ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ АДМІНІСТРАТИВНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Короткий опис

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА»

На правах рукопису

ЗАЯЦЬ РОМАН ЯРОСЛАВОВИЧ

УДК 342.98:35.082.3:342.98

«ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ АДМІНІСТРАТИВНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Ортинський Володимир Львович,
доктор юридичних наук, професор.

Львів – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретична характеристика адміністративної відповідальності 11
1.1. Поняття та сутність адміністративної відповідальності 11
1.2. Правова природа та система обставин, що виключають адміністративну відповідальність 27
Висновки до розділу 1 45
РОЗДІЛ 2. Крайня необхідність та необхідна оборона як обставини, що виключають адміністративну відповідальність 47
2.1. Крайня необхідність 47
2.1.1. Соціально-правова природа та ознаки крайньої необхідності 47
2.1.2. Особливості практики застосування ст. 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 70
2.2. Необхідна оборона 81
2.2.1. Становлення та розвиток інституту необхідної оборони 81
2.2.2. Поняття, ознаки та значення необхідної оборони як обставини, що виключає адміністративну відповідальність 92
2.2.3. Практика застосування ст. 19 Кодексу України про адміністративні правопорушення та її ефективність 111
Висновки до розділу 2. 128
РОЗДІЛ 3. Проблеми неосудності в адміністративному праві 132
3.1. Поняття та співвідношення неосудності з іншими поняттями 132
3.2. Порядок та критерії встановлення неосудності особи 149
Висновки до розділу 3. 159
ВИСНОВКИ 161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
КК Кримінальний кодекс України
КУпАП Кодекс України про адміністративні
правопорушення
МВС Міністерство внутрішніх справ
МОЗ Міністерство охорони здоров’я
ПДР Правила дорожнього руху
РФ Російська Федерація
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична
Республіка
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦК Цивільний кодекс

ВСТУП
Актуальність теми. Сьогодні адміністративна відповідальність, без сумніву, є найпоширенішим видом юридичної відповідальності в правовій системі України і одним із найбільш дієвих правових інструментів у боротьбі з наймасовішими протиправними діяннями, якими є адміністративні правопорушення. Зважаючи на сучасні політично-правові обставини в Україні, поняття і зміст адміністративної відповідальності останнім часом привертає дедалі більшу увагу вчених-юристів. Проте в науці адміністративного права не всі питання, що пов’язані з адміністративною відповідальністю розкриті належним чином. Так, залишається не розкритою проблема розмежування адміністративних правопорушень (неправомірних вчинків) та правомірних вчинків. Відомі ситуації, коли для захисту своїх прав та інтересів, а також для відвернення небезпеки та інших негативних наслідків, осо¬бам доводиться заподіювати шкоду фізичного або матеріального характеру. Оскільки такі вчинки за зовнішніми ознаками схожі із адміністративними правопорушеннями, висновок про їхню правомірність чи протиправність вимагає детального дослідження обставин, за яких вони були вчинені. Регулює такі ситуації окремий інститут адміністративного права – обставини, що виключають адміністративну відповідальність. Враховуючи важливість цього інституту законодавець ст.ст.17-20 Кодексу про адміністративні правопорушення України присвятив обставинам, що виключають адміністративну відповідальність. Аналогічні інститути знайшли своє місце в Кримінальному і Цивільному кодексах України.
Питання пов’язані з обставинами, що виключають адміністративну відповідальність були розглянуті лише поверхнево такими вченими-адміністративістами, як: Ю. Абакумова, Д. Бахрах, Ю. Битяк, І. Голосніченко, О. Горбач, Є. Додін, М. Дорогих, З. Кисіль, Р. Кисіль, М. Ковалів Л. Коваль, Т. Коломоєць, А. Комзюк, В. Колпаков, О. Літошенко, Д. Лук’янець, В.Ортинський, О. Остапенко, О.Синявська, С. Стеценко, Л.Чистоклетов та інших. Особливостям обставин, що виключають адміністративну відповідальності військовослужбовців були присвячені окремі підрозділи дисертаційних досліджень А. Моти (2003 р.) і С. Шапаренко (2008 р.).
На відміну від адміністративного права в інших галузях права обставини, що виключають відповідальність, досліджували більш глибше. Так, в цивільному праві на монографічному рівні С. Резніченко, О. Церковна дослідили підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності. В кримінальному праві обставини, що виключають злочинність діяння, досліджували Ю. Баулін, М. Омар-Мухаммед. Крім того, в кримінальному праві, окремо досліджені крайня необхідність, необхідна оборона та неосудність особи. Так, в 2007 році захищена дисертація Н. Лісової на тему «Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння", а в 2008 р. була захищена дисертація Т. Якімцем «Крайня необхідність за кримінальним правом України». Необхідну оборону в кримінальному праві комплексно досліджували Л. Гусар, О. Лупіносова, В. Ткаченко та інші. Питання неосудності особи були досліджені В. Бурдіном,О. Зайцевим, В. Марчеком, М. Цепінем та іншими науковцями. Все вищевказане підкреслює важливість обставин, що виключають юридичну відповідальність і вказує на низький рівень дослідження цих обставин в адміністративному праві. Тому здійснення комплексного правового аналізу обставин, що виключають адміністративну відповідальність є вкрай необхідним і актуальним в наш час.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до Програми науково-дослідних робіт, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 липня 2010 р. № 639; Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС України на період 2010–2014 рр. (наказ МВС України від 29 липня 2010 р. № 347). Дисертація безпосередньо пов’язана з виконуваною Львівським університетом бізнесу та права комплексною темою «Проблеми реформування правової системи України». Тему дисертаційної роботи затверджено рішенням вченої ради Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права» від 31 травня 2011 р. (протокол № 10).
