ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ ТА СУБРЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Короткий опис

Національний університет "Києво-Могилянська академія"

На правах рукопису

Романова Валентина Вікторівна
УДК 321.6/.8(477)

ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
НА РЕГІОНАЛЬНОМУ ТА СУБРЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

23.00.02 політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Якушик Валентин Михайлович
доктор політичних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ
Вступ.........................................................................................................................3
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження трансформації політичних режимів..............................................................................................10
1.1. Політичний режим на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні.........................................................................................10
1.2. Методологічні та концептуальні підходи до осмислення трансформації політичного режиму..............................................................................................31
Розділ 2. Головні етапи інституційних змін на регіональному та субрегіональному рівні в Україні........................................................................55
2.1. Входження в інституційну невизначеність (1985 1995 рр.)...........................................................................................................................55
2.2. Спроба інституційної стабілізації (1996 2002 рр.)...................................70
2.3. Пошук інституційного консенсусу (2002 2008 рр.).................................85
2.3.1. Конституційна реформа: перебіг та перспективи (2002 2008 рр.).......85
2.3.2. Пропорційна виборча система: інституційні наслідки (2002 2008 рр.)...........................................................................................................................97
Розділ 3. Процес трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні.........................................................110
3.1. Сценарії трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні...................................................................................110
3.2. Взаємозв’язок трансформації політичного режиму в Україні на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні...................139
Висновки..............................................................................................................172
Список використаних джерел............................................................................176

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Дослідження регіонального та субрегіонального (проміжного між регіональним та локальним) рівня української політики часто зводяться до віддзеркалення політики загальнодержавного рівня. На нашу думку, така парадигма дослідження не враховує потенціал регіональної та субрегіональної політики, яка може бути рушієм демократичних трансформацій. Актуальність роботи полягає також у необхідності подолання мозаїчності предметного поля української політичної регіоналістики шляхом переосмислення та застосування парадигми трансформації політичного режиму для дослідження трансформаційних процесів в Україні на регіональному та субрегіональному рівні. Йдеться не лише про доцільність визначення взаємозв’язку загальнодержавного, регіонального та субрегіонального рівня політики в перехідному суспільстві. Сутність наукової проблеми полягає у виокремленні інституційних засад трансформації політичного режиму, а також визначенні факторів та викликів відмінних траєкторій переходу в Україні на регіональному та субрегіональному рівні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в контексті навчально-методичних програм політологічних дисциплін "Теорія поділу влади" (державний реєстраційний номер ПЛ 34878), "Політологічна теорія держави" (державний реєстраційний номер ПЛ 85645) та планової наукової теми "Сучасні концептуальні підходи до дослідження політики" (державний реєстраційний номер 0108U010243) кафедри політології Національного університету "Києво-Могилянська Академія" (НаУКМА).
Ступінь наукової розробки проблеми. Успішність застосування теоретико-методологічних можливостей транзитології та політичної регіоналістики для вирішення дослідницьких завдань неодноразово доводилася науковими роботами українських (О.Бабкіної, В.Бакірова, В.Горбатенка, О.Дергачова, А.Колодій, В.Мельник, О.Новакової, В.Полохала, М.Рябчука, Л.Скочиляс, М.Шаповаленка, О.Фісуна, В.Якушика) та зарубіжних (В.Банса, М.Брі, В.Гельмана, Р.Даля, К.Доморенок, К.Мацузато, Т.Карозерса, Г.Кітчела, Х.Лінца, Г.О’Доннелла, Д.Растоу, Р.Саква, А.Пшеворскі, С.Риженкова, Д.Сельцера, Р.Туровського, Г.Флікке, Ф.Шміттера, С.Хантінгтона) вчених. Водночас транзитологи переважно фокусують увагу на загальнодержавному рівні переходу, а регіоналістам часом бракує теоретичних узагальнень фактичних матеріалів.
Незважаючи на зростаючу кількість емпіричних даних стосовно регіонального та субрегіонального рівня української політики, представлених, зокрема, у дослідженнях Л.Бойко-Бойчук, В.Кампа, В.Кравченка, Ю.Крестєвої, Т.Кучеренко, А.Лівена, М.Лендьел, О.Лісничука, Г.Макарова, А.Некряч, О.Прієшкіної, О.Сушинського, А.Ткачука, а також у дослідницьких проектах Центру соціально-політичних досліджень при НаУКМА (спільно з Центром слов’янських досліджень університету Хоккайдо, Японія), Центру соціальних досліджень "Софія", Українського незалежного центру політичних досліджень, Комітету виборців України, Лабораторії законодавчих ініціатив, тощо, предметне поле політичної регіоналістики досі лишається мозаїчним.
Як наслідок, особливості трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні дотепер лишаються малодослідженими.
Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні закономірностей трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні як сукупності переходів, що здійснюються шляхом вибору певної конфігурації політичних акторів, інститутів та стратегій їхньої взаємодії в процесі розподілу ресурсів, а також визначення взаємозв’язку загальнодержавного, регіонального та субрегіонального рівня трансформації політичного режиму в Україні.
