СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ

Короткий опис

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

АНДРУНЕВЧИН ОКСАНА МИХАЙЛІВНА

УДК [342.565.4+351.95](477)

СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
УКРАЇНИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Остапенко Олексій Іванович,
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1 ГРОМАДЯНИ ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО
СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ ..……………………………………………...10
1.1 Адміністративно-правовий статус громадянина України
як суб’єкта адміністративного судочинства України …..………………......10
1.2 Адміністративно-правовий статус іноземного громадянина та особи без
громадянства як суб’єктів адміністративного судочинства України ………31
1.3 Право громадянина на судовий захист в адміністративному суді ……..51
1.4 Європейські стандарти та їх застосування в
адміністративному судочинстві України ……………………………………73
Висновки до першого розділу ……..………………………………………... 92

РОЗДІЛ 2 АДМІНІСТРАТИВНА ПРОЦЕСУАЛЬНА
ПРАВОСУБ’ЄКТНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ...94
2.1 Природа та види адміністративно–правових спорів ……………………. 94
2.2 Процесуальна право- та дієздатність суб’єктів, наділених
владними повноваженнями ……………………………………………………112
2.3 Органи виконавчої влади як суб’єкти владних повноважень в
адміністративному судочинстві України ……………………………………..132
2.4 Органи місцевого самоврядування та об’єднання громадян як суб’єкти
владних повноважень в адміністративному судочинстві України ………….158
2.5 Інші учасники адміністративного судочинства України ….……………..170
Висновки до другого розділу …………………………………………………..187
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………....189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………...194
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………...219

ВСТУП

Актуальність теми. Прагнення України набути статусу розвиненої європейської держави потребує законодавчого підкріплення – упорядкування механізму захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина відповідно до світових і європейських стандартів права. У такому процесі одну з визначальних ролей повинно виконувати реформування судової гілки влади, реорганізація її системи, оскільки здійснення судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх службових і посадових осіб із позиції забезпечення справедливості та поваги до особи підвищує ефективність державного управління та рівень довіри до нього з боку громадян. Як засвідчує зарубіжний досвід, одним із ефективних елементів механізму захисту прав і свобод громадян від порушень з боку органів влади є адміністративно-судовий захист, що передбачає існування у межах судової влади окремої спеціалізованої гілки судів, які називають адміністративними. Функціонування таких судів в Україні передбачено статтями 8 і 55 Конституції України. Кроком уперед у процесі становлення зазначеного інституту в Україні стало прийняття Кодексу адміністративного судочинства України та поступове створення повноцінної системи адміністративних судів. Такий захід можна назвати офіційним визнанням на рівні держави відповідальності суб’єктів владних повноважень за прийняті ними рішення, вчинені дії, допущені факти бездіяльності.
За порівняно незначний час після створення адміністративних судів до них було подано чималу кількість адміністративних позовів. Це підтверджує потребу українського суспільства в таких судах. Однак діяльність адміністративних судів й зараз потребує особливої уваги та заслуговує на подальші наукові розвідки. Нині захист публічних прав, свобод та законних інтересів ускладнюється неоднозначним понятійним апаратом, який використовується в адміністративній юстиції, прогалинами в питаннях статусу суб’єктів адміністративного судочинства.
Питання виникнення та розвитку адміністративної юстиції в Україні, її місця в адміністративному праві, участі суб’єктів в адміністративному судочинстві тією чи іншою мірою висвітлювали: В.Б. Авер’янов, Н.В. Александрова, О.А. Банчук, В.М. Бевзенко, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, Т.О. Гуржій, І.Б. Коліушко, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбіда, Р.С. Мельник, А.Ю. Осадчий, О.М. Пасенюк, Ю.С. Педько, В.Г. Перепелюк, А.В. Руденко, В.С. Стефанюк, О.І. Харитонова, В.І. Шишкін, І.В. Шруб та ін.
Однак, проведені дослідження були присвячені або загальним питанням адміністративної юстиції, або окремим аспектам адміністративно-правової діяльності суб’єктів владних повноважень. Відсутність єдиної думки щодо суб’єктів адміністративного судочинства України та недостатнє теоретичне осмислення їхнього статусу вплинули на обрання саме цієї теми дослідження, що було здійснено з урахуванням сучасних суспільно-політичних умов, національних правових традицій та позитивного зарубіжного досвіду.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до рекомендацій Резолюції № 1549 (2007) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Функціонування демократичних інституцій в Україні», згідно з Перспективним планом НД та ДКР на 2005–2010 роки, затвердженим на засіданні Вченої ради Львівського державного університету внутрішніх справ 26.08.2005 р. (протокол № 1). Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції судово-правової реформи в Україні, схваленої Постановою Верховної Ради України від 28.04.1992 р., Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10.05.2006 р., та передбачена планом наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з’ясування і науково-теоретичне обґрунтування змісту й особливостей статусу суб’єктів адміністративного судочинства України.
Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:
 охарактеризувати адміністративно-правовий статус громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства як суб’єктів адміністративного судочинства України;
 розкрити зміст права фізичної особи на захист в адміністративному суді;
 визначити європейські стандарти судочинства та з’ясувати повноту їх застосування адміністративними судами України;
 проаналізувати природу та види адміністративно-правових спорів;
 розглянути наукові положення щодо поняття і змісту процесуальної право- та дієздатності суб’єктів владних повноважень;
 розкрити статус органів державної влади, місцевого самоврядування та об’єднань громадян як суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві України;
 з’ясувати поняття та роль інших учасників адміністративного судочинства;
 розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України про адміністративне судочинство.
Об’єкт дослідження – відносини, що виникають у процесі реалізації фізичними особами в Україні права на судовий захист в адміністративному суді.
