ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Короткий опис

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

На правах рукопису

ГОТРА ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК: 349.22

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЧАСУ ВІДПОЧИНКУ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент, Чутчева Ольга Геннадіївна

ЛУГАНСЬК – 2011
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………..….3
ВСТУП……………………………………………………………………….....4

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА НА ВІДПОЧИНОК ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ………………….10
1.1. Поняття й види часу відпочинку……………………………………..….10
1.2. Нормативно-правове забезпечення часу відпочинку працівників……49
Висновки до розділу 1……………………………………………………….63

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДПУСТОК НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ……………………………………………68
2.1. Становлення поняття й видів відпусток у вітчизняному й зарубіжному законодавстві …………………………...………………….…………………68
2.2. Особливості правового регулювання щорічних відпусток…………....98
2.3. Особливості правового регулювання учбових і творчих відпусток…118
2.4. Особливості правового регулювання інших видів відпусток………..128
2.5. Шляхи вдосконалення правового регулювання відпусток…………..142
Висновки до розділу 2……………………………………………………...151

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...161

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
Європейський Союз – Євросоюз;
КЗпП України – Кодекс законів про працю України;
МОП – Міжнародна організація праці;
Проект ТК України – проект Трудового кодексу України.

ВСТУП
Актуальність теми. Демократизація суспільних процесів, становлення правової держави в Україні в умовах розвитку ринкової економіки вимагають досконалої правової регламентації соціально-трудових відносин, зокрема, тих, що стосуються часу відпочинку. Це зумовлено тим, що тільки належне правове регулювання останнього може забезпечити повноцінну й продуктивну працю, а значить і розвиток усього суспільства. Відпочинок поряд з працею є основними соціальними становищами, в яких людина перебуває все своє життя, за винятком дитячого віку. Праця обов'язково повинна чергуватися з відпочинком. У той же час, він є наслідком праці, втоми.
Конституція України (ст. 45) закріплює, що кожен працюючий, має право на відпочинок, який забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи в нічний час. Однак лише законодавчо закріплення цього права недостатньо, необхідним є також формування ефективного механізму реалізації права на відпочинок.
Проблема становлення й розвитку правового регламентування часу відпочинку є актуальною в Україні як з наукового, так і практичного погляду. Проте, незважаючи на потребу в існуванні досконалого правового механізму щодо цього питання, воно повною мірою в теорії трудового права не розкрито, а законодавстві існують численні прогалини й колізії.
Окремі аспекти правового регламентування часу відпочинку освітлювались у роботах В.С. Венедіктова, В.Л. Гейхмана, Л.Я. Гінцбурга, Г.С. Гончарової, Л.П. Геращенко, С.О. Іванова, М.І. Іншина, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, Ю.П. Орловського, А.Ю. Пашерстніка, О.С. Пашкова, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, С.М. Прилипка, В.Г. Сойфера, Г.І. Федькіна, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та ін. Але опубліковані названими правознавцями праці не вичерпують запитів правового регулювання часу відпочинку в сучасних умовах, оскільки відбулися значні зміни в різних сферах життя суспільства, які вимагають серйозних теоретичних підходів до розв’язання цієї проблеми. Саме це й обумовлює вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі». Тема роботи узгоджується з планами наукових досліджень кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини трудового права, вимог чинного законодавства та правозастосовної практики розробити теоретичні положення щодо специфіки правового регулювання часу відпочинку в умовах переходу до ринкової економіки, напрацювати конкретні наукові пропозиції й практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення відповідного законодавства.
Для її досягнення в дисертації були поставлені такі основні завдання:
– сформулювати дефініцію поняття «час відпочинку» й назвати його ознаки;
– охарактеризувати міжнародний досвід з питань правової регламентації часу відпочинку;
– виявити особливості нормативно-правового забезпечення часу відпочинку в зарубіжних країнах;
– висвітлити види часу відпочинку за трудовим законодавством України;
– розкрити зміст правової категорії «відпустка» в її історичному розвитку, сформулювати її сучасне тлумачення;
– навести класифікацію видів відпусток;
– установити специфіку окремих видів відпусток;
– показати сучасний стан правового впорядкування часу відпочинку й опрацювати конкретні пропозиції й рекомендації з його вдосконалення.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією кожним працюючим свого права на відпочинок.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють час відпочинку за трудовим законодавством України.
Методи дослідження. Дослідження особливостей правової регламентації часу відпочинку викликало потребу в застосуванні як загальнонаукових, так і спеціальних методів пізнання, які в сукупності дозволили всебічно вирішити поставлені завдання дослідження. Діалектичний метод пізнання був задіяний при вивченні часу відпочинку в поєднанні, взаємозв’язку й розвитку соціальних і юридичних чинників (підрозділ 1.1). Логіко-семантичний допоміг сформулювати дефініції таких правових понять, як «час відпочинку», «відпустка», «щорічна відпустка», «соціальна відпустка» та ін. (підрозділи 1.1; 2.1; 2.2). Історико-правовий метод став у нагоді в процесі дослідження становлення й еволюції правового регулювання часу відпочинку й окремих його видів (підрозділи 1.1; 2.1). Порівняльно-правовий було застосовано для розгляду нормативно-правового забезпечення відпусток в Україні та за її межами (підрозділи 2.2; 2.3). Метод синтезу використано з метою класифікації видів часу відпочинку й відпусток за трудовим законодавством України (підрозділи 1.1; 2.1).
