ПУСАН Катерина Борисівна. АДАПТАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРАЦІ СУДДІВ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Короткий опис

ПУСАН Катерина Борисівна. Назва дисертаційної роботи: "АДАПТАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРАЦІ СУДДІВ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
На правах рукопису
ПУСАН КАТЕРИНА БОРИСІВНА
УДК 349.2
АДАПТАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ
У СФЕРІ ПРАЦІ СУДДІВ ДО ЗАКОНОДАВСТВА
ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Іншин Микола Іванович
доктор юридичних наук, професор
Харків – 2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………...4
ВСТУП…………………………………………………………………………….5
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ПРИРОДА СУДДІВ ЯК СУБ’ЄКТІВ
ТРУДОВОГО ПРАВА………………………………………………………….14
1.1 Методологічні основи дослідження суддів як суб’єктів трудового
права………………………………………………………………………………14
1.2 Історичний генезис становлення та розвитку суддів як суб’єктів
трудового права………………………………………………………………….34
1.3 Загальнотеоретична характеристика правового статусу суддів як суб’єктів
трудового права………………….....……………………………………………65
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...81
РОЗДІЛ 2 ЮРИДИЧНИЙ МЕХАНІЗМ АДАПТАЦІЇ ТРУДОВОГО
ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРАЦІ СУДДІВ ДО
ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ………………………..83
2.1 Поняття і зміст адаптації трудового законодавства України у сфері праці
суддів до законодавства Європейського Союзу……………………………….83
2.2 Особливості, роль та значення джерел права Європейського Союзу у
сфері праці суддів………………………………………………………………101
2.3 Напрями адаптації трудового законодавства України у сфері праці суддів
до законодавства Європейського Союзу……………………………………...122
Висновки до розділу 2……………………………………………………….....141
РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДАПТАЦІЇ ТРУДОВОГО
ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ ПРАЦІ СУДДІВ ДО
ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ………………………144
3
3.1 Шляхи оптимізації та вдосконалення адаптації трудового законодавства
України у сфері праці суддів до законодавства Європейського
Союзу……………………………………………………………………………144
3.2 Зарубіжний досвід удосконалення адаптації трудового законодавства у
сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу………………..163
Висновки до розділу 3………………………………………………………….186
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...193
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
ВККС – Вища кваліфікаційна комісія суддів
ВРЮ – Вища рада юстиції
ЄС – Європейський Союз
КЗпП України – Кодекс законів про працю України
МОП – Міжнародна організація праці
НАН України – Національна академія наук України
ООН – Організація Об’єднаних Націй
РЄ – Рада Європи
5
ВСТУП
Актуальність теми. Важливою тенденцією сьогодення є істотне
посилення та активізація діяльності органів законодавчої влади, спрямованої
на досягнення стратегічної мети Української держави – приведення
національного законодавства про працю у відповідність до стандартів
законодавства Європейського Союзу. При цьому суттєве значення має не
лише ступінь відповідності українського законодавчого масиву
законодавству Європейського Союзу за формою і змістом (зовнішній аспект),
а й органічне співвідношення вітчизняного законодавства та європейських
норм і стандартів (внутрішній аспект), що, в свою чергу, проявляється через
правозастосовну практику, формування системи способів тлумачення
нормативно-правових актів, підвищення рівня незалежності вітчизняної
судової системи, впровадження адаптованого законодавства, а також
застосування принципів права Європейського Союзу українськими судами.
Вектор розвитку інституцій нашої країни орієнтований на стандарти
Європейського Союзу. Відповідна євроінтеграція України потребує суттєвих
змін у різних сферах діяльності нашої держави та її владних інститутів.
Процес реформування значною мірою стосується і судової влади як гілки
державної влади, що вимагає від законодавця оптимізації умов праці суддів.
Питання трудової діяльності суддів як суб’єктів трудових правовідносин
завжди було об’єктом підвищеної громадської уваги, позаяк судові рішення
мають доленосне значення у повсякденному житті, у формуванні судової
практики, виступають рушійною силою розвитку наукової думки. Тому
кваліфікаційні та організаційні вимоги до судді як носія влади є доволі
високими. Надзвичайно важливо, щоб організація праці суддів сприяла
належному виконанню ними трудових обов’язків, а суддя як працівник був
кваліфікованим професіоналом і виконував свої трудові обов’язки якісно й
сумлінно, забезпечуючи власною трудовою діяльністю правосуддя в Україні.
