СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ, КОНТРОЛЮ І ПРОФІЛАКТИКИ ТОКСИКОІНФЕКЦІЙ САЛЬМОНЕЛЬОЗНОЇ ТА ЕШЕРИХІОЗНОЇ ЕТІОЛОГІЙ

Короткий опис

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ
На правах рукопису

ОЛІЙНИК ЛЮДМИЛА ВІКТОРІВНА

УДК 619:616.98:579.842.14

СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ, КОНТРОЛЮ І ПРОФІЛАКТИКИ ТОКСИКОІНФЕКЦІЙ САЛЬМОНЕЛЬОЗНОЇ ТА ЕШЕРИХІОЗНОЇ ЕТІОЛОГІЙ

16.00.09 ветеринарно-санітарна експертиза

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора ветеринарних наук

Науковий консультант:
Головко Анатолій Миколайович
доктор ветеринарних наук, професор,
член-кореспондент УААН, директор
Державного науково-контрольного
інституту біотехнології і штамів
мікроорганізмів, м. Київ

КИЇВ 2004

ЗМІСТ стор.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..........5
ВСТУП...................................................................................................................6
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ...................15
1.1. Харчові токсикоінфекції як фактор ризику для здоров’я людини.........................................................................................................15
1.2. Токсикоінфекції сальмонельозної етіології.................19
1.2.1. Основні джерела контамінації продуктів тваринництва
сальмонелами..20
1.2.2. Патогенез сальмонельозу...28
1.2.3. Вплив факторів довкілля на рівень контамінації продуктів тваринництва сальмонелами..30
1.2.4. Біологічна характеристика бактерій роду Salmonella..32
1.3. Токсикоінфекції ешерихіозної етіології...................................................36
1.4. Лабораторна діагностика сальмонельозів та ешерихіозів тварин..40
1.5. Роль моніторингу в системі контролю та профілактики токсикоінфекцій..........................................................................................51
1.6. Профілактика токсикоінфекцій.................................................................54
1.6.1. Фізико-хімічні та біологічні методи профілактики.................................58
Заключення щодо огляду літератури....63
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА ТА ОСНОВНІ
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ............................................................65
2.1. Місце та умови проведення досліджень...............................65
2.2. Матеріал та методи досліджень.....................66
РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ...............................81
3.1. Динаміка виділення збудників токсикоінфекцій з різної продукції
та визначення рівня контамінації..............................................................81
3.1.1. Виробництво м’яса та його роль у виникненні харчових токсикоінфекцій..........................................................................................81
3.1.2. Визначення частки бактерій контамінантів м’яса і м’ясопродуктів.............................................................................................86
3.1.3. Визначення поширення шиготоксинпродукуючих ешерихій.......................................................................................................97
3.2. Епідеміологічні особливості токсикоінфекцій сальмонельозної
етіології...106
3.2.1.Етіологічне значення сальмонел як збудників харчових
токсикоінфекцій.........................................................................................106
3.3. Епізоотологічні особливості сальмонельозу..117
3.3.1. Поширення та етіологічна структура сальмонельозу
тварин........................................................................................117
3.3.2. Поширення рідкісних сероварів сальмонел у різних
областях України..126
3.3.3.Об’єкти довкілля як фактор передачі збудників
сальмонельозу........131
3.3.4. Роль сальмонелоносійства у тварин та зв’язок з
виникненням харчових токсикоінфекцій у людей ............145
3.3.5. Поширення феномену антибіотикорезистентності серед
популяції сальмонел.........150
3.3.6. Маркери адгезивності і токсигенності у
сальмонел....158
3.4. Вдосконалення лабораторної діагностики сальмонельозу........161
3.4.1.Вдосконалення методики бактеріологічної діагностики
сальмонельозу тварин...161
3.4.2. Поширення основних фаготипів сальмонел у різних
тваринницьких господарствах України.......173
3.4.3. Розробка тест-системи для індикації сальмонел у полімеразній
ланцюговій реакції (ПЛР).179 3.4.3.1. Конструювання тест-системи для індикації сальмонел у
полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР).182
3.4.3.2. Комісійні випробування тест-системи "Sal-Test для індикації
сальмонел у полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР)191
3.4.3.3.Вивчення ефективності розробленої тест системи „Sal-Test”
для виявлення бактерій роду Salmonella198
3.5. Біологічна оцінка м’яса, отриманого в результаті
вимушеного забою тварин....203
3.6. Розробка методу біологічного знезараження продукції
тваринництва..........................................................................................217
3.6.1. Виділення і накопичення штаму фагу S. gallinarum-pullorum...........222
3.6.2. Експерименти із застосування розчину фагу для зниження
контамінації м’яса курчат S. gallinarum-pullorum у лабораторних
умовах.....................................................................................................224
3.7. Розробка системи контролю та профілактики харчових
токсикоінфекцій.....................................................................................231
3.7.1. Розробка інструкції щодо профілактики сальмонельозу тварин як
складової системи профілактики токсикоінфекцій..............................231
РОЗДІЛ 4. ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ.....245
ВИСНОВКИ.......308
ПРАКТИЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ...312
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......313

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АОА антиокислювальна активність плазми крові;
АОС антиоксидантна система;
ВРХ велика рогата худоба;
ГПЛ гідроперекиси ліпідів;
ДК дієнові кон’югати;
ДЛМ - мінімальна летальна доза екзотоксина;
ЛД100 - 100% летальна доза культури;
Мm молекулярна маса;
МДА малоновий диальдегід;
млн.м.к./см мільйонів мікробних клітин в 1 см;
МПА - м’ясо-пептонний агар;
МПБ - м’ясо-пептонний бульон;
НАДФ - нікотинаміддинукліотид фосфат ;
НАДФН нікотинаміддинукліотид фосфат відновлений;
НТМ -нативний токсинмісткий матеріал;
ПЛР полімеразна ланцюгова реакція;
ПОЛ перекисне окислення ліпідів;
ПРЕ перекисна резистентність еритроцитів;
РА реакція аглютинації;
РГА реакція гемаглютинації;
РМРГА реакція манозо-резистентної гемаглютинації;
цАМФ циклічний аденозинмонофосфат;
E. Escherichia;
G-6-PDG глюкозо-6-фосфатдегідрогеназа;
GSH-P глутатіонпероксидаза;
GSH-R глутатіонредуктаза;
S. Salmonella
ІВМ Інститут ветеринарної медицини;
УААН Українська академія аграрних наук;
ДНКІБШМ Державний науково-контрольний інститут біотехноло-гій та штамів мікроорганізмів.

