Падалка Антоніна Олександрівна Проблеми правового регулювання внутрішнього трудового розпорядку в Украї­ні

Короткий опис

Падалка Антоніна Олександрівна, керівник служби комплаєнс АТ «БАНК АВАНГАРД»: «Проблеми правового регулювання внутрішнього трудового розпорядку в Украї­ні» (12.00.05 - трудове право; право соціального забезпе­чення). Спецрада Д 26.001.46 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ПАДАЛКА АНТОНІНА ОЛЕКСАНДРІВНА
Прим. № ____
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ВНУТРІШНЬОГО ТРУДОВОГО РОЗПОРЯДКУ В УКРАЇНІ
Спеціальності 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення
(081 – Право)
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________А.О. Падалка
Науковий консультант:
АНДРІЇВ Василь Михайлович,
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП………….………………………………………………………………....4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ВНУТРІШНЬОГО ТРУДОВОГО РОЗПОРЯДКУ………………………....20
1.1 Наукова інтерпретація та сутність внутрішнього трудового
розпорядку………………………………………………………………………..20
1.2 Ретроспектива становлення та розвитку внутрішнього трудового
розпорядку в Україні…………………………………………………………….36
1.3 Сучасний стан нормативно-правового регулювання внутрішнього
трудового розпорядку та його особливості……………………………………62
1.4 Трудова дисципліна та внутрішній трудовий розпорядок: порівняльноправовий аналіз………………………………………………………………….88
Висновки до Розділу 1.......................................................................................105
РОЗДІЛ 2 СТРУКТУРА, СПОСОБИ ТА ФОРМИ ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ВНУТРІШНЬОГО ТРУДОВОГО РОЗПОРЯДКУ…107
2.1 Структура внутрішнього трудового розпорядку…………………………107
2.2 Система способів правового регулювання внутрішнього трудового
розпорядку………………………………………………………………………132
2.3 Види способів забезпечення внутрішнього трудового розпорядку…….157
2.4 Форми правового регулювання внутрішнього трудового розпорядку…179
Висновки до Розділу 2.......................................................................................188
Розділ 3 МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ВНУТРІШНЬОГО ТРУДОВОГО РОЗПОРЯДКУ……………………….190
3.1 Механізм правового регулювання внутрішнього трудового
розпорядку……………………………………………………………………..190
3.2 Міжнародно-правове та локальне регулювання внутрішнього трудового
розпорядку в Україні………………………………………………………….213
3.3 Класифікація гарантій внутрішнього трудового розпорядку…………..235
3
3.4 Юридична відповідальність за порушення внутрішнього трудового
розпорядку………………………………………………………………………255
Висновки до Розділу 3.......................................................................................278
Розділ 4 УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ВНУТРІШНЬОГО ТРУДОВОГО РОЗПОРЯДКУ......................................280
4.1 Проблеми та недоліки правового регулювання внутрішнього трудового
розпорядку………………………………………………………………………280
4.2 Основні тенденції подальшого розвитку правового регулювання
внутрішнього трудового розпорядку в Україні………………………………301
4.3 Напрями удосконалення правового регулювання внутрішнього трудового
розпорядку………………………………………………………………………321
4.4 Зарубіжний досвід правового регулювання внутрішнього трудового
розпорядку: шляхи запозичення у національне трудове законодавство…...342
Висновки до Розділу 4.......................................................................................362
ВИСНОВКИ.......................................................................................................362
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................372
ДОДАТКИ...........................................................................................................414

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й
нове вирішення наукової проблеми, яке полягало в тому, щоб на підставі
аналізу чинного національного законодавства та здобутків у правовій
доктрині розкрити проблеми правового регулювання внутрішнього
трудового розпорядку, а також розробити пропозиції щодо їх вирішення.
За результатами дослідження сформульовано нижченаведені основні
висновки.
1. Внутрішній трудовий розпорядок – це система загальних та
внутрішніх особливостей організації трудового процесу, регульована
нормами моралі та права для конкретної сфери діяльності та окремого
підприємства, установи, організації, що побудована в процесі сумісної
трудової діяльності, забезпечує належний рівень правовідносин, організовує
та мотивує трудовий колектив.
