ЮРИДИЧНА ГЕРМЕНЕВТИКА ЯК МЕТОДОЛОГІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ (ФІЛОСОФСЬКО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ)

Короткий опис

ЗМІСТ

ВСТУП 3

Розділ 1.
ПОНЯТТЯ І СПЕЦИФІКА МЕТОДУ ПРАВОВОЇ ГЕРМЕНЕВТИКИ
1.1. Історія розвитку герменевтичної ідеї 13
1.2. Герменевтика як універсальна методологія гуманітарних наук 45
1.3. Основна суть герменевтичного методу в юриспруденції 59
Висновки до першого розділу 73

Розділ 2.
ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ ЯК ЦІЛІСНИЙ ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ ПРОЦЕС
2.1. Герменевтична сутність правосуддя 76
2.2. Судовий процес як гра 91
2.3. Юридичне мислення – механізм судового інтерпретаційного акта 102
Висновки до другого розділу 113

Розділ 3.
ГЕРМЕНЕВТИЧНИЙ АНАЛІЗ СУДОВОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
3.1. Інтерпретація фактичних обставин справи 116
3.2. Зміст судового праворозуміння 134
3.3. Процес прийняття суддею рішення у справі 151
Висновки до третього розділу 165

ВИСНОВКИ 168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173

ВСТУП

Соціально-економічні зміни, що відбуваються на сучасному етапі розвитку України, і здійснювана у зв’язку з цим структурна реформа, обумовлюють необхідність переоцінки існуючих цінностей та перегляд достатньо великої кількості уявлень та підходів, які визначають праворозуміння. При цьому, як відомо, одним із першочергових завдань реформування державного механізму виступає судова реформа. Особлива увага до суду є невипадковою та зумовлена насамперед тим, що, як свідчить світовий досвід, рівень демократії в кожному суспільстві визначається місцем цієї установи в системі органів влади та реальною спроможністю судді об’єктивно, неупереджено розглянути судову справу та винести по ній справедливе рішення. Ось чому нині так важливо якісно оновити концепцію правосуддя, що дозволить оптимізувати суддівську діяльність. У цьому контексті велику цінність має сучасний філософсько-теоретичний підхід.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена тим, що виник-ла гостра потреба в поглибленому науковому дослідженні процесу здійснення правосуддя, оскільки даний механізм судочинства в багатьох аспектах відзначається відсутністю єдності та системних зв’язків, у зв’язку з чим судова практика характеризується численними помилками на шляху свого розвитку та вдосконалення, що пояснюється, насамперед, недієвістю існуючої концепції суддівського праворозуміння. Досі не розкрита уся повнота комплексності процесу прийняття рішення суддею по справі. Важливість та цінність запропонованої тематики також кратно зростають, зважаючи на те, що таке актуальне питання сучасності, як визначення глибинної суті судової інтерпретації, на теперішній час залишається не тільки недослідженим, але й взагалі ніколи серйозно не розглядалося філософсько-правовою думкою.
На тлі затяжної методологічної кризи у вітчизняній юридичній науці, викликаній майже сторічним пануванням догматичної парадигми, в Україні постає необхідність сучасного дослідження правосуддя, зокрема крізь призму герменевтичної методології, яка, будучи новим типом філософського осмислення для нашої країни, вже довгий час є актуальною на Заході, оскільки вона дозволяє продуктивно зрозуміти сам феномен розуміння, який лежить в основі усієї професійної діяльності судді. Тому запропонований у науковій роботі філософсько-теоретичний погляд на процес правосуддя дозволить якісно по-новому та більш повно з’ясувати дійсну природу судочинства, що дозволить виробити сучасні наукові підходи у рефо-рмуванні судової системи держави.
Таким чином, відсутність в країні сучасного та дієвого науково-теоретичного підходу до розуміння процесу здійснення правосуддя, що негативно впливає на судову практику, і визначили необхідність наукового дослідження запропонованої теми. При цьому слід зазначити, що тематика дисертації зумовлює можливість розгляду досліджуваного питання з погляду як теорії держави і права, так і філософії права. Однак, на даний час в зазначених науках зміст правосуддя вивчається поверхово. Дотепер фундаментального дослідження судочинства не було запропоновано і юридичною герменевтикою. В цьому контексті необхідно також зазначити, що проблема філософсько-теоретичного обґрунтування судового праворозуміння в сучасній науковій літературі не ставилася взагалі. Як наслідок, тема дослідження не є науково розробленою.
Водночас окремі аспекти проблематики, окресленої у цьому дослі-дженні, були опрацьовані в українській юридичній науці радянської епохи у працях відомих дослідників. Так, питання тлумачення норм права були поставлені в роботах наступних вчених: Алексєєва С.С., Берченка А.Я., Братусь С.Н., Бро Ю.Н., Венгерова А.Б., Воєводіна Л.Д., Вопленка М.М., Завадського А.В., Кашаніна Т.В., Керімова Д.А., Комарова С.О., Коркунова Н.М., Копєйчикова В.В., Кудрявцева В.Н., Лазарєва Л.Л., Люблінського П.І., Недбайла П.О., Нерсесянца В.С., Піголкіна А.С., Рабіновича П.М., Суміна В.О., Сіренка В.Ф., Черданцева О.Ф. тощо.
Серед іноземних авторів, які досліджували проблеми здійснення правосуддя, потрібно відзначити, зокрема, таких вчених-юристів, як: Агресто Дж., Барак А., Бенніон Ф., Вейзерстром Р., Горовіц Д., Грінеуолт К., Діплок К., Зусмен Дж., Каппелетті М., Кардозо Б., Кітон Р., Клінгхоффер Х., Куето-Руа Х., Ландіс А., Паунд Р., Редкліфф С., Тедескі Г., Франкфуртер Ф., Фуллер Лон Л., Холмс О., Шефер У. та інші.
Окремі проблемні питання правосуддя та праворозуміння як філософських категорій були досліджені у працях таких українських вчених: Бабкін В.Д., Бандура О.О., Братасюк М.Г., Жоль К.К., Козловський А.А., Козюбра М.І., Костенко О.М., Костицький М.В., Максимов С.І., Мережко А.А., Оніщенко Н.М., Пазенок В.С., Рабінович П.М., Савчук Н.М., Селіванов В.М., Сливка С.С., Цюрупа М.В., Чміль Б.Ф., Шевченко Я.М., Шкода В.В. тощо.
Серед вчених, які зробили вагомий внесок у розробку герменевтичної методології, необхідно насамперед відзначити: Апеля К., Бахтіна М., Бетті Е., Больнова О., Бубнера Р., Бультмана Р., Вішке М., Гадамера Г., Грондена Ж., Дільтея В., Корета Е., Лоренцера А., Майєра М., Міша Г., Пьоггелера О., Рікера П., Роді Ф., Рорті Р., Фіша С., Хабермаса Ю., Хайдеггера М., Хаммеймастера К., Шлейєрмахера Ф., Шпета Г., Штегмайєра В. та інших.
Окремо слід відзначити тих іноземних вчених, хто в своїх дослідженнях розв’язував проблеми юридичної герменевтики, зокрема: Алексі Р., Атарщікова Є., Бетті Е., Брунс Дж., Гадамер Г., Голєв Н., Голік Ю., Дейлмейєр Ф., Ессер Й., Кауфман А., Корнелл Д., Корнєєв В., Кресс К., Лей Г., Овчинніков А., Перрі М., Пост Р., Рікер П., Суслов В., Хассемер В., Хой Д., Циппеліус Р., Шеппель К. і т.д. Поміж українських вчених, які в своїх дослідженнях зверталися до вказаної теми, варто назвати таких дослідників як: Козловський А., Мережко А., Рабінович П., Савчук Н., Марченко О., Острога С., Павленко Ж., Титов В.