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження полягає в комплексному правовому аналізі обставин, що виключають адміністративну відповідальність.
Завдання дисертаційної роботи сформульовані відповідно до поставленої мети і полягають у такому:
– визначити поняття та сутність адміністративної відповідальності;
– охарактеризувати систему обставин, що виключають адміністративну відповідальність;
– оцінити перспективи доповнення КпАП України новими обставинами, що виключають адміністративну відповідальність;
– ідентифікувати теоретико-правові питання, що стосуються крайньої необхідності;
– обгрунтувати необхідну оборону, як обставину, що виключає адміністративну відповідальність та особливості застосування цієї обставини в судовій практиці;
– визначити поняття та співвідношення неосудності з іншими суміжними поняттями;
– детермінувати (визначити) порядок та критерії встановлення неосудності особи;
– сформулювати конкретні пропозиції про внесення змін та доповнень в адміністративне законодавство, щодо обставин, що виключають адміністративну відповідальність.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які стосуються обставин, що виключають адміністративну відповідальність.
Предмет дослідження є правовий аналіз обставин, що виключають адміністративну відповідальність.

Методи дослідження. Методи дослідження обрані, виходячи з поставленої в роботі мети та завдань, з урахуванням об'єкта і предмета дисертаційного дослідження. Діалектичний метод дозволив розглянути поставлені проблеми в динаміці, встановити взаємозв'язок з іншими проблемами й суспільними явищами, розв'язати суперечності між окремими обставинами, що виключають адміністративну відповідальність. Логіко-семантичний метод сприяв визначенню окремих ключових категорій, а саме: «адміністративна відповідальність», «обставини, що виключають адміністративну відповідальність», «крайня необхідність», «необхідна оборона», «неосудність». Порівняльний метод використоувався при порівнянні окремих обставин, що виключають адміністративну відповідальність з аналогічними обставинами, які містяться в кримінальному та цивільному законодавствах, а також при порівняні адміністративного законодавства щодо цього питання з законодавством країн СНГ. При підготовці висновків до розділів та загальні висновків були використані наступні методи: узагальнення, угрупування, прогнозування та моделювання.
У роботі використовувалися теоретичні напрацювання з теорії права, адміністративного, цивільного і кримінального права, кримінології та адміністративної деліктології.
Основні результати, що сформульовані в дисертації, ґрунтуються на аналізі положень законодавчих і підзаконних актів України, які регулюють питання адміністративної відповідальності та процесуального порядку її реалізації та обставин, що виключають адміністративну відповідальність.
У процесі дисертаційного дослідження автором врахована практика застосування національного адміністративного законодавства, зокрема практика судів України щодо застосування обставин, що виключають адміністративну відповідальність та аналіз судової статистики Верховного Суду України. Досліджено 70 судових рішень по справам про адміністративні правопорушення.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням обставин, що виключають адміністративну відповідальність.
На основі проведеного дослідження сформульовано такі теоретичні висновки і пропозиції, що мають певну новизну, а саме:
вперше:
– запропоновано під обставинами, що виключають адміністративну відповідальність, розуміти квазінеправомірні, свідомі (несвідомі) і вольові (невольові) вчинки, передбачені адміністративним законодавством, що характеризуються суспільно-корисністю та соціально-допустимістю (крім неосудності), внаслідок яких особа не підлягає адміністративній відповідальності;
– проаналізовано обставини крайньої необхідності та необхідної самооборони;
– обгрунтовано, що з подальшим поступовим розвитком суспільства, прогресом науки, з’являтимуться нові види поведінки, що зовні будуть схожі з адміністративними правопорушеннями, але виключатимуть адміністративну відповідальність;
– запропоновано під крайньою необхідністю розуміти дію, що містить ознаки адміністративного правопорушення, але не є ним, так як вчинена з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам та свободам громадян, встановленому порядку управління, якщо ця небезпека не могла бути усунена іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена;
– виявлено особливості застосування судами України норм адмінстративного законодавства, яке стосується обставин, що виключає адміністративну відповідальність та константовано, що найчастіше судді застосовують норму про крайню необхідність при розгляді справ про порушення правил дорожнього руху;
удосконалено:
– наукові погляди щодо поняття та змісту адміністративної відповідальності;
– визначення адміністративної відповідальності, під якою запропоновано розуміти особливий вид юридичної відповідальності, що має публічний державно-обов’язковий характер та полягає в застосуванні органами адміністративної юрисдикції до осіб, що вчинили адміністративне правопорушення адміністративних стягнень у порядку, встановленому нормами адміністративного права;
– систему основних та спеціальних ознак адміністративної відповідальності;
– визначення неосудності під якою запропоновано розуміти нездатність особи усвідомлювати суспільне значення своїх дій (бездіяльності), віддавати звіт у своїх діях чи керувати ними, що стало наслідком хворобливих змін її психіки;
набули подальшого розвитку:
– пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства про адміністративну відповідальність.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі положення зможуть бути використані:
- у науково-дослідній роботі – як матеріал для подальших досліджень обставин, що виключають адміністративну відповідальність;
- у законотворчості – при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до чинного адміністративного та адміністративно-процесуального законодавства;
- у практичній діяльності правоохоронних органів (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльність Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України у Львівській області від 01.11.2012р. №12);
- у навчальному процесі - під час викладання адміністративного права України, під час підготовки окремих спецкурсів та спецсемінарів, а також для написання окремих розділів монографій, підручників, навчально-методичних посібників у ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права»(акт впровадження №8 від 01.02.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового пошуку автора. Сформульовані положення, узагальнення, оцінки та висновки автор одержав особисто.
