Сегеда Сергій Андрійович. Формування і функціонування ринку продукції насінництва соняшнику

Короткий опис

Сегеда Сергій Андрійович. Формування і функціонування ринку продукції насінництва соняшнику: дисертація канд. екон. наук: 08.07.02 / Інститут аграрної економіки УААН. - К., 2003

Сегеда С.А. Формування і функціонування ринку продукції насінництва соняшнику в Україні.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02. економіка сільського господарства і АПК. Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2003.
В дисертації викладено основні результати дослідження економічних та організаційних проблем формування і функціонування ринку продукції насінництва соняшнику в трансформаційний період.
Висвітлюються теоретичні напрацювання відомих вчених-економістів щодо трактування ринку, тенденцій розвитку ринку продукції насінництва соняшнику в Україні і світі, розкривається поняття ринкової інфраструктури та запропонована її раціональна структура на ринку сортів і гібридів соняшнику.
Досліджено сучасний стан ринку продукції насінництва соняшнику в Україні, економічну ефективність виробництва сортів і гібридів соняшнику, а також досліджено розвиток зовнішньої торгівлі селекційно-насінницькою продукцією соняшнику в Україні. Розроблені та обгрунтовані методологічні та методичні підходи щодо функціонування та прогнозування ринку продукції насінництва соняшнику, розраховані перспективні параметри площ насінницьких посівів та їх регіональне розміщення. Запропоновано перспективну систему маркетингу продукції насінництва соняшнику. Опрацьована і запропонована модель науково-організаційної структури з виробництва продукції насінництва соняшнику на основі контрактної вертикальної інтеграції.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дає підстави зробити наступні висновки та пропозиції:
1. На ринку продукції насінництва соняшнику товарною одиницею виступає певний сорт або гібрид, з одного боку, як головний засіб виробництва, з іншого предмет праці. Тому у відтворювальному процесі продукція насінництва є тією ланкою, що виокремлює сорт або гібрид у конкретний товарний продукт на ринку аграрно-продовольчої продукції. Відповідно, розвиток ринку продукції насінництва соняшнику як системи економічних відносин між виробниками і споживачами посівного матеріалу з приводу купівлі-продажу певного сорту чи гібриду визначає рівень ефективності виробництва продовольчого соняшнику.
2. Розвиток ринку продукції насінництва соняшнику залежать від активізації аграрно-продовольчого ринку та кон’юнктури продовольчого соняшнику, відносно висока рентабельність якого (рівень рентабельності в 2001 році склав 68,7 %) зумовила розширення посівних площ та сприяла різкому підвищенню попиту на посівний матеріал соняшнику насіння еліти, 1-ї репродукції, гібридів першого покоління (F1). Відповідно збільшилася і пропозиція. У 19972001 рр. площі насінницьких посівів зросли на 53,3 %, в тому числі ділянки гібридизації на 66,0 %; виробництво селекційно-насінницької продукції збільшилось на 54,9 %, у тому числі насіння гібридів першого покоління F1 на 57,7 %; реалізація посівного матеріалу соняшнику на 57,1 %, у тому числі гібридного насіння на 59,5 %. В останні роки спостерігається тенденція переорієнтації попиту українських товаровиробників на вітчизняні сорти і гібриди, що зумовлено високими цінами на іноземні гібриди, та потребує сприяння розвитку вітчизняної селекції насінництва соняшнику.
3. Виявлена тенденція зниження використання гібридів на 11,2 проценто-пункти, в результаті чого співвідношення гібридів і сортів у посівах продовольчого соняшнику в 2001 р. дорівнювало 49,7 і 50,3 %. Разом з тим економічний ефект від застосування в посівах гібридів соняшнику, який становить 108,66 грн. на один гектар, свідчить про їх переваги відносно сортів.
4. Обсяги імпорту посівного матеріалу протягом 19982001 рр. зменшились на 79,4 %, що зумовлено високими цінами на гібриди соняшнику іноземної селекції, а також заборгованістю вітчизняних сільськогосподарських підприємств за придбаний посівний матеріал, що викликало зростання ризику продажу в кредит насіннєвої продукції соняшнику іноземними компаніями та призвело до зменшення пропозиції. Тому за аналізований період більшість компаній звузила свою діяльність на насіннєвому ринку України до продажу лише надійним клієнтам з гарантованою оплатою.
З метою активізації розвитку вітчизняного насінництва доцільніше ввозити вихідний селекційно-насінницький матеріал (батьківські і материнські лінії) для виробництва гібридного насіння на території України. Такий підхід є більш дієвим, оскільки забезпечить створення нових робочих місць, розвиток матеріально-технологічної бази підготовки насіння до товарних кондицій та підвищення професіоналізму вітчизняних спеціалістів і науковців.
