ЗМІНА ПАРАДИГМИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ІНФОРМАЦІЙНОЮ СФЕРОЮ: КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ

Короткий опис

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДНІПРЕНКО Наталія Костянтинівна

УДК: 35:328.18:659.3

ЗМІНА ПАРАДИГМИ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ІНФОРМАЦІЙНОЮ СФЕРОЮ: КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ

25.00.01 теорія та історія державного управління

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
КНЯЗЄВ Володимир Миколайович
доктор філософських наук, професор

КИЇВ 2005

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ. 4
ВСТУП.. 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЮ СФЕРОЮ
СУСПІЛЬСТВА.. 14
14.1. Специфічна семантика в науковій літературі поняття «інформації» та його похідні, у контексті застосування в державному управлінні 14
1.2. Специфічні ознаки комунікації в контексті державного управління. Теоретичний аспект 31
1.3. Державне управління в контексті організації комунікацій та обміну інформацією в громадянському, демократичному, інформаційному суспільствах. Інформаційний простір в Україні в сучасних умовах. 42
Висновки до розділу 1. 70
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-ПРАКСЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
КОМУНІКАТИВНОЇ ПОЛІТИКИ ............................................................................................... 73
2.1. «Комунікаційний» та «комунікативний»: етимологічний аналіз відмінностей (базові поняття дослідження) 73
2.2. Специфічні особливості функціонування інформації в ЗМІ та ЗМК.. 78
2.3. Трансформація культурної та мовної моделей під впливом ЗМІ 94
2.4. Технології взаємодії з громадськістю в структурі державного управління. 108
Висновки до розділу 2. 125
РОЗДІЛ 3. ПРАКТИКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУ-ВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТА РАДІО В СУЧАСНИХ УМОВАХ 128
3.1. Функціонально-адміністративний підхід до роботи державного телебачення в умовах переходу до суспільного мовлення. 129
3.2. Українське радіо в контексті стратегічних завдань держави, як об’єкт інформаційної національної безпеки. 153
Висновки до розділу 3. 160
ВИСНОВКИ.. 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 167
ДОДАТКИ.. 184

