ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИХ І ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ В АВТОРСЬКОМУ СТИЛІ (на матеріалі німецької художньої прози)

Короткий опис

Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

Гіков Леонід Вікторович

УДК 811.112.2’38’37

ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНИХ І ЛЕКСИЧНИХ ОДИНИЦЬ В АВТОРСЬКОМУ СТИЛІ

(на матеріалі німецької художньої прози)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Левицький Віктор Васильович,
доктор філологічних наук, професор

Чернівці 2003

ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................................6

РОЗДІЛ 1.
АВТОРСЬКИЙ СТИЛЬ ЯК ПРОБЛЕМА ТЕКСТОЛОГІЇ........................13
1.1. Лінгвістичний статус тексту і його елементів................................13
1.1.1. Поняття текст”...................................................................................13
1.1.2. Лінгвістика тексту...............................................................................14
1.1.3. Елементна структура тексту...............................................................18
1.2. Стилістика як галузь лінгвістики.....................................................21
1.2.1. Стилістика як наука та її методологія...............................................21
1.2.2. Нові уточнення і осмислення терміну стиль”.................................24
1.2.3. Проблеми класифікації й опису стилю мовлення............................30
1.3. Авторський стиль.................................................................................34
1.4. Квантитативні методи дослідження авторського стилю.............39
Висновки до розділу....................................................................................43
РОЗДІЛ 2.
ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ АВТОРСЬКОГО
СТИЛЮ.................................................................................................................45
2.1. Вступні зауваження..............................................................................45
2.2. Вибірка...................................................................................................47
2.3. Лексико-граматичні елементи тексту. Загальна
характеристика вживання..............................................................50
2.4. Процедура отримання статистичних даних....................................54
2.5. Особливості реалізації лексико-граматичних класів слів у
авторському стилі.............................................................................59
2.6. Вимірювання розбіжностей і подібностей між авторськими
стилями...............................................................................................68
2.7. Номінальний і вербальний стиль......................................................77
Висновки до розділу....................................................................................78
РОЗДІЛ 3.
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ
АВТОРСЬКОГО СТИЛЮ.................................................................................81
3.1. Поділ лексико-граматичних класів за
лексико-семантичними ознаками..................................................81
3.2. Семантична класифікація німецьких іменників...........................82
3.3. Частота та уживаність лексико-семантичних
підкласів іменників...........................................................................86
3.4. Особливості реалізації лексико-семантичних підкласів
іменників у авторському стилі.................................................................91
3.5. Вивчення подібностей вживання лексико-семантичних
підкласів іменників у авторському стилі.....................................93
3.6. Особливості реалізації лексико-семантичних підкласів
іменників у творах окремих авторів..............................................95
3.6.1. Аналіз іменникового складу творів Г.Белля.....................................95
3.6.2 Аналіз іменникового складу творів З.Ленца......................................97
3.6.3. Аналіз іменникового складу творів Ґ.де Бройна..............................99
3.6.4. Аналіз іменникового складу творів Т.Манна.................................101
3.6.5. Аналіз іменникового складу творів М.Марон................................103
3.6.6. Аналіз іменникового складу творів М.Вальзера............................105
Висновки до підрозділу..............................................................................107
3.7. Семантична класифікація німецьких прикметників.................109
3.8. Частота та уживаність лексико-семантичних
підкласів прикметників.................................................................114
3.9. Особливості реалізації лексико-семантичних
підкласів прикметників у авторському стилі...........................115
3.10. Аналіз подібностей вживання лексико-семантичних
підкласів прикметників у авторському стилі.........................118

3.11. Особливості реалізації лексико-семантичних
підкласів прикметників у творах окремих авторів................119
3.11.1. Аналіз прикметникового складу творів Г.Белля..........................119
3.11.2. Аналіз прикметникового складу творів З.Ленца..........................120
3.11.3. Аналіз прикметникового складу творів Ґ.де Бройна...................121
3.11.4. Аналіз прикметникового складу творів Т.Манна.........................121
3.11.5. Аналіз прикметникового складу творів М.Марон.......................122
3.11.6. Аналіз прикметникового складу творів М.Вальзера...................123
Висновки до підрозділу..............................................................................123
3.12. Семантична класифікація дієслів у німецькій мові..................125
3.13. Частота та уживаність лексико-семантичних
підкласів дієслів.............................................................................129
3.14. Особливості реалізації лексико-семантичних
підкласів дієслів у авторському стилі.......................................130
3.15. Аналіз подібностей вживання лексико-семантичних
підкласів дієслів у авторському стилі.......................................133
3.16. Особливості реалізації лексико-семантичних підкласів
дієслів у творах окремих авторів...............................................134
3.16.1 Аналіз дієслівного складу творів Г.Белля......................................134
3.16.2 Аналіз дієслівного складу творів З.Ленца.....................................135
3.16.3. Аналіз дієслівного складу творів Ґ.де Бройна..............................136
3.16.4. Аналіз дієслівного складу творів Т.Манна...................................137
3.16.5. Аналіз дієслівного складу творів М.Марон..................................137
3.16.6. Аналіз дієслівного складу творів М.Вальзера..............................138
Висновки до підрозділу..............................................................................139
3.17. Семантична класифікація прислівників у німецькій мові......140
3.18. Частота та уживаність лексико-семантичних підкласів
прислівників...................................................................................143
3.19. Особливості реалізації лексико-семантичних підкласів
прислівників у авторському стилі.............................................143
3.20. Аналіз подібностей вживання лексико-семантичних
підкласів прислівників у авторському стилі...........................144
3.21. Особливості реалізації лексико-семантичних підкласів
прислівників у творах окремих авторів...................................146
3.21.1. Аналіз прислівникового складу творів Г.Белля...........................146
3.21.2. Аналіз прислівникового складу творів З.Ленца...........................146
3.21.3. Аналіз прислівникового складу творів Ґ.де Бройна.....................147
3.21.4. Аналіз прислівникового складу творів Т.Манна..........................148
3.21.5. Аналіз прислівникового складу творів М.Марон.........................149
3.21.6. Аналіз прислівникового складу творів М.Вальзера.....................149
Висновки до підрозділу..............................................................................150
3.22. Лексико-семантична подібність авторських стилів..................151
3.23. Лексико-семантична стабільність авторського стилю.............152
Висновки до розділу .................................................................................154
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..................................................................................159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................164
СЛОВНИКИ.......................................................................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ТВОРІВ ХУДОЖНЬОЇ
ЛІТЕРАТУРИ ....................................................................................................182
ДОДАТКИ...........................................................................................................183

ВСТУП

Розрізнені лексичні, граматичні і стилістичні явища систематизуються сучасною лінгвістичною наукою і вивчаються у взаємодії з точки зору їх се­мантики та функцій.
