ПЕРЕХІДНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПАРТЕСНІЙ МУЗИЦІ СЕРЕДИНИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ (за матеріалами київської колекції рукописних пам'яток)

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ім. П. І. ЧАЙКОВСЬКОГО

ШУМІЛІНА Ольга Анатоліївна

ПЕРЕХІДНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПАРТЕСНІЙ
МУЗИЦІ СЕРЕДИНИ ХVІІІ СТОЛІТТЯ
(за матеріалами київської колекції рукописних пам'яток)

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства

Київ 2004

ЗМІСТ

Вступ

4

Розділ І.

Відображення перехідних процесів у рукописних пам'ятках багатоголосної церковної музики (джерелознавчий аспект дослідження)

18

§1.

Особливості комплектації партесних збірок київської партесної колекції. Збірки перехідного типу та суміжного складу

18

§2.

Особливості комплектації рукописного комплекту Михайлівського Золотоверхого монастиря як збірки суміжного складу

26

§3.

Аналітична критика рукописного комплекту Михайлівського Золотоверхого монастиря і його кодикологічний опис

30

§4.

Принципи відбору співацького репертуару у збірці суміжного складу. Зміст і структура партесного розділу у комплекті Михайлівського Золотоверхого монастиря

57

§5.

Зміст і структура хорового” розділу у комплекті Михайлівського Золотоверхого монастиря

69

§6.

Партесний розділ комплекту Михайлівського Золотоверхого монастиря як зразок партесної творчості середини ХVІІІ століття

76

Розділ ІІ.

Перехідні тенденції в стилістиці та музичній формі партесних концертів 5060-х років ХVІІІ століття

87

§1.

Поліфонія

87

§2.

Гармонія

120

§3.

Особливості музичної форми партесних і хорових концертів 5060-х років ХVІІІ століття

150

Висновки

163

Список використаної літератури

169

Додаток 1.

Інципітний каталог партесного розділу комплекту Михайлівського Золотоверхого монастиря

198

Додаток 2.

12-голосний партесний концерт Склони, Зиждитель, небеса” (56 рядки 143-го псалма у віршованому перекладі М. В. Ломоносова)