ВСТУП

Актуальність теми. Харчові токсикоінфекції є гострою соціально-економічною проблемою з огляду на те, що споживання контамінованих збудниками (сальмонелами, ентерогеморагічними ешерихіями тощо) продуктів харчування призводить до спалахів захворювань людей [1; 5; 6; 7; 12; 18; 29; 32; 40; 45; 51; 53; 71; 72; 101; 104; 120; 132; 141; 149; 172; 175; 182; 183; 186; 197; 202; 212; 242; 247; 262; 268; 271; 285; 289; 292; 293; 296; 303; 314; 316; 319; 329; 350]. Ця проблема залишається актуальною не тільки для України, а й для економічно розвинених країн Західної Європи та Північної Америки [26; 38; 74; 259; 263; 269; 272; 277; 299; 305; 314; 315; 316; 320; 325; 331; 337; 341; 345; 359; 363; 389; 386; 388].
Токсикоінфекції бактеріальної етіології виникають внаслідок вживання продуктів харчування, які контаміновані певними видами мікроорганізмів або містять токсичні для організму людини речовини мікробної природи. Неодмінною умовою виникнення харчових токсикоінфекцій та токсикозів є контамінація і розмноження в продуктах, переважно тваринного походження, збудників цих захворювань або накопичення в продуктах токсичних для організму речовин.
Харчові токсикоінфекції захворювання, зумовлені мікроорганізмами та токсичними речовинами, що утворюються в процесі життєдіяльності цих мікроорганізмів. Харчові токсикози захворювання, спричинені дією екзотоксинів, що накопичуються у продуктах в результаті розмноження мікроорганізмів (токсикоз можуть викликати токсини без участі мікроорганізму) [3; 21; 28; 33; 35; 39; 60; 69; 97; 107; 118; 125; 126; 129; 133; 160; 198; 200; 206; 207;142; 238; 239; 264; 274; 291; 316; 328]. Особливу увагу дослідників в останні роки привертають захворювання, обумовлені сальмонелами і ентерогеморагічними ешерихіями [2; 9; 37; 47; 48; 73; 85; 95; 121; 143; 158; 177; 208; 224; 242; 245; 253; 256; 267; 285; 290; 317; 338; 340; 387].
Убікваторність збудників зумовлює практично повсюдне поширення сальмонельозу та ешерихіозу в товарних тваринницьких господарствах. Цей фактор ускладнює епідеміологічну ситуацію та значно підвищує ризик спалахів токсикоінфекцій серед людей, тому що доволі часто тварини, хворі на сальмонельоз, твариниреконвалесценти і тварини-бактеріоносії є джерелом збудника захворювань людей [59; 79; 92; 114; 139; 187; 189; 294; 307; 312; 313; 320; 326].
Стаціонарне неблагополуччя щодо тваринницьких господарств пов’язане з прихованим носійством і виділенням збудника, порушенням зоогігієнічних умов утримання тварин. Це один із провідних факторів розповсюдження інфекційних агентів. Такі тварини є постійним джерелом інфікування навколишнього середовища (в тому числі і продуктів тваринного походження) у зв’язку з відсутністю симптомів захворювання та певними технічними труднощами, пов’язаними з їх виявленням. Це також є доказом на користь того, що заходи по профілактиці токсикоінфекцій необхідно розпочинати в товарних тваринницьких господарствах, зокрема, проводити перманентний епізоотологічний моніторинг.
До тварин, що відіграють значну роль в епідеміології сальмонельозних та ешерихіозних захворювань, відносять птицю, велику рогату худобу, свиней, коней, овець, кіз, мишей, щурів. Крім того захворювання людини можуть викликати продукти харчування - м”ясо і м”ясопродукти, молоко й молочні продукти, риба та рибні продукти, яйця, овочі, фрукти, ягоди, контаміновані збудниками (фактори передачі).
На епізоотологічну та епідеміологічну ситуації щодо сальмонельозу та ешерихіозу впливають кліматичні умови, щільність населення, рівень культури сільськогосподарського виробництва загалом, та рівень розвитку тваринницької галузі, зокрема. Ці фактори визначають суттєві особливості прояву в окремих регіонах світу захворювань, обумовлених даними збудниками. Існує думка, що серед інших зооантропонозів, сальмонельоз є найскладнішим за особливостями епідеміології (епізоотології) та боротьби [26; 365].
Зважаючи на актуальність проблеми токсикоінфекцій, Всесвітня організація охорони здоров’я акцентувала увагу на всебічному поглибленому вивченні джерел, факторів передачі та біологічних особливостей збудників токсикоінфекцій в різних географічних зонах, закономірності прояву епізоотичного процесу. Отримані в результаті таких досліджень дані стануть підґрунтям ефективного контролю за токсикоінфекціями. З”ясовано, що суттєвого зниження збитків можна досягти лише за умови комплексного вирішення епідеміологічних та епізоотологічних аспектів цієї проблеми [26; 189; 199; 234; 249; 252; 304; 365].
На сучасному етапі розвитку науки економічно виправданим та ефективним заходом боротьби з сальмонельозом та токсикоінфекціями сальмонельозної етіології є проведення науково обґрунтованих профілактичних заходів у тваринництві, заснованих на результатах епізоотологічного моніторингу [81; 130]. Зазначене також стосується захворювань, обумовлених іншим широко розповсюдженим збудником ешерихіями. І саме тому подальше удосконалення наявних та створення нових ефективних засобів діагностики та екологічно безпечних способів знезараження контамінованих продуктів тваринного походження і сировини є одним з перспективних напрямків досліджень ветеринарної науки.
В умовах значного поширення захворювання та відсутності тенденції до зниження напруженості епізоотичної ситуації, відчутна недостатня ефективність наявних підходів до діагностики та методів профілактики токсикоінфекцій. У зв’язку з цим актуальним напрямком досліджень залишається створення засобів для експрес-діагностики та екологічно безпечних методів знезараження інфікованих збудниками токсикоінфекцій продуктів тваринного походження [13; 15; 16; 24; 31; 32; 54; 57; 79; 81; 103; 108; 121; 167; 188; 195; 215; 216; 244; 246; 255; 262; 268; 271; 274; 278; 289; 299; 303; 307; 312; 315; 319; 320; 328; 329; 332; 338; 344; 345; 350; 353; 365; 367; 368; 380; 382; 385; 388].
Отже на сьогодні сальмонельоз та ешерихіоз в Україні є найпоширенішими зоонозними захворюваннями, а тому продовжують залишатись актуальними для ветеринарної науки та практики [56; 61; 78; 181; 90; 100; 153; 165; 166; 221; 222; 223; 225; 231; 237]. Цим пояснюється необхідність продовження моніторингу збудників масових захворювань тварин, які потенційно небезпечні і для людей як збудники харчових токсикоінфекцій; потреба вдосконалення методики бактеріологічної діагностики, розробки молекулярно-генетичного способу індикації збудника сальмонельозу та регламенту впровадження профілактичних заходів при сальмонельозній інфекції; доцільність розробки нових методів знешкодження збудника тощо. Результати таких досліджень стануть науковою основою для забезпечення населення України якісними і екологічно безпечними продуктами харчування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною досліджень, передбачених тематичним планом ІВМ УААН: (№ державної реєстрації 0101U000820 Дослідити поширення й антигенну структуру шиготоксинпродукуючих E.coli, виділених від тварин і із продуктів тваринництва, розробити методи діагностики та заходи профілактики”; та № державної реєстрації 0101U000821 „Вивчити ветеринарно-санітарний стан продуктів птахівництва (м’яса, яєць) при сальмонельозі в товарних і спеціалізованих господарствах, розробити критерії оцінки та заходи профілактики”.