Пропоноване дослідження відношень і взаємозв’язків лінгвістичних одиниць і елементів тексту, які завдяки сполучуваності створюють цілісне полотно авторського задуму, збігається із загальною тенденцією до глибшого і всебічного розгляду тексту.
Питання, пов’язані з категорією авторського стилю, належать до числа тих суперечливих проблем мовознавства, які на кожному новому етапі роз­витку лінгвістичної науки не втрачають своєї актуальності. Дослідники єдині в тому, що без усвідомлення поняття авторського стилю неможливо визначи­ти композиційну своєрідність твору, проникнути в глибини художнього текс­ту, встановити особливості словесної архітектоніки твору.
Лінгвістична категорія авторського стилю, запропонована В.В.Виноградовим у 20-х рр. й обґрунтована у його пізніших роботах [32; 33; 34; 35; 36], передбачала комплексне дослідження мови художнього твору. У працях уче­ного поняття авторського стилю стало категоріальною одиницею науки про мову художньої літератури і набуло практичного застосування.
Це зумовило глибоку теоретичну і практичну розробку цієї проблеми як у 20-60-х рр. (Г.О.Винокур [37], М.М.Бахтін [17; 18], Л.В.Щерба [161], О.І.Єфімов [59], І.Г.Чередниченко [154]), так і у 70-90-х рр. (Ю.С.Степанов [137], М.Н.Кожина [72], В.Г.Григор’єв [52], В.А.Кухаренко [78], З.І.Хован­ська [151], Д.М.Шмельов [158; 159], В.В.Одінцов [102], Ю.Шевельов (Шерех) [157]), З.Я.Тураєва [145], М.П.Крупа [75].
У сучасній філології існує окремий напрямок щодо вивчення індивідуальних особливостей авторських стилів за допомогою низки лінгвостатистич­них методів. При­кладом такого дослідження є роботи В.І.Перебийніс [107; 108], О.С.Ахмано­вої [12; 13], Е.В.Падучевої [104; 105], Р.М.Фрумкіної [149; 150], Б.М.Головіна [50; 51]. Л.Н.Засоріної [62], Г.Маєра [185] та ін.
Але на даний час у вітчизняному мовознавстві немає досліджень особливостей вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі за допомогою лінгвостатистичних методів, які дають можливість розкрити такі закономірності сполучуваності слів, які неможливо виявити іншими методами. Лексико-семантичний аналіз слугує основою для реалізації змісту роману і розкриття відображеного в ньому світосприйняття.
Творчість досліджуваних нами авторів Томаса Манна, Мартіна Вальзе­ра, Генріха Белля, Зіґфріда Ленца, Ґюнтера де Бройна, Моніки Марон — гли­боко самобутнє явище в німецькій літературі. Оригінальні погляди цих пись­менників на літературу, суспільство, розвиток нації і особистості, своєрідності концепції світу і його художнього бачення зумовили індивідуально-не­повтор­ний характер авторських прийомів пізнання і відтворення дійсності в слові.
Актуальність вибору теми дисертації мотивується потребами вдосконалення описів лексико-семантичних особливостей авторського стилю і нового бачення цієї лінгвістичної категорії. В українській германістиці відсутні роботи, в яких домінантним був би комплексний квантитативний аналіз особливостей вживання всіх основних лексичних одиниць в авторському стилі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках реалізації наукової програми факультету іноземних мов Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” та в руслі наукової проблематики кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича — Семантика та прагматика одиниць лексичного, фонетичного та морфологічного рівнів мови” (затвердженої 27 лютого 1997 року, протокол №2, № держреєстрації 0199U001872).
Автором у межах цього напрямку запропоновано методи об’єктивного встановлення розбіжностей і подібностей вживання певних лексичних і граматичних одиниць у текстах різних авторів. На підставі аналізу традиційних семантичних класифікацій лексико-граматичних класів слів створено власні класифікації.
На тлі загальної проблематики встановлюється мета наукової роботи — дослідити і обґрунтувати особливості вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі.
Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) визначити лінгвістичний статус тексту і його елементів;
2) здійснити інвентаризацію лексико-семантичних груп іменників, дієслів, прикметників, прислівників;
3) з’ясувати частотну характеристику і здійснити порівняльний аналіз частот вживання кожної досліджуваної частини мови стосовно одна до одної;
4) дослідити частоти уживаності однієї і тієї ж лексико-граматичної одиниці у творах різних авторів і обґрунтувати їх вплив на особливості індивідуально-авторського стилю;
5) провести кількісний аналіз лексико-семантичного складу досліджуваних творів і встановити стилерозрізнювальний потенціал кожного з підкласів слів;
6) встановити подібність між авторськими стилями за розподілом частот лексико-семантичних підкласів слів та, виявляючи особливості реалізації лексико-семантичних підкласів слів у стилі кожного автора, визначити подібність між окремими його творами і ступінь стабільності авторського стилю.