Завдання дослідження:
- систематизувати основні підходи до визначення політичного режиму та окреслити можливості їх застосування для аналізу політики регіонального та субрегіонального рівня;
- обґрунтувати вибір дослідницької парадигми трансформації політичного режиму як процесу з "відкритим фіналом";
- провести періодизацію основних інституційних змін, що визначають функціонування та трансформацію політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні;
- виокремити основні фактори вибору відмінних сценаріїв виходу з ситуації невизначеності на регіональному та субрегіональному рівнях;
- виділити ключові виклики, що їх несуть обрані сценарії виходу з ситуації невизначеності на регіональному та субрегіональному рівні;
- визначити особливості взаємозв’язку трансформації політичного режиму в Україні на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні.
Об’єкт дослідження політичний режим як багаторівнева система способів і методів взаємодії держави і суспільства, що є результатом конфігурації політичних акторів, їх ресурсів та стратегій, впроваджуваних в рамках певного набору норм та правил політичної діяльності.
Предмет дослідження трансформація політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні як сукупність переходів, які здійснюються шляхом вибору сценаріїв виходу з ситуації невизначеності, в контексті співставлення загальнодержавного, регіонального та субрегіонального рівнів трансформації політичного режиму.
Методи дослідження.
а) Загальнофілософські методи:
У дисертаційній роботі використовуються такі логічні прийоми, як аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, гіпотеза. Зокрема, аналізується сутність політичного режиму і синтезується політичний режим як поняття (підрозділ 1.1).
б) Загальнонаукові методи:
Структурно-функціональний метод дозволив вивчити структуру політичного режиму та його окремі елементи (підрозділи 1.1, 1.2).
За допомогою синергетичного методу обґрунтовано необхідність відмови від класичного уявлення про лінійний характер причинно-наслідкових зв’язків переходу (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2).
Метод класифікації було застосовано під час уточнення класифікації сценаріїв виходу з ситуації невизначеності (підрозділ 1.2).
За допомогою історичного методу осмислено динаміку трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні (підрозділ 3.1); виокремлено особливості взаємозв’язку трансформації політичного режиму в Україні на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні (підрозділ 3.2).
Застосування методу періодизації дозволило виокремити головні етапи інституційних змін трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні (розділ 2).
Порівняльний метод дозволив виокремити фактори та виклики, що їх несуть обрані сценарії виходу з ситуації невизначеності у різних регіонах та субрегіонах України та інших країн пострадянського простору (Литви та Росії) (підрозділ 3.1), а також визначити особливості взаємозв’язку трансформації політичного режиму в Україні на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівні (підрозділ 3.2).
Також використано результати польових досліджень та інтерв’ювання. Безпосередньо під час дослідження кількох українських субрегіонів, а також опосередковано стосовно регіонів України, Росії та Литви (відповідні польові дослідження було проведено російськими та японськими вченими, а автор дисертації брала участь у обговоренні їх результатів) (підрозділ 3.1).
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації було отримано такі нові результати:
1. Уточнено поняття політичного режиму, сутність якого полягає у багаторівневій системі способів і методів взаємодії держави та суспільства, що є результатом конфігурації політичних акторів, їх ресурсів та впроваджуваних ними стратегій в рамках певного набору формальних і неформальних інститутів.
2. Вперше на вітчизняних теренах за допомогою синергетичного методу обґрунтовано доцільність дослідження трансформації політичного режиму як переходу з "відкритим фіналом" (на відміну від лінійного процесу трансформації політичного режиму як переходу від недемократичного до демократичного).
3. Удосконалено класифікацію сценаріїв виходу з ситуації невизначеності, що визначають траєкторії трансформації політичного режиму, запропоновану вченими-регіоналістами В.Гельманом, С.Риженовим, М.Брі. Доведено необхідність виключення з класифікації сценарію "війна всіх проти всіх" з огляду на невідповідність її ключовому критерію (використання силових стратегій політичних акторів за умови поліцентричності свідчить про продовження процесу переходу). Класифікацію доповнено змішаним сценарієм виходу з ситуації невизначеності, що має наслідком моноцентричність та взаємодію політичних акторів у рамках переважно компромісних стратегій та переважно формальних інститутів.
4. Дістало подальшого розвитку положення про сутність трансформації політичного режиму як втрату рівноваги його елементів (В.Гельман). Зокрема, обстоюється думка, що саме інститути норми та правила політичної діяльності визначають етапи та траєкторії переходу.
5. Вперше зібрано та проаналізовано в рамках єдиного теоретико-методологічного підходу емпіричні дані щодо трансформації політичного режиму в Україні в усіх регіонах та низці субрегіонів, що дозволило доповнити перелік основних факторів вибору та викликів стійкості сценаріїв виходу з ситуації невизначеності в Україні на регіональному та субрегіональному рівнях.
6. Вперше визначено характер взаємозв’язку етапів та траєкторій трансформації політичного режиму в Україні на загальнодержавному, регіональному та субрегіональному рівнях. Зокрема, обстоюється думка, що вибір сценарію виходу з невизначеності "картель еліт" на загальнодержавному рівні на етапі інституційної стабілізації став компромісом між загальнодержавними та (суб)регіональними політичними акторами.
Достовірність наукових положень та висновків дисертаційного дослідження підтверджується аналітичними методами та практикою.
Практичне та теоретичне значення одержаних результатів. Результати теоретичної частини дисертаційного дослідження уточнюють теоретико-методологічний апарат політичної регіоналістики та транзитології. Зібрані дані стосовно трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні доповнюють емпіричну базу української політичної регіоналістики. Матеріали дисертації використовувалися в навчальному процесі при викладанні лекційних курсів та науково-практичних семінарів з політології на кафедрі політології НаУКМА.