Мета і задачі досліджень. Мета роботи теоретично та експериментально обґрунтувати, розробити та впровадити засоби і методи діагностики, моніторингу та профілактики токсикоінфекцій сальмонельозної та ешерихіозної етіологій для отримання безпечної у санітарному відношенні продукції.
Основні задачі досліджень:

· провести аналіз поширення харчових токсикоінфекцій в Україні та визначити етіологічний зв’язок з продуктами тваринництва, які контаміновані різними збудниками;
· дослідити видовий склад мікрофлори та рівень контамінації м’яса потенційними збудниками токсикоінфекцій;
· з”ясувати ступінь поширення збудників сальмонельозу та шиготоксинпродукуючих ешерихій в різних регіонах України;
· визначити роль об’єктів довкілля як факторів передачі збудників сальмонельозних токсикоінфекцій та життєздатність сальмонел в навколишньому середовищі;
· проаналізувати ступінь розповсюдження факторів патогенності у штамів сальмонел і ешерихій;
· вдосконалити методику бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин;
· визначити рівень циркуляції різних фаготипів сальмонел в регіонах України;
· розробити методи для експрес-індикації сальмонел за допомогою ПЛР та випробувати в виробничих умовах створену тест-ситему;
· розробити спосіб деконтамінації м’яса за допомогою фагів.

Об’єкт дослідження: збудники токсикоінфекцій, засоби діагностики сальмонельозу і профілактики токсикоінфекцій.

Предмет дослідження: особливості епізоотології сальмонельозу тварин; поширення сальмонел та ешерихій з ознаками патогенності серед поголів’я сільськогосподарських тварин; хворі на сальмонельоз та ешерихіоз тварини; способи конструювання засобів індикації сальмонел молекулярно-генетичними методами.

Методи досліджень: ретроспективний епізоотологічний аналіз; методи бактеріологічних; серологічних досліджень; біологічного експерименту; біохімічні, молекулярно-генетичні та статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Вивчено ступінь розповсюдження та етіологічну структуру харчових токсикоінфекцій в Україні; встановлено взаємозв’язок між рівнем контамінації продуктів тваринництва потенційними збудниками токсикоінфекцій і станом епідеміологічної ситуації; визначено епізоотологічні особливості сальмонельозу тварин та ступінь розповсюдження різних сероварів і фаготипів збудників сальмонельозу тварин по регіонах України; досліджено ступінь поширення шиготоксинпродукуючих ешерихій серед сільськогосподарських тварин; одержано нові дані щодо життєздатності збудників харчових токсикоінфекцій в об’єктах довкілля; теоретично обґрунтовано і запропоновано нові засоби діагностики сальмонельозу, а також методи індикації цих збудників у харчових продуктах тваринного походження на основі ПЛР; з”ясовано вплив різних збудників токсикоінфекцій на якісні показники (біохімічні та біологічні) м’яса: вивчено особливості динаміки показників вмісту в крові ключових метаболітів, а також активність ряду ферментів та стану окислювально-антиоксидантної рівноваги у динаміці захворювання поросят сальмонельозом за умов експериментальної ендотоксемії, що поглиблює та розширює сучасне розуміння механізмів розвитку токсикозів сальмонельозної етіології у інфікованих тварин та визначено біологічну цінність м’яса, одержаного від тварин хворих на сальмонельоз та коліентеротоксемію; теоретично і експериментально обґрунтовано та розроблено нову екологічно безпечну технологію деконтамінації продуктів тваринництва від сальмонел за допомогою фагів та визначено ефективність її застосування.
Практичне значення одержаних результатів. Одержано нові дані про поширення збудників сальмонельозу серед тварин та продуктів тваринного походження у результаті вимушеного забою; досліджено ступінь поширення шиготоксинпродукуючих ешерихій серед сільськогосподарських тварин; встановлено розповсюдження рідкісних сероварів збудників сальмонельозу в різних регіонах та поширення серед популяції сальмонел, здатних до токсиноутворення та експресії фімбріальних адгезинів. Проаналізовано зв’язки між рівнем контамінації кормів сальмонелами та феноменом сальмонелоносійства. З”ясовано роль різних об’єктів довкілля як факторів передачі збудників сальмонельозу. Розроблено та затвержено Настанову з бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин” (8.05.2002, № 15-14/134). Розроблено тест-систему для експрес-індикації бактерій роду Salmonella в полімеразній ланцюговій реакції „Sal-Test”: інструкція по виготовленню та контролю, настанова по застосуванню (31.07.2003, № 15-14/268 ) - ТУУ 24.4.19024865.703-2003. Експериментально доведено можливість використання розчину фагу для зниження рівня контамінації сальмонелами м’яса. Розроблено і затверджено „Інструкцію щодо профілактики сальмонельозу тварин” (12.12.2003 р. № 1).