Отже, теоретичну основу дисертації склали наукові роботи в галузі теорії права, філософії права та філософії, які відносяться до проблематики даної праці. Висновки зазначених авторів і розкриті ними закономірності проблеми судової інтерпретації та авторське бачення теми обумовили постановку проблематики даного дослідження у запропонованій редакції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планів науково-дослідницької роботи Львівського державного університету внутрішніх справ та на виконання теми досліджень кафедри теорії та історії держави і права даного університету «Методологія вивчення державно-правових явищ, філософії права, стану і перспектив розвитку ОВС України» (шифр роботи 0113; державний реєстраційний номер 0106U003648), узгоджується з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 р. № 649-р «Про затвердження Концепції реформування наукової та науково-технічної діяльності в системі органів внутрішніх справ» (щодо проведення міжгалузевих досліджень на стику юридичних та інших наукових галузей знань), і здійснене відповідно до «Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004-2009 років» (затверджених наказом МВС України № 755 від 05.08.2004 р.) та п. 5 розділу ІХ Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (затвердженої указом Президента України 10.05.2006 р. за № 361/2006).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у вдосконаленні судової інтерпретації при здійсненні правосуддя через концептуальне філософсько-правове осмислення і комплексне дослідження його герменевтико-методологічних засад, з формулюванням теоретичних висновків та розробленням на цій основі обґрунтованих наукових пропозицій. Загальною метою дослідження є початок наукової дискусії з даної тематики.
Поставлена мета дослідження зумовила визначення наступних завдань:
1) з’ясувати сутність юридичної герменевтики і розкрити її теоретичні та евристичні можливості як визначального методу інтерпретації у сфері юриспруденції, здійснивши аналіз змісту герменевтичної процедури в системі методу теоретико-правового дослідження;
2) визначити та обґрунтувати герменевтичну суть процесу здійснення правосуддя, встановивши герменевтико-методологічні засади судової інтерпретації;
3) виявити та сформулювати основні етапи суддівської інтерпретації шляхом філософсько-теоретичної реконструкції її генезису;
4) розкрити філософсько-правові питання судової істини та судової правотворчості;
5) розробити методологічні підходи до вирішення теоретичних і практичних проблем у судовій сфері, сформулювавши науково-практичні рекомендації, спрямовані на їх вирішення;
6) окреслити теоретико-практичний потенціал методології юридичної герменевтики у процесі прийняття судового рішення по справі в системі філософсько-правового осмислення сфери правосуддя в цілому.
Об’єктом дослідження виступає правоінтерпретаційна діяльність при здійсненні правосуддя.
Предметом дослідження є герменевтико-методологічні засади процесу розгляду справи суддею як складного герменевтичного акту.
Методи дослідження базуються на комплексі філософсько-теоретичних підходів, дослідницьких принципів та спеціальних прийомів вивчення.
Для досягнення поставленої мети з розкриття теми були використані за-гальнонаукові методи пізнання. Так, при дослідженні історичного розвитку герменевтичної ідеї був застосований історично-порівняльний аналіз. Для встановлення змісту герменевтики як універсальної методології гуманітарних наук використовувались аналітичний, логічний, діалектичний та порівняльний методи. При з’ясуванні сутності методології юридичної герменевтики застосовувались наступні методи дослідження: функціональний, системно-структурний, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, ідеалізації, формалізації тощо. Для визначення герменевтико-методологічних засад судової інтерпретації був також використаний широкий спектр засобів філософського осмислення, в основу якого було покладено сучасну герменевтичну методологію з яскраво вираженими антропологічно-аксіологічними характеристиками (від феноменологічно-екзистенціальної гносеології до методу «відкритого діалогу»). Аналіз професійної діяльності судді крізь призму юридичної герменевтики проводився на стику правової та філософської наук, що дозволило виявити і розкрити прихований зміст інтерпретаційного процесу, який здійснюється в сфері правосуддя. При цьому, теоретичною базою проведеного дослідження стали сучасні наукові погляди про державу і право, закономірності розвитку правосуддя та правової системи в цілому.
Окремо слід наголосити, що при встановленні достовірності і повноти інформації, яка застосовувалась в процесі дослідження, був використаний науковий принцип максимальної об’єктивності.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є системним та логічно завершеним науковим дослідженням, присвяченим аналізу ролі герменевтичного методу в сфері правосуддя.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в одержаних наукових результатах, сформульованих у конкретних теоретичних умовиводах та пропозиціях, які виносяться на захист, зокрема:
уперше:
- доведено, що здійснення правосуддя є складним правоінтерпрета-ційним процесом, спрямованим на юридичну кваліфікацію фактичних обставин справи, що ставить перед суддею подвійне герменевтичне завдання: взаємообумовлене осмислення факту (встановлення судової істини) та права (здійснення судової правотворчості);
- виявлено, сформульовано і проаналізовано у контексті юридично-герменевтичної методології основні етапи судової інтерпретації, а саме: 1) встановлення фактичних обставин справи; 2) з’ясування змісту права відповідно до встановленого факту; 3) прийняття суддею рішення у справі шляхом правового оцінювання факту;
- розкрито питання судової істини, яку запропоновано розглядати як герменевтико-правовий результат здійснення правосуддя, що полягає у правильному встановленні фактичних обставин справи;
- представлено нове вирішення поняття судової правотворчості, яку запропоновано розуміти як герменевтико-правову діяльність, спрямовану на з’ясування змісту права та обґрунтування рішення у справі;
набули подальшого розвитку положення про наступне:
- сутність юридичної герменевтики, її теоретичну та евристичну зна-чимість як визначальної методології інтерпретації у правовій реальності;
- методологічні підходи до вирішення теоретичних і практичних проблем у судовій галузі шляхом науково-обґрунтованого доведення обов’язкової необхідності встановлення справедливості при вирішенні кож-ної справи;
- знання про важливість методологічної функції юридичної герменевтики у прийнятті судового рішення через дослідження її теоретико-практичного потенціалу в контексті філософсько-правового осмислення сфери судового процесу.
Практичне значення одержаних результатів дослідження зумовлене його актуальністю у межах сучасного стану правотворчості, правозастосу-вання та правосуддя.
Розкриття механізму судової інтерпретації в межах універсальної методології юридичної герменевтики сприяє вдосконаленню існуючого досвіду розв’язання справ суддею. Отримані результати можуть мати концептуальне і методологічне значення у вдосконаленні концепції реформування судової влади і визначенні її місця в системі державного механізму тощо. Матеріали дисертації можуть допомогти у підвищенні професіоналізму судді. Отже, впровадження конкретних висновків цієї дисертації сприятиме зростанню ефективності та якості правосуддя в Україні.
Сформульовані у дисертації висновки та отримані результати вносять вагомий внесок у розвиток юридичної науки, заповнюючи існуючі в ній прогалини. Дисертаційні положення, пропозиції та розроблений в роботі комплексний підхід сприяють: подальшому творчому розвитку теми; визначають шляхи та підходи вирішення низки теоретичних та практичних науково-правових проблем; виявленню нових закономірностей розвитку судової практики та механізмів взаємозв’язку і взаємодії явищ в правовій системі суспільства. Ця праця сприяє також переосмисленню місця та ролі самої науки в конструюванні та реалізації законів, визнанню ролі наукових досліджень в ефективній роботі інструментів правового регулювання.
