136
2.1. Предмет і об’єкт правового регулювання у кримінальному процесі 136
2.2. Предмет і засоби, методи правового регулювання у
кримінальному процесі 145
2.3. Предмет і типи правового регулювання у кримінальному процесі 169
2.4. Предмет і механізм правового регулювання у кримінальному
процесі 197
2.5. Предмет і режим правового регулювання у кримінальному процесі 218
Висновки до розділу 2 231
Розділ 3. СТРУКТУРА ПРЕДМЕТУ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У
КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 235
3.1. Загальна характеристика структури предмету правового
регулювання у кримінальному процесі 235
3.2. Законні інтереси як елемент предмету правового регулювання у
3
кримінальному процесі 252
3.3. Свободи як елемент предмету правового регулювання у
кримінальному процесі 268
3.4. Час і простір як елементи предмету правового регулювання у
кримінальному процесі 287
Висновки до розділу 3 320
Розділ 4. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРЕДМЕТУ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 324
Висновки до розділу 4 336
ВИСНОВКИ 338
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 346
ДОДАТКИ 414
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЄКПЛ – Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
ЗУ – Закон України
КК – Кримінальний кодекс України
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року
КПК 1960 року – Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року
КСУ – Конституційний Суд України
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
МПГПП – Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
ООН – Організація Об’єднаних Націй
п. – пункт
РФ – Російська Федерація
ст. – стаття
ч. – частина
5
ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлюється важливістю предмету
правового регулювання у кримінальному процесі для успішного розвитку
окремої людини, суспільства і держави загалом. Від змісту предмету правового
регулювання у кримінальному процесі залежить рівень безпеки і ступінь
свободи людини у певному соціумі. Невідповідність змісту предмету
кримінального процесуального регулювання загальнолюдським цінностям
може зумовлювати виникнення соціальної деградації.
Ефективність реалізації прав, свобод і законних інтересів людини
насамперед передбачає наявність якісного кримінального процесуального
законодавства, створення якого залежить від адекватного визначення предмету
правового регулювання у кримінальному процесі.
Окремі аспекти предмету правового регулювання досліджувалися багатьма
вченими з теорії права, такими як С. С. Алексєєв, В. М. Горшенєв,
М. В. Долгополова, В. Б. Ісаков, М. П. Карєв, Д. А. Керімов, В. М. Коган,
Г. П. Курдюк, О. В. Малько, Г. В. Мальцев, М. І. Матузов, Ю. М. Оборотов,
О. В. Петришин, П. М. Рабінович, І. С. Самощенко, О. Ф. Скакун,
В. Д. Сорокін, В. В. Субочев, Ю. А. Тихомиров, Ю. Г. Ткаченко, Ю. К. Толстой,
І. Л. Честнов, Г. Г. Шмельова, Л. С. Явич та іншими.
У теорії кримінального процесу проблемам предмету правового
регулювання присвятили свої праці такі вчені: Ю. П. Аленін, В. П. Бож’єв,
Є. Г. Васильєва, В. І. Галаган, С. О. Гейц, Н. В. Глинська, І. В. Гловюк,
Л. В. Головко, В. Г. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, В. Г. Даєв, О. П. Дєрбєньов,
А. Я. Дубинський, П. С. Елькінд, В. С. Зеленецький, Л. Б. Зусь, О. В. Капліна,
Л. В. Карабут, О. П. Кучинська, О. М. Ларін, Л. М. Лобойко, П. А. Лупинська,
В. Т. Маляренко, О. Р. Михайленко, С. Д. Міліцин, В. Т. Нор, Т. Є. Павлісова,
І. Л. Петрухін, М. А. Погорецький, В. О. Попелюшко, Д. Б. Сергєєва,
О. В. Смірнов, М. С. Строгович, В. М. Тертишник, І. А. Тітко, Л. Д. Удалова,
6
С. А. Шейфер, С. Д. Шестакова, О. Г. Шило, М. Є. Шумило, О. Г. Яновська та
інші.
Проте в їх дослідженнях розглядалися лише загальні питання предмету
правового регулювання. Лише праця С. Д. Міліцина безпосередньо присвячена
дослідженню предмету правового регулювання кримінального процесуального
права, проте вона опублікована ще 25 років тому, до того ж у Російській
Федерації. Зазначений автор дослідив предмет правового регулювання через
суспільні відносини, що врегульовані нормами кримінального процесуального
права. Разом з тим належної уваги кримінальній процесуальній діяльності та
правам, свободам і законним інтересам людини як окремим аспектам предмету
правового регулювання у кримінальному процесі приділено не було. Це можна
пояснити тим, що на час видання праці в теорії кримінального процесу панував
радянський підхід до визначення поняття предмету правового регулювання як
суспільних відносин.