Предмет дослідження – суб’єкти адміністративного судочинства України.
Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань у дослідженні було використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їхнє застосування дало змогу дослідити проблему в єдності її соціального змісту та юридичної форми. Основні з-поміж них: діалектичний метод, за допомогою якого визначено сутність і зміст адміністративно-правового статусу громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства (Розділ 1); порівняльно-правовий метод, із застосуванням якого здійснено порівняльну характеристику вітчизняної та зарубіжної нормативної бази, що регламентує статус іноземних громадян та осіб без громадянства (підрозділи 1.2, 1.3); статистичний і соціологічний методи дали змогу охарактеризувати якість роботи адміністративних судів (Розділи 1, 2); формально-юридичний метод, який у поєднанні з методом логічного аналізу дозволив усебічно вивчити сучасну систему правових норм, які закріплюють адміністративну процесуальну правосуб’єктність і порядок здійснення громадянами та суб’єктами владних повноважень своїх прав та обов’язків в адміністративному суді (підрозділи 1.4, 2.2–2.5); методи класифікації та групування використано під час дослідження наукових підходів до визначення понять адміністративно-правового статусу, судового захисту, стандарту, адміністративно-правового спору, процесуальної право- та дієздатності (Розділ 1, підрозділи 2.1, 2.2); логіко-семантичний метод уможливив розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері адміністративного судочинства (Розділи 1, 2).
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційної роботи є розробки фахівців у сфері теорії держави і права, адміністративного та конституційного права.
Нормативно-правовою основою стали Конституція України, Кодекс адміністративного судочинства України, закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про громадянство України», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ін. Окрім того, проаналізовано чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, що забезпечують функціонування адміністративних судів в Україні; нормативні документи міжнародних організацій; законодавство деяких зарубіжних країн (Франції, Німеччини, США, Польщі), досвід яких щодо адміністративного судочинства може бути використаний в Україні.
Емпіричною базою дослідження є результати опитування 390 осіб (із них – 80 працівників суду), статистичні дані щодо діяльності адміністративних судів за останні 5 років.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших монографічних досліджень проблеми, пов’язаної із суб’єктами адміністративного судочинства в Україні. На основі проведеного наукового пошуку сформульовано висновки та пропозиції, у яких містяться елементи наукової новизни, зокрема:
уперше:
– розглянуто адміністративно-правовий статус громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства як суб’єктів адміністративного судочинства;
– з урахуванням останніх змін до Кодексу адміністративного судочинства України запропоновано сучасне трактування права особи на судовий захист;
удосконалено:
– зміст понять «адміністративна юстиція», «адміністративно-правовий статус громадянина України, іноземного громадянина, особи без громадянства»;
– розуміння природи та класифікацію адміністративно-правових спорів;
– зміст понять «позивач» і «відповідач» як суб’єктів, наділених адміністративно-процесуальною правосуб’єктністю;
набули подальшого розвитку:
– розуміння змісту європейських стандартів судочинства;
– погляди на повноваження органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та об’єднань громадян як учасників адміністративного судочинства, а також форми їх участі у цьому процесі;
– положення про те, що адміністративна юстиція є обов’язковим складовим елементом адміністративного права, та ідея, що з Кодексу адміністративного судочинства України потрібно виключити норми, які передбачають можливість органів виконавчої влади звертатися до адміністративних судів із позовом до фізичних чи юридичних осіб, які не є суб’єктами владних повноважень;
– пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, що регулює діяльність адміністративних судів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальших розробок, спрямованих на вивчення проблематики адміністративної юстиції в Україні, ефективності функціонування адміністративного судочинства, визначення його сутності та змісту, з’ясування місця в системі адміністративного права;
– у правотворчій сфері – для удосконалення чинного законодавства України та під час підготовки нових нормативно-правових актів, що стосуються адміністративного судочинства;
– у сфері правозастосування – для поліпшення діяльності адміністративних судів, органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері, пов’язаній із забезпеченням прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб (Акт впровадження від 07.06.2012 р.);
– у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність», «Адміністративний процес» та «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» (Акт впровадження від 07.06.2012 р. № 31).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового пошуку автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Львівського державного університету внутрішніх справ. Підсумки розробки проблеми загалом, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких науково-практичних заходах: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення» (м. Івано-Франківськ, 5–6 червня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням в умовах проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу» (м. Львів, 20 листопада 2009 р.); ІІІ Звітній науковій конференції «Актуальні проблеми підготовки фахівців для підрозділів державної служби боротьби з економічними злочинами» (м. Львів, 6 березня 2009 р.); ІІ Всеукраїнському круглому столі «Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти» (м. Львів, 28 травня 2010 р.); круглому столі «Загальні проблеми правотворення в Україні» (м. Львів, 26 березня 2010 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у дев’яти публікаціях, з яких чотири – у наукових фахових виданнях, п’ять – у збірниках тез доповідей на науково-практичних конференціях та круглих столах.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Результати проведеного наукового дослідження, виконані на основі діалектичних методів пізнання, аналізу чинного вітчизняного і міжнародного законодавства та практики його застосування, теоретичного осмислення численних наукових праць із різних галузей юриспруденції стало підставою для розв’язання поставлених завдань, проведення узагальнень, формулювання низки пропозицій, спрямованих на вирішення питань, пов’язаних із діяльністю суб’єктів адміністративного судочинства України. Кількісні та якісні показники статистичних даних і проведених емпіричних досліджень у достатньому обсязі характеризують сутність розв’язаної проблеми. Основними висновками є такі:
1. Адміністративно-правовий статус громадянина України є галузевим видом правового статусу особи. Під ним варто розуміти юридично закріплене нормами адміністративного права становище громадянина України в суспільстві та державі. До обов’язкових елементів адміністративно-правового статусу громадянина України належать: 1) права, свободи та законні інтереси; 2) обов’язки; 3) гарантії реалізації. Невід’ємною частиною цього є статус, визначений Главою 5 КАС України, відповідно до якого громадяни України можуть виступати в адміністративному процесі як сторона, третя особа чи їх представник.
2. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства – це сукупність наданих їм нормами адміністративного права України прав, свобод, законних інтересів і покладених на них обов’язків у сфері державного управління, а також відповідальність за невиконання чи неналежне виконання цих обов’язків. Особливістю адміністративно-правового статусу іноземного громадянина є те, що він перебуває у подвійному підпорядковані – дії законів держави перебування і дії законів держави свого громадянства. Зв’язок іноземного громадянина зі своєю державою постійний і не переривається фактом перебування на території іншої держави, а зв’язок із державою, в якій він перебуває, є тимчасовим і може бути в будь-який час розірваний за бажанням самого іноземного громадянина чи з волі держави перебування. На відміну від іноземців, у осіб без громадянства адміністративно-правовий статус визначається тільки державою, на території якої вони перебувають.
3. Право на судовий захист в адміністративному суді – це невідчужуване право людини та громадянина, що становить сукупність норм міжнародного і національного законодавства, в яких закріплено право особи для вирішення юридичного спору звертатися у суд, а також порядок його вирішення в суді, яке, крім того, виступає основним правом захисту інших прав і свобод людини та громадянина. Воно охоплює: 1) право на звернення до доступного суду; 2) право на розгляд звернення судом; 3) право на справедливий судовий розгляд і рішення; 4) право на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду; 5) право на розумні строки розгляду судом звернення; 6) право на публічний розгляд і проголошення рішення; 7) право на незалежний та безсторонній суд; 8) право на правову допомогу; 9) право на забезпечення виконання рішення суду.
4. Стандарти адміністративного процесу – систематизована сукупність правових норм, принципів та правових звичаїв, що встановлюють обов’язковий рівень гарантованості прав особи в адміністративному процесі та способи реалізації таких прав. Основними джерелами європейських стандартів судочинства є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини, Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи та Рішення Європейського суду з прав людини. Європейськими стандартами для адміністративного судочинства України є: 1) розгляд адміністративного позову незалежним та безстороннім адміністративним судом, установленим законом; 2) розумний строк розгляду адміністративного позову; 3) справедливий і публічний розгляд адміністративного позову; 4) публічне проголошення рішення щодо адміністративного позову.
5. Адміністративно-правовий спір слід розглядати у двох значеннях: у широкому – як спір, що виникає з усіх відносин у сфері державного управління, і у вузькому – як спір, що виникає з суто адміністративно-правових відносин. Його виникнення пов’язане з незгодою особи щодо правомірності та/чи законності прийнятого адміністрацією акта (рішення), вчинюваних нею дій або бездіяльністю. Оскільки предметом розгляду адміністративного суду є публічно-правовий спір, доцільно за основу їх класифікації взяти підвідомчість та підсудність (предметну, територіальну, інстанційну).
6. Управлінські функції – це підзаконна діяльність уповноваженого суб’єкта владних повноважень, яка має забезпечити виконання покладених державою перед цим органом завдань. Адміністративна правосуб’єктність суб’єктів владних повноважень пов’язана з їх державною реєстрацією або з прийняттям уповноваженим органом управлінського акта, яким такий суб’єкт утворюється. В адміністративному судочинстві участь суб’єктів владних повноважень може виражатися у таких формах: 1) участь як сторони (позивача чи відповідача); 2) участь як третьої особи; 3) участь як процесуального представника; 4) участь як свідка чи експерта; 5) участь як скаржника в апеляційному, касаційному провадженні, провадженні за винятковими обставинами та заявника у провадженні за нововиявленими обставинами.
7. Обсяг адміністративної процесуальної правосуб’єктності органів виконавчої влади залежить від особливостей публічно-владних відносин, які передували виникненню адміністративної справи в суді та виконуваної у них конкретним органом виконавчої влади ролі. Судова практика в адміністративних справах свідчить про постійне й досить часте здійснення органами виконавчої влади адміністративних процесуальних повноважень відповідача. Задля участі в адміністративному судочинстві та належного захисту суб’єктивних прав та інтересів вони наділені відповідними загальними та спеціальними адміністративними процесуальними повноваженнями.
З КАС України потрібно вилучити всі норми, які передбачають можливість органів виконавчої влади звертатися до адміністративних судів із позовом до фізичних чи юридичних осіб, які не є суб’єктами владних повноважень, оскільки це суперечить основному завданню адміністративного судочинства. Для фізичної чи юридичної особи проблемним є питання, хто має відповідати за прийняте розпорядження чи наказ в адміністративному суді. Доцільно відповідачем у адміністративних справах з приводу рішень, дій та бездіяльності посадової особи або структурного підрозділу органу виконавчої влади вважати орган, де він працює.
8. Адміністративною процесуальною правосуб’єктністю наділені органи місцевого самоврядування. Це пов’язано зі здійсненням ними публічно-владних повноважень у різних сферах суспільного і державного життя. Найпоширенішою процесуальною формою їх участі в адміністративному судочинстві є їхнє залучення до адміністративної справи як відповідача. До цієї процесуальної ролі може залучатися одночасно декілька органів і суб’єктів місцевого самоврядування.