Особистий внесок здобувача. З надрукованих праць у співавторстві в дисертації використані положення, які виключно є результатом роботи здобувача. Особистий внесок автора у спільних роботах складає половину загального обсягу.
Апробація результатів дослідження. Тематика особливостей функціонування регіональної влади в Україні була апробована в рамках однойменної доповіді автора на ІІІ Всесвітньому форумі українців (Київ, серпень 2001 р.). Методологія, використана у дисертаційному дослідженні, була застосована автором при наповненні аналітичного сайту "Політичні еліти українських регіонів" (http://src-h.slav.hokudai.ac.jp/ukrregions/index.html) Центру слов’янських досліджень (Японія) та Центру соціально-політичних досліджень при НаУКМА (Україна). Результати аналізу внутрішніх і зовнішніх факторів трансформації політичних режимів було викладено у доповіді "Кореляція зовнішніх орієнтирів і трансформацій політичних режимів держав пострадянського простору" на Міжнародному науковому семінарі "Зовнішній тиск та державна політика в країнах СНД: прийняття чи супротив?" (CERI Sciences-Po, Париж, жовтень 2006 р.). Вплив виборчої системи на трансформацію політичного режиму в Україні на (суб)регіональному рівні було проаналізовано у доповіді "Електоральна карта місцевих виборів 2006 р.: фактор політичної регіоналізації чи політичного різноманіття?" на П’ятій міжнародній конференції "Політична наука та політичний процес у РФ та СНД" (Євразійська мережа політологічних досліджень, Москва, лютий 2007 р.). Варто відзначити доповідь "Політична культура як фактор трансформації політичних режимів на регіональному та субрегіональному рівні в Україні" на Міжнародній науковій конференції "Політична культура: проблеми концептуалізації" (НаУКМА, Київ, травень 2008 р.).
Публікації. Результати роботи опубліковано у 11 наукових публікаціях, 9 з яких підготовлено особисто і 2 у співавторстві (де особистий внесок дисертанта полягає у використанні синергетичного методу для аналізу парламентських виборів 2002 р. в Україні, а також у дослідженні кадрових змін керівного складу органів місцевого самоврядування та державної влади у районах Харківської області), 4 з яких надруковано у фахових виданнях з політичних наук.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (які поділяються на сім підрозділів та два пункти), висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 175 стор., список використаних джерел включає 317 найменувань, розміщених на 34 сторінках.

Список літератури

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено теоретичні підходи до осмислення політичного режиму та запропоновано нове вирішення наукової проблеми трансформації політичного режиму в Україні, що полягає у визначенні закономірностей його трансформації на регіональному та субрегіональному рівні.
Застосування структурно-функціонального методу до дослідження політичного режиму, зокрема у рамках транзитології та політичної регіоналістики, включно із теорією міських режимів, дозволяє обґрунтувати багаторівневу природу політичного режиму як єдиного цілого, що є системою способів і методів взаємодії держави та суспільства як результату конфігурації політичних акторів, їх ресурсів та впроваджуваних ними стратегій в рамках певного набору формальних і неформальних інститутів (норм та правил політичної діяльності). За такого підходу регіони та субрегіони України виокремлюються за адміністративно-територіальним критерієм.
В умовах організованого та безпосереднього впливу на процес прийняття рішень громадськість як суб’єкт політики може бути груповим політичним актором.
Стратегії взаємодії (суб)регіональних політичних акторів із загальнодержавними варто поділяти на відцентрові, наступальні та узгоджувальні.
Застосування синергетичного методу дозволяє зробити висновок, що політичний режим є складною та відкритою системою, що самоорганізується, а його трансформація є нелінійним процесом, напрямок розвитку якого неможливо визначити у ситуації невизначеності (біфуркації). Траєкторію подальшої трансформації політичного режиму визначає лише вибір сценарію виходу з невизначеності (домінантний атрактор).
Доцільно виключити з класифікації виходів з ситуації невизначеності сценарій "війна всіх проти всіх" через невідповідність ключовому критерію. Перевага силових стратегій за умови поліцентричності не веде до встановлення балансу сил у середовищі політичних акторів. Дослідження переходів на регіональному рівні в Україні дозволяє виокремити змішаний сценарій виходу з ситуації невизначеності, який передбачає моноцентричність, використання політичними акторами компромісних стратегій та переважно формальних інститутів (достовірність висновку підтверджується практикою інших пострадянських країн, зокрема Литви).
Вбачаючи сутність трансформації політичного режиму у втраті рівноваги його елементів (за В.Гельманом), обстоюється думка, що саме інститути норми та правила політичної діяльності визначають етапи та траєкторії переходу. Систематизація та узагальнення основних інституційних змін у процесі трансформації політичного режиму в Україні на (суб)регіональному рівні дозволяє виокремити такі їх головні етапи:
1) входження в інституційну невизначеність (1985 1995 рр.);
2) спробу інституційної стабілізації (1996 2002 рр.);
3) пошук інституційного консенсусу (2002 2008 рр.).
