ПРАВОВИЙ СТАТУС СТОРІН ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Короткий опис

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО
На правах рукопису

Ярошенко

ПРАВОВИЙ СТАТУС СТОРІН ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

Спеціальність 12. 00. 05. - трудове право; право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник - Жигалкін П.І., кандидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України

ХАРКІВ - 1999

ЗМІСТ
ВСТУП з
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ТА ЙОГО ЗМІСТ 13
1.1. Поняття правового статусу та його співвідношення з іншими правовими категоріями 13
1.2. Зміст елементів правового статусу 27
РОЗДІЛ 2. ПРАЦІВНИК Ж СТОРОНА ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН 37
2.1. Поняття працівника як сторони трудових правовідносин 37
2.2. Передумови трудової правосуб’єктності працівника та захист від дискримінації в трудових правовідносинах 59
2.3. Основні трудові права та обов’язки працівників 85
2.4. Сучасні тенденції в розвитку правового статуса працівника 104
РОЗДІЛ 3. РОБОТОДАВЕЦЬ Ж СТОРОНА ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН 126
3.1. Види роботодавців 126
3.2. Правосуб’єктність роботодавця та її зміст 149
3.3. Основні права та обов’язки роботодавця 163

181

ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП

з

Актуальність теми дослідження. Актом від 24 серпня 1991 року Україна була проголошена незалежною та суверенною державою [І]15.
З моменту цієї історичної події в Україні відбулися значні політичні та соціально-економічні зміни. Сьогодні наша країна переживає один із самих складних періодів у своїй історії. Відхід від адміністративно-командної системи був зумовлений економічними, політичними та іделогічними причинами. Усвідомлюючи це, Україна взяла курс на проведення реформ і вже зробила перші кроки по вибраному шляху.
У процесі переходу до ринку виникає безліч складних проблем, до числа яких входять проблеми власності, організаційно-правових форм підприємництва, інвестицій, податків та багатьох інших. Безумовно, усі вони є дуже важливими елементами ринкової економіки. Але ринок не може існувати без ринку праці, а ринкова економіка без застосування цієї праці у різних сферах господарчого життя суспільства. Все інше залежне та похідне від нього. Нерозуміння цієї істини створює грунт для соціальних конфліктів у головній сфері людської діяльності.
Відносини, що виникають у сфері праці, потребують суттєвих змін правового регулювання. Рівень розвитку суспільства багато в чому визначається ефективністю правового регулювання суспільних відносин.
1) [1] Акт проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради
Української PCP від 24. 08, 1991р., № 1427-ХТІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 38.-Ct.502.
28 червня 1996 року на п’ятій сесії Верховної Ради України була прийнята Конституція України [2]11 , що стала своєрідною віхою в розвитку національного законодавства.
Перехід до ринку вимагає докорінної зміни законодавства про працю. Це стосується, в тому числі, і вдосконалення правового статусу сторін трудових правовідносин. Головна стратегічна лінія реформи трудового законодавства України повинна бути двоєдиною: по-перше, максимально сприяти зростанню виробництва, його якості і, по-друге, забезпечити працівників від надмірної експлуатації з боку роботодавців. ) Разом із тим у процесі державотворення постали проблеми для вирішення яких необхідні системні теоретичні дослідження. Тому розробка та дослідження питань теорії трудового права, зокрема проблеми правового статуса сторін трудових правовідносин, є дуже актуальним і відповідальним завданням науки трудового права.
За роки незалежності нашої держави було прийнято двадцять два закони, якими були внесені зміни та доповнення в Кодекс законів про працю України. Тільки в 1997 - 1998 р.р. таких законів було прийнято чотири: 23 січня, 19 червня, 26 грудня 1997 року та 18 вересня 1998 року. З кожних 10 статей 9 уже діють у новій редакції [3]2}. Також в Україні були прийняті спеціальні закони в області правового регулювання праці, а також інші закони, які хоча спеціально не присвячені вказаному питанню [4 - 6]^ , однак у них знайшли відображення деякі аспекти
1) [2] Конституція України: Закон України від 28. 06 1996 р., №254/96 //' Відомості Верховної Ради України. -1996. -№ ЗО. - Ст.141.
2) [3] Зуб И.В. Трудовое право России и Украины: обшиє проблемы, общие решения // Государство и право. - 1997. - № 10. - С. 33.
3) Див.: [4] Про підприємництво: Закон України від ~! лютого 1991 р.. №698-ХТ1 // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - №14. - Ст. 168; [5] Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р., №697-ХІІ// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №20, - Ст.249;

