ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПЕНСІЮ НАУКОВИМИ (НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИМИ) ПРАЦІВНИКАМИ

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК ОДНА ІЗ ФОРМ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ…………………………….12
1.1 Конституційне право громадян України на соціальний захист….….12
1.2 Історичні засади становлення та розвитку пенсійного забезпечення громадян України……………………………………………………………………..28
1.3 Основні принципи пенсійного забезпечення громадян……………...43
1.4 Види пенсійного забезпечення громадян України та їх законодавча регламентація………………………………………………………………………….58
Висновки до першого розділу……………………………………………..79
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПЕНСІЮ НАУКОВИМИ (НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИМИ) ПРАЦІВНИКАМИ…………..81
2.1 Наукова діяльність: поняття, види та суб’єкти……………………….81
2.2 Особливості призначення та виплати пенсій науковим (науково-педагогічним) працівникам…………………………………………………………..90
2.3 Юридичні гарантії пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників………………………………………………………….116
Висновки до другого розділу…………………………………………….130
РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ ПОРУШЕНИХ ПРАВ У СФЕРІ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАУКОВИХ (НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ) ПРАЦІВНИ-КІВ……………………………………………………………………………………132
3.1 Причини виникнення спорів з питань пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників…………………………………....132
3.2 Суб’єкти, що здійснюють захист пенсійних прав наукових (науково-педагогічних) працівників…………………………………………………………..137
3.3 Вирішення спорів та оскарження дій органів, які здійснюють пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників………….145
3.4 Відновлення порушених пенсійних прав наукових (науково-педагогічних) працівників і відшкодування заподіяної шкоди………………….156
Висновки до третього розділу……………………………………………163
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..170
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх інтелектуального та духовного зростання.
У незалежній, демократичній, соціальній та правовій Україні все більшого розмаху та значення набувають дослідження, предметом яких є наука як система знань і як вид діяльності. Цей процес обумовлений тим, що наука є однією із найважливіших сфер людської діяльності, яка охоплює усі інтелектуальні та матеріальні ресурси суспільства, здійснює вплив на виробництво та інші сторони суспільного життя. У цих умовах підвищення ефективності та раціональне використання досягнень науки, примноження наукового потенціалу держави набувають особливого значення.
Вказані фактори обумовлюють необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід’ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.
Враховуючи ту важливу роль, яку відіграє наука у розвиткові суспільства, захист її творців набуває особливого значення. До цієї категорії необхідно віднести працівників, які зайняті у науковій сфері і основна функція яких полягає у здійсненні наукової, науково-педагогічної діяльності.
У трудовому праві існує цілий комплекс норм, які регулюють трудові відносини наукових (науково-педагогічних) працівників, що характеризуються значними специфічними особливостями порівняно з загальними нормами трудового законодавства, а також нормами, які діють в інших галузях права. Питання пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників на сьогоднішній день регламентуються статтею 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, яка далека від досконалості і багато питань у вказаній сфері залишаються поза межами правового регулювання, адже започатковані Україною економічні перетворення та реформування вітчизняної системи права призвели до виникнення проблем при реалізації права на пенсійне забезпечення вказаною категорією працівників.
Пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників, на даний момент, не забезпечує той рівень життя, який закріплено в ч. 3 ст. 46 Конституції України, а саме: пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Важливе місце, яке займає наука в Україні, її зростаюче значення, наявність суттєвих особливостей у нормах, які регламентують реалізацію права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками, а також недостатнє їх теоретичне вивчення обумовлюють актуальність наукового дослідження у цій сфері.
Слід зауважити, що проблеми пенсійного забезпечення постійно знаходяться у центрі уваги правової науки. Дослідженням цих проблем займалися і займаються такі вчені-юристи як: С.С. Алексєєв, В.М. Андріїв, В.С. Андрєєв, Є.І. Астрахан, В.А. Ачаркан, Б.Є. Баєв, Я.І Безугла, М.Д. Бойко, Н.Б. Болотіна, В.Я. Бурак, В.С. Венедіктов, Г.С. Гончарова, О.Д. Зайкін, Р.І. Кондратьєв, Л.І. Лазор, П.І. Мінюков, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, С.М. Синчук, І.М. Сирота, А.В. Скоробагатько, Б.І. Сташків, Б.С. Стичинський, Г.В. Сулейманова, В.О. Тарасова, Є.Г. Тучкова, Я.М. Фогель, Н.М. Хуторян та інші. Останнім часом окремі елементи проблеми реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками були досліджені у працях Г.О. Барабаш, Т.З. Гарасимова, О.В. Гоц, О.І. Кульчицької, В.Л. Стрепка та інших. Однак, ці наукові роботи не містять комплексного дослідження проблеми реалізації права на пенсію науковими (науковими-педагогічними) працівниками.
Зокрема, в науці не існує єдиного підходу до поняття соціального захисту, не досить чітко досліджені принципи пенсійного забезпечення, практично не вивчене питання реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками та ряд інших питань. Крім того, запровадження трирівневої системи пенсійного забезпечення в Україні зумовлює потребу уточнення окремих положень, що стосуються пенсійного страхування.