Зміни балансу сил у середовищі (суб)регіональний політичних акторів внаслідок низки реформ управління на етапі входження в інституційну невизначеність визначили домінування відцентрових та узгоджувальних стратегій взаємодії із загальнодержавними політичними акторами. Вибір конституційної моделі засвідчив старт спроби інституційної стабілізації та виходу з ситуації невизначеності за сценарієм "картель еліт". Наступальні стратегії регіональних політичних акторів призвели до розширення участі у визначенні порядку денного та процесі прийняття політично значущих рішень та до спроб "експорту" сценаріїв виходу з ситуації невизначеності, що довели ефективність на регіональному рівні. Вичерпаність можливостей консолідації політичного режиму на загальнодержавному рівні за сценарієм "картель еліт" стала наслідком неможливості встановлених інститутів регулювати крихкий баланс сил у середовищі політичних акторів та зумовила пошук інституційного компромісу.
Порівняльний аналіз емпіричних даних, співставлення результатів польових досліджень, а також огляд теоретико-методологічної літератури щодо трансформації політичного режиму в Україні на (суб)регіональному рівні дозволяє доповнити та систематизувати основні фактори вибору та виклики стійкості сценаріїв виходу з ситуації невизначеності.
Регіональна ідентичність слугує фактором консолідації середовища (суб)регіональних політичних акторів. Піднесення регіональної ідентичності громадськості сприяє її суб’єктивізації, що породжує виклики моноцентричності. Концентрації владних повноважень виконавчих та самоуправлінських структур сприяють не лише неформальні, але і формальні інститути. Взаємодія із загальнодержавними політичними акторами може стати фактором сегментації консолідованого середовища політичних акторів (суб)регіонального рівня. Управлінські ротації у (суб)регіонах можуть сприяти як поліцентричності, так і моноцентричності та легітимізації використання силових стратегій. Перевазі компромісних стратегій у порівняно сегментованому середовищі політичних акторів сприяє політична традиція балансу сил.
Знаходить своє підтвердження положення політичних регіоналістів про доцільність віднесення політико-економічних структур управління до факторів вибору сценаріїв виходу з ситуації невизначеності. Ключовим фактором вибору сценарію "боротьба за правилами" є розширення кола політичних акторів, долучених до процесу формування порядку денного та прийняття рішень на рівні (суб)регіонів. Фактором вибору змішаного сценарію переходу стає повторювана ситуація невизначеності внаслідок нестійкості попередньо обраного сценарію насамперед через перевагу неформальних інститутів в умовах моноцентричності. Додатковим фактором змішаного сценарію є переконання (зокрема, підтверджене управлінським досвідом) домінантного політичного актора у необхідності обрання компромісних, а не силових стратегій задля досягнення більшості своїх цілей. Підтверджено, що основним викликом моноцентричності є питання наступництва, що постає перед домінантним політичним актором. Крім нього, викликом для компромісних стратегій сценарію "картелю еліт" є електоральна мобілізація. Основним викликом для переваги формальних інститутів є інституційна дестабілізація та ротація політичних акторів ініціаторів вибору відповідних сценаріїв переходу. Зазначені виклики можуть спричинити не тільки входження в нову ситуацію невизначеності, але й поступовий "дрейф" до іншого сценарію.
Співставлення досвіду переходів на (суб)регіональному рівні в Україні протягом усіх етапів інституційних змін свідчить про порівняно більшу стійкість сценаріїв "переможець отримує все" та "картель еліт", ніж "боротьба за правилами" та змішаного сценарію.
Входження політичного режиму в Україні в інституційну невизначеність супроводжувалося піднесенням суб’єктності (суб)регіональних політичних акторів, що дозволило їм впливати на вибір сценарію виходу з невизначеності на загальнодержавному рівні ("картель еліт"). Крихкий баланс сил в середовищі загальнодержавних та (суб)регіональних політичних акторів під час спроби інституційної стабілізації став на заваді консолідації "картелю еліт" на загальнодержавному рівні. Наслідком пролонгації етапу пошуку інституційного консенсусу на загальнодержавному рівні стала дестабілізація політичного режиму в Україні на (суб)регіональному рівні.
Отже, дисертаційне дослідження дозволило виявити основні закономірності трансформації політичного режиму в Україні на регіональному та субрегіональному рівні, що відповідає на запит удосконалення теоретичних підходів та систематизації емпіричної бази політичної регіоналістики та транзитології в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Державне управління: теорія і практика / [Авер’янов В., Цвєтков В., Шаповал В. та ін.]; під ред. В.Б.Авер’янова. К.: Юрінком Інтер, 1998. 431 с.
2. Шмачкова В. Из основ политологии Запада / В.Шмачкова // Полис. 1991. № 2. С. 133-145.
3. Дюверже М. Политические партии / М.Дюверже. М.: Академический Проект, 2000. 538 с.
4. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Р.Арон. М.: Текст, 1993. 303 с.
5. Цыганков А. Современные политические режимы: структура, типология, динамика: [учебное пособие] / А.Циганков. М.: Интерпракс, 1995. 295 с.
6. Гаджиев К. Введение в политическую науку / К.Гаджиев. М.: Логос, 1997. 720 с.
7. Дегтярев А. Основы политической теории / А. Дегтярев. М.: Высшая школа, 1998. 430 с.
8. Political Science: The State of the Discipline / [ed. by A. Finifter]. Washington: American Political Science Association, 1993. 535 p.
9. Демидов А. Основы политологии: [учебное пособие] / А.Демидов, A.Федосеев. М.: Высшая школа, 1995. 271 с.
