Становлення, сучасний стан та перспективи розвитку законодавства про дисципліну праці в Україні

Короткий опис

ЗМІСТВступ 4Розділ І. Становлення, формування та розвиток законодавства про дисципліну праці: історичний аспект 111.1. Початковий етап становлення та формування законодавства про дисципліну праці: кінець XIX початок XX ст. 111.2. Особливості законодавства про дисципліну праці з моменту становлення України як радянської республіки до Другої світової війни 201.3. Законодавство про дисципліну праці повоєнного періоду і економічних реформ 7090-х рр. 39Висновки до розділу 1 49Розділ 2. Характеристика законодавства про дисципліну праці України в сучасних умовах переходу до ринкової економіки 532.1. Поняття «дисципліна праці» в теорії та за законодавством України. Службова дисципліна як особливий вид дисципліни праці 532.2. Аналіз диференціації законодавства про дисципліну праці України 692.3. Класифікація нормативно-правових актів, що регулюють дисципліну праці в Україні 87Висновки до розділу 2 100Розділ 3. Правовий механізм реалізації нормативно-правових актів, що регулюють дисципліну праці в Україні 1033.1. Зміст правового механізму реалізації законодавства України про дисципліну праці 1033.2. Система заходів заохочення працівників як елемент правового механізму реалізації законодавства про дисципліну праці 1133.3. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність як елемент правового механізму реалізації законодавства про дисципліну праці 1313.4. Тенденції розвитку та вдосконалення законодавства про дисципліну праці в Україні 152Висновки 159Список використаної літератури 167

Список літератури

ВисновкиФункціонування правового механізму впливу на дисципліну праці обумовлювалося розвитком управління працею. Узагальнюючи зміст нормативно-правового матеріалу протягом становлення і розвитку законодавства про дисципліну праці, можна сформулювати такі висновки та запропонувати наступну періодизацію законодавства про дисципліну праці.1. Початковим етапом було регулювання дисципліни праці на основі фабрично-заводського законодавства (18861913 рр.). Цей етап характеризується тим, що встановлення підстав притягнення до дисциплінарної відповідальності, видів дисциплінарних проступків, порядку та розміру накладення дисциплінарних стягнень відносилося до виключної компетенції законодавця та регулювалося в централізованому порядку.2. Другий етап розвитку законодавства про дисципліну праці можна пов’язати із прийняттям Статуту про промислову працю 1913 р., який був першою спробою кодифікації всіх норм, які регулювали трудові відносини. Проте, незважаючи на існування фабрично-заводського законодавства, Статуту про промислову працю 1913 р., в дореволюційній Україні трудові відносини на виробництві регулювались цивільним правом поряд з відносинами особистого найму послуг.3. Третій період охоплює термін з 1917 до 1922 р., коли внаслідок встановлення радянської влади, громадянської війни затвердилась воєнно-пролетарська диктатура. В цей період законодавство про дисципліну праці характеризувалось такими ознаками: законодавцем був виданий перший в світі кодифікований акт який регулював трудові відносини, здійснено перехід до системи підтримання дисципліни праці заходами репресивного характеру, включаючи навіть смертну кару за окремі порушення дисципліни в умовах військового стану.4. Четвертий етап еволюції законодавства про дисципліну праці асоціюється з прийняттям Кодексу законів про працю 1922 р. По-перше, КЗпП 1922 р. за своєю сутністю є нормативним документом, характерним для ринкового типу економіки, оскільки основною формою трудової угоди став трудовий договір, а інститут трудової повинності відійшов у небуття. По-друге, нормативноправове регулювання дисципліни праці мало диспозитивний характер, оскільки більшість працівників були задіяні у приватному секторі, а тому законодавець жорстко не регулював дисципліну праці там, де він не був власником. По-третє, нормотворча діяльність в галузі дисципліни праці в основному мала централізований характер, оскільки економічні умови не передбачали потреби видання відповідних актів на місцевому рівні. Цей етап становлення інституту дисципліни праці був обумовлений кризою, викликаною „воєнним комунізмом”. Нова економічна політика внесла в трудове право суттєві зміни в методах і механізмі правового регулювання праці. Зміни в правовому регулюванні можна звести до таких основних положень: скасування трудової повинності, заміна регламентації нормування праці, відродження договірних засад регулювання трудових відносин. На жаль, ця політика тривала недовго.5. З 30-х рр. у сфері дисципліни праці набувають силу загальносоюзні підзаконні нормативно-правові акти, які діяли частіше за все всупереч нормам КЗпП 1922 р., що вело до зміцнення абсолютно централізованої системи управління. Система правового впливу на стан дисципліни праці в довоєнні роки складалася з таких складових: по-перше, закріплення у правових нормах заходів заохочення за кращі результати роботи; по-друге, це заходи державно-правового і громадсько-правового впливу на порушників дисципліни праці, які виражалися у вигляді заходів дисциплінарного стягнення; покладення матеріальної відповідальності; заходами громадського впливу і притягнення до кримінальної відповідальності.