Луцишин Зоряна Орестівна. Формування глобальної фінансової архітектури світового господарства

Короткий опис

Луцишин Зоряна Орестівна. Формування глобальної фінансової архітектури світового господарства: дисертація д-ра екон. наук: 08.05.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003. - 40с7

Луцишин З.О. Формування глобальної фінансової архітектури світового господарства. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.05.01 Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Київ, 2003.
У дисертації досліджено концептуально-методологічні засади формування глобальної фінансової архітектури у контексті зміни парадигми світового фінансового середовища: виявило та проаналізовано внутрішні протиріччя, діалектику деструктивних тенденцій та стратегічну роль структурно-координаційних ланок у її функціонуванні.
Значна увага приділяється теоретико-методологічним засадам функціонування світового фінансового середовища. Зокрема виявлено його сучасні тенденційні зміни, проаналізовано структурні зрушення на міжнародному фінансовому ринку, з’ясовано вплив глобалізації на зміну фінансового середовища та принципів його функціонування, запропоновано авторське бачення сутності категорії фінансова архітектура”. Відстежено синергетику інтеграційних процесів у фінансовому середовищі, особливості та вплив валютно-фінансових криз на стійкість глобального фінансового середовища, розроблено імітаційну модель пірамідальної структури валютних площин з використанням кібернетичної моделі багаторівневої ієрархії; місце та роль структурно-координаційних ланок світової фінансової архітектури, об’єктивні причини, передумови та необхідність її реформування.
У процесі дослідження виявлено глобальний розрив між реальним і фінансовим сектором сучасного світового господарства. Це дало можливість виявити хронічні іманентні проблеми, розкрити спекулятивний характер валютно-фінансового сектору, його відрив і органічне відчуження від реального сектору, критичний розмір його самодостатності.
Обґрунтовано доцільність проведення кардинальної інституційної реформи та аргументовано, що інституційною основою глобальної фінансової архітектури повинен бути Єдиний Всесвітній банк як головна координуюча установа, кредитор останньої інстанції. Запропоновано низку практичних рекомендацій щодо комплексного реформування існуючих міжнародних фінансових установ з метою розробки механізмів запобігання, уникнення обвалів, шквальних криз, потрапляння у боргові ями та розробка концепції формування глобальної фінансової архітектури.

Проведене у дисертації теоретичне узагальнення концептуальних підходів, наукових гіпотез і сучасних теорій щодо розвитку та проблем реформування світового фінансового середовища у контексті міжнародної та вітчизняної фінансової думки, а також комплексний емпіричний аналіз основних тенденцій та особливостей розвитку світового фінансового середовища в умовах глобалізації послужило вихідною теоретико-аналітичною базою вирішення важливої й актуальної науково-теоретичної проблеми розробки концептуальної принципової схеми формування глобальної фінансової архітектури світового господарства, а в подальшому і повноцінної світової фінансової системи.
Головні науково-теоретичні, методологічні та практичні результати дисертації полягають у наступному:
економічна глобалізація є еволюційним підґрунтям зміни світової фінансової архітектури, епохою глибокої переоцінки процесів, що відбуваються на планеті, періодом перегляду базових концепцій, прогнозів і рішень новим світовим порядком, який поступово встановлюється. В економіці глобалізація охоплює перш за все фінансову сферу, яка сьогодні випереджає всі сфери реальної економіки, а поширення інформаційних технологій перетворило світовий фондовий та валютний ринки на єдиний глобальний фінансовий простір, водночас якісно змінивши відносну цінність ресурсів, висунувши на перший план найбільш мобільні інтелект і фінанси. Відбулася принципова зміна моделі взаємодії цього сектору з державними регуляторами. У стані формування перебуває система глобального управління;
глобалізація поступово привела до того, що конструкція існуючої архітектури застаріла, а декілька міжнародних фінансових криз 1990-х викрили крихкість нового глобального фінансового ринку. Зараз спостерігається стан хиткої рівноваги у валютній площині, у фінансовому секторі системність на межі розриву, а її самодостатність та спекулятивність, фіктивний характер, стан відірваності від реальної економіки і неможливість поєднання при цьому ефективної функціональної діяльності міжнародних фінансових інституцій доводить про необхідність пошуку шляхів повернення її власне до системності пошуку принципових механізмів структурованої організації. Це дає можливість зробити висновок про доцільність та необхідність у сучасних умовах прямування до світового фінансизму, реформаційно-трансформаційних перетворень, які призвели до зміни парадигми світового фінансового середовища, скликання на міжнародному рівні фінансової конференції, де й обговорити параметри, принципи, механізми щодо формування й юридичного оформлення світової фінансової системи;