Результати даного дослідження можуть бути використані і в навчально-методичних напрацюваннях при підготовці підручників та навчальних посібників, під час формування і проведення курсів з теорії держави і права, філософії права і філософії, а також відповідних спецкурсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібним комплексним дослідженням процесу здійснення правосуддя в рамках юридичної герменевтики. Одержані наукові результати є наслідком авторського аналізу, узагальнення та критичного осмислення сучасних положень правової науки, намаганням осягнення сутності механізму судочинства і спробою подальшого розвитку ідеї універсальної теорії інтерпретації як гуманітарної методології загалом.
Апробація результатів дослідження. Дане дисертаційне дослідження обговорювалося на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ.
Ідеї цієї наукової праці знайшли своє застосування в практичній діяльності автора в апеляційному суді Хмельницької області на посаді старшого консультанта колегії суддів судової палати в кримінальних справах та помічника голови ради суддів Хмельницької області, зокрема, у: підготовці справ до судового слухання по першій та другій інстанціях, виступах на робочих нарадах, розробці проектів аналітичних судових матеріалів, роботі над узагальненням практики і діяльності по забезпеченню єдиного правозастосування в судах Хмельницької області тощо.
Основні положення та результати дисертаційного дослідження були ап-робовані на 16 наукових конференціях: І міжнародній науково-методичній конференції «Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу» (м. Хмельницький, 11-12 березня 2005 року); VІІ всеукраїнській науково-практичній конференції «Формування правової держави в Україні: проблеми й перспективи» (м. Тернопіль, 15 квітня 2005 року); міжнародній науковій конференції в рамках ІІ читань пам’яті В.М. Корецького «Формування правової системи в Україні на сучасному етапі» (м. Дніпропетровськ, 21 квітня 2005 року); регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні» (м. Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 року); науково-практичній конференції «Проблеми правового та методичного забезпечення діяльності «юридичних клінік» України» (м. Дніпропетровськ, 3 червня 2005 року); всеукраїнській науково-практичній конференції «Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи» (м. Івано-Франківськ, 30 вересня – 1 жовтня 2005 року); міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 21-22 жовтня 2005 року); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та студентів «Захист прав людини в Україні. Теоретичні та практичні аспекти» (м. Донецьк, 9-10 грудня 2005 року); сьомій міжнародній міжвузівській науковій конференції «Законодавство України: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Косів, Івано-Франківська область, 25-28 січня 2006 року), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції видавництв «Наука і освіта. Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика – 2006» (м. Дніпропетровськ, 16-30 червня 2006 року); всеукраїнській науковій конференції «Літературна герменевтика та рецептивна теорія у сучасному науковому контексті» (м. Чернівці, 16-17 листопада 2006 року); ІІ всеукраїнському круглому столі «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (м. Львів, 1-2 грудня 2006 року); ХІІІ регіональній науково-практичній конференції на тему: «Актуальні проблеми розвитку державності та правової системи України» (м. Львів, 8-9 лютого 2007 року); міжнародній науково-практичній інтернет-конференції на тему: «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні» (м. Тернопіль, 25 лютого 2007 року); ІV міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті першого президента МНТУ академіка Ю. Бугая «Україна в євроінтеграційних процесах: проблеми і перспективи» (м. Київ, 18 травня 2007 року); ІV міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 1-2 червня 2007 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у 8 наукових статтях, опублікованих у наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових, а також у 8 опублікованих тезах доповідей наукових конференцій.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження продемонструвало важливість та актуальність питань, пов’язаних з проблемою судової інтерпретації. Здійснений філософсько-теоретичний пошук підкреслив особливе значення герменевтики в якості дієвого засобу розкриття механізму вирішення судової справи. Викладені у дисертації теоретичні положення, які підводять підсумок творчого пошуку з поставленої проблематики, дозволили сформулювати низку таких основних висновків та положень.
1. Юридична герменевтика – це сучасний методологічний напрямок у сфері юриспруденції, в центрі дослідження якого перебуває процес інтерпретації змістів правової реальності у всій різноманітності її проявів. Основне своє призначення ця методологія реалізує у праворозумінні, а її головною категорією виступає правоінтерпретаційний процес як правова кваліфікація конкретних суспільних відносин шляхом юридичного мислення за допомогою індивідуальної правової свідомості суб’єкта. Причому тут право розуміється не як ідеали юснатуралізму чи сукупність діючих законів, а розглядається у більш широкому аспекті як одна із форм існуючої соціальної дійсності в її динамічному розвитку.
2. У контексті юридичної герменевтики головною характеристикою правореалізації виступає аплікативність, тобто обов’язковість прив’язки норми до відповідних життєвих обставин. В зв’язку з цим, вирішення судової справи передбачає собою інтерпретацію взаємопов’язаної системи «факт-право». Механізмом здійснення правоінтерпретації виступає юридичне мислення, яке має найбільш значиме за суспільними наслідками саме під час здійснення правосуддя, оскільки в цій сфері надважлива правильна інтерпретація факту та відповідно кореспондуючого йому права. Як наслідок, герменевтична природа судочинства розкривається через дуалізм об’єктивності обставин справи та суб’єктивності їх сприйняття учасниками судового процесу. При цьому, від спроможності судді досягти максимального осягнення правової реальності в рамках судової справи, залежить і виконання головного завдання судочинства – віднаходження істини та торжества ідей правди та справедливості.
3. В концепції юридичної герменевтики професійна діяльність судді розглядається як складний інтерпретаційний процес, що передбачає собою наступні три основні та взаємопов’язані рівні: а) встановлення фактичних обставин справи; б) розуміння права, яке має бути застосовано відповідно до з’ясованої суддею фактичності; в) прийняття судового рішення шляхом правового оцінювання факту через правотлумачення та правозастосування. Тобто герменевтико-методологічні засади судової інтерпретації формулюють своєрідний алгоритм професійної праці судді із наперед визначеною послідовністю, які він беззаперечно має виконати. При цьому хід судового процесу обумовлюється боротьбою між сторонами по справі за інтерпретаційний результат, в ході якої учасники судового розгляду, в тому числі і суд, піддаються небезпеці підпасти під вплив гри, з усіма її прави-лами.
4. Центральним моментом у процесі судочинства є питання судової істини, що розглядається юридичною герменевтикою як зміст процесу з’ясування правильності фактичних обставин справи. Кожна судова інтерпретація розпочинається з осягнення усієї повноти факту, що передбачає собою герменевтичне зближення з обставинами справи для їх детального осмислення. Цей процес, в якому історія постає не в якості безсистемного накопичення історичних фактів з аналітичним тлумаченням цього матеріалу, а як живе розуміння минулого, вимагає від судді володіння мистецтвом історичного відчуття для подолання часової дистанції до досліджуваної події. При цьому в суді встановлюється не об’єктивна істина, а відшукується лише ступінь її ймовірності, яка базується на зібраних доказах по справі, що часто може не відповідати реальній дійсності. Тому істина в су-довому процесі – це відображення минулої реальності справи, що має бути відтворена під час розгляду, однак повністю осягнути яку майже неможливо. Цей пошук правди факту тісно пов'язаний із принципами змагальності та диспозитивності як основних рушійних засобів її відкриття.