Нормативну базу дослідження склали Конституція України, нормативно-правові акти Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, міністерств і відомств України, а також міжнародні й зарубіжні правові документи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ході проведення дисертаційного дослідження розглянуто правове регулювання конституційного права працівника на відпочинок, а також виявлено особливості реалізації та захисту права працівника на відпочинок. За його результатами сформульовано авторські основні положення, які виносяться на захист і які містять елементи наукової новизни. Назвемо основні з них:
У межах дослідження одержано певні результати, що мають наукову новизну, а саме:
Уперше:
– запропоновано закріпити на законодавчому рівні замість поняття «час відпочинку» поняття «вільний час» як визначений законодавством проміжок часу, протягом якого особа звільнюється від виконання своїх обов’язків, або як «неробочий час», як будь-яке заняття працівника, крім виконання своїх трудових обов’язків;
– обґрунтовано доцільність законодавчого встановлення умов, тривалості й порядку надання працюючим відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю;
– доведено необхідність диференціації тривалості щорічної відпустки з огляду на вік працівників;
– наведено аргументи на користь законодавчого закріплення залежності тривалості щорічної додаткової відпустки від безперервного спеціального трудового стажу працівника.
Удосконалено:
– дефініцію правової категорії «час відпочинку», під яким розуміється регламентоване трудовим законодавством і локальними нормативними актами право кожного працівника на проміжок часу, який надається роботодавцем, протягом якого він звільняється від виконання своїх трудових обов’язків і який може використовувати на власний розсуд;
– класифікацію відпусток за чинним законодавством України.
Дістали подальшого розвитку:
– розуміння ознак часу відпочинку та їх змістовне наповнення;
– класифікація видів часу відпочинку. Наведено аргументи стосовно заміни конструкції «святкові й неробочі дні» на «дні державних і релігійних свят»;
– усвідомлення того, що заборона надавати додаткові відпустки за кількома підставами є обмеженням права трудящих на відпочинок.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, пропозиції й рекомендації, отримані в результаті комплексного дослідження особливостей правового регулювання часу відпочинку можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій сфері – для подальшого дослідження проблеми правової регламентації часу відпочинку;
б) у правотворчості – під час розробки проекту Трудового кодексу України, внесенні змін і доповнень до чинного трудового законодавства України, що регламентує відносини, що стосуються часу відпочинку;
в) у правозастосуванні – в процесі практичної діяльності органів державної виконавчої влади, судів, роботодавців та їх організацій, а також професійних спілок;
г) у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з трудового права, при викладанні навчальної дисципліни «Трудове право України», а також у науково-дослідницькій роботі студентів, слухачів і курсантів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й рекомендації, сформульовані в роботі, оприлюднені в доповідях і повідомленнях на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, засіданнях «круглих столів»: «Права інвалідів через призму конвенції ООН про права інвалідів» (м. Київ, 27 листопада 2010р.), «Актуальні питання безоплатної правової допомоги в Україні: теорія та практика» (м. Харків, 2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні доробки й висновки дисертаційного дослідження відбиті в 5 наукових статтях, розміщених у виданнях, визнаних Вищою атестаційною комісією України як фахові з юридичних наук, у 2 тезах доповідей і наукових повідомлень, які оприлюднені на вказаних наукових конференціях і опубліковані у збірниках матеріалів останніх, а також в збірнику наукових праць присвяченому експертизі проектів нормативно-правових актів.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертації наведені теоретичне узагальнення й нове вирішення такої наукової проблеми, як визначення особливостей правового регулювання часу відпочинку в умовах переходу до ринкової економіки. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій. Наводимо основні з них.
1. Захисна функція трудового права виражається у правовому впливі на ті групи суспільних відносин, що пов'язані: (а) із забезпеченням належного соціального середовища для людини, яка перебуває у трудових відносинах, (б) із захистом здоров'я працівника, (в) з підтримкою його фізичних і моральних сил, (г) з установленням високого рівня умов праці та (д) з вирішенням соціальних проблем. Однією з головних проблем правової регламентації праці є належне виконання роботодавцем обов’язку надавати працівникові час для відпочинку. Це має велике значення для відновлення здоров'я, фізичних і розумових здібностей працюючих.
2. Час відпочинку – це регламентоване трудовим законодавством і локальними нормативними актами право кожного працюючого на проміжок часу, що надається роботодавцем, протягом якого людина звільняється від виконання своїх трудових обов’язків і який вона може використовувати на власний розсуд. До основних ознак розглядуваного поняття належать: (а) надання часу відпочинку гарантується Конституцією України, воно є правом кожного працюючого; (б) реалізація цього права регламентується законодавством і внутрішнім трудовим розпорядком підприємства, установи й організації; (в) надання часу відпочинку є обов'язком роботодавця; (г) суб’єктом права на відпочинок є кожен трудівник; (д) це час, протягом якого працюючі звільняються від виконання своїх трудових обов’язків; (е) він виражається в конкретних одиницях виміру; (є) час відпочинку забезпечується встановленням норми тривалості робочого часу; (ж) цей час знаходиться поза межами робочого часу; (з) він має конкретну мету; і) час відпочинку використовується працюючими на власний розсуд.