2. Етапами розвитку внутрішнього трудового розпорядку на території
нинішньої України є такі: 1) середина ХІХ ст. – 1917 р. У його рамках після
скасування кріпацтва і започаткування фабричного виробництва
запроваджено правила з організації праці виробничого персоналу; 2) 1917–
1921 рр. Періодична зміна влади, революції та значні суспільні
трансформації сильно впливали на психологічне становище населення; 3)
1922–1970 рр. Більшість із прийнятих документів дозволили покращити
трудове становище працівника, окреслити межі дисциплінарної
відповідальності та підвищити рівень організації виробництва за рахунок
гнучкості правил внутрішнього трудового розпорядку; 4) 1971–1990 рр. Це
останній період, коли українська сфера трудових відносин була одним цілим
із загальносоюзною радянською системою; 5) 1991 рік – сьогодення.
Останній етап становлення та розвитку внутрішнього трудового розпорядку в
більшій мірі базується на основних законодавчих актах про працю ще
радянських часів, які зазнали численних змін та доопрацювання.
365
3. Оcoбливocтями нopмативнo-пpавoвиx актiв, якi peгулюють питання
внутpiшньoгo тpудoвoгo poзпopядку є наступні: 1) обмeжeнe кoлo дiї такиx
нopмативнo-пpавoвиx актiв; 2) бiльшicть актiв, щo peгулюють дану cфepу, є
лoкальними пiдзакoнними нopмативнo-пpавoвими актами; 3) пoєднання
пocтiйнo дiючиx та тимчаcoвиx нopмативниx дoкумeнтiв; 4) видаютьcя
цeнтpальними opганами викoнавчoї влади абo кepiвникoм пiдпpиємcтва,
opганiзацiї, уcтанoви чи бeзпocepeдньo poбoтoдавцeм; 5) за пopушeння їx
нopм пepeдбачeна диcциплiнаpна вiдпoвiдальнicть; 6) пpиймаютьcя на ocнoвi
Типoвиx пpавил внутpiшньoгo тpудoвoгo poзпopядку для poбiтникiв та
cлужбoвцiв пiдпpиємcтв, уcтанoв, opганiзацiй, щo затвepджeнi пocтанoвoю
Дepжкoмпpацi CPCP за пoгoджeнням iз ВЦPПC вiд 20 липня 1984 pоку №
213; 7) їx викoнання та дoтpимання забeзпeчуютьcя як дepжавoю, так i
кepiвництвoм пiдпpиємcтв, уcтанoв, opганiзацiй; 8) вeлика кiлькicть цих актiв
пpийнята щe в часи CPCP i нeкopeктнo пpивeдeна у вiдпoвiднicть з чинним
укpаїнcьким закoнoдавcтвом.
4. До спільних рис трудової дисципліни та внутрішнього трудового
розпорядку необхідно віднести наступні: 1) порушення трудової дисципліни
та внутрішнього трудового розпорядку призводить до відповідальності
(догана або звільнення); 2) трудова дисципліна та внутрішній трудовий
розпорядок виступають об’єктом правового регулювання як з боку
роботодавця, так і з боку держави (локальний та централізований характер);
3) учасниками вказаних категорій виступають сторони трудового договору;
4) як за дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, так і
дисципліни праці передбачено ряд заохочень; 5) схожі методи забезпечення
дисципліни праці та внутрішнього трудового розпорядку. Відмінними
характеристиками досліджуваних категорій є наступні: 1) структура та зміст
внутрішнього трудового розпорядку здебільшого встановлюється
роботодавцем за погодженням із профспілковим органом підприємства, а
відповідні характеристики трудової дисципліни розробляються на
державному рівні; 2) сфера поширення трудової дисципліни у формі статутів
366
та положень стосується окремих профільних працівників, тоді як внутрішній
трудовий розпорядок у вигляді правил поширюється на всіх працівників,
включаючи профільних; 3) внутрішній трудовий розпорядок здебільшого
являє собою юридичну категорію, а трудова дисципліна, окрім юридичного
характеру, містить вимоги суспільної моралі.
5. Елементами структури внутрішнього трудового розпорядку є
наступні: 1) порядок організації праці на конкретному підприємстві, в
установі та організації; 2) права та обов’язки працівників і роботодавців; 3)
робочий час та час відпочинку працівників; 4) юридична відповідальність у
сфері внутрішнього трудового розпорядку.
6. Способами забезпечення внутрішнього трудового розпорядку є:
1) позитивна юридична відповідальність у сфері трудових правовідносин,
тобто застосування заохочень; 2) негативна юридична відповідальність у
сфері трудових правовідносин у вигляді: а) дисциплінарної відповідальності;
б) матеріальної відповідальності.