Особистий внесок здобувача.
Автор брав участь у виконанні наукових програм, які покладені в основу дисертаційної роботи; розроблено схеми і методи проведення експериментів у лабораторних та виробничих умовах; виконано експериментальні аналітичні дослідження; проведено аналіз та узагальнення одержаних результатів; обґрунтовано висновки та практичні рекомендації; здійснено підготовку науково-технічної документації, висвітлено результати досліджень у наукових працях.
Моніторинг шиготоксинпродукуючих E.coli проводили у співпраці з науковцями лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи ІВМ УААН (Л.К. Волинець, Т.І. Тарасюк, Л.В. Зоценко). Біохімічні дослідження здійснювали спільно з співробітником лабораторії вірусології ІВМ к. б. н. Т.О. Сокирко. Адгезивні властивості виділених культур та розробку тест-системи ПЛР вивчали разом із співробітниками ДНКІБШМ: А.М.Головко, Н.О.Волошиною та В.В.Кацимоном. „Настанову з бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин” та „Інструкцію щодо профілактики сальмонельозу тварин” підготували у співпраці з колективом авторів з ІЕКВМ УААН, ДНКІБШМ, ЦЛВМ, ДБАУ. Результати цих досліджень знайшли відображення в спільних публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались, обговорювались і були схвалені на засіданнях вченої ради ІВМ УААН (м. Київ) в 1998-2004рр. та науково-практичних конференціях: „До 120-річчя від часу заснування ветеринарної школи у Львові” (м. Львів, 2001); „Сучасні ветеринарні та технологічні аспекти свинарства” (м. Київ, 2002); Міжнародній науковій конференції „Актуальные проблемы инфекционной патологии животных” (м. Володимир, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції „Современные вопросы патологии сельскохозяйственных животных” (м. Мінськ, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції „Ветеринарна медицина-2004: Сучасні аспекти розробки, маркетингу і виробництва ветеринарних препаратів” (м. Феодосія, 2004).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 26 наукових працях (одноосібних-13), із яких 1 монографія, 1 довідник, 20 статей у наукових фахових виданнях, 4 публікації у матеріалах конференцій.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 312 сторінках комп”ютерного тексту і складається з таких розділів: „Вступ”, „Огляд літератури”, „Загальна методика та основні методи досліджень”, „Результати власних досліджень”, „Обговорення результатів досліджень”, „Висновки”, „Практичні пропозиції”, „Список використаних джерел”, „Додатки”. Роботу ілюстровано 29 рисунками, 50 таблицями та 1 фотографією. Список використаних літературних джерел включає 389 найменувань, в тому числі 134 зарубіжних авторів.