5. В межах реалізації методології юридичної герменевтики проблема судової правотворчості розглядається як питання праворозуміння під час вирішенні конкретної судової справи з позиції не тільки закону, але й відповідних правових принципів, природного права, моралі, існуючих суспільних настроїв, правових звичаїв та судової практики. «Проникаючи» в зміст норми, суддя повинен собі завжди задавати питання про її правильність в контексті з’ясованого факту. В зв’язку з цим, сприйняття правового тексту становить складний інтерпретаційний процес, як розуму так і духу судді, що передбачає необхідність розв’язування філософсько-правової проблеми вибору між двома протилежними категоріями – антиправовим, однак законним та навпаки. Подібна дилема виникатиме постійно, оскільки закони ніколи не будуть відповідати конкретності справи для досягнення в ній правди. Існування ідеального закону, в силу постійного суспільного розвитку, є неможливим, тому вся відповідальність за правильне праворозуміння лягає на суддю, якому не треба уникати самостійного заповнення пробілів та вирішення правових колізій.
Разом з тим, суд не повинен переписувати закон, оскільки правотворчість не є змістом судової діяльності. Суддя має лише виконувати нормативний акт, однак, оскільки законодавство завжди недосконале, тому суддя змушений пристосовувати норму відповідно до розглядуваної ним справи. Головна перевага цього процесу полягає в тому, що суд має справу з реальним життєвим випадком, тому перебуваючи на позиції встановлення справедливості по справі, він безпосередньо бачить те право, яке має вирішити конфлікт. Необхідність в такій специфічній правотворчості обумовлена і тим, що дуже часто суспільна проблема, не знайшовши свого законодавчого вирішення, встає у всій свої повноті перед судом. Отже, філософсько-теоретичний аналіз юридичної герменевтики як провідної методології здійснення правосуддя дає можливість через судове праворозуміння знаходити у необмеженому правовому просторі необхідний юридичний регулятор відповідно до встановленого факту.
6. У контексті філософсько-правового осмислення сфери судового процесу юридична герменевтика виступає основним методологічним підґрунтям прийняття судового рішення як акта правоінтерпретації обставин справи. Незважаючи на те, що ця кінцева стадія здійснення правосуддя є особливо складною, кожен суддя повинен в ідеалі володіти мистецтвом прийняття судового рішення. Ця діяльність відбувається у два етапи: спочатку розв’язок вибудовується у думках, на другому – формалізується на папері, тобто зовнішньо об’єктивується. Причому судове рішення народжується у важких роздумах, оскільки передбачає собою врівноваження різноманітних рефлексивних думок-позицій. Саме світогляд судді повинен вказати на правильний, оптимальний і найбільш прийнятний у конкретиці справи вибір. При цьому суд повинен не гадати, а свідомо творити правосуддя на основі безсумнівно встановленої ним істини: поступово набираючи конкретних обрисів, рішення має базуватись на осягнутих доказах у їх сукупності. Таким чином, суддя має все більше впевнюватися у правоті свого рішення, або ж змінювати курс. В цих умовах все залежить від судового мислення, в якому порадником виступає як інтуїція, так і досвід; важливим в цьому процесі є і вміння розрізняти цінності за їх важливістю. Також під час прийняття судового рішення судді потрібно завжди пам’ятати, що він є лише інструментом для досягнення справедливості по справі: крізь призму конкретного випадку справи виноситься своє судження про правильне. При цьому справедливість виступає не як абсолютна категорія силогічних суджень, а є суто суб’єктивним поняттям. В зв’язку з цим, у цій найважливішій частині судової інтерпретації суддя повинен бути арбітром самому собі.
7. Отже, розкриття природи процесу здійснення правосуддя на базі методології юридичної герменевтики формулює важливі науково-теоретичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення фахової діяльності судді. Зважа-ючи на те, що зміст судового вирішення справи полягає в застосуванні осягнутого права щодо зінтерпретованих обставин справи, а основою цієї діяльності виступає внутрішнє переконання розсуду судді, який крізь власну правосвідомість здійснює юридичну кваліфікацію, тобто правове оцінювання факту, науково-практичний акцент у цьому питанні має зосереджуватися, насамперед, не на поглибленні юридичних знань, а на розширенні світогляду судді, за допомогою якого і приймається судове рішення, шляхом складних роздумів над встановленою фактичністю. За таких умов, оскільки розв’язок справи повністю залежить від якості судового розсуду, реформування правосуддя необхідно розпочинати завжди з самого судді. При цьому головна увага при доборі суддів має приділятися не перевірці здатності успішно декламувати кодекси – не в цьому головна цінність судді, оскільки для нього мораль повинна бути мірилом його думок і вчинків не тільки на роботі, але й поза нею: вона має слугувати його життєвим кредом. Духовна складова – це найважливіша якість судді. Спочатку мораль, а потім професіоналізм, але не навпаки, адже юридичним знанням можна навчитися, моральності ж – ніколи. В зв’язку з цим, потрібно докорінно змістити акцент ролі судді з механічного виконавця на виявника духовності. Якщо людина високоморальна та інтелектуальна, то вона осягне судову науку сама, якщо ж немає моралі, то все інше вже не має значення.
8. Здійснений філософсько-теоретичний аналіз судочинства під кутом методології юридичної герменевтики акцентує на потребі створення в межах цього вчення спеціалізованого наукового напрямку вивчення правосуддя. Особливо актуально така необхідність постає в умовах наближення України до моделі правової держави, в якій особлива роль належить суду як головному гаранту відновлення прав людини. При цьому герменевтика правосуддя має досліджувати проблеми процесу судочинства з точки зору виявлення та розкриття механізмів інтерпретаційної діяльності судді: в своєму погляді на правосуддя вона повинна розчинити нормативний погляд теорії держави і права на цей феномен, для розкриття усієї повноти його сутності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеев Б.Т. Процессуальный подход к семантике и герменевтика / Под ред. Э.Ф. Караваева, Д.Н. Разеева // Философия о предмете и субъекте научного познания. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2002. – С. 9-22.
2. Алексеева Л.Б. Предупреждение судебных ошибок, обусловленных обвинительным уклоном в деятельности судов первой и кассационной инстанции (пособие для судей) / Алексеева Л.Б., Радутная Н.В. – М.: Всесоюзный институт усовершенствования работников юстиции, 1989. – 76 с.
3. Арапов Н.Т. Проблемы теории и практики правосудия по гражданским делам / Арапов Н.Т. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. – 128 с.
4. Аристотель. Об истолковании / Аристотель. Сочинения: В 4 т.: Пер. с древнегреч. – М.: Мысль. – М., 1978. – Т. 2. – С. 93-116.
5. Ароцкер Л.Е. Тактика и этика судебного допроса / Ароцкер Л.Е. – М.: Юридическая литература, 1969. – 120 с.
6. Архипов Ю.И. Анализ и восприятие: Проблемы рецептивной эстетики / Ю.И Архипов // Теории, школы, концепции (Критические анализы). Художественная рецепция и герменевтика / Архипов Ю.И. – М.: Наука, 1985. – С. 202-211.
7. Атаманских Е.А. Герменевтика, плюрализм и неофрейдизм / Е.А. Атаманских, К.Н., Любутин, А.В Перцев // Герменевтика: история и современность: Критические очерки. – М.: Мысль, 1985. – С. 179-203.