ВСТУП

Актуальність теми. Успішне використання інформаційних та комунікативних технологій в усіх сферах буття суспільства стало реальністю. Інформація поступово перетворюється не лише на товар, але й стає головним засобом суспільного виробництва. Від спроможності держави запропонувати ефективну державну політику в інформаційній сфері, прозорий та відкритий механізм державного управління, залучити громадян до прийняття соціально важливих рішень, сприяти становленню ефективних суспільних комунікацій та демократичних стандартів у наданні інформаційних послуг залежить розвиток країни в майбутньому. Крім того сучасний стан розвитку інформаційних мереж не залишає жодній країні шансу на ізольованість, а це вимагає володіння навиками та стандартами для організації ефективних комунікацій.
Вітчизняна наука державного управління є відносно молодою і не всі її напрямки мають однаковий ступінь розробленості. Так, та її частина, що пов’язана з аналізом фундаментальних засад функціонування інформаційної сфери, перспектив її розвитку відповідно до світових демократичних стандартів, залишається недостатньо висвітленою. Ця проблема стає ще гострішою, якщо врахувати суперечності між нестримною динамікою розвитку інформаційно-технологічної галузі та часом, який потрібний для наукового осмислення, прогнозування, підготовки відповідних теоретико-практичних рекомендацій та вироблення державної інформаційної політики.
Дане дослідження спирається на теоретичні розробки щодо проблем ефективності та якості державного управління суспільно-політичними та соціально-економічними процесами провідних українських вчених В.Б.Авер’янова, В.Д.Бакуменка, С.О.Білої, М.В.Жука, С.І.Здіорука, В.М.Кня-зєва, О.Ю.Лебединської, В.М.Литвина, В.І.Лугового, С.В.Майбороди, А.В.Мерзляк, Т.В.Мотренка, І.Ф.Надольного, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболен-ського, Б.О.Парахонського, Я.Ф.Радиша, В.А.Ребкала, А.В.Решетніченка, І.В.Розпутенка, В.Є.Романова, С.М.Серьогіна, В.В.Токовенко, Ю.П.Шарова та ін.; зарубіжних науковців Г.В.Атаманчука, В.А.Козбаненка та багатьох ін.
Теоретичним підґрунтям дослідження були роботи представників сучасної комунікативної філософії К.Апеля, Ю.Габермаса, Д.Бьолера, К.Яс-перса, В.Кульмана, Мак-Люєна, П.Ульріха, В.Гьосле; філософів-футурологів, дослідників питань інформаційного суспільства Д.Белла, Е.Тоффлера та ін.; дослідників використання інформації в управлінні Н.Вінера, А.Моля, та ін.; теоретика відкритого суспільства” К.Поппера; дослідника PR-комунікацій Сема Блека, соціального психолога В.Райха та ін. Серед українських дослідників комунікативної філософії, на чиї здобутки спирається дослідження, варто відмітити Л.Ситниченко та О.Єрмоленка.
У роботах українських дослідників інформаційної сфери О.М.Гриценко, В.Г.Горпенка, В.Д.Демченка, Л.А.Доценка, В.М.Дрешпака, В.Б.Кісіна, О.В.Литвиненка, В.Я.Міронченка, А.З.Москаленка, В.В.Різуна, Є.В.Ромата, Г.Г.Почепцова, С.І.Степаненко, І.С.Чижа, В.Л.Чубасова, С.А.Чу-кут та інших вивчаються різноманітні аспекти функціонування інформації у суспільстві, формування інформаційної політики, особливості розвитку вітчизняного медіа-простору як в Україні так і в зарубіжних країнах, організації підготовки кадрів для ЗМІ, творчі підходи до роботи з інформацією. Зазначені вище вчені зробили вагомий внесок у розуміння теоретичних та практичних аспектів державного управління інформаційною сферою, проте поза їх увагою залишилася проблема вироблення нових теоретико-методологічних засад до формування та реалізації політики в означеній сфері.
Нові завдання, які постають перед державним управлінням щодо організації діалогу влади і суспільства, підвищення якості державної політики з урахуванням думки громадськості, забезпечення конституційного права громадян на інформацію та участь в управлінні державними справами, інституалізації суспільних комунікацій, запровадження суспільного мовлення та світових демократичних стандартів до подання інформації, сприяння процесам самоорганізації в журналістських колах, забезпечення рівних умов для існування різних форм власності в українських ЗМІ, унеможливлення монополізму на інформаційні джерела та інші потребують науково обґрунтованого підходу до вироблення державної політики в інформаційній сфері. В нашому досліджені основну увагу буде приділено науковому аналізу функціонування інформації та комунікації в державному управлінні як на узагальнено теоретичному, так і практичному рівнях.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є самостійною завершеною науковою роботою здобувача і пов’язане з виконанням комплексного наукового проекту Теоретико-методологічні засади інформаційної політики в сучасних умовах державотворення” (РК 01024002540), що його розробляють науковці кафедри інформаційної політики Національної академії державного управління при Президентові України (НАДУ). Дисертація також виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри філософії і методології державного управління НАДУ, де запроваджено наукові розробки ґрунтовних стратегічних підходів до аналізу та формування державної політики в різних сферах.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є науково-теоретичне обґрунтування необхідності зміни парадигми в державному управлінні інформаційною сферою з інформаційної на комунікативну, а також розробка на цій основі нових підходів до формування та реалізації державної політики в означеній сфері.
