Мойсеєва Ганна В'ячеславівна. Характеристика імунопрофілактики поліомієліту в Україні та оцінка ефективності використання інактивованої поліомієлітної вакцини

Короткий опис

Мойсеєва Ганна В'ячеславівна. Характеристика імунопрофілактики поліомієліту в Україні та оцінка ефективності використання інактивованої поліомієлітної вакцини: Дис... канд. мед. наук: 14.02.02 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2002. - 148арк. - Бібліогр.: арк. 120-142

Мойсеєва Г.В. Характеристика імунопрофілактики поліомієліту та оцінка ефективності використання в Україні інактивованої поліомієлітної вакцини. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.02. епідеміологія. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського АМН України, Київ, 2002.
У дисертації надано всесторонню оцінку стану імунопрофілактики поліомієіліту в Україні за період з 1992-2000 рр. з урахуванням рівнів охоплення щепленнями дитячого населення та використанням вакцини певного виробника. Виявлено, що стан популяційного імунітету проти поліомієліту в більшій мірі залежить від рівня охоплення щепленнями і не залежить від застосування ОПВ певного виробника. Показано недоцільність використання в Україні 20-дозної розфасовки поліомієлітної вакцини. Визначено основні епідеміологічні характеристики ВА ПП та ГВП та доведено, що між цими хворобами існує зв’язок. Встановлено, що більшість випадків ГВП, що співпадають у часі зі щепленнями ОПВ, є випадками ВАПП, які не реєструються. Визначено найбільш небезпечні строки після щеплення ОПВ щодо ймовірності виникнення ВАПП та ГВП. Показано низьку реактогеність ІПВ при її застосуванні в умовах України. Доведено високу імунологічну ефективність ІПВ як для вакцинального комплексу (3ІПВ), так і комбінованої схеми вакцинації (1ІПВ+2ОПВ) та можливість корекції імунної відповіді до поліовірусу типу 3 за рахунок здійснення 2 перших щеплень вакцинального комплексу ІПВ. Надано рекомендації щодо використання схем вакцинального комплексу з застосуванням ІПВ.
Ключові слова.Поліомієліт, популяційний імунітет, колективний імунітет, віруснетралізуючі антитіла, вакциноасоцийований паралітичний поліомієліт, гострий в’ялий параліч, оральна поліомієлітна вакцина, інактивована поліомієлітна вакцина.

Визначено, що за охопленням щепленнями (понад 97%) та рівнями популяційного імунітету до поліовірусів типів 1 та 2 (відповідно СГТ антитіл 1:24,6 та 1:22,6) стан імунопрофілактики поліомієліту в Україні можна оцінити як задовільний. Популяційний імунітет до поліовірусу типу 3 є найнижчим (1:13,0) і потребує заходів, спрямованих на його корекцію. Не визначено залежності між станом специфічного популяційного імунітету населення України та використанням ОПВ певного виробника.
Встановлено тенденцію до зростання захворюваності на ВАПП (8 та 5 випадків ВАПП відповідно у 1999р. та 2000р. порівняно з 1 та 2 у 1997р. та 1998р.), що може бути обумовлено налагодженням системи епідеміологічного нагляду за гострими в‘ялими паралічами. Найчастіше етіологічним агентом ВАПП є поліовірус типу 3 (57%).
Випадки ВАПП та ГВП, пов‘язані з імунізацією ОПВ, зустрічаються серед дітей усіх вікових груп, що підлягають щепленням. Особливу групу ризику становлять діти 1-го року життя, питома вага яких серед хворих становить відповідно 58,8% та 42,1%. Встановлено, що навіть 7-9 щеплень ОПВ не завжди можуть запобігти виникненню ВАПП або поствакцинальної реакції (відповідно 29% та 23,5% від загального числа хворих).
Визначено зв‘язок між основними епідеміологічними характеристиками ВАПП та ГВП, пов‘язаних у часі зі щепленнями ОПВ. Зазначене дозволяє припустити, що значна частина таких випадків ГВП є ВАПП (у разі залишкових явищ паралічу) або поствакцинальними реакціями.
Встановлено показники реактогенності ІПВ та імуногенної ефективності 2 схем вакцинального комплексу (3ІПВ та 1ІПВ + 2ОПВ). Показано низьку реактогенність ІПВ. Частота сильних загальних реакцій становила 0-1,0 %, місцевих (почервоніння шкіри в місці введення) - 0 - 3,5%. Спостерігалося зниження цих показників при кожному наступному щепленні.
Схеми імунізації проти поліомієліту, що передбачають застосування ІПВ як для вакцинального комплексу, так і 1-го щеплення, є більш ефективними порівняно з традиційною схемою. Здійснення 2 перших щеплень ІПВ виявило високий індивідуальний і колективний захист проти поліовірусу типу 3. Це може бути використано для рекомендації такої схеми імунізації як 2 перших щеплення ІПВ з подальшою імунізацією ОПВ.