Список літератури

ВИСНОВКИ

1. У результаті виконання дисертаційної роботи отримано нові дані щодо поширення збудників токсикоінфекцій серед поголів’я сільськогосподарських тварин та встановлено етіологічний зв’язок із захворюваністю у людей. Визначено епізоотологічні особливості захворювання тварин, зумовлених збудниками харчових токсикоінфекцій, зокрема сальмонелами і ешерихіями. Вивчено поширення шиготоксинутворюючих ешерихій серед великої рогатої худоби. Проведено вдосконалення методики бактеріологічної діагностики сальмонельозу тварин. Одержано нові дані про циркуляцію певних фаготипів сальмонел у різних регіонах України. Результати наших досліджень суттєво доповнюють відомості щодо термінів виживання збудників сальмонельозу в об’єктах довкілля, що дозволяє уточнити рівень небезпеки цих об’єктів як факторів передачі збудників, зокрема харчових токсикоінфекцій. Вперше в Україні розроблено, виготовлено та впроваджено тест-систему для експрес-індикації сальмонел в ПЛР, експериментально обґрунтовано можливість і доцільність застосування фагів з метою деконтамінації м’яса від збудників сальмонельозу, розроблено і затверджено „Інструкцію щодо профілактики і боротьби з сальмонельозом тварин”.
2. М’ясо, отримане в результаті вимушеного забою тварин в 21,1 % випадків контаміноване мікроорганізмами різних видів. Найбільшу частку серед виділених із м’яса мікроорганізмів складають ешерихії 68,2%; відсоток кокової мікрофлори - 16,5%; протею - 8,3%; сальмонел - 5,7%.
3. Джерелом шиготоксинпродукуючих ешерихій можуть бути не лише хворі телята, від яких вони виділяються у 23,4 % випадків, але і клінічно здоровий молодняк і доросла ВРХ, від яких даний збудник виділяється відповідно у 12,7 та 7,5 % випадків. Ешерихії, виділені від загиблих і хворих телят, у більшості випадків є носіями stx1-генів (42,4 % шиготоксинпродукуючих штамів), а виділені від здорових тварин штами stx2-генів ( 54,5 % від дорослої ВРХ і 51,6 % від телят).
4. Аналіз даних МОЗ України свідчить про загострення епідеміологічної ситуації у державі щодо харчових токсикоінфекцій. Встановлено, що за останні п’ять років рівень захворювань на сальмонельоз становить 15,91- 21,78 випадків на 100 тис. населення за рік по Україні і 15,90-25,59 - по м. Києву, причому з усіх встановлених факторів передачі збудників 98,7 % належать харчовим факторам. М’ясо є основним фактором передачі збудників токсикоінфекцій сальмонельозної етіології, його частка складає 53,8% зареєстрованих випадків розвитку захворювання.
5. Захворювання на сальмонельоз свиней, великої рогатої худоби і птиці в Україні викликають здебільшого S. сholeraesuis, S. dublin, S. gallinarum. Однак від тварин ізолюють і сальмонели рідкісних сероварів. Найчастіше вони виявляються в східних та центральних областях, рідше в західних, північних та південних регіонах.
6. Залежно від температури та характеру об’єкту збудники сальмонельозу можуть залишатися життєздатними від 20 до 130 днів, при цьому їх вірулентність може зберігатися протягом 2-95 днів. Збереження життєздатності сальмонел у воді залежить від її температури та стану (коливається від 10 до 111 днів). При кімнатній температурі бактерії, що містяться у воді, зберігають свої вірулентні властивості протягом двох тижнів.
7. Між належністю сальмонел до певних серологічних варіантів та об’єктами, з яких вони виділені ( тварини-сальмонелоносії, корми та хворі сальмонельозом люди), існує взаємозв’язок. Виділення S.typhimurium з цих об’єктів коливається між 9,06 і 46,54 %, а S.enteritidis між 10,60 і 35,14 % .
8. Більшість епізоотичних штамів сальмонел мають у своїй структурі фактори патогенності, що значно підвищує їх патогенетичне значення в розвитку харчових токсикоінфекцій. Так, резистентністю до антибактеріальних препаратів володіло 81,4% виділених штамів; властивістю утворювати екзотоксини - 91,3% ізольованих культур різних сероварів; наявність фімбріальних адгезинів манозочутливих у 86,6% і манозорезистентних у 85,4% досліджуваних штамів сальмонел.
9. У результаті фаготипування виділених від свиней культур S.typhimurium встановлено, що на території України циркулюють чотири основні фаготипи 1,2,3,5. Спостерігається тенденція до поширення відповідних фаготипів у різних регіонах, що вказує на зв’язок з окремою місцевістю і може бути використано при діагностиці та контролю харчових токсикоінфекцій.
10. Сконструйовані праймери Sal I (forward) та Sal 2 (reverse) характеризуються високою специфічністю для зв'язування із ділянками матричної ДНК збудника сальмонельозу, не мають критичної гомології з іншими бактеріями або вірусами і не є аналогічними з іншими запатентованими праймерами. Розроблена тест-система „Sal-test” для індикації сальмонел в полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР) (ТУУ 24.4.19024865.703-2003) дозволяє виявляти збудник у різному матеріалі в концентрації 2 x 104 кл/мл., що значно перевищує за чутливістю бактеріологічний метод.
11. Зміна показників окислювально-антиоксидантного гомеостазу в крові та печінці тварин вказує на порушення функціонального стану тканин. Ці біохімічні зміни, а також особливості балансу мінеральних речовин в динаміці патологічного процесу, опосередковано свідчать про зниження харчової цінності м¢яса при вимушеному забої.
12. У м’ясі, отриманому від вимушено забитих тварин при сальмонельозі та коліентеротоксемії вміст вологи збільшується, а білка і жиру зменшується. Це призводить до зниження калорійності такого м’яса та його біологічної цінності відносно стандартного контролю (куряче яйце) і м’яса здорових тварин.
13. Загальний рівень контамінації сальмонелами тушок, отриманих в результаті вимушеного забою хворої птиці, в 3,4 рази вищий, ніж здорової. На різних технологічних етапах (забій, знекровлення, патрання, охолодження та інші) він збільшується від 4,7 до 32,1 разів. Найбільш критичним є технологічний етап, на якому тушки після патрання піддаються охолодженню в ванні, де рівень забруднення збудником підвищується від 3,4 до 22,3 рази відносно вихідного рівня.
14. Підвищення температурних режимів зберігання контамінованих та оброблених бактеріофагами продуктів птахівництва спричиняє значну активізацію бактеріофагу і, як результат, - різке зниження рівня контамінації сальмонелами. Так, через 12, 24, 48 годин при температурній експозиції +35...+37о С концентрація сальмонел знижується відповідно на 92,3; 97,4 та 98,9% порівняно з необробленим бактеріофагом продуктом.
15. Запропонована „Інструкція щодо профілактики сальмонельозу тварин” дозволяє більш ефективно проводити заходи боротьби із сальмонельозом тварин в Україні , що сприятиме зниженню рівня захворюваності людей токсикоінфекціями сальмонельозної етіології.