Для досягнення поставленої мети та доведення достовірності гіпотези дослідження дисертант ставив перед собою такі завдання:
- здійснити системний аналіз наукової літератури з державного управління та комунікативної філософії, законодавчої та нормативної бази, вивчити іноземний досвід щодо питань державного регулювання в інформаційній сфері та організації комунікацій між владою і суспільством;
- визначити нову базову парадигму державного управління в інформаційній сфері та довести необхідність змінити інформаційну політику на комунікативну;
- виявити: основний критерій, що має бути покладено в основу аналізу існуючих моделей обміну інформацією у суспільстві; тенденції, що характеризують сучасні процеси в інформаційній сфері; етимологічні відмінності між поняттями, зокрема: інформаційний - інформативний, комунікаційний - комунікативний, засоби масової інформації - засоби масової комунікації (далі - ЗМК) - масмедіа, інформаційний простір - інформаційна сфера та інші, безпосередньо застосувавши їх до державного управління;
- дослідити: особливості функціонування інформації та комунікації у суспільстві, технології державного управління щодо організації обміну інформацією та характерні тенденції в цій сфері; існуючі моделі підрозділів у системі органів державної влади, що відповідають за комунікації та інформування; специфічні поняття та категоріальний апарат, якими користуються фахівці у сфері комунікативних відносин між органами державної влади, громадськістю та засобами масової інформації;
- надати практичні рекомендації органам державної влади, спираючись на нову комунікативну парадигму, щодо інноваційних підходів в державній політиці задля підвищення ефективності державного управління інформаційною сферою.
Об`єкт дослідження державне управління інформаційною сферою українського суспільства.
Предмет дослідження зміна парадигми в державному управлінні інформаційною сферою.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що зміна парадигми в управлінні інформаційною сферою з інформаційної на комунікативну дозволить значно підвищити якість та ефективність суспільних комунікацій, в тому числі між владою та суспільством.
Методи дослідження. Дослідження проводилося з використанням методів системного, структурного та функціонального аналізу, зокрема у тій його частині, де йдеться про сутність системи як динамічної структури, зв`язків та відносин.
Спеціальним методом дослідження був лінгвістичний аналіз, особливо в частині визначення змісту понять, що вживаються у різних сферах. Завдання дослідити, порівняти та адаптувати терміни, що розроблені іншими науками до термінології державного управління, вимагало від автора застосування методу порівняльного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розв’язанні теоретико-методологічних завдань державного управління щодо зміни парадигми з інформаційної, яку нині покладено в основу управління інформаційною сферою, на комунікативну та розробці на цій основі адміністративних засад інституалізації комунікативних процесів у суспільстві.
При розв’язанні поставлених завдань в дисертації:
уперше:
- визначено: базову, фундаментально нову парадигму в управлінні інформаційною сферою - інституалізація суспільних комунікацій є умовою розвитку демократичних процесів та становлення інформаційного та громадянського суспільства; основний критерій, що визначає інформаційну та комунікативну моделі інформ-обміну, - це тип відносин: суб’єктно-об’єктний, монологічний, з одностороннім зв’язком характеризує інформаційну модель, а суб’єктно-суб’єктний, діалогічний, із зворотним зв’язком - комунікацію; етимологічні відмінності між поняттями інформаційний - інформативний, комунікаційний - комунікативний, засоби масової інформації - засоби масової комунікації - масмедіа, безпосередньо застосувавши їх до державного управління; характерні тенденції розвитку інформаційної сфери - поступове перетворення ЗМІ у ЗМК та інституалізація комунікацій між владою та громадськістю;
- обґрунтовано необхідність проведення державної комунікативної політики в Україні як запоруки розвитку демократії та становлення громадянського суспільства;
удосконалено:
- визначення базових понять та уточнено категоріальний апарат, яким користуються фахівці в інформаційній сфері;
