ПРАВОМІРНІСТЬ СЛІДЧИХ ДІЙ: УМОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КОТЮК Олександр Іванович

УДК 343.98

ПРАВОМІРНІСТЬ СЛІДЧИХ ДІЙ:
УМОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Шибіко Василь Петрович,
кандидат юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

Київ – 2013

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………………3– 11

Розділ 1. Проблемні аспекти визначення суті та видів слідчих дій

1.1. Теоретико-правові підходи до визначення поняття “слідчі дії” ………12–25
1.2. Проблемні аспекти визначення мети та завдань слідчих дій…………..26–42
1.3. Види слідчих дій та особливості їх сучасної класифікації …………….43–59
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………59–61

Розділ 2. Загальні теоретико-правові й організаційні умови визначення
та засоби забезпечення правомірності слідчих дій

2.1. Правомірність слідчих дій як головна умова їх допустимості
як засобу розв’язання завдань кримінального провадження…………….…62–78
2.2. Гносеологічні умови правомірності слідчих дій…………………….….78–87
2.3. Етико-правові засади правомірності слідчих дій…………………….…87–94
2.4. Організаційно–процесуальні умови визначення
та засоби забезпечення правомірності слідчих дій…………………….…..95–105
2.5. Організаційні засоби забезпечення правомірності слідчих дій……..105–118
Висновки до Розділу 2………………………………………………………118–122

Розділ 3. Умови визначення та засоби забезпечення
правомірності окремих слідчих дій

3.1. Умови визначення та засоби забезпечення правомірності
слідчих дій, спрямованих на отримання показань……….…………...…..123–146
3.2. Умови визначення та засоби забезпечення правомірності
слідчих дій, спрямованих на отримання матеріальних джерел
фактичних даних………………………………………………………...…..146–153
3.3. Умови визначення та засоби забезпечення правомірності
слідчих дій, спрямованих на дослідження матеріальних джерел
фактичних даних………………………………………………………..…..153–186
Висновки до Розділу 3……………………………………………..……….186–190

Висновки…………………………………………………………………....191–195

Список використаних джерел……………………………………………196–215

Додатки……………………………………………………………………..216–234

ВСТУП

Актуальність теми. Концепцією реформування кримінальної юстиції України, затвердженою Указом Президента від 8 квітня 2008 р., передбачена необхідність удосконалення кримінального судочинства з метою забезпечення неухильного дотримання прав і свобод людини відповідно до вимог Конституції та міжнарод-них договорів України. Ці настанови відображені й серед завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) від 13 квітня 2012 р., якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасни-ків кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного й неу-передженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учас-ника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зазначені завдання стосуються і досудового розслідування, яке має полягати у збиранні (гласними й негласними методами) та фіксації фактичних даних про обставини вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили. Визнання зібраних фактичних даних доказами у справі має здійснюватись виключно судом у присутності та за безпосередньої участі сторін обвинувачення і захисту.
А оскільки основними засобами формування доказової бази є слідчі дії, то як з теоретичного, так і з практичного погляду актуальними є питання, за яких умов їх можна визнати правомірними і яким чином їхню правомірність можна забезпечи-ти. Причому ці питання є важливими і для осіб, які проводять слідчі дії, з огляду на необхідність дотримання при цьому визначеної законом процедури, і для учас-ників кримінального провадження, у відносини з якими ці особи вступають з огляду на необхідність обстоювання ними своїх прав та свобод, і для органів, які здійснюють нагляд та контроль за додержанням при цьому як законодавства, так і прав та свобод учасників кримінального провадження.
Означена проблема привертала увагу таких вчених, як: Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, І.Є. Биховський, В.К. Весельський, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, І.В. Гора, Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський, В.А. Журавель, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, О.В. Капліна, Н.С. Карпов, Н.І. Клименко, І.І. Когутич, Г.К. Кожевніков, В.А. Колесник, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, І.І. Котюк, О.М. Ларін, Л.М. Лобойко, І.М. Лузгін, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук’янчиков, А.О. Ляш, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, Д.П. Письменний, М.А. Погорецький, В.О. Попелюшко, М.І. Порубов, О.Р. Ратінов, М.В. Салтевський, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, О.Ю. Татаров, В.М. Тертишник, В.В. Тіщенко, Л.Д. Удалова, В.І. Фаринник, П.В. Цимбал, А.П. Черненко, Ю.М. Чорноус, С.А. Шейфер, В.Ю. Шепітько, В.П. Шибіко, О.Г. Шило, М.Є. Шумило та ін., однак окремі її аспекти залишаються не розв’язаними, і насамперед це стосується слідчих дій, що стало очевидним з ухваленням нового КПК України.
Так, спірними залишаються підходи до визначення поняття “слідчі дії”, їх сис-теми, мети, завдань, правових підстав і порядку їх проведення, а також умов ви-значення та засобів і механізмів забезпечення їх правомірності, що свідчить про актуальність подальшого дослідження цих проблем.
Крім того, оскільки ототожнення слідчих та розшукових дій, а тим більше ви-знання слідчими діями негласних розшукових дій є спірним, то в роботі розгля-даються лише гласні слідчі дії, передбачені главою 20 КПК України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка 30 вересня 2009 р. (протокол № 1) і є складо-вою планової теми “Механізм адаптації законодавства у сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (реєстр. № 06БФ042–01; держа-вна реєстрація № РК 0101u003579) та кафедри правосуддя “Проблеми розвитку законодавства про судочинство та судоустрій України” (реєстр. № 97165).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення науково об-ґрунтованих висновків щодо правомірності слідчих дій, умов її визначення та за-собів забезпечення і на цій основі вдосконалення їх правової регламентації.
Зазначена мета зумовила постановку і розв’язання таких завдань: 1) уточнити підходи до визначення поняття “слідчі дії” і на цій основі розкрити їх систему та провести класифікацію; 2) визначити мету такого інституту, як слідчі дії та мету і завдання окремих слідчих дій і на цій основі уточнити визначення окремих слідчих дій; 3) запропонувати принцип “правомірність слідчих дій”, розкрити його зміст і обґрунтувати необхідність його дотримання; 4) визначити загальні теоретико-правові, процесуальні й організаційні умови визначення та засоби забезпечення правомірності слідчих дій; 5) визначити й охарактеризувати умови визначення та засоби забезпечення правомірності окремих слідчих дій; 6) розробити пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства щодо зазначених проблем.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час прова-дження слідчих дій в ході кримінального провадження.
Предметом дослідження є правомірність слідчих дій: умови визначення та за-соби забезпечення.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження використано такі загальні та спеціальні наукові методи, як: діалектичний, що орієнтує на діа-лектичне розуміння сутності та системи слідчих дій, їх зумовленості необхідністю розв’язання практичних завдань; історико-правовий – для вивчення розвитку пог-лядів на слідчі дії й умови визначення і засоби забезпечення їх правомірності; по-рівняльно-правовий – для дослідження особливостей умов визначення і засобів за-безпечення правомірності, визначених законодавством на різних етапах його роз-витку та висловлених вченими; системно-структурний – для з’ясування місця слідчих дій у системі інших процесуальних дій, визначення системи слідчих дій, їх структури й умов визначення і засобів забезпечення правомірності окремих слідчих дій; формально-логічний – для визначення змісту норм процесуального законодавства та поглядів, висловлених вченими.
Емпіричну базу дослідження становлять дані статистичних звітів Генеральної прокуратури, МВС і Державної судової адміністрації України за 1999–2012 рр. і анкетування 185 суддів, слідчих та прокурорів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором обґрун-товується низка нових теоретичних положень і висновків щодо поняття та право-мірності слідчих дій, умов її визначення та засобів забезпечення і на цій основі внесені пропозиції, спрямовані на вдосконалення їх правової регламентації, зок-рема:
вперше:
– обґрунтовано висновок, що оскільки кожна стадія кримінального проваджен-ня передбачає й особливі способи розв’язання його завдань, то серед процесуаль-них дій вирізняються й слідчі дії, метою яких є вирішення завдань, що виникають на стадіях досудового розслідування та судового розгляду;
– запропоновано ч. 1 ст. 223 КПК сформулювати так: “слідчими є процесуальні дії, які здійснюються уповноваженими на їх проведення особами з метою розв’язання процесуальних завдань, що виникають у ході досудового розслідуван-ня та судового розгляду”;
– обґрунтовано, що правомірність слідчих дій є одним із принципів криміналь-ного провадження, який при оцінці їх ходу та результатів зобов’язує орієнтуватись на дотримання при їх проведенні не тільки законодавства, що випливає з принципу законності, а й на визнання та забезпечення прав, свобод та законних інтересів його учасників, що випливає з принципу верховенства права;
– встановлено, що загальними процесуальними умовами правомірності слідчих дій є проведення їх: а) за наявності належних правових підстав; б) уповноваженою на це особою та з участю осіб, що не підлягають відводу; в) у визначеній законом формі, з використанням визначених законом засобів та з дотриманням визначеної ним процедури; г) з дотриманням чинного законодавства і загальновизнаних прав, свобод та інтересів їх учасників; ґ) за наданої можливості кожному їх учасникові для вільного висловлення власної думки щодо їх ходу і результатів та їх оскарження;
– доведено, що організаційно-процесуальними умовами визначення та засобами забезпечення правомірності слідчих дій є наявність правових підстав їх прове-дення, серед яких необхідно розрізняти фактичні та процесуальні підстави. У свою чергу і серед фактичних, і серед процесуальних підстав проведення слідчих дій необхідно розрізняти загальні (що стосуються всіх слідчих дій) та спеціальні (що стосуються конкретних слідчих дій) їх підстави;
– обґрунтовано, що загальними фактичними підставами їх проведення є наяв-ність даних, якими обґрунтовується можливість розв’язання відповідного завдання в результаті проведення саме слідчої дії, а загальними процесуальними підста-вами їх проведення є наявність для цього передбачених законом процесуальних передумов, зокрема: наявність такої слідчої дії в КПК як одного з визначених ним засобів виконання завдань досудового розслідування та судового розгляду; наяв-ність розпочатого кримінального провадження; наявність належних повноважень посадової особи на проведення слідчої дії; відсутність у законі обмежень на її проведення; врахування визначених законом застережень щодо проведення окре-мих слідчих дій тощо;
– визначено, що спеціальними фактичними підставами проведення слідчих дій є наявність даних, які свідчать про те, що конкретне процесуальне завдання можна розв’язати лише в результаті проведення конкретної слідчої дії, та про можливість досягнення її мети, а спеціальними процесуальними їх підставами є наявність додаткових процедурних передумов їх проведення, які стосуються конкретної слідчої дії, зокрема: винесення відповідної постанови чи ухвали; отримання дозволу слідчого судді чи згоди прокурора; наявність доручення суду чи слідчого або мотивованого клопотання сторони захисту чи іншого учасника процесу про її проведення; запиту іноземного органу про міжнародну правову допомогу тощо;
– обґрунтовано, що оскільки загальні і фактичні, і процесуальні підстави сто-суються кожної слідчої дії, то вони повинні бути визначені в окремій статті КПК, а спеціальні фактичні й процесуальні підстави їх проведення – у статтях, що рег-ламентують конкретні слідчі дії;