Таким чином, проєвропейські інтеграційні прагнення України і сучасний
6
темп економіко-політичної трансформації у житті суспільства вимагають
покращення рівня захисту прав громадян та підвищення якості праці суддів, а
відтак обумовлюють необхідність адаптації національного трудового
законодавства, в тому числі й у сфері праці суддів, до законодавства
Європейського Союзу.
Між іншим, у зв’язку із загостренням внутрішньополітичної ситуації в
Україні виникла певна кількість проблем щодо забезпечення правосуддя,
трудової діяльності суддів, незалежності судової влади. Причинами
негативної ситуації, що склалася в судовій системі України, є політизація
діяльності суддів, спонукання їх до ухвалення неправосудних рішень, що на
сьогодні провокує негативну оцінку судової системи та судочинства з боку
громадськості.
Отже, враховуючи ефективне співробітництво України з Європейським
Союзом та поступову інтеграцію її до європейського політичного,
економічного та соціального простору, слід зазначити, що правове
регулювання трудової діяльності суддів повинно здійснюватися відповідно
до принципів та стандартів європейського нормативно-правового
регулювання у сфері праці суддів шляхом ратифікації й імплементації
основних джерел трудового права, що забезпечують такого роду діяльність.
Тому трудове законодавство України потребує змін і удосконалення у сфері
праці суддів у рамках стратегії України щодо її політики набуття
рівноправного членства у Європейському співтоваристві на основі
міжнародно-правових і європейських норм регулювання праці.
Слід зазначити, що питанням адаптації національного законодавства
України у сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу у тій чи
іншій мірі займалися такі відомі вчені як С.В. Бігун, Н.Б. Болотіна,
В.С. Венедіктов, Т.В. Галайденко, Л.Я. Гінзбург, В.В. Городовенко,
В.В. Жернаков, А.П. Закалюк, В.В. Захаров, М.І. Іншин, І.Я. Кисельов,
В.В. Лазор, Л.І. Лазор, С.В. Лозовой, Р.З. Лівшиць, А.М. Марцинкевич,
А.Р. Мацюк, І.Б. Михайловська, Л.М. Москвич, І.В. Назаров,
7
О.М. Обушенко, Ю.П. Орловський, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко,
В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, О.В. Саленко, Н.М. Хуторян,
Г.І. Чанишева, О.М. Ярошенко та ін.
Водночас варто відзначити, що наявні у правовій доктрині наукові
праці не були спеціально присвячені питанню адаптації національного
законодавства України у сфері праці суддів до законодавства Європейського
Союзу. Так, вказані вчені у процесі своїх наукових досліджень здійснювали
фрагментарний, проте не комплексний аналіз окресленої тематики. У
науковій літературі відсутня конструктивна критика проблемних аспектів
адаптації національного законодавства України у сфері праці суддів до
законодавства Європейського Союзу, а також не надано конкретних
пропозицій щодо основних напрямів реформування та оптимізації даної
проблематики, що, у своїй сукупності, обумовило нагальну потребу
самостійного та послідовного наукового дослідження.
З огляду на викладене слід зазначити, що питання адаптації
національного законодавства України у сфері праці суддів до законодавства
Європейського Союзу, наукова й практична значимість зазначених питань,
недостатня розробленість їх у правовій доктрині, а також неоднозначний та
суперечливий характер багатьох проблем правозастосовної практики
обумовили вибір теми цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрям дисертації належить до числа пріоритетних у галузі
трудового права. Дисертаційна робота виконана у Науково-дослідному
інституті правового забезпечення інноваційного розвитку Національної
академії правових наук України в рамках теми «Концептуальні засади
становлення інноваційного суспільства в Україні» (№ 0114U002468),
затвердженої на період з 1 січня 2014 р. по 31 грудня 2015 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
розробка теоретико-практичної концепції щодо сучасного стану адаптації
національного законодавства України у сфері праці суддів до законодавства
8
Європейського Союзу, а також стосовно напрямів реформування та
оптимізації національного законодавства у даній сфері до міжнародних
стандартів. Мета дослідження зумовила необхідність постановки та
досягнення наступних задач:
 розкрити періодизацію історико-правового генезису розвитку та
становлення суддів як суб’єктів трудового права;
 з’ясувати правову природу поняття «суддя як суб’єкт трудового
права» та виділити його ознаки;
 дослідити особливості джерел права ЄС у сфері праці суддів;
 визначити сутність та ознаки адаптації законодавства України у сфері
праці суддів до законодавства ЄС;
 навести авторську класифікацію джерел права ЄС у сфері праці
суддів;
 виокремити проблеми адаптації трудового законодавства у сфері
праці суддів до законодавства ЄС;
 виділити напрями адаптації національного трудового законодавства в
сфері праці суддів до законодавства ЄС;
 запропонувати шляхи використання позитивного зарубіжного досвіду
адаптації трудового законодавства у сфері праці суддів до законодавства ЄС.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають
у процесі адаптації національного законодавства України у сфері праці
суддів до законодавства Європейського Союзу.