В Україні були захищені дисертаційні дослідження, присвячені окремим
категоріям правового регулювання у кримінальному процесі. У 1997 році
М. А. Погорецьким захищена кандидатська дисертація «Кримінальнопроцесуальні відносини слідчого з органом дізнання, начальником слідчого
відділу та прокурором». У 2007 році С. О. Гейц захищена кандидатська
дисертація на тему: «Норми кримінально-процесуального права». У тому
самому році Л. М. Лобойком захищена докторська дисертація на тему: «Методи
правового регулювання у кримінальному процесі України». Натомість
проблеми предмету регулювання кримінального процесуального права не
ставали предметом окремих монографічних, а також дисертаційних досліджень.
Відсутністю сучасних фундаментальних досліджень проблем предмету
правового регулювання у кримінальному процесі можна пояснити неготовність
переважної більшості представників процесуальної теорії до сприйняття
прогресивних норм нового кримінального процесуального закону, що були
високо оцінені європейськими експертами.
7
Предмет правового регулювання у кримінальному процесі тісно
пов’язаний з такими категоріями кримінального процесуального регулювання,
як «метод правового регулювання», «спосіб правового регулювання», «засіб
правового регулювання», «тип правового регулювання», «механізм правового
регулювання» та «режим правового регулювання». Залежно від особливостей
предмету кримінального процесуального регулювання обираються певні
юридичні засоби впливу: способи, методи, тип правового регулювання тощо.
Однак на сьогодні предмет правового регулювання у кримінальному процесі є
малодослідженим. В Україні відсутні комплексні наукові праці, присвячені
дослідженню цієї правової категорії, що у свою чергу гальмує процес
розроблення шляхів удосконалення правового регулювання у кримінальному
процесі та не сприяє підвищенню ефективності практичного застосування
статей кримінального процесуального законодавства.
Крім того, Концепцією реформування кримінальної юстиції України,
затвердженою Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008,
встановлено, що одним з напрямів реформування системи кримінальної юстиції
є удосконалення кримінальних процесуальних норм і суміжного законодавства.
Реалізація цього напряму передбачає чітке визначення предмету кримінального
процесуального регулювання з метою його відмежування від предметів
правового регулювання суміжних галузей права.
З огляду на вищевикладене проблеми визначення предмету правового
регулювання у кримінальному процесі набувають особливої актуальності. Це
обумовлює необхідність вирішення наукової проблеми, що полягає у
комплексному дослідженні предмету правового регулювання у кримінальному
процесі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано відповідно до п. 7 «Актуальні проблеми реалізації
кримінального процесуального законодавства та розслідування злочинів»
Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх
справ України на період 2015–2019 років, затверджених наказом МВС України
8
від 16 березня 2015 року № 275; п.п. 1, 2 розділу «Правові засоби боротьби зі
злочинністю» Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015
роки, затверджених постановою загальних зборів Національної академії
правових наук України від 24 вересня 2010 року № 14-10 (із змінами,
внесеними згідно з постановою загальних зборів НАПрНУ від 5 березня 2012
року № 4-12).
Дисертаційне дослідження ґрунтується на положеннях п. 1 ст. 7 ЗУ від 11
липня 2001 року «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»;
Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в
Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента
України від 10 травня 2006 року № 361/2006 (розділи 1, 2, 4); Концепції
реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента
України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 (розділи 1, 2).
Дослідження виконане у межах наукової теми кафедри кримінальноправових дисциплін та судових експертиз «Захист прав особи у кримінальному
процесі» та згідно із планом науково-дослідних робіт Донецького юридичного
інституту МВС України.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Донецького юридичного
інституту МВС України 30 жовтня 2013 року (протокол № 3).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є отримання нових
наукових результатів щодо сутності та структури предмету правового
регулювання у кримінальному процесі, його співвідношення з іншими
категоріями кримінального процесуального регулювання та стосовно
перспектив розвитку предмету кримінального процесуального регулювання.
Для досягнення цієї мети ставилися та були вирішені такі задачі:
– прослідкувати ґенезу теоретичних уявлень щодо предмету правового
регулювання у кримінальному процесі;
– визначити поняття та функціональне призначення предмету правового
регулювання у кримінальному процесі;
9
– визначити зміст предмету правового регулювання у кримінальному
процесі;
– встановити обсяг предмету правового регулювання у кримінальному
процесі;
– визначити межі предмету правового регулювання у кримінальному
процесі;
– з’ясувати співвідношення предмету та об’єкту правового регулювання у
кримінальному процесі;
– визначити співвідношення предмету та засобів і методів правового
регулювання у кримінальному процесі;
– з’ясувати співвідношення предмету та типів правового регулювання у
кримінальному процесі;
– визначити співвідношення предмету та механізму правового
регулювання у кримінальному процесі;
– з’ясувати співвідношення предмету та режиму правового регулювання у
кримінальному процесі;
– охарактеризувати структуру предмету правового регулювання у
кримінальному процесі;
– виокремити свободи як елемент предмету правового регулювання у
кримінальному процесі;
– виокремити законні інтереси як елемент предмету правового
регулювання у кримінальному процесі;
– виокремити час і простір як елементи предмету правового регулювання у
кримінальному процесі;
– визначити перспективи розвитку предмету правового регулювання у
кримінальному процесі.