правового регулювання праці. Але не зважаючи на де залишається чимало питань, що потребують дослідження, особливо у зв’язку з підготовкою нового Кодексу про працю України. Вчені-правники однією з головних проблем створення Кодексу про працю називають його структуру [7-10]11. Пропонуючи часом різноманітні варіанти структури Кодексу, більшість із них підкреслює доцільність включення до нього глави присвяченої загальним положенням, в якій би містилися правові норми з визначенням основних термінів; заборона примусової праці та заборона дискримінації в сфері праці; наводився б перелік основних трудових прав та обов’язків працівників та роботодавців тощо.
Глибоке теоретичне опрацювання проблеми правового статусу сторін трудових правовідносин дозволить, на думку автора дисертації, забезпечити системність роботи по вдосконаленню трудового законодавства, допоможе визначити та сформулювати зміст нових правових норм. У цих нормах повинні бути відбиті об’єктивні інтереси роботодавця та працівника, їх настанови та мотиви діяльності, а також досвід застосування чинних правових норм.
Роздержавлення підприємств, установ, організацій, формування багатоманіття форм власності привело до виникнення на цій основі численних організаційно-правових форм юридичних осіб - роботодавців. Також все це привело до виникнення різних видів фізичних осіб - роботодавців. Із іншого боку, проголошення в якості конституційного - права громадян на вільний розвиток своєї особистості, включаючи право
[6] Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 p., №887-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №24, - Ст.272.
1) Див.: [7]Венедіктов B.C. Про концепцію нового трудового кодексу України // Право України. - 1992. - №8. - С.З - 5; [8] Процевський О.І. Яким бути новому Кодексу про працю України9 // Право України. - 1991. -№9 - 10. - С.32; [9] Хуторян Н.М. Новий Кодекс України про працю // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф. - К., 1996. - С.335; [10] Жигалкін П.І. Про зміст Трудового кодексу України // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали наук.-практ конф. - К., 1996. - С. 301, розпоряджатися своєю здатністю до праці, істотно змінює правовий статус цього громадянина як працівника. У свою чергу, названі процеси в своєму взаємозв’язку тягнуть за собою появу соціального та правового феномену, який раніше не спостерігався в нашому суспільстві - феномену ринка праці, на якому працівник пропонує особливий товар - свою здатність до праці.
Необхідність і виключна важливість дослідження питання про правовий статус сторін трудових правовідносин обумовлена різними причинами. Вкажемо на головні з них.
Перша причина, що зумовлює необхідність аналізу вказаної проблеми полягає в тому, що право є результатом визнання суспільством певних інтересів як суспільно значимих. Відповідно вказані інтереси і одержують своє юридичне оформлення у вигляді певних правил поведінки - правових норм. Інакше кажучи, існування права має сенс тільки тому, що воно відображає реальні інтереси учасників суспільних відносин і суспільства в цілому, являючи собою компроміс між всіма цими інтересами.
Констатуючи вказану обставину, не можна не вказати і на іншу, яка є не менш очевидною та важливою. Право фактично неможливо досліджувати, не звертаючись до його носія - тобто суб’єкта трудового права. Працівник і роботодавець - сторони трудових правовідносин є основними суб’єктами трудового права, на відміну від похідних (особа, яка шукає роботу; інвалід внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання тощо) та інших (органи держави та пофесійні спілки)[11]1і.
Таким чином, все право як таке має своїм стержнем суб’єкт права: виростаючи із вимог і соціальних інтересів конкретних людей та їх об’єднань, воно возвеличується до рівня якогось соціального феномену, який має ознаки загальносоціального явища, що абстраговане від цієї
1) [11] Курс российского трудового права / Под ред. Е.Б Хохлова: В 3 т. / Изд-во С - Петербургского ун-та. - СПб., 1996. -ТЛ: Общая часть- С. 254 - 256,
конкретної людини, з тим, щоб врешті-решт знайти логічне завершення та втілення в її діяльності.
Існує ще одна причина, що зумовлює важливість дослідження юридичної особистості того чи іншого учасника суспільних відносин - це прагматичного характеру юридичне завдання систематизації правових явищ і понять як у рамках права в цілому, так і всередині окремих галузей права.