3. Конституцією України не закріплено право всіх працюючих на щоденний відпочинок і відпочинок у святкові й неробочі дні. Ось чому необхідні конкретизація й доповнення ч. 2 ст. 45 Основного Закону й викладення її в такій редакції: «Це право забезпечується наданням щоденного відпочинку, днів щотижневого відпочинку, відпочинку у дні державних і релігійних свят, оплачуваної щорічної відпустки, а також установленням скороченого робочого дня для представників окремих професій і виробництв, а також скороченої тривалості роботи в нічний час».
4. Стаття 73 КЗпП встановлює вичерпний перелік святкових і неробочих днів в Україні. Таке її формулювання передбачає, що конкретний день у календарі є або святковим, або неробочим, а це не відповідає реальній дійсності: адже кожен із цих днів одночасно є і святковим, і неробочим. Незважаючи на назву, в самій статті свята поділяються на святкові дні і дні релігійних свят, у які трудівники не працюють. Крім того, Різдво Христове вписано двічі й належить і до святкових днів, і до релігійних свят. У цьому випадку може скластися враження, що на його святкування законодавством відведено 2 дні на рік. З метою уникнення неодностайного законодавчого розуміння такого виду часу відпочинку, як «святкові й неробочі дні», запропоновано змінити його на таку конструкцію, як «дні державних і релігійних свят», які є вихідними для трудящих. Такий поділ є більш коректним і відбиває реальний зміст зазначених понять.
5. Відпустка – це гарантоване законом щорічне звільнення працівника від виконання трудових та інших пов'язаних з ними обов'язків на період часу, передбачений законодавством про працю, колективним договором (угодою) або двостороннім трудовим договором, яке надається трудівникові для використання на власний розсуд, як правило, зі збереженням місця роботи (посади) й середньої заробітної плати.
Основні ознаки відпустки: (а) це вільний від роботи час; (б) протягом її тривалості працівник звільняється від виконання трудових обов’язків; (в) цей час установлюється законом, колективним договором (угодою) або двостороннім трудовим договором; (г) вона має відповідну тривалість у календарних днях; (д) за працівником зберігається місце роботи; (е) за останнім зберігається середня заробітна плата.
Щорічна відпустка – це проміжок часу (основна і додаткова відпустка), протягом якого працівник звільняється від виконання своїх трудових обов’язків та який він має право використовувати для відпочинку або задоволення власних потреб і надається один раз на рік.
Додаткову відпустку слід розглядати як частину щорічної, що надається за роботу в шкідливих і важких умовах праці й(або) за особливий характер останньої тривалістю, встановленою трудовим законодавством України.
6. У трудовому вітчизняному законодавстві тривалість щорічної відпустки доречно диференціювати залежно від віку працівників. Це стане юридичним закріпленням фізіологічних особливостей людини: адже в різному віці потрібна й різна тривалість часу відпочинку для відновлення працездатності.
7. За сучасних умов непоодинокими є випадки, коли деякі трудівники протягом тривалого строку працюють на одному робочому місці й виконують одну трудову функцію. Проте за чинним трудовим законодавством України одні за це отримують додаткову відпустку (державні службовців, судді та ін.), інші ж цього позбавлені. Така ситуація не є справедливою й вимагає змін на законодавчому рівні. Рекомендується закріпити за кожним, хто тривалий час працює на одному підприємстві, в установі чи організації, право на додаткову відпустку за безперервний робочий стаж.
8. Право на відпустку у зв'язку з навчанням обумовлено: (а) наявністю між роботодавцем та особою трудових правовідносин і (б) її навчанням у навчальному закладі чи фактом вступу до нього. Метою навчальної відпустки є підвищення працівником свого освітнього рівня, розвиток розумових та інтелектуальних здібностей людини, формування освіченої, культурної, творчої особистості, здатної застосовувати здобуті знання в трудовій і громадській діяльності. Роботодавець заінтересований надавати трудівнику відпустку у зв’язку з навчанням у тих випадках, коли спеціальність, за якою той навчається, пов’язана з виконуваними ним трудовими обов’язками. На практиці досить часто виникає запитання: чи слід надавати працюючому відпустку у зв'язку з навчанням за умови, що він навчається не за тією спеціальністю, за якою працює, і яка інтересує наймача? Ми дотримуємося думки, що в такому разі останній не вправі відмовити особі в наданні навчальної відпустки, оскільки кожен громадянин України має право не лише на відпочинок, а й на закріплене в Конституції право на освіту, і ніхто не може позбавити працівника цього права.
9. У Законі України «Про відпустки» окремим видом відпусток слід передбачити відпустку у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Характерні ознаки цього виду відпустки: (а) її мета – лікування; (б) вона надається на підставі медичного висновку; (в) ця відпустка надається зі збереженням заробітної плати. Законодавчо слід також визначити умови, тривалість і порядок надання працівникам відпустки цього виду – з метою відновлення працездатності. У разі необхідності за бажанням працівника й рекомендацією медичного закладу працівникові повинна надаватися також відпустка у звязку з одужанням після хвороби.
10. Заборона надавати додаткові відпустки за кількома підставами є обмеженням права трудящих на відпочинок. Загальнодержавні нормативно-правові акти у сфері праці мають містити правила і процедури, спрямовані на всіляке збереження життя і здоров'я людини в процесі трудової діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відом. Верховн. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
2. Кодекс законів про працю України // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1971 – Додаток до №50. – Ст. 375.
3. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 р., №504/96 // Відом. Верховн. Ради України. – 1997. – №2. – Ст. 4.
4. Венедиктов В.С. Правове регулювання часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ України: Наук.-практ. посібн. / В.С. Венедиктов. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 165 с.
5. Новий тлумачний словник української мови: У 4-х т.: Т. 3. – К.: Довіра, 1999.– 667 с.
6. Трудове право України: Академічний курс: Підручник / За ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2006. – 544 с.
7. Процевский А.И. Рабочее время и рабочий день по советскому трудовому праву / А.И. Процевский. – М.: Юрид. лит., 1963. – 182 с.
8. Проект Трудового кодексу України (реєстраційний №1108, текст законопроекту до 2-го читання від 10.12.2009 р.) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
9. Ядранський Д.М. Соціологія вільного часу як складова соціології праці / Д.М. Ядранський // Грані: наук.-теорет. і громадсько-політ. альманах. – 2010. – №2(70). – С. 114 – 119.
10. Свободное время подростков: социализация или девиация: Учебн.-метод. материалы / Под ред. Е.Н. Ряшенцевий // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.websib.ru/noos/sociology/leisure/3. html
11. Внерабочее время трудящихся / Под ред. Г.А. Пруденского. – Новосибирск: Изд-во СО АН СССР, 1961. – 256 с.
12. Большая советская энциклопедия // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rubrico№.com
13. Струмилин С.Г. Проблемы экономики труда / С.Г. Струмилин. – М.: Наука, 1982. – 582 с.
14. Гордон Л.А. Человек после работы: Социальные проблемы быта и внерабочего времени: По материалам изучения бюджетов времени рабочих в крупных городах Европейской части СССР / Л.А. Гордон, Э.В. Клопов. – М.: Наука, 1972. – 368 с.
15. Маркс К. Собрание сочинений: В 50-ти т.: Т. 22. / К. Маркс, Ф. Энгельс. – М.: Прогресс. – 669 с.
16. Орлов А.С. Социология рекреации / А.С. Орлов. – М.: Наука, 1995. – 146 с.
17. Про деякі аспекти організації робочого часу: Директива Європейського парламенту і Ради від 04.11.2003 р., № 2003/88/ЄЕС // Official Journal L 299. –18/11/2003. – P. 0009 – 0019.
18. Грузінова Л.П. Трудове право України: Навч. посібн. / Л.П. Грузінова, В.Г. Короткін. – К.: МАУП, 2003. – 103 с.
19. Прокопенко В.I. Трудове право України: Підручник / В.І. Прокопенко. – X.: Консум, 1998. – 480 с.
20. Трудове право України: Навч. посібн. / За ред П.Д. Пилипенка. – К.: Істина, 2005. – 448 c.
21. Бабаскін А.Ю. Трудове право України: Академічний курс: Підручник / А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін.; За заг. ред. Н.М. Хуторян. – К.: А.С.К., 2004. – 325 с.
22. Карпенко Д.О. Основи трудового права: Навч. посібн. / Д.О. Карпенко. – К.: А.С.К., 2003. – 656 с.
23. Бойко М.Д. Трудове право України: Навч. посібн. / М.Д. Бойко. – К.: Олан, 2005. – 512 с.
24. Гирич О.Г. Трудове право: Курс лекцій / О.Г. Гирич. – К.: ТП «Пресс», 2003. – 208 с.
25. Про колективні договори і угоди: Закон України від 15.11.1996 р., №504/96-ВР // Відом. Верховн. Ради України – 1993 – №36. – Ст. 361.
26. Правила про роботу на відкритому повітрі в холодну пору року: постанова Народного комісаріату праці СРСР від 11.12.1929 р. // Известие НКТ СССР. – 1929. – №51-52.
27. Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв трамвая і тролейбуса: Наказ Державного Комітету України з питань житлово-комунального господарства від 06.12.2004 р., №217 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
28. Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку колісних транспортних засобів: Наказ Міністерства транспорту України від 07.06.2010 р., №340 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
29. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу: Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 р., №138 // Праця і зарплата. – 2006. – №16.
30. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р., №280/97-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1997. – №24. – Ст. 170.
31. Про донорство крові та її компонентів: Закон України від 23.06.1995 р., №239/95-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1995. – №23. – Ст. 183.
32. Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці: Постанова Кабінету Міністрів від 17.11.1997 р., №1290 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
33. Про затвердження Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам: Постанова Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р., №346 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
34. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р., №3723-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1993. – №52. – Ст. 490.
35. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р., №2453-VI // Відом. Верховн. Ради України. – 2010. – №41-42, №43, №44-45. – Ст. 529.
36. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 28.02.1991 р., №796-XII // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1991. – №16. – Ст. 200.
37. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р., №1789-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1991. – №53. – Ст. 793.
38. Про затвердження Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України: Постанова Кабінету Міністрів України від 09.02.1993 р., №97 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
39. Про статус народного депутата України: Закон України від 17.11.1992 р., №2790-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1993. – №3. – Ст. 17.
40. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12.12.1991 р., №1975-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1992. – №15. – Ст. 188.
41. Про пожежну безпеку: Закон України від 17.12.1993 р., №3745-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1994 – №5. – Ст. 21.
42. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону: Закон України від 22.06.2000 р., №1835-III // Відом. Верховн. Ради України. – 2000. – №40. – Ст. 338.