Таким чином, зміни в соціально-економічному, політичному та правовому житті нашого суспільства, теоретичні й практичні проблеми, пов’язані з поглибленим аналізом пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників, мають виняткову актуальність в наш час, і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційне дослідження за темою “Особливості реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками” здійснене відповідно до положень Урядової програми “Стратегія розвитку пенсійної системи” (на 2006-2016 р.р.) від 15 грудня 2005 р. [1], планів наукових досліджень кафедри цивільно-правових дисциплін і трудового права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди в рамках державної наукової програми “Правові засади розбудови державності,” затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 року №1716 “Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм із пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на 2002-2006 роки”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: по-перше – вивчення проблемних питань у сфері реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками; по-друге – вироблення на цій основі теоретичних засад, спрямованих на розвиток теорії права соціального забезпечення; по-третє – формулювання конкретних науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо удосконалення пенсійного законодавства та правозастосовчої практики.
З огляду на широту проблеми й значну кількість нормативних матеріалів, різний ступінь розробленості й актуальності окремих аспектів реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками в дисертації розглядаються питання, які мають найбільшу теоретичну й практичну значущість.
Для досягнення вказаної мети були поставлені такі завдання:
1. охарактеризувати право громадян на соціальний захист та право на пенсію;
2. визначити особливості розвитку законодавства про пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників;
3. розкрити особливості правового регулювання пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників (зокрема, особливості обчислення наукового стажу, які види діяльності можна вважати науковою, врахування видів заробітку, що включаються до наукової пенсії тощо) та виявити прогалини в чинному законодавстві з цього питання;
4. охарактеризувати особливості реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками;
5. виявити колізії у правовому регламентуванні пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників;
6. розкрити особливості захисту права на пенсійне забезпечення та порядок відновлення порушеного права;
7. сформулювати пропозиції щодо удосконалення понятійного апарату з пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників;
8. розробити й аргументувати конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників.
Об’єктом дослідження є право на пенсію як одне з основних соціально-економічних прав людини й громадянина; правовідносини, пов’язані з пенсійним забезпеченням наукових (науково-педагогічних) працівників.
Предметом дослідження є історія становлення та сучасний стан вітчизняного законодавства про пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників, теоретичні та практичні проблеми чинного законодавство України, що встановлюють механізм реалізації права на пенсію та його захисту в сучасних умовах.
Методи дисертаційного дослідження. У процесі роботи застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема для досягнення мети і виконання задач дослідження були використані діалектичний; історико-правовий; формально-логічний; аналізу та синтезу; формально-юридичний; нормативно-порівняльний; системно-структурний та ін.
Діалектичний метод дозволив розглянути поставлені автором проблеми пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників у їх розвитку та взаємозв'язку. Застосування історико-правового методу в дисертаційному дослідженні дозволило показати розвиток законодавства про пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників. Формально-логічний метод сприяв виявленню суперечливостей у понятійному апараті пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників та надав змогу сформулювати висновки і рекомендації, які ґрунтуються на таких принципах логіки, як визначеність, послідовність і несуперечливість суджень. Метод аналізу та синтезу використовувався при дослідженні підстав та умов пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників. Формально-юридичний метод сприяв формулюванню нових правових норм і удосконаленні вже існуючих тощо. Метод нормативно-порівняльного аналізу як внутрішнього пенсійного законодавства України, так і міжнародно-правових норм, що регулюють питання пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників. Це дозволило автору всебічно і критично оцінити законодавство щодо пенсійного забезпечення працівників науки та запропонувати пропозиції щодо його удосконалення.
У процесі дисертаційного дослідження автором використовувалися дослідження науковців у сфері теорії держави і права, конституційного, цивільного, сімейного, міжнародного та інших галузей права.
Як теоретична основа дослідження були використані: наукові праці вказаних вище авторів, що дало можливість оцінити стан досліджуваної проблеми та відтворити цілісну картину того, що було зроблено в цій галузі, визначити коло питань, які залишилися за межами досліджень теоретиків; матеріали енциклопедичного характеру; нормативний матеріал; досвід зарубіжних країн.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у сучасній вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням, яке присвячене проблемам реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками.
У відповідності до поставленої мети й завдань, на основі сучасної методології та методів дослідження, використовуючи досягнення юридичної науки, ґрунтуючись на положеннях Конституції України, міжнародних нормативних актів, чинного законодавства, вивчення стану та проблем практики в дисертаційному дослідженні на захист виносяться наступні наукові положення, які мають елементи наукової новизни:
1. запропоновано авторські поняття “соціальний захист”, “пенсія”;
2. удосконалено систему принципів пенсійного забезпечення відповідно до чинного законодавства;
3. запропоновано новий порядок призначення пенсії у разі втрати годувальника;
4. вперше запропоновано розширити коло непрацездатних осіб, які мають право на отримання пенсії у разі втрати годувальника;
5. в сфері пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників запропоновано виділити певні причини та умови виникнення спору;
6. запропоновано реформувати існуючий механізм розгляду спорів у сфері пенсійного забезпечення і створити спеціальні суди;
7. сформульовано й аргументовано конкретні пропозиції, щодо удосконалення законодавства про пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати розвивають і доповнюють ряд положень галузі права соціального забезпечення, деякі з них є новими і потребують більш глибокого дослідження. Але загалом вони сприятимуть подальшому розвитку галузі права соціального забезпечення, можуть слугувати матеріалом для наступних наукових розробок і дискусій з проблем реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками.
