Вербенська Вікторія Михайлівна. Стійкість банківської системи в умовах лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами (на прикладі країн Центральної та Східної Європи)

Короткий опис

Вербенська Вікторія Михайлівна. Стійкість банківської системи в умовах лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами (на прикладі країн Центральної та Східної Європи): дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2006

Вербенська В.М. Стійкість банківської системи в умовах лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами (на прикладі країн Центральної та Східної Європи). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних аспектів визначення, оцінювання і забезпечення стійкості банківської системи. У роботі проаналізовано основні теорії фінансової нестабільності, розкрито механізм поширення фінансової нестабільності в економіці. Сформульовано концепцію функціональної стійкості банківської системи та проаналізовано основні методи її оцінювання та оцінювання впливу на неї лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами.
Виділені напрями впливу лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківських систем країн Центральної та Східної Європи. За допомогою кореляційного аналізу та графічного методу доведено відсутність безпосереднього впливу показників лібералізації на індекс стійкості банківської системи.
Виокремлено макро- та мікроекономічні чинники, що визначають стійкість банківської системи України, рівень та умови входження іноземних фінансових посередників до вітчизняного банківського сектору та їх вплив на забезпечення фінансової стійкості.

Результати проведеного дослідження впливу на стійкість банківської системи лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами, а також аналізу наслідків входження іноземного капіталу до банківських секторів країн Центральної та Східної Європи дали змогу зробити такі основні висновки та рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення:
1. Розвиток фінансової нестабільності в економіці відбувається у три етапи, що включають низку підетапів, які в такій хронологічній послідовності характеризують стан банківської системи: крихкий початковий внутрішній стан банківської системи, вплив дестабілізуючого чинника (перший етап); зниження довіри до банків та інших економічних агентів, поширення шоку через кредитний та інформаційний канали, неліквідність і неплатоспроможність банків (другий етап); банкрутства банків, поширення наслідків фінансової нестабільності на всю економіку (третій етап). Отже, стійкість банківської системи залежить від її здатності перервати зв’язок між зазначеними підетапами і запобігти поширенню фінансової нестабільності.
2. Оскільки запобігання поширенню фінансової нестабільності має на меті забезпечення належного функціонування фінансових інституцій, то цим визначається поняття функціональної стійкості банківської системи. Остання полягає у здатності системи під дією певних ендогенних або екзогенних дестабілізуючих чинників (шоків) в умовах динамічної та структурної нестабільності за рахунок внутрішніх сил уникати масового банкрутства фінансових інституцій з метою виконання своїх функцій з перерозподілу ресурсів в економіці.
3. Стійкість банківських систем оцінюється в рамках чотирьох основних підходів: підходу структури стимулів і оцінювання макро- та мікроекономічних показників, стрес-тестів банківської системи та наглядового підходу. Кожен з них має власні цілі, сферу, переваги і недоліки застосування, які необхідно враховувати при практичному використанні та інтерпретації отриманих результатів. Причому жоден з названих підходів не варто використовувати окремо від інших, і навіть їх спільне застосування у межах макропруденційного аналізу не дає однозначної оцінки стійкості, а лише виявляє структурні та динамічні ознаки вразливості банківської системи до впливу дестабілізуючих чинників.
4. Лібералізація міжнародної торгівлі фінансовими послугами є таким чинником впливу на стійкість банківської системи, який трансформує структурні та динамічні характеристики системи і робить її більш вразливою до впливу низки інших внутрішніх та зовнішніх чинників. Зокрема, зростає ймовірність міжнародного фінансового зараження”, коливань обсягу міжнародних приватних потоків капіталу тощо (зовнішні чинники), появи фінансових інновацій та розвитку відповідних ринків, різкого підвищення асиметричності інформації в економіці, стадної поведінки” та неадекватного оцінювання ризиків унаслідок входження на фінансові ринки нових учасників, концентрації ризиків національними фінансовими інституціями через посилення конкуренції, невідповідності новому стану речей системи нагляду та регулювання, розриву між рівнем внутрішніх і зовнішніх відсоткових ставок тощо (внутрішні чинники).
5. Оцінювати вплив лібералізації міжнародної торгівлі фінансовими послугами на стійкість банківської системи доцільно у такій послідовності. Виявлені на основі макропруденційного аналізу загрози стійкості, формалізовані у вигляді кількісних та якісних змінних, групуються за трьома напрямами впливу на стійкість: зміна інституційної структури банківської системи, стимулювання потоків капіталу та зміна ефективності системи. Для кожного з напрямів обирається показник стійкості і визначається його залежність від зазначених змінних та показників рівня лібералізації.
