ПРОЦЕДУРИ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Короткий опис

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………………………… .............3
Розділ 1. Процедури як регулятор правовідносин
в адміністративному праві України…………………………………………… ........... 10
1.1. Юридична природа процедур: поняття та зміст……………….................. 10
1.2. Роль процедур у запровадженні норм
управлінської діяльності в адміністративному праві України…………………..........20
Висновки до розділу………………………………………………………..........42
Розділ 2. Процедурний режим застосування
адміністративних штрафів працівниками міліції………………………………….......44
2.1. Провадження у справах про застосування
адміністративних штрафів…………………………………………………………........44
2.2. Засоби забезпечення законності в адміністративно-штрафній діяльності…………………………………………………………………………...........97
2.3. Презумпція невинуватості як елемент захисту прав особи в адміністративно-штрафній діяльності…………………………………………….......108
Висновки до розділу………………………………………………………........115
Розділ 3. Пріоритетні напрями розвитку і реформування
основних інститутів адміністративного права України………………………….......117
3.1. Шляхи удосконалення і реформування адміністративного законодавства……………………………………………………………………….......117
3.2. Шляхи удосконалення адміністративно-процесуального законодавства…………………………………………………………………………...132
Висновки до розділу………………………………….………………………...148
Висновки………………………………………………………………………....150
Список використаних джерел………………………………………………......152
Додатки………………………………………………………………………......165

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Прийняття Конституції, проведення адміністративної реформи, вступ України до Ради Європи зумовили необхідність реформування всього законодавства України, складовою частиною якого є адміністративне законодавство. А це неможливо зробити без реформування, зокрема, адміністративно-деліктного й адміністративно-процесуального законодавства.
За останні роки значно посилилась увага українських учених-правознавців до дослідження нематеріальних моментів у правовій системі. Аналізу як у загальнотеоретичному, так і в галузевому плані піддаються не лише традиційні види юридичних процесів (цивільний і кримінальний), але й організаційні форми правотворення і застосування норм державного, адміністративного, фінансового, земельного, трудового права.
Існуюча тенденція активізації інтересу науки до правових явищ процедурно-процесуального характеру має об’єктивну основу, а саме – зростання потреби в більш довершеному механізмі реалізації правових норм і пов’язане з ним посилення уваги законодавця до правового регулювання організаційних форм реалізації матеріальних норм і правовідносин.
Процес зростання міри значущості, яка додається процедурно-процесуальній регламентації суспільних відносин, визначений загальною закономірністю зміцнення правових основ державного і суспільного життя.
Процедурно-процесуальні норми, регламентуючи порядок реалізації відповідних матеріальних норм різних галузей права, служать їх втіленню в життя, сприяють виконанню ними функції регулювання суспільних відносин і таким чином об’єктивно служать зміцненню правових основ державного життя. Навпаки, відсутність у необхідних випадках розпоряджень, за допомогою яких визначалася б процедура реалізації прав і обов’язків, що передбачаються відповідною матеріальною нормою, призводить до того, що ці права й обов’язки залишаються нереалізованими, а норми, що їх закріплюють, незважаючи на важливість і значущість, фактично не працюють.
В адміністративно-правовій сфері регулювання суспільних відносин реально існує безліч різноманітних процедур.
На наш погляд, є досить багатий нормативний матеріал про процедурні способи реалізації адміністративно-правових розпоряджень. Однак рівень наукової розробки цивілістичних процедурних проблем здається нам недостатнім. Відсутні комплексні дослідження юридичних процедур у цій сфері правового регулювання.
Безсумнівно, відомості про конкретні процедурно-процесуальні явища збільшують обсяг знань з цієї проблематики, а сам факт наявності таких досліджень є свідченням необхідності розробки проблем процедури стосовно адміністративно-правової сфери регулювання. Однак ці дослідження, присвячені аналізу конкретних процедурних способів реалізації адміністративних правових норм, не дають уявлення про систему процедур в адміністративному праві в цілому, не дозволяють простежити існуючі між цими процедурами взаємозв’язки. До того ж рівень досліджень процедурних форм у сфері адміністративно-правового регулювання не може бути порівняний зі ступенем розробки проблем юрисдикційного процесу. Між тим, на фоні загальної картини посиленого дослідницького інтересу до різних процедурних моментів у правовій системі порушення питання про процедури є актуальним.
Під час наукового дослідження увага була зосереджена на процедурному режимі застосування адміністративних штрафів працівниками міліції.