Предметом дослідження є адаптація національного законодавства
України у сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу.
Методи дослідження. Наукове дослідження побудовано на
застосуванні загального системно-структурного методу, основні елементи
якого забезпечили високий ефект побудови моделей розв’язання поставлених
задач. В основу системи методології наукового аналізу адаптації
національного законодавства України у сфері праці суддів до законодавства
9
Європейського Союзу покладені наступні методи: (1) діалектичний – дає
змогу досліджувати внутрішню сутність речей у процесі їх розвитку, а також
внутрішні та зовнішні суперечності (підрозділи 1.1; 2.2); (2) системний –
дозволив здійснити повне та об’єктивне дослідження відповідного конкретно
окресленого предмета (підрозділи 1.3; 2.1–2.2); (3) історичний – дав змогу
дослідити становлення та розвиток процесів і подій у хронологічній
послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків,
закономірностей та суперечностей (підрозділ 1.2); (4) логічні методи і
прийоми – дедукція, індукція, аналогія, аналіз, синтез простежуються
впродовж здійснення всього наукового аналізу. У науковому дослідженні
використовувалися й інші методи пізнання, наприклад за допомогою логікосемантичного поглиблено понятійний апарат в означеній сфері (підрозділи
1.1; 2.1); метод моделювання, у свою чергу, сприяв формулюванню
пропозицій щодо вдосконалення та оптимізації адаптації трудового
законодавства України у сфері праці суддів до законодавства Європейського
Союзу (підрозділи 2.3; 3.1; 3.2).
Нормативним підґрунтям дисертації є норми Конституції України,
міжнародно-правові акти, закони України та інші нормативно-правові акти,
які містять положення щодо адаптації національного законодавства України
у сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу. В науковій
роботі широко використано нормативно-правову базу низки зарубіжних
країн в означеній сфері.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що
дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних
методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки трудового права
дослідити проблемні питання адаптації трудового законодавства України у
сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу. За результатами
дисертаційного дослідження сформульовано авторські основні положення,
що виносяться на захист та які містять елементи наукової новизни. Назвемо
основні з них.
10
Уперше:
– визначено поняття «адаптація законодавства України у сфері праці
суддів до законодавства Європейського Союзу» як один із пріоритетних
напрямів інтеграції законодавства України у сфері праці суддів до
законодавства ЄС, що характеризується запозиченням та пристосуванням
законодавчих норм, приведенням сучасної української нормативно-правової
бази у сфері праці суддів до стандартів Європейського Союзу, з метою
вдосконалення та вирішення існуючих законодавчих прогалин судовотрудової сфери діяльності, покращення умов праці суддів та зниження рівня
корупції у цій сфері;
– комплексно виокремлено наступні проблемні питання адаптації
трудового законодавства у сфері праці суддів до законодавства
Європейського Союзу: (а) приведення визначень понять «домагання» й
«дискримінація за статевою ознакою» у відповідності до Директиви
2002/73/ЄЕС про імплементацію принципу рівності чоловіків і жінок у
питаннях працевлаштування, професійного навчання, просування по службі
та умов праці; (б) приведення у відповідність до норм Європейської хартії
про закон «Про статус суддів» питання стосовно закріплення або скасування
інституту випробувального терміну для суддів; (в) забезпечення виконання
Директиви Ради № 003/88/ЄЕС щодо питання стандарту робочого часу,
щорічних відпусток та роботи в нічний час та Рекомендації Комітету
міністрів Ради Європи R № (86) 12 від 16 вересня 1986 року «Про заходи
щодо недопущення і скорочення надмірного робочого навантаження на
суддів» у питанні організації праці суддів; (г) виконання Директиви Ради №
92/85/ЄЕС про застосування заходів, які сприяють поліпшенню безпеки й