ПРАКТИЧНІ ПРОПОЗИЦІЇ

Розроблено, затверджено та впроваджено в практику ветеринарної медицини :
1. Тест-система "Sal-Test” для індикації сальмонел у полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР):
а. ТУУ 24.4.19024865.703 2003;
b. Настанова по застосуванню ПЛР тест-системи "Sal-Test" для детекції бактерій роду Salmonella” затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 15-14 / 268 від 31.07.2003 р.;
c. Інструкція по виготовленню і контролю ПЛР тест-системи "Sal-Test" для детекції бактерій роду Salmonella” затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 15-14 / 268 від 31.07.2003 р.
2. „Інструкція щодо профілактики і боротьби з сальмонельозом тварин” - розглянуто та схвалено на засіданні науково-методичної ради Державного департаменту ветеринарної медицини України протокол №1 від 12.12.2003 р.
3. „Настанова з бактеріологічної діагностики сальмонельозу тварин” затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України № 15-14/134 від 8.05.2002 р.
4. Запропоновано спосіб деконтамінації м’ясних продуктів від сальмонел за допомогою фагів.
5. Довідник „Факторні хвороби сільськогосподарських тварин”. К.: Аграрна наука, 2002. 363 с.
6. Монографія „Ветеринарно-санітарний контроль харчових токсикоінфекцій”. К.: Аграрна наука, 2004. 198 с.
7. Патент „Штам Echerichia coli О157, продукуючий шиготоксин 2 типу
(Stx 2)” - позитивне рішення №2003077181.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аваков А.А К вопросу о пищевых токсикоинфекциях, обусловленных Сl.perfringens // Кишечные инфекции: Тр. 2-го Моск. мединститута. М., 1976. Т. 56, Вып. 7. С. 22 27.
2. Авдеева Т.А., Полоцкий Ю.Е., Смирнова Л.А. Характеристика новой группы энтеропатогенных кишечных палочек, продуцирующих энтеротоксин // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 1973. № 11. С. 9 11.
3. Агаева Р.А. К методике бактериологической диагностики протеев при кишечной инфекции у детей // Лаб. дело. 1975. № 11. С. 685 686.
4. Агаева Р.А. Сравнительное изучение чувствительности к антибиотикам у бактерий Proteus hauseri, принадлежащих к различным серологическим группам // Антибіотики. 1976. № 1. С. 57 62.
5. Азбелев В.Н. Пищевые токсикоинфекции и интоксикации, вызванные аэробными бактериями. М., 1952. 170 c.
6. Акимов А.М.Пищевые продукты как источник возникновения пищевых токсикоинфекций, вызванных Bac. сereus: Автореф. дис... канд. вет. наук. М., 1970. 22 с.
7. Акопян Р.А., Бабунашвили Н.П. Пищевая токсикоинфекция, вызванная энтеропатогенной кишечной палочкой серологического типа 026 // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 1964. № 4. С.144 145.
8. Алексеев М.Ю., Гинцбург А.Л. Диагностика инфекционных заболеваний с помощью метода полимеразной цепной реакции // Молекулярная генетика. 1993. № 4. С. 3 8.
9. Ангелович С.М. Клиника и диагностика пищевых токсикоинфекций, вызванных различнымисеротипами сальмонелл: Автореф. дис... канд. вет. наук. Челябинск, 1973. 24 с.
10. Андрейшин М.А., Гнатович И.Г., Велич Н.В. Термографическая картина в норме и при пищевых токсикоинфекциях // Новости спортивной и медецинской антропологи. М., 1991. С. 122 123.
11. Андрюшин Ю.И. Ветеренарно-санитарная защита фем и методы дезинфекции // Ветеринария. № 8. С. 81 84.
12. Антимикробная резистентность шигелл в Смоленской области в 1998 1999 годах / Л.С. Страчунский, О.И. Кречикова, А.С. Иванов и др. // Клин. микробиол. антимикроб. химиотерапия. 2000 № 2. С. 5 9.
13. Артюх И.А., Осташевский А.Г., Гурова Е.И. Обезвреживание мяса, инфицированного сальмонеллами // Научные труды Харьковского ветеринарного института. Х., 1953. Т. XXI. С. 14 19.
14. Ахмедов А.М. Паратиф телят и его санитарно-эпидемиологическая роль в пищевых токсикоинфекциях. Ташкент, 1964. С. 46.
15. Бабкин А.Ф., Красиков Г.А. Ускоренное обнаружение эпидемиологически значимих сероваров сальмонелл в продукции животноводства // IV Межгор. конф. по проблемам паразитоценологии. К.; Х.; Луганськ, 1993. С. 23 25.
16. Бактериофаги сальмонелл и их применение в ветеринари: Учеб. пособие. Ульяновск, 1988. 84 с.
17. Беленький Н.Г. Биологическая ценность мяса розличных видов животных // Пути повышения качества продукции животноводства и их ветеринарно-санитарная оценка: Тез. докл. конф. К., 1981. С. 53 56.
18. Белинский В.М. Значение протея в этиологии заболеваний клинически и эпидемологически сходных с дизентерией // Вопросы инфекционной патологии Забайкалья. Чита, 1971. Т. 2. С. 77 88.
19. Беляев В.В. Санитарная техника предприятий мясной и молочной промышленности. М., 1979. 352 с.
20. Беспятая Г.П. Сравнительная оценка и усовершенствование методов обнаружения сальмонелл в почве: Автореф. дис. канд... биол. наук. М., 1975. 22 с.
21. Билибин А.Ф. Пищевые токсикоинфекции // Руководство по инфекционным болезням. М., 1962. С. 163 190.
22. Біохімічні показники крові поросят за умов експериментальної токсикоінфекції / Т.О. Сокирко , Е.М. Попова , Л.В. Олійник та ін. // Науковий вісник НАУ. К., 2001. № 36. С. 146 148.
23. Блюгер А.Ф., Новицкий И.Н., Теребкова З.Ф. Сальмонеллез. Рига, 1975. 110 с.
24. Большакова Н.Я. Оценка лабораторних методов выявления сальмонеллезов среди спородических пищевых токсикоинфекций: Дис... канд. мед. наук. М., 1981. 143 с.
25. Бортнічук В.А., Перепелиця О. Особливості прояву сальмонельозу у курей в умовах птахофабрики // Вет. медицина України. 1998. № 8. С. 16 17.
26. Борьба с сальмонеллезами // Доклады ВОЗ. 1991. 82 с.