удосконалено:
– підходи до визначення джерел прав і свобод учасників кримінального прова-дження, якими є не тільки Конституція та закони України, а й система підзаконних актів, прийнятих на їх основі, не тільки міжнародні договори, згода на обов’язковість яких для України надана Верховною Радою, а й інші міжнародні договори, легалізовані у визначеному законом порядку, рішення національних і міжнародних судів, морально-етичні та інші загальновизнані соціальні норми, з дотриманням яких й повинні проводитись слідчі дії;
– конституційні підходи до забезпечення прав людини, шляхом доповнення ч. 1 ст. 19 Конституції України положенням “ніхто не має права вчиняти дії, які б порушували права, свободи та інтереси людини”, і викласти її у такій редакції: “Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не має права вчиняти дії, які б порушували права, свободи та інтереси людини, і ні-хто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом”;
– підходи до визначення підстав для скасування або зміни судового рішення і запропоновано уточнити п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК, згідно з яким такою підставою є “істотне порушення вимог кримінального процесуального закону”, сформулюва-вши його так: “порушення вимог кримінального процесуального закону чи загаль-новизнаних прав і свобод людини”, а підстави скасування судового рішення, пе-редбачені ч. 2 ст. 412 КПК, доповнити й такими, як: “постановлення рішення на основі недопустимих доказів, або виявленого порушення встановленого порядку проведення слідчих дій”.
– підходи до організаційних засобів забезпечення правомірності слідчих дій, якими є повноваження та діяльність таких учасників процесу, як: 1) сам слідчий, який згідно зі ст. 40 КПК персонально відповідає за законність і своєчасність їх проведення; 2) прокурор, який згідно зі ст. 121 Конституції та ст. 36 КПК України здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розсліду-вання у формі процесуального керівництва ним; 3) керівник органу досудового розслідування, який згідно з п. 4 ч. 2 ст. 39 КПК уповноважений вживати заходів для усунення порушень вимог законодавства у разі їх допущення слідчим; 4) слі-дчий суддя, який згідно з п. 18 ст. 3 та ст. 248 КПК здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні; 5) за-хисник, який згідно зі ст. 59 Конституції та ст. 45 КПК України уповноважений здійснювати захист учасників кримінального провадження та надавати їм іншу правову допомогу; 6) інші учасники провадження, які повинні діяти згідно з ви-могами законодавства та загальновизнаних прав, свобод та інтересів учасників провадження; 7) суд, на який згідно зі ст. 124 Конституції України покладається обов’язок здійснення правосуддя з дотриманням конституційних засад судочинс-тва та чинного законодавства;
набули подальшого розвитку:
– уявлення про ознаки слідчих дій, зокрема, що вони: а) передбачені та регла-ментовані нормами КПК; б) здійснюються гласно, у визначеній законом формі та згідно з визначеною ним процедурою; б) їх призначення – розв’язання завдань, що виникають в ході досудового розслідування та судового розгляду; в) можуть здійснюватись лише уповноваженими на це особами; г) для їх проведення повинні бути належні правові підстави; ґ) їх хід та результати фіксуються у визначений законом спосіб; д) забезпечуються силою процесуального примусу;
– підходи до класифікації слідчих дій і визначено, що поряд з традиційними її підставами чинний КПК передбачає й нові, зокрема, залежно від: а) правової підс-тави їх проведення – дії, проведені: на розсуд слідчого, за згодою прокурора, з до-зволу слідчого судді; б) умов їх проведення: гласні та негласні; в) особливостей взаємодії їх учасників: проведені за безпосереднього їх спілкування та проведені в режимі відеоконференції; г) ступеня тяжкості злочину: ті, що проводяться при ро-зслідуванні будь-яких кримінальних правопорушень, та ті, що проводяться при розслідуванні тяжких або особливо тяжких злочинів; ґ) стадії провадження та значення отриманих фактичних даних: слідчі дії, проведені в ході досудового роз-слідування, та слідчі дії, проведені в ході судового розгляду; д) суб’єктів їх про-ведення під час досудового розслідування: слідчі дії, проведені слідчим, та слідчі дії, проведені судом у порядку ст. 225 КПК тощо;
– уявлення про механізми забезпечення правомірності слідчих дій, якими є пе-редбачені законом повноваження та діяльність державних органів і посадових осіб – учасників кримінального провадження, інститут оскарження їх дій і рішень, а також інститут кримінальної процесуальної відповідальності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані у: науково-дослідній роботі як підґрунтя для подальшого розвитку вчення про слідчі дії; правотворчій діяльності – для вдосконалення правової регламентації організації і проведення слідчих дій (лист № 042/150 від 24.02.2012 р. Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності); практичній діяльності досудового слідства та судів, зокрема: Головного слідчого управління МВС України (акт від 17.05.2013 р.); прокуратури м. Тернополя (довідка №90–8817/12 від 15.10.2012 р.); навчальному процесі – при викладанні курсів кримінального процесуального права, криміналістики та відповідних спецкурсів, що посвідчується актами: юридичного факультету Київського національного уні-верситету імені Тараса (2013 р.), Навчально-наукового інституту підготовки слід-чих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ (2013 р.), Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (2012 р.), При-карпатського національного університету імені Василя Стефаника (2012 р.), Тер-нопільського національного економічного університету (2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі сформу-льовані у ній положення та висновки є результатами особистих досліджень автора. В опублікованій у співавторстві з І.І. Котюком статті “Конституційно-правові аспекти проблеми визначення та забезпечення правомірності слідчих дій” дисер-тантом сформульовані рекомендації, спрямовані на вдосконалення конституцій-ного-правового забезпечення правомірності слідчих дій (особистий внесок здобу-вача становить 50 відсотків).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на засіданнях кафедри правосуддя Київського національного університету імені Та-раса Шевченка та міжнародних науково-практичних конференціях студентів, ас-пірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2010, 2011, 2012 рр.), а також на таких міжнародних і всеукра-їнських науково-практичних конференціях, як: “Криміналістика у протидії зло-чинності” (м. Київ, 2009), “Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності” (м. Київ, 2009), “Судова експертиза: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Київ, 2010), “Проблеми процесуальної науки: історія та сучасність” (м. Київ, 2010), “Верховенство права, історія, теорія, практика” (м. Київ, 2010), “Національне та міжнародно-правове забезпечення стабільного розвитку” (м. Львів, 2012), “Акту-альні питання реалізації чинних національних та міжнародних нормативно-правових актів” (м. Одеса, 2012), “Докази і доказування за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (м. Київ, 2012).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 11 наукових публікаціях, 5 з яких – у фахових виданнях та 6 – у збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи – 234 сторінки, з яких – 195 основний текст, 20 – список використаних джерел (350 найменувань) та додатки – 19 сторінок.