Об’єкт дослідження — авторський стиль. Предметом дослідження є лексико-граматичні і лексико-семантичні елементи авторського стилю.
Методи дослідження. Науковий аналіз здійснюється із врахуванням відомих положень про зв’язок мови і мислення, співвідношення форми і змісту мовних одиниць. Характер дослідження зумовив комплексне використання: індуктивного методу, який визначає напрям дослідження від накопичення мовного матеріалу до його систематизації та визначення закономірностей функціонування лексичних одиниць у авторському стилі; методу дистрибутивного аналізу та контекстологічного методу — для дослідження функціонування лексичних одиниць у тексті; методу моделювання лексико-семантичних підкласів слів; методу компонентного аналізу, що скерований на уточнення семантичної структури досліджуваних частин мови, та лінгвостатистичного методу (у тому числі критерію хі-квадрат”, коефіцієнта спряженості К та коефіцієнта кореляції r) — для встановлення частотності окремих елементів мови.
Матеріалом для дослідження став лексичний склад, зібраний методом вибіркового виписування (кожна десята сторінка) із текстів різнотематичних творів сучасної німецької художньої прози. Джерельну базу дисертації складають систематизовані вибірки фактичного матеріалу з вісімнадцяти романів шести німецьких авторів (Генріха Белля, Зіґфріда Ленца, Ґюнтера де Бройна, Томаса Манна, Моніки Марон, Мартіна Вальзера). Всі іменники, дієслова, прикметники, прислівники і особові займенники виписано у формі, яка прийнята у словниках. Картотека фактичного матеріалу складає 69930 словоформ.
Наукова новизна одержаних результатів.
1. Уперше темою окремого дисертаційного дослідження став аналіз особливостей вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі, здійснений за допомогою лінгвостатистичних методів.
2. На основі об’єктивних даних комплексно досліджено вплив семантики лексико-граматичних класів слів на реалізацію авторського стилю в сучасній німецькій літературі і дано пояснення виявлених залежностей.
3. Новим у дисертаційній роботі є обґрунтування поняття стабільності авторського стилю як особливостей вживання автором певних лексико-семантичних підкласів слів у всіх досліджуваних творах.
4. Встановлено закономірності функціонування лексико-граматичних і лексичних одиниць та проведено порівняння з творами інших авторів.
5. Доведено переважання у вживанні лексико-граматичних класів іменників та дієслів у всіх творах, що збігається з результатами аналогічних досліджень у інших мовах.
6. Введено нові поняття стилерозрізнювальний потенціал лексико-семантичного підкласу, широта стильової селективності лексико-граматичного класу, лексико-семантична селективність авторського стилю та розроблено методику їх дослідження та вимірювання.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати проведеного дослідження доповнюють вчення про художній текст і авторський стиль. Запропоновані в роботі поняття „стилерозрізнювальний потенціал”, „стильова селективність” також уточнюють існуючі уявлення про особливості авторського стилю і методи його дослідження.
Практичне значення одержаних результатів. Спостереження і висновки, отримані в результаті аналізу мовного матеріалу, можуть бути використані в лекційних курсах із загального мовознавства, лексикології і стилістики, аналізу художнього тексту, при написанні підручників, посібників, спецкурсів з семасіології, морфології та стилістики сучасної німецької мови, при виконанні курсових та дипломних робіт.
На захист виносяться наступні положення:
1. Текст — основа для дослідження авторського стилю. Текст і елементи, що його складають, можуть бути досліджені за допомогою квантитативних методів.
2. Частота вживання лексико-граматичних елементів тексту (частин мови) розподіляється нерівномірно. Найвищою частотою реалізації характеризуються іменники і дієслова. Такий розподіл спостерігається і в інших мовах.
3. Виявлено спряженість між частотою вживання певних частин мови і авторським стилем. Реалізація лексико-граматичних елементів тексту не однакова у творах досліджуваних авторів.
4. Індивідуально-авторський стиль характеризується особливостями реалізації певних лексико-семантичних груп слів. Кожен з досліджуваних авторів надає перевагу вживанню певних лексико-семантичних підкласів. Точні дані про лексико-семантичний склад того чи іншого тексту можуть бути отримані за допомогою лінгвостатистичних методів.
5. Спостерігається різний ступінь залежності частоти вживання певних лексико-семантичних підкласів слів від тематики твору. Стиль одних авторів характеризується більшою стабільністю лексико-семантичного складу різнотематичних прозових творів, стиль інших авторів менш стабільний.
Апробація дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, на науково-теоретичних конференціях і семінарах професорсько-викладацького складу ЧНУ (1998 2002). Основні теоретичні положення, а також практичні результати дисертації викладено у формі доповідей на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: Іноземні мови сьогодні і завтра” (Тернопіль, 1999), Единство системного и функционального анализа языковых единиц” (Бєлгород, 1999), на колоквіумі докторантів інституту мовознавства та комп’ютерної лінгвістики Клаґенфуртського університету (2000) в Австрії.
Публікації і особистий внесок. Проблематика, основні положення та висновки, викладені в дисертації, відображені в 5-и публікаціях — у 3-х статтях [47; 48; 49] і 2-х те­зах конференцій, які виконані одноосібно.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох основних розділів, висновків, списку літератури та списку використаних джерел, додатків.
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, об’єкт та предмет дослідження, визначено мету, завдання та основні методи дисертаційного дослідження, його новизна, теоретичне значення та практичне застосування.
У першому розділі розглянуто теоретичні положення, пов’язані з дослідженням авторського стилю, а саме: визначено лінгвістичний статус тексту і його елементів, складові загальномовної категорії стилю, елементну структуру авторського стилю; аналізуються методи дослідження частоти вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць, як однієї з функціональних характеристик тексту, а також засоби квантитативного дослідження авторського стилю.