8. Атарщикова Е.А. Герменевтика в праве (историко-правовой анализ): Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.01. / Атарщикова Елена Андреевна. – М., 1999. – 400 с.
9. Бабушкин В.У. Критика герменевтических концепций общественных наук: Научно-аналитический обзор / Бабушкин В.У. – М.: ИНИОН, 1984. – 74 с.
10. Бандура Олексій Олександрович. Єдність цінностей та істини у праві / Бандура Олексій Олександрович – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 200 с.
11. Барак А. Судейское усмотрение / Барак А. – М.: Норма, 1999. – 376 с.
12. Батуров Г.П. Теоретические основы эффективности правосудия / Батуров Г.П., Морщакова Т.Г., Петрухин И.Л. – М.: Наука, 1979. – 392 с.
13. Бахтин М.М. К методологии гуманитарных наук / М.М Бахтин // Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1979. – С. 361-373.
14. Бахтин М.М. К философским основам гуманитарных наук / М.М Бахтин // Эстетика словесного творчества. – М.: Искусство, 1979. – С. 409-411.
15. Беляневич В.В. Прецендентность судебной практики: некоторые аспекты постановки проблемы / В.В Беляневич // Юридическая практика. – 2004. – № 29. – С. 17.
16. Беляневич В.В. Прецедентность судебной практики: проблемы легализации / В. В Беляневич // Юридическая практика. – 2004. – № 31. – С. 1, 16.
17. Берков В.Ф. Понимание и познание / В.Ф Берков // Понимание и существование. Сборник докладов международного научного семинара. – Мн.: ЕГУ, Пропилеи, 2000. – С. 79-85.
18. Бессонов Б.Н. Герменевтика. История и современность: Вступительная статья / Б.Н. Бессонов // Гадамер Х.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1988. – С. 5-37.
19. Бессонов Б.Н. Мировоззренческий смысл и идеологическая направлен-ность философской герменевтики // Герменевтика: история и современ-ность: Критические очерки. – М.: Мысль, 1985. – С. 270-300.
20. Бєлоконєв В. Розподіл обов’язків по доказуванню в цивільному процесі / В. Бєлоконєв // Право України. – 1996. – № 9. – С. 55-57.
21. Бэкон Ф. Новый Органон / Ф. Бэкон: в 2 т.: Пер. с англ. – М.: Мысль, 1978 – Т. 2. – С. 5-229.
22. Бэкон Ф.О достоинстве и приумножении наук / Ф. Бэкон: в 2 т.: Пер. с англ. – М.: Мысль, 1978. – Т. 1. – С. 83-522.
23. Бэкон Ф. Опыты, или наставления нравственные и политические / Ф. Бэ-кон: в 2 т.: Пер. с англ. – М.: Мысль, 1978. – Т. 2. – С. 351-482.
24. Бибихин В.В. Вильгельм Дильтей и Лев Толстой / В.В. Бибихин // Герменевтика. Психология. История. (Вильгельм Дильтей и современная философия): Материалы научной конференции РГГУ. – М.: Три квадрата, 2002. – С. 194-203.
25. Бибихин В.В., Плотников Н.С. Предисловие к ІV тому // Дильтей В. Собрание сочинений: В 6 т. / Под ред. А.В. Михайлова, Н.С. Плотникова: Пер. с нем. – М.: Дом интеллектуальной книги 2001. – Т. 4: Герменевтика и теория литературы. – С. 9-12.
26. Современная буржуазная философия / [Богомолов А.С., Мельвиль Ю.К., Нарский И.С.] – М.: Изд-во Московского Университета, 1972. – 655 с.
27. Богословська Л. Специфіка судового пізнання в касаційній інстанції / Л. Богословська // Радянське право. – 1976. – № 7. – С. 31-35.
28. Бойков А.Д., Воспитательная роль социалистического правосудия / Бойков А.Д., Нескусило И. – М.: Юридическая литература, 1982. – 184 с.
29. Борев Ю.Б. Теория художественного восприятия и рецептивная эс-тетика, методология критики и герменевтика / Ю.Б. Борев // Теории, школы, концепции (Критические анализы). Художественная рецепция и герменевтика. – М.: Наука, 1985. – С. 3-68.
30. Бородин С.В. Квалификация преступлений против жизни / Бородин С.В. – М.: Юридическая литература, 1977. – 240 с.
31. Брайович С.М. Герменевтика и религиозная традиция / С.М. Брайович // Герменевтика: история и современность: Критические очерки. – М.: Мысль, 1985. – С. 204-215.
32. Брегадзе А.А. Специфический метод познания человека: понимание / А.А. Брегадзе // Перспективы человека в глобализирующемся мире / Под ред. В.В. Парцвания. – СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2003. – С. 21-31.
33. Бутенко И.А. „Практическая герменевтика» социологов-феноменологов” / И.А. Бутенко // Вопросы философии. – 1984. – № 7. – С. 104-111.
34. Быстрицкий Е.К., Кошарный С.А. Философская герменевтика: гносеологические и онтологические аспекты критического анализа / Е.К. Быстрицкий, С.А. Кошарный // Философские науки. – 1987. – № 1. – С. 71-79.
35. Вдовина И.С. Исследуя человеческий опыт… / Вдовина И.С // Рикер П. Герменевтика, этика, политика: Московские лекции и интервью. – М.: АО «КАМI», ACADEMIA, 1995. – С. 128-159.
36. Философия науки: общие проблемы познания, методология естественных и гуманитарных наук: хрестоматия: учеб. пособие для гум. и негум. напр. и спец. вузов / [А.Н. Аверюшкин, З.А. Александрова, В.А. Башкалова и др.]; под ред.-сост. Л.А. Микешина. – М.: Прогресс-Традиция, МПСИ, Флинта, 2005. – С. 706-712.
37. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат / Витгенштейн Л. Философские работы. Ч. 1: Пер. с нем. – М.: Гнозис, 1994. – С. 1-74.
38. Витгенштейн Л. Философские исследования / Витгенштейн Л. Философ-ские работы. Ч. 1: Пер. с нем. – М.: Гнозис, 1994. – С. 75-320.
39. Вишке М. Герменевтика, философия и этика: тенденции новейшей ин-терпретативной литературы произведений Х.-Г. Гадамера / М. Вишке // Исследования по феноменологии и философской герменевтики. – Мн.: ЕГУ, 2001. – С. 146-153.
40. Вишке М. Конечность понимания. Произведение искусства и его опыт в интерпретации Х.-Г. Гадамера / М. Вишке // Исследования по феноменологии и философской герменевтики. – Мн.: ЕГУ, 2001. – С. 55-67.
41. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права / Власов Юрій Леонідович: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН Украї¬ни, 2001. – 180 с.
42. Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права / Вопленко Н.Н.– М.: Юридическая литература, 1976. – 118 с.
43. Воронцов Е.А. Основоположения герменевтики Г.С. Сковороды: авто-реф. дис. … канд. филос. наук: спец. 09.00.03 / Е.А Воронцов – М., 1998. – 34 с.
44. Габитова Р.М. «Универсальная» герменевтика Фридриха Шлейермахера / Р.М Габитова // Герменевтика: история и современность: Критические очерки. – М.: Мысль, 1985. – С. 61-96.
45. Гаврилов Д.А. Правоприменительное толкование: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / Д.А. Гаврилов. – Саратов, 2000. – 24 с.