Апробація результатів дисертації. Одержані здобувачем у процесі дослідження висновки, узагальнення і пропозиції оприлюднювалися на п’яти міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях:. V Міжнародної науково-практичної конференції, Львів 18-19 грудня 2009 р.;VI Міжнародної науково-практичної конференції. – Львів,2010.; VII Міжнародної науково-практичної конференції. – Львів, 2010.; VIIІ Міжнародної науково-практичної конференції. –Львів, 2011.; IX Міжвузівська інтернет-конференція молодих науковців «Наукові обрії». – Львів, 2012.
Основні результати та висновки дисертації обговорювалися та отримали схвалення на засіданнях кафедри приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права».
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки, рекомендації і пропозиції, що сформульовані у дисертації, знайшли відображення в 6 статтях у фахових наукових виданнях, у пяти тезах доповідей та у двох науково-методичних виданнях. Усі наукові праці, в яких відображено основні положення роботи, написані без співавторів.
Структура і обсяг дисертаційної роботи. Робота складається складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел (213 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 190 сторінок, з них– 165 – основний текст.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило сформулювати обґрунтовані в дисертації, такі основні висновки:
1. У ході дослідження, враховуючи надзвичайну малу кількість розробок з даної проблематики, повністю підтвердилась актуальність дослідження обставин, що виключають адміністративну відповідальність.
2. Використовуючи розглянуті вище теоретичні підходи до визначення юридичної відповідальності в цілому, і адміністративної зокрема, а також проаналізувавши загальні та спеціальні ознаки адміністративної відповідальності, слід зазначити, що адміністративна відповідальність – це особливий вид юридичної відповідальності, що має публічний державно-обов’язковий характер та полягає в застосуванні органами адміністративної юрисдикції до осіб, що вчинили адміністративне правопорушення адміністративних стягнень у порядку, встановленому нормами адміністративного права.
3. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність – це квазінеправомірні, свідомі (несвідомі) і вольові (невольові) вчинки, передбачені адміністративним законодавством, що характеризуються суспільно-корисністю та соціально-допустимістю (крім неосудності), внаслідок яких особа не підлягає адміністративній відповідальності.
4. Для обставин, що виключають адміністративну відповідальність характерні такі ознаки:
– основні, які характерні для всіх обставин, що виключають адміністративну відповідальність: зовнішня схожість свідомого (несвідомого) і вольового (невольового) вчинку людини з тим або іншим адміністративним правопорушенням; квазіонеправомірність цих обставин так як вони не втрачають власної суспільної шкідливості і протиправності діяння, але визнаються правомірними; регламентованість адміністративним законодавством; особливі правові наслідки, які настають при наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність.
– специфічні ознаки, яка характерні лише для крайньої необхідності та необхідної оборони. Такими ознаками є: суспільно-корисність крайньої необхідності та необхідної оборони; соціально-допусти¬мість крайньої необхідності та необхідної оборони.
5. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, утворюють собою певну сукупність. До обставин, що виключають адміністративну відповідальність КУпАП відносить крайню необхідність, необхідну оборону та неосудність.
Системоутворюючим чинником об’єднання обставин, що виключають адміністративну відповідальність, є соціально-правовий резуль¬тат, який задається заздалегідь і досягається в процесі функціонування цієї системи. Цим результатом виступає здійснення вчинків як підстави виключення суспільної шкідливості і протиправності, і тим самим і адміністративної відповідальності особи.
Найближча перспектива системи обставин, що виключають адміністративну відповідальність, бачиться в послідовному розширенні кола даних правомірних вчинків, особливо в нових сферах суспільних відносин; посиленням взаємодії з іншими подібними по юридичній природі вчинками; забезпеченням ними у своїй єдності послідовного досягнення мети виключення адміністративної відповідальності. У зв’язку з цим, очевидно, що система обставин, що виключають адміністративну відповідальність, потребує постійного аналізу, прогнозів та управління. Для цього необхідні не лише юридичні, але і соціологічні дослідження. Управління системою обставин, що виключають адміністративну відповідальність, досягається різноманітними засобами, серед яких важливе місце займає право, оскільки аналізовані обставини відносяться до категорії тих, які за загальним правилом можуть існувати тільки в правовій формі.

6. Держава повинна захищати тих, хто затримує осіб, які вчиняють правопорушення. Цілком логічно, що здійснюватись це повинно за допомогою не лише кримінально-правових норм, а й адміністративно-правових. Тому зважаючи на вищезазначене доцільно КУпАП доповнити наступною статтею:
«Стаття 192 Затримання особи, що вчинила злочин або адміністративне правопорушення.
Не є адміністративним правопорушенням дія, яка була спрямована на затримання особи, яка вчинила злочин або адміністративне правопорушення, для передачі її уповноваженим державним органам і запобігання можливості вчинення нею нових суспільно небезпечних діянь, коли вона намагається або може сховатися від органу кримінального переслідування, суду або органу, що веде адміністративний процес, якщо іншими засобами затримати таку особу не було можливим».
7. Крайня необхідність – це дія, що містить ознаки адміністративного правопорушення, але не є ним, так як вчинена з метою усунення небезпеки, яка загрожує правам та свободам людини, державному або громадському порядку, власності, встановленому порядку управління, якщо ця небезпека не могла бути усунена іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.
Для зміцнення правопорядку вважаємо за доцільне доповнити ст. 18 КУпАП частиною другою такого змісту: «Не підлягає адміністративній відповідальності особа дії якої були спрямовані на запобігання небезпеки, але не досягли своєї мети і шкода була завдана, незважаючи на зусилля особи, яка добросовісно намагалася її уникнути».