43. Про позашкільну освіту: Закон України вiд 22.06.2000 р., №1841-III // Відом. Верховн. Ради України. – 2000. – №46. – Ст. 393.
44. Про професійно-технічну освіту :Закон України вiд 10.02.1998 р., №103/98-ВР // Відом. Верховн. Ради України – 1998. – №32 – Ст. 215.
45. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23.09.1997 р., №540/97-ВР // Відом. Верховн. Ради України – 1997. – №50 – Ст. 302.
46. Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення: Закон України вiд 12.12.1991 р., №1972-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1992. – №11. – Ст. 152.
47. Про освіту: Закон УРСР вiд 23.05.1991 р., №1060-XII // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1991. – №34. – Ст. 451.
48. Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.01.1998 р., №45 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
49. Селіванов В. Проблема методологічної обґрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики / В. Селіванов // Право України. – 1999. – №1. – С. 20 – 27.
50. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів «Верховенство права» і «Верховенство закону» / В. Селіванов // Право України. – 1997. – №6. – С. 13 – 19.
51. Аитов В.С. Правоприменение и его суть / В.С. Аитов // Гос-во и право. – 1995. – №5. – С. 47 – 54.
52. Кельзен Г. Проблемы теории права / Г. Кельзен // Сов. гос-во и право. – 1983. – №4. – С. 7 – 13.
53. Вісн. Львівського ун-ту. Серія юрид. – 2001. – Вип. 36. – 629 с.
54. Про фермерське господарство: Закон України від 19.06.2003 р., №973-IV // Відом. Верховн. Ради України. – 2003. – №45. – Ст. 363.
55. Про колективне сільськогосподарське підприємство: Закон України від 14.02.1992 р., №2114-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1992. – №20. – Ст. 272.
56. Про оренду державного та комунального майна: Закон України від 10.04.1992 р., №2269-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1995. – №15. – Ст. 99.
57. Кодекс законів про працю України: Наук.-практ. коментар. – Х.: Консум, 2003 – 832 с.
58. Всеобщая декларация прав человека: Принята и провозглашена в резолюции №217A(III) Генеральной Ассамблеи ООН от 10.12.1948 г. // Голос України. – 2008. – №236 від 10 грудня.
59. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 5-те вид., переробл. та доп. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Юрид. думка, 2008. – 1216 с.
60. Європейська соціальна хартія (переглянута): Хартія Ради Європи від 03.05.1996 р., №163 // Відом. Верховн. Ради України. – 2007. – №51.
61. Действующее международное право: В 3-х т.: Т. 2 // Составители Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. – М.: Изд-во Московского независ. ин-та междунар. права, 1999. – 832 с.
62. Про робочий час моряків і склад суднового екіпажу: Конвенція МОП №180 // [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
63. Про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень: Конвенція МОП №47 // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1956. – №5. – Ст. 75.
64. Про щотижневий відпочинок в торгівлі та установах: Конвенція МОП №106 // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1968. – №30. – Ст. 192.
65. Про щорічні оплачувані відпустки: Конвенція МОП №52 // Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1956. – №7. – Ст. 123.
66. Про оплачувані відпустки: Конвенція МОП №132 // Відом. Верховн. Ради України. – 2001. – №31. – Ст. 156.
67. Про оплачувані учбові відпустки: Конвенція МОП №140 // [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
68. Кодекс законов о труде Российской Федерации. – М.: Равновесие-Медиа, 1999. – 480 с.
69. Кодекс законов о труде Республики Беларусь: Утвержден Законом Республики Беларусь от 23.06.1972 г. // Сборник законов БССР. – 1972. – №18. – Ст. 266.
70. Про затвердження Інструкції про порядок залучення робітників органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час, у дні щотижневого відпочинку і святкові дні і надання відповідних компенсацій: Наказ МВС України від 17.12.1991 р., №530. – К.: МВС України, 1992. – 12 с.
71. Положення про походження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку / Укладачі В.Г. Слободянюк и В.П. Лисюченко. – К.: МВС України, 1993. – 507 с.
72. Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: Конвенція Організації Об’єднаних Націй // Відом. Верховн. Ради України. – 2003. – №39 – Ст. 345.
73. Новіков Д.О. Окремі питання правового регулювання часу відпочинку медичних працівників / Д.О. Новіков // Збірник наук. праць. Серія Право. – Х.: ХНПУ. – 2007. – Вип. 9. – С. 182 – 186.
74. Про затвердження Галузевих правил внутрішнього трудового розпорядку: Наказ Міністерства охорони здоров’я від 18.12.2000 р., №204-о // [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
75. Про чергування на підприємствах і в установах: Постанова Секретаріату ВЦРПС від 02.04.1954 р. // Бюлетень законодавства і юрид. практики України. – 2004. – №2.
76. Медицина безсила? // Персонал Плюс. – 2007. – №23(226) від 20-26 червня.
77. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.12.1992 р., №3215-VIІІ // Відом. Верховн. Ради України. – 1993. – №4. – Ст. 19.
78. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 04.02.1994 р., №3929-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1994. – №23. – Ст. 161.
79. Про біженців: Закон України від 21.06.2001 р., №2557-III // Відом. Верховн. Ради України. – 2001. – №47. – Ст. 250.