10. Буккволл Т. Помаранчева революція як зміна режиму? // По той бік розуміння: Україна та Європа після Помаранчевої революції: Збірник наукових статей: / Матеріали міжнародн. наук. семінару ["Перед визнанням: Україна та Європа після Помаранчевої революції"], (Київ, 30 вер. 2005 р.) / За заг. ред. Г.Флікке та С.Кисельова / Національний університет "Києво-Могилянська академія". К.: Атіка, 2006. С. 103-113.
11. Саква Р. Режимная система и гражданское общество в России / Р.Саква // Полис. 1997. № 1. С. 61-82.
12. Шмитт К. Понятие политического / К.Шмитт // Вопросы социологии. 1992. №1. С. 27-48.
13. Якушик В. Вступ до політології / В.Якушик. К.: ВД "Academia", 1995. 64 с.
14. Дергачов О. Тип лідерства і формування політичного режиму / О.Дергачов // Політичний менеджмент. 2007. Спеціальний випуск. С. 36-44.
15. Сельцер Д. Г. Политическая трансформация номенклатурной организации власти в России (субрегиональный уровень, 1985 2005 гг.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук: спец. 23.00.02 "Політичні інститути та процеси" / Д. Г. Сельцер. М., 2007. 46 с.
16. Рябов С. Політологічна теорія держави / С.Рябов. 2-е видання. Київ: Тандем, 1996. 240 с.
17. Політологія / [за ред. О. І. Семківа]. Львів: Світ, 1994. 592 с.
18. Політологія: [посібник для студентів вузів] / [за ред. О. Бабкіної, В.Горбатенка]. К.: ВЦ "Академія", 1998. 368 с.
19. Пасхавер О. Перманентна українська революція. Епізод 2007 [Електронний ресурс] / О.Пасхавер // Дзеркало тижня. 2007. № 37 (666). 6-12 жовтня. Режим доступу до ст.: http://www.dt.ua/1000/1550/60721/.
20. Фисун А. Политическая экономия "цветных революций": неопатримониальная интерпретация / А.Фисун // Ойкумена. Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. Выпуск 4. Харьков: Константа, 2006. С. 151-184.
21. Shepsle K. A Comment on Institutional Change / K. Shepsle // Journal of Theoretical Politics. 2001. № 13 (3). P. 321-325.
22. Гельман В. Из огня да в полымя? Динамики изменений постсовестких режимов в сравнительной перспективе / В.Гельман // Ойкумена. Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. Выпуск 4. Харьков: Константа, 2006. С. 117-139.
23. Mossberger K. The evolution of urban regime theory: The challenge of conceptualization / K.Mossberger, G.Stoker // Urban affairs review. 2001. № 36. P. 810-835.
24. Stone C. Regime Politics: Governing Atlanta, 1946-1988 / C.Stone. Lawrence, KS: University Press of Kansas, 1989. 305 p.
25. Stone C. The Atlanta experience re-examined: The link between agenda and regime change / C.Stone // International journal of urban and regional research. 2001. № 25.1 (March). P. 20-34.
26. Росcия регионов: трансформация политических режимов / [общ. ред.: В.Гельман, С.Рыженков, М.Бри]. М.: Изд-во "Весь мир", "Berliner Debatte Wissenschaftsverlag", 2000. 376 с.
27. Регіони України: Хроніка та керівники / [під ред. К.Мацузато, В.Якушика]. Т. 2. Харківська область. Sapporo: Slavic Research Center, Hokkaido University, 2002. 134 с.
28. Якушик В. Проблемы теории революционно-демократического государства: [учеб. пособие] / В.Якушик. Киев: УМК ВО, 1991. 169 с.
29. Сушинський О. Ідея федералізму в конституціоналізмі України / О.Сушинський // Ї. Федеративна республіка Україна. 2002. № 23. С. 45-65.
30. Федеративні системи / [за ред. Р.Уоттса]. Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2002. 187 с.
31. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети / [за ред. З.Варналія]. К.: НІСД, 2007. 820 с.
32. Кінґ П. Класифікування федерацій / П.Кінґ // Ї. Федеративна республіка Україна. 2002. № 23. С. 6-24.
33. Comparing Local Governance: Trends and Developments / [ed. by B.Denters and L.Rose]. Palgrave: Macmillan, 2005. 293 p.
34. State Modernization and Decentralization Implications for Education and Training in Public Administration: Selected Central European and Global Perspectives / [ed. by A.Rosenbaum and L.Gajdosova]. Bratislava: NISPAcee, 2003. 174 p.
35. Making Local Governance Work: Networks, Relationships and the Management of Change / [ed. by S.Goss]. Palgrave, 2001. 224 p.
36. Ріхтер М. Делегування влади урядом Великої Британії: еволюція, а не революція / М.Ріхтер // Ї. 2002. № 23. С. 62-70.
37. Регіони України: Хроніка та керівники / [під ред. К.Мацузато]. Т. 1. Донецька область. Sapporo: Slavic Research Center, Hokkaido University, 1999. 143 с.
38. Matsuzato K. All Kuchma’s Men: The Reshuffling of Ukrainian Governors and the Presidential Election of 1999 / K.Matsuzato // Post-Communist Geography and Economics. 2001. № 6. P. 416-439.
39. Гельман В. Региональные режимы: завершение трансформации? / В.Гельман // Свободная мысль. 1996. № 9. С. 13-22.
40. Якушик В. Політична система та політичний режим / В.Якушик // Україна посткомуністична: суперечності та перспективи соціально-політичного розвитку // Політична думка. 1993. № 1. С. 18-21.