гігієни праці вагітних, а також жінок-працівниць, що недавно народили й
годують груддю у питанні надання додаткової відпустки; (ґ) забезпечення
держаної гарантії захисту працівника від незаконного звільнення у разі
порушення суддею присяги; (д) приведення у відповідність до норм
Європейської хартії про закон «Про статус суддів» інституту суддівської
11
винагороди; (е) надання права суддям на об’єднання у професійні спілки
відповідно до положень первинного законодавства ЄС; (є) забезпечення
навчання суддів з метою підвищення кваліфікації на рівні європейських
стандартів;
– виділено наступні напрями адаптації національного трудового
законодавства у сфері праці суддів до законодавства ЄС: (а) поліпшення
якості виникнення правовідносин за участю суддів як суб’єктів трудового
права на основі досвіду ЄС; (б) оптимізація питання оплати праці суддів як
суб’єктів трудового права; (в) забезпечення охорони праці суддів на основі
європейського досвіду;
– доведено необхідність розробки і прийняття Закону України «Про
охорону праці суддів та працівників суду», відповідно до якого було б чітко
визначено перелік основних прав і обов’язків суддів та зобов’язання держави
щодо безпеки їх праці;
– запропоновано поділити загальновизнані європейські джерела права у
сфері праці суддів на дві групи. До першої віднести: (а) правові акти, що
забезпечують основні принципи суддів у сфері праці, розроблені в межах
ООН; (б) акти Першої світової конференції з незалежності правосуддя;
(в) акти Міжнародної асоціації суддів, зокрема її Першої експертної комісії.
До другої – (а) принципи та норми, що забезпечують особливий статус суддів
як суб’єктів трудового права, закріплений у міжнародних документах та
ухвалений під егідою Ради Європи; (б) загальновизнані міжнародні
стандарти, принципи та правила ЄС у сфері праці суддів.
Удосконалено:
– поняття «суддя як суб’єкт трудового права» – це посадова особа, яка
призначена або ж обрана в окремий орган судової влади (суд), і одноосібно
чи колегіально здійснює правосуддя на професійній основі у формі
цивільного, господарського, адміністративного та кримінального
судочинства та є носієм трудових прав і обов’язків, які вона може
12
реалізувати безпосередньо або через представника у спосіб та порядку, що
передбачені трудовим законодавством;
– розуміння терміна «джерела права ЄС у сфері праці суддів» як
сукупності визначених Європейським Союзом офіційних документальних
актів, принципів, ідей, форм вираження та закріплення норм права, які
формуються шляхом укладання договорів та угод між країнами-учасницями
та прийняття компетентними міждержавними органами Союзу, регулюють
сферу праці суддів ЄС, надають їм особливий правовий статус як суб’єктам
трудового права.
Дістали подальшого розвитку:
– ознаки судді як суб’єкта трудового права, серед яких виокремлено
наступні: (а) ускладнений правовий статус працівника додатковими
вимогами до кандидата на посаду судді; (б) наявність додаткових трудових
пільг, робочих переваг, а також обмежень і заборон; (в) роботодавцем
виступає держава; (г) трудова функція визначається не власною волею
роботодавця, а безпосередньо законом; (ґ) застосування принципу єдності й
диференціації у правовому регулюванні праці суддів;
– класифікація методів наукового дослідження суддів як суб’єктів
трудового права, до яких віднесено діалектику, аналіз, синтез, абстрагування,
індукцію, дедукцію, формально-юридичний та історичний;
– класифікація особливостей джерел права ЄС у сфері праці суддів за
такими критеріями: 1) залежно від ознак джерел права ЄС у сфері праці
суддів на: (а) загальнообов’язкові (обов’язковість, формальна визначеність,
визначеність державою та ін.); (б) притаманні виключно джерелам права ЄС
у сфері праці суддів (специфічне коло правових відносин, спеціальний
суб’єкт, особливий механізм реалізації прав та обов’язків); 2) залежно від
особливого правового статусу суддів – джерела права ЄС у сфері праці
суддів визначають особливі (а) обмеження трудових прав суддів (обмеження
діяльності судових профспілок та ін.), (б) трудові права суддів (право на
особливий соціальний захист та ін.).