271

В С Т У П

Актуальність дослідження.
Сучасне українське музикознавство, як наукова галузь, активно працює над вивченням різноманітних питань, пов'язаних з дослідженням музичної культури України давніх часів. Музикознавство вже накопичило достатній досвід у дослідженні давньої творчої спадщини, що надійшла до нас у рукописних збірках. Протягом останніх років значно посилився процес розробки загальних напрямків дослідження, пов'язаних із систематизацією, каталогізацією, розшифровкою, ідентифікацією (зокрема, датуванням) рукописних пам'яток. Сьогодні продовжується їх всебічне вивчення, що дозволяє відновити ті історичні процеси, які тривали в українському музичному мистецтві протягом ХVІХVІІІ століть.
Важливим завданням української музикознавчої науки є віднайдення нових музичних рукописних пам'яток, їх кодикологічний аналіз та палеографічний опис, систематизація, каталогізація, розшифрування музичних творів. І хоч є вже значні успіхи в дослідженні такого напрямку, ще не всі пам'ятки давньої української музики досконало описані, каталогізовані, введені у сучасну музичну науку. Це стосується, зокрема, такого видатного явища в українському музичному мистецтві кінця XVI першої половини ХVІІІ ст., як багатоголосний церковний спів, що відомий під назвою партесний. Він представляє українське музичне бароко і не поступається значним досягненням української барокової архітектури, літератури та малярства.
Музичні пам’ятки, що залишились від партесної доби й збереглись до сьогодення, містять чимало цікавих творів, які свідчать про яскравий спалах композиторської творчості, демонструють високий рівень професійної майстерності, нові естетичні якості багатоголосного співу.
Найбільший внесок у дослідження партесних рукописів і вивчення української партесної музики зробили М.Антонович та Н.О.Герасимова-Персидська, які вперше в українському музикознавстві написали ґрунтовні праці, опублікували збірки партесних творів.
У той же час, далеко не всі рукописні пам'ятки партесної доби віднайдені, описані, є ще багато значних творів, що потребують розшифрування, вивчення, введення у науковий обіг, навчальний процес і виконавську практику. Найменш дослідженою залишається партесна творчість другої половини ХVІІІ століття, зокрема 5060-х років, яка до останнього часу спеціально не вивчалася.
У наукових працях, присвячених українській музиці ХVІХVІІІ століть, висловлюється думка про неперевершене значення партесної творчості у формуванні музичної культури наступного часу, підкреслюється, що саме партесний” етап розвитку давньої української музики став перехідною ланкою, яка зв’язала Середньовіччя і Новий час. Особливо цінними є дослідження Н.О.Герасимової-Персидської, які поглибили та багато в чому змінили уявлення про шляхи розвитку українського музичного мистецтва в ХVІІХVІІІ століттях. На підставі аналізу збережених нотних рукописів, а також інших архівних матеріалів та історичних свідоцтв, дослідниця встановила, що партесне багатоголосся на Україні розвивалося з кінця ХVІ до середини ХVІІІ ст. і тривало паралельно з розвитком його в Росії. У межах партесної доби було виявлено певну динаміку розвитку партесної творчості та визначено її етапність:
перший етап, умовно кажучи підготовчий, тривав з кінця ХVІ до 6070-х років ХVІІ ст.; протягом цього етапу відбувалося формування головних стилістичних ознак партесного багатоголосся;
другий етап, визначений як етап яскравої зрілості, у свою чергу розподілявся на дві великі доби”:
добу Дилецького” (остання третина ХVІІ ст.), яка була позначена надзвичайно яскравим спалахом музичної творчості, пов'язаної з діяльністю Миколи Дилецького (бл.1630 бл.1690) та його українських сучасників, та
добу Титова” (перша третина ХVІІІ ст.), під час якої творче життя партесного співу пересувається до Росії, а його розвиток пов'язаний передусім з діяльністю Василя Титова (бл.1650 після 1715) та його російських сучасників, більшість яких походила з України;
третій етап, умовно визначений як пізній або завершуючий (3040-ві роки ХVІІІ ст.), відзначився ще одним яскравим спалахом творчої діяльності; протягом цього етапу на Україні сформувалося нове покоління композиторів (І.Домарацький, Г.Левицький, Ф.Світлий, Г.Завадовський), які продовжили і узагальнили кращі традиції партесної творчості, закладені М.Дилецьким та В.Титовим. З 3040-х років ХVІІІ століття збереглася найбільша кількість партесних творів.
Подальші шляхи розвитку партесного співу, зокрема партесна творчість 5060-х років ХVIII століття, вченою детально не розглядались. У своїх публікаціях Н.О.Герасимова-Персидська висловлювала думку про те, що партесний спів проіснував у церковно-співацькій практиці до кінця ХVІІІ століття, але жанр партесного концерту на пізньому етапі не зазнав суттєвих змін (він застигає в формах, вироблених раніше”[1]). Тому актуальним є більш детальне вивчення партесної творчості середини ХVІІІ століття, а саме 5060-х років того часу, коли в українській музиці відбувався перехід від бароко до класицизму.
Вибір даної теми обумовлений необхідністю віднайдення і вивчення всього масиву збережених партесних творів і назрілою необхідністю відтворення реальних музично-стильових процесів, що відбувались в українському церковно-співацькому мистецтві середини ХVІІІ століття.
Для відновлення реальної картини творчого життя партесного співу у середині ХVIII століття виявилося необхідним проведення комплексного дослідження, яке включало пошук рукописних джерел, розшифрування партесних творів та їх всебічний аналіз.
Як показало наше дослідження, у партесній музиці середини ХVІІІ століття продовжуються еволюційні тенденції і зароджуються виразні ознаки нового стилю хорового концерту другої половини ХVІІІ століття. Саме в стилістиці цих творів та в особливостях формотворення прослідковуються перехідні процеси від бароко до класицизму.
Мета і завдання дослідження ґрунтуються навколо центральної проблеми дисертації виявлення рукописних джерел з найпізнішими зразками партесної творчості, їх археографічний опис, розшифрування партесних творів та дослідження перехідних процесів у їх музичній стилістиці. Твори цього етапу розглядаються як особливі пам'ятки партесної доби, що були сполучною ланкою між епохами бароко і класицизму в українській музичній культурі середини ХVІІІ століття, тому вони досліджуються з метою виявлення в їх стилістиці ознак перехідності. Відновлення цього шару партесної творчості дозволило встановити реальну динаміку розвитку партесної традиції.
Відповідно з цим у дисертації вирішуються такі завдання:
виявити серед рукописних збірок київської партесної колекції рукописи з партесними творами 5060-х років ХVІІІ століття;
визначити специфіку укладання партесних збірок у середині ХVІІІ століття;
розробити варіант моделі кодикологічного опису комплекту партесних рукописів;
розшифрувати й реконструювати новознайдені партесні твори;
виявити в партесній творчості 5060-х років ХVІІІ століття традиційні для партесного стилю ознаки та нові класичні тенденції;
визначити особливості перехідного етапу в партесній творчості середини ХVІІІ століття;
розглянути прояв перехідних тенденцій, що відбувались у середині ХVІІІ століття в хоровій творчості А.Рачинського та ранніх концертах М.Березовського.
Об'єкт дослідження київська рукописна колекція партесних творів ХVІІ першої половини ХVІІІ століття.
Предмет дослідження українська партесна спадщина 5060-х років ХVІІІ століття і рукописні пам`ятки, де вона зафіксована.