Об’єктом дослідження є правове регулювання у кримінальному процесі.
Предметом дослідження є предмет правового регулювання у
кримінальному процесі.
10
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є положення
загальної теорії права, філософії права та теорії кримінального процесу. Під час
дослідження застосовувалися такі методи: загально-діалектичний, історикоправовий, формально-логічний, системно-структурний, структурнофункціональний, порівняльно-правовий, соціологічний та статистичний.
З’ясування сутності предмету правового регулювання у кримінальному
процесі (розділ 1) потребувало застосування загально-діалектичного, історикоправового, формально-логічного, порівняльно-правового, структурнофункціонального методів. Дослідження предмету регулювання серед інших
категорій правового регулювання у кримінальному процесі (розділ 2)
обумовило використання формально-логічного, системно-структурного та
порівняльно-правового методів. Для визначення структури предмету правового
регулювання у кримінальному процесі (розділ 3) застосовувалися формальнологічний, системно-структурний, структурно-функціональний методи.
Дослідження перспектив розвитку предмету правового регулювання у
кримінальному процесі (розділ 4) потребувало використання формальнологічного, історико-правового, порівняльно-правового та системноструктурного методів.
Соціологічний метод застосувався під час анкетування суддів та вченихпроцесуалістів за розробленою анкетою. Статистичний метод використовувався
у всіх розділах дисертації в міру необхідності з’ясування тих чи інших понять,
що мають кількісне вираження, а також для узагальнення результатів
опитування суддів та вчених-процесуалістів.
Теоретичною основою дисертації є наукові праці із загальної теорії права,
філософії права, кримінального права, кримінального процесуального права,
цивільного процесуального права та адміністративного процесуального права.
Емпіричною основою дисертаційного дослідження є результати
анкетування 200 суддів Івано-Франківської, Хмельницької, Вінницької,
Київської, Сумської, Харківської, Дніпропетровської, Донецької, Луганської,
Запорізької, Одеської та Миколаївської областей, 100 вчених-процесуалістів, а
11
також особистий досвід роботи автора на посадах слідчого та старшого
слідчого органів внутрішніх справ.
Нормативною основою дисертації є кримінальне процесуальне
законодавство України, кодифіковані кримінальні процесуальні акти
зарубіжних держав, положення КК, Цивільного кодексу України, Цивільного
процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства
України, Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Господарського процесуального кодексу України, Сімейного кодексу України,
рішення КСУ та ЄСПЛ.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження
полягає в тому, що воно є першим в Україні комплексним дослідженням
проблем предмету правового регулювання у кримінальному процесі. Науковою
новизною відзначаються такі положення:
вперше:
– виокремлено основні (головні), другорядні і факультативні (додаткові)
елементи предмету правового регулювання у кримінальному процесі.