У наукових роботах минулих років проблеми, пов’язані з правовим статусом сторін трудових правовідносин, постійно знаходилися в центрі уваги. До них, зокрема, зверталися Александров М.Г., Бегичев Б.К., Пастухов В.П., Прокопенко В.І., Куренной A.I., Хохлов Є.Б., Кондратьев P.I., Венедіктов B.C., Войтинський I.C., Варшавський K.M., Мацюк А.Р., Процевський А.1., Гінцбург Л.Я., Ротань В.Г., Лазор Л.І., Зуб
І.В., Смирнов О.В., Безугла Я.І., Симорот З.К. та інші автори.
Поряд із цим, не применшуючи значення наукових праць названих дослідників, слід зауважити, що дослідження, спеціально присвячені комплексній розробці проблем правового статусу сторін трудових правовідносин в умовах становлення державної самостійності України та переходу до ринка, ще не проводились. В сучасних умовах дослідження з вказаної теми не тільки не втратило актуальності, але і, завдяки корінним змінам економічної та політичної ситуації в нашій країні, набуло нового значення.
Все вищевказане зумовлює актуальність дослідження по вибраній дисертантом темі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. З прийняттям Конституції України чинне законодавство з питань правового статусу сторін трудових правовідносин приводиться у відповідність з Основним Законом держави. Для забезпечення цього процесу потрібна серйозна наукова основа, на яку буде спиратися у своїй діяльності законодавець. Вчені ж повинні поєднати практику застосування законодавства про правовий статус сторін трудових правовідносин із нормотворчим процесом. Ця робота, що проводиться в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, в певній мірі сприяє вирішенню даної проблеми та зближує теорію з практикою, а науку з нормотворенням. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з цільовою комплексною програмою Проблеми удосконалення гарантій реалізації права на працю в умовах ринкової економіки на 1996 - 2000 роки” Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого № 0186.0.070864.
Мета і задачі дисертації. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному дослідженні законодавства та аналізі наукової літератури з питань правового статусу сторін трудових правовідносин і в розробці на їх основі науково обгрунтованих пропозицій, спрямованих на вдосконалення трудового законодавства України та правозастосувальної практики з даного питання.
Для досягнення цієї мети у процесі дослідження ставилися такі основні завдання:
1. Розкрити зміст основних юридичних категорій, що характеризують правовий статус сторін трудових правовідносин.
2. Визначити критерії віднесення відносин до трудових і тим самим виявити коло основних суб’єктів трудового права.
3. Запропонувати диференційований підхід до регулювання трудових відносин в умовах багатоманіття форм власності.
4. Визначити зміст правосуб’єктності та класифікувати основні трудові права та обов’язки сторін трудових правовідносин.
5. Дати визначення та виявити види роботодавців.
6. Виявити природу права на працю та визначити його зміст у сучасних умовах.
7. Виявити сучасні тенденції в розвитку правового статусу сторін трудових правовідносин.
8. Внести пропозиції по вдосконаленню і доповненню ряду положень КЗпП України та інших нормативно-правових актів про працю щодо правового статусу сторін трудових правовідносин.
Методологічна та теоретична основа дисертації. Методологічна основа дисертації складається з базових науково-теоретичних положень, прийнятих в юридичній науці в цілому, і у науці трудового права, зокрема. Мета та завдання дисертації зумовили використання при її написанні історичного, системно-структурного, порівняльно-правового, формально-логічного, догматичного та інших загальнонаучних і спеціальних методів наукового пізнання. Основні положення та висновки, що представлені в роботі, грунтуються на аналізі діючого трудового законодавства, особливостей його застосування, досягнень трудо-правової науки.
В якості теоретичної основи дослідження були використані твори вказаних вище вчених-трудовиків, а також Жигалкіна П.І., Бугрова Л.Ю., Пашерстника А.Є., Гончарової Г.С., Гетьманцевої Н.Д. та інших, що дало можливість оцінити стан досліджуваної проблеми і відтворити цілісну картину, того, що було зроблено, визначити коло питань, що залишилися за межами дослідження теоретиків трудового права. Окрім праць вчених- трудовиків, в роботі використані праці науковців в сфері теорії права, цивільного, екологічного прав та інших галузевих наук: Рабіновича П.М., Матузова М.І., Алексеева С.С., Горшеньова В.М., Попова В.К., Толстого Ю.К., Вовка Ю.О. та інших.