6. Країни Центральної та Східної Європи характеризуються надзвичайно високим рівнем показників лібералізації порівняно з іншими країнами світу, що зумовлено особливостями трансформації їхніх банківських секторів в умовах перехідної економіки. В умовах відсутності суттєвого статистичного зв’язку між показниками лібералізації торгівлі фінансовими послугами та індексами стійкості банківських систем простежується вплив торгівлі фінансовими послугами через комерційну присутність та транскордонне надання на стійкість банківських систем країн ЦСЄ по трьох напрямах. Першим є зв’язок іноземного фінансування з циклічністю економік приймаючої країни та країни походження, другим можливість фінансового зараження”, третім зміни ефективності банківської діяльності. Зокрема, позитивний вплив спостерігається у підтриманні сталих обсягів кредитування іноземними банками економік приймаючих країн, у певному підвищенні ефективності банківської системи за рахунок передачі технологій, професійних навичок та досвіду завдяки запровадженню нових послуг, у збільшенні капіталізації банківських секторів, стимулюванні створення в приймаючих країнах інституційної структури (зокрема, фінансових ринків, систем нагляду та регулювання) подібної до тієї, що існує в ЄС. Негативний вплив полягає у створенні загроз міжнародного фінансового зараження”, у різкому скороченні кількості місцевих банків та в проциклічності кредитування філіями іноземних банків економічних агентів приймаючих країн.
7. Українська банківська система характеризується досить низьким індексом стійкості (-0,01695 у 2004 році). Це спричинене недостатнім рівнем капіталізації і консолідації сектору, значною часткою проблемних активів і високою асиметричністю інформації в системі, порівняно низькою ефективністю банківської діяльності і недостатньою гнучкістю джерел отримання доходу банками, нестабільністю нормативно-правового забезпечення і макроекономічних умов банківської діяльності тощо. З огляду на це, найважливішими для української банківської системи чинниками впливу на стійкість є такі макроекономічні чинники: динаміка реального ВВП, темпи інфляції, динаміка реальних внутрішніх відсоткових ставок, динаміка кредитування, обсяг кредитування приватного сектору у ВВП, динаміка зовнішнього боргу, динаміка реального валютного курсу. Слід виділити також такі мікроекономічні чинники, як обсяг і динаміка проблемних активів, обсяг і динаміка доходів банків, рентабельність банків, капіталізація банків, адекватність капіталу банків, співвідношення обсягу депозитів та обсягу кредитів, динаміка обсягу активів і пасивів в іноземній валюті. Лібералізація міжнародної торгівлі фінансовими послугами, особливо торгівлі через комерційну присутність, здатна змінювати динаміку більшості зазначених мікроекономічних та деяких макроекономічних чинників впливу
8. Для України характерні незначний обсяг явних обмежень доступу на ринок і забезпечення національного режиму діяльності для дочірніх компаній іноземних банків, що підтверджується низькими значеннями індексів обмежувальності: у 1998-2001 роках зовнішній індекс обмежувальності становив 0,06, внутрішній 0,0475, рівень дискримінації 0,0125. У 2002-2005 роках зовнішній індекс обмежувальності становив 0,05, внутрішній 0,0475, рівень дискримінації 0,0025 що у порівнянні з середніми показниками для країн ЦСЄ було, відповідно, на рівні 0,1339, 0,0534 та 0,0805. Незважаючи на це, рівень іноземного входження до банківського сектору, а отже, і впливу на стійкість банківської системи залишається відносно низьким порівняно з країнами ЦСЄ. Причиною цього є значні неявні бар’єри доступу, зокрема, це підтверджують дуже низькі індекси політичної стабільності, якості регулювання (гірші показники у 2004 році мали лише Албанія, Македонія, Сербія і Чорногорія, Боснія і Герцеговина), ефективності державного управління, контролю над корупцією та верховенства закону (найгірші у 2004 році).
9. На основі досвіду країн ЦСЄ виділено потенційні негативні та позитивні наслідки підвищення іноземного входження до вітчизняного банківського сектору. До позитивних наслідків віднесено: підвищення капіталізації української банківської системи, збільшення обсягу кредитування економіки, консолідацію банківського сектору, поступове звуження процентних спредів, розширення спектру банківських послуг, запровадження міжнародних стандартів банківської діяльності й підвищення її ефективності, вдосконалення системи банківського нагляду та регулювання. Серед негативних наслідків виділено: зростання залежності банківської системи України від кон’юнктури міжнародних фінансових ринків, можливість підсилення циклічних коливань, підвищення ймовірності фінансового зараження через поєднання торговельного та банківського каналів, підвищення крихкості української банківської системи через входження слабких іноземних банків, ускладнення банківського нагляду. Однак настання цих наслідків може відбуватись за певних умов. Для посилення позитивного ефекту і зменшення негативного впливу іноземного входження необхідно скоротити обсяг неявних обмежень доступу до ринку одночасно із застосуванням системи пруденційних умов допуску іноземних фінансових посередників, яка охоплює вимоги щодо надійності банку, країни походження та мети входження.