8. Необхідна оборона, яка є універсальною (тобто загальною для всіх галузей права) обставиною, що виключає юридичну відповідальність, охоплює вчинки, пов’язані з дозволеним заподіянням шкоди об’єктам, що охороняються законом. Така поведінка має юридичне значення і тому через об’єктивну необхідність підлягає правовому регулюванню. І оскільки необхідна оборона не є суспільно небезпечним діянням, тобто не має необхідної ознаки будь-якого правопорушення, вона визнається законом правомірною, тобто такою, що відповідає вимогам правових норм.
До спеціальних ознак необхідної оборони в адміністративному праві слід віднести: 1) заподіяння шкоди лише особі, що посягає; 2) своєчасність оборони; 3) метою оборони є захист від дійсного протиправного посягання; 4) співрозмірність оборони та посягання.
9. У відповідності до ст. 3 Конституції України, яка визнає людину найвищою соціальною цінністю, визнає, що затвердження та забезпечення прав людини і громадянина. Тобто права людини є найважливішими об’єктами захисту. Натомість в ст. 19 КУпАП серед об’єктів захистів права громадянина не стоять першими, тому цей наважливий об’єкт захисту потрібно помістити в цій статті зразу же після слів «…тобто при захисті…». Крім того, недоліком ч. 1 ст. 19 також є те, що законодавець вживає в ній слова «права і свободи громадян», тобто складається ситуація, що інші фізичні особи (іноземці та особи без громадянства) на території України позбавлені права на необхідну оборону. Тому слово «права і свободи громадян» варто замінити словом «права і свободи людини і громадянина». Ці зміни будуть відповідати ідеям правової держави.
Відповідно ч. 1 ст. 19 КУпАП доцільно викласти в наступній редакції:
«Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані необхідної оборони, тобто при захисті прав і свобод людини та громадянина, державного або громадського порядку, власності, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони».
10. Подібність крайньої необхідності і необхідної оборони, полягає в наступному: 1) заподіяння шкоди як в стані крайньої необхідності, так і необхідної оборони – діяння правомірне; 2) вони розглядаються як суспільно-корисні дії; 3) крайня необхідність та необхідна оборона можуть застосовуватися тільки при наявній, а не уявній небезпеці; 4) обидва інститути можуть мати місце лише при загрозі інтересам держави, суспільства, інтересам і правам громадян; 5) і та, і інша припускають однакову цільову спрямованість та мотиви поведінки; 6) правом на дію в стані крайньої необхідності і необхідної оборони може скористатися будь-яка особа, яка здатна здійснювати захисні дії.
Різниця інститутів крайньої необхідності та необхідної оборони полягає і в такій умові правомірності акту крайньої необхідності, як вимога, аби небезпека не могла бути усунута при даних обставинах іншими засобами, за необхідної оборони цього, як відомо, не вимагається. На відміну від крайної необхідності необхідна оборона як акт правомірної поведінки своїм суб’єктом має людину, звідси слідує і загальне обмеження щодо віку і психічного стану. Так як, відповідно до КУпАП суб’єктом адміністративного правопорушення є фізична, осудна особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення віку, з якого настає адміністративна відповідальність.
11. Осудність – це такий стан особи, при якому вона здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльності) і керувати ними та нести за них адміністративну відповідальність. В свою чергу, поняття неосудності може бути сформульоване так: неосудність – це нездатність особи усвідомлювати суспільне значення своїх дій (бездіяльності), віддавати звіт у своїх діях чи керувати ними, що стало наслідком хворобливих змін її психіки.
Для визначення неосудності використовують поєднані між собою два критерії: медичний та юридичний. Застосування одного з цих критеріїв без зв’язку з іншим при кваліфікації проступків та проведенні медичного обстеження не допустима.
Враховуючи те, що норма про неосудність на практиці майже не застосовується доцільно ст. 20 КпАП України доповнити ч. 2 наступного змісту: «Особа, яка здійснює провадження в справі про адміністративне правопорушення, зобов’язана призначити судово-психіатричну експертизу особи, що притягується до відповідальності, у випадки, коли виникає сумнів щодо її осудності». Саме ця норма дозволить зменшити кількість притягнутих до адміністративної відповідальності неосудних осіб.
12. Правовий аналіз обставин, що виключають адміністративну відповідальність показує, що ці обставин у вітчизняному законодавстві про адміністративну відповідальність необхідно зберегти. Числені пропозиції щодо виключення крайньої необхідності, необхідної оборони та неосудності як обставин, що виключають адміністративну відповідальність з КУпАП є неправильними. Про це свідчить збільшення, за останні роки, кількості справ про адміністративні правопорушення в яких застосовуються норми ст.ст. 17, 18, 19, 20 КУпАП.
Враховуючи викладене, необхідно розгорнути широку і цілеспрямовану пропаганду серед населення положень адміністративного законодавства про крайню необхідність та необхідну оборону, підвищити рівень професіоналізму працівників судових і правоохоронних органів, внести більшу ясність в регламентацію норми про необхідну оборону, що в кінцевому рахунку, підвищить її роль у зміцненні правопорядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Великий тлумачник словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Укладач та гол. редактор В.Т. Бусел – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун». – 2005. – 1728 с.
2. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
3. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія держави і права: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 477 с.
4. Абакумова Ю.В. Правове регулювання адміністративної відповідальності : навч. посіб. / Юлія Вікторівна Абакумова. – Запоріжжя : КПУ, 2008. – 216 с.
5. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: – Київ: Атіка. – 2001. – 176 с.