41. Патнем Р. Творення демократії: традиції громадської активності в сучасній Італії / Р.Патнем; [пер. з англ. В.Ющенко]. К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001. 302 с.
42. Мельник В. Політична регіоналістика: предметне поле і теоретико-методологічні основи [Електронний ресурс] / В.Мельник, Л.Скочиляс // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. 2002. Вип. 4. Режим доступу до ст.: www.franko.lviv.ua/faculty/Phil/Visnyk/Visnyk4/Politologija/Melnyk_Skochylyas.htm.
43. Мурадян А. Регионализм как проблема политологии / А.Мурадян // Вестник Московского университета. Сер. 18. Социология и политология. 1995. № 3. С. 21-24.
44. Matsuzato K. The Concept of "Space" in Russian History: Regionalization from the Late Imperial period to the Present / K.Matsuzato // Empire and Society: New Approaches to Russian History. Sapporo, 1997. P. 181-216.
45. Макаров Г. В. Регіоналізм як чинник політичного процесу у сучасному українському суспільстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 "Політичні інститути та процеси" / Г. В. Макаров. К., 2005. 16 с.
46. Integral Federalism: Model for Europe a way toward a personal group society. Historical development, Philosophy, State, Economy, Society / [ed. by L.Roemheld] Frankfurt am Main: Peter Lang, 1990. 560 p.
47. Elites and Democratic Consolidation in Latin America and Southern Europe / [ed. by J.Higley, R.Gunther]. Cambridge: Cambridge University Press, 1992. 145 p.
48. Бойко-Бойчук Л. В. Синергетичний підхід у політичних дослідженнях (на прикладі аналізу політико-владної взаємодії у територіальних громадах в Україні): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.01 "Теорія та історія політичної науки" / Л. В. Бойко-Бойчук. К., 2006. 20 с.
49. Некряч А. І. Місцеве самоврядування сучасної України як інструмент політологічного аналізу: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук: спец. 23.00.02 "Політичні інститути та процеси" / А. І. Некряч. К., 2003. 32 с.
50. Гаврилов В. "Групи інтересів" і захист суспільних інтересів (на прикладі США і України) / В.Гаврилов // Наукові записки НаУКМА. К.: ВД "КМ Академія", 2005. С. 77-82.
51. Томенко М. Олігархічні групи як суб’єкти політичного процесу / М.Томенко // Універсум. 2000. № 1112. С. 4-9.
52. Зущик Ю. "Холдингова" Україна / Ю.Зущик // Професіонал. 1998. № 4-5. С. 20-25.
53. Лісничук О. В. Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз: дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / Лісничук Олесь Володимирович. К., 2000. 200 с.
54. Бойко-Бойчук Л. В. Синергетичний підхід у політичних дослідженнях (на прикладі аналізу політико-владної взаємодії у територіальних громадах в Україні): дис. ... канд. політ. наук: 23.00.01 / Бойко-Бойчук Лариса Василівна. К., 2006. 220 с.
55. Higley J. Political Elite Integration in Differenciation in Russia / J.Higley, O.Bayulgen, J.George // Elites and Democratic Development in Russia / [eds. S.Steen, V.Gel’man]. London: Routledge, 2003. P. 11-28.
56. Sartori G. The Theory of Democracy Revisited / G.Sartori. Vol. 1. The Contemporary Debate. Chatham, NJ: Chatham House Publishers, 1987. 224 p.
57. Huntington S. Democracy for the Long Haul / S.Huntington // Journal of Democracy. 1996. Vol. 7. № 2. P. 3-13.
58. Алмонд Г. Сравнительная политология сегодня: мировой обзор: [учебное пособие] / Г.Алмонд, Дж.Пауэлл, К.Стром, Р.Далтон. М.: Аспект Пресс, 2002. 537 с.
59. Dahl R. Democracy and Its Critics / R.Dahl. New Haven and London: Yale University Press, 1989. 397 p.
60. Хейвуд Э. Политология / Э.Хейвуд. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. 525 с.
61. Москвин Д. О категориях "политические институты" и "субъекты политики" [Електронний ресурс] / Д.Москвин // Проект Ахей. 2005. 1 марта. Режим доступу до ст.: http://mmj.ru/political_science.html?&article=452&cHash=186e50c53f.
62. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Д.Норт. М.: Фонд экономической книги "Начала", 1997. 180 с.
63. Riggs F. The Survival of Presidentalism in America: Para-Constitutional Practices / F.Riggs // International Political Science Review. 1988. Vol. 9. № 4. P. 247-278.
64. Лозицкая Ю. Политическая идентичность региональной элиты как фактора политической институционализации [Електронний ресурс]: / Материалы международн. конференции Евразийской сети политологических исследований [Политическая наука и политические процессы в Российской Федерации и Новых Независимых Государствах], (Екатеринбург, февраль 2005 г.) / Уральское отделение Российской Академии Наук. Екатеринбург: УРАН. Режим доступу: http://espi.ru/Content/Conferences/Papers2005/razd1/Lozitskaya.pdf.
65. Мартьянов В. Нормы как продолжение интересов: постсоветский опыт СНГ и России [Електронний ресурс]: / Материалы международн. научн. семинара Евразийской сети политологических исследований [Внешнее давление и государственная политика в странах СНГ: принятие или сопротивление?], (Париж, октябрь 2006 г.) / CERI. Париж: Евразийская сеть политологических исследований. Режим доступу: http://www.espi.ru/Content/WorkingPap/Martyanov5WP.pdf.