У другому розділі досліджуються частини мови (іменник, дієслово, прислівник, прикметник, займенник (особовий)) як елементи художнього тексту, які взаємопов’язані між собою і зумовлені тематичною спрямованістю, особливостями світогляду та творчою манерою письменника; дається загальний і порівняльний аналіз частотного вживання лексико-граматичних класів слів авторами в цілому та у кожному творі зокрема; визначено вплив частоти на особливості авторських стилів.
У третьому розділі вивчено вплив семантики лексико-семантичних підкласів слів на реалізацію авторського стилю, поділ лексико-граматичних класів за лексико-семантичним фактором, особливості вживання лексико-семантичних підкласів слів у творах окремих авторів, закономірності їх стилерозрізнювального функціонування в текстах романів; вводяться нові лінгвістичні поняття, що зумовлюють ефективність дослідження та об’єктивність висновків; встановлюються якісно-кількісні особливості авторських стилів.
У висновках узагальнюються основні положення, формулюються підсумки дослідження та окреслюються напрямки можливих розробок у цій галузі.
Повний обсяг дисертації — 247 сторінок, з них — 163 сторінки тексту, 19 сторінок списку використаних джерел і 65 сторінок додатків. Найважливіші 23 таблиці і діаграми включені до тексту дисертації, решта 88 таблиць подані в додатках. Бібліографія нараховує 247 найменувань.

Список літератури

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Сучасна лінгвістика переживає час об’єднання стилістики літературознавчої і стилістики мовознавчої. Індивідуальність письменника, його світосприйняття стають домінантними в наукових дослідженнях. Актуальним стало досліджувати мову художнього твору насамперед як текст, як цілісність, підпорядковану авторській позиції.
Весь художній твір у цілому виражає емоційно-образну естетичну оцінку дійсності автором. Оцінювальний погляд автора організовує сюжет, виявляється в композиції, в системі образів і в мові. Це той кут зору на світ, під яким письменник здійснює художнє осягнення дійсності. Все, що є в творі, — це засіб вираження авторської свідомості. І скрізь єдиним його знаряддям є слово. Мова виступає як засіб вираження сучасної картини світу через призму світобачення письменника.
Проведене в обсязі даної дисертації дослідження особливостей вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі дає підстави зробити такі висновки і узагальнення.
1. Добір мовних засобів, частота їх вживання залежить насамперед від творчої індивідуальності художника-літератора.
2. Дослідження авторського стилю письменника через призму художніх засобів являє нам не тільки індивідуально пізнаний світ, але й індивідуальність митця.
3. Розкриття кількісних співвідношень окремих лінгвостилістичних явищ, які беруть участь у творенні авторського стилю, дає змогу виділити його особливості та прослідкувати індивідуальну психологію творчості автора.
4. Зіставлення статистичних характеристик лексичного складу творів одного автора з творами інших авторів допомагає пізнати, в чому кожний письменник дотримується канонів жанру, а в чому відходить від них, вносячи щось своє, особисте.
Авторський стиль у такому розумінні характеризується певними визначними ознаками і якістю добору письменником мовного матеріалу та його розташування у створюваному тексті.
У дисертації
· визначено лінгвістичний статус тексту і його елементів;
· здійснено системне ви­вчення лексичного складу творів та інвентаризацію лексико-семантичних груп іменників, дієслів, прикметників, прислівників;
· досліджено лексико-граматичні і лексико-семантичні елементи авторського стилю і обґрунтовано закономірності їх функціонування в текстах романів.
5. Вивчення частоти уживаності різних лексико-граматичних одиниць у тексті передбачає два можливих підходи:
1) при першому підході досліджується уживаність кожної частини мови стосовно одна до одної. Частоти уживаності лексико-граматичних елементів у досліджуваних прозових творах розподіляються (у порядку спадання) таким чином: іменники, дієслова, прислівники, особові займенники, прикметники. Отримані нами результати в основному збігаються з даними аналогічних досліджень у інших мовах. Такий розподіл принаймні двох основних частин мови — іменника і дієслова є, можливо, мовною універсалією;
2) другий підхід дозволяє порівнювати не частоти реалізації різних частин мови, а частоти уживаності однієї і тієї ж частини мови у творах різних авторів. Проведений у дисертації аналіз показав, що найбільшою лексико-семантичною селективністю (сукупне перевищення частот) у виборі підкласів іменників характеризуються стилі З.Ленца, Т.Манна, Ґ.де Бройна; прикметників — Т.Манна, Ґ.де Бройна Г.Белля, З.Ленца; дієслів — 3. Ленца, Г.Белля, Т.Манна; прислівників — 3.Ленца та Ґ.де Бройна. Отже, можна з упевненістю прогнозувати, що якщо у авторському стилі зафіксовано перевищення частот реалізації прикметників, слід чекати високої частоти вживання в цьому ж художньому тексті іменників. Аналогічно: якщо в тексті зафіксована висока частота реалізації прислівників, то можна очікувати високу частоту вживання дієслів і прикметників. Ці спостереження зі всією очевидністю підтверджують той факт, що системність, тобто взаємопов’язаність та взаємозумовленість елементів, притаманна не тільки мові, але й писемному мовленню (тексту).
6. Сукупність усіх прозових текстів, що досліджуються в дисертації, можна розглядати як деякий цілісний текст („функціональний стиль”), відносно якого індивідуально-авторські стилі виступають в якості текстів-варіантів. Однак такий розподіл має умовний характер. Звідси випливає, що сукупність усіх текстів автора можна розглядати як деякий цілісний текст, відносно якого текст окремого твору виступає в якості варіанту. Використані в дисертації квантитативні методи дозволили зіставити розподіл частот досліджуваних елементів у кожному тексті-варіанті порівняно з ієрархічно вищим цілісним текстом.