Нормативну та емпіричну базу дослідження склало: українське та іноземне законодавство про працю, міжнародно-правові документи в області прав людини, конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці, спеціальна література з трудового права. Автор проаналізував 50 колективних договорів, які були укладені на підприємствах України різних форм власності. В дисертації також використовувалися роботи, що відносяться до обраної теми із загальної теорії права, цивільного, аграрного, адміністративного та інших спеціальних юридичних наук, а також філософії, логіки, соціології, психології тощо. Із окремих питань було використано трудове законодавство та спеціальна література окремих країн Західної та Східної Європи, Америки, Азії. Усі проблеми розглядалися комплексно і системно в їх єдності та взаємозв’язку.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що в роботі вперше в сучасних економічних та політичних умовах проведено комплексне дослідження найбільш актуальних теоретичних і практичних проблем правового статусу працівника та роботодавця як сторін трудових правовідносин.
Наукова новизна роботи підтримується низкою розроблених і сформульованих положень, що виносяться на захист:
1. Уточнюється поняття та зміст правового статусу, визначається його співвідношення з іншими правовими категоріями.
2. Обгрунтовується необхідність поширення трудового законодавства на будь-яку несамостійну працю.
3. Висувається ряд пропозицій з питання вдосконалення трудового законодавства в області заборони дискримінації в трудових відносинах.
4. Розкривається сутність права на працю.
5. Обгрунтовується необхідність нового підходу до проблеми взаємовідносин” основних трудових прав і обов’язків працівника.
6. Доводиться неможливість одноманітного регулювання всіх трудових відносин, що виникають у суспільстві в процесі застосування праці та пропонується принцип диференціації правового регулювання трудових відносин в умовах багатоманітгя форм власності.
7. Уточнюється поняття роботодавця та його зміст, визначаються види роботодавців.
8. Дається правова характеристика роботодавця-приватного підприємця.
9. Розкривається зміст трудової правосуб’єктності роботодавця.
10. Проведена класифікація основних трудових прав та обов’язків роботодавця.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування розроблених теоретичних висновків і рекомендацій у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, закладах освіти, у навчальному процесі при читанні лекцій, підготовці навчальної, довідкової та методичної літератури та у науково-дослідницькій роботі студентів, а також під час розгляду трудових спорів.
Теоретичні положення проведеного дослідження можуть бути використані у процесі правотворчої діяльності компетентних органів під час реформування трудового законодавства, зокрема, при підготовці нового Кодексу про працю України та цілої низки доповнюючих його нормативно-правових актів.
Особистий внесок здобувача. Одержано наукові результати у процесі узагальнення та осмислення літературних джерел, чинного законодавства та практики його застосування щодо правового статусу сторін трудових правовідносин.
При проведенні дослідження дисертант виходив із того, що не усі питання, що стосуються правового статусу сторін трудових правовідносин, знайшли своє відображення у правовій літературі з питань трудового права. З цієї причини у роботі головна увага приділяється саме цим питанням.
Дисертантом розроблено низку пропозицій щодо вдосконалення та доповнення положень КЗпП України та інших спеціальних Законів України.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати наукових досліджень.
висновки та пропозиції доповідалися автором на науковій конференції молодих вчених та аспірантів, присвяченої 50 їй річниці Загальної декларації прав людини у 1998 році, а також викладалися на методологічних семінарах викладачів і аспірантів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого у 1997 - 1998 p.p. Основні положення дисертації викладені в опублікованих роботах автора.
Теоретичні висновки роботи використовуються автором у процесі викладання навчального курсу Трудове право”, зокрема, під час проведення семінарських та практичних занять із таких тем, як Предмет і метод трудового права”, Трудові правовідносини”, Трудовий договір” та ін.
Структура роботи обумовлена цілями та характером
дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, а також висновків із пропозиціями по вдосконаленню чинного законодавства України.
До неї доданий список використаних джерел.