Державну діяльність здійснюють не лише держава та її органи, а й об’єднаннями громадян. У об’єднань громадян і, відповідно, у їх членів така правосуб’єктність виникає з моменту реєстрації об’єднання. Крім того, у випадках, передбачених законодавством, члени об’єднань громадян можуть особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки, зокрема, до досягнення повноліття доручати ведення справи представникові у спорах із приводу публічно-правових відносин, в яких вони, відповідно до законодавства, можуть самостійно брати участь.
Іншими учасниками адміністративного процесу є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач. Нині досить гострою є проблема залучення до адміністративного процесу свідків. Насамперед це пов’язано з неефективним функціонуванням системи відшкодування матеріальних витрат свідка, пов’язаних із залученням його до судового розгляду (сума винагороди за відрив від звичайних занять визначається у межах від 20 до 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за день. Зважаючи на те, що неоподаткований мінімум доходів громадян становить 17 грн, ця сума від 3,4 грн до 5,1 грн в наших умовах є мізерною).
9. З метою вдосконалення нормативно-правової бази, що регламентує участь суб’єктів в адміністративному судочинстві, запропоновано:
– у п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України» додати норму, яка б відображала конституційне положення про те, що «громадянин України не може бути видворений за межі України або виданий іншій державі»;
– у ст. 26 Закону України «Про громадянство України» до переліку органів, рішення яких із питань громадянства можна оскаржити, включити Президента України та Комісію при Президентові України з питань громадянства;
– до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про політичні партії в Україні», де визначається перелік осіб, хто не може бути членом партії, додати п. 8 такого змісту: «іноземці та особи без громадянства»;
– п. 4 ч. 4 ст. 14 Закону України «Про політичні партії в Україні» викласти у такій редакції: «іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями, а також особами без громадянства»;
– ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну службу» викласти в такій редакції: «На державну службу не може вступити особа, яка має громадянство іншої держави або яку жодна держава не вважає своїм громадянином»;
– ч. 1 ст. 2 КАС України викласти у такій редакції: «Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ»;
– у ч. 1 ст. 6 КАС України поняття «інтереси» замінити словосполученням «законні інтереси»;
– ч. 5 ст. 6 КАС України викласти у такій редакції: «Відмова адміністративного суду будь-якого рівня від реалізації права на звернення до суду є недійсною».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации: учебник / А. П. Алехин, А. А. Кармолицкий, Ю. М. Козлов. – М.: Зерцало-М, 2003. – 608 с.
2. Авер’янов В. Б. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування / В. Б. Авер’янов // Право України. – 1998. – № 8. – С. 10–18.
3. Римское право. Понятие, термины, определения / пер. Ю. В. Пресняков; спец. науч. ред. З. М. Черниловский; перевод с чешского М. Бартошек. – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 с.
4. Конституція України від 28.06.1996 р. (станом на 25.01.2012 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
5. Хаманева Н. Ю. Понятие и сущность административно-правового статуса гражданина. Административно-правовой статус человека и гражданина / Н. Ю. Хаманева // Госудаство и право. – 2003. – № 11. – С. 5–13.
6. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / отв. ред. В. А. Патюлин. – М.: Наука, 1979. – 230 с.
7. Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Р. О. Халфина. – М.: Юрид. лит., 1974. – 352 с.
8. Якимов Ю. Я. Статус субьекта административной юрисдикции и проблемы его реализации: монография / Ю. Я. Якимов. – М.: Проспект, 1999. – 200 с.
9. Саблук С. А. Окремі аспекти правового статусу дитини / С. А. Саблук // Університетські наукові записки. – 2005. – № 3 (15). – С. 143–147.
10. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: підручник / О. Ф. Скакун; перекл. з рос. Бурковський С. О. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
11. Права человека: учебник / под ред. д.ю.н. Е. А. Лукашевой. – М.: Инфра-М, 1999. – 573 с.
12. Котюк В. І. Теорія права: навч. посібник / В. І. Котюк. – К.: Вентурі, 1996. – 260 с.
13. Теория государства и права: курс лекций / под ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1997. – 475 с.
14. Мархгейм М. В. Конституционное право Российской Федерации: учебник / М. В. Мархгейм, М. Б. Смоленский, И. С. Яценко. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2003. – 349 с.
15. Про громадянство України: Закон України від 18.01.2001 р. (станом на 03.08.2011 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
16. Теория государства и права: учебник / под ред. В.М. Корельского, В. Д. Перевалова. – 2-е изд. исп. и доп. – М.: Инфра-М, 2002. – 616 с.
17. Бояринцева М. Адміністративно-правовий статус громадян: до питання про склад елементів / М. Бояринцева // Право України. – 2002. – № 8. – С. 21–25.
18. Панчишин А. В. Поняття, ознаки та структура категорії «правовий статус» / А. В. Панчишин // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 2. – С. 95–97.
19. Адміністративне право України: підручник / [Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.]; за ред. Ю. П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
20. Волинка К. Г. Теорія держави і права: навч. посібник / К. Г. Волинка. – К.: МАУП, 2003. – 240 с.
21. Зайчук О. В. Теорія держави і права (Академічний курс): підручник / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part2/402.htm.
22. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Юристь, 2002. – 761 с.
23. Колодій А. М. Права, свободи та обв’язки людини і громадянина в Україні: підручник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К.: Правова єдність, 2008. – 350 с.
24. Солдатов А. П. Административное право Российской Федерации: учебник / А. П. Солдатов, В. А. Мельников. – Р/нД.: Феникс, 2006. – 347 с.
25. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у 2-х т. / ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – Т. 1. Загальна частина. – К.: Юридична думка, 2004. – 584 с.
26. Галунько В. М. Адміністративна відповідальність іноземців та осіб без громадянства в Україні: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Віра Миколаївна Галунько. – К., 2010. – 180 с.