46. Гадамер Г.-Г. Актуальність прекрасного / Гадамер Г.-Г.: Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – С. 99.
47. Гадамер Г.-Г. Естетика і герменевтика / Гадамер Г.-Г.: Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – С. 115.
48. Гадамер Г.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики / Га-дамер Г.-Г.: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1988. – 704 с.
49. Гадамер Г.-Г. К русским читателям // Гадамер Г.-Г. Актуальность пре-красного: Пер. с нем. – М.: Искусство, 1991. – С. 7-8.
50. Гадамер Г.-Г. Межі мови // Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – С. 176-187.
51. Гадамер Г.-Г. Міф і розум // Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – С. 100-105.
52. Гадамер Г.-Г. Неспособность к разговору // Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного: Пер. с нем. – М.: Искусство, 1991. – С. 82-92.
53. Гадамер Г.-Г. О круге понимания // Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного: Пер. с нем. – М.: Искусство, 1991. – С. 72-82.
54. Гадамер Г.-Г. Про істинність слова // Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – С. 28-50.
55. Гадамер Г.-Г. Риторика и герменевтика / Гадамер Г.-Г. // Актуальность прекрасного: Пер. с нем. – М.: Искусство, 1991. – С. 188-206.
56. Гадамер Г.-Г. Різноманітність мов і розуміння світу // Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – С. 164-175.
57. Гадамер Г.-Г. Семантика и герменевтика // Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного: Пер. с нем. – М.: Искусство, 1991. – С. 60-71.
58. Гадамер Г.-Г. Философия и герменевтика / Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного: Пер. с нем. – М.: Искусство, 1991. – С. 9-15.
59. Гадамер Г.-Г. Философские основания ХХ века / Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного: Пер. с нем. – М.: Искусство, 1991. – С. 16-26.
60. Гадамер Г.-Г. Філософія і література / Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – С. 127-144.
61. Гадамер Г.-Г. Філософія і поезія / Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – С. 119-126.
62. Гадамер Г.-Г. Читання і перекладання / Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – С. 145-152.
63. Гадамер Г.-Г. Язык и понимание / Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного: Пер. с нем. – М.: Искусство, 1991. – С. 43-60.
64. Гайденко П.П. Герменевтика и кризис буржуазной культурно-исторической традиции / П.П Гайденко // Вопросы литературы. – 1977. – № 5. – С. 130-165.
65. Гайденко П.П. Хайдеггер и современная философская герменевтика / П.П. Гайденко // Новейшие течения и проблемы философии в ФРГ. – М.: Наука, 1978. – С. 27-81.
66. Галянтич М. Колізія нормативних актів: вимушений шлях розвитку? / М. Галянтич // Право України. – 1996. – № 6. – С. 33-36.
67. Годецький І. Найбрудніші анекдоти ходять про адвокатів / І. Годецький // Український юрист. – 2006. – № 1. – С. 20-23.
68. Головатий С. «Верховенство закону» versus «верховенства права»: філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? / С. Головатий // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 96-114.
69. Голяков И.Т. Советский суд / Голяков И.Т.– М.: Юрид. лит., 1958. – 184 с.
70. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Котов Д.П. Судебная этика / Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Котов Д.П. – Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1973. – 271 с.
71. Гронден Ж. Герменевтика фактичности как онтологическая деструкция и критика идеологии. К актуальности герменевтики Хайдеггера / Ж. Гронден // Исследования по феноменологии и философской герменевтики. – Мн.: ЕГУ, 2001. – С. 45-54.
72. Грязин И. Текст права (Опыт методологического анализа конкурирую-щих теорий) / Грязин И. – Таллин: ЭЭСТИ РААМАТ, 1983. – 187 с.
73. Гук П.А. О понятии судебного прецедента / П.А.Гук // Гуманитарные исследования. – 2003. – № 7. – С. 30-35.
74. Гумбольдт В. Язык и философия культуры / Гумбольдт В – М.: Прогресс, 1985. – С. 7-24.
75. Гумбольдт В. Характер языка и характер народа / Гумбольдт В. Язык и философия культуры. – М.: Прогресс, 1985. – С. 370-381.
76. Гурвич М.А. Судебное решение. Теоретические проблемы / Гурвич М.А – М.: Юридическая литература, 1976. – 176 с.
77. Гуреев П.П. Демократические основы советского социалистического правосудия. – М.: Наука, 1965. – 392 с.
78. Гусейнов А.А. Истоки нравственности / Гусейнов А.А. – М.: Знание, 1970. – 32 с.
79. Давиденко Г. Підготовка цивільних справ до судового розгляду / Г. Давиденко // Радянське право. – 1978. – № 2. – С. 35-41.
80. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Дворкін Р. – К.: Основи, 2000. – 519 с.
81. Джафаров Т.С. Роль суда в осуществлении правосудия в советском уголовном процессе: автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 715 / Т.С. Джафаров. – Баку, 1969. – 16 с.
82. Дильтей В. Собрание сочинений: В 6 т. / Под ред. А.В. Михайлова, Н.С. Плотникова: Пер. с нем. – М.: Дом интеллектуальной книги, 2001. – Т. 4: Герменевтика и теория литературы. – 531 с.
83. Дроздов Г.В. Правовая природа разъяснений закона высшими органами судебной власти / Г.В. Дроздов // Советское государство и право. – 1992. – № 1. – С. 70-77.
84. Железнова Н.Д. Правопонимание и судебная практика: теоретические проблемы взаимодействия: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Железнова Наталья Дмитреевна – Нижний Новгород, 2001. – 176 с.
85. Завгородня Г. Якість судового розгляду справ про умисне вбивство потребує поліпшення / Г. Завгородня // Радянське право. – 1989. – № 4. – С. 30-34.
86. Зепп Х.Р. Образ и метафизика. Хайдеггеровская медиальная интерпретация произведения искусства // Исследования по феноменологии и философской герменевтики. – Мн.: ЕГУ, 2001. – С. 86-98.
87. Зись А.Я., Стафецкая М.П. Интерпретация произведения как феномена культуры // Теории, школы, концепции (Критические анализы). Художественная рецепция и герменевтика. – М.: Наука, 1985. – С. 69-101.
88. Зись А.Я., Стафецкая М.П. Обострение интереса к смысловой интерпретации искусства и методологические искания герменевтики // Теории, школы, концепции (Критические анализы). Художественная рецепция и герменевтика. – М.: Наука, 1985. – С. 115-133.
89. Знеполски И. Художественная коммуникация и ее посредник. (Понима-ние произведения и художественная критика.) // Теории, школы, концепции (Критические анализы). Художественная рецепция и герменевтика. – М.: Наука, 1985. – С. 102-114.
90. Зубарев В.С., Крысин Л.П., Статкус В.Ф. Язык и стиль обвинительного заключения. – М.: Юридическая литература, 1976. – 88 с.
91. Инишев И. Бытие как феномен: к феноменологическим истокам фунда-ментальной онтологии // Исследования по феноменологии и философской герменевтики. – Мн.: ЕГУ, 2001. – С. 99-107.
92. Интервью с профессором Полем Рикером. К изданию в России книги «Память, история, забвение» // Рикер П. Память, история, забвение: Пер. с фр. – М.: Изд-во гуманитарной литературы, 2004. – С. 7-12.
93. Калиниченко В.В. Проблема исторической рациональности и свое-образие Дильтея // Герменевтика. Психология. История. (Вильгельм Дильтей и современная философия). Материалы научной конференции РГГУ. – М.: Три квадрата, 2002. – С. 125-146.