Список літератури

ВИСНОВКИ
Проблема правового статусу сторін трудових правовідносин - працівника та роботодавця є однією із самих складних і важливих у теорії трудового права. В умовах докорінних змін економічної та політичної ситуації в нашій країні зросла актуальність вказаної проблеми. Дослідження впливу змін у соціально - політичній та економічній сферах життя суспільства: проголошення державної незалежності України, формування плюралізму форм власності, роздержавлення економіки, дозволило визначити правовий статус сторін трудових правовідносин та проаналізувати сучасні тенденції в розвитку їх правового положення.
Дослідження правового статусу сторін трудових правовідносин у трудовому праві дало можливість:
а) виявити критерії віднесення відносин до трудових і тим самим виявити коло сторін трудових правовідносин;
б) запропонувати диференційований підхід до регулювання трудових відносин різних суб’єктів трудового права;
в) виявити правову та філософську природу права на працю та визначити його зміст у сучасних умовах.
Для з’ясування правового статусу сторін трудових правовідносин, тенденцій його розвитку в сучасних умовах проаналізували елементи його змісту - трудові права та обов’язки і трудову правосуб’єктність.
Аналіз чинного законодавства України, що визначає правовий статус працівника та роботодавця, дозволив внести низку пропозицій, спрямованих на його вдосконалення. Так, зокрема, пропонується:
1. Закріпити в КЗпП України таке визначення терміну працівник:
Працівник - це фізична особа, яка перебуває в трудових правовідносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору (контракту) і яка безпосередньо своєю працею виконує трудову функцію”.
2. Ст. 2 КЗпП України викласти у такій редакції:
Стаття 2. Основні трудові права і обов’язки працівника.
Працівник має право:
- на працю, тобто одержання роботи та вільне обрання професії та роду занять;
- на умови праці на робочому місці, які відповідають вимогам безпеки праці;
- на охорону праці;
- на винагороду за працю, яка не може бути менша встановленого державою мінімального розміру;
- на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації;
- на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров’ю або майну в зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків;
- на об’єднання, включаючи право створювати професійні спілки для захисту своїх інтересів;
- на інформацію щодо економічного та фінансового стану підприємств;
- на захист державою його трудових прав, у тому числі у суді;
- на допомогу по державному соціальному страхуванню у випадку тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законодавством та іншими нормативно-правовими актами;
- на захист від безробіття, на пільги та компенсації у випадку втрати роботи;
- на вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів;
- на участь у страйку;
- на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня та про щорічні оплачувані відпустки;
- на соціальне забезпечення в старості, при повній або частковій втраті працездатності, та в інших випадках, передбачених законодавством та іншими нормативно-правовими актами.
Працівник зобов’язаний:
- виконувати роботу, передбачену трудовим договором;
- дотримуватися трудової дисципліни, виконувати вимоги нормативно-правових актів про охорону праці;
- дбайливо ставитися до майна роботодавця.”
3. Доповнити КЗпП України статтею слідуючого змісту:
Заборона примусової праці.
Примусова праця, тобто будь-яка праця, яку роботодавець вимагає від працівника під загрозою застосування якого-небудь покарання і на яку працівник добровільно не дав своєї згоди, заборонена.
Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.”
4. Ст. 2і КЗпП України викласти у такій редакції:
’’Заборона дискримінації в сфері праці.
Дискримінація в сфері праці - це будь-які відмінності, виключення, переваги та обмеження, які не пов’язані з діловими якостями працівника, якщо вони не визначені властивими даному виду праці вимогами або обумовлені особливою турботою держави про осіб, потребуючих особливого соціального та правового захисту.
Особи, які вважають, що по відношенню до них була допущена дискримінація в області праці, мають право звернутися з заявою до суду.”
5. Ст. З КЗпП України викласти у такій редакції:
Ст. 3. Регулювання трудових відносин.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, включаючи осіб, які є співвласниками підприємств і працюють на них на умовах трудового договору, а також осіб, які працюють по трудовому договору з фізичними особами.
Особливості праці членів кооперативів, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охороні праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.”
6. Закріпити в КЗпП України таке визначення роботодавця”:
Роботодавець - це фізична або юридична особа, незалежно від
форми власності та організаційно-правової форми створення, з якою працівники вступають у трудові правовідносини, встановлені трудовим договором або контрактом.”
7. Доповнити КЗпП України статтею такого змісту:
Основні права та обов’язки роботодавця.
Роботодавець має право:
- укладати та розривати трудові договори (контракти) у порядку, встановленому законодавством;
- створювати та вступати в об’єднання роботодавців з метою представництва своїх інтересів;
- приймати в межах своїх повноважень локальні нормативні правові акти, обов’язкові для працівників організації;
здійснювати заохочення працівників за сумлінну високопродуктивну працю;
- вимагати від працівників виконання правил внутрішнього тудового розпорядку, інших правил та положень, а також умов трудового договору (контракту);
- у випадку скоєння працівником дисциплінарного проступку притягувати його до дисциплінарної відповідальності.
Роботодавець зобов’язаний:
- дотримуватися законів та інших нормативно-правових актів про працю, умов колективного договору, угоди:, трудових договорів (контрактів) із працівниками;
- забезпечувати виробничі умови, що відповідають вимогам безпеки та гігієни праці, а також дотримання в організації правил та норм з охорони праці;
- надавати працівникам засоби (обладнання, устаткування, інструменти) та матеріали, що необхідні для виконання роботи;
- виплачувати в повному обсязі заробітну плату працівникам в строки, встановлені у колективному договорі, у правилах внутрішнього трудового розпорядку організації, трудовому договорі (контракті);
- надавати представникам працівників повну та достовірну інформацію, що необхідна для укладення трудових, колективних договорів, угод та контроля за їх виконанням;
- забезпечувати соціально-побутові вимоги працівників.
8. Пп. 2 п. 2 ст. 1 Закону України Про зайнятість населення” викласти у такій редакції:
Примушування до праці в будь-якій формі не допускається. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності”.
9. Доповнити ч. 1 ст. 19 Закону України Про зайнятість населення” пунктом 8) такого змісту:
- реєструє трудові договори (контракти) працівників з приватними підприємцями та трудові договори (контракти) домашніх працівників (осіб, які працюють у громадян).”
10. Відповідно п. 8) ч. 1 статті 19 стає п. 9).
11. Вважаємо, що:
пункт 1 ст. 19 Закону України Про колективні сільськогосподарські підприємства ” слід викласти у такій редакції:
1. Трудові відносини членів підприємства регулюються законодавством про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, іншими нормативними актами, виданими на іх основі, та угодою сторін. ”
- пункт 1 ст. 23 Закону України Про селянські (фермерські) господарства ” - у такій редакції:
1. Трудові відносини членів селянських (фермерських) господарств регулюються законодавством про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, іншими нормативними актами, виданими на його основі, та угодою сторін.”
- з пункта 2 ст. 2 цього ж Закону слід вилучити слова:
Членами селянського ( фермерського ) господарства не можуть бути особи, у тому числі родичі, що працюють у ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою).”
12. Верховна Рада України повинна ратифікувати своїм Законом Конвенцію МОП № 131 Встановлення мінімальної заробітної плати” (1970 р.). Ратифікація вказаної Конвенції дасть змогу України наблизитися до світових стандартів в області оплати праці, та збільшити рівень гарантій оплати праці українським працівникам.
13. Необхідно прийняти Закон України Про заборону дискримінації в реалізації права на працю”. У цьому Законі потрібно