Джерельною базою дослідження стало єдине в Україні зібрання партесних рукописів, що походять з фондів колишніх бібліотек Києво-Печерської лаври, Софійського собору, Михайлівського Золотоверхого та Флорівського монастирів, які зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського. В центрі уваги не використовуваний дослідниками партесної творчості рукописний комплект з бібліотеки Михайлівського Золотоверхого монастиря, в якому вперше вдалось віднайти 50 досі невідомих партесних концертів, у тому числі 5060-х років ХVІІІ століття. До аналізу залучаються маловідомі партесні твори з інших комплектів київської партесної колекції в основному авторські, та ранньокласичні хорові концерти А.Рачинського та М.Березовського, які зафіксовані у поголосниках рукописного комплекту Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Наукову новизну висунутих у роботі теоретичних положень та актуальних завдань, пов'язаних з дослідженням маловідомого етапу розвитку української партесної творчості, визначає віднайдення, розшифрування, комплексний аналіз та введення у науковий обіг великої кількості нових, не досліджених партесних творів. Фактично це перше спеціальне дослідження, присвячене цілісному розгляду української партесної спадщини 5060-х років ХVІІІ століття. Новизна ряду положень дисертації полягає в тому, що:
віднайдено новий джерельний матеріал маловідомий рукописний комплект Михайлівського Золотоверхого монастиря, що містить 73 партесні твори (50 з них знайдено вперше) і близько 70 хорових концертів другої половини ХVІІІ століття;
здійснено археографічний опис рукописного комплекту Михайлівського Золотоверхого монастиря;
складено інципітний каталог новознайдених партесних концертів;
виявлено партесні концерти, створені в 5060-ті роки ХVІІІ століття.
Нові особливості рукописних джерел і віднайдених у них партесних творів у свою чергу окреслили коло актуальних питань, розв'язання яких визначило новизну ряду положень дисертації:
запропоновано робочий варіант опису к о м п л е к т у партесних рукописів;
введено і розроблено поняття р у к о п и с с у м і ж н о г о с к л а д у”;
переглянуто етапність розвитку партесного співу в Україні, додано ще один етап творчість 5060-х років ХVІІІ століття, визначений нами як п е р е х і д н и й;
досліджено перехідні процеси в галузі поліфонії, гармонії та музичної форми партесних творів 5060-х років ХVІІІ століття;
вперше віднайдено партесні твори, створені на в і р ш о в а н і п е р е к л а д и п с а л м і в.
Методологічною базою дослідження є системний підхід до теорії перехідних етапів у мистецтві та проекції його на музикознавчу науку. Праця ґрунтується на методі комплексного дослідження української партесної творчості 5060-х років ХVІІІ століття під кутом зору перехідних процесів, що в ній відбувались.
У дисертації використані джерелознавчі методи пошуку джерел, їх класифікації, аналітичної критики (зовнішньої і внутрішньої), кодикологічного опису. Крім того, використовувався метод порівняльного дослідження вербальних текстів, а також музичної стилістики й композиційної структури партесних творів кінця ХVІІ першої половини ХVІІІ століття та партесних творів середини ХVІІІ століття і ранніх хорових концертів класичного стилю.
Відповідно до проблематики дисертації, дослідження спирається на такі групи наукової літератури:
1. Історико-культурологічні дослідження, що стосуються проблем перехідності в мистецтві, Г.Вельфліна [41; 42], М.Конрада [142], М.Кагана [121], І.Котляревського [153], Н.Герасимової-Персидської [54; 61], І.Пясковського [228; 229], Л.Корній [149], Т.Мартинюк [180].
2. Дослідження, присвячені історичним і теоретичним аспектам української партесної творчості, О.Шреєр-Ткаченко [308], Н.Герасимової-Персидської [5375], М.Антоновича [811], Л.Корній [146; 148], Н.Заболотної [100103], Т.Компанієць [136; 137]; С.Скребкова [246; 247; 249], В.Протопопова [217; 220222; 225; 227], Т.Владишевської [47], Т.Калужнікової [122; 123], Г.Виноградової [44], І.Єфімової [97], І.Максимової [178], С.Буцької [37; 38]; творчості українських композиторів другої половини ХVІІІ століття М.Рицаревої [238241], В.Кука [157], Т.Гусарчук [7; 8287], М.Юрченка [321323], Л.Корній [147], В.Іванова [109; 110]; сучасні публікації партесних творів М.Дилецького [93] і анонімних авторів [182; 236; 276; 296], хорових концертів М.Березовського [25; 26].
3. Праці, що стосуються кодикології як науки про рукописну книгу та кола споріднених з нею наук, Л.Дубровіної [94; 150], Ю.Ясиновського [330], С.Клепікова [134], Т.Діанової [90], Л.Жуковської [98; 99], Я.Запаска [104], І.Каманіна [125], Є.Карського [126], Л.Костюхіної [152], О.Мамонтової [179], О.Мацюка [184186], В.Осипова [208], О.Соболевського [257], Л.Черепніна [302], Я.Щапова [317], В.Щепкіна [318].
4. Музично-теоретичні та музично-історичні праці з проблем типології музичних форм, стилів та жанрів епохи бароко, Б.Асаф’єва [14; 15], Т.Ліванової [160; 162], С.Скребкова [248], В.Протопопова [218; 224], В.Бобровського [32; 33], О.Захарової [106], М.Лобанової [168170], Ю.Холопова [290292], В.Холопової [294; 295], Н.Зейфас [107; 108].
5. Дослідження, що стосуються практики православного богослужіння, богословські трактати, православні богослужбові книги Псалтир, Октоїх, Ірмолой, Праздники, Часослов, Мінеї, Тріодь Постова, Тріодь Цвітна та ін. [48; 51; 52; 176; 194; 202; 205; 214; 244; 251; 252; 282; 301]
Крім того, для вирішення всіх завдань виявилось необхідним розширення джерелознавчої бази дослідження. Поряд з партесними рукописами, ми користувалися матеріалами архівно-бібліографічного змісту, деякими стародруками, а також дореволюційними виданнями архівних документів, пов'язаних з історією Києво-Могилянської академії, Києво-Печерської лаври та Михайлівського Золотоверхого монастиря [15; 13; 16; 46; 76; 79; 96; 199; 209; 266; 285; 286; 309; 310].
Практичне значення проведеної роботи безпосередньо пов'язане із завданнями відродження забутого шару української духовної культури й визначається можливістю використання одержаних результатів у загальнотеоретичних вузівських курсах Історія української музики”, Музично-історичне джерелознавство”, Сольфеджіо”, Гармонія”, Поліфонія”, Аналіз музичних творів”, а також у навчально-педагогічній та виконавській практиці кафедри хорового диригування. Реконструйовані хорові партитури партесних творів (в тому числі і деяких маловідомих авторів) можуть бути використані в концертному виконанні.
Апробація роботи. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри історії української музики Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського і на засіданнях кафедри теорії музики Донецької державної музичної академії ім. С.С.Прокоф'єва. Основні положення дисертаційного дослідження були винесені на Всеукраїнські та міжнародні наукові й науково-практичні конференції: Молоді музикознавці України” (Київ, 1999, 2000, 2001), Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців” (Харків, 2002), Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту” (Донецьк, 2002), Аура слова в музичному творі” (Київ, 2002), Діалог традицій у музичному мистецтві на межі тисячоліть” (Донецьк, 2003).
Структура дисертації. Відповідно до мети і завдань, основний зміст дослідження викладено у вступі, двох розділах, висновках та двох нотних додатках, які містять інципітний каталог партесного розділу рукописного комплекту Михайлівського Золотоверхого монастиря та реконструйований нами 12-голосний партесний концерт Склони, Зиждитель, небеса”. Список використаної літератури включає 330 позицій.
За темою дисертації опубліковано такі роботи:
1. Українське партесне багатоголосся як перехід від модальної до функціональної гармонії // Київське музикознавство: Збірка статей. Київ, 2000. Вип. 3. С. 2333.
2. Невідомі партесні твори з рукописного комплекту Київського Златоверхо-Михайлівського монастиря // Київське музикознавство: Збірка статей. Київ, 2000. Вип. 5. С. 206215.
3. Про поліфонію в українських партесних творах 5060-х років ХVІІІ століття // Теоретичні та практичні питання культурології. Мелітополь, 2002. Вип. ХІ. С. 4051.
4. Стихотворные переложения псалмов в партесном творчестве середины ХVІІІ века // Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. К., 2003. Вип. 28. С. 127131.
5. Творча спадщина Івана Домарацького (за матеріалами київської рукописної пам'ятки української партесної музики) // Рукописна та книжкова спадщина України: Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів. Київ, 1998. Вип. 4. С. 172179 (у співавторстві з Л.А. Гнатенко).
6. Шляхи розвитку партесного співу на Україні // Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців. Матеріали Всеукраїнської науково-творчої конференції студентів та аспірантів. Харків, 2002. С. 3234.