94. Канке В.А. Основные философские направления и концепции науки. Итоги XX столетия: Учеб. пособие. – М.: Логос, 2000. – 320 с.
95. Капустинський В.А. Істина як важливий елемент розвитку судочинства // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 11. – С. 45-47.
96. Кассирер Э., Хайдеггер М. Давосская дискуссия между Эрнстом Касси-рером и Мартином Хайдеггером // Исследования по феноменологии и философской герменевтики. – Мн.: ЕГУ, 2001. – С. 124-134.
97. Качановский Ю.В. Судебный прецедент как источник права // Правовая политика и правовая жизнь. – 2004. – № 1. – С. 148-155.
98. Кельзен Г. Чисте правознавство: Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2004. – 496 с.
99. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта +, 2000. – 560 с.
100. Кистяковский Б.А. Философия и социология права. – СПб.: РХГИ, 1999. – 800 с.
101. Кнапп В., Герлох А. Логика в правовом сознании: Пер. с чеш. – М.: Прогресс, 1987. – 310 с.
102. Козловський А. Логіко-гносеологічні засади правової норми // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 4. – С. 98-109.
103. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права. – Чернівці: Рута, 1999. – 295 с.
104. Колошин В. Логічна структура норми права (деякі практичні аспекти) // Право України. – 1995. – № 7. – С. 44-46.
105. Кореневский Ю.В. Государственное обвинение в условиях судебной ре-формы // Государство и право. – 1992. – № 6. – С. 70-77.
106. Кореневский Ю.В. Доказывание в уголовном процессе: традиции и со-временность. – М.: Юристъ, 2000. – 272 с.
107. Кострова М.Б. О «языковом» толковании уголовного закона // Правоведение. – 2002. – № 3. – С. 136-149.
108. Костюченко О. Ревізійні засади перегляду кримінальних справ у апеляційному і касаційному порядку // Право України. – 1996. – № 9. – С. 53-55.
109. Кохановский В.П. Философия и методология науки: Учебник для вузов. – М.: АСТ, Ростов н/Д: Феникс, 1999. – 576 с.
110. Кравец И.А. Конституция и герменевтика: Вопросы и теории //
Правоведение. – 2003. – № 5. – С. 38-49.
111. Кравченко С.П. Мова як фактор правоутворення та законотворення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одеська нац. юрид. ак-я: 12.00.01. – Одеса, 2000. – 20 с.
112. Кравченко С.П. Про стиль законодавства // Право України. – 1998 – № 3. – С. 62-63.
113. Кречетова М.Ю. Трансценденталистские способы тематизации и методы исследования «истории мысли»: Автореф. дис. … канд. философских наук: 09.00.01 / Томский гос. ун-т. – Томск, 1998. – 22 с.
114. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений. – М.: Госиздат юридической литературы, 1963. – 324 с.
115. Кузнецов В. Герменевтика и ее путь от конкретной методики до философского направления // Логос. – 1999. – № 10. – C. 43-88.
116. Куренной В.А. Дескриптивная психология: пролегомены к анализу теоретического содержания и общее эпистемиологическое затруднение // Герменевтика. Психология. История. (Вильгельм Дильтей и современная философия). Материалы научной конференции РГГУ. – М.: Три квадрата, 2002. – С. 81-101.
117. Куренной В. «Сами вещи» Мартина Хайдеггера // Исследования по фе-номенологии и философской герменевтики. – Мн.: ЕГУ, 2001. – С. 6-44.
118. Куркина Л.Я. Герменевтика и «теория интерпретации» художест-венного произведения // Герменевтика: история и современность: Критические очерки. – М.: Мысль, 1985. – С. 245-269.
119. Леви Э.Х. Введение в правовое мышление. – М.: Наука, 1995. – 115 с.
120. Ликас А.Л. Культура судебного процеса. – М.: Юридическая лите-ратура, 1971. – 80 с.
121. Лой А.Н. Проблема интерсубъективности в современной философской герменевтике // Герменевтика: история и современность: Критические очерки. – М.: Мысль, 1985. – С. 121-142.
122. Луспеник Д. Де закінчується суддівський розсуд і починається суддівське свавілля // Закон і бізнес. – 2004. – № 19-20. – С. 13.
123. Луспеник Д. Отечественная судебная практика как дополнительный ис-точник права // Юридическая практика. – 2004. – № 23. – С. 1, 10-12.
124. Луць В. Правозастосовча діяльність потребує вдосконалення // Радянське право. – 1989. – № 4. – С. 57-60.
125. Ляпушкина Е.И. Введение в литературную герменевтику: Учеб. посо-бие. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2002. – 96 с.
126. Мазылу А.Д. Герменевтическая «одиссея» Поля Рикера // Герме-невтика: история и современность: Критические очерки. – М.: Мысль, 1985. – С. 216-244.
127. Майборода Д.В. Герменевтика // История философии: энциклопедия. – Мн.: Интерпрессервис, Книжный Дом, 2002. – С. 240-241.
128. Маккрил Р.А. Творческая сила истории и построение исторического мира у Дильтея // Герменевтика. Психология. История. (Вильгельм Дильтей и современная философия). Материалы научной конференции РГГУ. – М.: Три квадрата, 2002. – С. 47-64.
129. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. – Харьков.: Право, 2002. – 328 с.
130. Малахов В.С. Философская герменевтика Г.-Г. Гадамера // Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрасного: Пер. с нем. – М.: Искусство, 1991. – С. 324-336.
131. Малахов В.С. Комментарий // Гадамер Г.-Г. Актуальность прекрас-ного: Пер. с нем. – М.: Искусство, 1991. – С. 337-363.
132. Маляренко В. Актуальні проблеми становлення судової влади в Україні // Право України. – 1996. – № 1. – С. 31-36.
133. Маляренко В.Т. Про досудове слідство, його недоліки і реформу // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8. – С. 2-5.
134. Маляренко В. Про рівень правосуддя в державі та повагу до суду // Голос України. – 2004. – № 202. – С. 6-7.
135. Маляренко В.Т. Про стан здійснення судочинства судами загальної юрисдикції та реформування судової системи України // Вісник Верхов-ного Суду України. – 2005. – № 11. – С. 4-9.
136. Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 188 с.
137. Марченко О., Острога С., Павленко Ж., Титов В. Юридична герме-невтика з погляду боку сучасної формальної логіки // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1. – С. 164-179.
138. Матвиенко Е.А. Приговор суда и его исполнение. – Минск: Вышэйшая школа, 1968. – 180 с.
139. Мельник В.В. Искусство доказывания в состязательном уголовном процессе. – М.: Дело, 2000. – 496 с.
140. Мережко А.А. Юридическая герменевтика и методология права // Про-блеми філософії права. – 2003. – Том І. – С. 159-162.
141. Миронов О.В. Развитие герменевтических практик в толковании сакрального текста: Автореф. дис. … канд. филос. наук: 09.00.01 / Воронеж. гос. ун-т. – Воронеж, 2002. – 21 с.
142. Митрохин Л.Н., Ойзерман Т.Н., Шершенко Л.Н. Буржуазная фило-софия ХХ века. – М.: Изд-во политической литературы, 1974. – 335 с.
143. Михайленко А.Р. Составление процессуальных актов по уголовным де-лам: Теория, методика, примерные образцы документов. – К.: Выща школа, 1989. – 200 с.