7. Порівнюючи різні тексти-варіанти один з одним, визначено ступінь подібностей і відмінностей між ними і виявлено творчий розвиток у реалізації лексичних одиниць у всіх досліджуваних стилях. Встановлено найбільшу подібність між авторськими мовними стилями за розподілом частот ЛСП: іменників — Вальзер + Белль, Вальзер + Марон, Марон + де Бройн, Ленц + Белль, Манн +де Бройн, Марон + Белль; найменшу — Манн + Белль; прикметників — де Бройн + Марон, де Бройн + Вальзер, найменшу — Вальзер + Ленц; дієслів — Вальзер + Манн, де Бройн + Манн, найменшу — де Бройн + Ленц, Белль + Ленц; прислівників — Белль + Манн; Марон + Белль, найменшу — де Бройн + Ленц.
8. Здійснене в дисертації дослідження лексико-семантичних елементів тексту показало, що поряд із вивченням вживання окремих — більших чи менших за об’ємом — лексико-семантичних груп у тексті художнього твору доцільне і можливе дослідження всього основного лексичного складу мови, використаного в сучасній німецькій прозі. Такий підхід дав можливість реконструювати всю систему взаємовідносин і взаємозв’язків між лексичними підкласами і дати відповідь на питання глобального характеру: а) які лексико-семантичні підкласи слів відіграють найважливішу роль у німецьких прозових творах і, відповідно, володіють найбільшим ступенем стильової селективності; б) яким із цих підкласів надано перевагу в стилі того чи іншого письменника, тобто, який із цих підкласів володіє найбільшим стилерозрізнювальним потенціалом; в) чи зберігається перевага у вживанні певних лексико-семантичних підкласів у всіх творах автора незалежно від теми та змісту. Зокрема, можна стверджувати наступне: найбільше сукупне перевищення частот вживання (найбільший стилерозрізнювальний потенціал) мають підкласи іменників, що означають: почуття, емоції, стосунки між людьми; організації, установи, угрупування; їжа, страви; одиниці вимірювання, маси, об’єму; природа, її явища, хвороби, небесні тіла; одяг; матеріали, речовини; прикметників: оцінка об’єкта щодо його вартості, значення, функції; природний та фізичний стан об’єкта; оцінка об’єкта у порівнянні його з ознаками інших предметів; зовнішність людини; поведінка та дії щодо предмету; дієслів: не співвіднесені; стативні; активного переміщення суб’єкта; переміщення об’єкта; зміни володіння через суб’єкт; прислівників: якісні прислівники; умови, причини);
9. Фактичний матеріал засвідчує перевагу вживання певних лексико-семантич­них підкласів у всіх творах одного і того ж автора, в деяких випадках — незалежно від теми і змісту твору, внаслідок чого спостерігається більша або менша стабільність авторського стилю. Найменшою лексико-семантичною ста­більністю відрізняються авторські оповіді 3.Ленца та Г.Белля; найбільшою — М.Вальзера та М.Марон.
10. Досліджені особливості вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі відображають художню майстерність, а отже присутність автора-письменника у виразній образності, у досягненні стилістичного колориту і водночас у реальності в зображенні подій. Кожен із досліджених нами письменників — це оригінальна особистість з власним творчим почерком. Кожен роман — це відображення епохи, зокрема її мовних тенденцій, які реалізують індивідуальність автора, його творче, художнє, естетичне кредо, його роль у цілісності мовних засобів.
Результати цього дослідження сприяли глибшому висвітленню характерних ознак авторського стилю та встановленню закономірностей добору автором мовного матеріалу.
Введено такі нові лінгвістичні поняття, що зумовили ефективність і точність наукового дослідження та об’єктивність висновків:
1. Стилерозрізнювальний потенціал лексико-семантичного підкласу (сукупне перевищення емпіричних, тобто зафіксованих у тексті, частот його вживання).
2. Широта стильової селективності лексико-семантичного підкласу (кількість авторських стилів, у яких спостерігається суттєве перевищення емпіричних частот певного підкласу) та широта стильової селективності лексико-граматичного класу в цілому.
3. Лексико-семантична селективність авторського стилю (сукупне перевищення частот вживання того чи іншого лексико-семантичного підкласу слів у певному авторському стилі).
Дисертаційне дослідження має прямий зв’язок з теорією дискурсу. Методи відбору і аналізу характеристичних лексем як елементів структури авторського стилю можна вважати ефективними при дослідженні лінгвістики тексту в цілому.
Перспективним видається дослідження авторського формування абзацу, який є вагомою складовою тексту. Узявши за основу фактор частотності, можна проаналізувати лексико-семантичні зв’язки між елементами одного абзацу та між сусідніми абзацами.
Виявлені закономірності у вживанні лексико-семантичних підкласів слів доцільно дослідити та порівняти на матеріалі інших мов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Плутарх и античная биография. К вопросу о месте классика жанра в истории жанра. М.: Наука, 1973. 279 с.
2. Адмони В.Г., Сильман Т.И. Отбор языковых средств и вопросы стиля // Вопросы языкознания. 1954. № 4. С. 93-100.
3. Алексеев П.М. О квантитативной типологии текста. Учен. зап. ТГУ, вып. 591. Тарту, 1981 С. 3-13.
4. Анализ литературного произведения / АН СССР. Ин-т. рус. лит. (Пушкин. дом). Л.: Наука, 1976. 236 с.
5. Аникина А.Б. Наречия в сочетании с глаголом // Вестник МГУ, 1964 № 4. 80 с.
6. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. М.: Наука, 1974. 390 с.
7. Арапов М.В. Системный анализ лексической структуры текстов. Системные исследования. Ежегодник 1980. М., 1981.
8. Арапов М.В., Херц М.М. Математические методы в исторической лингвистике. М.: «Наука», 1974. 168 с.
9. Ардова В.В. О классификации существительных в русской и немецкой лингвистической литературе // Вопросы германской филологии. Рязань, 1972. С. 3-19.
10. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка: (Стилистика декодирования): Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. Иностр. яз.”. 3-е изд. М.: Просвещение, 1990. 300 с.
11. Арутюнов А.Р. Лексические и синтаксические классы глаголов в немецком языке: Автореф. дис... канд. филол. наук. М., 1986. 24 с.
12. Ахманова О.С. и др. О точных методах исследования языка. М.: Наука, 1961. 110 с.
13. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., Сов. энциклопедия”, 1966. 608 с.
14. Бабич Н.Д., Бродська Р. Лексика як один із засобів організації публіцистичного тексту (на матеріалі газети Буковина” 1885-1916 рр.) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 119: Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2001. 216 с.
15. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М., 1955. 416 с.
16. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностранной литературы, 1961. 393 с.
17. Бахтин М.М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках. В кн.: Эстетика словесного творчества. М., 1979, с. 281.
18. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1986. 445 с.
19. Бектаев К.Б., Лукьяненко К.Ф. О законах распределения единиц письменной речи. В кн.: Статистика речи и автоматический анализ текста. Л.: Наука, 1971. С. 47-112.
20. Белошапкова В.А. Сложное предложение в современном русском языке: некоторые вопросы теории. М., 1967. 160 с.
21. Березин Ф.М., Головин Б.Н. Общее языкознание. М., 1979. С. 230.
22. Биренбаум Я.Г. Лексико-грамматическая сочетаемость в германских языках. Вып. 2. Челябинск, 1977. 131 с.
23. Билецкий А.И. В мастерской художника слова. М.: Высшая школа, 1989. 159 с.
24. Білодід І.К. Історія української літературної мови. Вибрані праці в трьох томах. К.: Наукова думка. Т. 2. С. 214-242.
25. Бодуен де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: АН СССР. 1961, Т. 1.
26. Брандес М.П. Стилистический анализ (на материале немецкого языка). М.: Высшая школа. 1971. 191 с.
27. Будагов Р.А. Сорокин Ю.С. К вопросу о языковых стилях // Вопросы языкознания. 1954. № 3. С. 54-67.
28. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили. М., 1967. 252 с.
29. Буйницька Т.О. Мовностилістичні засоби вираження іронії у публіцистиці Г.Канта // Іноземна філологія. Львів, 1986. Вип. 84. С. 72-78.
30. Булаховський Л.А. Введение в языкознание. М.: Учпедгиз, 1953. Ч. 2. 178 с.
31. Вепрева И.Т., Гогулина Н.А., Жданова О.П. Типы внутренней организации глагольных ЛСГ // Проблемы глагольной семантики: Сб. статей. Свердловск, 1984. 172 с.
32. Виноградов В.В. Итоги обсуждения вопросов стилистики // Вопросы языкознания. 1955. № 1. С. 60-87.
33. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. М.: Изд-во худ. лит., 1959. 653 с.
34. Виноградов В.В. Проблема авторства и теория стилей. М.: Изд-во худ. лит., 1961. 614 с.
35. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове. 3-е изд. М.: Высшая школа, 1986. 614 с.
36. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М., 1963.
37. Винокур Г.О. Избранные работы по русскому языку. М.: Гос. уч.-пед. изд-во МП РСФСР, 1959. 492 с.
38. Винокур Т.Г. Воспроизведение особенностей разговорной речи в художественном тексте (к построению типологии приема) // Принципы функционирования языка в его речевых разновидностях. Межвузовский сборник научных трудов. Пермь, 1986. С. 36-46.
39. Винокур Т.Г. К характеристике говорящего. Интенция и реакция // Язык и личность. М.: Наука, 1989. С. 11-23.
40. Войнов В.К. До питання про кількісні характеристики структури тексту // Питання структурної лексикології. К.: Наукова думка, 1970. С. 224-242.
41. Вольская И.С. Дифференциальные признаки официально-делового стиля речи на синтаксическом уровне // Ученые записки. Первый московский государственный педагогический институт иностранных языков имени Мориса Тореза. Том 33. Москва 1965. С. 68-82.
42. Гальперин И.Р. Речевые стили и стилистические средства языка // Вопросы языкознания. 1954. № 4. С. 76-86.
43. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка. Учебник. Изд. 2-е, испр. И доп. М., Высш. школа”, 1977. 356 с.
44. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М., 1981. 136 с.
45. Гвоздев А.Н. Очерки о стилистике русского языка. М., 1965. 102 с.
46. Гинзбург Р.С. Значение слова и методика компонентного анализа // Иностр. языки в школе. 1978 № 5.
47. Гіков Л.В. Лексичні особливості авторського стилю (на матеріалі німецької прози) // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Вип. 68: Германська філологія. Чернівці: Рута, 1999. 138 с.
48. Гіков Л.В. Семантичні особливості авторського стилю (на матеріалі німецької прози) // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Вип. 72: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2000. 128 с.
49. Гіков Л.В. Аналіз розбіжностей і подібностей між авторськими стилями // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. Вип. 114: Германська філологія. Чернівці: Рута, 2001. 200 с.
50. Головин Б.Н. Язык и статистика. М.: Просвещение, 1970. 190 с.
51. Головин Б.Н. Основы культуры речи. М.: Высшая школа, 1988. 320 с.
52. Григорьев В.Г. Грамматика идиостиля. М., 1983. 224 с.
53. Григорьев В.Н. Поэтика слова. М.: Наука, 1979. 344 с.
54. Гуйванюк Н.В. Формально-синтаксичні співвідношення в системі синтаксичних одиниць. Чернівці: Рута, 1999. 336 с.
55. Денисенко С.Н. Фразообразование в немецком языке (фразеологическая деривация как системный фактор фразообразования). Львов: Высшая школа, 1988. 197с.
56. Домашнев А.И., Шишкина И.П., Гончарова Е.А. Интерпретация художественного текста: Нем. яз.: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2103 Иностр. яз.”. 2-е изд., дораб. М.: Просвещение, 1989. 208 с.