Поява розгалуженої системи нормативно-правових актів, які централізовано впроваджуються та містять адміністративні заборони зі штрафною санкцією, новітні пропозиції щодо реформування системи адміністративних стягнень (наприклад, щодо скасування виправних робіт як форми використання примусової праці, поступової заміни їх адміністративним штрафом), потреба в розробці та впровадженні надійного механізму гарантій захисту прав громадян вимагають комплексного дослідження питань провадження у справах про застосування адміністративних штрафів з метою оптимізації адміністративно-деліктного та адміністративно-процесуального законодавства України.
Таким чином, аналіз адміністративно-правового забезпечення управлінської діяльності в Україні має важливе значення як для розвитку науки адміністративного права, так і для використання цього аналізу в ході реформування і вдосконалення діяльності апарату виконавчої влади. Останнє стосується також і правозастосовної діяльності управлінських органів усіх рівнів. Саме тому різні аспекти цього питання були і залишаються предметом наукового інтересу провідних учених-адміністративістів в Україні: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, В.Ф. Погорілка, О.П. Рябченко, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи.
Вищевикладене вказує на актуальність цього дисертаційного дослідження, його теоретичне та практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі адміністративного права та державного управління Донецького інституту внутрішніх справ МВС України відповідно до Пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на 1995 – 2000 роки (додаток № 2 до рішення колегії МВС України від 28.02.95 р. № 4 км/2; номер державної реєстрацiї – РК 0199U002827).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження стала розробка теоретичних адміністративно-процедурних засад управлінської діяльності, обґрунтування можливостей процедур та необхідності їх диференційованого впливу на окремі сфери провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також вироблення пріоритетних напрямів розвитку та реформування основних інститутів адміністративного права України.
Мета дисертаційного дослідження зумовила необхідність вирішення таких завдань:
- проаналізувати існуючі у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі погляди на роль процедур у запровадженні норм управлінської діяльності;
- уточнити поняття та сутність термінів “процедура”, “правовідношення”;
- дослідити процедурний режим застосування працівниками міліції адміністративних штрафів;
- конкретизувати основні засоби забезпечення законності в адміністративно-штрафній діяльності;
- обґрунтувати шляхи удосконалення адміністративно-процесуального законодавства.
Об’єктом дисертаційного дослідження є сукупнiсть суспiльних вiдносин адмiнiстративно-правового характеру, якi виникають у сферi управлінської діяльності, а також комплекс адмiнiстративних процедур, що її регулюють.
Предметом дисертацiйного дослідження є процедурно-правове регулювання управлінської діяльності.
Методи дослідження. Під час дослідження застосовувалися загальнонаукові і спеціальні методи дослідження (аналіз і узагальнення вихідної емпіричної та теоретичної основи дослідження процедур в адміністративному праві України з метою синтезу й узгодження понятійного апарату); методи порівняльного аналізу зарубіжних і вітчизняних джерел із теми дослідження; методи моделювання, програмування; систематизація нормативно-правових актів і функціональний аналіз узагальнення системи процедур в адміністративному праві України.
Системний підхід як методологічна основа дослідження дав можливість розглянути явище, що вивчається, за його змістом, структурою, функціями, розкрити особливості процедур в адміністративному праві України.
Методологія дослідної роботи ґрунтувалась на принципах єдності теорії і практики, дотримання об’єктивності щодо емпіричного вивчення предметів і явищ. Застосування системного підходу дозволило дослідити процедури в адміністративному праві України як цілісну систему.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дістала подальшого вирішення проблема адміністративно-процедурного забезпечення управлінської діяльності з урахуванням змін політичного, економічного та правового характеру, що відбулися в державі протягом останнього десятиріччя, та зарубіжного досвіду. Вперше після проголошення незалежності України основні аспекти цієї теми були піддані комплексному правовому аналізу.
Наукова новизна найбільш повно відображена у таких положеннях, узагальненнях та висновках:
- розкрита юридична природа процедур, їх поняття та зміст;
- уточнено сутність терміна “юридична процедура”;
- обґрунтовано роль процедур у впровадженні норм управлiнської дiяльностi;
- удосконалено процедурний режим застосування працівниками міліції адміністративних штрафів;
- дістали подальшого розвитку пріоритетні напрями реформування основних інститутів адміністративного права України.
