ПАЗЮК АНДРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ (ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ)

Короткий опис

ПАЗЮК АНДРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ (ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ)"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ПАЗЮК АНДРІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ
УДК 341.23:004.735.5
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ІНФОРМАЦІЙНОЇ СФЕРИ (ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ
АСПЕКТИ)
Спеціальність 12.00.11 – «Міжнародне право»
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Науковий консультант
доктор юридичних наук, професор
Мицик Всеволод Всеволодович
КИЇВ – 2015
2
ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень 4
Вступ 5
Розділ 1. Міжнародне право та інформаційна сфера 21
1.1. Інформаційна сфера як об’єкт міжнародно-правового регулювання 21
1.2. Становлення та розвиток міжнародно-правового регулювання
інформаційної сфери 37
1.3. Міжнародне інформаційне право – галузь сучасного міжнародного
права 61
Висновки до розділу 1 89
Розділ 2. Свобода та контроль в інформаційній сфері: міжнародноправові рамки 94
2.1. Свобода інформації в міжнародному праві: прогресивний розвиток
доктрини та практики 94
2.2. Право на комунікацію в міжнародному праві 112
2.3. Міжнародно-правові стандарти обмеження свободи інформації 145
2.4. Міжнародно-правові зобов’язання erga omnes в інформаційній
сфері 167
Висновки до розділу 2 182
Розділ 3. Міжнародне право та Інтернет 186
3.1. Поняття та техно-соціальна природа Інтернету 186
3.2. Зародження транснаціонального кіберправа 208
3.3. Роль міжнародного права у забезпеченні розвитку Інтернету 224
Висновки до розділу 3 253
Розділ 4. Забезпечення національних інтересів в кіберпросторі:
державна політика та Інтернет 259
4.1. Здійснення державного суверенітету в інформаційній сфері:
концептуальні підходи і практика в Україні 259
4.2. Захист прав і свобод інтернет-користувачів: стандарти Ради Європи і
стан дотримання в Україні 282
4.3. Міжнародне співробітництво з питань державної політики у сфері
управління Інтернетом 302
Висновки до розділу 4 324
Висновки 328
Список використаної літератури 348
3

Список літератури

ВИСНОВКИ
За результатами розробки теоретико-методологічних основ
міжнародно-правового регулювання інформаційної сфери, що включає
теоретичні і методологічні засади міжнародного інформаційного права як
галузі сучасного міжнародного права, визначення рамок свободи і
контролю інформації, унормування суспільних транскордонних відносин в
інфосфері, складової частиною якої є екосистема Інтернету,
сформульовано узагальнення концептуально-методологічних основ
міжнародно-правового забезпечення розвитку інформаційного суспільства,
науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення національних
механізмів захисту інформаційних прав і свобод людини, розширення та
поглиблення участі України в міжнародному співробітництві в
інформаційній сфері.
Завдяки проведеному дослідженню автор отримав низку результатів
важливих з теоретичної і практичної точок зору, сформулював такі головні
висновки і пропозиції, які виносяться на широке наукове обговорення:
1. Інфосфера – система суспільних інформаційних відносин, які
здійснюються суб’єктами права за допомогою використання існуючої на
національному та глобальному рівнях інформаційної інфраструктури.
Існуюча на глобальному рівні інформаційна інфраструктура не обмежена
ні фізично, ні у правовому сенсі територіальними кордонами суверенних
держав, бо складається із взаємопов’язаних інфраструктурних елементів на
наднаціональному рівні.
Обґрунтовано, що розвиток міжнародно-правового регулювання
інформаційної сфери зумовлений її транснаціональним характером, що
випливає із взаємозв’язку внутрішньодержавної інформаційної
інфраструктури зі світовою (глобальною) інформаційною
329
інфраструктурою. Сама ж, інформаційна сфера має транснаціональний
характер, що заснований на взаємній пов’язаності внутрішньодержавної
інформаційної інфраструктури із світовою (глобальною), що вимагає
розроблення та застосування міжнародно-правової регламентації
транснаціональних інформаційних потоків.
2. Встановлено, що чинником розвитку правового регулювання є
еволюція форм і засобів створення та передачі інформації на кожному з
таких етапів: писемність (з VIII тисячоліття до нашої ери), друковане
видавництво і преса (з XVI століття), телеграф, телефон і радіо (XIX
століття), супутникове радіомовлення (з 70-х років ХХ століття),
супутникове телебачення, комп’ютеризація і телекомунікації (з 90-х років
ХХ століття), мультимедійні засоби (з початку XXI століття).
Виявлено особливості міжнародно-правової регламентації
інформаційних обмінів на кожному з вищезазначених етапів, що
характеризуються: а) для періоду домінування рукописної писемності –
використанням міжнародно-правових джерел для вчинення індивідуальних
односторонніх актів державами (релігійні акти); б) у період від винаходу та
поширення друкарства до появи електронних засобів передачі інформації –
внутрішньодержавною цензурою та покладенням відповідальності на інші
держави за несанкціонований транскордонний витік суспільно-важливої
інформації, що піддавала критиці політичний режим в іншій державі
(приклад, «Карлсбадські декрети»); в) із винаходом електронних засобів
передачі інформації міжнародно-правове регулювання спрямовувалось на
встановлення правил для комунікації (взаємне підключення), а також на
контент (інформаційний зміст), здебільшого шляхом застосування
обмежень для вільного обігу певної незаконної інформації; г) у період
після Другої світової війни раніше сформульовані в доктрині і ранніх
правових джерелах принципи суверенітету держав в інформаційній сфері,
невтручання у внутрішні справи інших держав шляхом поширення
330
інформації та відповідальності за шкоду, заподіяну поширенням
незаконної інформації, дістають загальне визнання і закріплення в
універсальних міжнародних конвенціях; ґ) «дигіталізація» і розвиток
супутникового радіомовлення і телебачення супроводжувалися
розширенням «гуманітарної» складової процесів інформатизації,
спрямуванням міжнародно-правового регулювання на розширення
доступності інформаційних ресурсів, їх більш справедливого розподілу,
захисту інформаційно-комунікаційних прав людини; д) у період
поширення Інтернету, мультимедійних засобів і конвергенції технологій,
відбувається уніфікація підходів та поступове зближення національних
законодавств у сфері регулювання інформаційних відносин незалежно від
застосовуваних ІКТ, а міжнародне право виконує рамкову (модельну)
функцію, сприяючи все більшій глобалізації та переходу до новітньої
інформаційної фази у розвитку людства.
3. Дослідження місця і ролі міжнародного права як регулятора
інформаційної сфери дозволяє стверджувати, що через транскордонний
характер інформаційних відносин у цій глобальній інфосфері значною
мірою зростає необхідність їх упорядкування шляхом обрання на
глобальному рівні єдиних технічних, технологічних і нормативних
підходів та застосування спільних узгоджених заходів. На універсальному
рівні процес вироблення принципів міжнародного інформаційного права
набирає обертів і його рушієм виступає розвиток глобального
інформаційного суспільства.
Пропонується віднести до основних функцій міжнародного права в
інформаційній сфері наступні: 1) координуючу – щодо вироблення єдиних
правил поведінки в інформаційній сфері на міждержавному рівні; 2)
регуляторну – спрямовану на впорядкування міжнародних інформаційних
обмінів між невладними акторами (фізичними та юридичними особами
приватного права) транснаціональних інформаційних відносин; 3)