27. Бояринцева М. А. Адміністративно-правовий статус громадян України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / М. А. Бояринцева. – К., 2005. – 20 с.
28. Бойко І. В. Адміністративно-правовий статус громадян у сфері виконавчої влади: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / І. В. Бойко. – Х., 2000. – 20 с.
29. Антонова В. П. Административно-правовой статус гражданина и человека / В. П. Антонова // Государство и право. – 2003. – № 11. – С. 35-43.
30. Пабат О. В. Адміністративно-процесуальні гарантії прав і свобод громадян: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Олександр Васильович Пабат. – Х., 2008. – 194 с.
31. Административное право и процесс: полный курс / Ю. А. Тихомиров. – М.: Изд. Тихомирова М.Ю., 2001. – 652 с.
32. Лопатін С. В. Правовий статус громадян як суб’єктів адміністративно-правових відносин в інформаційній системі / С. В. Лопатін // Форум права. – 2010. – № 2. – С. 277–282.
33. Новоселов В. И. Правовое положение граждан в советском государственном управлении / В. И. Новоселов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1976. – 216 с.
34. Смирнов О. В. О правовом статусе робочих и служащих / О. В. Смирнов // Советское государство и право. – 1974. – № 3. – С. 40–48.
35. Янюк Н. В. Адміністративно-правовий статус посадової особи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Н. В. Янюк. – К., 2003. – 20 с.
36. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
37. Алексеев С. С. Теория права: учебник / С. С. Алексеев. – М.: БЕК, 1995. – 325 с.
38. Демиденко В. О. Теоретико-правове розуміння категорій «права», «свободи» та «обов’язки» людини і громадянина / В. О. Демиденко // Науковий вісник НАВС України. – 2004. – № 4. – С. 141–149.
39. Гіда Є. О. Сучасне поняття та класифікація прав людини / Є. О. Гіда // Науковий вісник НАВС України. – 2005. – № 2. – С. 138–146.
40. Рабінович П. М. Права людини і громадянина: навч. посібник / П. М. Рабінович, М. І. Хавронюк. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
41. Мілова Т. М. Окремі особисті права і свободи громадян України та їхня відповідність європейським стандартам / Т. М. Мілова // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 3. – С. 80–84.
42. Мюллерсон Р. А. Права человека: идеи, нормы, реальность / Р. А. Мюллерсон. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
43. Протасов В. Н. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы / В. Н. Протасов. – М.: Новый Юрист, 1999. – 276 с.
44. Петришин А. В. К вопросу об общетеоретическом понятии прав человека / А. В. Петришин // Проблеми законності. – 1997. – Вип. 32. – С. 7–17.
45. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник / П. М. Рабінович. – вид. 5-те зі змінами. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
46. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: Перун, 2003. – 1440 с.
47. Тодыка Ю. Н. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине / Ю. Н. Тодыка, О. Ю. Тодыка. – К.: Ін Юре, 2004. – 368 с.
48. Патюлин В. А. Государство и личность в СССР (правовые аспекты взаимоотношений) / В. А. Патюлин. – М.: Наука, 1974. – 246 с.
49. Витрук Н. В. Правовой статус личности в СССР (реальный социализм: теория и практика) / Н. В. Витрук. – М.: Юрид. лит., 1985. – 176 с.
50. Ромовская З. В. Судебная защита охраняемого законом интереса / З. В. Ромовская // Вестник Львовского ун-та. – 1983. – Вып. 22. – С. 24–35.
51. Малько А. В. Законные интересы как правовая категория / А. В. Малько, В. В. Субочев. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 359 с.
52. Сиренко В. Ф. Проблема интереса в государственном управлении / В. Ф. Сиренко. – К.: Наукова думка, 1980. – 180 с.
53. Общая теория прав человека / под общ. ред. Е. А. Лукашева. – М.: Норма, 1996. – 520 с.
54. Матузов Н. И. Правовая система и личность / Н. И. Матузов. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 293 с.
55. Рабінович П. М. Права людини та їх юридичне забезпечення: навч. посібник / П. М. Рабінович. – К.: Основа, 1992. – 100 с.
56. Ханой Г. Социалистическое право и личность / Г. Ханой; пер. с нем. Ю. П. Урьяса и Н. А. Захарченко; под. ред. Н. П. Фарберова. – М.: Прогресс, 1971. – 335 с.
57. Мальцев Г. В. Социалистическое право и свобода личности (теоретические вопросы) / Г. В. Мальцев. – М.: Юрид. лит., 1968. – 143 с.
58. Гладун З. С. Адміністративне право України: навч. посібник / З. С. Гладун. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 579 с.
59. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. (станом на 25.01.2012 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 35–36, № 37. – Ст. 446.
60. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: підручник / О. Ф. Фрицький. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 536 с.
61. Олефіренко Е. О. Адміністративно-правові гарантії реалізації прав і свобод громадян: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Е. О. Олефіренко. – Ірпінь, 2006. – 18 с.
62. Бєлєвська О. П. Проблеми визначення сутності адміністративно-правового статусу іноземців в Україні / О. П. Бєлєвська, А. Т. Комзюк // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих науковців. – 2007. – № 10. – С. 104–108.
63. Чехович С. Б. Юридичні аспекти міграційних процесів в Україні: монографія / С. Б. Чехович. – К.: Укр. центр правничих студій, 2001. – 288 с.
64. Уляницкий В. А. Лекции по международному праву (Курс, читанный в 1896-97 г.) / В. А. Уляницкий. – М.: Об-во распространения полезных книг, 1897. – 149 с.
65. Макаров А. Н. Правовое положение иностранцев в СССР / А. Н. Макаров. – М.: Юриздат Наркомюста РСФСР, 1924. – 117 с.