66. Ермолаев А. Когда наступит год Украины в Украине? / А.Ермолаев. К.: Архетип, 2005. 144 с.
67. Новакова О.В. Політична модернізація та розвиток демократичних процесів в сучасній Україні: дис. ... д-ра політ. наук: 23.00.02. / Новакова Олена Вікторівна. К., 2007. 383 с.
68. Сарторі Дж. Теорія ухвалення рішень за демократії / Дж.Сарторі // Демократія: антологія / [упорядник О. Проценко]. К.: Смолоскип. С. 715-750.
69. Новакова О. Політична еліта України: проблема демократичної консолідації / О.Новакова // Політичний менеджмент. 2007. Спеціальний випуск. С. 72-78.
70. Sartori G. Parties and Party Systems / G.Sartori. Vol. 1: A Framework for Analyses. Cambridge: Cambridge University Press, 1976. 279 p.
71. Munk G. Modes of Transition and Democratisation. South America and Eastern Europe in Comparative Perspective / G.Munk, C.Leff // Comparative Politics. 1997. Vol. 29. № 3. P. 343-362.
72. Макаров Г. Динаміка регіоналізму у незалежній Україні / Г.Макаров // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. К.: ВПЦ "Київський університет", 2004. Вип. 67-68. С.40-44.
73. Пресняков І. Cтратегії регіональних політичних еліт в Україні [Електронний ресурс] / І.Пресняков, В.Романова // Діалог. 2003. 17 грудня. Режим доступу до ст.: http://dialogs.org.ua/ru/material/full/2/407.
74. Глазунова Н. Система государственного управления / Н.Глазунова. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. 551 с.
75. Лендьел М. Теорія "доброго врядування" як інструмент оцінки рівня демократичності управління в регіонах України (на прикладі Закарпатської області) / М.Лендьел // Наукові записки НаУКМА. Т. 57. К.: ВД "КМ Академія", 2006. С. 53-59.
76. Розробка та реалізація стратегій розвитку територіальних громад: вітчизняний досвід / [за ред. С.Максименка та ін.]. К.: Дата Банк Україна, 2003. 272 с.
77. Розробка Стратегії розвитку територіальної громади: загальні засади методики / [за ред. В.Нудельмана, І.Санжаровського]. К.: Дата Банк Україна, 2002. 232 с.
78. Місцевий та регіональний розвиток в Україні: Досвід Закарпаття: [за ред. М.Лендьел]. К.: Мілленіум, 2001. 152 с.
79. Системи розробки і здійснення публічних політик в Україні / [під заг. ред. О.Дем’янчука]. К.: Факт, 2004. 224 с.
80. Сенктон Е. Системи міського управління / Е.Сектон. Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2001. 90 с.
81. Смирнова Т. Правове регулювання місцевого самоврядування в Україні: навчальний посібник / Т.Смирнова. К.: ВД "КМ Академія", 2001. 259 с.
82. Rustow D. Transitions to Democracy: Toward a Dynamics Model / D.Rustow // Comparative Politics. 1970. № 2 (3). P. 337-363.
83. Transitions from Authoritarian Rule. Tentative Conclusions about Uncertain Democracies / [ed. by G.O’Donnell, P.Schmitter]. Baltimore and London: John Hopkins University Press, 1986. 81p.
84. O’Donnell G. Horizontal Accountability in New Democracies / G.O’Donnell // Journal of Democracy. 1998. Vol. 9. № 3. 232 p.
85. Przeworski A. Democracy as a Contingent Outcome of Conflicts / A.Przeworski // Constitutionalism and Democracy / [ed. by J.Elster, R.Slagstag]. Cambridge: Cambridge University Press, 1988. P. 59-80.
86. Almond G. Model Fitting in Communist Studies / G.Almond, R.Laura // A Discipline Divided. Schools and Sects in Political Science / [ed. by G.Almond]. London: Sage, 1990. P. 86-116.
87. Левенець Ю. Політика в Україні: символізація змісту / Ю.Левенець // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2007. Вип. 10. С. 5-10.
88. Сичова Т. Г. Основи стабільності політичного режиму в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: 23.00.02 "Політичні інститути та процеси" / Т. Г. Сичова. Харків, 1998. 18 с.
89. Birch A. Modern Democracy / A.Birch. London and New York: Routledge, 2007. 316 p.
90. Гельман В. Постсоветские политические трансформации: наброски к теории / В.Гельман // Общественные науки и современность. 2001. № 1. С. 55-69.
91. Carothers T. The end of Transition Paradigm / T.Carothers // Journal of Democracy. 2002. Vol. 13. № 1. P. 5-21.
92. Николис Г. Познание сложного / Г.Николис, И.Пригожин; [пер. с англ. В.Пастушенко]. М.: Мир, 1990. 342 с.
93. Цвєтков В. Демократія Управління Бюрократія: в контексті модернізації українського суспільства: монографія / В.Цвєтков, В.Горбатенко. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. 248 с.
94. Pal L. Public Policy Analysis: An Introduction / L.Pal. 2nd ed. Toronto: Nelson, 1992. 212 p.
95. Краснолуцька Д. До оптимальної моделі формування суспільного порядку денного в Україні / Д.Краснолуцька // Наукові записки НаУКМА. Т. 45. К.: ВД "КМ Академія", 2005. С. 61-66.