Основними елементами предмету регулювання є права, свободи і законні
інтереси, другорядними елементами регулювання – кримінальні процесуальні
відносини, кримінальна процесуальна діяльність, а факультативними –
кримінальний процесуальний час і простір;
– визначено, що предмет кримінального процесуального регулювання
виконує такі функції: демонстрування правових цінностей на певному етапі
розвитку суспільства; перенесення окремих потреб людини до сфери
кримінального процесуального регулювання; визначення змістовного
наповнення кримінального процесуального регулювання; відмежування сфери
кримінального процесуального регулювання від інших сфер правового
регулювання;
– обґрунтовано, що зміст предмету кримінального процесуального
регулювання може змінюватися «по горизонталі» та «по вертикалі». Зміни у
предметі кримінального процесуального регулювання «по горизонталі»
12
відбуваються у разі необхідності врегулювання «нових» або припинення
регламентації «застарілих» відносин, діяльності, прав, свобод і законних
інтересів. Зміни у змісті предмету кримінального процесуального регулювання
«по вертикалі» відбуваються шляхом встановлення ієрархії складових його
елементів;
– доведено, що загальний обсяг предмету правового регулювання у
кримінальному процесі становить «сукупність обсягів» правового регулювання
його складових елементів, зумовлених необхідністю задоволення потреб
людини у безпеці та свободі;
– обґрунтовано, що методи правового регулювання у кримінальному
процесі обумовлюються основним (головним) елементом предмету
кримінального процесуального регулювання – правами, свободами і законними
інтересами;
– доведено, що вибір типу правового регулювання діяльності органів, що
здійснюють кримінальне судочинство, доцільно ставити у залежність від
можливості обмеження прав. За відсутності можливості обмеження останніх
необхідно використовувати загальнодозвільний тип правового регулювання, а в
протилежному випадку – спеціальнодозвільний тип правового регулювання;
– з’ясовано, що залежно від досягнення бажаного результату
кримінального процесуального регулювання режим правового регулювання в
кримінальному процесі може бути сприятливим або несприятливим;
– обґрунтовано, що ієрархія актів кримінального процесуального
законодавства залежить від конкретної ситуації кримінального провадження і
«сили» впливу на неї «конкуруючих» прав і законних інтересів, тобто окремих
прав і законних інтересів або їхньої системи, врегульованих у різних актах
кримінального процесуального законодавства;
– визначено, що структурним елементом предмету кримінального
процесуального регулювання є генеральні (загальні) права, структура яких
обумовлює структуру кримінальних процесуальних відносин та кримінальної
процесуальної діяльності;
13
– доведено, що свободи охоплюють ознаки і прав, і законних інтересів. З
одного боку, свободи, як і законні інтереси, забезпечуються загальними
обов’язками органів, що здійснюють кримінальне судочинство, вчиняти активні
дії, з іншого – свободи, як і окремі суб’єктивні права, визначені у загальному
вигляді у КПК. Зміст свобод чітко не окреслює бажаний результат учасників
кримінального провадження, тоді як зміст прав і законних інтересів вказує на
певну мету (соціальне благо) осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві;
– обґрунтовано, що пропорційність кримінального процесуального
регулювання передбачає розробку норм кримінального процесуального
законодавства, що уможливлюють (унеможливлюють) обмеження
процесуальних прав з огляду на порушені кримінальні права людини;
удосконалено:
– поняття законного інтересу у кримінальному процесі, що сформульоване
з урахуванням здобутків загальноправової теорії та специфіки кримінального
провадження;
дістало подальшого розвитку:
– теоретичне положення про те, що зміна доктрини предмету
кримінального процесуального регулювання обумовлена зміною
методологічного підходу до наукового дослідження кримінальних
процесуальних явищ. Якщо після революції 1917 року до сучасного періоду у
науці кримінального процесу переважав догматичний підхід, то на сьогодні все
більше використовується аксіологічний (ціннісний) підхід;
– положення теорії кримінального процесу про те, що зі змісту предмету
правового регулювання кримінального процесуального закону повинні бути
виключені всі загальноправові принципи (засади), адже вони не мають жодного
практичного значення для учасників кримінального провадження;
– теоретичне положення про те, що зі змісту предмету кримінального
процесуального регулювання необхідно виключити усі норми-дефініції. Їх
використання у КПК обумовлює ризик невиправданої формалізації змісту
14
кримінального процесуального регулювання та звуження предмету такого
регулювання;
– теоретичне положення про те, що межами предмету кримінального
процесуального регулювання не охоплюються правовідносини (діяльність)
щодо виконання судових рішень. Такі відносини виникають унаслідок
винесення судового рішення та знаходяться поза предметом правового
регулювання у кримінальному процесі. Їх унормування необґрунтовано
розширює предмет регулювання кримінального процесуального закону;
– положення теорії кримінального процесу про те, що правовідносини
(діяльність) щодо застосування примусових заходів виховного і медичного
характеру не повинні включатися до предмету кримінального процесуального
регулювання, оскільки під час реалізації таких правовідносин особа не набуває
статусу суб’єкта злочину, що свідчить про відсутність злочину;
– положення теорії кримінального процесу про те, що узгодженість
механізму кримінального процесуального регулювання з основним (головним)
елементом предмету правового регулювання визначають не лише кримінальні
процесуальні норми та акти правозастосування органів, що здійснюють
кримінальне судочинство, а й рівень правосвідомості співробітників цих
органів;
– теоретичне положення про те, що обсяг предмету регулювання чинного
КПК у частині регламентації конвенційних прав, свобод і законних інтересів
людини є звуженим. Предмет регулювання КПК не узгоджується з предметом
регулювання європейських стандартів у частині забезпечення права на
початкове ефективне розслідування обставин кримінального правопорушення,
права на свободу і особисту недоторканність та права на справедливий судовий
розгляд.
На підставі проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо
внесення змін і доповнень до ст.ст. 183, 199, 208, 210. 211, 212, 214, 241, 276,
315 чинного КПК України, спрямовані на приведення змісту кримінальних
15
процесуальних норм до вимог європейських стандартів забезпечення прав
людини.