66. Свод законов СССР. – 1924. – № 23.
67. О введении в действие Положения о видах на проживание для иностранцев: Циркуляр НКВД РСФСР № 572 от 31 октября 1925 г. // Правовое положение иностранцев в СССР. – М. – 1926.
68. Свод законов СССР. – 1926. – № 59.
69. Бобокал О. М. До питання про конституційно-правовий статус іноземців в Україні / О. М. Бобокал // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 3. – С. 88–91.
70. Бєлєвська О. Проблеми визначення сутності адміністративно-правового статусу іноземців в Україні / О. Бєлєвська // Право України. – 2008. – № 1. – С. 139–142.
71. Конституційне законодавство зарубіжних країн: хрестоматія: навч. посібник / упоряд. В. О. Ріяка, К. О. Закомарна. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.
72. Конституции зарубежных государств: учебное пособие / [сост. сб., пер., авт. введ. и вступ. ст. В. В. Маклаков]. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 608 с.
73. Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательные акты: пер. с англ. / сост. В. И. Лафицкий; под ред. и со вступ. ст. О. А. Жидкова. – М.: Прогресс, Универс, 1993. – 768 с.
74. Французская Республика: Конституция и законодательные акты: сборник: пер. с фр. / сост. В. В. Маклаков, В. Л. Антин; под ред. В. А. Туманова. – М.: Прогресс, 1989. – 448 с.
75. Бєлєвська О. П. Нормативне закріплення та практична реалізація адміністративно-правового статусу іноземців: зарубіжний досвід / О. П. Бєлєвська // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2007. – № 1. – С. 70–79.
76. Забродский Н. И. Правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства в Республике Беларусь и Азербайджанской Республике / Н. И. Забродский, В. И. Садыгов // Вестник Академии МВД Республики Беларусь. – 2011. – № 2 (22). – С. 67–70.
77. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3773-17.
78. Чехович С. Б. Загальна характеристика суб’єктів правового статусу іноземців та осіб без громадянства / С. Б. Чехович // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 6 (44). – С. 50–56.
79. Козинець І. Порівняльний аналіз нормативних джерел зарубіжних країн про правовий статус іноземців та осіб без громадянства / І. Козинець // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 8 (164). – С. 59–62.
80. Гамалій О. Л. Поняття та особливості адміністративно-правового статусу іноземців в Україні / О. Л. Гамалій // Право і безпека. – 2011. – № 2 (39). – С. 122–126.
81. Константінов С. Ф. Адміністративно-правовий статус іноземців в Україні та механізм його забезпечення: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07 / Сергій Федорович Константінов. – К., 2002. – 195 с.
82. Про вибори Президента України: Закон України від 05.03.1999 р. (станом на 01.01.2011 р.) // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 14. – Ст. 81.
83. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17.11.2011 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/про%20вибори%20народних%20депутатів.
84. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 10.07.2010 р. (станом на 01.01.2011 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2010. – № 35–36. – Ст. 491.
85. Про військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25.03.1992 р. (станом на 02.03.2012 р.) // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
86. Про політичні партії в Україні: Закон України від 05.04.2001 р. (станом на 11.06.2009 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
87. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4050-17.
88. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. (станом на 16.03.2012 р.) // Відомості Верховної Ради. – 1984. – додаток № 51. – Ст. 1122.
89. Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні: Указ Президента України від 10.06.1993 р. № 198/93 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/198/93.
90. Конституційно-правові засади становлення української державності / за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Тодики. – Х.: Право, 2003. – 328 с.
91. Бакірова І. О. Державно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на судовий захист та місце органів юстиції України у здійсненні правосуддя / І. О. Бакірова // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 7 (69). – С. 127–139.
92. Люблинский П. И. Суд и права личности: Сб. ст. / под ред. Н. В. Давыдова, Н. Н. Полянского. – М.: Статут; РАП, 2005. – С. 32–40.
93. Шевцов В. С. Права человека и государство в Российской Федерации / В. С. Шевцов. – М.: Профобразование, 2002. – 440 с.
94. Моисеева Т. В. Объективность и беспристрастность суда первой инстанции: монография / Т. В. Моисеева. – М.: Юрлитинформ, 2006. – 152 с.
95. Ржепецька К. М. Судовий контроль як адміністративно-правовий засіб захисту прав і свобод людини / К. М. Ржепецька // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 364–368.
96. Нечипорук С. Щодо питання про місце судової гілки влади в системі поділу влади / С. Нечипорук // Право України. – 2009. – № 12. – С. 228–234.
97. Бринь Т. О. Конституційний суд України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 / Т. О. Бринь. – Х., 2010. – 15 с.
98. Назаров І. В. Судові системи країн Європейського Союзу та України: порівняльно-правовий аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.10 / І. В. Назаров. – Х., 2011. – 37 с.
99. Аристотель. Политика. Соч. в 4-х т.; общ. ред. А. И. Доватура – М.: Мысль, 1983. – Т. 4. – 830 с.
100. Монтескье Ш.-Л. О духе законов / сост., пер. и коммент. А. В. Матешук. – М.: Мысль, 1999. – 672 с.
101. Конституція Української гетьманської держави. – Львів-Київ, 1997. – 160 с.
102. Аракелян М.Р. Забезпечення конституційного права людини на захист прав і свобод судом / М.Р. Аракелян, Н.Ф. Узун // Право України. – 2006. – № 3. – С. 19–21.
103. Шило О.Г. Судовий захист як вид державного захисту прав і законних інтересів людини в правовій державі / О.Г. Шило // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 2 (45). – С. 203–213.
104. Мурадьян Э. М. Судебное право / Э. М. Мурадьян. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2007. – 575 с.