96. Дьякова Е.Г. Общефедеральная и региональная повестка дня: проблемы взаимодействия [Електронний ресурс]: / Материалы международн. конференции Евразийской сети политологических исследований [Политическая наука и политические процессы в Российской Федерации и Новых Независимых Государствах], (Екатеринбург, февраль 2002 г.) / Уральское отделение Российской Академии Наук. Екатеринбург: УРАН. Режим доступу до ст.: http://www.espi.ru/Content/Conferences/Papers2002/Dyyakova.htm.
97. Olson M. Power and prosperity. Outgrowing communist and capitalist dictatorships / M.Olson. N.Y., 2000. 233 p.
98. Даль Р. О демократии / Р.Даль. М.: Аспект Пресс, 2000. 208 с.
99. Held D. Models of Democracy / D.Held. Stanford: Stanford U. P., 1987. 321 p.
100. Anderson L. Transitions to democracy / L.Anderson. NY: Columbia University Press, 1999. 315 p.
101. Пресняков І. Чи справді Україна є найбільш розвиненою демократією СНД? [Електронний ресурс] / І.Пресняков, В.Романова // Діалог. 2004. 23 березня. Режим доступу до ст.: http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=826.
102. Шевцова Л. Посткоммунистическая Россия: логика трансформации и перспективы / Л.Шевцова. М.: Московский центр Карнеги, 1995. 379 с.
103. Бабкіна О. Демократичні детермінанти трансформації українського суспільства / О.Бабкіна // Еліти і цивілізаційні процеси формування націй. К.: ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса, 2006. Т. 2. С. 41-56.
104. Levitsky S. The Rise of The Compatative Authoritarianism / S.Levitsky, L.Way // Journal of Democracy. 2002. Vol. 13. № 2. P. 51-65.
105. О’Доннелл Г. Делегативная демократия / Г.О’Доннелл // Пределы власти. 1994. № 23. С. 52-69.
106. Лісничук О. В. Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 "Політичні інститути та процеси" / О. В. Лісничук. К., 2000. — 20 с.
107. Stepan A. Problems of Democratic Transition and Consolidation. Southern Europe, South America, and Post-Communist Europe / A.Stepan, J.Linz. Baltimore and London: Johns Hopkins University Press, 1996. 479 p.
108. Україна: Cтратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки 2006: монографія / [за ред. О.Власюка]. К. : НІСД , 2006. 576 с.
109. Чебаненко О. Консолідована демократія: перспективи для України / О.Чебаненко, Н.Колодяжна, В.Шрамович // Парламент. 2008. № 1. С. 24-39.
110. Шаповаленко М. Консолідована демократія в Україні: перспективи розвитку [Електронний ресурс]: / матеріали міжнар. наук. конф. [Розвиток демократії в Україні], (Київ, 29 верес. 1 жовт. 2000 р.). К., 2001. Режим доступу до ст.: http://www.edportal.org.ua/books/Conference_2000/Shapovalenko.pdf.
111. Шмиттер Ф. Что такое демократия, а что нет / Ф.Шмиттер, Т.Карл // Демократия. Теория и практика. М.: Интерпракс, 1996. С. 44-63.
112. Банс В. Элементы неопределенности в переходный период / В.Банс // Полис. 1993. № 1. С. 44-51.
113. Huntington S. The Third Wave. Democratization in the Late Twentieth Century / S.Huntington. Norman, Ok., and London: University of Oklahoma Press. 366 p.
114. Linz J. Transitions to Democracy / J.Linz // Washington Quarterly. 1990. Vol. 13. № 3. P. 143-164.
115. Князева Е. Основание синергетики. Режимы с обострением, самоорганизация и темпомиры / Е.Князева, С.Курдюмов. СПб.: Алетейя, 2002. 414 с.
116. Linz J. The Future of Authoritarian Situation or Institutionalization of an Authoritarian Regime: The Case of Brazil / J.Linz // Authoritarian Brazil. Origins, Policies, and Future / [ed. by A.Stepan]. New Haven, CT, and London: Yale Universіty Press, 1973. Р. 233-254.
117. Хто є хто в місцевій владі в Україні 1994-1998 рр.: довідник. Київ: Апельсин, 1998. 364 с.
118. Шовкун Л. Убити революцію: Чи відчують хоча б в обласних і районних центрах користь від "помаранчевої революції"? [Електронний ресурс] / Л.Шовкун // Україна молода. 2002. № 50. 19 березня. Режим доступу до ст.: http://www.umoloda.kiev.ua/number/390/115/14106/.
119. Костырина В. Движение руководящего состава субрегионального уровня / В.Костырина, И.Пресняков // Регіони України: Хроніка та керівники / [під ред. К.Мацузато, В.Якушика]. Т. 2. Харківська область. Sapporo: Slavic Research Center, Hokkaido University, 2002. С. 99-132.
120. Paltanaviciute G. Etniniu ir religiniu itampu teritorine struktura Lietuvoje: daktaro disertacijos santrauka: 06P "fiziniai mokslai, geografija" / G.Paltanaviciute Vilnius, 2006. 38 s.
121. Matsuzato K. The Last Bastion of Unitarism? Local Institutions and Party Politics in Lithuania 1990-2001 / K.Matsuzato // Eurasian Geography and Economics. 2003. &nda