Практичне значення одержаних результатів полягає у такому:
1) у науково-дослідній діяльності – одержані наукові результати можуть
стати основою для подальшого розроблення шляхів вирішення проблем
удосконалення предмету правового регулювання у кримінальному процесі.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у науково-дослідну
діяльність Донецького юридичного інституту МВС України (акт впровадження
від 21.10.2015 року);
2) у правотворчій діяльності – пропозиції, сформульовані під час
дослідження, можуть бути використані з метою внесення змін і доповнень до
кримінального процесуального законодавства та відомчих нормативноправових актів у кримінальній процесуальній сфері правового
регулювання (лист з Верховної Ради України № 0420/12-1147 від 16.05.2014
року);
3) у навчальному процесі – положення дисертаційного дослідження
можуть використовуватися під час підготовки відповідних розділів
підручників, навчальних посібників. Результати цього дослідження
впроваджено у навчальний процес Донецького юридичного інституту МВС
України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
Національного університету «Одеська юридична академія» (акти
впровадження від 18.04.2014 року, 25.04.2014 року, 01.07.2016 року);
4) у практичній діяльності – отримані наукові результати можуть
становити основу вдосконалення процесу застосування норм кримінального
процесуального закону (лист до ГСУ МВС України № 1728 від 12.06.2014
року).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації
апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика
сучасного права: перспективи та сьогодення» (м. Запоріжжя, 28-29 квітня
2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Роль права та закону у
16
громадянському суспільстві» (м. Одеса, Україна, 20-21 квітня 2012 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання публічного
та приватного права у контексті сучасних процесів реформування
законодавства» (м. Херсон, 26-27 квітня 2013 р.); Международной научнопрактической конференции «Направления усовершенствования
правотворческой деятельности в Украине как основы создания согласованной
системы эффективных нормативно-правовых актов» (г. Симферополь, 9-10
августа 2013 г.); Міжнародній науково-практичній конференції «Шляхи
вдосконалення нормативно-правової бази України як основи сталого розвитку
суспільства» (м. Донецьк, 17-18 серпня 2013 р.); V Міжнародній науковопрактичній конференції, присвяченій XX-річчю Національної академії
правових наук України «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та
криміналістики» (м. Одеса, 1 листопада 2013 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Право і держава сучасної України: проблеми розвитку
та взаємодії» (м. Київ, 8-9 листопада 2013 р.); Всеукраїнській науковопрактичній конференції «Європейські стандарти кримінального судочинства»
(м. Донецьк, 27 вересня 2013 року); Всеукраїнській науково-практичній
конференції молодих вчених «Актуальні проблеми адміністративного та
кримінального права і процесу» (м. Донецьк, 15 березня 2014 р.);
Международной научно-практической конференции «Правовые реформы в
постсоветских странах: достижения и проблемы» (Республика Молдова,
г. Кишинев 28-29 марта 2014 г.); Міжнародній науково-практичній конференції
«Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та
зарубіжний досвід» (м. Харків, 21-22 листопада 2014 р.); Международной
научно-практической конференции «Правовые реформы в Молдове, Украине и
Грузии в контексте евроинтеграционных процессов» (Республика Молдова,
г. Кишинев, 7-8 ноября 2014 г.); Міжнародній науково-практичній конференції
«Чинники розвитку юридичних наук у ХХІ столітті» (м. Дніпропетровськ, 5-6
грудня 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні
питання розвитку права та законодавства: наукові дискусії» (м. Львів 28-29
17
листопада 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції
«Законодавство України: історія розвитку, соціальна обумовленість, якість,
застосування та вдосконалення» (м. Запоріжжя, 5-6 грудня 2014 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасне державотворення та
правотворення: питання теорії та практики» (м. Одеса, Україна, 12-13 грудня
2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика
сучасної юриспруденції» (м. Київ, 19-20 грудня 2014 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Право, суспільство і держава: форми взаємодії»
(м. Київ, 16-17 січня 2015 р.); Міжнародній науково-практичній конференції
«Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки – прогрес
законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 16-17 січня 2015 р.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективні напрями
розвитку сучасної юридичної науки» (м. Кривий Ріг, 30-31 січня 2015 р.); ІІ
Всеукраїнській науково-практичній конференції «Особливості формування
законодавства України: філософсько-правові, історичні та прикладні аспекти»
(м. Івано-Франківськ, 27 березня 2015 р.); Міжнародній науковій конференція
«Юридична наука та практика у третьому тисячолітті» (Словацька Республіка,
м. Кошице, 27-28 лютого 2015 р.); Всеукраїнській науково-практичній
конференції «Теоретико-прикладні проблеми юридичної науки на сучасному
етапі реформування кримінальної юстиції» (м. Хмельницький, 17 квітня 2015
р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасне кримінальне
провадження України: доктрина, нормативна регламентація та практика
функціонування» (м. Одеса, 17 квітня 2015 р.); Всеукраїнській науковопрактичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права та процесу»
(м. Кривий Ріг, 12 червня 2015 р.); Всеукраїнській науково-практичній
конференції «Актуальні проблеми досудового розслідування» (м. Кривий Ріг,
23 жовтня 2015 р.); Международной научно-практической конференции
«Новый взгляд на евроинтеграционные процессы в Молдове и Украине:
юридический аспект» (Республика Молдова, г. Кишинев, 25-26 марта 2016 г.);
Міжнародній науково-практичній конференції «Європейська традиція в
18
міжнародному праві: реалізація прав людини» (Словацька Республіка,
м. Братислава, 6-7 травня 2016 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано монографію; 25 наукових
статей у виданнях, котрі є фаховими з юридичних наук; 8 наукових статей у
періодичних виданнях інших держав; 28 тез у збірниках матеріалів
конференцій; 2 науково-методичних рекомендацій.