Список літератури

ВИСНОВКИ
На основі проведеного дослідження автором обґрунтовані висновки щодо поняття і правомірності слідчих дій, умов її визначення та засобів забезпечення, внесені пропозиції, спрямовані на вдосконалення їх правової регламентації, зокрема:
1. До прийняття КПК України 2012 р. офіційного визначення поняття слідчих дій у правових актах не надавалося, а вченими вони спочатку тлумачились як будь-які дії слідчого, а згодом – як дії, спрямовані на збирання доказів. Водночас ні історичні джерела, ні зміст КПК не дають підстав для висновку, що слідчими є дії, спрямовані лише на збирання доказів, оскільки з їх допомогою розв’язуються й інші завдання, що виникають в ході кримінального провадження, а формування доказової бази здійснюється шляхом проведення не тільки слідчих, а й інших процесуальних дій.
2. При вирішенні питання, які дії є слідчими, необхідно виходити з того, що кримінально-процесуальними діями є визначені та регламентовані процесуальним законом способи розв’язання завдань кримінального провадження його учасниками в межах їхньої компетенції. А оскільки кожна стадія кримінального провадження передбачає й особливі способи розв’язання його завдань, то серед них умовно вирізняються й слідчі дії, метою яких є розв’язання процесуальних завдань на стадії досудового розслідування та судового розгляду.
3. Найважливішими ознаками слідчих дій є те, що вони: 1) передбачені та регламентовані нормами КПК; 2) здійснюються гласно, у визначеній законом формі та відповідно до визначеної законом процедури; 3) їх призначення – розв’язання процесуальних завдань, що виникають в ході досудового розслідування та судового розгляду; 4) можуть здійснюватись лише уповноваженими на це особами та з участю інших осіб, що не підлягають відводу; 5) для їх проведення повинні бути належні правові підстави; 6) їх хід та результати фіксуються у визначений законом спосіб; 7) забезпечуються силою процесуального примусу.
4. За допомогою слідчих дій розв’язуються такі завдання, як: 1) визначення початку, напряму і завершення досудового розслідування; 2) визначення процесуального статусу та забезпечення прав, свобод і законних інтересів його учасників; 3) збирання (отримання), дослідження і перевірка фактичних даних та їхніх процесуальних джерел; 4) застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 5) створення передумов для судового розгляду.
5. Якщо питання про те, які фактичні дані, отримані в ході досудового розслідування, визнавати доказами, вирішує суд з участю сторін, то визначення, закріплене у ч. 1 ст. 223 КПК, згідно з яким “слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні”, потребує уточнення і мало б бути сформульоване так: “слідчими є процесуальні дії, які здійснюються уповноваженими на їх проведення особами з метою розв’язання процесуальних завдань, що виникають в ході досудового розслідування та судового розгляду”.
6. Поряд з традиційними підставами класифікації слідчих дій чинний КПК України передбачає й нові, зокрема, залежно від: а) правової підстави їх проведення – дії, проведені: на розсуд слідчого, за згодою прокурора або з дозволу слідчого судді; б) умов їх проведення: гласні та негласні; в) особливостей взаємодії їх учасників: проведені за безпосередньої їх взаємодії та проведені в режимі відеоконференції; г) тяжкості кримінального правопорушення: ті, що проводяться при розслідуванні будь-яких кримінальних правопорушень і ті, що проводяться при розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів; ґ) стадії провадження та значення отриманих фактичних даних: слідчі дії, проведені в ході досудового розслідування, та слідчі дії, проведені в ході судового розгляду; д) суб’єктів їх проведення під час досудового розслідування: слідчі дії проведені слідчим, та слідчі дії проведені в ході досудового розслідування судом в порядку ст. 225 КПК тощо.
7. Конституційний принцип верховенства права при оцінці ходу і результатів слідчих дій зобов’язує орієнтуватись не тільки на дотримання вимог законодавства, що випливає з принципу законності, а й на визнання та забезпечення прав, свобод та інтересів їх учасників, що випливає з принципу правомірності.
А оскільки ці права, свободи та інтереси у законі можуть бути й не передбачені, то найважливішими орієнтирами правомірності слідчих дій є засади кримінального провадження, тобто закріплені у Конституції України, міжнародно-правових актах та кримінальному процесуальному законодавстві засадничі положення, які є загальнообов’язковими вимогами у діяльності його учасників. Крім того, необхідно враховувати, що джерелами прав, свобод та інтересів учасників кримінального провадження є не тільки Конституція та закони України, а й система підзаконних актів, прийнятих на їх основі, не тільки міжнародні договори, згода на обов’язковість яких для України надана Верховною Радою, а й інші міжнародні договори, легалізовані у визначеному законом порядку, рішення національних і міжнародних судів, морально-етичні та інші загальновизнані соціальні норми, з дотриманням яких і мають проводитись слідчі дії.
8. З урахуванням цього ч. 1 ст. 19 Конституції України необхідно доповнити положенням, згідно з яким “ніхто не має права вчиняти дії, які б порушували права, свободи та інтереси людини”, і викласти її у такій редакції: “Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не має права вчиняти дії, які б порушували права, свободи та інтереси людини і ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом”.
9. Загальними процесуальними умовами правомірності слідчих дій є проведення їх: а) за наявності для цього належних правових підстав; б) уповноваженою на це особою та з участю осіб, що не підлягають відводу; в) у визначеній законом формі, з використанням визначених законом засобів та з дотриманням визначеної ним процедури; г) з дотриманням чинного законодавства і загальновизнаних прав, свобод та інтересів їх учасників; ґ) за наданої можливості кожному їх учасникові для вільного висловлення власної думки щодо їх ходу і результатів та їх оскарження.
10. Організаційно-процесуальними умовами визначення та засобами забезпечення правомірності слідчих дій є наявність правових підстав їх проведення, серед яких необхідно розрізняти фактичні та процесуальні. В свою чергу і серед фактичних, і серед процесуальних підстав проведення слідчих дій потрібно розрізняти загальні (ті, що стосуються кожної слідчої дії) та спеціальні (ті, що стосуються окремих слідчих дій) їх підстави.
11. Загальними фактичними підставами проведення слідчої дії є наявність даних, якими обґрунтовується можливість розв’язання відповідного процесуального завдання в результаті проведення саме слідчої дії, а спеціальними фактичними підставами проведення слідчих дій є наявність даних, які свідчать про те, що конкретне процесуальне завдання можна розв’язати лише в результаті проведення конкретної слідчої дії, та про можливість досягнення її мети.
12. Загальними процесуальними підставами проведення слідчих дій є наявність передбачених для цього законом процесуальних передумов, зокрема: наявність такої слідчої дії в КПК як одного з визначених ним засобів розв’язання завдань досудового розслідування та судового розгляду; наявність розпочатого кримінального провадження; наявність належних повноважень посадової особи на її проведення; відсутність у законі обмежень на її проведення тощо.
13. Спеціальними процесуальними підставами проведення слідчих дій є наявність додаткових процедурних передумов їх проведення, які стосуються конкретної слідчої дії, зокрема: винесення відповідної постанови чи ухвали; отримання дозволу слідчого судді чи згоди прокурора; наявність доручення суду чи слідчого або мотивованого клопотання сторони захисту або іншого учасника процесу про проведення слідчої дії; наявність запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу тощо.
14. Оскільки загальні фактичні та процесуальні підстави стосуються кожної слідчої дії, то вони повинні бути визначені в окремій статті КПК, а спеціальні і фактичні, і процесуальні підстави їх проведення – у відповідних статтях, що регламентують конкретні слідчі дії.
15. Організаційними засобами забезпечення правомірності слідчих дій є повноваження та діяльність таких учасників процесу, як: сам слідчий, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий суддя, захисник, інші учасники кримінального провадження, суд.
16. Способами забезпечення правомірності слідчих дій є передбачені законом повноваження державних органів та посадових осіб – учасників кримінального провадження, інститут оскарження їх дій і рішень іншими учасниками провадження, а також інститут кримінально-процесуальної відповідальності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдумаджидов Г.А. Следственные действия и общие условия их производства / Г.А. Абдумаджидов // Вопросы криминалистической техники : сб. научн. статей. – Ташкент, 1978. – С. 12–15.
2. Абдумаджидов Г.А. Расследование преступлений (Процессуально-правовое ис¬следование) : монография / Г.А. Абдумаджидов. – Ташкент : Узбекистан, 1986. – 192 с.
3. Адигамова Г.З. Следственные действия проводимые по судебному решению и с санкции прокурора : автореф. дисс. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Г.З. Адигамова. – Челябинск, 2004. – 19 с.
4. Александров Е.А. О некоторых организационных критериях качества функционирования систем / Е.А. Александров, В.П. Боголепов // Организация и управление (вопросы теории и практики). – М. : Наука, 1968. – С. 3–58.
5. Аленин Ю.П. Процессуальные особенности производства следственных действий / Ю.П. Аленин. – Кировоград, 2002. – 264 с.
6. Андреева Г.М. Социальная психология : учебник / Г.М. Андреева. – М. : МГУ, 1980. – 416 с.
7. Арсеньев В.Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе / В.Д. Арсеньев. – М. : Госюриздат, 1964. – 179 с.
8. Баев О.Я. Производство следственных действий: криминалистический анализ УПК России, практика, рекомендации : практ. пособие / О.Я. Баев, Д.А. Солодов. – М. : Эксмо, 2009. – 208 с.
9. Бандурка С.О. Реалізація органами досудового розслідування процесуальних повноважень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / С.О. Бандурка. – Запоріжжя, 2011. – 19 с.
10. Бараннік Р.В. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її сім’ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України : монографія / Р.В. Бараннік, В.П. Шибіко. – К. : КНТ, 2008. – 212 с.
11. Басков В.И. Прокурор в суде первой инстанции / В.И. Басков. – М. : Юрид. лит., 1968. – 200 с.
12. Бахин В.П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики: лекция / В.П. Бахин. – К., 1999. – 34 с.
13. Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений / Д.И. Бедняков. – М. : Юрид. лит., 1991. – 208 с.
14. Белкин Р.С. Теория и практика следственного эксперимента / Р.С. Белкин. – М. : ВШ МВД СССР, 1959. – 170 с.
15. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств: сущность и методы / Р.С. Белкин. – М. : Юрид. лит., 1966. – 295 с.
16. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики : в 3 т. / Р.С. Белкин. – М. : РИО Акад. МВД СССР, 1977. – Т. 1: Общая теория советской криминалистики. – 338 с.