Практичне значення отриманих результатів. Результати дисертаційного дослідження мають прикладне і науково-практичне значення. Застосовані в дисертації підходи і висновки щодо процедур в адміністративному праві України насамперед можуть бути використані як науковими, так і практичними працівниками системи державного управління. Доцільним є використання матеріалів дослідження та висновків, що містяться в дисертації, в ході наукових досліджень проблем процедурного режиму застосування адміністративних штрафів працівниками міліції, під час розробки навчальних курсів магістерських програм, для підготовки навчальної літератури із зазначених дисциплін, формування й оновлення навчальних планів, програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, зокрема працівників міліції, під час написання підручників і методичних посібників з адміністративного права України.
Пропозицiї дисертанта щодо положень “Удосконалення процедурного режиму застосування адмiнiстративних штрафiв працiвниками мiлiцiї” прийнятi до реалiзацiї Управлiнням адмiнiстративної служби мiлiцiї УМВС України в Донецькiй областi (акт про впровадження та реалiзацiю наукових результатiв дослiдження №1 вiд 4 листопада 2001 р.). Матерiали дисертацiї використовуються пiд час проведення занять з дисциплiни “Адмiнiстративне право” в Донецькому iнститутi внутрiшнiх справ МВС України (акт про впровадження й реалiзацiю наукових результатiв дослiдження № 2 вiд 19 лютого 2002 року). Авторські пропозицiї були враховані під час підготовки проекту Кодексу загальних адмiнiстративних процедур України (довiдка Апарату Верховної Ради України № 17-1/286 вiд 26 квітня 2002 року).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертацiйного дослiдження обговорювалися на засiданнях кафедри адмiнiстративного права та державного управлiння Донецького iнституту внутрiшнiх справ МВС України. Основнi положення та висновки знайшли своє вiдображення у доповiдях i повiдомленнях на науково-практичній конференцiї “Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” (червень 2000 р., м. Донецьк); у матеріалах круглого столу “Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні. Стан і перспективи розвитку політичних наук” (квітень 2001 р., м. Київ); на міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням” (жовтень 2001 р., м. Донецьк); на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (травень 2001р., м. Київ); на міжвузівському науково-практичному семінарі “Взаємодія ОВС з громадськими формуваннями в охороні громадського порядку” (березень 2002 р., м. Донецьк); на всеукраїнській науково-практичній конференції “Статистична інформація про правопорушення і методи її аналізу” (травень 2002 р., м. Хмельницький).
Публікації. Основні висновки i положення, що сформульованi в дисертаційному дослідженнi, опублiкованi в п’яти наукових працях, у тому числі в трьох статтях у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації визначена метою та завданням дослідження, логікою викладення. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків, списку використаної літератури (із 133 найменувань) та додатків. Основний текст дисертацiї викладений на 151 сторiнцi.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. Процедура як загальносоціальне явище являє собою систему, що:
а) орієнтована на досягнення конкретного соціального результату;
б) складається зі змінюючих послідовно один одного актів поведінки і як діяльність внутрішньо структурована доцільними суспільними відносинами;
в) має модель свого розвитку, попередньо встановлену на нормативному або індивідуальному рівні;
г) ієрархічно побудована;
д) постійно знаходиться в динаміці, розвитку;
е) має службовий характер: виступає засобом реалізації основного, головного для її суспільних відносин.
2. Юридична процедура має всі ознаки соціальної процедури, а її специфічні риси обумовлені тим, що вона діє в правовому середовищі: урегульована правовими нормами, структурована правовими відносинами, спрямована на правовий результат тощо.
У юридичному розумінні процедурами в адміністративному праві в Україні є зовнішні форми встановлення та вираження загальнообов’язкових правил поведінки, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління.
За допомогою процедур нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади встановлюють правила реалізації державними органами (посадовими особами), а в деяких випадках і недержавними органами та організаціями завдань і функцій у процесі здійснення управлінської діяльності.
Юридична процедура як загальноправове явище тільки починає вивчатися. На цьому шляху треба буде розв’язати ще багато завдань. Відомо, яким важким об’єктом дослідження виявилися правовідносини. Адже процедури за своєю природою  складні правові відносини.
3. Щоб накласти штраф за адміністративну провину, потрібен розгорнутий у часі ланцюжок дій, що послідовно змінюють одна одну: складання протоколу, збір і оцінка доказів, винесення постанови, виконання постанови. Кожна з цих дій регулюється окремими процесуальними нормами.