6. Луць Л. А. Загальна теорія держави та права: Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою). - К.:Атіка, 2008. – 412 с.
7. Басін К.В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації та права людини: автореферат дисертації на здобуття … к.ю.н. – К., 2006. – 21 с.
8. Хачатуров Р.Л., Липинский Д.А.Общая теория юридической ответственности: Монография. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2007. – 950 с.
9. Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін. – Харків: Право, 2009. – 584 с.
10. Котюк В.О. Основи держави і права, навч. пос. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
11. Теліпко В.Е. Загальна теорія держави і права. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 576 с.
12. Перепелиця А.В. До питання про поняття та сутність адміністративної відповідальності працівників органів внутрішніх справ України // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2011. – №1. – с.86-96.
13. Лук’янець Д.М. Розвиток інституту адміністративної відповідальності: концептуальні засади та проблеми правореалізації: Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Київ – 2007. – 406 с.
14. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – додаток до № 51. – ст. 1122.
15. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. – Львів: ЛДУ, 1975. – 176 c.
16. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. – Воронеж: ВГУ, 1970. – 267 c.
17. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. доц. А.Т.Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.
18. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – 3-є вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 752 с.
19. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юринком Інтер, 2004. – 528 с.
20. Колпаков B.K. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) : навч. посіб. / В.К.Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
21. Літошенко О.С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – Київ, 2004. – 16 с.
22. Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
23. Адміністративне право: Навч. пос. / О.І. Остапенко, З.P. Кісіль, М.В. Ковалів, Р.В. Кісіль. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 536 с.
24. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Юридична думка, 2004. – 584 c.
25. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2007. – 624 с.
26. Півоварова Т.В., Коваль Н.В. Удосконалення державного регулювання адміністративної відповідальності юридичних осіб // Управління розвитком. – 2011. – №10. – с.98-99.
27. Турчин А.Б. Поняття адміністративної відповідальності та проблемні аспекти його врегулювання у період реформених змін у законодавстві України // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України Серія: Право та державне управління. – 2011. – №1. – 112-117.
28. Теорія держави і права: Підручник / С.Л. Лисенков, А.М. Колодій, О.Д. Тихомиров, В. С. Ковальський; За ред. С.Л. Лисенкова. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 448 с.
29. Інститут юридичної відповідальності у демократичних правових системах: Монографія / Кол. авторів; За заг. ред. Н. М. Оніщенко. – К.: Видавництво «Юридична думка», 2009. – 216 с.
30. Зелена О.В. Сутність юридичної відповідальності та роль правоохоронних органів у її забезпеченні. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – Київ, 2007. – 216 с.
31. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
32. Советское административное право: Учебник / Отв. ред. П.Т. Василенков. – М.: Юрид. лит., 1990. – 574 с.
33. Харенко А.А. Поняття та особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх: теоретико-правові питання // Наукові праці МАУП. – 2010. – №4. – с.168-172.
34. Манжула А.А. Проступок: історія виникнення поняття, ознаки та особливості прояву в законодавстві // Митна справаю – 2011. – №4, ч.2. – с.142–147.
35. Волощук А.М. Особливості адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин // Митна справа. – 2011. – №3. – с.90-96.
36. Хорощак Н.В. Адміністративні стягнення за законодавством України: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 172 с.
37. Серков П.П. Административная ответственность: проблемы и пути совершенствования: автореферат диссертации на соискание ученой степени по специальности 12.00.14 – административное право, финансовое право, информационное право доктора юридических наук. – Москва. – 2010. – 48 с.
38. Дмитриев Ю.А., Полянский И.А., Трофимов Е.В. Административное право Российской Федерации: Учебник для юридических вузов. – М.: Гарант, 2008. – 714 с.
39. Джуган В.О. Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства України // Держава і право. – 2010. – Вип.50. – с.257-264.
40. Сірант М.М. Значення та роль адміністративної відповідальності в сучасних умовах // Митна справа. – 2011. – №5.ч.2. – с.317-321.
41. Дрозд Ю.В. Шляхи нормативного врегулювання законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб // Митна справа. – 2011. – №4. – с.100-104.
42. Гуторова Н.О., Вересов В.М. Адміністративна та кримінальна відповідальність в Україні: проблеми гармонізації законодавства.: матеріали Міжнародної науково практичної конференції «Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення» (м. Сімферополь, 7 8 грудня 2006 року) / Кримський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ. – Сімферополь, КЮІ ХНУВС, 2006. – с. 14 18.
43. Дорогих Н.М. Административно-правовые меры по преодолению пьянства и алкоголизма. – К.: “Вища школа”, 1988. – 256 с.
44. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
45. Сучасний тлу¬мачний словник української мови: 100000 слів / За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. B.В.Дубічинського. – X.: Школа, 2009. – 878 с.
46. Вікіпедія: вільна енциклопедія // Електронний ресурс. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Обставина
47. Медведева С.В. Теоретические основания юридический факторов, исключающий правовую ответственность личности: автореферат диссертации на соискание ученой степени по специальности: 12.00.01 .– М., 2005. – 21 с.
48. Стрельник О.Л. Обставини, що виключають юридичну відповідальність. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – Київ, 2010. – 20 с.
49. Церковна О.В. Характеристика понять «виключення цивільно-правової відповідальності» та «звільнення від цивільно-правової відповідальності» // Південноукраїнський правничий часопис. – 2010. – №3. – с.62-65.
50. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди: теорія і практика : монографія / С.В. Резніченко, О.В. Церковна – Одеса: ОДУВС, 2009. – 188 с.
51. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
52. Омар М.-М. І.Обставини, що виключають злочинність діяння, у кримінальному праві України та Йорданії. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – Київ, 2003. – 20 с.
53. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
54. Кримінальне право України: Загальна частина: навчальний посібник / авт.-упоряд. П.В. Хряпінський. – Суми : Університетська книга, 2009. – 687 с.
55. Сибаль О. Окремі питання розмежування обставин, що виключають злочинність діяння, із суміжними кримінально-правовими поняття // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали XVIII регіональної науково-практичної конференції. – Львів, 2012. – с.359-362
56. Карпушин М.П., Курляндский В.И. Уголовная ответственность и состав пре¬ступления. М.: Юридическая литература, 1974. – 232 с.
57. Домахин С.А. Крайняя необходимость по советскому уголовному праву. – М.: Юридическая литература, 1955. – 79 с.
58. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. М.: Юридическая лите¬ратура, 1957. – 362 с.
59. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при Українській академії внутрішніх справ, 1995. – 312 с.
60. Бельский К.С. Феноменология административного права. – Смоленск, 1995. – 144 с.
61. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар / Р.А. Калюжний, А.Т. Комзюк, О.О. Погрібний та ін.; – К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. – 781 с.
62. Гойман-Червонюк В.И. Очерк теории государства и права: В 2 ч. – М., 2007. – 326 с.
63. Теория государства и права. Курс лекций // Под ред. Н.И. Матузова, А.В.Малько. – 2 изд., перераб. и доп. – М.: Юристь, 2004. – 768 с.
64. Адміністративне право України: Підручник: За заг. ред. д.ю.н., проф. Коломоєць Т.О. – Київ: Істина, 2008. – 219 с.
65. Князев С.Д. Обстоятельства, исключающие административную ответственность // Правоведение. – 1990. – № 6. – с.97-99.
66. Літошенко О.С. Адміністративна відповідальність в системі юридичної відповідальності. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – Київ, 2004. – 199 с.
67. Кримінальний кодекс України: // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131.
68. Круглов В.А. Административное-деликтное право Республики Беларусь: автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.14 – административное право, финансовое право, информационное право– Москва – 2008. – 55 с.
69. Полякова О.С. Особливості адміністративно-правового регулювання відповідальності військовослужбовців при здійсненні ними своєї службової діяльності // Право і безпека. – 2010. – №4 (36)
70. Примаченко В.Ф. Затримання особи, яка вчинила злочин, як обставина, що виключає злочинність діяння. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – Дніпропетровськ, 2008.– 246 с.
71. Лісова Н.В. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – Київ, 2007. – 23 с.
72. Розин H.H. О крайней необходимости: уголовно-юридическое иследование. – СПб., 1899. – 251 с.
73. Антонов В. Ф. Обстоятельства применения института крайней необходимости в деятельности правоохранительных органов: диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности: 12.00.08.– М., 2000. – 285 с.
74. Джероза Л. Каноническое право католической церкви / Л. Джероза. – М. : Христианская Россия, 1996. – 379 с.
75. Паше-Озерский H.H. Необходимая оборона и крайняя необходи¬мость.– М., 1962.
76. Філософія права: Навч. посібн. / О.Г. Данільян, Л.Д. Байрачна, С.І. Максимов та ін.; За заг. ред. О.Г. Данільяна. –К.: Юрінком Інтер, 2002. – 272 с. – Бібліогр.: с. 265-267.
77. Винокуров В.Н. Крайняя необходимость как обстоятельство, исключающее преступность деяния: автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности: 12.00.08. – Рязань, 1999. – 207 с.
78. Козак В.Н. Вопросы теории и практики крайней необходимо¬сти. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1981. - 154 с.
79. Иеринг Р. Интерес и право // Иеринг Р. Избранные труды : в 2 т. Т.І. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2006. – 618 с.
80. Кримінальний кодекс Української РСР : Закон Української РСР від 28 грудня 1960 р. // Кодекси України. ¬– К. : Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 3. – С. 4–147.
81. Эннекцерус Л. Курс Германского гражданского права ; [Пер. с нем.]. – М. : Изд–во иностранной литер., 1950. – Полутом 2 : Введение и общая часть. – 483 с.
82. Кримінальне право України: Загальна частина : підручник / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.]; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 4-те вид., переробл. і допов. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
83. Проект Кодексу України про адміністративні проступки // Режим доступу. Електронний ресурс: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/99638EF49A337909C3256E000033ABEC?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=99638EF49A337909C3256E000033ABEC
84. Кодекс об административных правонарушениях от 20.12.2001 // Режим доступу. Електронний ресурс: http://www.zakonrf.info/koap/2.7/
85. Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях от 21.04.2003 // Режим доступу. Електронний ресурс: http://www.levonevski.net/pravo/norm2009/num28/d28203/index.html
86. Цивільний кодекс України від 16.03.2003 р. (з наст. змінами і доп.) // К.: Велес, 2011. – 354 с.
87. Цивільне та сімейне право України : підруч. / За ред. Харитонова Є. О., Голубєвої Н. Ю. – К.: Правова єдність, 2009. – 968 с.
88. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 3–є вид., перероб. і доп. / За ред. О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – Т. II. – 1088 с.
89. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка – 7-ме вид., переробл. та допов – К.: Юридична думка, 2010 - 1288 с.
90. Якімець Т.І. Крайня необхідність за кримінальним правом України: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. – Київ, 2008. – 214 с.
91. Лісова Н.В. Крайня необхідність як обставина, що виключає злочинність діяння. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – Київ, 2007. – 199 с.
92. Кримінальне право України: Загальна частина посібник / авт.-упоряд. П.В. Хряпінський. – Суми: уверситетська книга, 2009. – 687 с.