105. Прокопенко О. Б. Право на справедливий суд: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.10 / О. Б. Прокопенко. – Х., 2011. – 20 с.
106. Беляевская О. Я. Право личности на судебную защиту проблемы классификации / О. Я. Беляевская // Конституционное и муниципальное право. – 2007. – № 11. – С. 6–11.
107. Авакьян С. А. Конституционное право России: учеб. курс; в 2-х т. / С. А. Авакьян. – М.: Юристь, 2005. – Т. 1. – 719 с.
108. Трегубов Е. Л. Європейські стандарти права на судовий захист / Е. Л. Трегубов // Правовий тиждень. – 2010. – № 5 (183). – 2 лютого.
109. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р. (станом на 31.12.2011 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2010. – № 41, 42–43, 44–45. – Ст. 529.
110. Справа за зверненням жителів міста Жовті Води: Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України від 25.12.1997 р. № 9-зп // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/v009p710-97.
111. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 р. (станом на 13.04.2011 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
112. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.: Закон України від 17.07.1997 р. (станом на 13.03.2006 р.) // Відомості Верховної Ради. – 1997. – № 40. – Ст. 263.
113. Кобилянський К. М. Право особи на захист в адміністративному суді / К. М. Кобилянський // Адвокат. – 2010. – № 3 (114). – С. 35–38.
114. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книга судді / за заг. ред. О. М. Пасенюка. – К.: Істина, 2007. – 608 с.
115. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_004.
116. Ярема А. Г. Право особи на ефективні засоби судового захисту цивільних прав та інтересів / А. Г. Ярема // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/UZTNU_law/uch_20_1l/30_yarema.pdf.
117. Личенко І. О. Категоріальний аналіз поняття законних інтересів громадян у сфері власності / І. О. Личенко // Митна справа. – 2011. – № 1 (73) ч. 2. – С. 145–148.
118. Пікуля Т. О. Суб’єктивне право – законний інтерес: поняття та діалектика співвідношення / Т. О. Пікуля // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Kyuv/2010_3_2/15.pdf.
119. Марочкiн I. Є. Доступність правосуддя та гapaнтії його реалізації / І. Є. Марочкін // Судова реформа в Українi: проблеми i перспективи. – К.; Х., 2002. – С. 31–34.
120. Руденко А. В. Адміністративне судочинство: становлення та розвиток: дис. … канд.. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Артем Валерійович Руденко. – Х., 2006. – 209 с.
121. Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар / С. В. Ківалов, Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова та ін.]; за ред. С. В. Ківалова, О. М. Пасенюка, О. І. Харитонової. – К.: Правова єдність, 2009. – 656 с.
122. Андрійчук О. В. Процесуальні строки у цивільному процесі: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Оксана Василівна Андрійчук. – К., 2009. – 214 с.
123. Сорока М. О. Сутність терміну «розумні строки» у судовому адміністративному процесі / М. О. Сорока // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 962–967.
124. Трегубенко Е. Л. Проблеми здійснення захисту прав громадян адміністративними судами України / Е. Л. Тригубенко // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. – № 6. – С. 1–6.
125. Кобилянський К. М. Право фізичних осіб на судовий захист в адміністративному суді: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / К. М. Кобилянський. – Одеса, 2010. – 22 с.
126. Василевич М. В. Конституційно-правові гарантії незалежності судової влади: теорія та практика реалізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 / М. В. Василевич. – К., 2010. – 17 с.
127. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02.06.2011 р. (станом на 04.08.2011 р.) // Відомості Верховної Ради. – 2011. – № 51. – Ст. 577.
128. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. (станом на 01.01.2012 р.) // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
129. Притика Д.М. Створення науково обґрунтованої системи правосуддя в Україні – головна мета судової реформи / Д.М. Притика // Право України. – 2009. – № 12. – С. 71–83.
130. Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів: Указ Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/361/2006.
131. Сергеевский М. Д. Русское уголовное право: Часть общая / М. Д. Сергеевский. – СПб.: Тип. Стасюлевича М. М., 1915. – 476 с.
132. Словник української мови: в 11 т. – К.: Наукова думка, 1978. – Т. 9. – 644 с.
133. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти): монографія / Л. А. Луць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.
134. Хворостянкіна А. В. Європейські стандарти адміністративного процесу / А. В. Хворостянкіна // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://justinian.com.ua/article.php?id=2014.
135. Андруневчин О. М. Європейські стандарти захисту прав і свобод громадян та їх застосування в адміністративному судочинстві України / О. М. Андруневчин // Науковий вісник ЛьвДУВС. – 2009. – № 4. – С. 136–144.
136. First Conference of the Presidents of Supreme Administrative Courts in Europe «The possibility and scope of judicial control of administrarive decisions». 7-8 October 2002, Strasbourg; (Офіційний український переклад).
137. Решота В. В. Європейські стандарти адміністративної юстиції / В. В. Решота // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej3/txts/POLITICHNI/07-RESCHOTA.pdf.
138. Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство: навч. осібник / за заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулєвської. – К.: Істина, 2007. – 152 с.
139. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: навч. посіб. / за заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. – К. : Старий світ, 2006. – 576 с.
140. Пухтецька А. А. Європейські принципи адміністративного права / А. А. Пухтецька // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.legalweekly.com.ua/article/?uid=1569.
141. Банчук О. А. Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод до процедури здійснення судочинства / О. А. Банчук, Р. О. Куйбіда. – К.: ІКЦ Леста, 2005. – 116 с.
142. Ожегов С. И. Словарь русского языка / под ред. Н. Ю. Шведовой. – 17-е изд. стереотип. – М.: Русский язык, 1985. – 797 с.