27. Ботезату И.Ф., Кузор А.Т., Лысая Э.В. Клиническая характеристика простых пищевых токсикоинфекций // Бактериальные кишечные инфекции. Кишинев, 1967. С. 253 254.
28. Бочкова Л.М. Сальмонеллезы у детей и их эволюционная диагностика за 20 лет (1945 1964 гг.) // Труды Ленинградского педиатрического института. Л., 1970. Т. 53. С. 23 37.
29. Брискер А. Д. Клиника пищевых токсикоинфекций, вызванных стофилококком, пищевой палочкой и палочкой Моргана // Советская медицина. 1965. № 9. С. 71 75.
30. Брискер А. Д. Клиническое течение, вопросы патогенеза и лечение пищевых токсикоинфекций различной этиологии: Автореф. дис... д-ра наук. Челябинск, 1967. 36 с.
31. БродовЛ.Е., ЮщукН.Д., МалеевВ.В. Диагностика и лечение кишечных инфекций // Эпидемиологические и инфекционные болезни. 1997. №4. С. 4 6.
32. Будагян Ф.Е. Пищевые токсикозы, токсикоинфекции и их профилактика. М., 1972. 216 с.
33. Будагян Ф.Е.Пищевые токсикозы, токсикоинфекции и их профилактика. М., 1965. 86 с.
34. Бунин К.В. Проблемы патогенеза, иммунитета и перспективы специфической профилактики бактерионосительства при сальмонелл лезах // Клиническая медицина. 1975. № 1. С. 60 64.
35. Бургасов П.Н., Румянцев С.Н. Эволюция ботулизма // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 1967. № 11. С.79 82; 1968. №1. С. 73 77; 1968. №2. С. 83 87; 1968. №4. С. 3 7.
36. Бургасов П.Н., Румянцев С.Н. Эволюция ботулизма // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 1967. № 9. С. 18 24.
37. Быченко В.Д. К эпидемиологии кишечной коли-инфекции: Автореф. дис... канд. мед. наук. М., 1969. 22 с.
38. Вадорацкий В.А. Заболеваемость и санитарный надзор за сальмонеллезом в США // Пищевые токсикоинфекции: Межвуз. сб. Саратов, 1979. №2. С. 57 62.
39. Вершеня М.И., Полешко Д.В., Ключарев А.А. К вопросу о течении пищевых токсикоинфекций стафилоккоковой этиологии у взрослых // Здравоохранение Белоруссии. 1972. № 9. С. 7 8.
40. Веселов А.Я.О пищевых отравлениях стофилоккоковой этиологии // Вопросы питания. 1970. № 3. С. 72 73.
41. Ветеринарно-санитарная экспертиза продуктов питання / П.В.Микитенко и др. М., 1989. 222 с.
42. Ветеринарно-санитарный осмотр продуктов убоя крупного рогатого скота / Костенко Ю.Г. и др. М., 1989. 37 с.
43. Ветеринарно-санітарна оцінка та біологічна цінність м’яса свиней при коліентеротоксимії / Л. Волинець, Л. Олійник, Т. Тарасюк, Л. Зоценко // Сучасні ветеринарні та технологічні аспекти свинарства. К., 2002. С.2829.
44. Вивчення стану циркуляції сальмонел у регіонах України / Л. Волинець, Л. Олійник, Т. Тарасюк та ін. // Вет. медицина України. 2001. № 12. С. 12 13.
45. Витивкер В.С. Пищевые токсикоинфекции вызванные, Cl. perfringens.: Вопросы этиологии и диагностики пищевых токсикоинфекций. Л., 1967. С. 40 41.
46. Воробьев А.А., Сичинский Л.А., Дратвин С.А. Возможности лабораторной диагностики инфекций, вызванных бактериями рода Campylobacter // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 2000. № 1. С. 98 103.
47. Воронец Н.П. Об исследовании на наличие ешерихий 0124 при расшифровке острых кишечных заболеваний у взрослых // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 1970. № 3. С.134 135.
48. Воронова Г.В. Сальмонеллезы (вопросы клиники, диагностики, лечения): Автореф. дис... канд. биол. наук. Л., 1966. 22 с.
49. Воскобойников В.А. Организация ветеринарних мероприятий. М.: Агропромиздат, 1993. 216 с.
50. Вспышка сальмонеллеза молочного происхождения // Гигиена и санитария / Д.П. Андрианова, В.С. Деревянский, В.С. Касторский. 1963. № 4. С. 75 78.
51. Выгодчиков Г.В. Стафилококковые инфекции. М., 1963. 40 с.
52. Габрилович И.М. Лизогения. Минск, 1970. 88 с.
53. Галикеев Х.Л. и др. О роли Bact. proteus hauseri в возникновении пищевой токсикоинфекции // Вопросы питания. 1970. № 4. С. 86 87.
54. Ганюшкин В.Я. Бактериофаги сальмонелл и их применение в ветиринарии. Ульяновск, 1988. 86 с.
55. Гебеш В.В. Диагностика и лечение сальмонеллезов // Лікування та діагностика. 1997. № 2. С. 47 51.
56. Герман В.В., Соколенко Н.Т. Санитарно-бактериологическая характеристика птицеводческих помещений // Ветеринария. 1985. №9. С. 34.
57. Гизатулина Д.К.Серологическая диагностика сальмонеллезов с помощью комплексного эритроцитарного О диагностикума // Советская медицина. 1976. № 5. С. 71 73.
58. Гиршович Е.С. Получение и оценка активности энтеротоксина Esсherichia coli: Автореф. дис... канд. вет. наук. М., 1976. 20 с.
59. Гладков Г.Н., Задорожний Е.М., Мазуренко В.А. Некоторые общие инфекции в динамике и сезонных проявлениях заболеваемости сальмонеллезом людей в УРСР // Кишечные инфекции. 1976. № 8. С. 110 112.
60. Годлевский В.В., Миронов В.Ю. Діагностики стафилококовых интоксикаций // Стафилококковые пищевые токсикозы и энтероколиты. К., 1976. С. 80 92.
61. Головко А.М., Ушкалов В.О. Економічна ефективність байтрилу в системі протисальмонельозних терапевтичних заходів // Вет. медицина України. 1999. № 1. С. 8.
62. Головко А.Н. Адгезивный антиген эшерихий К99 в патогенези для телят и его иммуногенные свойства: Дис... канд. вет. наук: 16. 00. 03. Минск, 1989. 159 с.
63. Головко А.Н. Фимбриальние антигены энтеротоксигенных эшерихий // Ветеринария. 1993. № 9. С. 31 32.
64. Горегляд Х.С. Ветеринарно-санитарная экспертиза с основами технологии переработки продуктов животноводства. М., 1981. 584 с.
65. ГОСТ 13496.7-97 Зерно фуражное, продукты его переработки, комбикорма. Методы определения токсичности. п. 5. М., 1999. 25 с.
66. ГОСТ 21237-75 Мясо. Методы бактериологического анализа. М., 1976. 17 с.