Узагальнення, висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані в навчальному процесі в закладах освіти, а саме в лекційних курсах, під час проведення семінарських і практичних занять з курсу “Право соціального забезпечення,” при підготовці відповідних навчальних посібників і підручників, довідкової та методичної літератури, в практичній діяльності органів державної влади, а також під час розгляду спорів, що виникають у разі порушення права на пенсію.
Апробація результатів дисертації. Робота виконана та обговорена на кафедрі цивільно-правових дисциплін і трудового права юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Бачення автором окремих аспектів досліджуваної теми оприлюднене у виступах на науково-практичній конференції “Перспективные разработки науки и техники” (Белгород-Днепропетровск, 2004 г.), на ІV Міжнародному науковому конгресі “Теорія та практика державного управління” (Харків, 2004 р.), на науково-практичній конференції “Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (Харків, 2005 р.), на щорічній Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2006 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в десяти опублікованих дисертантом наукових роботах. Серед них: шість наукових статей (які опубліковані у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими з правознавства) та тези чотирьох наукових доповідей.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять одинадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 182 сторінки. Обсяг списку використаних джерел – 13 стор. (178 найменувань).

Список літератури

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок здійсненого дисертаційного дослідження необхідно відмітити, що розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх інтелектуального та духовного зростання.
Однією із нагальних вимог сьогодення є належне забезпечення трудових та пенсійних прав наукових (науково-педагогічних) працівників. З метою реалізації вказаного завдання необхідно створити тверді гарантії в сфері пенсійного забезпечення вказаної категорії працівників.
1 грудня 1998 року було прийнято Закон України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, який визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної діяльності, але належним чином не вирішує всі питання, які виникають при реалізації науковими (науково-педагогічними) працівниками права на пенсію. В представленій роботі здійснена спроба проаналізувати юридичну природу інституту пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників, а також механізм його реалізації та захисту в сучасних умовах
Проведене дослідження надало можливість сформулювати наступні теоретичні висновки та пропозиції:
1) Соціальний захист – це державна підтримка верств населення, які зазнають соціальних ризиків, у тому числі й внаслідок негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня.
2) Пенсія – це грошова виплата (з розрахунку на місяць), яка призначається відповідно до встановлених державою правил громадянам, що досягли встановленого законом пенсійного віку чи які набули спеціального стажу (вислуги років) встановленої тривалості довічно, або яким встановлена інвалідність чи які втратили годувальника, чи за інших обставин, передбачених законом, за рахунок коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України, а також коштів асигнованих на ці цілі державою з Державного бюджету.
3) Вважаю, що для призначення та виплати пенсії дитині у разі відсутності годувальника із-за його безвісної відсутності, достатньо наявності заяви заінтересованої особи до органів міліції та відкриття розшукової справи.
4) Пропоную статтю 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” доповнити такою нормою: “... а також діти, якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за умови, що вони спільно проживали з померлим, здійснювали за ним догляд, знаходилися на його утриманні, та не мали інших засобів для існування”.
5) Пропоную внести до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зміни, у відповідності з якими, за наявності достатніх підстав надати право особі одночасно отримувати різні види пенсії.
6) Вважаю, що на сьогодні необхідно розробити та прийняти Соціальний кодекс, який дозволить без труднощів кожному громадянину не тільки визначити своє право на пенсію та її розмір, але й оцінити весь комплекс мір соціального захисту, направлених на забезпечення тієї чи іншої категорії населення.
7) Вважаю, що до стажу наукової роботи можна включати інші види діяльності за спеціальністю, які не відносяться до наукової, строком не більше п’яти років, але за умови, що вони передують даті присудження наукового ступеня за спеціальністю, тобто стільки років, скільки відводиться здобувачам ступеня кандидата наук для написання дисертації. Таким чином, пропоную внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року №257 такого характеру: пункт 2 доповнити словами “... але не більше п’яти років” після слів “... з дня зайняття посади за цією спеціальністю.”
8) Під пенсією наукового (науково-педагогічного) працівника слід розуміти щомісячну грошову виплату працівникам науки, яка виплачується за рахунок державного бюджету та призначена у зв'язку з досягненням визначеного законом віку чи за умови настання інвалідності, а також у разі втрати годувальника, та обумовлена відповідною тривалістю наукової діяльності, у розмірі, який залежить від величини окладу за останньою науковою посадою і рівня наукової кваліфікації.