144. Молчанов В.И. Гуссерль и Дильтей: Предпосылки и методологические процедуры // Герменевтика. Психология. История. (Вильгельм Дильтей и современная философия). Материалы научной конференции РГГУ. – М.: Три квадрата, 2002. – С. 147-159.
145. Мурадьян Э.М. Истина как проблема судебного права. – М.: Былина, 2002. – 287 с.
146. Муромцев С. Что такое догма права? – М.: Типография А.И. Мамо-нтова и Ко., 1885. – 35 с.
147. Наливайко Д. Вступне слово упорядника // Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика: Вибрані твори: Пер. з нім. – К.: Юніверс, 2001. – С. 5-6.
148. Нарский И.С. Онтология и методология философской герменевтики // Герменевтика: история и современность: Критические очерки. – М.: Мысль, 1985. – С. 39-60.
149. Настольная книга судьи / Горкин А.Ф., Куликов В.В., Радутная Н.В. и др. – М.: Юридическая литература, 1972. – 744 с.
150. Нашиц А. Правотворчество. Теория и законодательная техника: Пер. с рум. – М.: Прогресс, 1974. – 256 с.
151. Недбайло П.Е. Введение в общую теорию государства и права (предмет, система и функции науки). – К.: Вища школа, 1971. – 160 с.
152. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для ВУЗов. – М.: Норма, 2001. – 652 с.
153. Новгородцев П.И. Введение в философию права. Кризис современного правосознания. – СПБ.: Лань, 2000. – 352 с.
154. Овчинников А.И. Правовое мышление в герменевтической парадигме. – Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 2002. – 288 с.
155. Огурцов А.П. Дильтей: От психологического к герменевтическому обоснованию педагогики // Герменевтика. Психология. История. (Вильгельм Дильтей и современная философия). Материалы научной конференции РГГУ. – М.: Три квадрата, 2002. – С. 102-124.
156. Одуев С.В. Герменевтика и описательная психология в «философии жизни» Вильгема Дильтея // Герменевтика: история и современность: Критические очерки. – М.: Мысль, 1985. – С. 97-120.
157. Озейрман Т.И. Проблемы историко-философской науки. – М.: Мысль, 1969. – 398 с.
158. Панов Н.И. О точности норм уголовного права и совершенствовании законодательной техники // Правоведение. – 1987. – № 4. – С. 79-82.
159. Панов Н. Проблеми формування понятійного апарату юридичної науки: методологічні аспекти // Вісник Академії правових наук. – 2003. – № 2-3. – С. 54-67.
160. Пашин С.А. Спорные вопросы преступления и наказания. – М.: Обществен. Центр содействия реформе уголовного правосудия, 1999. – 16 с.
161. Пашкевич П., Сухарев А. Наш народный суд. – М.: Молодая гвардия, 1986. – 287 с.
162. Петров В.В. Идеи современной феноменологии и герменевтики в лин-гвистическом представлении знаний // Вопросы языкознания. – 1990. – № 6. – С. 102-109.
163. Петров Н.И. Герменевтические игровые феномены. – Саратов: Изд-во Сарат. экон. ин-та, 1993. – 233 с.
164. Петров Н.И. Герменевтические игровые феномены: Автореф. дис. ... д-ра филос. наук: 09.00.08 / Сарат. экон. ин-т. – Самара, 1996. – 37 с.
165. Петрова Л.В. Фундаментальні проблеми методології права: філо-софсько-правовий дискурс. – Харків: Право, 1998. – 416 с.
166. Платон. Ион. Гиппий больший // Платон. Собрание сочинений: В 4 т.: Пер. с древнегреч. – М.: Мысль, 1990. – Т.1. – С. 372-417.
167. Платон. Кратил // Платон. Собрание сочинений: В 4 т.: Пер. с древ-негреч. – М.: Мысль, 1990. – Т.1. – С. 613-681.
168. Платон. Федр // Платон. Собрание сочинений: В 4 т.: Пер. с древне-греч. – М.: Мысль, 1993. – Т.2. – С.135-191.
169. Плотников Н.С. «Живое знание»: Идея конкретного познания у С.Л. Франка и В. Дильтея // Герменевтика. Психология. История. (Вильгельм Дильтей и современная философия). Материалы научной конференции РГГУ. – М.: Три квадрата, 2002. – С. 177-193.
170. Плотников Н.С. От редактора: Вступительная статья // Герменевтика. Психология. История. (Вильгельм Дильтей и современная философия). Материалы научной конференции РГГУ. – М.: Три квадрата, 2002. – С. 7-10.
171. Поляков А.В. Общая теория права: феноменолого-коммуникативный подход. – СПб: Юридический центр пресс, 2003. – 845 с.
172. Прилуцький П. Поняття і види істини в кримінальному судочинстві // Право України. – 2003 рік. – № 6. – С. 12-14.
173. Прилуцький П. Проблема істини в теорії кримінального судочинства // Право України. – 2004. – № 4. – С. 42-46.
174. Про якість складання й оформлення судових рішень у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення: узагальнення ВСУ // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8. – С. 21-28.
175. Промова Президента України Ющенка В.А. // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 11. – С. 9-12.
176. Пучинский В.К. Подготовка гражданских дел к судебному разбирательству. – М.: Юридическая литература, 1962. – 92 с.
177. Рабинович П.М. Проблемы понимания в правовом регулировании // Правоведение. – 1988. – № 5. – С. 21-27.
178. Рабінович П.М. Герменевтика і правове регулювання // Вісник Академії правових наук. – 1999. – № 2. – С. 61-71.
179. Рабінович П.М. Філософія права: деякі науковознавчі аспекти // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 1. – С. 36-46.
180. Рабінович П., Савчук Н. Офіційне тлумачення законодавства: герменев-тичний аспект // Право України. – 2001. – № 11. – С. 22-25.
181. Рамашвили Г.В. Вильгельм фон Гумбольдт – основоположник теоретического языкознания // Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. – М.: Прогресс, 1984. – С. 5-33.
182. Рікер П. Право і справедливість: Пер. із фр. – К.: Дух і література, 2002. – 216 с.
183. Рикер П. Герменевтика и метод социальных наук // Рикер П. Герменевтика, этика, политика: Московские лекции и интервью. – М.: АО «КАМI», ACADEMIA, 1995. – С. 3-19.
184. Рикер П. Конфликт интерпретаций: Пер. с франц. – М.: КАНОН-пресс-Ц, Кучково поле, 2002. – 624 с.
185. Рикер П. Торжество языка над насилием. Герменевтический подход к философии права // Вопросы философии. – 1996. – № 4. – С. 27-35.
186. Роди Ф. Жизненные корни гуманитарных наук // Герменевтика. Психология. История. (Вильгельм Дильтей и современная философия). Материалы научной конференции РГГУ. – М.: Три квадрата, 2002. – С. 11-30.
187. Розин В.М. Генезис права. – М.: Издательский дом «NOTA BENE», 2001. – 208 с.
188. Рорти Р. Философия и зеркало природы: Пер. с англ. – Новосибирск: Изд-во Новосибирского государственного университета, 1997. – 320 с.
189. Рузавин Г.И. Герменевтика и проблемы интерпретации, понимания и объяснения // Вопросы философии. – 1983. – № 10. – С. 62-70.
190. Рузавин Г.И. Проблема понимания и герменевтика // Герменевтика: история и современность: Критические очерки. – М.: Мыс