Історико-культурологічні та теоретичні проблеми партесної творчості ХVII першої половини XVIII ст. детально досліджено у роботах Т.Ліванової, С.Скребкова, В.Протопопова, Н.Герасимової-Персидської. Свій внесок у розробку окремих питань, пов'язаних з дослідженням партесної спадщини, зробили Л.Корній, М.Антонович, Н.Заболотна, Т.Владишевська, Т.Калужнікова, Г.Виноградова, І.Єфімова, І.Максимова, С.Буцька, Т.Компанієць.
Вивчення пам'яток партесного співу, збережених на українських землях, розпочалося наприкінці ХІХ століття. Перше завдання, яке стояло перед вченими, виявлення серед величезних рукописних колекцій, що залишились у церковних бібліотеках від стародавніх часів, музичних рукописів, їх каталогізація і опис. Необхідність такої роботи визначалась тим, що минуло більше ста років з того часу, як партесний спів було вилучено з ужитку. Вперше до цих пам'яток звернулися вчені-архівісти (М.Петров, Т.Дзбанівський), які проводили дуже важливу і плідну роботу по віднайденню старовинних музичних рукописів, їх каталогізації та опису.
З половини ХХ століття до дослідження партесних рукописів звернулися вчені-музикознавці (О.Я.Шреєр-Ткаченко, Н.О.Герасимова-Персидська), які почали працювати над розшифровкою партесних творів, зафіксованих на сторінках рукописних пам'яток, та над питаннями їх музично-стильового аналізу. Особливо плідними у дослідженні української партесної творчості були 7080-ті роки ХХ століття. У цей час з'явились праці Н.О.Герасимової-Персидської описи рукописних джерел київської партесної колекції, їх інципітний каталог, розшифровка, дослідження і публікація партесних творів.
Сучасне українське музикознавство продовжує вивчати давню творчу спадщину, в тому числі і партесну музику. Між іншими, розглядаються питання історичної визначеності партесного співу та його місця у системі українського та європейського бароко (Л.Корній, Н.Герасимова-Персидська), визначаються особливості творчого методу М.Дилецького (І.Максимова), досліджуються і деякі джерелознавчі аспекти, зокрема особливості комплектації партесних творів у збірках київської колекції (Т.Компанієць). Наше дослідження також є продовженням роботи в означеному напрямку, воно спрямоване на вивчення перехідних процесів, що відбувались у партесній творчості 5060-х років ХVIII століття, яка не дістала повного висвітлення у дослідницькій літературі.
Аналіз зразків пізньої партесної творчості дається М.Рицаревою у її дисертаційному дослідженні, присвяченому жанру російського хорового концерту другої половини ХVIII століття [241]. Вчена розглядає дванадцять чотириголосних партесних концертів, які походять з двох ярославських комплектів хорових духовних творів другої половини ХVIII століття, та об'єднує їх разом з ранніми хоровими концертами у спільну групу творів з перехідною стилістикою, яки на думку дослідниці, підготували зрілу стадію жанру хорового концерту.
Перехідні процеси, що відбувалися в українській духовній музиці середини ХVІІІ століття, розглядались на прикладі ранніх хорових концертів А. Рачинського та М.Березовського. У їх музичній стилістиці виявлялись нові, класичні риси та визначалися зв'язки з бароковою естетикою.
Найбільшу увагу дослідників привертав один з найвідоміших зразків ранньої хорової творчості, що відноситься до першого етапу побутування жанру хорового концерту (1760-ті роки) концерт М.Березовського Бог ста в сонмі богів” [147; 239; 321]. Російська дослідниця М.Рицарева зазначає, що музична мова його настільки наближена до українського партесного концерту, що запис природно б виглядав у київській квадратній нотації” [239, с. 58]. У цьому творі ще відчувається дуже помітний вплив партесної стилістики, що виявляється у загальній побудові циклу, співвідношенні його частин, особливостях голосоведення у туттійних розділах. Водночас, ускладнена гармонічна мова та розвинута імітаційна техніка концерту свідчать про його належність до нової епохи.
Особливості раннього етапу розвитку жанру хорового концерту досліджувались на прикладі творчості А.Рачинського композитора, який стояв у витоків нового стилю української духовної музики [86; 147; 321]. На жаль, збереглось обмаль його творів, але й наявні матеріали свідчать про те, що ... це були духовні концерти нового стилю з циклічною формою, з функційно-гармонічною ладовою основою” [147, с. 125].
На думку дослідників, ранні зразки хорової творчості мали важливе історичне значення, заповнивши ... пробіл, який існував на переломному історичному етапі переходу від партесного концерту до катерининського” [239, с. 61]. Подібний погляд на хорову творчість раннього періоду є спільним із проблематикою нашого дослідження.
Проблема перехідних етапів” в художній творчості досліджувалася багатьма вченими у різних галузях науки в культурології, літературознавстві, мистецтвознавстві, музикознавстві. Для таких етапів є характерним зв'язок старого”, що віддає свої позиції, та нового”, що, зароджуючись, приходить йому на зміну. Найяскравіше ці тенденції виявились у мистецтві готики, бароко та романтизму.
У працях Г.Вельфліна, М.Конрада, М.Лобанової, І.Котляревського, І.Пясковського епоха бароко визначається як історичне перехрестя”, перехід”, розрив”, злам”, діалог”, зіткнення”. Як зазначає М. Лобанова, в епоху бароко відбувається кардинальна зміна системи мислення, світоглядних установок, картин універсума” [170, с.14]. На думку І. Пясковського, у такі переломні епохи, як бароко, діє принцип системного переходу від однієї музично-історичної формації до іншої [229, c. 169].
Бароко, на наш погляд, слід визначати як переломно-перехідну епоху. Переломність пов'язана не тільки з виникненням нових, принципово відмінних від минулого явищ, але, передусім, історичною самостійністю цієї культурної епохи. Перехідність з подвійністю, тривалістю історико-культурного процесу, що був породжений зіткненням двох епох, двох антиномій” [168, с. 2627].
У роботах, присвячених питанням українського бароко, підкреслюється, що українська культура ХVII першої половини XVIII була неоднорідною у стильовому відношенні. У ній переплелися середньовічні, ренесансні та барокові риси. Це стосується, зокрема, партесної музики головного репрезентанта бароко в українській музичній творчості.
На явища перехідності в партесній музиці вже вказували дослідники. Зокрема, про це писала Н.О.Герасимова-Персидська, відзначаючи історично серединне положення партесного концерту, подвійність його характеристик як відносно попередніх явищ, так і відносно наступних. На її погляд, партесні твори знаходяться нібито на півшляху від типового середньовічного явища до повністю вираженого, класичного зразку Нового часу” [61, с. 46]. Перехідні процеси відзначає у своїх публікаціях Л.П.Корній, на її думку, в партесному жанрі відбились спільні тенденції української культури цього часу відхід від середньовічних традицій і формування культури Нового часу” [149, с. 78].
Теоретичні положення концепції перехідного етапу" в українській музичній творчості різних періодів були узагальнені Т.В.Мартинюк. Дослідниця вважає, що ХVІІ століття в історії української музичної культури є великим переходом, що фундується на зміні за протиріччям. Якісне визначення даного часу виникло в результаті вивчення процесів, що відбувались в ньому, та зв'язків цього періоду з минулим і майбутнім” [180, с. 35].
Підсумовуючи огляд літератури, зазначимо, що дослідження перехідних процесів в українській партесній музиці середини ХVІІІ століття тільки розпочинається. Хоч учені вже відзначали процеси перехідності в партесній музиці, але не було ще спеціального дослідження, в якому б ця проблема розглядалася в джерелознавчому та музично-теоретичному аспектах. У своїй роботі ми ставимо мету розглянути пізні зразки українського партесного багатоголосся в їх стильових зв'язках з циклічними духовними концертами другої половини ХVІІІ століття.