17. Белкин Р.С. Эксперимент в уголовном судопроизводстве : метод. пособие / Р.С. Белкин, А.Р. Белкин. – М. : Инфра-М-Норма, 1997. – 160 с.
18. Белкин Р.С. Познавательные методы при собирании и проверке доказательств / Р.С. Белкин, А.И. Винберг, А.А. Эйсман // Теория доказательств в советском уголовном процессе. – М. : Юрид. лит., 1973. – С. 401–417.
19. Быков В. О регламентации следственных действия / В. Быков, Н. Макаров // Российская юстиция. – 1998. – № 2. – С. 22–25.
20. Быков В.М. Фактические основания производства следственных действий по УПК Российской Федерации / В.М. Быков // Журнал российского права. – 2005. – № 6. – С. 59–69.
21. Быховский И.Е. Развитие процессуальной регламентации предварительного расследования / И.Е. Быховский // Сов. государство и право. – 1972. – № 4. – С. 105–108.
22. Быховский И.Е. Процессуальные и тактические вопросы системы следственных действий : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.09 / И.Е. Быховский. – М., 1975. – 311 с.
23. Быховский И.Е. Об актуальных вопросах совершенствования процессуальной регламентации следственных действий / И.Е. Быховский // Актуальные проблемы совершенствования проведения следственных действий : сб. науч. трудов. – Ташкент : Ташкент. высш. школа МВД СССР, 1982. – С. 3–11.
24. Бобров В.Г. Правовые и организационные основы оперативной разработки и меры ее совершенствования : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.09 / В.Г. Бобров. – М.: Акад. МВД СССР, 1990. – 370 с.
25. Бозров В.М. Судебное следствие и криминалистика / В.М. Бозров / Советская юстиция. – 1990. – № 8. – С. 30–32.
26. Бозров В.М. Процессуальные, криминалистические и психологические аспекты судебного следствия : автореф. дис. на соиск. научн. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 / В.М. Бозров. – Свердловск, 1991. – 28 с.
27. Бозров В.М. Судебное следствие : вопросы теории и практики. – В.М. Борзов, В.М. Кобяков. – Екатеринбург, 1992. – 270 с.
28. Бойков А.Д. Система советского уголовного процесса, процессуальные действия / А.Д. Бойокв // Курс советского уголовного процесса. Общая часть ; под ред. А. Бойкова, И. Карпеца. – М. : Юрид. лит., 1989. – С. 49–54.
29. Бойков А.Д. Правосудие и уголовный процесс / А.Д. Бойков // Курс советского уголовного процесса. Общая часть ; под ред. А. Бойкова, И. Карпеца. – М. : Юрид. лит., 1989. – С. 39–59.
30. Большой юридический словарь / Под ред. А. Сухарева, В. Зорькина, В. Крутских. – М. : ИНФРА-М, 1998. – 790 с.
31. Борисов Г.А. О системе принципов, действующих в правовой сфере / Г.А. Борисов // Проблемы правоведения : межвед. науч. сб. – К. : Вища шк., 1976. – Вип. 34. – С. 14–25.
32. Васильев А.Н. Дознание в советском уголовном процессе / А.Н. Васильев // Соц. законность. – 1959. – № 6. – С. 90–99.