закріпити правові норми, які дадуть змогу встановити високий рівень гарантій від дискримінації та реальні форми захисту у випадку, коли особа її зазнала.
14. Необхідно прийняти Закон України Про мінімальний рівень гарантій працівникам в трудових правовідносинах Прийняття вказаного Закону буде сприяти захисту прав працівників в трудових правовідносинах, а також наближенню України до загальносвітових стандартів у цій області.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акт проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради Української PCP від 24. 08. 1991р., № 1427-Х1І // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 38. - Ст.502.
2. Конституція України: Закон України від 28. 06. 1996 p., №254/96// Відомості Верховної Ради України. -1996. -№ ЗО. - Ст.141.
3. Зуб И.В. Трудовое право России и Украины: общие проблемы, общие решения //Государство и право. - 1997. - № 10. - С. 33 - 38.
4. Про підприємництво: Закон України від 7. 02. 1991 p., № 698- Xll // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - №14. - Ст.168.
5. Про власність: Закон України від 7. 02. 1991 p., №697-ХІІ// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №20. - Ст.249.
6. Про підприємства в Україні: Закон України від 27. 03. 1991 p., №887 - XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №24. - Ст.272.
7. Венедіктов B.C. Про концепцію нового трудового кодексу України // Право України. - 1992. - №8. - С.З - 5.
8. Процевський О.І. Яким бути новому Кодексу про працю України? // Право України. - 1991. -№9 - 10. - С. 28 - 35.
9. Хуторян Н.М. Новий Кодекс України про працю // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали наук,- практ. конф. - К., 1996. - С.335.
10. Жигалкін Пі. Про зміст Трудового кодексу України // Концепція розвитку законодавства України: Матеріали наук.-практ. конф. -К., 1996.-С. 301.
11. Курс российского трудового права / Под ред. Е.Б.Хохлова: В З т. / Изд-во С.-Петербургского ун-та. - СПб., 1996. - Т.1: Общая часть. - 573 с.
12. Советский энциклопедический словарь. - 4-е изд., испр и доп.
- М.: Изд-во Сов. энциклопедия”, 1989. - 1632 с.
13. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т./ Изд-во иностранных и национальных словарей. - М., 1955. - Т.4. - 684 с.
14. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. - М.: Азбуковник, 1997. - 944 с.
15. Матузов Н.И. Правовая система и личность,- Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. - 293 с.
16. Александров Н.Г. Экономическая политика КПСС и законодательство о труде // Экономическая политика КПСС, труд и право.
- М.: Изд-во МГУ, 1973. - С.З - 17.
17. Гусов К.Н., Толкунова В.Н. Трудовое право России: Учебник.-М.: Юристъ, 1997,- 480 с.
18. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в соц. обществе.- М.: Наука, 1979.- 229 с.
19. Александров З.К. Теоретические вопросы правового статуса граждан зарубежных соц. стран Европы: Автореферат дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 02 / Свердловский юрид. ин-т. - Свердловск, 1975 - 21 с.
20. Лукашева Е.А. Социально-психологические аспекты реализации прав личности // Реализация права граждан в условиях развитого социализма. - М.: Наука, 1983. - С. 123-170.
21. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави,- К., 1994.-236 с.
22. Горшенев В.М. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции СССР 1977 г. // Правопорядок и правовой статус личности. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. - С. 51-58.
23. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред.
В.В.Лазарева.- М.: Юрист, 1994. - 360 с.

