Пузирьов Ігор Вікторович. Роль порушень імунітету в патогенезі гонартрозу і прогнозування його перебігу

Короткий опис

Пузирьов Ігор Вікторович. Роль порушень імунітету в патогенезі гонартрозу і прогнозування його перебігу : дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. — Донецьк, 2007. — 135арк. — Бібліогр.: арк. 109-135.

Пузирьов І.В. Роль порушень імунітету в патогенезі гонартрозу і прогнозування його перебігу. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 патологічна фізіологія. Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, Донецьк, 2007.
Дисертація присвячена вивченню ролі порушень імунітету в патогенезі гонартрозу і прогнозуванню його перебігу.
Встановлено, що на початковому етапі розвитку гонартрозу клініко-рентгенологічні зміни в колінних суглобах й імунологічному статусі хворих незначні. Вони, в основному, обумовлені наслідками травми (макро- й мікро-), а також запаленням з в’ялим перебігом, обумовленим неспецифічною інфекцією.
У другій стадії хвороби синдром системної запальної відповіді запускає імунні комплекси й прозапальні цитокіни.
У третій стадії порушення імуносупресії, у свою чергу, ведуть до збільшення продукції аутоантитіл класу G, рівня ЦІК, концентрації ІЛ-8 і ФНП-. У потерпілих із множинною й поєднаною травмою колінного суглоба в початковому й ранньому періодах травматичної хвороби з боку імунної системи настають виразні зміни, які укладаються в картину імунодефіциту. Виразний дисбаланс між Т-хелперами й Т-супресорами на користь останніх спостерігається в підгрупі потерпілих, в яких у віддаленому посттравматичному періоді гонартроз прогресує.
При гонартрозі з гіперактивним рівнем імунологічної реактивності збільшується кількість й активність Т- і В-лімфоцитів, в суглобах закінчується трансформація дегенеративно-дистрофічного процесу в запальний.
Для рішення завдань прогнозування виникнення гонартрозу й прогностичної оцінки тяжкості стану хворих, що відповідає клініко-рентгенологічним ознакам гонартрозу I-III ступеня, запропоновано параметри, які полягають в побудовані регресійних рівнянь, що включають найбільш інформативні імунологічні показники.

У дисертації представлено теоретичне обґрунтування результатів і досягнуто рішення наукового завдання досліджено роль порушень імунітету в патогенезі гонартрозу, на основі вивчення клініко-рентгенологічних проявів гонартрозу та імунологічної реактивності у хворих установлено нові механізми імунологічних порушень, що доповнюють патогенез гонартрозу, а також представлено імунологічні критерії, які уточнюють діагностику, прогноз та оцінку важкості гонартрозу й стану хворих.
1. На початковому етапі гонартрозу клініко-рентгенологічні зміни в колінних суглобах та імунологічному статусі хворих незначні. У динаміці гонартрозу активація фагоцитозу стає все більш значною, в другій стадії вона є максимальною й переважає над активацією Т- і В-лімфоцитів. Це призводить до дисбалансу у функціонуванні імунної системи та сприяє зниженню в 2,2 рази кількості Т-супресорів. У третій стадії порушення імуносупресії, у свою чергу, ведуть до збільшення продукції аутоантитіл класу G у 3,4 рази, рівня ЦІК у 4,4 рази, концентрації ІЛ-8 у 13,2 рази і ФНП- у 8,9 рази. Імунні комплекси й прозапальні цитокіні запускають системну запальну реакцію.
2. У потерпілих із множинною травмою колінного суглоба в початковому й ранньому періодах травматичної хвороби з боку імунної системи наступають виразні зміни, які стосуються зниження на 10-40% числа Т- і В-лімфоцитів. Разом з тим відбувається зменшення концентрації імуноглобулінів у плазмі крові. Зрушення в імунній системі потерпілих укладаються в картину імунодефіциту. Показники клітинної й гуморальної ланки імунної системи відновлюються до 12-14 доби, але більша їхня частина до 28-30 доби. Виразний дисбаланс між Т-хелперами й Т-супресорами на користь останніх спостерігається в підгрупі потерпілих, в яких у віддаленому посттравматичному періоді гонартроз прогресує.
3. У патогенезі гонартрозу важливу роль відіграє стан імунологічної реактивності. При гіперактивному її рівні, обумовленому нейтрофільним лейкоцитозом на 50% збільшується кількість й активність Т-лімфоцитів, в 3 рази підвищуються число В-лімфоцитів. При цьому також зростають в 1,5-3,5 рази показники неспецифічного імунітету, в 5,3 рази концентрація ЦІК, в 6 разів ІЛ-8, в 12,8 рази ФНП-.
4. Для розробки методів прогнозування виникнення гонартрозу, прогностичної оцінки його важкості й тяжкості стану пацієнтів доцільно використовувати як клініко-рентгенологічні, так і імунологічні показники, серед яких для прогнозування найбільше значення мають параметри СD8+- і СD22+-клітин, ЦІК, концентрації ІЛ-8, ФНП- і Ig G.
5. Виразний дисбаланс між лімфоцитами й макрофагами, субпопуляціями лімфоцитів, а також між показниками клітинного й гуморального імунітету у хворих на гонартроз є підставою для проведення імунокорекції за допомогою етіотропних і патогенетичних засобів фармакотерапії.