Так, норми ст. 221 КУпАП визначають, хто розглядає цю категорію справ; норми ст. 225 КУпАП – ким складається протокол; норми ст. 256 КУпАП – зміст протоколу; норми ст. 278 КУпАП – порядок підготовки і розгляду справ; норми ст. 283 КУпАП – зміст постанови за справою; норми ст. 307 – 310 КУпАП – провадження щодо виконання постанови про накладання штрафу.
Таким чином, ніяка окремо взята процесуальна норма не може реалізувати матеріальну норму (у цьому випадку про накладання штрафу) у повному обсязі. Вона реалізує якусь її частину. Разом узяті перелічені процесуальні норми складають процедуру, що забезпечує реалізацію до кінця.

Список використаних джерел
1. Даль В. И. Толковый словарь великорусского языка: В 4 т. – М.: Русский язык, 1980. – Т. 3. – 555 с.
2. Евгеньева А. П. Словарь русского языка: В 4 т. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Русский язык, 1984. – 750с.
3. Ожегов С. И. Словарь русского языка. – М.: Сов. энциклопедия, 1973. – 846с.
4. Ленин В. И. Экономическое содержание народничества и критика его в книге г. Струве // Полн. собр. соч.– М.: Госполитиздат, 1960. – Т. 1. – 662 с.
5. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1955. – 174с.
6. Кечекьян С. Ф. Правоотношения в советском обществе. – М.: Госюриздат, 1958. – 187с.
7. Толстой Ю. К. Еще раз о правоотношении // Правоведение. – 1969. – №1.
8. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид. лит., 1974. – 351с.
9. Ткаченко Ю. Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М.: Юрид. лит., 1980. – 176 с.
10. Петров Г. И. Советские административно-правовые отношения. – Л.: Изд-во Ленингр. госуд. ун-та, 1972. – 157с.
11. Пионтковский А. А. Правоотношения в уголовном праве // Правоведение. – 1962. – №2.
12. Божьев В. П. Уголовно-процесуальные отношения. – М.: Юрид. лит., 1975. – 176 с.
13. Алексеев С. С. Проблемы теории права: Курс лекций. – Свердловск: Изд-во СЮИ, 1972. – 396с.
14. Общая теория советского права / Под ред. С. Н. Братуся, И. С. Самощенко. – М.: Юрид. лит., 1966. – 491с.
15. Явич Л. С. Общая теория права. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1976. – 287с.
16. Гревцов Ю. И. Правовое отношение: основные взаимосвязи // Сов. государство и право. – 1985. – №1.
17. Философский энциклопедический словарь / Под ред. Ф. Ильичева. – М.: Сов. энциклопедия, 1983. – 839с.
18. Юридическая процессуальная форма. Теория и практика / Под ред. П. Е. Недбайло и В. М. Горшенева. – М.: Юрид. лит., 1976. – 279с.
19. Теория юридического процесса / Под общ. ред. В. М. Горшенева. – Харьков: Вища школа, Изд-во при Харьк. ун-те, 1985. – 192с.
20. Правотворчество в СССР / Под ред. А. В. Мицкевича. – М.: Юрид. лит., 1974. – 319с.
21. Дрейшев Б. В. Правотворчество в советском государственном управлении. – М.: Юрид. лит., 1977. – 160с.
22. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства. – М.: Юрид. лит., 1977. - 112с.
23. Уемов А. И. Системный подход и общая теория систем. – М.: Мысль, 1978. – 272 с.
24. Философский словарь / Под ред. Розенталя М. М., Юдина П. Ф. – М.: Политиздат, 1968. – 431с.
25. Протасов В. Н. Гражданский процесс с позиций системного подхода (методологический аспект): Автореф. дис… канд. юрид. наук – Саратов, 1979. – 18 с.
26. Starosciak Jerzy. Wprowadzenic do prawa administracyjnego europejskich panstw socialistycznych. – Warszawa, 1968. – 354s.
27. Сорокин В. Д. Проблемы административного процесса. – М.: Юрид. лит., 1968. – 142с.
28. Управленческие процедуры / Б. М. Лазарев, И. Ш. Муксинов, А. Ф. Ноздрачев и др. – М.: Наука, 1988. – 271с.
29. Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской федерации. – М.: Зерцало, Теис, 1996. – 624с.
30. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К.: УРЕ, 1985. – 776 с.