7. Принципи заохочення працівників за сумлінну працю поділено на
дві групи залежно від значення при їх застосуванні:
1) основні, які мають в обов’язковому порядку братися до уваги при
прийнятті рішення про застосування заохочення, а саме: а) принцип
стимулювання праці; б) принцип індивідуальності; в) принцип
добровільності; г) принцип гласності; ґ) принцип еквівалентності; д) принцип
обґрунтованості; 2) додаткові (допоміжні), які відіграють другорядну роль
при прийнятті рішення про застосування заохочення до працівника: а)
принцип ефективності; б) принцип доцільності; в) принцип різноманітності.
8. Під механізмом забезпечення внутрішнього трудового розпорядку
слід розуміти комплекс наявних та взаємопов’язаних між собою міжнародноправових засобів, за допомогою яких здійснюється регулювання
внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи чи організації.
Структура механізму забезпечення міжнародно-правового
регулювання внутрішнього трудового розпорядку складається з наступних
367
елементів: сукупності норм міжнародного права, які знаходять своє
відображення у конвенціях, міжнародних договорах, актах та інших
нормативно-правових документах міжнародної нормотворчості; правових
відносин, які виникають між роботодавцем та працівником з приводу
реалізації останнім права на працю; юридичних фактів, тобто конкретних
життєвих ситуацій, які виникають у процесі дотримання або ж порушення
встановленого міжнародно-правовим регулюванням внутрішнього
трудового розпорядку; актів реалізації взаємних прав та обов’язків, які
виникають у процесі дотримання суб’єктами трудових правовідносин
визначеного внутрішнього трудового розпорядку.
9. Механізм забезпечення локально-правового регулювання
внутрішнього трудового регулювання – це система локально-правових
засобів, способів та форм, регламентованих державою, уповноваженими
органами та роботодавцем з метою забезпечення внутрішнього трудового
розпорядку, враховуючи усі особливості та умови роботи на конкретному
підприємстві, в установі чи організації.
Основними елементами механізму забезпечення локальних
нормативно-правових актів, що встановлюють внутрішній трудовий
розпорядок організації, є сукупність правозастосовних актів, які встановлені
суб’єктами трудових правовідносин, а саме: 1) статут; 2) положення про
структурний підрозділ; 3) правила внутрішнього трудового розпорядку; 4)
колективний договір; 5) посадові положення й інструкції; 6) положення про
оплату праці; 7) документи, що регламентують технологічний процес в
організації.
10. Виокремлено наступні гарантії внутрішнього трудового
розпорядку: 1) гарантію заборони безпідставної відмови у прийнятті на
роботу та звільнення з роботи; 2) гарантію забезпечення робочого часу та
часу відпочинку у внутрішньому трудовому розпорядку підприємств; 3)
гарантію застосування заохочення до працівника, який належним чином
виконує покладені на нього обов’язки; 4) гарантію забезпечення
368
правомірності накладення роботодавцем дисциплінарного стягнення на
працівника.
11. Відповідальність за порушення внутрішнього трудового
розпорядку – це встановлені державою, уповноваженими органами,
трудовим колективом та роботодавцем види юридичних стягнень, які
особа повинна понести у випадку порушення або ж невиконання норм
внутрішнього трудового розпорядку, встановлених на конкретному
підприємстві, в установі чи організації.
12. Вітчизняна система юридичної відповідальності за порушення норм
внутрішнього трудового розпорядку містить такі недоліки: 1) підвищення
якості роботи здійснюється за рахунок збільшення видів дисциплінарних
стягнень та кількості осіб, притягнених до відповідальності, а не за рахунок
збільшення заохочень та матеріальних винагород працівників; 2) відсутність
в КЗпП чіткої регламентації підстав, порядку та умов притягнення особи до
відповідальності за порушення норм внутрішнього трудового розпорядку;
3) відсутність розмежування видів відповідальності за діяння, яке порушує
норми внутрішнього трудового законодавства та норми інших законів;
4) дисциплінарні стягнення, закріплені в правилах внутрішнього трудового
розпорядку, не визначають особливостей процедури притягнення особи до
відповідальності, а лише повторюють та декларують уже прийняті законами
норми; 5) законом не визначено юридичні наслідки повторного притягнення
особи до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності протягом чітко
визначеного періоду.