13
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій роботі – для подальших загальних і
спеціальних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем
адаптації трудового законодавства у сфері праці суддів до законодавства
Європейського Союзу;
б) у правотворчості – при перегляді та вдосконаленні положень
чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кодексу законів
про працю та при прийнятті нового Трудового кодексу;
в) у правозастосовній діяльності – результати дослідження
сприятимуть удосконаленню практики застосування норм чинного
законодавства щодо адаптації трудового законодавства у сфері праці суддів
до законодавства Європейського Союзу;
г) у навчально-методичній роботі – у процесі вивчення навчальної
дисципліни «Трудове право України», при написанні підручників, навчальнометодичних посібників, проведенні семінарських занять зі студентами й для
написання ними рефератів, курсових і дипломних робіт.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в
цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки доповідалися
дисертантом на засіданнях вченої ради Науково-дослідного інституту
правового забезпечення інноваційного розвитку, а також були оприлюднені
на всеукраїнських та міжнародних конференціях: «Публічне адміністрування
в сфері внутрішніх справ» (м. Київ, 14 травня 2014 р.), «Сучасні тенденції
розвитку юридичної науки та практики» (м. Львів, 26-27 грудня 2014 р.).
Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції
знайшли відображення у п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових
виданнях України, одній статті – у науковому виданні іншої держави, а також
у двох тезах доповідей і повідомлень на вказаних конференціях.

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні надано теоретичне узагальнення та нове
вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні концептуальних
засад модернізації та оптимізації адаптації національного законодавства
України у сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу.
Основними науковими і практичними результатами роботи є наступні
висновки та пропозиції.
1. Історико-правовий аспект розвитку та становлення суддів як
суб’єктів трудового права включає в себе п’ять періодів: перший (кінець ІХ –
середина ХІV ст.) ілюструє певні позитивні тенденції в напрямку
розгалуження владної системи, побудованої виключно навколо князя, і є
передумовою розподілу влади на виконавчу, законодавчу й судову; другий
(середина ХІV – середина ХІХ ст.) характеризується за литовських часів
відсутністю особливих змін у законодавстві, за гетьманського ж ладу вперше
владу було розділено на три гілки; третій (середина ХІХ – початок ХХ ст.)
визначається дією законодавства Російської імперії, яке зробило значний
крок вперед порівняно з попередніми нормативно-правовими актами, що
регулювали сферу праці суддів на території України, створивши плацдарм
для подальшого достатньо швидкого розвитку службово-трудових відносин у
сфері праці суддів; четвертий (початок ХХ ст. – 1991 р.) характеризується
мінливим прогресом розвитку суддів як суб’єктів трудового права, що є
відображенням всієї владної системи в цілому. Апогеєм даного часового
відрізку став розкол СРСР і формування нових державних утворень, одним із
яких стала Україна; п’ятий (1991 р. – сьогодення). Його актуальною
проблемою є саме належне та послідовне нормативно-правове забезпечення
відповідних відносин розвитку суддів як суб’єктів трудового права.
2. Суддя як суб’єкт трудового права – це посадова особа,
призначена або ж обрана в окремий орган судової влади (суд), яка
одноосібно чи колегіально здійснює правосуддя на професійній основі у
190
формі цивільного, господарського, адміністративного та кримінального
судочинства та є носієм трудових прав і обов’язків, які вона може
реалізувати безпосередньо або через представника у спосіб та порядку, що
передбачені трудовим законодавством.
До ознак судді як суб’єкта трудового права віднесено наступні:
(а) ускладнений правовий статус працівника додатковими вимогами до
кандидата на посаду судді; (б) наявність додаткових трудових пільг, робочих
переваг, а також обмежень та заборон; (в) роботодавцем виступає держава;
(г) трудова функція визначається не власною волею роботодавця, а
безпосередньо законом; (ґ) застосування принципу єдності й диференціації у
правовому регулюванні праці суддів.
3. Особливості джерел права ЄС у сфері праці суддів класифіковано
за такими критеріями:
– залежно від ознак джерел права ЄС у сфері праці суддів на:
(а) загальнообов’язкові (обов’язковість, формальна визначеність,
визначеність державою та ін.); (б) притаманні виключно джерелам права ЄС
у сфері праці суддів (специфічне коло правових відносин, спеціальний
суб’єкт, особливий механізм реалізації прав та обов’язків);
– залежно від особливого правового статусу суддів – джерела права ЄС
у сфері праці суддів визначають особливі (а) обмеження трудових прав
суддів (обмеження діяльності судових профспілок та ін.), (б) трудові права
суддів (право на особливий соціальний захист та ін.).