57. Ельмслєв Л. Можно ли считать, что значения слов образуют структуру? // Новое в лингвистике. Вып. 2. Москва, 1962. С. 3-21.
58. Ельницкая С. Поэтический мир Цветаевой. Wiener slawistischer Almanach Sonderband 30. Wien, 1990. 397 c.
59. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1961. 520 с.
60. Жанри і стилі в історії української літературної мови. / Укл. В.В. Німчук, В.М. Русанівський, І.П. Чепіга та ін. К.: Наук. думка, 1989. 288 с.
61. Загнітко А.П. Корелятивність первинних і вторинних функцій морфологічних форм // Семантика і функція граматичних структур. К.: НМКВО, 1991. С. 101-110.
62. Засорина Л.Н. Автоматизация и статистика в лексикографии. Ленинград: Изд-во Ленингр. ун-та, 1966. 128 с.
63. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Львів: Вища школа, 1983. 174 с.
64. Ильинская И.С. О языковых и неязыковых стилистических средствах // Вопросы языкознания. 1954. № 5. С. 84-89.
65. Ильинская И.С. Обсуждение вопросов стилистики (обзор полученных статей) // Вопросы языкознания. 1954. № 6. С. 80-87.
66. Іваницька М.Л. До питання про співвідношення семантики і синтаксису (на матеріалі складнопідрядних речень німецької мови): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Чернівці, 1994. 18 с.
67. Кійко С.В. Полісемія дієслів сучасної німецької мови: Дис... канд. філол. наук: 10.02.04. Чернівці, 1999. 192 с.
68. Кійко С.В., Кійко Ю.Є. Квантитативне дослідження полісемії дієслів сучасної німецької мови // Науковий вісник ЧДУ: Зб. статей. Чернівці, 1996. 95 с.
69. Клочкова Э.А. О распределении классов слов в некоторых функциональных стилях русского языка. В кн.: Вопросы славянского языкознания. Саратов, 1968. С. 109-118.
70. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вища школа, 1987. 352 с.
71. Кодухов В.И. Введение в языкознание: Учебник для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 Рус. яз. и лит.”. М.: Просвещение, 1979. 351 с.
72. Кожина М.Н. Стилистика русского языка: Учебник для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 Рус. яз. и лит.”. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Просвещение, 1983. 223 с.
73. Корман Б.О. Лирика Некрасова. Ижевск: Изд-во Удмуртия”, 1978. 297 с.
74. Кочерган М.П. Слово і контекст. Львів: Вища школа, 1980. 210 с.
75. Крупа М.П. Мовленнєва структура образу автора в творчості Ольги Кобилянської. К.: Рідна мова, 1998. 139 с.
76. Кусько К.Я. Лінгвістика тексту та її когнітивний потенціал // Іноземна філологія. Львів: Вид-во ЛНУ. 1999. Вип. 111. С. 98-102.
77. Кусько К.Я. Текст як об’єкт дослідження у світлі наукової спадщини Ю.О.Жлуктенка // Наукова спадщина професора Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. праць. К.: Логос, 2000. С. 166-170.
78. Кухаренко В.А. Принципы лингвистического исследования индивидуально-художественного стиля // Сб. научн. тр. М.: Изд-во МГПИИЯ, 1973. Вып. 73. С. 287-293.
79. Левицкий В.В. Статистическое изучение лексической семантики. К.: УМК ВО, 1989. 155 с.
80. Левицкий В.В. Типы лексических микросистем и критерии их различения // Филологические науки. 1988. № 5. С. 66-73.
81. Левицкий В.В., Стернин И.А. Экспериментальные методы в семасиологии. Воронеж: Изд-во ВГУ, 1989. 193 с.
82. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. К., 1971.
83. Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. Л., 1971. С. 183-184.
84. Лосева Л.М. Межфразовая связь в текстах монологической речи: Автореф. дис. канд. филол. наук. Одесса, 1969. 16 с.
85. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М., 1970. 384 с.
86. Максимова Л.М. Об использовании текстов общественно-политического характера для беспереводного чтения // Ученые записки. Первый московский государственный педагогический институт иностранных языков имени Мориса Тореза. Том 33. Москва 1965. С. 166-177.
87. Максимук В.М. Стилістичне функціонування стилістично забарвленої лексики в публіцистиці Джеймса Болдуїна // Іноземна філологія: республіканський міжвідомчий науковий збірник. Вип. 69. Львів: Вища школа, 1983. 150 с.
88. Марков А.А. Об одном применении статистического метода. Изв. Императ. АН. Сер. 6, 1916. № 4. С. 239-242.
89. Мартыненко Г.Я. Основы стилеметрии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1988. 176 с.
90. Медникова Э.М. Значение слова и методы его описания. М.: Высшая школа, 1974. 202 с.
91. Методи структурного дослідження мови. К.: Наукова думка”, 1968. 187 с.
92. Мильгоф И.Н. К методике выделения значений многозначного слова // Ученые записки. Первый Московский государственный педагогический институт иностранных языков имени Мориса Тореза. Том 33. Москва 1965. С. 178-196.
93. Минина Н.М. Семантическое поле глаголов звучания в современном немецком языке // Ученые записки. Первый московский государственный педагогический институт иностранных языков имени Мориса Тореза. Том 33. Москва 1965. С. 197-213.
94. Морева З.Н. О выделении валентных разрядов внутри категории прилагательных // Ученые записки. Первый Московский государственный педагогический институт иностранных языков имени Мориса Тореза. Том 33. Москва 1965. С. 214-228.
95. Морозов М.А. Лингвистические спектры. Изв. Отделения русского языка и словесности Императорской АН, 1916. Т. 20. Кн. 4. С. 93-134.