9) Пенсія науковим (науково-педагогічним) працівникам призначається з урахуванням середньомісячної заробітної плати за 24 останніх календарних місяці підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяці роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі, без врахування усіх виплат за останній місяць, який передує виходу на пенсію. Вважаю такий порядок таким, що дискримінує наукових (науково-педагогічних) працівників і пропоную внести зміни до статті 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” такого змісту: “Пенсію науковим (науково-педагогічним) працівникам призначати з урахуванням середньомісячної заробітної плати за 24 останніх календарних місяці підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяці роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі, з урахування усіх виплат за останній місяць, який передує виходу на пенсію”.
10) Вважаю, що розмір частки від розміру пенсії на одного утриманця у разі смерті годувальника повинен бути однаковим для всіх категорій працівників та службовців.
11) Запропоновано змінити назву Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною”, так як йдеться не про пенсії, а лише про надбавки до розміру раніше призначених пенсій, яку отримує відповідно до закону та чи інша особа, і назвати його “Про надбавки до пенсій особам, які мають особливі заслуги перед Україною”.
12) Вважаю за доцільне створити єдиний спеціальний судовий орган для вирішення трудових спорів та спорів з питань пенсійного забезпечення.
13) Встановити максимальний, наприклад, 30-денний строк розгляду судами справ за позовами, скаргами наукових (науково-педагогічних) працівників з питань пенсійного забезпечення та заявами про встановлення фактів, які мають юридичне значення для пенсійного забезпечення.
14) Пропоную звільнити наукових (науково-педагогічних) працівників, які подають скарги чи позовні заяви з питань пенсійного забезпечення та встановлення фактів, що мають юридичне значення для пенсійного забезпечення, від судових витрат і в першу чергу – від сплати державного мита. Для цього необхідно внести відповідні зміни до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року і доповнити статтю 4 пунктом 7-1 такого змісту: “... позивачі – при розгляді в судах спорів, які витікають із правовідносин з пенсійного забезпечення”.
15) Гарантувати науковому (науково-педагогічному) працівникові, як заявникові з питань пенсійного забезпечення надання допомоги психолога за рахунок держави, присутність якого в судовому засіданні буде сприяти здійсненню правосуддя, так як допоможе налагодити контакт між сторонами процесу та судом. Вказану пропозицію можна реалізувати шляхом внесення до Кодексу адміністративного судочинства України та Цивільного процесуального кодексу України статей, які б закріпили підстави участі в процесі психолога та його положення в ньому, визначили б категорію справ, яка потребує участі вказаного спеціаліста.
16) В разі відміни рішення суду, який виконано в частині надання науковому (науково-педагогічному) працівникові певного виду пенсійного забезпечення, не допускати застосування повороту виконання рішення, окрім випадків, коли відмінене рішення було прийнято на підставі зловживання з боку наукового (науково-педагогічного) працівника (надання документів, які містять завідомо неправдиві відомості; ненадання відомостей, які мають суттєве значення для справи). Для реалізації вказаних положень необхідно внести відповідні зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та Цивільного процесуального кодексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Офіційний вісник України. – 2006. - №1. – Ст. 20.
2. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.
3. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине / Ю.Н. Тодыка, О.Ю., Тодыка. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”. – 2004. – 368с.
4. Удовенко Г. Станет ли День прав человека праздником в Украине? – Голос Украины. – 2004. - №234. – С.7.
5. Удовенко Г. День прав человека в стране, выбравшей свободу. – Голос Украины. – 2005. - №235. – С.9
6. Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації. // Право України. – 2001. - №12. – С.32-34.
7. Волгин Н.А., Грищенко Н.Н., Шарков Ф.И. Социальное государство: Учебник. – М.: Дашков и К. – 2003. – 415с.
8. Всеобщая декларация прав человека // Междунар. публ. право: Сб. документов. – Т.1. – М.: Изд-во БЕК. – 1996. – 557 с.
9. Сташків Б. Поняття права соціального забезпечення. // Право України. – 2000. - №5. – С.24-26.
10. Загальна теорія держави і права / За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право. – 2002. – 432с.
11. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. /П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, С.М. Синчук та ін./ За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”. – 2006. – 496с.
12. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №5. – Ст.190.
13. Юдин В.П. Социальная защита: понятие, сущность, границы. Казань, 1995. – 121с.
14. Єрмоловська О.Ю. Соціальний захист як фактор стабілізації життєвого рівня населення в умовах трансформаційної економіки: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – Х. – 1996.
15. Куницький Р.Й. Соціальний захист населення в умовах переходу до ринкової економіки: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – Львів. – 1995.
16. Болотіна Н.Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні. – К.: Знання. – 2005. – 381с.
17. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян. // Право України. – 1999. – №9. – С.22-26.
18. Право соціального забезпечення України: Навч. посіб. / Б.С. Стичинський, І.В. Зуб, П.І. Мінюков та ін. – К.: Видавничий Дім “Юридична книга”. – 2003. – 440с.
19. Глушенко П.П. Социально-правовая защита конституционных прав и свобод граждан (Теория и практика). СПб. - 1998. С. 20-22.
20. Ярошенко І.С. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. – К.: КНЕУ. – 2005. – 232с.
21. Приходько С. Здійснення громадянами права на соціальний захист та гарантії його забезпечення. // Право України. – 2000. – №2. – С.18-22.