- підходи до збереження та розвитку державного інформаційного ресурсу в контексті запровадження комунікативної моделі (суспільного) мовлення;
дістали подальшого розвитку:
- форми, методи, принципи та механізми організації взаємодії між органами державної влади, громадськістю та ЗМІ (ЗМК) через налагодження роботи відповідних підрозділів з чітко визначеними комунікативними функціями;
- шляхи інституалізації суспільних комунікацій;
- підходи щодо запровадження концептуальних засад формування та реалізації державної політики в інформаційні сфері.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, зроблені дисертантом, використані в нормотворчій діяльності по удосконаленню механізму правового регулювання інформаційною сферою та налагодженню взаємодії органів державної влади і громадськості, зокрема пропозиції щодо інституалізації діалогу з громадськістю, форм та методів роботи відповідних структурних підрозділів використані при розробці методичного посібника Консультації з громадськістю. Напрями, технології, досвід (методичний посібник)” для управлінь (відділів) з питань взаємодії із засобами масової інформації та зв`язків з громадськістю центральних та місцевих органів виконавчої влади.
Наукові розробки дослідження були покладені в основу таких нормативно-правових документів: Указу Президента України від 31 липня 2004 р. № 854 Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” та постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378 Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики”, якою затверджено Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2004 р. №759-р. „Про роботу центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення відкритості у своїй діяльності, зв’язків з громадськістю та взаємодії із засобами масової інформації”, яким передбачено конкретні заходи щодо організації діалогу влади і громадськості, відкритості органів виконавчої влади та підвищення рівня громадської і політичної освіти населення (довідка про впровадження від 26.04.2005 р. №51/19).
Постанова Кабінету Міністрів України та Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики центральними та місцевими органами виконавчої влади тричі були винесені на всеукраїнське громадське обговорення, чим було започатковано інститут системного поетапного громадського обговорення нормативних актів виконавчої влади від проекту-концепції до кінцевого остаточного громадського його затвердження.
Автор дослідження розробив курс „Тренінг для перших керівників центральних органів виконавчої влади щодо майстерності публічного виступу” відповідно до доручення Прем’єр-міністра України від 14.04.2004 р. №15932/3/1-04 та програми багатьох семінарів, круглих столів із зазначеної тематики, в роботі яких брав участь безпосередньо. Під його керівництвом Укртелерадіопресінститутом було проведено дев’ять досліджень з питань, що розглядаються у дисертаційній роботі (довідка про впровадження від 12.04.2005 р. №71).
У навчальному процесі, під час обговорення з державними службовцями різного рівня, журналістами та іншими працівниками інформаційної сфери гіпотези дослідження, незважаючи на дискусійність деяких позицій, автор пересвідчився у переконливості аргументів та достовірності висунутих підходів.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена і виконана на кафедрі філософії та методології державного управління НАДУ.
Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені й обговорені на 10 наукових, науково-практичних та міжнародних конференціях, найважливішими з них були: ”Підвищення ефективності державного управління. Стан, перспективи та світовий досвід” (Київ, березень, 2000 р.),
· „Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, травень, 2001 р.), Дискурс у комунікаційних системах” (Київ, березень, 2005 р.); 16 засіданнях круглих столів, у тому числі: „ЗМІ Центральної та Східної Європи. Прозора політика” (Київ, липень, 2000 р.), „Консультації із зацікавленими сторонами в процесі вироблення політики” (Київ, квітень, 2005), „Формування та реалізація державної політики за участю громадян” (Київ, жовтень, 2005 р.); 8 семінарах, серед них: „ЗМІ та адміністративна реформа” (Київ, березень, 2000 р.), „Влада і громадськість - ефективний діалог” (Конча-Заспа, жовтень, 2003), „Нормотворча діяльність: аналіз практики і нові підходи” (Київ, листопад, 2005 р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, з них 5 наукових статей у фахових виданнях, 2 навчально-методичних посібники, 1 публікація тези науково-практичної конференції. Загальний обсяг публікацій за темою 4 друкованих аркуші.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, з них основного тексту 166 та 35 сторінок додатків. Дисертація містить 1 таблицю та 12 рисунків, додатки містять 31 таблицю. Список використаних джерел включає 202 найменування (на 17 сторінках), з яких 15 зарубіжних.