80. Юсупов В.А. Право и советское государственное управление / В.А. Юсупов. – Казань: Казанский гос. ун-т, 1976. – 237 с.
81. Васильев А.С. Место и роль актов государственного управления в системе организационно-правовых средств управленческой деятельности / А.С. Васильев // Актуальные проблемы государства и права: Сборн. научн. трудов. – Одесса, 1995. – С. 15 – 28.
82. Loga J. Urlopy wypoczynkowe / J. Loga. – Lódz, 1963. – S. 17.
83. Каминская П.Д. Советское трудовое право: Учебник / П.Д. Каминская. – М.: Вопросы труда, 1923. – 470 с.
84. Шерешевський І.В. Основи трудового права / І.В. Шерешевський. – Х.: Юрид. вид-во НКЮ УРСР, 1930. – 327 с.
85. Современное трудовое законодательство империалистических государств на службе монополий / Отв. ред. Н.Г. Александров. – М.: Изд-во АН СССР, 1962. – 334 с.
86. Ленин В.И. Полное собрание сочинений / В.И. Ленин. – Т. 23. – М.: Политиздат, 1976. – 529 с.
87. СУ РСФСР. – 1918. – №43. – Ст. 527.
88. Советское трудовое право: Учебник / Под ред. А.С. Пашкова. – М.: Юрид. лит., 1976. – 469 с.
89. СУ РСФСР. –1918. – №87-88. – Ст. 905.
90. Иванов С.А. Социальное значение, функции советского трудового права, факторы и особенности развития / С.А. Иванов // В кн.: Советское трудовое право: вопросы теории. – М.: Юрид. лит., 1978. – 536 с.
91. Социалистический труд. – 1991. – №1. – С. 87 – 95.
92. СУ РСФСР. – 1918. – №65. – Ст. 717.
93. СУ РСФСР. – 1919. – №42. – Ст. 418.
94. СУ РСФСР. – 1919. – №70. – Ст. 321.
95. СУ РСФСР. – 1922. – №30. – Ст. 368.
96. Известия НКТ РСФСР. – 1923. – №23. – С. 7 – 15.
97. СЗ СССР. – 1937. – №23. – Ст. 93.
98. Ротенберг Л.М. Трудовое законодательство. Полное собрание действующих законов о труде в алфавитно-предметном порядке / Л.М. Ротенберг. – Ч. 2. – М.: Юрид. изд-во Наркомюста РСФСР, 1924. – 1060 с.
99. Действующее законодательство о труде Союза ССР и союзных республик. – Т. 1.– М.: Гострудиздат, 1929. – 958 с.
100. Сборник законов СССР и Указов Президиума Верховного Совета СССР 1938 – 1944 гг. – 2–е изд. – М.: Госполитиздат, 1945. – 358 с.
101. Ведом. Верховн. Совета СССР. – 1944. – №37.
102. Ведом. Верховн. Совета СССР. – 1945. – №37.
103. Бюллетень Министерства высшего образования СССР. – 1957. – №6.
104. Ведом. Верховн. Совета СССР. – 1967. – №39.
105. О мерах по дальнейшему повышению благосостояния советского народа: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 26.09.1967 г. // СП СССР. – 1967. – №23. – Ст. 161.
106. Постановление Совета Министров СССР от 17.06.1960 г. // СП СССР. – 1960. – №12. – Ст. 89.
107. Про подальше поліпшення системи підвищення кваліфікації керівних кадрів колгоспів і радгоспів та спеціалістів сільського господарства: Постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 13.04.1966 р., №306.
108. ЗПУ УРСР. – 1970. – №9.– Ст. 93.
109. ЗПУ УРСР. – 1968. – №10. – Ст. 127.
110. СП СССР. – 1981. – №13. – Ст. 75.
111. Бюллетень Госкомтруда СССР. – 1982. – №2.
112. Про додаткові заходи по зміцненню трудової дисципліни: Постанова Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 28.07.1983 р.
113. Відом. Верховн. Ради УРСР. – 1991. – №24. – Ст. 272.
114. Конвенции и рекомендации, принятые Международной Конференцией Труда. – Т. І (1919-1956). – Женева: Международное Бюро Труда, 1991. – 1159 с.
115. Конвенции и рекомендации, принятые Международной Конференцией Труда. – Т. II (1957-1990). – Женева: Международное Бюро Труда, 1991. – C. 1160 – 2247.
116. Александров Н.Г. Советское трудовое право: Учебник / Н.Г. Александров. – М.: Госюриздат, 1949. – 432 с.
117. Александров Н.Г. Советское трудовое право: Учебник / Н.Г. Александров. – М.: Юрид. лит., 1963. – 549 с.
118. Островский Л.Я. Отпуска рабочим и служащим / Л.Я. Островский. – Минск: Беларусь, 1978. – 78 с.
119. Гинцбург Л.Я. Трудовые отпуска рабочих и служащих / Л.Я. Гинцбург. – М.: Изд-во АН СССР, 1957. – 131 с.
120. Гинцбург Л.Я. Отпуска рабочих и служащих / Л.Я. Гинцбург. – М.: Изд-во АН СССР, 1961. – 164 с.
121. Лившиц Р. Отпуска рабочих и служащих / Р. Лившиц / Социалист. труд. – 1958. – №5. – С. 137 – 146.
122. Александров Н.Г. Советское трудовое право: Учебник / Н.Г. Александров, А.Е. Пашерстник. – М.: Госюриздат, 1952. – 448 с.