22. Пилипенко П. Право соціального забезпечення у системі соціального права. – Право України. – 2004. - №10. – С.97-100.
23. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права./ Прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. // Права людини, міжнародні договори України, декларації, документи. – К. – 1992. – С. 25-31.
24. Можаева В. Правовые основы социальной защиты трудящихся // Социальная защита. 1995. - №1. – С.14-17.
25. Концепція соціального забезпечення населення України, затверджена Постановою ВР України від 23 грудня 1993 року. // Урядовий кур’єр. – 1994. - №13. – 22січ.
26. Иванова Р. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР. – М.: Изд. Московского ун-та. – 1986. – 176с.
27. Батыгин К.С. Право социального обеспечения. Общая часть: Учебное пособие. – М.: Светоч. – 1998. – 180с.
28. Захаров М.Л., Тучкова Э.Г. Право социального обеспечения России: Учебник. – М.: Изд-во БЕК. – 2001. – 640с.
29. Болотіна Н.Б. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблеми термінів і понять // Право України. – 2004. - №4. – С.38.
30. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник. Изд. шестое, перераб. и доп. – Х.: «Одиссей». – 2006. – 384с.
31. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності / Затв. Постановою КМ України №221 від 4 квітня 1994 р. // ЗП України. – 1994. - №8.
32. Лазор Л.И. Сфера действия социального обеспечения // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Зб. наук. Праць. – Луганськ. – 2003. - №4. – С.8.
33. Міжнародне законодавство про охорону праці. Конвенції та рекомендації МОП. – К. – 1997. – Т.3. – С.79-103.
34. Чутчева О.Г. Правове регулювання соціального захисту громадян України. Автореферат дисертації на здобуття ступеня кандидата юридичних наук. – Харків. – 2003.
35. Максимов Е.Д. Общественная помощь нуждающимся в историческом развитии ее в России. - СПб. - 1906.
36. Нещеретний П.И. Исторические корни развития социальной работы в России. Сб: Социальная работа. - М. - 1992.
37. Иванова Р.И. Социальное обеспечение в государственно организованном обществе: генезис, развитие и функционирование (правовой аспект). Автореф. дис. доктора юрид. наук. М. 1987. С.20; Иванова Р.И., Тарасова В.А. Предмет и метод советского права социального обеспечения. - М. - 1983. – 168с.
38. Вишневецкий А. Развитие законодательства о социальном страховании в России. – М. - 1926 г.; Любимов Б. Социальное страхование в прошлом и настоящем. - М. – 1925 г.
39. Надточій Б., Яценко В. Пенсійне забезпечення в Україні: історичний аспект // Україна: аспекти праці. – 2000. - №1.
40. Бойко М.Д. Право пенсійного забезпечення в Україні: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – К.: Атіка. – 2006. – 356с.
41. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №3. – С.10.
42. Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №23. – С.121.
43. Офіційний вісник України. – 2003. - №33. – Ст.1769.
44. Офіційний вісник України. – 2003. - №33. – Ст.1770.
45. О пенсионном обеспечении солдат Рабоче-Крестьянской Красной Армии и их семейств: декрет СНК РСФСР от 7 августа 1918 г. // Собрание Узаконений и Распоряжений рабочего и Крестьянского правительства РСФСР. – 1918. – Отдел 1. - №58. – Ст.637.; О пенсиях лицам, имеющим особые заслуги перед Рабоче-Крестьянской революцией: декрет СНК РСФСР от 16 июля 1920 г. // Собрание Узаконений и Распоряжений рабочего и Крестьянского правительства РСФСР. – 1920. – Отдел 1. - №66. – Ст.300.
46. Организация науки в первые годы Советской власти (1917-1925). – Л. – 1968. – С.339.
47. Декреты Советской власти. – М. – 1975. – Т.7. – С.427-428.
48. Волгин В.П. Советская власть и научные работники за 10 лет. // Науч. работник. – 1927. – №11. – С.18.
49. Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства РСФСР. – 1921. – Отдел 1. - №80. – 697с.
50. Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства РСФСР. – 1922. – Отдел 1. - №1. – С. 5.
51. Собрание Узаконений и Распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства РСФСР. – 1927. – Отдел 1. - №61. – С. 426
52. Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №2-3. – С.20.
53. Сташків Б.І. Норми соціального забезпечення. – Право України. – 2002. - №2. – С.99-103.
54. Трудовое право: Энциклопедический словарь / Гл. ред. Иванов С.А. – М.: Сов. энциклопедия. - 1979. – 118с.
55. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. проф. Н.Ю. Шведовой. 17-е изд., стереотип. – М.: Русский язык, 1978. – 846с.
56. Советское трудовое право / Под ред. Н.Г. Александрова и Д.М. Генкина. – М., 1946. – С.364.
57. Ачаркан В.А. Государственные пенсии. – М.: Юрид. лит., 1967. – 165с.
58. Толкунова В.Н., Гусов К.Н. Трудовое право России: Учеб. пособие / Под ред. В.Н. Толкуновой. – М.: Юрист. - 1999. – 442с.