31. Указ Президента України “Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України” від 10 вересня 1994 року // Державна служба в Україні: Збірник законодавчих та нормативних документів. – К., 1996. – С.482 - 484.
32. Державна служба в Україні: Збірник законодавчих та нормативних документів, роз’яснень Головдержслужби, міністерств та відомств України. – К., 1996. – 510с.
33. Розин Л. М. Акты государственного управления в механизме правового регулирования // Акты управления (вопросы теории) / Под ред. Р.Ф. Васильева. – Иваново: Изд-во ИГУ, 1987. – С.29 – 45.
34. Стефанюк В. Запровадження адміністративної юстиції в Україні // Право України. – 1999. – №7. – С.5 – 12.
35. Авер’янов В. Б., Андрійко О. Ф., Голосніченко І. П. та ін. Проект Концепції реформи адміністративного права України. – К., 1998. – 58 с.
36. Станік С. Р. Оптимізація нормотворчої діяльності як правового засобу утвердження прав і свобод людини // Право України. – 1999. – №5. – С.3–7.
37. Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №52. – Ст.490.
38. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців” від 4 жовтня 1995 року // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – №2. – Ст.56.
39. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про стажування у державних органах” від 1 грудня 1994 року // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – №2. – Ст.35.
40. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку проведення службового розслідування” від 4 березня 1995 року // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – №5. – Ст.130.
41. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок діяльності комісії для ліквідації міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади” від 8 лютого 1996 року // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – №6. – Ст.205.
42. Закон Української РСР “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – №25. – Ст.283.
43. Проблемы эффективности работы управленческих органов / Под ред. Ю. А. Тихомирова. – М.: Наука, 1973. – 440с.
44. Указ Президента України від 28 липня 1998 року “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” // Урядовий кур’єр. – 1998, 28 липня
45. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР “Про підприємництво” від 15 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №51. – Ст.680.
46. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності” від 25 травня 1998 року // Офіційний вісник. – 1998. – №21.
47. Закон України “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №34. – Ст.504.
48. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Порядок легалізації об’єднань громадян” від 26 лютого 1993 року // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – №7. – Ст.144.
49. Закон України “Про ліцензування певних видів діяльності” від 1 червня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №36. – Ст.299.
50. Наказ Міністра промисловості України “Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензії на збирання, заготівлю, переробку, купівлю і продаж брухту та відходів кольорових та чорних металів” від 22 грудня 1995 року // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. – 1996. – №3.
51. Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21 травня 1996 року “Про порядок видачі дозволів на депозитарну діяльність” // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики. – 1996. – №32. – С.9 - 12.
52. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами” від 31 серпня 1995 року // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – №1. – Ст.28.
53. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного котролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Інститут держави і права НАН України. – К., 1999. – 38с.
54. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження Положення про паспорт громадянина України” від 2 вересня 1993 року // Голос України. – 1993, 15 вересня.
55. Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” в редакції від 18 червня 1999 року // Голос України. – 1999, 20 липня..
56. Закон України “Про звернення громадян” від 12 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №47. – Ст.256.
57. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. – К., 1995. – 78 с.
58. Коваль Л. В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та ф-тів. – К.: ВЕНТУРІ, 1998. – 208с.
59. Калаянов Д. П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел Украины. – Одесса: АО “БАХВА”, 1998. – 127с.
60. Золотопуп С. В. Административная ответственность // Библиотека бухгалтера. – 1998. – №9 – 10. – С.3 - 124.
61. Шемшученко Ю. С., Погорілко В. Ф. Адміністративна охорона природи Української РСР. – К.: Наукова думка, 1973. – 128с.
62. Коваль Л. В. Административно-деликтное отношение. – К.: Вища школа, 1979. – 230с.
63. Додин Е. В. Доказательства в административном процессе. – М.: Юрид. лит., 1973. – 191с.
64. Шергин А. П. Административная юрисдикция. – М.: Юрид. лит., 1979. – 144с.
65. Бахрах Д. Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 368с.
66. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / Укладачі: М. І.Городиський, В. А.Гуменюк, Г. В. Джагупов та ін. / За заг. ред. доц. А. Т. Комзюка. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 78с.
67. Масленников М. Я. Административно-юрисдикционный процесс: сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1990. – 209с.
68. Теньков С. Застосування адмінштрафів до громадян // Вісник податкової служби України. – 1998. – №15. – С. 37- 38.