5. Діяльність на вітчизняному ринку різних фірм і компаній далекого зарубіжжя, які вирощують свої сорти і гібриди соняшнику на території України і реалізують їх за кордон (переважно в країни СНД), сприяла збільшенню обсягів експорту насіннєвої продукції протягом 1996-2001 рр. у 2,5 раза і підвищенню ціни реалізації в 6 разів. Це вплинуло на обсяги вивозу продукції та нівелювало експортну ціну вітчизняних сортів і гібридів соняшнику.
Дієвим шляхом розширення експортних операцій з посівним матеріалом соняшнику є розвиток селекційних програм по створенню з іноземними партнерами спільних гібридів (сортів) соняшнику, виробництво яких вимагатиме придбання батьківських чи материнських ліній вітчизняних науково-дослідних установ (оригінаторів).
6. Відносно високий рівень прибутковості галузі насінництва (рівень рентабельності виробництва насіння еліти соняшнику в 2001 році досяг 329,3 %, насіння 1-ї репродукції 294,4 %, гібридів першого покоління 410,1 %), а отже, її привабливість, сприяє збільшенню кількості насінницьких господарств (фермерів, фірм, компаній), бажаючих займатись цим видом підприємницької діяльності. Так, у 1995 році Міністерство аграрної політики України видало дозволи на виробництво посівного матеріалу 584 господарствам, а в 2001 році понад 2000, що ускладнило контроль за дотриманням ними технологічних правил ведення галузі з боку Державної насіннєвої інспекції. Тому необхідною умовою ефективного функціонування насіннєвого ринку є введення ліцензування та сертифікації виробників посівного матеріалу.
7. Розширення товарних площ соняшнику в результаті підвищеної кон’юнктури продовольчого насіння на внутрішньому і зовнішньому ринках зумовило використання в товарних посівах великої кількості сортів і гібридів (понад 70) та тих, що виключені з Реєстру, або незареєстровані, що стало однією з причин зниження урожайності. Отже, ринок продукції насінництва соняшнику знаходиться на стадії формування та потребує оптимізації посівів продовольчого соняшнику на основі науково обгрунтованого і раціонального його розміщення в сівозміні та по зонах і областях країни, що є основою прогнозування обсягів попиту і пропозиції на селекційно-насінницьку продукцію.
8. Товарне виробництво продовольчого соняшнику доцільніше розміщувати в господарствах, грунтово-кліматичні умови яких сприятливіші для формування високого рівня урожайності та олійності, а площі посівів стабілізувати в межах 1,52,0 млн. га залежно від варіантів розміщення в сівозміні. За умови досягнення урожайності якісного насіння не нижче 5 ц/га (для гібридів) і 15 ц/га (для сортів) потреба насінницьких посівів становитиме в межах 1926 тис. га. При цьому слід враховувати, що для одержання якісного і високопродуктивного продовольчого соняшнику господарства мають перейти на використання для посівів гібриди першого покоління (F1), які за рівнем урожайної продуктивності переважають сорти в середньому на 13,1 відсотка.
9. Отримання якісного посівного матеріалу і забезпечення його конкурентоспроможності на зовнішньому і внутрішньому ринках потребує вдосконалення матеріально-технічної бази післязбиральної доробки й обробки насіння та доведення його до посівних кондицій.
10. Перспективна схема маркетингу на ринку продукції насінництва соняшнику має включати наступні складові: дослідження ринку, прогноз місткості ринку, оцінку власного потенціалу підприємства, формування попиту на нові сорти та гібриди соняшнику і стимулювання використання продуктивніших сортів і гібридів, формування цілей виробництва, розробку стратегії виробництва, аналіз і контроль.
11. Пропозиція на ринку продукції насінництва соняшнику формується в кілька етапів: створення (виведення) нових сортів і гібридів, розмноження оригінального насіння (супереліта, батьківські і материнські лінії) та виробництво репродуктивного, елітного та гібридного насіння автономними господарськими структурами, які організаційно й економічно між собою роз’єднані, не забезпечують якісного виконання всіх технологічних операцій з вирощування сортів і гібридів та доведення їх до посівних кондицій. Це також знеосіблює та нівелює відповідальність кожного виробника у процесі формування ринкового продукту (сорту чи гібриду соняшнику) та позначається на зниженні посівних і сортових властивостей насіння.
З метою підвищення ефективності насінництва та удосконалення системи його ведення доцільно органічно (організаційно, технологічно, економічно) об’єднати наукові і виробничі підприємства та організації і створювати контрактні інтегровані структури.
Інтегровану науково-виробничу структуру доцільно організовувати шляхом залучення науково-дослідною установою сільськогосподарських підприємств у процес виробництва насіння сортів і гібридів та укладання ліцензійних договорів. Ініціатором створення інтегрованої структури та її координатором може бути насіннєобробний завод з післязбиральної доробки.