Список літератури

В И С Н О В К И

Партесна доба відстоїть від наших часів на декілька століть. До нас надійшла лише невелика частина її творчої спадщини. Збережені матеріали дали підставу для відновлення реальних процесів, що відбувались в українській партесній творчості ХVІІ першої половини ХVІІІ століть. Але питання повноти і ступеня достовірності відновлених фактів буде залишатися відкритим, доки не знайдеться останній документ партесної доби, будь то історичне свідоцтво, рукопис з партесними творами, список Граматики” М.Дилецького.
Проведені нами розшуки серед великого архіву музичних рукописів допомогли віднайти новий джерельний матеріал, який стосується маловідомого етапу партесної доби творчості середини ХVІІІ століття. Це дозволило заповнити деякі білі плями” в історії української музичної культури середини ХVІІІ століття. Зокрема поглибити уявлення про шляхи розвитку партесного співу в Україні, уточнити його часові межі; відтворити поступові процеси докорінних змін, які відбувались у галузі української духовної музики у середині ХVІІІ століття; уточнити та підтвердити деякі вже відомі факти, що стосуються творчості авторів ранніх хорових концертів українських композиторів, які стояли у витоків нового класичного стилю.
В результаті дослідження виявилося, що українська хорова творчість середини ХVІІІ століття є однією з найцікавіших сторінок вітчизняного музичного мистецтва. У цей час прискореними темпами відбуваються процеси докорінних стилістичних змін, які призводять до руйнування ідей бароко, утвердження в музиці нового класичного стилю. Партесний спів, який панував в українському церковно-співацькому середовищі протягом півтора століття, вступає у свій останній етап, у його надрах народжується хоровий концерт класичного стилю.
Аналіз партесних концертів 5060-х років показав, що їх музична стилістика, з одного боку, наслідує і узагальнює кращі традиції зрілого етапу партесної творчості, а з іншого, у цих творах виокремлюються нові риси, які свідчать про зародження нового стилю. У той же час, ранні хорові концерти мають ще залишки традицій партесного стилю і далі розвивають новітні риси, закладені у партесній творчості 5060-х років.
Партесна творчість 5060-х років стала перехідним етапом у розвитку українського церковно-співацького мистецтва середини ХVІІІ століття. В партесних творах перехідного періоду втілилися кращі традиції зрілого етапу партесної творчості та, водночас, сформувались і яскраво виявились нові ознаки, які символізували перехід до якісно нового мислення і стали стильовими рисами хорової творчості другої половини ХVІІІ століття. Водночас, ці твори зберегли головні прикмети” партесного мистецтва.
Тенденції до оновлення стилістики, виявлені в українській партесній музиці середини ХVІІІ століття, стали часткою загальних процесів, якими було охоплене музичне мистецтво західноєвропейських країн. В той час в європейській музиці відбуваються значні стильові зміни, які приводять до зміни музично-історичної формації, зміцнення позицій світського мистецтва, утвердження гомофонно-гармонічного стилю, класичної тональності, нових жанрів і форм.
Перехідні процеси охопили різні сторони партесної творчості 5060-х років. Вони виявились у синтезі стабільних (незмінних) та мобільних (змінних) ознак. До стабільних (незмінних) ознак відносяться київська квадратна нотація (за нею можна розпізнати будь-який партесний твір), форма фіксації творів за партіями у рукописних поголосниках, кількість голосів та їх функції у багатоголоссі (але це не остаточний висновок, бо ми не знаємо інших концертів 5060-х років ХVІІІ століття), обмежене коло тональностей (переважно у межах двох знаків), значення метричних та фактурних показників у членуванні музичної форми.
Змінні (мобільні) ознаки виявились передусім в особливостях комплектації рукописної збірки, до складу якої входять партесні твори 5060-х років ХVІІІ століття. Збірка, що походить із Михайлівського Золотоверхого монастиря, являє собою зразок рукопису суміжного складу”, в якому, разом з партесними творами, широко представлені духовні концерти другої половини ХVІІІ століття, в тому числі і ранні зразки, що відносяться до 5060-х років. Партесні і духовні концерти утворюють у комплекті два самостійних розділи, кожен з яких має власні особливості фіксації (нотація, нумерація, кіноварні заголовки, примітки упорядника і переписувача, темпові позначення, накреслення ключів та ін.). Подібне поєднання стилістично різнорідних творів у єдиному рукописі було спрямовано на зближення обох гілок хорової творчості, яке відбувалось у середині ХVІІІ століття.
У партесній творчості 5060-х років ХVІІІ століття змінилось ставлення до автора твору, підвищився його статус. Про це свідчить кіноварний заголовок одного із зошитів партесного розділу Канцерты разных авторов”. У цьому зошиті зафіксовані найбільш цікаві концерти, в яких найповніше виявились ознаки нової стилістики яскрава образність, високий ступінь індивідуалізації тематизму, розвиненість форми і фактури, логіка тонального мислення. В інших зошитах партесного розділу комплекту Михайлівського Золотоверхого монастиря зберігається традиція анонімного фіксування творів, властива партесній творчості в цілому. У хоровому розділі комплекту Михайлівського Золотоверхого монастиря авторство концертів позначається значно частіше.
В партесній творчості 5060-х років ХVІІІ століття спостерігається тенденція до оновлення текстового першоджерела, відбувається часткова зміна літературної основи концертів. Композитори сміливіше поводяться з богослужбовими текстами, звертаються до їх оновлених варіантів. Порівняно з партесною творчістю ХVІІ першої половини ХVІІІ століть, в концертах 5060-х років збільшується значення контамінації як одного з головних принципів компонування тексту, на музику покладаються високохудожні авторські віршовані переклади псалмів, використовуються тексти, які раніше не співались, а читались. У канонічних текстах відбиваються сучасні історичні події, до них проникають загальнодержавні думки, прохання тощо.