69. Безуглий В. П. Питання, що виникають при застосуванні судами України законодавства про адміністративну відповідальність у сфері дорожнього руху // Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995 – 1997). – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 145 – 153.
70. Чураєнко Б. Від п’яти до двадцяти... (Передбачаються додаткові заходи щодо несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ) // Юридичний вісник України. – 1998, 29 жовтня – 4 листопада. – №44 (176). – С.6.
71. Комментарий к Кодексу РСФСР об административных правонарушениях / Под ред. И. И. Веремеенко и др. – М.: Изд-во ООО “ПРОСПЕКТ”, 1998. – 880 с.
72. Редька А. І. Деякі питання практики застосування Закону України “Про боротьбу з корупцією” // Коментар судової практики в кримінальних та адміністративних справах. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995 – 1997). – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 153 - 174.
73. Лунев А. Е. Административная ответственность за правонарушения. – М., 1961.
74. Шкарупа В. К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції). – К.: Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 163с.
75. Тищенко Н. М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины. – Х.: Право, 1998. – 280 с.
76. Сорокин В. Д. Административно-процессуальное право. – М.: Юрид. лит., 1972. – 240с.
77. Стуканов А. Участие прокурора в рассмотрении дел об административных правонарушениях // Законность. – 1996. – №11. – С. 18 - 20.
78. Казаренко М. Право свідка на імунитет та підстави його застосування // Право України. – 1998. – №2. – С.50 - 52.
79. Бондаренко Г. П. Административный штраф, условия и порядок его применения в современный период: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02. – Х., 1966. – 23с.
80. Битяк Ю. П., Зуй В. В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Х.: Націон. юрид. акад., 1996. – 160с.
81. Бахрах Д. Н., Ренов Э. Н. Производство по делам об административных правонарушениях. – М.: Знание, 1989. – 95с.
82. Кивалов С. В. Таможенное право (административная ответственность за нарушение таможенных правил). – Одесса: Юрид. ин-т ОГУ 1996. – 175с.
83. Додін Є. В. Гарантії законності адміністративної відповідальності. – К.: Т-во “Знання”, 1976. – 48с.
84. Скитович В. Процессуальные особенности рассмотрения дел по жалобам на деяния административных органов и должностных лиц // Советская юстиция. – 1985. – №11. – С. 22 – 24.
85. Матиевский М. Д. Заявление в суде административно-правового спора как реализация конституционного права на судебную защиту // Процессуальные средства реализации конституционного права на судебную, арбитражную защиту. – Калинин, 1982.
86. Бурмистров С., Буткевич В. Рассмотрение судами жалоб на действия административных органов и должностных лиц // Советская юстиция. – 1985. – №20. – С. 13 - 14.
87. Севрюгин В. Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству: Учебное пособие. – М., 1988. – 52с.
88. Студеникина М. С. Законодательство об административных правонарушениях. – М.: Знание, 1981. – 64с.
89. Тараненко С. М. Щодо поняття неосудності в адміністративному праві // Право України. – 1998. – №11. – С. 141 - 143.
90. Коваль Л. В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. – К.: Вища школа, 1975. – 157с.
91. Еропкин М. И., Попов Л. Л., Шергин А. П. О применении штрафов за нарушения общественного порядка // Советское государство и право. – 1971. – №7. – С. 40 - 47.
92. Джагупов Г. В. Деякі питання виконання органами внутрішніх справ постанов про накладення адміністративних стягнень // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. Вип. 1. Матеріали наук. конф. молод. уч. Ун-ту внутр. справ. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1996. – С. 42 - 44.
93. Саввин М. Я. Административный штраф. – М.: Юрид. лит., 1984. – 112с.
94. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Урядовий кур’єр. – 1999, 3 квітня. – №101 – 102. – С.1 - 14.
95. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №34. – Ст. 266; 1997. – №19. – Ст. 136; 1998. – №26. – Ст. 149.
96. Теньков С. Ответственность за коррупцию // Вестник налоговой службы Украины. – 1998. – №18. – С. 27 - 29.
97. Гончарук С. Т. Адміністративні стягнення в запитаннях і відповідях. – К.: КМУЦА, 1998. – 40 с.
98. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под ред. проф. М. Н. Марченко. – М.:Изд-во “Зерцало”, 1998. – Т. 2: Теория права. – 640 с.
99. Загальна теорія держави та права / За заг. ред. В. В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 320с.
100. Тараненко С. М. Механізм захисту громадянами права і свобод під час здійснення правопорушення у справах про адміністративні провадження // Право України. – 1998. – №11. – С. 141-143.