13. Недоліками правового регулювання внутрішнього трудового
розпорядку є наступні: 1) існування саме «типових» правил внутрішнього
трудового розпорядку, що означає їх формальну «загальнообов’язковість», але
аж ніяк не практичну цінність для всіх підприємств, установ і організацій; 2) у
трудовому законодавстві не закріплено права роботодавця відмовити
працівнику у прийнятті на роботу, який не погоджується із встановленими на
підприємстві правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо такі мають
369
узгоджену з іншими працівниками форму; 3) обмеженість їх правового
регулювання в національному законодавстві; 4) трудовий колектив фактично
усунений від участі у затвердженні правил внутрішнього трудового
розпорядку; 5) до правил роботодавцем часто включаються вимоги, які
погіршують становище працівників порівняно із гарантіями, закріпленими у
трудовому законодавстві; 6) термінологічна невизначеність поняття
«внутрішній трудовий розпорядок» в Кодексі законів про працю України;
7) відсутність закріплення принципів взаємодії працівника та роботодавця в
процесі затвердження цих правил; 8) у трудовому законодавстві не
врегульовано перелік питань і умов, обов’язкове впорядкування яких у
правилах, дисциплінарних статутах покладається на працівників та
роботодавців.
14. Виокремлено наступні тенденції правового регулювання
внутрішнього трудового розпорядку в Україні: 1) розширення локального
регулювання внутрішнього трудового розпорядку на рівні підприємства,
установи, організації; 2) високий ступінь втручання держави у сферу
встановлення правил внутрішнього трудового розпорядку; 3) поширення
внутрішнього трудового розпорядку на інші виробничі сфери: аутсорсинг,
аутстафінг, дистанційну працю, лізинг персоналу тощо; 4) розширення
структури правового регулювання внутрішнього трудового розпорядку;
5) створення нових правових форм втілення внутрішнього трудового
розпорядку; 6) поєднання норм субординації і координації у локальних актах
внутрішнього трудового розпорядку.
15. Напрямами удосконалення правового регулювання внутрішнього
трудового розпорядку є такі: 1) створення правових засад для забезпечення
умов та стимулювання виконання працівником свого обов’язку
дотримуватися трудової дисципліни; 2) здійснення систематизації
законодавства та прийняття нових Типових правил внутрішнього трудового
розпорядку для працівників будь-якої сфери, а також галузевих правил
внутрішнього трудового розпорядку; 3) встановлення балансу
370
централізованого і локального регулювання трудових відносин у правилах
внутрішнього трудового розпорядку з врахуванням того, що на рівні
законодавства передбачаються мінімальні трудоправові стандарти, а на рівні
локально-правового регулювання вони конкретизуються і доповнюються; 4)
підвищення рівня стимулювання працівників за досягнення у сфері
внутрішнього трудового розпорядку, виконання трудової функції без
зауважень з боку роботодавця; 5) оптимізація застосування дисциплінарних
стягнень у випадку виявлення порушення правил внутрішнього трудового
розпорядку.
16. Основними напрямами запозичення позитивного зарубіжного
досвіду визначено такі: 1) використання консультацій з представницькими
органами працівників при затвердженні правил внутрішнього трудового
розпорядку (Німеччина); 2) закріплення принципу «двосторонньої співпраці»
(«laissez fair, laissez passer»), який обмежує участь держави у економічному
житті роботодавця, але забезпечує основні гарантії захисту трудових прав
працівників у разі їх порушення (Франція); 3) створення правових засад для
використання кодексів практики органів державної влади при регулюванні
питань порушення працівниками внутрішнього трудового розпорядку
(Великобританія); 4) дія системи ESOP – взаємодії працівника і роботодавця,
за якою при наданні соціального пакету працівнику і встановленні гарантій
дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку роботодавцю
надаються соціальні пільги (США); 5) забезпечення встановлення в новому
Трудовому кодексі України відповідальності у вигляді штрафу за відсутність
на підприємстві, в установі й організації правил внутрішнього трудового
розпорядку (передбачити на законодавчому рівні не адміністративну, а саме
дисциплінарну відповідальність роботодавця) (Казахстан); 6) розширення
змісту правил внутрішнього трудового розпорядку за рахунок передбачення
таких додаткових складових, як охорона здоров’я, безпека праці та безпека
виробництва, дотримання принципу недискримінації, недопущення
371
сексуального домагання і будь-якої форми утиску професійної гідності,
встановлення дисциплінарної процедури (Молдова).