93. Козак В. Н. О месте института крайней необходимости в системе социалистического права / В. Н. Козак // Вопросы развития и защиты прав граждан. – Калинин, 1975. – с. 71–74.
94. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТ "Перун", 2004. – 1440 с.
95. Волков О.А. Зобов’язання відшкодування шкоди, завданої в стані крайньої необхідності за цивільним законодавством України: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. – Одеса, 2009. – 201 с.
96. Щуковська Г.В. Загально-правовий аналіз обставин, що виключають провадження в справах про адміністративні проступки // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». – 2010. –№ 1. Том 23 (62). – с.458-464.
97. Кримінальний кодекс України : науково-практ. коментар / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гаврик та ін.] ; за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [2-е вид., перероб. та доп.]. – Х. : Одіссей, 2004. – 1152 с.
98. Антонов В. Ф. Крайняя необходимость в уголовном праве : моногр. / В.Ф. Антонов. – М. : Юнити-Дана, 2005. – 112 с.
99. Орехов В. В. Необходимая оборона и иные обстоятельства, исключающие преступность деяния. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2003. – 217 с.
100. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. − Х.: Основа, 1991. − 360 с.
101. Пархоменко С В. Деяния, преступность которых исключается в силу социальной полезности и необходимости. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. –267 с.
102. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів юрид. вузів і фак./ Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В Беньківський та ін.; За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
103. Еропкин М. И. Административно-правовая охрана общественного порядка / М. И. Еропкин, Л. Л. Попов. – Л. : Лениздат, 1973. – 328 с.
104. Харитонов Є.О., Старцев О.В. Цивільне право України : Підручник. – Вид. 2. перероб. і доп, – К. : Істина, 2007. – 816 с.
105. Остапенко О.І., Остапенко Л.О. Адміністративно-правове забезпечення захисту праву власності в Україні: Навчальний посібник. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – 149 с.
106. Яворська О. С. Правове регулювання відносин власності за цивільним законодавством України: Навчальний посібник.– К.: Атіка, 2008. – 256 с.
107. Лісова Н. Склад діяння, вчиненого в стані крайньої необхідності // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2011 . – №2 . – с.60-64
108. Орешкина Т.Ю., Колодкин Л.М. Крайняя необходимость // /Режим доступу. Електронний ресурс: http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_law/ 1097/КРАЙНЯЯ
109. Постанова Шевченківського районного суду м. Львова у справі №2а-711/2010 р. від 12.03.2010 р. // Електронний ресурс/ Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/9706927
110. Постанова Білогірського районного суду Хмельницької області у справі № 3-451/10 від 19.05.2010. // Режим доступу. Електронний ресурс: http://reyestr.court.gov.ua/Review/12120910
111. Постанова Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 3-1316/872/11 від 23.07.2011 р. // Режим доступу. Електронний ресурс: http://reyestr.court.gov.ua/Review/17232196
112. TCH.ua Названо причину аварії зі швидкою на переїзді // Електронний ресурс/ Режим доступу: http://auto.portal.lviv.ua/news/ 2010/10/14/140603.html
113. Постанова Личаківського районного суду м. Львова у справі №2а-1630/2011 р. від 30.06.2011 р. // Режим доступу. Електронний ресурс: http://reyestr.court.gov.ua/Review/17570262
114. Постанова Краматорського міського суду Донецької області у справі № 3-915-2009 від 3.04.2009 р. // Режим доступу. Електронний ресурс: http://reyestr.court.gov.ua/Review/5831874
115. Адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху : науково-практичний коментар / За заг. ред. B.K. Колпакова / С.М. Протченко, М.М. Уздемир, М.Ю. Веселов та ін. - Донецьк :Норд-Прес, ДЮІ ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка, 2010. – 267 с.
116. Постанова Золочівського районного суду Львівської області від 5.11.2010 р. у справі №3-1092/2010 // Електронний ресурс. Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/12480540
117. Постанова Мостиського районного суду Львівської області від 1.10.2010 р. у справі №3-1011/2010 // Електронний ресурс. Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/11607016
118. Постанова Сколівського районного суд Львівської області від 9.12.2010 р. у справі №2а-522/2010 // Електронний ресурс. Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/12847288
119. Постанова Старосинявського районного суду Хмельницької області від 18.07.2011 р. у справі №3-278/11 // Електронний ресурс. Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/20782468
120. Кириченко В.Ф. Основные вопросы учения о необходимой обороне в советском уголовном праве / Кириченко В.Ф. – М., 1948. – 105 с.
121. Омар М.-М. І. Обставини, що виключають злочинність діяння, у кримінальному праві України та Йорданії. –дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – Київ, 2003. – 206 с.
122. Якубович М.И. Вопросы теории и практики необходимой оборо¬ны / Якубович М.И. – М., 1961. – 227 с.
123. Шевченко А. Є. Обставини, що виключають юридичну відповідаль-ність : монографія / А. Є. Шевченко, В. В. Соловйова, О. Л. Стрельник ; за заг. ред. проф. А. Є. Шевченка. – Донецьк : Юго-Восток, 2011. – 178 с.
124. Поцелуйко Л.В. Історія розвитку інституту необхідної оборони // Держава і право : зб. наук. праць. – Спецвипуск. – 2005. – с. 287-292.
125. Хрестоматія з історії держави і права України / [за ред. В.Д. Гончаренка]. – 2-ге вид. – Т.1. – К : Вид. Дім „Ін Юре”, 2000. – 478 с.
126. Іванов В. М. Історія держави і права України: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – Ч. I – с.100
127. Яковлів А. Український кодекс 1743 р. “Права по которым судится малороссийский народ”. – Мюнхен: Заграва, 1949. – 210 с.
