Малишевська Зоя Ярославівна Правове регулювання режиму робо­чого часу

Короткий опис

Малишевська Зоя Ярославівна, юрист ФОП «Маївка Галина Олегівна»: «Правове регулювання режиму робо­чого часу» (12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення). Спецрада Д 26.001.46 у Київському на­ціональному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

CХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
МАЛИШЕВСЬКА ЗОЯ ЯРОСЛАВІВНА
Прим. № ____
УДК 349.2
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РЕЖИМУ РОБОЧОГО ЧАСУ
12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
(081 – Право)
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне
джерело
____________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник
доктор юридичних наук, доцент
Івчук Юлія Юріївна
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. РЕЖИМ РОБОЧОГО ЧАСУ ЯК ОБ’ЄКТ
ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ..................................………....................14
1.1 Наукова інтерпретація та сутність режиму робочого часу.........…14
1.2 Класифікація режиму робочого часу.............................…................41
1.3 Загальнотеоретична характеристика видів правового регулювання
режиму робочого часу.......................................................................................59
Висновки до Розділу 1………………………………………………….78
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНІ РЕЖИМИ РОБОЧОГО ЧАСУ..………...82
2.1 П’яти-денний та шести-денний робочий тиждень...........................82
2.2 Сумований облік робочого часу........................................................97
Висновки до Розділу 2………………………………………………..115
РОЗДІЛ 3. СПЕЦІАЛЬНІ РЕЖИМИ РОБОЧОГО ЧАСУ……..117
3.1 Ненормований робочий день та перервний робочий час..……..117
3.2 Гнучкий графік роботи та вахтовий метод організації роботи...140
Висновки до Розділу 3…………………………………………….....163
ВИСНОВКИ………………………………………………………….169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………........173
ДОДАТКИ…………………………………………………………....195