33. Васильев А.Н. Введение в курс советской криминалистики / А.Н. Васильев // Криминалистика : учебник. – М. : Госюриздат, 1962. – С. 14– 16.
34. Васильев А.Н. Следственная тактика / А.Н. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1976. – 200 с.
35. Васильев А.Н. Тактика отдельных следственных действий / А.Н. Васильев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 112 с.
36. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. Ю. Шемшученка. – К. : ТОВ “Вид-во “Юрид. думка”, 2012. – 1020 с.
37. Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) : монографія / В.К. Весельський. – К. : НВТ “Правник” – НАВСУ, 1999. – 126 с.
38. Винберг А.И. Предмет и метод советской криминалистики / А.И. Винберг // Криминалистика. – М. : Юрид. лит., 1950. – 303 с.
39. Винберг А.И. Введение в науку / А.И. Винберг // Криминалистика. – М. : Госюриздат, 1962. – С. 3–24.
40. Владимиров Л.Е. Учение об уголовных доказательствах / Л.Е. Владимиров. – Тула : Автограф, 2000. – 464 с.
41. Волошина В.К. Реалізація галузевих та специфічних принципів кримінального процесу у стадії досудового розслідування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / В.К. Волошина. – Одеса, 2010 – 20 с.
42. Врублевський О.С. Розшук // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К. : Укр. енцикл., 2003. – Т. 5. – С. 364.
43. Гаврилин Ю.В. Следственные действия : учеб. пособие / Ю.В. Гаврилин, А.В. Победкин, В.Н. Яшин. – М. : Книжный мир, 2006. – 187 с.
44. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України : монографія / В.І. Галаган. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 300 с.
45. Галаган В.И. Спорные вопросы определения следственных действий по УПК Украины / В.И. Галаган // Материалы международной научно-практической конференции “Эволюция уголовного судопроизводства на постсоветском пространстве”. – К. : Университет экономики и права “КРОК”, 2006. – С. 138–143.
46. Галаган І.С. Кримінальний процес Української РСР / І.С. Галаган, Д.С. Сусло. – К. : Вища школа, 1970. – 250 с.
47. Гапанович Н.Н. Опознание в судопроизводстве (процессуальные и психологические проблемы) / Н.Н. Гапанович. – Минск : БГУ, 1975. – 176 с.
48. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: Наука логики / Г.В.Ф. Гегель. – М.: Мысль, 1974. – 452 с.
49. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений / И.Ф. Герасимов. – Свердловск : Средне-Уральское кн. изд-во, 1975. – 184 с.
50. Гинзбург А.Я. Тактика предъявления для опознания / А.Я. Гинзбург; под ред. И. Лузгина. – М. : Юрид. лит., 1971. – 63 с.
51. Глазунов Б.Б. О совершенствовании правовой регламентации принятия процессуальных решений / Б.Б. Глазунов // Материалы международной научно-практической конференции, посвященной принятию нового уголовно-процессуального кодекса РФ. – М. : Изд-во МГЮА, 2002. – С. 31–33.
52. Гмирко В.П. Кримінально-процесуальні докази: поняття, структура, характеристика, класифікація / В.П. Гмирко. – Дніпропетровськ : Академія митної служби України, 2002. – 64 с.
53. Гоббс Т. Избранные сочинения / Т. Гоббс. – М.; Л. : ГИЗ, 1926. – 276 с.
54. Голунский С.А. Советский уголовный процесс / С.А. Голунский. – М. : Госюриздат, 1953. – 325 с.
55. Голунский С.А. Вопросы доказательственного права в Основах уголовного судопроизводства и судоустройства в новом законодательстве Союза ССР / С.А. Голунский. – М. : Госюриздат, 1959. – 475 с.
56. Гочияев М.К. Судебное следствие как объективная основа законного и обоснованного приговора : автореф. дис. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / М.К. Гочияев. – Краснодар, 2006. – 19 с.
57. Гошовський М.І. Потерпілий у кримінальному процесі / М.І. Гошовський, О.П. Кучинська. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
58. Громов Вл. Предварительное расследование по уголовным делам: руководство для органов расследования / Вл. Громов. – М. : Госюриздат, 1930. – 218 с.
59. Грошевий Ю.М. Кримінально-процесуальне доказування та оперативно-розшукова діяльність / Ю.М. Грошевий, С.Б. Фомін. – Х. : Право, 2010. – 112 с.
60. Гуляев А.П. Следователь в уголовном процессе / А.П. Гуляев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 191 с.
61. Гусаков А.Н. Следственные действия и тактические приемы : автореф. дис. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / А.Н. Гусаков. – М., 1973. – 18 с.
62. Давлетов А.К. Очная ставка на предварительном следствии : дисс.... канд. юрид. наук : 12.00.09 / А.К. Давлетов. – Л., 1961. – 185 с.
63. Дагель П.С. Взаимодействие уголовного материального и процессуального права / П.С. Дагель // Правоведение. – 1972. – № 2. – С. 22–31.
64. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. / В. Даль – М. : Рус. яз., 1990. – Т. 3. – 555 с.
65. Декреты Советской власти. – М. : Госполитиздат, 1957. – 471 с.
66. Денисюк С.Ф. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистический анализ) : научно-практич. пособие / С.Ф. Денисюк, В. Ю. Шепитько. – Х. : Консум, 1999. – 160 с.
67. Добровольская Т.Н. Цели советского социалистического правосудия / Т.Н. Добровольская // Вопросы уголовного права, прокурорского надзора, криминалистики и криминологии. – Душанбе, 1966. – С. 82–86.
68. Добровольская Т.Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросы теории и практики) / Т.Н. Добровольская. – М. : Юрид. лит., 1971. – 200 с.
69. Доля Е.А. Использование в доказывании результатов оперативно-розыскной деятельности / Е.А. Доля. – М. : Спарк, 1996. – 111 с.
70. Дубинский А.Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы / А.Я. Дубинский. – К. : Наук. думка, 1984. – 92 с.
71. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел / А.Я. Дубинский. – К. : НИиРИО КВШ МВД СССР, 1987. – 84 с.
72. Дубривный В.А. Деятельность следователя по расследованию преступлений: Общая характеристика. Цели. Действия / В.А. Дубривный. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1987.– 92 с.
73. Дулов А.В. Тактика следственных действий / А.В. Дулов, А.Д. Нестеренко. – Минск : Вышэйш. шк., 1971. – 272 с.
74. Духовский М.В. Русский уголовный процесс / М.В. Духовский. – М., 1910. – С. 195.
75. Эйсман А.А. Структура и логические свойства норм, регулирующих собирание доказательств на предварительном следствии / А.А. Эйсман // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1976. – Вып. 25. – С. 105–126.
76. Экимов А.И. Категория цели в науке права / А.И. Экимов // Философские проблемы государства и права. – Л. : ЛГУ, 1970. – С. 51–58.
77. Элькинд П.С. Цели и средства их достижения в советском уголовно-процес¬суальном праве / П.С. Элькинд. – Л. : ЛГУ, 1976. – 143 с.
78. Элькинд П.С. Сущность советского уголовно-процессуального права / П.С. Элькинд. – Л. : ЛГУ, 1978. – 165 с.
79. Энциклопедия судебной экспертизы / Под ред. Т. Аверьяновой, Е. Россинской. – М. : Юристь, 1999. – 552 с.
80. Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст / За ред. О.Л. Жуковської. – К. : ЗАТ “ВІПОЛ”, 2004. – 960 с.
81. Европейский суд по правам человека. Избр. решения. В 2-х томах. / Отв. ред. В. Туманов. – М. : Норма, 2000. – Т. 2. – 808 с.
82. Ефремова С.В. Обоснованность следственных действий как гарантия прав и свобод участников процесса : дисс. … канд. юрид. наук. : спец. 12.00.09 / С.В. Ефремова. – Самара, 2004. – 186 с.
83. Жогин Н.В. Предварительное следствие в советском уголовном процессе / Н.В. Жогин, Ф.Н. Фаткуллин. – М. : Юрид. лит., 1965. – 366 с.
84. Журавель В.А. Допрос потерпевшего и использование его показаний для построения методики расследования отдельных видов преступлений : автореф. дисс. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / В.А. Журавель. – Харьков, 1983. – 17 с.
85. Заседание Верховного Совета СССР пятого созыва, вторая сессия. 22–25 декабря 1958 г.: Стенограф. отчет. – М. : Известия ВС СССР, 1959. – 710 с.
86. Зашляпин Л.А. Судебные действия следственного характера как научная метафора : монография / Л.А. Зашляпин. – М. : Юрлитинформ, 2011. – 320 с.
87. Звіт про оперативність розгляду місцевими та апеляційними загальними судами кримінальних справ у 2010–2011 році // www.court.gov.ua
88. Зеленецкий В.С. Структурные элементы советского уголовного процесса / В.С. Зеленецкий // Актуальные проблемы государства и права в современный период. – Томск, 1981. – С. 232–235.
89. Зусь Л.Б. Правовое регулирование в сфере уголовного судопроизводства / Л.Б. Зусь. – Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1984. – 145 с.