4. Адаптація законодавства України у сфері праці суддів до
законодавства Європейського Союзу – це один із пріоритетних напрямів
інтеграції законодавства України у сфері праці суддів до законодавства ЄС,
що характеризується запозиченням та пристосуванням законодавчих норм,
приведенням сучасної української нормативно-правової бази у сфері праці
суддів до стандартів Євросоюзу з метою вдосконалення та вирішення
існуючих законодавчих прогалин судово-трудової сфери діяльності,
покращення умов праці суддів та зниження рівня корупції у цій сфері.
191
Ознаками адаптації національного трудового законодавства у сфері
праці суддів запропоновано вважати: (а) систематизацію законодавства,
(б) уніфікацію термінології та (в) створення механізму перевірки
законопроектів.
5. Запропоновано поділити загальновизнані європейські джерела
права у сфері праці суддів на дві групи. До першої віднести: (а) правові акти,
що забезпечують основні принципи суддів у сфері праці, розроблені в рамках
ООН; (б) акти Першої світової конференції з незалежності правосуддя;
(в) акти Міжнародної асоціації суддів, зокрема її Першої експертної комісії.
До другої – (а) принципи та норми, що забезпечують особливий статус суддів
як суб’єктів трудового права, закріплені у міжнародних документах,
ухвалених під егідою Ради Європи; (б) загальновизнані міжнародні
стандарти, принципи та правила ЄС у сфері праці суддів.
6. Виокремлено наступні проблемні питання адаптації трудового
законодавства у сфері праці суддів до законодавства Європейського Союзу:
(а) приведення визначень понять «домагання» й «дискримінація за статевою
ознакою» у відповідність до Директиви 2002/73/ЄЕС про імплементацію
принципу рівності чоловіків і жінок у питаннях працевлаштування,
професійного навчання, просування по службі та умов праці; (б) приведення
у відповідність до норм Європейської хартії про закон «Про статус суддів»
питання стосовно закріплення або скасування інституту випробувального
терміну для суддів; (в) забезпечення виконання Директиви Ради №
003/88/ЄЕС щодо питання стандарту робочого часу, щорічних відпусток та
роботи в нічний час та Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи R №
(86) 12 від 16 вересня 1986 р. «Про заходи щодо недопущення і скорочення
надмірного робочого навантаження на суддів» у питанні організації праці
суддів; (г) виконання Директиви Ради № 92/85/ЄЕС про застосування
заходів, які сприяють поліпшенню безпеки й гігієни праці вагітних, а також
жінок-працівниць, що недавно народили й годують груддю у питанні
надання додаткової відпустки; (ґ) забезпечення державної гарантії захисту
192
працівника від незаконного звільнення у разі порушення суддею присяги; (д)
приведення у відповідність з нормами Європейської хартії про закон «Про
статус суддів» інституту суддівської винагороди; (е) надання права суддям на
об’єднання у професійні спілки відповідно до положень первинного
законодавства ЄС; (є) забезпечення навчання суддів з метою підвищення
кваліфікації на рівні європейських стандартів.
7. Виділено наступні напрями адаптації національного трудового
законодавства у сфері праці суддів до законодавства ЄС: (а) поліпшення
якості виникнення правовідносин за участю суддів як суб’єктів трудового
права на основі досвіду Європейського Союзу; (б) оптимізація питання
оплати праці суддів як суб’єктів трудового права; (в) забезпечення охорони
праці суддів на основі європейського досвіду.
8. Виокремлено такі шляхи використання позитивного зарубіжного
досвіду адаптації трудового законодавства у сфері праці суддів до
законодавства ЄС: (а) забезпечення суддям як працівникам права на
об’єднання у професійні спілки, (б) надання суддям права на страйк,
(в) забезпечення належних грошових виплат у якості компенсації за
незручності в аспекті переведення судді з метою зміцнення суду (Польща);
(а) запровадження інституту рекомендаційних листів суддям у якості заходів
дисциплінарного стягнення, (б) забезпечення безпечних та належних умов
праці шляхом виконання адаптованих положень законодавства, (в) надання
можливості суддям брати участь у визначенні умов їх винагороди та
соціального забезпечення (Грузія); (а) запровадження обов’язкового
медичного страхування суддів, (б) надання права компетентному
державному органу подати регресний позов про відшкодування виплаченої
шкоди проти судді, який через несумлінність або через грубу недбалість
здійснив судову помилку, що спричинила шкоду (Молдова).