67. ГОСТ 26669-85 „Продукты пищевые и вкусовые. Подготовка проб для микробиологического анализа”. М., 1977. 20 с.
68. ГОСТ 7702.2-74 Мясо птиц. Методы бактерионального анализа. М., 1975. 15 с.
69. Грекова Г.Н. Характеристика вульгарного протея, выделенного у больных с острыми расстройствами желудочно-кишечного тракта // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 1970. № 6. С. 50 54.
70. Грешило М.С. Сальмонеллезы у детей и взрослых: Автореф. дис... д-ра мед. наук. М., 1973. 40 с.
71. Гринзайд М.И., Лобова З.А.,Воендинова А.У. Энтэральные стафилококки у детей, страдающих сальманеллезом // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 1972. № 4. С. 145.
72. Гриценко В.К., Брызгалов Ф. И., Соболев И.Н. Вспышка пищевой токсикоинфекции, вызванная протеем // Гигиена и санитария. 1970. №3. С. 90 91.
73. Гуревич Е.С. Паратифозные заболевания (сальмонеллезы) группы С. М., 1956. 56 с.
74. Гусев А.А., Кулыгина А.И., Козлова А.Л. Повиышение санитарно-гигиенического состояния производства мяса птицы за рубежом: Обзорная информация. М.: АгроНИИТЭИ, 1988. 40 с.
75. Далин М.В., Фиш Н.Г. Белковые токсины микробов. М., 1980. 224 с.
76. Дашевский Ю.Я., Синельникова М.П. Клинико-морфологические параллели при сальмонеллезе // Актуальные вопросы эпидемиологии ифекционных болезней (сальмонеллезы). Саратов, 1976. С. 71 74.
77. Дмитровская Т.И. Сальмонеллезы в Казахстане. Алма-Ата, 1971. С.42.
78. Доник Н.С. Сальмонеллез и продукция птицеводства // Ветеринария. 1991. № 3. С. 6 9.
79. Донченко Л.В., Надыкта В.Д. Безопасность пищевой продукции. М., 2001. 525 с.
80. Дранкин Д.И. Продукты питаня и инфекции. Саратов, 1982. 163 с.
81. Дрегер Г. Диагностика бактерий группы сальмонелла и ее применение при бактериологическом исследовании мяса. М., 1957. 234 с.
82. Дукалов И.А. О ботулизме сельскохозяйственных животных // Советская ветеринария. 1938. № 3. С. 25 30.
83. Думеш М.Г. Кишечные инфекции // Сборник трудов Горьковского ИЭМ. Горький, 1961. Вып.7. С. 3 8.
84. Ермолаев А.П. Частная ветсан.-экспертиза продуктов животноводства. Алма-Ата, 1988. 344 с.
85. Жамеричев С.С.Клиническая характеристика вспышки эшерихиоза О124 // Советская медицина. 1975. № 10. С. 145 146.
86. Житенко П.В., Бородков М.Ф. Ветеринарно-санитарная экспертиза продуктов животноводства на колхозных рынках. М., 1990. 144 с.
87. Житенко П.В., Бородков М.Ф. Ветеринарно-санитарная экспертиза продуктов животноводства. М., 1998. 336 с.
88. Житенко П.В., Бородков М.Ф. Ветеринарно-санитарная экспертиза продуктов животноводства. М., 2000. 335 с.
89. Загаевский И.С. Пищевые отравления микробной этиологии. Белая Церковь, 1967. 90 с.
90. Загаевский И.С. Сальмонеллезы сельскохозяйственных птиц. М., 1966. 78 с.
91. Загаевский И.С. Пищевые токсикоинфекции и токсикозы. К., 1964. 67 с.
92. Загаевский И.С., Жорницкий Я.К. Сальмонеллез животных. К., 1977. 144 с.
93. Зарицкий А.М. и др. Структура фаготипов культур S. typhimurium, выделенных в Украинской ССР // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 1975. № 2. С. 111 112.
94. Зарицкий А.М. Сальмонеллезы. К., 1998. 160 с.
95. Зарицкий А.М.Сальмонеллезы. К., 1988. 60 с.
96. Зароза В.Г. Желудочно-кишечные болезни телят и меры борьбы с ними. М.: ВНИИТИСХ, 1985. 64 с.
97. Зацепин Н.И. Этиология колиэнтеритов // Колиэнтериты. М., 1962. С. 42 62.
98. Зверев Е.И. Дизентерия, пищевые токсикоинфекции и кишечные инвазии. М., 1962. 140 с.
99. Зон Г.А., Фотіна Т.І., Резніковський В.К.Засіб обмеження контамінації бактеріями і пилом повітряного середовища пташарень та його вплив на екологію птахофабрик. // Економіка та екологія виробництва продукції птахівництва на основі прогресивних технологій. Суми, 1999. С. 213 215.
100. Ибрагимов А.А. Патоморфология при колибактериозе цыплят // Меры профілактики и диагностики бактериозов с.-х. животных. Ашгабад, 1993. С. 89 91.
101. Игнатович З.А. Пищевые отравления, вызванные палочкой протея // Труды Ленинградского института им. Пастера. Л., 1967. Т. 32. С. 80 88.
102. Игнатович З.А., Смирнова А.В. К вопросу о патогенезе пищевых сальмонеллезных токсикоинфекций // Вопросы питания. 1955. № 14. С. 6 8.
103. Индикация патогенной микрофлоры в мясе / М.П. Бутко, Д.А.Багашвили, А. Г. Батиашвили; Под ред. М. П. Бутко. Тбилиси, 1989. 146 с.
104. Калініченко Н.І., Підгорна Л.Г, Бірюкова С.Г. Харчова анаеробна інфекція, токсикоіфекція. К., 1975. 96 с.
105. Кальяненко А.И. Экология S. enteritidis во внешней среде. М., 1992. 38 с.
106. Касьяненко Т.И., Максимова Л.Н., Касьяненко А.М. Некоторые вопросы эпидемиологии сальмонеллезов в Днепропетровской области // Кишечные инфекции. К.,1972. Т. 5. С. 33.
107. Клочко К.Н. Распространение и течение стафилококковой кишечной инфекции у детей // Здравоохранение Таджикистана. 1973. №5. С.27 30.
108. Коврук Л.С., Кононенко А.Б., Бритова С.В. Ускоренная индикация патогенных энтеробактерий // Журн. ветеринарии. 1992. № 5. С. 10 11.
109. Коен Р., Моллов Д., Драганов П. Современные проблемы при сальмонеловите у человека // Эпидемиология, микробиология, инфекционные болезни. 1980. Т. 17. Тр. 1. 265 с.
110. Кожемякина Н.П. Программа контроля сальмонеллезной инфекции в США // Птицеводство. 1988. № 4. С. 42 43.
111. Козак В.А. Экспертиза мяса вынужденно убитых в хозяйствах животных // Ветеринария. 1985. № 3. С. 64 67.
112. Козарева М.И. О санитарно-микробиологических нормативов пищевых продуктов // Гигиена и санитария. 1980. № 7. С. 10 15.
113.