У партесних творах 5060-х років суттєво змінюється музична стилістика. Це виявляється на рівні тематизму, гармонії, поліфонії, музичної форми. Тематизм партесних концертів стає більш індивідуалізованим, особливо у сольно-ансамблевих розділах. Окремі туттійні епізоди також засновані на рельєфному, інтонаційно яскравому тематизмі.
Гармонія все більше спрямовується на подолання ознак модальності. Великого значення набуває драматургія тонального плану, модуляційний рух, гармонічні секвенції, органні пункти, підвищується роль гомофонної фактури. Функціональність виходить за межі каденцій, виявляючи себе в епізодах акордово-гармонічної фактури як туттійних, так і ансамблевих, в імітаційних побудовах, де відбувається зміна звуків теми у ріспості для гармонічної правильності акордових співзвуч.
У музичній формі у межах контрастно-складеної структури партесного концерту спостерігається загальна тенденція до циклізації, підвищення ступеня самостійності розділів. Ця тенденція виявилась, з одного боку, у наявності стабільної кількості відносно самостійних розділів як правило, трьох або чотирьох. З іншого боку, в творах відчутне спрямування до збільшення кількості розділів, що утворюють контрастно-складену форму, що призводить до розростання масштабів партесної композиції.
Поліфонія сягає більш високого рівня, готує розвинуті фугатні форми духовних концертів другої половини ХVІІІ століття. Різноманітна імітаційна техніка вживається у функції розробки та узагальнення. Поширюється принцип суміщення імітаційного та акордово-гармонічного типів фактури. В канонічних секвенціях і нескінченних канонах простежується тісний зв’язок з функційною гармонією і ладовою перемінністю.
Запропонований нами метод комплексного дослідження партесної спадщини 50-60-х років ХVІІІ століття, починаючи від особливостей комплектації рукопису і закінчуючи музичною стилістикою, дозволив прослідкувати перехідні процеси, що відбувались у хоровій музиці середини ХVІІІ століття. Продовження роботи по виявленню і опрацюванню невідомих старовинних музичних рукописів бачиться перспективним напрямком наукової діяльності сучасного українського музикознавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии. Со введением и примечаниями Н. И. Петрова. Отд. ІІ (17211795 гг.). Т. ІІ (17511762). К., 1905. 533 c.
2. Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии. Со введением и примечаниями проф. Ф. И. Титова. Отд. ІІ (17211795 гг.). Т. ІІІ: Царствование Екатерины ІІ (17621796 гг.) К., 1906. 574 с.
3. Акты и документы, относящиеся к истории Киевской Академии. Со введением и примеч. Н. И. Петрова. Отд. ІІ (17211795 гг.). Т. IV: Царствование Екатерины ІІ (17621796 гг.), Киевский митрополит Гавриил Кременецкий (17701783 гг.). К., 1907. 393 с.
4. Алеппский Павел. Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине ХVІІ века: В 2-х вып. Вып. 1: От Алеппо до земли казаков. М.: Университет. тип-я, 1896. 154 с.
5. Алеппский Павел. Путешествие антиохийского патриархата Макария в Россию в половине ХVІІ века: В 2-х вып. Вып. 2: от Днестра до Москвы. М.: Университет. тип-я, 1897. 202 с.
6. Андреев А. О Генрихе Шютце и теории доклассической музыки // Советская музыка. 1972, № 11. С. 95103.
7. Анотований покажчик творів Артемія Веделя (17671808) / Укладач канд. мист. Т. В. Гусарчук. К.: Хорова бібліотека камерного хору Київ”, 1997. 36 с.
8. Антонович М. Значення української партесної музики для російської музичної культури ХVIIХVIII століть // Збірник на пошану Григорія Китастого у 70-річчя з дня народження / Упорядкування та редакція Якова Гурського. Нью-Йорк: Українська Вільна Академія наук. Музикологічна секція, 1980. C. 3955.
9. Антонович М. Партесна музика в українських церквах доби козаччини // Антонович Мирослав. Musica Sacra: Збірник статей з історії української церковної музики / Ред. і упоряд. Ю. Ясиновський. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. С. 144164.
10. Антонович М. П’ятиголосна партесна літургія пам'ятка української музичної культури доби бароко // Антонович Мирослав. Musica Sacra: Збірник статей з історії української церковної музики / Ред. і упоряд. Ю. Ясиновський. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. С. 93112.
11. Антонович М. П’ятиголосні давньоукраїнські хорові концерті з югославського джерела // Антонович Мирослав. Musica Sacra: Збірник статей з історії української церковної музики / Ред. та упоряд. Ю. Ясиновський. Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1997. С. 113127.
12. Аравин П. У истоков русского многоголосия // Советская музыка. 1978, № 1. С. 107114.
13. Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссией для разбора древних актов, сост. при Киевском, Подольском и Волынском Генерал-губернаторе: В ХI частях. Ч. І: Акты, относящиеся к истории Львовского Ставропигиального братства. К., 1904. 772 с.
14. Асафьев Б. В. Музыкальная форма как процесс: Книги первая и вторая. 2-е изд. Л.: Музыка, ЛО, 1971. 341 с.
15. Асафьев Б. В. Хоровая культура // Б. В. Асафьев. Русская музыка ХIХ и начала ХХ века. 2-е изд. Л.: Музыка, ЛО, 1979. С. 117140.
16. Аскоченский В. И. Киев с его древнейшим училищем Академиею: В 2-х частях. Ч. 1. К., 1856. 370 с.; Ч. 2. К., 1856. 566 с.
17. Бажанский Порфирий, свящ. История русского церковного пения. Львов: Тип-я Ставропигийского ин-та, 1890. 86 с.
18. Балковенко Г. І. Художньо-естетичний процес в українській культурі кінця ХVІІХVІІІ ст.: Автореферат дис. ... канд. філософських наук: 09.00.08. К.: Київський університет ім. Т. Г. Шевченка, 1998. 19 с.
19. Баранова Т. Переход от средневековой ладовой системы к мажору и минору в музыкальной теории ХVΙХVII веков // Из истории зарубежной музыки. М.: Музыка, 1980. Вып. 4. С. 627.