Структура дисертації обумовлена метою, задачами, об’єктом та
предметом дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, що
об’єднують чотирнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел
та додатків. Обсяг роботи – 445 сторінок, із яких 345 – основний текст, 32 –
додатки, 68 – список використаних джерел (524 найменування).

Список літератури

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження розв’язана конкретна наукова
проблема, що має важливе значення для науки і практики кримінального
процесу: вперше комплексно досліджено предмет правового регулювання у
кримінальному процесі, на підставі чого отримані нові обґрунтовані теоретичні
та прикладні результати, до найважливіших із яких належать такі:
1. Предмет правового регулювання у кримінальному процесі на
дореволюційному, радянському та сучасному історичних етапах визначався
вченими-процесуалістами через кримінальну процесуальну діяльність та/або
кримінальні процесуальні відносини.
Разом з тим на сучасному етапі розвитку процесуальної теорії
справедливо висловлюється думка про зміну доктрини предмету кримінального
процесуального регулювання. В зв’язку з переглядом правових цінностей в
суспільстві висловлюється позиція, що предметом правового регулювання у
кримінальному процесі повинні бути права людини.
Зміна доктрини предмету кримінального процесуального регулювання
обумовлена зміною методологічного підходу щодо наукового дослідження
кримінальних процесуальних явищ. Якщо після революції 1917 року до
сучасного періоду у науці кримінального процесу переважав догматичний
підхід, то на сьогодні все більше використовується аксіологічний (ціннісний)
підхід.
2. Предмет правового регулювання у кримінальному процесі є складним
поняттям, яке слід визначати через такі правові категорії: 1) права, свободи і
законні інтереси людини; 2) кримінальні процесуальні відносини;
3) кримінальна процесуальна діяльність. Кожна категорія характеризує окремий
аспект предмету правового регулювання у кримінальному процесі.
Елементи предмету кримінального процесуального регулювання можна
класифікувати таким чином: 1) за часом перебування у такому «статусі»:
а) постійні; б) тимчасові; 2) за змістом: а) засадничі; б) статусні; в) процедурні.
339
3. Предмет кримінального процесуального регулювання має своє
функціональне призначення, що виявляється через виконання таких функцій:
демонстрування правових цінностей на певному етапі розвитку суспільства;
перенесення окремих потреб людини до сфери кримінального процесуального
регулювання; визначення змістовного наповнення кримінального
процесуального регулювання; відмежування сфери кримінального
процесуального регулювання від інших сфер правового регулювання.
4. Зі змісту предмету правового регулювання кримінального
процесуального закону повинні бути виключені всі загальноправові принципи
(засади), адже вони не мають жодного практичного значення для учасників
кримінального провадження. Предмет правового регулювання у кримінальному
процесі необхідно формувати згідно з правовими нормами, що визначають
процесуальний статус учасників кримінального судочинства та порядок
кримінального провадження. Причому процедурні норми мають визначати саме
права людини, що випливають із принципу верховенства права та інших
правових принципів, що діють у кримінальному судочинстві.
5. Зі змісту предмету кримінального процесуального регулювання
необхідно виключити усі норми-дефініції. Останні не мають практичної
цінності, однак можуть ускладнювати процес застосування статей
кримінального процесуального закону, тобто охорону і захист прав, свобод і
законних інтересів людини.