128. Гориславський К.О. Право людини та громадянина на самозахист життя і здоров’я від протиправних посягань. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – Київ, 2003. – 201 с.
129. Плисюк Н.М. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця за кримінальним правом України. – Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – Львів, 2011. – 231 с.
130. Кони А. Ф. О праве необходимой обороны / А. Ф. Кони // Приложения к Московским университетским известиям. – М., 1865. – Т. 1. – с. 195-296.
131. Воят Л.І. Історичні передумови та соціально-психологічні чиники необхідної оборони в Україні // Науковий вісник НАВС. – 2011. - №3. – с.210-214
132. Гроций Г. О праве войны и мира / Гроций Г.– Репринт. с изд. 1956 г. – М.: Ладомир, 1994. – 868 с.
133. Стрельник О. Л. Інститут необхідної оборони в історичному аспекті // Актуальні проблеми держави і права. – 2003. – №21. – с. 115-120.
134. Воят Л.І. Необхідна оборона як предмет дослідження юридичної психології // Митна справа. – 2012. – №1. – Книга 2. Ч.2. – с.217-223.
135. Русское уголовное право: Часть общая. Лекции. Т. 1 / Таганцев Н.С.. – 2-е изд., пересмотр. и доп. - С.-Пб.: Гос. Тип., 1902. – 823 c.
136. Ляпунов Ю., Истомин А. Социально-правовая природа института необходимой обороны // Законность. – 1994. – № 4. – С. 2-4.
137. Шевченко А.Є., Стрельник О.Л. Вплив обставин, що виключають юридичну відповідальність під час виконання службових обов’язків працівниками ОВС // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності – 2009. – №4. – С. 15-19.
138. Загальна декларація прав людини від 1948 р. // К.: Новий світ, 2010. – 5 с.
139. Кримінальне право України. .Загальна частина: Підручник / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація.– К.: Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
140. Александров Ю.В. Кримінальне право України: Заг. частина: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ю. В. Александров, В. А. Климен¬ко. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.
141. Плисюк Н.М. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця за кримінальним правом України. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – Львів, 2011. – 21 с.
142. Лупіносова О.М. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю: 12.00.08 – Одеса, 2007. – 18 с.
143. Гусар Л.В. Необхідна оборона: кримінологічні та кримінально-правові аспекти. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю: 12.00.08 – Одеса, 2009. – 21 с.
144. Коренев А.П. Административное право России: Учебник: В 3 ч. – М.: Изд-во Щит-М, 1998. – Ч.1. – 280 с.
145. Комментарий к Кодексу РСФСР об административных правонарушениях / под ред. И.И. Веремеенко, Н.Г. Салищевой, М.С. Студеникиной. – М.: Проспект, 1997. – 832 с.
146. Стрельник О.Л. Обставини, що виключають юридичну відповідальність. – Автореферат дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – Київ, 2010. – 20 с.
147. Воят Л. І. Межі необхідної оборони: юридико-психологічні особливості // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2012. – №3. – с.57-63
148. Строган А. Ю. Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності: Навчальний посібник.– К.: Атіка. 2007.– 424 с.
149. Ткаченко В. И. Необходимая оборона по уголовному праву. – М.: Юрид. лит., 1979. – 120 с
150. Якубович М. И. Необходимая сборона и задержание прес¬тупника. – М.: «Знание», 1976.– 80 с. (Нар. ун-т. Фак. правовых знаний.)
151. Ромовська 3. В. Проект Кримінального кодексу України очима цивіліста // Вісник Верховного Суду України. – 1999. – № 6 (16). – с. 57-60
152. Горбачова Г. М. Суспільно небезпечне посягання як підстава необхідної оборони // Часопис Київського університету права. – 2009. – №2. – с. 245-250.
153. ПостановаПленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про необхідну оборону” від 26 квітня 2002 р. № 1
154. Андрусяк Г. М. Співучасть у злочині, вчиненому при перевищенні меж необхідної оборони // Часопис Київського університету права. – 2011. – №3. – с. 261-264.
155. Козак Н.В. Право граждан на необходимую оборону / Козак В.Н. – Саратов, 1972. – 162 с.
156. Тишкевич И. С. Условия и пределы необходимой обороны. – М.: Юр. лит., 1969. – 189 с.
157. Берестовой Н. П. Право граждан на необходимую оборону (в помощь лектору). – Л.: Знание, 1986.
158. Гориславський К. О. Право на самозахист життя і здоров’я від протиправних посягань: монографія / К. О. Гориславський, В. В. Конопльов. – Сімферополь: ВАТ «Сімферопольська міська друкарня» (СГТ), 2007. – 159 с.
159. Параниця С. П. Самозахист як самостійне суб’єктивне право особи // Часопис Київського університету права – 2011. – №2. – с.32-36.
160. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» // Режим доступу. Електронний ресурс: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0001700-02
161. Гусар Л.В. Необхідна оборона: кримінологічні та кримінально-правові аспекти. – Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю: 12.00.08 – Одеса, 2009. – 203 с.
162. Ткаченко В. И. Обстоятельства, исключающие преступность деяния // Уголовное право Российской Федерации. Общая часть. М., 1996. – 305 с.
163. Постанова Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19.03.2010 р. у справі №3-305/10 // Режим доступу. Електронний ресурс: http://reyestr.court.gov.ua/Review/8562613
164. Постанова Мостиського районного суду Львівської області від 18.08.2008 р. у справі №3-4890/2008 // Режим доступу. Електронний ресурс: http://reyestr.court.gov.ua/Review/4939424
165. Постанова Лохвицького районного суду Полтавської о