20. Барсова И. Из истории партитурной нотации: Звуковая плотность и пространство в многохорной музыке XVII века // История и современность: Сб. статей. Л.: Сов. композитор, ЛО, 1981. С. 632.
21. Барсова И. Очерки по истории партитурной нотации ХVI первой половины ХVIII века. М.: Музыка, 1997. 571 с.
22. Батичко Г. І. Хоровий концерт в контексті сучасної музичної культури: Автореферат дис. ... канд. мистецтвозн.: 17.00.02. К.: КДК ім. П. І. Чайковського, 1993. 18 с.
23. Белецкий П. Украинская портретная живопись ХVIIХVIII веков. Л.: Искусство, ЛО, 1981. 256 с.
24. Бергер Л. Закономерности истории музыки: Парадигма познания эпохи в структуре художественного стиля // Музыкальная академия. 1993, № 2. С. 124127.
25. Березовский М. Хоровые произведения / Сост., ред., вступ. статья М. Юрченко. К.: Музична Україна, 1989. 112 с.
26. Березовський Максим. Хорові духовні твори / Укладач, редактор М. С. Юрченко. К., 1995.
27. Березовчук Л. О специфике периодов изменения системы музыкального языка (к постановке проблемы) // Эволюционные процессы музыкального мышления. Л.: ЛГИТМИК, 1986. С. 320.
28. Березовчук Л. О восприятии элементов стиля прошлого в современном произведении // История и современность: Сб. статей. Л.: Сов. композитор, ЛО, 1981. С. 4556.
29. Березовчук Л. Н. О типологии межкультурных взаимодействий в музыке // Стилевые тенденции в советской музыке 6070-х гг. Л.: ЛГИТМК, 1979. С. 164181.
30. Бершадская Т. Лекции по гармонии. Л.: Музыка, 1985. 238 с.
31. Білецький П. О. Українське мистецтво другої половини ХVIIХVIII століть. К.: Мистецтво, 1981. 169 с.
32. Бобровский В. Тематизм как фактор музыкального мышления: Очерки. М.: Музыка, 1989. Вып. 1. 249 с.
33. Бобровский В. О переменности функций музыкальной формы. М.: Музыка, 1970. 228 с.
34. Боплан Г. Опис України. Львів: Каменяр, 1990. 301 с.
35. Бражников М. В. Древнерусская теория музыки. По рукописным материалам ХVХVIII веков. Л.: Музыка, 1972. 420 с.
36. Бражников М. Русская певческая палеография и её актуальные задачи // Советская музыка. 1975, № 4. С. 114119.
37. Буцкая С. Принципы образования многоголосия в партесных гармонизациях второй половины ХVІІ начала ХVІІІ вв. // Из истории духовной музики: Межвузовский сборник научных трудов. Ростов-на-Дону: Изд. Ростовского гос. пединститута, 1992. С. 5264.
38. Буцкая С. Б. Проблемы партесного многоголосия в России: по памятникам второй половины ХVIIXVIII веков. Автореферат дис. ... канд. искусствовед.: 17.00.02. М: МГК им. П. И. Чайковского, 1991. 18 с.
39. Бэлза И.Ф. История польской музыкальной культуры. Т. 1. М.: Гос. муз. изд-во, 1954. 334 с.
40. Вагнер Г. К., Владышевская Т. Ф. Искусство Древней Руси. М.: Искусство, 1993. 255 с.
41. Вельфлин Г. Основные понятия истории искусств: проблема эволюции в новом искусстве. СПб.: Мифрил, 1994. 427 с.
42. Вельфлин Г. Ренессанс и барокко. Спб.: Грядущий день, 1913. 164 с.
43. Венок Тредиаковскому. Из неопубликованных сочинений. Волгоград: Волг. пед. ин-т им. А. С. Серафимовича, 1976. 104 с.
44. Виноградова Г. Трехголосные партесные концерты” из рукописных сборников второй половины ХVI конца ХVIII веков // Русская хоровая музыка ХVΙХVIII веков / Сборник трудов ГМПИ им. Гнесиных. М., 1986. Вып. 83. С. 118136.
45. Витвицький В. Максим Березовський. Життя і творчість. Львів, 1995.
46. Вишневский Д. Киевская Академия в первой половине ХVIII ст. // Труды Киевской духовной академии. Т. 1. К., 1902; Т. 2 К., 1903.
47. Владышевская Т. Ф. Партесный хоровой концерт в эпоху барокко // Традиции русской музыкальной культуры ХVІІІ века / Труды ГМПИ им. Гнесиных. М., 1975. Вып. ХХΙ. С. 72112.
48. Вознесенский И. О церковном пении православной греко-российской церкви. Рига, 1890. Вып. 1.
49. Вольман Б. Л. Русские печатные ноты ХVIII века. Л.: Гос. муз. изд-во, 1957. 292 с.
50. Воронкова Т. І. Олександр Тихонович Дзбановський (1870-1938) // Рукописна та книжкова спадщина України. К.: Ін-т української археографії НАН України, 1996. Вип. 3. С. 181191.
51. Всенощное бдение. Литургия. М.: Изд. Московской патриархии, 1982. 96 с.
52. Гарднер И. А. Богослужебное пение русской православной церкви: В 2-х томах. Т. 1: Сущность, система и история. Нью-Йорк: Тип. преп. Иова Почаевского, 1978. 568 с.; Т. 2: История. Нью-Йорк, 1982. 605 с.
53. Герасимова-Персидская Н. А. Авторство как историко-стилевая проблема // Музыкальное произведение: сущность, аспекты анализа. К.: Музична Україна, 1988. С. 2734.
54. Герасимова-Персидская Н. А. Выход к новым принципам пространственно-временной организации музыки в переломные эпохи // Музыкальное мышление: сущность, категории, аспекты исследования. К.: Музична Україна, 1989. С. 5464.
55. Герасимова-Персидская Н. А. Записи на певческих рукописях ХVІІХVІІІ вв. // Памятники культуры: Новые открытия. Письменность. Искусство. Археология. Ежегодник. 1976. М.: Наука, 1977. С. 3240.
56. Герасимова-Персидская Н. А. Народные истоки партесного концерта // Musica Antiqua Europae orientalis. Acta scientifica. III. Bydgoszcz, 1972. С. 769794.
57. Герасимова-Персидская Н. А. Некоторые особенности структуры текстов партесных произведений // Музыкальное приношение”. К 75летию Е. А. Ручьевской. СПб, 1998. С. 275283.
58. Герасимова-Персидская Н. А. Партесное многоголосие и формирование стилевых направлений музыки ХVII первой половины ХVІІІ веков // Текстология и поэтика русской литературы ХІХVІІ веков. Л.: Наука, ЛО, 1997. С. 121132.
59. Герасимова-Персидская Н. А. Партесный концерт в истории музыкальной культуры. М.: Музыка, 1983. 288 с.
60. Герасимова-Персидская Н. А. Постоянные эпитеты” в хоровом творчестве конца ХVІІ первой половины ХVІІІ веков // Русская хоровая музыка ХVΙХVІІІ веков / Сборник трудов ГМПИ им. Гнесиных. М.: Музыка, 1986. Вып. 83. С. 136152.
61. Герасимова-Персидская Н. А. Русская музыка ХVІІ века. Встреча двух эпох. М.: Музыка, 1994. 126 с.
62. Герасимова-Персидская Н. А. Характерные композиционные черты многоголосия партесных концертов ХVІІХVІІІ ст. // Musica Antiqua Europae orientalis. Acta scientifica. ІІ. Bydgoszcz, 1969. C. 369395.