6. Загальний обсяг предмету правового регулювання у кримінальному
процесі становить «сукупність обсягів» правового регулювання: 1)
кримінальної процесуальної діяльності (кримінальних процесуальних
відносин), що зумовлено порушенням кримінальних прав людини і спрямоване
на задоволення потреби людини у безпеці; 2) процесуальних прав, свобод і
законних інтересів людини, що викликано реалізацією кримінального процесу і
спрямовано на задоволення людської потреби у свободі.
Обсяг предмету регулювання КПК України у частині регламентації
конвенційних прав, свобод і законних інтересів людини є звуженим. Предмет
340
регулювання КПК України не узгоджується з предметом регулювання
європейських стандартів у частині забезпечення права на початкове ефективне
розслідування обставин кримінального правопорушення, права на свободу і
особисту недоторканність та права на справедливий судовий розгляд.
7. Межами кримінального процесуального регулювання не охоплюються
правовідносини (діяльність) щодо виконання судових рішень. Такі відносини
виникають внаслідок винесення судового рішення та знаходяться поза
предметом правового регулювання у кримінальному процесі. Їх унормування
необґрунтовано розширює предмет регулювання кримінального
процесуального закону.
Правовідносини (діяльність) щодо застосування примусових заходів
виховного і медичного характеру також не повинні включатися до предмету
кримінального процесуального регулювання, оскільки під час реалізації
вказаних правовідносин особа не набуває статусу суб’єкта злочину, що
свідчить про відсутність злочину.
8. Предмет кримінального процесуального регулювання може
змінюватися «по горизонталі» та «по вертикалі».
9. Об’єкт кримінального процесуального регулювання можна визначати
крізь призму «горизонтального» або «вертикального» уявлення про предмет
правового регулювання у кримінальному процесі.
10. Права, свободи і законні інтереси людини є головним (основним)
елементом предмету та субстанціональними засобами правового регулювання у
кримінальному процесі. Законодавчо закріплений порядок кримінального
провадження є технологічним (діючим) засобом правового регулювання у
кримінальному процесі.
Власна цінність права дістає вияв через права, свободи та інтереси
людини, що є основним (головним) елементом предмету правового
регулювання у кримінальному процесі. Права, свободи і законні інтереси як
засоби правового регулювання у кримінальному процесі виражають службову
(інструментальну) цінність права.
341
11. Методи правового регулювання у кримінальному процесі
обумовлюються основним (головним) елементом предмету кримінального
процесуального регулювання – правами, свободами і законними інтересами.
Юридичні дозволи диспозитивного методу кримінального
процесуального регулювання охоплюють не лише права учасників
кримінального процесу. Виявом диспозитивного регулювання у кримінальному
процесі є реалізація свобод і законних інтересів, що є неформалізованими
можливостями задоволення потреб учасників кримінального судочинства. Під
час реалізації диспозитивного методу учасники кримінального процесу можуть
робити не лише те, що прямо передбачено кримінальним процесуальним
законодавством, а й те, що прямо не заборонено процесуальними нормами.
12. Вибір типу правового регулювання діяльності органів, що здійснюють
кримінальне судочинство, доцільно ставити у залежність від можливості
обмеження процесуальних прав. За відсутності можливості обмеження останніх
необхідно використовувати загальнодозвільний тип правового регулювання, а в
протилежному випадку – спеціальнодозвільний тип правового регулювання.
Загальнодозвільний та спеціальнодозвільний типи правового
регулювання не повністю узгоджуються зі змістом кримінального
процесуального регулювання з огляду на те, що вони не включають такий
спосіб процесуального регулювання, як зобов’язання.
13. Узгодженість механізму кримінального процесуального регулювання
з основним (головним) елементом предмету правового регулювання
визначають не лише кримінальні процесуальні норми та акти
правозастосування органів, що здійснюють кримінальне судочинство, а й
рівень правосвідомості співробітників цих органів.
Ієрархія актів кримінального процесуального законодавства має залежати
від конкретної ситуації провадження і «сили» впливу на неї «конкуруючих»
прав і законних інтересів, тобто окремих прав і законних інтересів або їхньої
системи, врегульованих у різних актах кримінального процесуального
законодавства.
342
14. Залежно від досягнення бажаного результату кримінального
процесуального регулювання режим правового регулювання в кримінальному
процесі може бути сприятливим або несприятливим.
15. Структуру предмету правового регулювання у кримінальному процесі
складають такі елементи: генеральні (загальні) права; процесуальний статус
учасників кримінального провадження; порядок кримінального провадження
(кримінальної процесуальної діяльності). Кримінальні процесуальні відносини
також можуть розглядатися як окремий елемент структури предмету правового
регулювання.