143. Рум’янцева В. В. Поняття «безсторонній і незалежний суд» в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини / В. В. Рум’янцева // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/1955.
144. Городовенко В. В. Консультативна Рада європейських суддів про судову незалежність та її втілення в Україні / В. В. Городовенко // Судова реформа в Україні: проблеми та перспективи: матер. наук.-практ. конф. (18–19 квітня 2002 р.). – Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 80–82.
145. Онопенко В. В. Справедливість у державі може забезпечити лише справедливий суд / В. В. Онопенко // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 3 (79). – С. 2–5.
146. Кройтор В. А. Незалежність суддів та їх підкорення лише законові як принцип цивільного судочинства / В. А. Кройтор // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ndippp.gov.ua/Schorichnuk/Kroytor.pdf.
147. Рішення Європейського суду з прав людини «Ремлі проти Франції» від 23 квітня 1996 р. / Европейский суд по правам человека. Избранные решения. В 2-х т. – Т. 2. – С. 196-206 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/3839400/3839400.htm.
148. Основні принципи незалежності судових органів: Схвалені Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН 40/32 та 40/146 від 29 листопада та 12 грудня 1985 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_201.
149. § 73 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фіндлі проти Сполученого Королівства» від 25 лютого 1997 р. / Европейський суд по правам человека. Избранные решения. В 2 т. – Т. 2. – С. 407 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/2461495/2461495.htm.
150. Рекомендація № R (94) 12 Комітету міністрів державами-членами про незалежність, дієвість та роль суддів від 13 жовтня 1994 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=524871& BackColorInternet=9999CC&BackColorIntranet=FFBB55&BackColorLogged=FFAC75#RelatedDocuments.
151. § 47 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Альне де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/2461453/2461453.htm.
152. § 99 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рейнхардт та Сліман-Саїд проти Франції» від 31 березня 1998 р. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/2461453/2461841.htm.
153. Рекомендація № R (84) 5 Кабінету міністрів державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на удосконалення судової системи від 28 лютого 1984 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=692561&BackColorInternet=9999CC&BackColorIntranet=FFBB55&BackColorLogged=FFAC75).
154. § 21 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Претто та інші проти Італії» від 8 грудня 1983 р. / Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.echr.ru/documents/doc/2461429/2461429.htm.
155. § 31 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Екбанті проти Швеції» від 26 травня 1988 р. / Европейский суд по правам человека. Избранные решения. В 2-х т. – Т. 1. – С. 585 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.echr.ru/documents/doc/2461442/2461442.htm.
156. Підпункти f) та g) пункту 4 частини И Рекомендації Rec (2004) 20 Комітету міністрів з судового контролю щодо адміністративних актів від 15 грудня 2004 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=802925&BackColorInternet=9999CC&BackColorIntranet=FFBB55&BackColorLogged=FFAC75).
157. Рекомендація № R (95) 11 Комітету міністрів державам-членам щодо відбору, обробки, подання та архівації судових рішень в правових інформаційно-пошукових системах // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?id=538429&BackColorInternet= 9999CC&BackColorIntranet=FFBB55&BackColorLogged=FFAC75).
158. Інформаційний сервер Верховного Суду України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua.
159. Основы конфликтологии: учеб. пособие / под ред. В. Н. Кудрявцева. – М.: Юристь, 1997. – 200 с.
160. Худойкина Т. В. Юридический конфликт: динамика, структура, разрешение: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Татьяна Викторовна Худойкина. – М., 1996. – 189 с.
161. Аврутин Ю. Е. Государство и право. Теория и практика: учеб. пособие / Ю. Е. Аврутин. – М.: Юнити-Дана, Закон и право, 2007. – 479 с.
162. Мегрелидзе М. Р. Становление института разрешения административно-правовых споров: монография / М. Р. Мегрелидзе. – М.: Юриспруденция, 2008. – 120 с.
163. Тихомиров Ю. А. Публичное право: учебник / Ю. А. Тихомиров. – М.: Бек, 1995. – 339 с.
164. Коркунов Н. М. Русское государственное право: В 2 т. / Н. М. Коркунов. – СПб.: Типография М. М. Стасюлевича, 1909. – Т. 2. – 739 с.
165. Лозина-Лозинский М. А. Административная юстиция и преобразование Правительствующего Сената / М. А. Лозина-Лозинский // Журнал Министерства юстиции. – 1907. – № 2. – С. 121–169.
166. Конфліктологія: підручник / за ред. Л. Н. Герасіної та М. І. Панова. – Х.: Право, 2002. – 256 с.
167. Николаева Л. А. Судебный надзор за законностью в советском государственном управлении / Л. А. Николаева. – Л.: ЛГУ, 1973. – 64 с.
168. Чечот Д.М. Административная юстиция (теоретические проблемы) / Д.М. Чечот. – Л.: ЛГУ, 1973. – 135 с.
169. Бородін І.Л. Про сутність адміністративної юстиції / І.Л. Бородін // Право України. – 2000. – № 2. – С.15–17.
170. Старилов Ю. Н. Административная юстиция. Теория, история, перспективы / Ю. Н. Старилов. – М.: Норма, 2001. – 304 с.
171. Зеленцов А. Б. Административно-правовой спор (теоретико-методологические подходы к исследованию) / А. Б. Зеленцов // Правоведение. – 2001. – № 1. – С. 68–79.
172. Хаманева Н. Ю. Теоретические проблемы административно-правового спора / Н. Ю. Хаманева // Государство и право. – 1998. – № 12. – С. 29–36.
173. Лупарев Е. Б. Общая теория административно-правового спора: монография / Е. Б. Лупарев. – Воронеж: Воронежский гос. ун-т, 2003. – 248 с.
174. Судебные системы европейск