59. Шайхатдинов В. Ш. Право социального обеспечения РФ. Учебное пособие. Вып.1. Екатеринбург. – 1996.
60. Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення України: Навч. Посіб. / За ред. С.М. Синчук. – К.: Т-во „Знання,” КОО, 2003. – 306с.
61. Сивак С. Організаційно-правові основи недержавного пенсійного забезпечення. // Право України. – 1999. - №.1 – С.119-121.
62. Офіційний вісник України. – 1998. - №16. – Ст.569.
63. Прилипко С. Право на пенсійне забезпечення та його реалізація в умовах ринкової економіки. // Право України. – 2003. - №2. – С.45-48.
64. Гончарова Г., Жернаков В., Прилипко С. Підручник з пенсійного забезпечення є, але чи є пенсійне право? // Право України. – 1998. - №12. – С.138-140.
65. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком – 1998. – 144с.
66. Даль В. Толковый словарь русского языка. – М., 1980. – Т.3 – С.431.
67. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Гіжевський, В.В.Головченко, ... В.С. Ковальський (кер.) та ін. – К.: “Юрінком Інтер.” – 2002. – 528с.
68. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М., 1984. – 846с.
69. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения в условиях рыночной экономики: (Теория и практика правового регулирования) /Автореф. на соиск. степени док. юрид. наук. – М. - 2000.
70. Астрахан Е.И. Принциппы пенсионного обеспечения рабочих и служащих. – М.: Госюриздат, 1961. - 127с.
71. Захаров М.Л. Советское пенсионное право. - М.: Юрид. лит., 1974. – 431с.
72. Батыгин К.С. Советское социальное страхование: Учеб. пособие для высш. профсоюз. школ (К.С. Батыгин, И.И. Козлов, Г.С. Симоненко). – 2-е изд., испр. и доп. - М.: Профиздат. - 1985. – 367с.
73. Гарасимів Т.З. Принципи права соціального забезпечення України. – Дрогобич: Видав. фірма “Відродження”. – 2002. – 128с.
74. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР. (Учеб. для вузов по спец. «Правоведение»). – 2-е изд., доп. и перераб. - М.: Юрид. лит., 1987. – 350с.
75. Зайкин А.Д. Советское право социального обеспечения. (Учеб. пособие для вузов по спец. «Правоведение»). /А.Д. Зайкин, Р.И. Иванова, В.А. Тарасова и др/. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.- 263с.
76. Право социального обеспечения. Учеб. пособие / Под ред. К.Н. Гусова. – М.: Проспект. – 2000. – 341с.
77. Шайхатдинов В.Ш. Теоретические проблемы советского права социального обеспечения. // Развитие политико-правовой системы социализма. История и современность: Межвуз. сб. науч. тр. - Свердловск, 1986.
78. Тучкова Э.Г. Право социального обеспечения. Практикум. - М.: Новый юрист. - 1997. – 560с.
79. Сулейманова Г.В. Социальное обеспечение и социальное страхование. 2-е изд., переработанное и дополненное– М.: -“Контур”. - 1998. – 368с.
80. Сирота І.М. Право соціального забезпечення в Україні: Підручник. – Вид. сьоме, перероблене й доповнене з урахуванням змін чинного законодавства. – Х.: “Одіссей”. - 2007. – 408с.
81. Юрій С.І., Шаваріна М.П., Шаланська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. – К.: Кондор. – 2004. – 464с.
82. Куземська С. До питання про систему права соціального забезпечення. Інтернет-видання “ЮРИСПРУДЕНЦІЯ он-лайн” від 15 серпня 2004 р.
83. Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №38. – Ст.348.
84. Болотіна Н.Б. Концепція кодифікації законодавства України про соціальне забезпечення // Право України. – 1996. - №7. – С.52.
85. Венедиктов В.С. Трудовое право Украины: Учебное пособие для юридических высших учебных заведений. – Х.: Консум. – 2004. – С.25-35.
86. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні: Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер. – 1998. – 288с.
87. Сташків Б.І. Теорія права соціального забезпечення: Навч. посіб. – К.: Знання. – 2005. – 405с.
88. Пенсійна реформа: практичні кроки. – Урядовий кур’єр. - №81. – 29 квітня 2004 року.
89. Астрахан Е.И. Развитие законодательства о пенсиях рабочим и служащим. Исторический очерк 1917-1970 г.г. М.:”Юридическая литература.” - 1971г. – 215с.
90. Андріїв В.. До питання про трудовий стаж у пенсійному забезпеченні. – Право України. – 1997. - №8. - С.57-60.
91. Юридичний словник (За ред. Б.М. Бабія, Ф.Г. Бурчака та ін.). Видання друге, перероблене і доповнене. Київ. Головна редакція Української радянської енциклопедії. – 1983. – 871с.
92. Відомості Верховноі Ради України, 1991. - №21. – Ст.252.
93. Збірник постанов України. – 1992. – № 3. – Ст. 68.
94. Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №46-47. – Ст.403.
95. Офіційний вісник України. — 2001. — № 35. — Ст. 1625.