суттєву роль у хаотичності, неврівноваженості та нестійкості світової економіки відіграла відсутність повноцінної світової фінансової системи та необхідність розробки методологічних принципів внутрішньої організації світового фінансового середовища формування глобальної фінансової архітектури. Поняття фінансова архітектура за своєю внутрішньою будовою більш динамічне. При тому, що зовні це доволі чітка конструкція, всередині якої діють кінетичніші принципи, ніж у системі. Чим структурованішою зовні та стійкішою всередині ставатиме фінансова архітектура, тим швидше ми наблизимося до глобальної фінансової системи у широкому розумінні цього слова;
у сучасному глобалізованому світі орієнтири національного розвитку лежать не всередині національної економіки вони далеко винесені за їх межі. Саме там слід приймати стратегічні рішення, таким чином формувати світову глобальну систему, яка дозволить національним системам вчасно перебудовуватися і розвиватися в напрямку рівноваги. Якщо цю методологічну передумову розглядати з позицій фінансів, то тоді світова фінансова архітектура постає не як сукупність національних фінансових систем (чи навіть економік), а як самодостатня, працююча за своїми законами взаємозв’язана система, що має внутрішній потенціал до саморозвитку. Ці закони формують найновішу, кінетичну економіко-фінансову структуру, і нам ще слід виявити багато можливих потенційних її проявів, а отже збагнути усю глибинну сутність трансформованих закономірностей її розвитку.
В аналітичному плані проведений комплексний аналіз основних тенденцій, формування та зміни особливостей розвитку, парадигми світового фінансового середовища дозволяє зробити такі висновки: серед явищ, які мають безпосередній вплив на світову фінансову архітектуру є: виникнення транснаціонального капіталу; зміна ролі національних держав і потужних мегаполісів. До суперечливих питань можна віднести значення спекулятивних операцій, які набувають більших масштабів; потужних валютно-фінансових криз; міжнародних фірм глобальних корпорацій, які посилюють свій вплив на країни. Швидке зростання і глобальний взаємозв’язок міжнародного ринку валют і ринку капіталів, окрім відкриття нових можливостей, принесли нові категорії ризиків і види конкуренцій, а також сприяли посиленню розриву і нерівності між країнами поглибили глобальний парадокс. У зв’язку з цим для міжнаціональних економічних відносин необхідно вирішити, чи можна більш ефективно управляти новими світовими фінансовими ризиками при збереженні основних ринкових умов у світовій економіці, і якщо так, то які інституційні форми найкращі;
досвід недавніх валютно-фінансових криз підтверджує, що валютна політика, яка відповідає цілям макроекономічної політики, правильне управління боргами і ефективний контроль фінансових систем є незамінними заходами для скорочення частоти і наслідків криз. У валютній сфері спостерігається тенденція формування валютних курсів на основі руху фінансових потоків. Попередні теорії валютного курсу паритету купівельної спроможності, фундаментальної рівноваги - нездатні у повній мірі пояснити курсові зміни, хоча й продовжують використовуватися при розрахунках;
перехід до плаваючих валютних курсів не означав демонтажу системи міждержавного регулювання чи зменшення ролі міжнародних валютно-фінансових організацій. Скоріше навпаки, плавання” валют посилило необхідність міждержавного регулювання стабілізації валютних курсів і балансування міжнародних платежів. На перший план вийшли проблеми узгодження і координування макроекономічної політики (бюджетної, грошово-кредитної, податкової та ін.).
У площині нормативно-адміністративного регулювання необхідно посилити адміністративний контролю з боку МВФ, Світового банку (чи створеної на їх основі єдиної всесвітньої економічної інституції) за валютними, кредитними та інвестиційними потоками, доповнити його чітким удосконаленням внутрішніх та розробкою нових, загальносвітових, закріплених законодавчо норм; це дозволить підвищити стійкість світового фінансового середовища, а відтак і світової фінансової архітектури, ефективність нових зовнішніх запозичень та міжнародних кредитів, а також підвищить рівень боргової безпеки світового господарства;
зміцнити фінансову систему і реформувати місцеві фінансові інститути шляхом напрацювання і поширення міжнародних принципів і стандартів регулювання та нагляду за банківською системою, фондовим ринком і фінансовими інститутами. Зміцнити фінансову інфраструктуру шляхом прийняття більш уніфікованих стандартів аудиту, бухобліку, процедур банкрутства, платіжних систем; створити систему міжнародного фінансового регулювання для розробки єдиних міжнародних стандартів і нагляду за діяльністю інститутів, які здійснюють операції у глобальному масштабі;
включити в угоди (договори) міжнародного кредитування положення про тимчасову призупинку обслуговування боргу при різкому погіршенні ринкових умов. Таке положення повинно включати обов’язкове проведення реструктуризації заборгованості у встановлений термін, запропонувати включати в контракти на купівлю облігацій позиції, спрямовані на полегшення координації діяльності великої кількості кредиторів, захисту інтересів меншості, забезпечення для всіх видів кредиторів рівних умов реструктуризації заборгованості (через справедливий розподіл коштів серед кредиторів); вжити заходів для стимулювання надання кредитів приватними кредиторами у випадку затримки виконання зобов’язань державними чи приватними інститутами, наприклад, через введення принципу первинності при обслуговуванні тих кредитів, які надаються в період реструктуризації заборгованості.