63. Герасимова-Персидська Н. О. Італійські впливи в українській музиці ХVІІ ст. // Музична культура Італії та Франції від бароко до романтизму (проблеми стилю та міжкультурних контактів). Зб. наукових праць. К.: КДК ім. П. І. Чайковського, 1991. С. 1725.
64. Герасимова-Персидська Н. О. Київська колекція партесних творів кінця ХVІІХVІІІ століть // Українська музична спадщина. К.: Музична Україна, 1989. Вип. 1. С. 1116.
65. Герасимова-Персидська Н. О. Концерти і мотети покаянні проблеми пов’язання тексту і музики // Духовний світ бароко. К.: НМАУ ім. П. І. Чайковського, 1997. С. 1233.
66. Герасимова-Персидська Н. О. Музичні знахідки в Матице Српске” (мотети кінця ХVІІ початку ХVІІІ ст.) // Український музичний архів. К.: Центрмузінформ, 1995. Вип. 1. С. 919.
67. Герасимова-Персидська Н. Про становлення віршового принципу в музиці // Українське музикознавство. К.: Музична Україна, 1978. Вип. 13. С. 8499.
68. Герасимова-Персидська Н. О. Псалтир в музичній культурі України ХVІХVІІ століть // Музика і біблія. Науковий вісник НМАУ ім. П. І. Чайковського. К., 1999. Вип. 4. С. 8389.
69. Герасимова-Персидська Н.О. Роль зв'язків хорової музики ХVІІІ ст. з тогочасним театром у демократизації музичного мистецтва // Українське музикознавство. К.: Музична Україна, 1974. Вип. 9. С. 2344.
70. Герасимова-Персидська Н. О. Роль церкви в музичних реформах ХVІІ початку ХVІІІ ст. // З історії української музичної культури. К.: КДК ім. П. І. Чайковського, 1991. С. 38.
71. Герасимова-Персидська Н. О. Рукописи багатоголосних творів ХVІІ- ХVІІІ століть у фондах відділу рукописів ЦНБ АН УРСР // Фонди відділу рукописів ЦНБ АН УРСР. К.: Наукова думка, 1982. С. 121125.
72. Герасимова-Персидська Н. О. Слово і музика в ХVІІ ст. // Українське літературне Бароко: Зб. наук. праць. К.: Наукова думка, 1987. С. 272287.
73. Герасимова-Персидська Н. О. Специфіка національного варіанта бароко в українській музиці ХVІІІ ст. // Українське бароко та європейський контекст. К.: Наукова думка, 1991. С. 211215.
74. Герасимова-Персидська Н. О. Український варіант музичного бароко // Українське бароко. Матеріали І конгресу Міжнародної асоціації україністів. К.: Академія наук України, 1993. С. 244250.
75. Герасимова-Персидська Н. О. Хоровий концерт на Україні ХVІІХVІІІ ст. К.: Музична Україна, 1978. 181 с.
76. Голованский Е. Киево-Златоверхо-Михайловский первоклассный монастырь и его скит Феофания. К: Тип-я В. Давиденко, 1878. Репринтное издание. К.: Кий”, 1998. 237 с.
77. Горюхина Н. А. Методика анализа национального стиля // Горюхина Н. А. Очерки по вопросам музыкального стиля и формы. К.: Музична Україна, 1985. С. 81100.
78. Гошовский В., Дурнев И. К спору о Дилецком // Советская музыка. 1967, № 9. С. 137146.
79. Граєвський И. С. Київський митрополит Тимофей Щербацькій. К., 1912.
80. Грінченко М. Історія української музики. Нью-Йорк: Видання українського музичного інституту, 1961. 191 с.
81. Грушевський М. С. Історія України-Русі: В 11-ти томах. Т. 9. Кн. 1: Роки 16501654. К.: Наукова думка, 1996. 880 с.
82. Гусарчук Т. Відродження // Музика. 1989, № 5. С. 1819.
83. Гусарчук Т. Дванадцять хорових концертів з автографа А. Веделя // Український музичний архів. К.: Центрмузінформ, 1995. Вип.1. С.5367.
84. Гусарчук Т. В. Рукописи колекції А. Веделя з бібліотеки Київської духовної академії // З історії української музичної культури. К.: КДК ім. П. І. Чайковського, 1991. C. 6474.
85. Гусарчук Т. Творчість А. Веделя і деякі тенденції розвитку вітчизняного музичного мистецтва ХVІІІ століття // Українська музична культура минулого і сучасності у міжнаціональних зв’язках. К.: КДК ім. П. І. Чайковського, 1989. С. 7986.
86. Гусарчук Т. В. Українська хорова спадщина другої половини ХVІІІ століття в нотних джерелах // Збірник наукових праць молодих вчених та аспірантів. Т. 2. К.: Інститут української археографії НАН України, 1997. С. 123159.
87. Гусарчук Т. В. Хоровое наследие А. Веделя (стилевые и текстологические проблемы): Дис. ... канд. искусствовед.: 17.00.02. К.: КГК им. П. И. Чайковского, 1992. 203 с.
88. Гусейнова З. К вопросу об атрибуции памятников древнерусского певческого искусства // Источниковедение литературы Древней Руси. Л.: Наука, ЛО, 1980. С. 191203.
89. Дзбанівський О. Минуле музичної культури на Україні (по київських музеях та бібліотеках) // Червоний шлях”. 1927, № 11. С. 243251.
90. Дианова Т. В. Использование водяных знаков при описании рукописей // Филигранологические исследования. Теория, методика, практика. Сб. науч. трудов. Л.: БАН СССР, 1990. С. 124127.
91. Дилецкий Н. Идеа грамматики мусикийской / Публикация, перевод, исследование и комментарии Вл. Протопопова / Памятники русского музыкального искусства. М.: Музыка, 1979. Вып. 7. 639 с.
92. Дилецький Н. Грамматика музикальна (1723). Фотокопія рукопису і транскрипція / Подготовлено до видання О. Цалай-Якименко. К.: Музична Україна, 1970. 109 с.
93. Дилецький М. Хорові твори / Упорядкування, редакція, вступна стаття Н. Герасимової-Персидської. К.: Музична Україна, 1981. 251 с.
94. Дубровіна Л. А. Кодикологія та кодикографія української рукописної книги. К.: Інститут української археографії НАН України, 1992. 262 с.
95. (Болховитинов) Евгений. Историческое рассуждение о пении Российской церкви. Спб., 1805. 26 с.
96. Есипов Г. В. Путешествие императрицы Екатерины ІІ в южную Россию в 1787 году // Киевская старина. 1891, № 1. С. 98118; 1891, № 2. С. 215231; 1891, № 3. С. 402421.
97. Ефимова И. В. Многоголосие в русском профессиональном певческом искусстве ХVІІХVІІІ века: Автореферат дисс. канд. искусств.: 17.00.02. Л.: ЛГК им. Н. А. Римского-Корсакова, 1984. 24 с.
98. Жуковская Л. П. Рекомендации для выявления водяных знаков (филиграней) в рукописях форматом 4° и датировки рукописей по филиграням // Методические рекомендации по описанию славяно-русских рукописей для Сводного каталога рукописей, хранящихся в СССР. М.: Ин-т истории СССР, Арх