96. Офіційний вісник України. — 2001. — № 18. — Ст. 563.
97. Голос України. – 2003. - №45-46. – 12 березня 2003 р.; №47-48. – 13 березня 2003 р.
98. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення України: Навчальний посібник. Вид. 3-тє, доп. та переробл. – К.: Атіка. – 2006. – 380с.
99. Зайчук Б.О., Никитенко В.С., Семендяєва В.І. Система пенсійного забезпечення сьогодні і завтра: Коментар застосування Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. – К.: “Формат” ВПД. – 2004. – 336с.
100. Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №52. – Ст.490.
101. Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №53. – Ст.793 (із змінами).
102. Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №8. – Ст.56 (із змінами).
103. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №29. – Ст.399 (із змінами та доповненнями).
104. Прокопенко В. Дві пенсії – право чи перспектива? // Право України. – 2001. - №6. – С.90-92.
105. Соціальний захист: Інформаційний та науково-виробничий журнал. - 2001. - №7. – С.29.
106. Преамбула Закону України “Про дію міжнародних договорів на території України” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №10. – Ст.137.
107. Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №3. – Ст.46.
108. Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 20. — Ст. 125.
109. Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 45. — Ст. 425 (із змінами).
110. Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — № 21. — Ст. 252.
111. Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 22. — Ст. 171.
112. Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 14. — Ст. 71.
113. Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 35. — Ст. 289.
114. Гончарова Г. Призначення пенсій за Законом “Про наукову і науково-технічну діяльність”. // Право України. – 2002. - №9. – С.86-88.
115. Горький A.M. Собр. соч. Т.27. - Гослитиздат. – М. – 1953.
116. Кугель С.А. Проблемы деятельности ученого и научных коллективов: Тез. докл. Междунар. конф. по науковедению, 22-25 мая 1990 г. – Ленинград. – 1990. – С.26-28.
117. Дорст Ж. До того как умрет природа. – М.: «Прогресс» – 1968. – 415с.
118. Федькив Г.И. Правовые вопросы организации научной работы в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. –356с.
119. Стафеев Л.Е. Особенности правового регулирования труда научных работников вузов: Авторев. дис… канд.юрид.наук. – Л., 1972.
120. Дмитриева И.К. Трудовой договор научно-педагогических работников вузов. – М.: изд-во МГУ, 1991. – 166с.
121. О науке и государственной научно-технической политике: Федеральный Закон Российской Федерации №127 ФЗ от 23 августа 1996 г. // Российская газета. – 1996. - № 167.
122. Рекомендация о статусе научных работников: принята Генеральной Конференцией ЮНЕСКО 20 ноября 1974 года // Мир науки. – 1975. - № 2. – С. 3-10.
123. Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №10. – Ст.76.
124. Кузьменко М.М. Науково-педагогічна інтелегенція в УСРР 20-30 років: соціально-професійний статус та освітньо-культурний рівень. Донецьк: Норд-Прес. – 2004. – 455с.
125. Мінюкова Т. Правовий статус керівників, педагогічних та науково-педагогічних працівників вищих закладів освіти України. // Право України. – 1998. - №6. – С.48-50.
126. Ситник І. Науковці нарікають на закон. – Урядовий кур’єр. – 2002. - №71.
127. Офіційний вісник України. – 2004. - № 10. – С.590.
128. Наказ Держстандарту Про затвердження Державного класифікатора України від 27 липня 1995 року №257 . Електронна база “ЛІГА” від 3 червня 2003 р. - №6.
129. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учебник для вузов по спец. «Правоведение». – 2-е изд., с изм. и доп. - М.: Юрид. лит. - 1980. – 312с.
130. Офіційний вісник України.. – 2002. - №27. – Ст.1300.
131. Збірник постанов України. – 1993. - №12. – Ст.273.
132. Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №14. – Ст.170.
133. Сташків Б.І. Норми соціального забезпечення. – Право України. – 2002. – №2. – С.99-103.
134. Баєв Б.Є. Пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників. // Збірник наукових праць. Серія право. ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. – Х. – 2001. - №1. – С.62-65.
135. Федорченко Ф., В. Шендрик. Оформлення пенсій: докладно та доступно. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор. 2004. – 368с.
136. Офіційний вісник України. – 2001. - №47. – Ст.2103.
137. Тимошенко Г.І. Пенсії науковим працівникам (актуальне інтерв’ю). // Соціальний захист. – 1997. - №6.
138. Юровский Б., Белоконь О. Государственные пенсии: этого нельзя не знать. // Энциклопедия бухгалтера и экономиста. – 2002. - №6. - С.104-110.
139. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учеб. пособие. - 2-е изд., дор., испр.). - М.: ДТД. - 1996. – 378с.
140. Заворотченко Т. Система конституційно-правових гарантій прав і свобод людини і громадянина в Україні. – Право України. – 2002. - №5. – С.110-116.
141.Відомості Верховної Ради України. – 1995. - №17. – С.121.
142. Понікаров В.Д., Топоркова М.М. Пенсійне та соціальне забезпечення: Підручник. – Х.:ВД “ІНЖЕК”. – 2006. – 400с.
143. Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №35. – Ст.289.