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і надано нове
вирішення наукового завдання, яке на основі всебічного та ґрунтовного
дослідження здобутків сучасної доктрини трудового права та аналізу
переваг і недоліків національного законодавства у сфері робочого часу
отримало вияв у викладених пропозиціях щодо оптимізації правового
регулювання режиму робочого часу.
1. Режим робочого часу – це розподілення норми робочого часу
конкретно визначеного працівника у межах певного календарного
проміжку часу, яким може бути день, тиждень, місяць тощо, протягом
якого працівник відповідно до трудового законодавства, актів
колективно-договірного регулювання та внутрішнього трудового
розпорядку здійснює трудову діяльність, а також отримує належний час
для щоденного відпочинку.
2. Ознаками режиму робочого часу є такі: 1) багатоелементність –
наявність широкої кількості складових частин, а саме переліку різних
проміжків часу, які входять до його змісту; 2) нормованість, зокрема
встановлення максимальної тривалості робочого часу, яку не можна
перевищувати, окрім випадків, визначених законом; 3) взаємозалежність із
часом відпочинку – окрема характеристика робочого часу є неможливою
без взаємозв’язку із часом відпочинку працівника; 4) диференціація
залежно від специфіки діяльності суб’єкта господарювання, який
використовує найману працю, а також безпосередньої трудової діяльності
працівників підприємства, установи чи організації або групи працівників.
3. До загальних режимів робочого часу належать такі: 1)
п’ятиденний та шестиденний робочий тиждень; 2) сумований облік
робочого часу. До спеціальних режимів робочого часу відносяться
170
наступні: ненормований робочий день; перервний робочий час; гнучкий
графік роботи; вахтовий метод організації роботи.
4. П’ятиденний робочий тиждень характеризується таким ознаками:
1) встановлення режиму робочого часу належить до компетенції власника
за погодженням з профспілковим комітетом, трудовим колективом з
додержанням установленої тривалості робочого тижня; 2) визначається
правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності;
3) передбачає надання працівникам двох вихідних днів із забезпеченням
збереження річного балансу їх робочого часу.
До ознак шестиденного робочого тижня належать такі: він
встановлюється та діє у межах передбаченої законодавством норми
тривалості робочого тижня, а саме 40 годин на тиждень, або іншої
встановленої тижневої норми; характеризується скороченою тривалістю
останнього робочого дня даного робочого тижня; йому притаманна
обов’язковість погодження роботодавцем рішення про впровадження
даного режиму робочого часу на підприємстві, в установі й організації.
5. Сумованим обліком робочого часу є облік робочого часу, який у
силу певних особливостей здійснення працівником своєї трудової
діяльності може варіюватись та передбачає встановлення чіткої норми
робочого часу в межах певного календарного проміжку, наприклад, тижня,
місяця, кварталу чи навіть року.
6. Особливостями ненормованого робочого часу згідно з проектом
Трудового кодексу України № 1658 від 27.12.2014 є наступні: 1)
працівник, який працює відповідно до режиму ненормованого робочого
часу, не може коли завгодно прийти на роботу чи залишити робоче місце,
адже на працівників повністю поширюються правила внутрішнього
трудового розпорядку підприємства, включаючи встановлений порядок
початку і закінчення робочого дня; 2) працівник працює понад норму
робочого часу за вказівкою роботодавця або без неї; 3) роботодавець веде
171
облік роботи понад норму робочого часу; 4) списки працівників, які
працюють понад норму робочого часу, встановлюються колективним
договором або нормативним актом роботодавця після проведення
консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації; 5)
за роботу на умовах ненормованого робочого часу працівникам надається
щорічна додаткова трудова відпустка чи/і встановлюється підвищений
розмір оплати праці; 6) у проекті Трудового кодексу України відсутні
будь-які критерії щодо встановлення режиму ненормованого робочого
часу.
До особливостей режиму перервного робочого часу згідно із
нормами Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII
належать: 1) робота має характеризуватись особливими умовами і
характером праці; 2) порядок і випадки запровадження
режиму перервного робочого часу повинні визначатись законодавством; 3)
загальна тривалість роботи не може перевищувати встановленої тривалості
робочого дня.
7. До особливостей гнучкого графіка роботи згідно із Методичними
рекомендаціями щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу
належать наступні: 1) гнучкий графік роботи не можна застосувати на усіх
без винятку підприємствах, в установах чи організаціях і щодо будь-яких
професій; 2) тривалість робочого дня здійснюється працівником шляхом
саморегулювання; 3) працівник наділяється правом самостійно регулювати
час початку, закінчення та загальну тривалість робочого дня, перерви на
харчування та відпочинок, проте відповідно до підсумованого обліку
робочого часу і з вимогою відпрацювання визначеної кількості годин;
4) працівник при гнучкому графіку роботи зобов’язаний виконати усі
передбачені його трудовою функцією задачі; 5) режим гнучкого графіка
роботи не впливає на розмір заробітної плати, порядок нарахування та
розмір доплат, премій, не надає пільг при обчисленні стажу роботи та
172
права на додаткову відпустку тощо; 6) під час запровадження гнучкого
графіка роботи має бути враховано максимальну тривалість робочого часу
– не більше 12 годин, включаючи перерву для відпочинку; 7) гнучкий
режим робочого часу складається із трьох елементів: фіксованого часу,
змінного часу та часу перерви; 8) обов’язковою умовою застосування
режиму гнучкого робочого часу є забезпечення точного обліку
відпрацьованого часу та контроль за повним і раціональним
використанням робочого часу працівником.
Вахтовий метод організації роботи – це особлива форма організації
ритмічних, безперервних, комплексних робіт на виробничих об’єктах,
будівництві, у пошукових, геологічних та наукових експедиціях чи при
виконанні пошуково-рятувальних робіт поза місцем постійного
проживання працівників при значній відстані за умови, коли щоденне
повернення працівників до місця постійного проживання неможливе і не є
доцільним.