96. Москальская О.И. Грамматика текста. М.: Высш. шк., 1981. 183 с.
97. Москальская О.И. Грамматика немецкого языка. Теоретический курс. М.: Изд-во литература на иностранных языках, 1958. 394 с.
98. Москальская О.И. Структурно-семантические разряды слов в составе частей речи // Вопросы германского языкознания. М., Л.: Изд-во АН СССР, 1961. С. 251-261.
99. Москович В.А. Статистика и семантика. М.: Наука, 1969. 304 с.
100.Носенко И.А. Начала статистики для лингвистов. М.: Высшая школа, 1981. 157 с.
101.Огуй О.Д. Об’єднана індуктивно-дедуктивна мовно-психологічна класифікація прикметників у мовній картині світу” // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 41 (6). Германська філологія: Збірник наук. праць. Чернівці: ЧДУ, 1998. 206 с. С. 39-46.
102.Одинцов В.В. Стилистика текста. М., 1980. 230 с.
103.Павличко О.О. Міжрівневі відношення у тексті (На матеріалі складнопідрядних речень німецької художньої прози): Дис... канд. філол. наук: 10.02.04. Чернівці, 1996. 190 с.
104.Падучева Е.В. Выражение тождества упоминаемых объектов как одна из проблем синтеза языкового текста // Семантические проблемы автоматизированной обработки информации. М., 1967. С. 129-131.
105.Падучева Е.В. О структуре абзаца. Труды по знаковым системам”, Тарту, 1965, т. II, вып. 10.
106.Пахолок Г.М. Сполучуваність прислівників з прикметниками у німецькій мові // Іноземна філологія, 93. 1989. С. 61-72.
107.Перебийніс В.С. Статистичні параметри стилів. К., 1967. 260 с.
108.Перебийніс В.С. Частотні словники і їх використання. К.: Наукова думка, 1985. 204 с.
109.Пешковский А.М. Принципы и приемы стилистического анализа и оценки художественной прозы. М., 1927. 210 с.
110.Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. К.: Наукова думка, 1976.
111.Пиотровский Р.Г. О некоторых стилистических категориях // Вопросы языкознания. 1954. № 1. С. 55-68.
112.Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Українська мова. Довідник. К.: Рад. шк., 1990. 255 с.
113.Плющ М.Я., Ковалик І.І. Методика лінгвістичного аналізу тексту. К., 1984. 245 с.
114.Поликарпов А.А., Курлов В.А. Стилистика, семантика, грамматика: опыт анализа системных взаимосвязей // Вопросы языкознания, 1. Москва, 1994. С. 69.
115.Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2000. 248 с.
116.Поспелов Н.С. Сложное синтаксическое целое и основные особенности его структуры // Доклады и сообщения Ин-та русского языка, вып. 2, М. Л., 1948. 85 с.
117.Прагматический аспект предложения и текста. Л.: Изд-во ЛГПИ, 1990. 129 с.
118.Розенталь Д.Е. Практическая стилистика русского языка.— М., 1974.
119.Рокицкий П.Ф. Биологическая статистика. Минск: Вышэйшая школа, 1975. 327 с.
120.Рудяков Н.А. Проблемы стилистического анализа художественного произведения: Автореф. дисс... канд. филол. наук: 10.02.01. Воронеж, 1978. 37 с .
121.Савранчук О.Ф. Деякі статистичні характеристики функціональних стилів сучасної української літературної мови // Методи структурного дослідження мови . К.: Вид-во Наукова думка”, 1968. 187 с.
122.Сафронова Ю.Б. Некоторые системно-количественные характеристики лексико-семантических парадигм разных видов // Уч. зап. Тартуского ун-та. Тарту: Изд-во Тартуского ун-та. 1986. Вып. 745. С. 129-137.
123.Севбо И.П. Петунин Ю.И. Галюта Е.Д. Эксперимент по распознаванию автора, основанный на предварительном статистическом исследовании синтаксических структур // Структурна і математична лінгвістика: 36. наук, пр. К.: Вища школа, 1977. Вип. 5. С. 96-109.
124.Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и основы коммуникаций. К.: ЦУЛ, Фитоцентр, 2002. 336 с.
125.Сильман Т.И. Проблемы синтаксической стилистики (на материале немецкой прозы). Л., 1967. 152 с.
126.Сиротинина О.Б. Межстилевая и внутристилевая вариативность языковой системы // Вопросы стилистики: Межвуз. научн. сб. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. Вып. 21. С. 3-8.
127.Скляревич А.Н., Якубайтис Т.А. Возможное обоснование частотных закономерностей лексики текстов. Рига, 1984. 62 с.
128.Славинский Януш, К теории поэтического языка // Структурализм: «за» и «против». М.: Прогресс, 1975. С. 256-276.
129.Смеречанський Р.І. Довідник з граматики німецької мови: Довідк. вид. К.: Рад. шк.., 1989. 304 с.
130.Смирнова Г.А. Речевая структура образа героя-рассказчика в повестях и рассказах А.Ф.Писемского // Поэтика и стилистика. М.: Наука, 1991 С. 192-201.
131.Смирнова Е.Д. Формализованные языки и проблемы логической семантики. М.: Изд-во МГУ, 1982. 181 с.
132.Солганик Г.Я. Синтаксическая стилистика. (Сложное синтаксическое целое). Учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по спец. Рус. яз. и лит.” и Журналистика”. М.: Высш. школа, 1973. 214 с.
133.Сорокин Ю.С. К вопросу об основных понятиях стилистики // Вопросы языкознания. 1954. № 2. С. 68-82.
134.Соссюр Ф. де Труды по языкознанию: Пер. с франц. М.: Прогресс, 1977. 696 с.
135.Спрент П. Как обращаться с цифрами или статистика в действии. Минск: Вышэйшая школа, 1983. 272 с.
136.Степанов Г.В. О художественном и научном стилях речи // Вопросы яз