144. Судова практика Фрунзенського місцевого суду м. Харкова за 2005 рік.
145. Тучкова Э.Г. Рассмотрение споров рабочих и служащих по пенсионным вопросам. ВЮЗИ. – М. – 1978. – С.179.
146. Субботенко В.К.. Процедурные отношения в социальном обеспечении. Томск.: Изд-во Том. ун-та. – 1980. – 197с.
147. Назаров Б.Л. Социалистическое право в системе социальных связей. – М.: «Юридическая литература». – 1976. – 312с.
148. Великий тлумачний словник сучасної української мови. / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. – Урпінь:ВТФ “Перун.” – 2004. – С.1172.
149. Ожегов С.И. Словарь русского языка. Около 57000 слов. Издание десятое, стереотипное. – М.: Издательство “СОВЕТСКАЯ ЕНЦИКЛОПЕДИЯ”. – 1973. – С. 696.
150. Юридична енциклопедія. В 6 томах. Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. 3 том. К-М. – Київ: “Українська енциклопедія імені М.П. Бажана.” – 2001. – 791с.
151. Кудрявцев В.Н. Основы конфликтологии: Учеб. пособие. – М. – 1997. – 194с.
152. Кудрявцев В.Н. Социальные деформации (причины, механизмы и пути преодоления). / Рос. А.Н. Ин-т государства и права. – М.: Ин-т гос-ва и права. – 1992. – 133с.
153. Краевский В. Пять понятий причинной связи. // Вопросы философии. – 1966. - №7. – С.108-114.
154. Кребер Г. Категория условия и соотношение ее с категорией причины. // Философские науки. – 1961. - №3. – С.106-116.
155. Тучкова Э.Г. Социальное обеспечение в России на рубеже третьего тысячелетия и теоретические проблемы права социального обеспечения. // Государство и право на рубеже веков (материалы Всероссийской конференции). Экологическое и природоресурственное право; трудовое право; предпринимательское право. – М. – 2001. – С.161.
156. Сульженко Ю. Реалізація права на судовий захист у суді першої інстанції. // Право України. – 2005. - №7. – С.89-94.
157. Нова Конституція України. Текст Основного Закону. Огляд і коментарі. / Автор огляду та коментарів В.Ф. Погорілко. – К.: Наукова думка. – 1996. – 133с.
158. Морозова Л.А. Проблемы современной российской государственности: Учебное пособие. – М.: Юрид. лит. – 1998. – С.169.
159. Словська І. Механізм захисту прав людини – основоположний принцип сучасного українського конституціоналізму. – Право України. – 2001. - №9. – С. 15-17.
160. Сіленко А. Політико-правові аспекти розвитку соціальної сфери: забезпечення прав людини. – Право України. – 1999. - №11. – С.30-32.
161. Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №17. – С.9.
162. Хальота А. Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – Право України. – 2000. - №3. – С.31-33.
163. Шумський П. Роль прокуратури у захисті прав людини. – Право України. – 1997. - №3. – С.36-38.
164. Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №9. – Ст.62.
165. Кашепов В.П. Институт судебной защиты прав и свобод граждан и средства ее реализации. – Право Украины. – 1998. - №2. – С.5.
166. Заверуха О. Суб’єктивні публічні права як об’єкт судового захисту. // Право України. – 2004. - №4. – С.49-52.
167. Верховний Суд України: історія і сьогодення, портрети й події / За загальною редакцією В.Ф. Бойка. – Київ.: Вид. Дім “ІнЮре”. – 2001. – 320с.
168. Кодекс адміністративного судочинства України. – Урядовий кур’єр. – 2005. - №153-154.
169. Елисейкин П.Ф. Предмет судебной деятельности в советском гражданском процессе. Его понятие, место и значение. (Автореферат дис. доктора юр. наук) – Л. – 1974.
170. Боннер А.Т. Производство по делам, возникшим из административно-правовых отношений. – М. – 1966. – С.78-80; Чечот Д.М. Неисковые производства. – М.: «Юрид. лит». – 1973. – 166с.
171. Абрамян С.М. Обжалование в суд действий и решений, нарушающих права и свободы граждан. Диссертация на соискание ученой степени к.ю.н. – М. – 1995. – С.78; Симонян С.А. Проблема обжалования в суд дейсвий и решений, нарушающих права и свободы граждан. Автореферат диссертации на соискание ученой степени к.ю.н. – Саратов. – 1994. – С.11-12.
172. Аналіз справ Харківського апеляційного суду за 2006 рік.
173. Юлдашев А.Р. Финансовые суды в Германии. – М.: «Анкил». – 2000. – С.19-20.
174. Романов А.К. Правовая система Англии. Учебное пособие. – М.: Дело. – 2000. – С.276-279.
175. Справа № 2-1974/01, розглянута Фрунзенським районним судом м. Харкова.
176. Збірник законодавства України. – Серія 2. - №4. – 1998.
177. Чорнооченко С.І. Цивільний процес: Вид. 2-ге, перероб. та доп.: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури. – 2005. – 472с.
178. Судова практика Харківського апеляційного господарського суду за 2004 рік.