90. Каз Ц.М. Проблемы доказывания в суде первой инстанции (цели доказывания) / Ц.М. Каз. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1978. – 78 с.
91. Казакевич Т.А. К вопросу о классификации целей / Т.А. Казакевич // Вестник ЛГУ. – 1965. – №11. – Вып. 2. – С. 145–150.
92. Кальницкий В.В. Следственные действия / В.В. Кальницкий. – Омск, Изд-во Омской акад. МВД РФ, 2003. – 72 с.
93. Каминская В.И. Охрана прав и законных интересов граждан в уголовно-процессуальном праве / В.И. Каминская // Советское государство и право. – 1968. – № 10. – С. 32–35
94. Каминская В.И. О единстве советского процессуального права / В.И. Каминская // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1974. – Вып. 21. – С. 29–46.
95. Капліна О.В. Правові стандарти Європейського суду з прав людини та їх вплив на тлумачення та застосування норм вітчизняного кримінально-процесуального законодавства / О.В. Капліна // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності : тези доп. та повід. (Київ, 03.04.2009 р.) / КНУВС. Асоціація процесуалістів України. – К. : Атіка, 2009. – С. 142–143.
96. Карев Д.С. Советский уголовный процесс : учебник / Д.С. Карев. – М. : Высшая шк., 1968. – 552 с.
97. Карев Д.С. Советский уголовный процесс : учебник / Д.С. Карев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 567 с.
98. Карнеева Л.М. Доказательства и доказывание при производстве расследования / Л.М. Карнеева. – Горький : НИ и РИО Горьк. ВШ МВД СССР, 1977. – 44 с.
99. Качурін С. Одержання зразків для експертного дослідження: проблеми теоретичного та практичного характеру / С. Качурін // Право України. – 2004. – № 1. – С. 110–113.
100. Керимов Д.А. Категория цели в советском праве / Д.А. Керимов // Правоведение. – 1964. – № 3. – С. 31–38.
101. Кларк Р. Преступность в США. Замечания по поводу ее природы, причин, предупреждения и контроля / Р. Кларк. – М. : Книжная находка, 2002. – 420 с.
102. Кобликов А.С. Законность – конституционный принцип советского уголовного судопроизводства / А.С. Кобликов. – М. : Юрид. лит., 1979. – 200 с.
103. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. / Є.Г. Коваленко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 576 с.
104. Кодекс адміністративного судочинства України. Офіц. вид. – К. : Парламентське вид-во, 2005. – 120 с.
105. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К. : Атіка, 2002. – 192 с.
106. Кокорев Л.Д. Участники правосудия по уголовным делам / Л.Д. Кокорев. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1971. – 160 с.
107. Колдин В.Я. Задачи, объекты и этапы судебной идентификации / В.Я. Колдин // Правоведение. – 1967. – № 3. – С. 129–133.
108. Колдин В.Я. Тактика следственного эксперимента и проверки показаний на месте / В.Я. Колдин // Криминалистика; под ред. А.Васильева. – М. : МГУ, 1980. – 320–333.
109. Колесник В.А. Слідчі (розшукові) дії / В.А. Колесник // Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар ; за заг. ред. В. Гончаренка, В. Нора, М. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – С. 481–552.
110. Колісниченко О.Н. Розшук / Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і слідча тактика ; за заг. ред. В. Колмакова. – К. : Вища школа, 1973. – С. 284–291.
111. Колодій А.М. Принципи права України : монографія / А.М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
112. Колмаков В.П. Следственный осмотр / В.П. Колмаков. – М. : Юрид. лит., 1969. – 196 с.
113. Колоколов Н.А. Судебный контроль : некоторые проблемы истории и современности / Н.А. Колоколов. – Курск, 1996. – 125 с.
114. Кольцова В.А. Проблема общения в советской психологии / В.А. Кольцова // Тенденции развития психологической науки. – М. : Наука, 1989. – С. 80–97.
115. Комиссаров В.И. Научные, правовые и нравственные основы следственной тактики / В.И. Комиссаров. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 156 с.
116. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под общ. ред. В. Мозякова. – М. : Экзамен, 2002. – 862 с.
117. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации ; отв. ред. И. Петрухин. – М., 2003. – 894 с.
118. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации / Под ред. А. Смирнова и К. Калиновского. – СПб. : Питер, 2003. – 1007 с.
119. Комягина Ю.С. Следственные действия : сущность, классификация, принципы / Ю.С. Комягина, С.В. Лаврухин. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 248 с.
120. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання: від 10 грудня 1984 р. // ВВР УРСР. – 1987. – № 6. – Ст. 101.
121. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник / Н.И. Кондаков. – М. : Наука, 1975. – 720 с.
122. Кони А.Ф. Политическая записка 1871 года. Закон от 19 мая 1871 года / Собр. соч. в 8 томах. / А.Ф. Кони. – М. : Юрид. лит., 1969. – Т. 2. – 638 с.
123. Коновалов Е.Ф. Розыскная деятельность следователя / Е.Ф. Коновалов. – М. : Юрид. лит., 1973. – 140 с.
124. Коновалова В.Е. Допрос : тактика и психология: учеб. пособ. / В.Е. Коновалова. – Х. : Вапнярчук Н.Н., 2006. – 176 с.
125. Коновалова В.О. Відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент та перевірка показань на місці) / В.О. Коновалова // Криміналістика: Підручник / [В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.] ; за ред. В.Ю. Шепітька. – Х. : Право, 2008. – С. 246–256.
126. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. – М. : Юрид. лит., 1987. – 48 с.
127. Конституція України / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141; 2005. – № 2. – Ст. 44.
128. Концепція реформування кримінальної юстиції. Затв. Указом Президента України від 08.04.2008 р. № 311/ 2008 // Урядовий кур'єр вiд 17 квітня 2008 р.
129. Корухов Ю.Г. Предъявление для опознания на предварительном следствии и в суде / Ю.Г. Корухов. – М. : ВЮЗИ, 1968. – 30 с.
130. Котюк І.І. Теоретичні аспекти криміналістичної ідентифікації : монографія / І.І. Котюк. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. – 208 с.
131. Котюк І.І. Теорія судового пізнання : монографія / І.І. Котюк. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. – 435 с.
132. Котюк І. Чи реально оскаржити рішення і дії органів досудового слідства та прокурора? / І.І. Котюк // Голос України від 14 березня 2012 р.
133. Котюк І. Проблемні аспекти проекту Кримінально-процесуального кодексу України щодо процесуальної регламентації судових експертиз / І. Котюк, Н. Ахтирська // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – №1. – С. 73–81.
134. Котюк І. Курс правознавства. Ч. 1: Основи теорії держави і права : навч. посібн. / І. Котюк, О. Котюк. – К. : Версія, 2003. – 234 с.
135. Кочаров Г.И. Опознание на предварительном следствии / Г.И. Кочаров. – М. : Юрид. лит., 1955. – 53 с.
136. Крылов И.Ф. Розыск, дознание, следствие / И.Ф. Крылов, А.И. Бастрыкин. – Л. : ЛГУ, 1984. – 217 с.
137. Криминалистика. Техника и тактика расследования преступлений : учебник для слушателей правовых вузов / [Бобров Н., Громов В., Голунский С. и др.]. – М. : Сов. законодательство, 1935. – 251 с.
138. Криминалистика : учебник ; под ред. А. Винберга и С. Митричева. – М. : Гос. издат. юрид. литературы, 1950. – 303 с.
139. Криминалистика : учебник ; под ред. И. Крылова. – Л. : ЛГУ, 1976 – 591 с.
140. Криминалистика : учебник ; под ред. Б. Викторова и Р. Белкина. – М. : Юрид. лит., 1976. – 552 с.
141. Криминалистика : учебник ; под ред. А. Васильева. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 496 с.
142. Криминалистика : учебник ; под ред. И. Крылова, А. Бастрыкина. – М. : Дело, 2001. – 800 с.
143. Криминалистика : учебник для вузов / [Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р.]. – М. : НОРМА, 2003. – 992 с.
144. Криміналістика : підручник ; за ред. В.Ю. Шепітька. – Х. : Право, 2008. – 464 с.
145. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] : прийнятий сьомою сесією ВР України від 5 квіт. 2001 р. ; станом на 4 липн. 2012 р. – Режим доступу: http: // zakon1. rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=12&nreg=2341–14
146. Кримінальний процес України : підручник / За ред. Ю. Грошевого, В. Хотенця. – Х.: Право, 2000. – 496 с.
147. Кримінальний процесуальний кодекс України // Голос України, ¬ № 90¬¬–91 від 19 травня 2012 р.
148. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. В. Гончаренка, В. Нора, М. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.