101. Цвік М. С. Конституційні проблеми розподілу влад (деякі загальнотеоретичні питання) // Вісник Академії правових наук України. – 1993. – №1. – С. 64 – 65.
102. Советский уголовный процесс: Учебник для юрид. и-тов и фак. / Под ред. проф. Д. С. Карева – М.:Высшая школа, 1968. – 552с.
103. Magistrates’ Courts Act 1980.
104. Jack English, Richard Card. Butterworths Police Law, Fifth edition. – 1996, 128p.
105. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – №8.
106. Голосніченко І. Значення адміністративного права в умовах демократичних перетворень суспільства // Право України. – 1998. – №11.
107. Коваль Л. Нормотворчість рад у сфері адміністративних правопорушень // Право України. – 1998. – №8.
108. Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. – 1998. – №2.
109. Станік С. Оптимізація нормотворчої діяльності як правового засобу утвердження прав людини // Право України. – 1999. – №5.
110. Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю органів виконавчої влади // Право України. – 1998. – №3.
111. Пасенюк О. Реформування адміністративного права – важливий напрям правової політики // Право України. – 1998. – №3.
112. Титарчук В. Вдосконалення державного апарату (окремі питання) // Право України. – 1999. – №2.
113. Скомороха В. Адміністративна реформа в Україні: потрібне законодавче забезпечення // Право України. – 1999. – №7.
114. Шульженко Ф. Виконавча влада: діяти на підставі та на виконання закону // Віче. – 1998. – №3.
115. Селивон М. Розвиток законодавства про органи виконавчої влади // Зб. наук. праць Україн. Акад. держ. управління при Президентові України. – К., 1999. – Вип. 1.
116. Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №20 – 21.
117. Дуда А. Конституційно-правова основа діяльності та повноважень уряду України // Зб. наук. праць Україн. Акад. держ. управління при Президентові України. – К., 1999. – Вип. 1.
118. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування. – К.: Україн. Акад. держ. управління при Президентові України, 1999. – 51с.
119. Крегул Ю. І. Вдосконалення адміністративно-правового статусу громадян України в світлі вимог міжнародного права // Законодавство України та міжнародне право (проблеми гармонізації): Зб. наук. праць. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. – Вип. 4. – 298с.
120. Авер’янов В. Питання законодавчого регулювання державної служби // Тези доповідей наук.-практ. конф. “Проблеми реформування державної влади” (10, 11 березня 1995р., м. Київ). – К., 1995.
121. Битяк Ю., Петришин О. Авторський проект Закону “Про службу в державних органах та їх апараті” // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №1.
122. Грінівецька Н. М. Проблеми формування сучасного типу державного службовця в Україні: Автореф. дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.01. / Українська Академія державного управління при Президентові України. – К., 1998. – 18 с.
123. Коліушко І., Петришин О. Основні напрями реформування законодавства про державну службу // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 4.
124. Петришин А. В. Государственная служба: Монография. – Харьков: Факт, 1998. – 168с.
125. Битяк Ю. П. Конституційно-правові засади становлення і розвитку державної служби в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – №2.
126. Ткач Г. Й. Закон України “Про державну службу”: теорія і практика його застосування //Матеріали другої регіональної науково-практичної конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини”. – Львів, 1996.
127. Грінівецька Н. Оптимізація підготовки і формування управлінських кадрів державної служби // Освіта і управління. – 1998. – №1.
128. Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №30.
129. Нижник Н., Машков О., Мосов С. Контроль у сфері державного управління // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 1998. – №2. – С. 23- 29.
130. Наказ МВС України №800 від 14.09.01. “Про затвердження та введення в дію відомчої статистичної звітності за формою №1 – АП “Про адміністративну діяльність працівників органів внутрішніх справ, інших правоохоронних і державних органів та представників громадських формувань” і зразка інформаційної картки “Апра”.
131. Звіт про адміністративну діяльність працівників органів внутрішніх справ інших правоохоронних і державних органів та представників громадських формувань // Управління оперативної інформації МВС – К., 2000.
132. Стахурський М. Проблеми реформування адміністративно-юрисдикційного процесу // Право України. – 2002. – №3. – С. 27-30.
133. Цвєтков В.В. До питання про критерії ефективності управлінської діяльності // Вісник Академії правових наук України. – Х., 1995. – Вип.3. – С. 42-50.