123. Михайлов Б. Правен режим на отпуските / Б. Михайлов. – София: Наука и искусство, 1982. – 340 с.
124. Куренной А.М. Трудовое право: на пути к рынку / А.М. Куренной. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Дело, 1997 – 368 с.
125. Толкунова В.Н. Трудовое право России / В.Н. Толкунова. – М.: Юристъ, 1997. – 285 с.
126. Борисов Б.А. Дисциплина труда / Б.А. Борисов // Трудовое право. – 1997. – №2. – С. 201 – 208.
127. Чанышева Г.И. Трудовое право Украины / Г.И. Чанышева, Н.Б. Болотина. – Х.: Одиссей, 2001. – 512 с.
128. Трудове право України / За ред. П.Д. Пилипенка. – Львів: Магнолія, 2003. – 398 с.
129. Про затвердження Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій: Постанова Державного комітету СРСР по праці і соціальних питаннях і ВЦРПС від 20.07.1984 р., №213// Бюлетень Держкомпраці СРСР. – 1984. – №11.
130. Сонін О.Є. Судовий захист права на відпустки за трудовим законодавством України / О.Є. Сонін // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Серия «Юридические науки». – 2008. – Т. 21 (60). – №1. – С. 109 – 115.
131. Зозуля О.І. Праця молоді у порівняльному аналізі коментарів до Кодексу законів про працю України / О.І. Зозуля // Право і безпека. – 2008. – №2. – С. 3 – 11.
132. Лившиц Р.З. Отпуска рабочих и служащих в СССР / Р.З. Лившиц. – М.: Госюриздат, 1962. – 96 с.
133. Стесин А.Т. Об отпусках рабочих и служащих / А.Т. Стесин. – М.: Юрид. лит., 1966. – 136 с.
134. Лавриненко О.В. Правовая и социальная защита работников органов внутренних дел Украины / О.В. Лавриненко. – Х.: Знание, 1999. – 590 с.
135. Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист: Закон України від 24.03.1998 р., №203/98-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1998. – №40- 41. – Ст. 249.
136. Жарков Б.Н. Основные положения трудового законодательства в капиталистических странах / Б.Н. Жарков. – М.: ВАВТ, 1978. – 129 с.
137. Конституция Италии // Италия: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1988. – С. 29 – 61.
138. Конституции государств Европейского Союза / Под ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1997. – 802 с.
139. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учебник / И.Я. Кисельов. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1998. – 263 с.
140. BGBI I 2001/7, aus Qegebenam – 9.1.2001.
141. Конституция Австрийской Республики // Австрийская Республика: Конституция и законодательные акты / Сост. В.А. Туманов. – М.: Юрид лит., 1985. – С. 11 – 100.
142. Конституционное право зарубежных стран / Под ред. Ю.Н. Лейбо, М.В. Баглая. – М.: НОРМА – ИНФРА*М, 1999. – 832 с.
143. Fassung gemdss Ziff. I des BG vom 16. Dez. 1983, in Kraft seit 1. Juli 1984 (AS 1984 580 581; ВВІ 1982 III 201).
144. SR 220 Art.329 d С. Pflichten des Arbeitgebers / VI.: Obligationenrecht.
145. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право / И.Я. Киселев. – М.: Дело, 1999. – 728 с.
146. Мишин А.А. Государственное право США / А.А. Мишин. – М.: Наука, 1976. – 207 с.
147. Труд в США: Конституция и законодательные акты / Под ред. О.А. Жидкова. – М.: Прогресс, 1992. – 270 с.
148. Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України: Постанова Верховної Ради України від 13.10.1995 р., №379/95-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1995. – №37. – Ст. 283.
149. Про організацію проведення одноразового статистичного обстеження щодо тривалості відпусток працівників: Наказ Міністерства статистики України від 18.07.1997 р., №176 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uazakon.com/document/spart80/inx80533.htm.
150. Про списки виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день: Постанова Ради Міністрів СРСР від 17.06.1960 р. // СП СССР. – 1960. – №12. – Ст. 89.
151. Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів: Наказ Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства праці і соціальної політики України від 31.12.1997 р., №383/55 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
152. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник / О.М. Бандурка. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
153. Мартышов Ю.Х. О понятии особых условий. Актуальные вопросы советского административного права / Ю.Х. Мартышов. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1972. – 219 с.
154. Бандурка О.М. Адміністративна діяльність. Частина особлива: Підручник / О.М. Бандурка, М.В. Корнієнко, О.К. Безсмертний та ін. / За заг. ред. О.М. Бандурки. – Х.: Ун-т внутр. справ; Еспада, 2000. – 368 с.
155. Кузніченко С.О. Управління органами внутрішніх справ в особливих умовах, викликаних аномальними явищами техногенного і природного характеру / С.О. Кузніченко. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – 170 с.
156. Громов М.А. Управление силами и средствами горрайлинорганов внутренних дел в экстремальных условиях / М.А. Громов. – М.: Акад. МВД СССР, 1990. – 16 с.
157. Майдыков А.Ф. Предмет, задачи и система курса «Управление органами внутренних дел в экстремальных условиях»: Лекция / А.Ф. Майдыков. – М.: Акад. МВД СССР, 1989. – 25 с.