16. Пропорційність кримінального процесуального регулювання
передбачає розробку норм кримінального процесуального законодавства, що
уможливлюють (унеможливлюють) обмеження процесуальних прав з огляду на
порушені кримінальні права людини. Тобто створення таких кримінальних
процесуальних норм, що дозволяють обмеження процесуальних прав, якщо
цінність останніх є меншою за цінність порушених кримінальних прав людини
(мета виправдовує засоби). Тоді як пріоритет процесуальних прав перед
кримінальними правами має нормативно унеможливлювати обмеження прав
людини під час кримінального судочинства (мета не виправдовує засоби).
17. Законні інтереси включають такі структурні елементи:
1) закономочність на власні позитивні дії чітко не визначеного характеру
(використання загальної можливості); 2) закономочність на чужі дії чітко не
визначеного характеру (виконання та дотримання загальної можливості);
3) закономочність домагання невизначеного характеру (захист загальної
можливості).
Співвідношення структурних елементів суб’єктивних прав та
структурних елементів законних інтересів свідчить, що їх структурні юридичні
дозволи (правомочності, закономочності) відрізняються ступенем визначеності.
Якщо структура суб’єктивних прав містить конкретні правомочності на власні
позитивні дії, які гарантуються визначеними правомочностями на чужі дії та
правомочностями домагання, то законні інтереси включають загальні
343
закономочності на власні дії, що забезпечуються нечітко визначеними
закономочностями на чужі дії, та закономочностями домагання.
18. Законним інтересом у кримінальному процесі є відображений у
кримінальному процесуальному законодавстві та такий, що випливає із його
загального змісту, і в певному ступені гарантований суб’єктами кримінального
процесу простий юридичний дозвіл, що виявляється у прагненнях учасника
кримінального провадження користуватися конкретним благом, а також в
деяких випадках звертатися за захистом до судових органів – з метою
задоволення власних потреб, які не суперечать суспільним інтересам,
Конституції і законам України, справедливості, розумності, повноти,
об’єктивності, рівності, змагальності та іншим принципам кримінального
процесуального права.
19. Свободи охоплюють ознаки і прав, і законних інтересів. З одного
боку, свободи, як і законні інтереси, забезпечуються загальними обов’язками на
активні дії органів, що здійснюють кримінальне судочинство, з іншого –
свободи, як і окремі суб’єктивні права, визначені у загальному вигляді у КПК.
Разом з тим зміст свобод чітко не окреслює бажаний результат учасників
кримінального провадження, тоді як зміст прав і законних інтересів вказує на
певну мету (соціальне благо) осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві.
Свобода розсуду органів, що здійснюють кримінальне судочинство, має
регулюватися залежно від ризику неправомірного обмеження прав, свобод і
законних інтересів людини під час кримінального провадження.
20. Регулювання прав, свобод і законних інтересів людини у
кримінальному процесі безпосередньо залежить від правового регулювання
часу здійснення кримінальних процесуальних відносин і кримінальної
процесуальної діяльності.
Правове регулювання кримінального процесуального простору, тобто
території, на яку поширюється дія кримінальних процесуальних норм,
344
обумовлюється державним регулюванням прав, свобод і законних інтересів
людини.
21. Факультативними (додатковими) елементами предмету кримінального
процесуального регулювання є час і простір, оскільки останні мають
другорядне значення щодо прав, свобод, законних інтересів, кримінальних
процесуальних відносин, кримінальної процесуальної діяльності.
22. Подальший розвиток предмету кримінального процесуального
регулювання буде відображатися, насамперед, через головний його елемент –
права, свободи і законні інтереси.
Перспективами розвитку головного елементу предмету правового
регулювання у кримінальному процесі є такі:
– виокремлення інших складових у головному елементі предмету
кримінального процесуального регулювання;
– встановлення вертикальної та горизонтальної ієрархій складових
головного елементу предмету правового регулювання у кримінальному
процесі;
– розвиток свобод і законних інтересів як складових головного елементу
предмету кримінального процесуального регулювання;
– удосконалення структури складових головного елементу предмету
правового регулювання у кримінальному процесі;
– оптимізація меж кримінального процесуального регулювання прав,
свобод і законних інтересів з урахуванням нездатності предмету кримінального
процесуального регулювання охопити усі можливі життєві ситуації;
– удосконалення критерію обмеження прав, свобод і законних інтересів
учасників кримінального провадження з огляду на негативні наслідки
кримінального правопорушення для суспільних інтересів.
23. Предмет кримінального процесуального регулювання може
розвиватися шляхом виокремлення інших його структурних елементів, що
безпосередньо не віднесені до головного, другорядних та факультативних
елементів.
345
Обов’язки як елемент предмету кримінального процесуального
регулювання може досліджуватися у взаємозв’язку з іншими структурними
елементами такого предмету – головним, другорядними та факультативними.