24. Конституционный статус личности в СССР.- М.: Юрид. лит.,1980. - 256 с.
25. Кучинский В.А. Личность, свобода, право.- М.: Юрид. лит., 1978. - 207 с.
26. Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права,- М.: Юрид. лит., 1977. - 215 с.
27. Бугров Л.Ю. Проблемы свободы труда в трудовом праве России,- Пермь: Изд-во Пермского ун-та, 1992. - 229 с.
28. Иванов С.А., Лившиц Р.З. Личность в сов. трудовом праве. - М.: Наука, 1982.-232 с.
29. Попов В.К. Гражданско-правовые формы реализации материальных интересов в агропромышленном комплексе СССР: Дисс... докт. юрид. наук.: 12. 00. 03. - Харьков, 1983. - 398 с.
30. Венедиктов B.C. Теоретические проблемы юридической ответственности в трудовом праве. - X.: КОНСУМ, 1991. - 136 с.
31. Самарай Л.В. Деякі питання правового регулювання міжнародної трудової міграції // Наук.-практ. збірник Проблеми законності ”. - вип.1. - Чернігів: Юрист, 1997. - С. 182 - 193.
32. Князев В. Поняття та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні // Право України. - 1998. - № 12. - С.29 - 31.
33. Шахов В.Д. Юридические гарантии в трудовом праве и их эффективность: Автореферат дис...канд. юрид. наук: 12. 00. 05 / Свердловский юрид. ин-т. - Свердловск, 1975. - 23 с.
34. Лукашева Е. А. Социалистическое право и личность,- М.: Наука, 1987. - 155 с.
35. Федорова М.Ю. Субъекты трудовых правоотношений: Автореферат дис... канд. юрид. наук: 12. 00. 05 / Омский гос. ун-т. - Омск, 1991 - 17 с.
36. Смирнов О.В. О правовом статусе рабочих и служащих // Сов. государство и право. - 1974. - №3. - С. 40 - 48.
37. Ровный В.В. О категории правовой модус ” и ее содержании// Государство и право. - 1998. - № 4. - С. 86 - 88.
38. Бегичев Б.К. Рабочие и служащие как субъекты сов. трудового права: Автореферат дис... докт. юрид. наук.: 12. 00. 05 / МГУ - М., 1975. - 30 с.
39. Зайкин А.Д., Абрамова A.A. Роль трудового права в совершенствовании социалистического образа жизни // Вестник МГУ, серия ’’Право”. - 1982. - №5. - С. 30 - 42.
40. Саакян Л.Х. Правовое положение рабочих и служащих в сфере трудовых правоотношений: Автореферат дис... канд. юрид. наук:
12. 00. 05 / МГУ - М., 1982. - 14 с.
41. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе,- М.: Изд-во АН СССР, 1958,- 187 с.
42. Толстой Ю.К. К теории правоотношения. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1959. - 192 с.
43. Венедиктов A.B. О субъектах соц. правоотношений // Сов. государство и право. - 1955. - №6. - С. 17 - 28.
44. Иоффе О.С., Шаргородский Н.Д. Вопросы теории права.-М.: Госюриздат, 1961. - 381 с.
45. Российское трудовое право / Отв. ред. А.Д.Зайкин,- М.: Изд. Группа НОРМА-ИНФРА М., 1998,- 415 с.
46. Прокопенко B.I. Трудове право. - K.: Benrypi, 1996. - 224 с.
47. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. - М.: Госюриздат, 1961. - 271 с.
48. Мицкевич A.B. Субъекты советского права. - М.: Госюриздат, 1962.-212 с.
49. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в соц. государстве. - М.: Юрид. лит., 1966. - 187 с.
50. Бегичев Б.К. Трудовая правоспособность советских граждан.
- М.: Юрид. лит., 1972. - 248 с.
51. Барабаш О.Т. Деякі властивості трудових правовідносин // Право України. - 1997. - № 8. - С. 53 - 57.
52. Про відпустки: Закон України від 15.11.1996 p., № 504 / 96 - ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №2. - Ст. 4.
53. Матузов Н.И. Субъективные права граждан СССР. - Саратов: Приволжское книжн. изд-во, 1966. - 190 с.
54. Социалистическая концепция прав человека. - М.: Наука,
1986.-220 с.
55. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. - 127 с.
56. Гукасян Р.Е. Концепция слияния прав и обязанностей и административно-командные методы управления // Сов. государство и право. - 1987. - № 7. - С. 26 - 34.
57. Алексеев С. С. Теория права. - М.: Изд-во БЕК, 1993. - 224 с.
58. Пашков А.С., Хрусталев Б.Ф. Обязанность трудиться по советскому праву. - М.: Юрид. лит., 1970.-191 с.
59. Постанова Всеукрревкома Про об’єднання діяльності У PCP і РРФСР” від 27. 01. 1920 p. // СУ Всеукрревкома. - 1920. - изд. 1. - № 1. - Ст. 7.
60. Кодекс законів про працю РРФСР // СУ. -1918. - №87. - арт.
905.
61. Сафронова И.П. Развитие трудового права УССР в 1917 - 1920 года: Дисс... канд. юрид. наук: 12. 00. 01. - Харьков, 1951. - 476 с.
62. Кодекс законів про працю УРСР // ЗУ УСРР. - 1923. - № 34. -
арт. 495.
63. Про охорону праці та забезпечення прав осіб, які працюють у промислових товариствах та артілях: Декрет РНК УСРР від 4. 01. 1923 р./
ЗУ УСРР. - 1923. - №2. - арт. 18.