Список літератури

ВИСНОВКИ

Спираючись на системний аналіз наукової літератури з державного управління та комунікативної філософії, законодавчу та нормативно-правову базу, тенденції змін в державному управлінні та структурі органів державної влади, вивчаючи та адаптуючи іноземний досвід до українських реалій з метою організації ефективних суспільних комунікацій, в тому числі між владою і громадськістю, та забезпечення умов для реалізації конституційного права громадян на інформацію та участь в управлінні державними справами, автор в дисертаційному дослідженні Зміна парадигми в державному управлінні інформаційною сферою: комунікативний аспект” - вирішив важливе наукове завдання, дійшовши висновку щодо підтвердження достовірності покладеної в його основу гіпотези стосовно необхідності зміни парадигми в управлінні інформаційної сферою з інформаційної на комунікативну.
Автор також обґрунтовує та робить наступні висновки:
1. Огляд наукової літератури за темою дослідження засвідчив, що тема досліджена епізодично та потребує ґрунтовного вивчення особливо в сфері державного управління інформаційною сферою та організації комунікацій між владою та суспільством.
Аналіз літератури за темою та вивчений досвід розвинених країн довів - з розвитком демократичних процесів, побудовою громадянського та інформаційного суспільства система обміну інформації набуває принципово нових ознак і перетворюється в комунікацію як єдність двох рівних суб`єктів. Така тенденція спостерігатиметься на всіх рівнях відносин держави та інститутів громадянського суспільства.
2. Здійснюючи порівняльний аналіз та простежуючи еволюцію підходів до управління в інформаційній сфері, досліджуючи характерні тенденції щодо встановлення комунікативних процесів у країнах „з досвідом демократії”, автор визначив нову базову парадигму - інституалізація суспільних комунікацій є умовою розвитку демократичних процесів та становлення інформаційного та громадянського суспільства. Інформаційна парадигма, що нині є основою державної інформаційної політики в Україні, має бути замінена на комунікативну як неминучий результат розвитку демократичних перетворень в Україні. Державна комунікативна політика має стати одним із напрямків розв’язання проблем ефективності та оптимізації державного управління в інформаційній сфері, знаряддям розбудови громадянського та інформаційного суспільства в Україні.
3. Для запровадження наукових системних підходів до налагодження суспільних комунікацій в дослідженні виявлено основний критерій - тип відносин, який визначає інформаційну або комунікативну моделі інформаційного обміну - суб’єктно-об’єктний тип, з одностороннім монологічним зв’язком, характеризує інформаційну модель, а суб’єктно-суб’єктний, з діалогічним зворотним зв’язком, визначає комунікацію.
4. На основі нової базової парадигми, проведення всебічного аналізу процесів, що відбуваються в інформаційній сфері та технологій державного управління нею, виявлено сучасні тенденції: триває інституалізація суспільних комунікацій та поступове перетворення ЗМІ в ЗМК. Водночас виявлено протиріччя між тенденцією до інституалізації суспільних комунікацій та системою управління інформаційною сферою на основі старих підходів. Доведено необхідність змін у механізмі управління інформаційною сферою. Автор доводить, що становлення комунікативних підходів у вітчизняній науці та практиці державного управління має стати інструментом сприяння та гарантом розвитку демократичних процесів та розбудови інформаційного та громадянського суспільства в нашій країні.
5. Спираючись на нову базову комунікативну парадигму, проведено аналіз ключових специфічних понять. Насамперед виявлено специфіку, структуру та функції інформації та комунікації, безпосередньо застосував їх до державного управління в Україні.
Визнавши необхідність комплексного системного підходу до розробки термінології в означеній сфері, дослідник вперше дослідив етимологічні відмінності між поняттями інформаційний - інформативний, комунікаційний - комунікативний, засоби масової інформації - засоби масової комунікації - масмедіа, інформаційний простір, інформаційна сфера, що вживаються у державному управлінні та в сфері зв’язків з громадськістю.
Уточнено специфічні поняття та категоріальний апарат, яким користуються фахівці, спеціалісти у сфері комунікативних відносин між органами державної влади, громадськістю та засобами масової інформації.
6. На підставі аналізу особливостей функціонування інформації та комунікації у суспільстві, процесів взаємодії держави і громадськості, визначено основні теоретичні принципи щодо запровадження механізмів для розвитку комунікацій між державою та інститутами громадянського суспільства. Проведено дослідження функційної та структурної спроможності структур органів виконавчої влади, що відповідають за виконання завдань у цій сфері. Розглянуто існуючі форми, методи роботи, принципи, механізми та тенденції щодо організації комунікацій між владою, громадськістю та ЗМІ в сучасних умовах в Україні та накреслено шляхи, інституалізації діалогу влади і суспільства. Запропоновано залучати ЗМІ до процесу громадського моніторингу за діяльністю влади, а з боку влади проводити системний моніторинг ЗМІ, опрацьовувати та враховувати думку громадськості в своїй діяльності.
Визначено, що стратегічним завданням державного управління є пошук нових форм та методів організації взаємодії органів державної влади, громадськості та ЗМІ, а також всебічна підтримки цих процесів задля забезпечення конституційного права громадян на участь в управлінні державними справами.