158. Гущин В.В. Правовые и организационные основы обеспечения общественной безопасности в Российской Федерации при чрезвычайной ситуации: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Акад. МВД РФ / В.В. Гущин. – М., 1998. – 39 с.
159. Алехин А.П. Административное право Российской Федерации / А.П. Алехин, А.А. Кармолицкий, Ю.М. Козлов. – М.: Зерцало, 1996. – 640 с.
160. Лаптій В.А. Організація роботи державних органів у надзвичайних ситуаціях / В.А. Лаптій // Проблеми реформування державної влади: Конституційні та управлінські аспекти: Тези доп. і наук. повідомл. наук.-практ. конф. (Київ, 10-11 березня 1995 р.). – К. – 1995. – С. 155, 156.
161. Про порядок і умови надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 р., №250 // ЗП України. – 1994. – №8. – Ст. 202.
162. Лебин Г.Д. Научный работник: права и обязанности / Г.Д. Лебин, В.А. Рассудовский, Г.А. Цыпкин. – 2-е изд. изм. и доп. – Л.: Наука, 1982. – 234 с.
163. Гаращенко Л.П. Правове регулювання відпусток за законодавством України / Л.П. Гаращенко. – К.: ПАВЛІМ, 2003. – 172 с.
164. Гуцу С.Ф. Навчальні та творчі відпустки за законодавством України / С.Ф. Гуцу // Право. – 2005. – №5. – С. 82 – 87.
165. Роговина О.М. Труд и социальное развитие Франции в канун XXI века / О.М. Роговина // Труд за рубежом. – 2001. – №3. – С. 59 – 67.
166. Про заходи щодо сприяння підприємствам в організації професійного навчання кадрів на виробництві: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.01.2001 р., №13-р // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
167. Адаменко Е. Профессиональное обучение персонала / Е. Адаменко // Менеджер по персоналу. – 2006. – №11. – С. 58 – 62.
168. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 р., №1045-XIV // Відом. Верховн. Ради України. – 1999. – №45. – Ст. 397.
169. Желнина Е.В. Система непрерывного обучения персонала организации / Е.В. Желнина // Кадры предприятия. – 2006. – № 4. – С. 91 – 106.
170. Дрозач М. Підготовка робітничих кадрів на виробництві через мережу професійно-технічних навчальних закладів / М. Дрозач // Україна: аспекти праці. – 2006. – №7. – С. 36 – 41.
171. Носырева И.Г. Современные формы и методы обучения персонала / И.Г. Носырева // Управление развитием персонала. – 2006. – №1. – С. 2 – 13.
172. Обзор современных методов обучения сотрудников // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rb.ru/community/articles/articles/2007/10/31/153006.html.
173. Гуцу С.Ф. Регулювання відпусток спеціального цільового призначення в міжнародно-правових актах та законодавстві зарубіжних країн / С.Ф. Гуцу // Право. – 2006. – №57 – С. 145 – 151.
174. Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток: постанова Кабінету Міністрів України від 19.01.1998 р., №45 // Офіц. вісн. України. – 1998. – №3. – Ст. 105.
175. Про охорону материнства (переглянута): Конвенція МОП №183 // [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
176. Татам А. Право Європейського Союзу: Підручник / А. Татам. – К.: Абрис, 1998. – 424 с.
177. Про ратифікацію Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державними-членами: Закон України від 10.11.1994 р., №237/94-ВР // Відом. Верховн. Ради України. – 1994. – №46. – Ст. 415.
178. Про охорону праці: Закон України від 14.10.1992 р., №2694-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1992. – №49. – Ст. 668.
179. Про невідкладні заходи щодо поліпшення становища жінок, охорони материнства і дитинства, зміцнення сім'ї: Постанова Верховної Ради СРСР від 10.04.1990 р., №1420-I // Відом. Верховн. Ради СРСР. – 1990. – №16. – Ст. 269.
180. Про затвердження Інструкції щодо порядку застосування окремих статей Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами: Наказ Міністерства оборони України від 11.08.1993 р., №181 // [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
181. Про порядок надання жінкам рядового та начальницького складу МВС України відпусток для догляду за дитиною: Наказ МВС України від 20.09.1992 р., №559 // [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
182. Бюлетень Держкомпраці СРСР. – 1980. – №8. – С. 31.
183. Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту жертв нацистських переслідувань: Закон України від 16.12.2004 р., №2256-IV // Відом. Верховн. Ради України. – 2005. – №5. – Ст. 120.
184. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 р., №2011-XII // Відом. Верховн. Ради України. – 1992. – №15. – Ст. 190.
185. Угода між Урядом України і Програмою розвитку Організації Об'єднаних Націй від 18.06.1993 р. // Офіц. вісн. України. – 2005. – №26. – Ст. 1521.
186. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань військового обов'язку і військової служби: Закон України від 11.05.2007 р., №1014-V // Відом. Верховн. Ради України. – 2007. – №33. – Ст. 442.
187. Щодо медичної допомоги та допомоги у випадку хвороби: Рекомендація МОП №134 // [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.
188. Хуторян Н. Удосконалення порядку надання відпусток у проекті Трудового кодексу України / Н. Хуторян // Юрид. Україна. – 2006. – №1. – С. 44 – 48.
189. Лушникова М.В. Очерки теории трудового права / М.В. Лушникова, А.М. Лушников. – СПб: Изд-во Р. Асланова «Юрид центр Пресс», 2006. – 940 с.