64. Про працю родичів власників підприємств і господарств: Постанова Уповноваженого НКП від 10. 03. 1923 p., № 304 //Известия Ун. НКТ.- 1923 .-№4.
65. Кодекс Законів про Працю (практичний коментар ) / Під ред. Е.Данілова. -Харків.: Юр. видавн. Наркомюсту УСРР, 1929. - 304 с.
66. Войтинский И.С. Понятие трудового права // Вопросы трудового права. - 1923. - № 7-8. - С. 49 - 51.
67. Таль JI.C. Трудовой договор. Цивилистическое исследование,- 4.1 - 2. - Ярославль.: Типография губернского правления, 1913. - 422 с.
68. Варшавский K.M. Трудовой договор по Кодексу законов о труде 1922 г. - Пг.: Academia ”, 1923. - 107 с.
69. Генкин Д.М. Предмет и система советского трудового права // Сов. государство и право. - 1940. - №2. - С. 55 - 71.
70. Советское трудове право. - М.: Юриздат, 1939. - 320 с.
71. Вопросы трудового права / Под ред. В.М. Догадова. - Сб. 1. - М. - Л.: Изд-во АН СССР, 1948. - 273 с.
72. Александров Н.Г. Отличительные признаки трудового правотношения // Вопросы трудового права. - Сб.1. - Л. - 1948. - С. 20 -
57.
73. Каминская П.Д. Понятие трудового договора в советском праве // Вопросы трудового права. -Сб.1. - Л. - 1948. - С. 75 - 120.
74. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. - М.: Юрид. лит., 1979. - 224 с.
75. Александров Н.Г. О месте трудового и колхозного права в системе советского социалистического права // Сов. государство и право - 1956. - № 5. - С. 117 - 124.
76. Горшенин К.П. Кодификация законодательства о труде. Теоретические впросы. - М.: Юрид. лит., 1967. - 224 с.
77. Пашерстник А.Е. Теоретические вопросы кодификации общесоюзного законодательства о труде. - М.: Изд-во АН СССР, 1955. - 231 С.
78. Догадов В.М., Левиант Ф.М., Пашков А.С. К вопросу о системе Основ Законодательства о труде // Вопросы кодификации советского права. - Вып. 1. - J1.: Изд-во ЛГУ, 1957. - С. 18 -29.
79. Гинцбург Л.Я. Трудовое законодательство: права, обязанности, сфера действия // Сов. государство и право. - 1971. - №11. - С. 42 - 49.
80. Пашерстник А.Е. О сфере действия советского трудового права // Сорок лет Сов. государства и права и развитие правовой науки. Тезисы докладов. - Л.: Изд-во ЛГУ. - 1957. - С. 75- 79.
81. Александров Н.Г. Трудовое правотношение. - М.: Юриздат, 1948.-336 с.
82. Нуртдинова А.Ф., Чиканова Л.А. Соотношение трудового и нового гражданского законодательства // Новый Гражданский кодекс России и отраслевое законодательство. Труды ин-та законодат. и сравнит. Правоведения при Президенте РФ. - М. - 1995. - № 59. - С. 3 - 12.
83. Про внесення змін і доповнень до Кодексу законів про працю Української PCP при переході республіки до ринкової економіки: Закон УРСР від 20. 03. 1991 р., № 871-ХЇЇ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 23. - Ст. 267.
84.