В практичному плані для забезпечення ефективного функціонування світової фінансової архітектури необхідно: виправити ситуацію, яка склалася на сучасному етапі у світовому фінансовому середовищі можна двоступеневим рішенням: по-перше, формуванням глобальної фінансової архітектури як перший підготовчий ступінь і, по-друге, скликанням нової конференції на рівні глав держав і урядів, але на відміну від Бреттон-Вудської, власнефінансової, з метою створення нової світової фінансово-валютної системи, базованої на принципах фінансів, а не лише механізмів валютного регулювання і реалізації усіх необхідних заходів для ліквідації спекулятивної бульбашки”; на міжнародному рівні доцільно, з метою забезпечення ефективності функціонування глобальної фінансової архітектури, створити систему корегування валютної політики поряд із проблемами узгодження і координації макроекономічної політики; напрацювання уніфікованого стандартного набору показників для розрахунку ВВП, або ж створення щось на зразок фінансового кросс-курсу чи фінансового курсу ВВП (диференційованого коефіцієнту перерахунку);
доцільно створити окремий наднаціональний інститут, або ж надати нові повноваження одній із діючих міжнародних організацій для координації напрямів макроекономічної політики провідних розвинених країн і країн, що розвиваються, особливо щодо пригнічення (управління) інфляції і забезпечення зайнятості населення. З метою вдосконалення та реструктуризації діяльності міжнародних організацій доцільно: а) чітко розділити функції міжнародних фінансових органів з метою забезпечення виконання основних функцій. Для виконання цього необхідно диверсифікувати систему управління світовими фінансами, моніторинг руху капіталу, регулювання ризиків, виконання МВФ та МБРР узгоджувальних функцій з метою зменшення боргової проблеми й тягаря (розробка поетапних планів реструктуризації найбільших боргів). Така фінансова архітектура повинна доповнити, а не замінити існування міжнародних фінансових інститутів; б) створити в рамках МВФ новий механізм кредитування країн, які постраждали в результаті ефекту поширення кризи, який дозволяв би одночасно отримувати значні обсяги коштів і допускав їх використання до виснаження національних валютних резервів; в) розширити участь міжнародних інститутів у вирішенні проблеми боргових криз і організації процесів реструктуризації заборгованості;
інституційною основою глобальної фінансової архітектури повинен бути Єдиний Всесвітній банк як основна координуюча установа, кредитор останньої інстанції. Але це не означає ліквідації МВФ чи Групи Світового банку. Ці інституції стануть його складовими із чітко визначеними функціями. На нашу думку, базою для формування такої єдиної інституції мав би стати МБРР, незважаючи на виконання МВФ уже зараз деяких побічних функцій. Аналізуючи програми та пропозиції щодо подальшої діяльності, запропоновані МВФ та Групою Світового банку і діяльність цих установ в останні роки, на нашу думку, дієвішими, виглядають як оперативні, так і стратегічні плани Світового банку;
з метою повноцінного виконання своїх функцій чи то Єдиним Всесвітнім банком, чи інституцією, яка буде утворена, їй необхідна достатня кількість грошово-ліквідних коштів/засобів. Тому доцільно підтримати і в подальшому практично реалізовувати пропозиції щодо емісії СПЗ, але із розробкою механізму їх використання. Новий підхід до фінансування супроводжуватиметься більш досконалим підходом до менеджменту міжнародної допомоги.
Враховуючи сучасні тенденції у світовому фінансовому середовищі, зміну його парадигми в умовах глобалізації пропонується концептуальна схема формування глобальної фінансової архітектури, в основу якої покладено метологічно-аналітичні, нормативно-правові та практичні рекомендації, що випливають з її економічної сутності.