149. Кримінальний процес України : підручник / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – К. : Юрінком-Інтер, 2006. – 396 с.
150. Кузнецов А.Н. Следственные и иные процессуальные действия как способ собирания доказательств в уголовном процессе : автореф. дис. на соиск. научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / А.Н. Кузнецов. – Воронеж, 2005. – 17 с.
151. Кузьмічов В.С. Слідча діяльність : характеристика та напрями удосконалення : монографія / В.С. Кузьмічов, Ю.М. Чорноус. – К. : ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2005. – 448 с.
152. Курдадзе М.Э. Пределы доказывания на предварительном следствии : монография / М.Э. Курдадзе. – Тбилиси : Сабчота Сакартвело, 1986. – 151 с.
153. Курс криминалистики: В 3 т. / Под ред. О.Коршуновой и А.Степанова. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – Т.1. Общетеоретические вопросы. Криминалистическая техника. Криминалистическая тактика. – 683 с.
154. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами / А.М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1966. – 156 с.
155. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу. Организация и планирование / А.М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1970. – 222 с.
156. Ларин А.М. 44Эффективность применения уголовно-процессуального закона / А.М. Ларин // Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности. – М. : Наука, 1979. – С. 210–252.
157. Ларин А.М. Расследование по уголовному делу : процессуальные функции / А.М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1986. – 160 с.
158. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. – М. : Политиздат, 1977. – 304 с.
159. Лісіцин В.П. Пред'явлення для упізнання вимагає більш чіткої регламентації в нормах КПК України / В.П. Лісіцин // Зб. наук. пр.: Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики. – К., 1994. – С. 138–150.
160. Лобойко Л.М. Принцип диспозитивності в кримінальному процесі України / Л.М. Лобойко. – Дніпропетровськ : Ліра, 2004. – 216 с.
161. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій : монографія / Л.М. Лобойко, А.П. Черненко. – Д. : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 168 с.
162. Лубин А.Ф. Взаимодействие участников идентификационно-поисковой деятельности: дис. …канд. юрид. наук : 12.00.09 / А.Ф. Лубин. – М., 1981.– 219 с.
163. Лузгин И.М. Расследование как процесс познания / И.М. Лузгин. – М. : НИ и РИО ВШ МВД СССР, 1969. – 178 с.
164. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования / И.М. Лузгин. – М. : Юрид. лит, 1973. – 115 с.
165. Лукашевич В.Г. Тактические и организационные основы производства следственных действий для получения информации от людей / В.Г. Лукашевич // Специализированный курс криминалистики (для слушателей вузов МВД ССР) : учебник. – К. : НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1987. – С. 255–266.
166. Лукьянчиков Є.Д. Щодо видів пред'явлення для впізнання / Є.Д. Луьянчиков // Правничий часопис Донецького ун-ту. – 1997. – Вип. 1. – С. 35–38.
167. Лукьянчиков Е.Д. Криминалистическая идентификация по следам памяти / Е.Д. Лукьянчиков. – Донецк : Академия, 1998. – 112 с.
168. Лук’янчиков Є.Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів : Монографія / Є.Д. Лук’янчиков. – К. : Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – 360 с.
169. Лупинская П.А. Теоретические основы принятия решений в советском уголовном судопроизводстве : автореф. дисс. на соиск. научн. степени доктора юрид. наук. : спец. 12.00.09 / П.А. Лупинская. – М., 1973. – 42 с.
170. Лупинская П.А. Решения в уголовном судопроизводстве. Их виды, содержание и формы / П.А. Лупинская. – М. : Юрид. лит., 1976. – 168 с.
171. Ляш А.О. Кримінальний процес (Особлива частина) / Ляш А.О. – К. : Ун-т “Україна“, 2006. – 470 с.
172. Ляш А.О. Застосування примусу під час провадження слідчих дій : навчальний посібник / А.О. Ляш, А.А. Благодир. – К. : Освіта України, 2010. – 190 с.
173. Максимов В.С. Теория и практика очной ставки на предварительном следствии : дисс…. канд. юрид. наук : 12.00.09 / В.С. Максимов. – Свердловск, 1975. – 189 с.
174. Маляренко В.Т. Прокурор у кримінальному судочинстві : деякі проблеми та шляхи їх вирішення / В.Т. Маляренко, І.В. Вернидубов. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
175. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии // Маркс К., Энгельс Ф. Соч.2-е изд. – Т. 25. – 545 с.
176. Маркс Н.А. Роль специалиста и формы его участия в производстве следственного освидетельствования. Проблемы изучения личности участников уголовного судопроизводства: моногр. / Н.А. Маркс. – Свердловск : СЮИ, 1980. – 156 с.
177. Матузов Н.И. Личность. Права. Демократия: Теоретические проблемы субъективного права / Н.И. Матузов. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1972. – 292 с.
178. Миньковский Г.М. Деятельность следователя по предупреждению преступлений / Г.М. Миньковский // Деятельность органов расследования, прокурора и суда по предупреждению преступлений. – М. : Госюриздат, 1962. – С. 75–95.
179. Миньковский Г.М. Следственные действия / Г.М. Миньковский, А.Р. Ратинов // Теория доказательств в советском уголовном процессе. – М. : Юрид. лит, 1973. – С. 383–401.
180. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание / А.Р. Михайленко. – К. : Юринком Интер, 1999. – 448 с.
181. Михайлов А.И. О задачах предварительного расследования в советском уголовном процессе / А.И. Михайлов // Вопросы борьбы с преступностью. – М. : Юрид. лит., 1977. – Вып. 26. – С. 92–99.
182. Михайлов А.И. Обыск / А.И. Михайлов, Г.С. Юрин. – М. : Юрид. лит., 1971. – 92 с.

183. Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / М.М. Михеенко. – К. : Вища школа, 1984. – 133 с.
184. Михеєнко М.М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / М.М. Михеєнко, В.П. Шибіко, А.Я. Дубинський. – К. : Юрінком, 1995. – 639 с.
185. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України : підручник / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. – К. : Либідь, 1999, – 536 с.
186. Морщакова Т.Г. Социологические аспекты изучения эффективности правосудия / Т.Г. Морщакова, И.Л. Петрухин // Право и социология. – М., 1973. – С. 253–290.
187. Настільна книга слідчого : науково-практичне видання для слідчих і дізнавачів / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К. : Видавн. Дім „Ін Юре”, 2003. – 720 с.
188. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України / Наук. ред. В. Нор. – К. : Юрінком, 1995. – 639 с.
189. Новий тлумачний словник української мови. У 3–х томах / Укл.: В. Яременко, О. Сліпушко. – К. : Аконіт, 2003. – Т. 2. – 926 с.
190. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів / В.Т. Нор. – Львів : Вид-во при ЛДУ вид. об’єдн. “Вища школа”, 1978. – 112 с.
191. Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве / В.Т. Нор. – К. : Вища школа, 1989. – 275 с.
192. Нор В.Т. Істина у кримінальному судочинстві України : ідея, догма права, ралізація / В.Т. Нор // Наукові записки НУ “Острозька академія”, “Право”. – Острог, 2005. – Вип. 6. – С. 380–389.
193. Нор В.Т. Судова практика в механізмі кримінально-процесуального регулювання та форми її вираження / В.Т. Нор // Вісник Львівського ун-ту. Серія юридична. – 2008. – Вип. 47. – С. 257–264.
194. Нор В.Т. Засади кримінального провадження / В.Т. Нор // Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар ; за заг. ред. В. Гончаренка, В. Нора, М. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – С. 38–39.
195. Ожегов С.И. Словарь русского языка ; под ред. Н. Шведовой / С.И. Ожегов. – М. : Рус. яз., 1988. – 750 с.
196. Оперативно-розыскная деятельность : ученик ; под ре