7. Надано практичні рекомендації щодо інноваційних підходів до державної політики в інформаційній сфері, зокрема теоретико-методичної бази для забезпечення та запровадження комунікативної політики, яка має прийти на заміну інформаційної, що включає розробку базової комунікативної парадигми та категоріального апарату цієї сфери, основних засад комунікативної політики, визначення органу державної влади, який має нести відповідальність за розробку та проведення державної комунікативної політики в Україні; технологій, організаційних структур, форм та методів роботи, що мають сприяти здійсненню комунікацій з громадськістю органам державної влади; шляхів створення комунікативної моделі функціонування телебачення та радіо (суспільного, громадського мовлення) через запровадження функційно-адміністративного підходу до роботи державного телебачення та радіо на перехідному етапі - це має надати конструктивний поштовх в його управлінні та зменшити ризик при переході до комунікативної моделі мовлення.
Теоретико-праксеологічні результати даного дослідження можуть бути покладені в основу розробки комунікативної політики в Україні, формування та реалізація якої надасть можливість запровадити ефективне регулювання сферою обміну інформацією у суспільстві на принципово нових засадах відповідно до демократичних світових стандартів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеев Г.Н. Энергия и энтропия. М.: Знание”, 1978. 288 с.
2. Алешина И. Паблик Рилейшнз: для менеджеров и маркетеров. М.: Гном-Пресс, 1997. 255 с.
3. Анисимов П.К. Исторические особенности первобытного мышления. Л.: Наука, 1971. 272 с.
4. Апель Карл-Отто. Обґрунтування етики відповідальності” // Першоджерела комунікативної філософії. Упоряд. Л.Ситниченко. К.: "Либідь", 1996, 304 с.
5. Атаманчук Г. Теория государственного управления: курс лекций. М.: Юр. лит-ра, 1997. 400 с.
6. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: Моногр.; Редкол.: В.М.Князєв, П.І.Надолішній, М.І.Мельник та ін. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.
7. Бандурка А.М. Психология управления. Х.: Фортуна-пресс, 1998. 464 с.
8. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Советская Россия, 1979. 324 с.
9. Бекон Ф. Новый Органон // Ф.Бекон. Соч. в 2-х тт. Т.2. М.: Наука, 1978 С. 18-28.
10. Белл Даниєл. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. Пер. с англ. М.: Асademia, 1999. 408с.
11. Біла С. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2001. 408с.
12. Блумер Г. Колективна поведінка // Психология масс. Хрестоматия / Ред.-сост. Д.Я.Райгородский. Самара: Изд. Дом "БАХРАХ", 1998. 592 с.
13. Блэк Сэм. Паблик рилейшнз. Что это такое? К.: Асоциация "УКРРЕКЛАМА", Союз рекламистов Украины, библиотека рекламиста, 1992. 216 с.
14. Бунак В.В. Речь и интеллект: стадии их развития в антропогенезе // Ископаемые гоминиды и происхождение человека. М.: Наука, 1980. 376 с.
15. Валіцький Анджей. Марксизм і стрибок у царство свободи. Історія комуністичної утопії. К.: Всесвіт, 1999. 510 с.
16. Васютинський В. З досвіду психосемантичного вивчення масової політичної свідомості громадян України // Українські варіанти. 1997. №1. (Січ.-берез.) С. 13-19.
17. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2001. 1196 с.
18. Виготський Л.С. Избраные психологические исследования. М.: "Знание", 1956. 288 с.
19. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. К.: Вид. Дім «Ін-Юре», 2002. 668 с.
20. Винер Н. Человек управляющий. СПб.: Питер, 2001. (Серия "Психология-классика"). 420 с.
21. Відкритість української влади: проблеми і перспективи: Матеріали "круглого столу" / Відп. та наук. ред. О.В.Литвиненко; О.АБаранов, О.Ф.Бєлов, О.В.Богомолов, Г.М.Немиря та ін; Адміністрація Президента України, Національний інститут стратегічних досліджень. К.: Альтерпрес, 2002. 56 с.
22. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії громадянське суспільство; Пер. з нім. А.Онишко. Л.: Літопис, 2000. 318 с.
23. Гасенко М. Панельне дослідження з вивчення телеаудиторії України // Мир. 1997. Лист. С. 13-20.
24. Гегель Г.В.Ф. Философия права. М.: Мысль, 1990. 412 с.
25. Гіденс Ентоні. Соціологія / Пер. з англ. В.Шовкун, А.Олійник; Наук. ред. О.Іващенко. К.: Основи, 1999. 726 с.
26. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Изд. 2-е, стеретипное. Т.1: пер. с франц. М.: Мир, 1996. 416 с.
27. Головащук С.І. Словник довідник з правопису та словживання. К.: Наукова думка, 1989. С. 649.
28. Гонціяж Я., Гнидюк Н. Свобода інформації та виконавча гілка влади: Правові норми. Інституції. Процедури: Порівняльний аналіз. К.: Міленіум, 2002. 247 с.
29. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник. В 2 т. Т. 1 / Под ред. В.А.Козбаненко. Изд. 2-е, с изм. и доп. М.: «Статут», 2002. 366 с.
30. Государственное управление: Основы теории и организации: Учеб./ Под ред. В.А.Козбаненко; РАГС. М.: Статут, 2000. 912 с.
31. Гриндер Р., Бендлер Д. Из лягушек в принцы. М.: Добрая книга, 1994. 320 с.
32. Гриндер Р., Бендлер Д. Структура магии. М.: Флинта, 1995. 244 с.
33. Гриндер Р., Бендлер Д. Теория личностной транформации. М.: Канон, 1996. 286 с.
34. Гуревич Павел. А волны истории плещут. Предисловие к книге // Тоффлер Э. Третья волна. М.: Из-во МГУ, 1999. 472 с.
35. Державне управління в Україні: Навч. посіб. / За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. В.Б.Авер’янова. К.: Ін-Юре, 1999. 267 с.
36. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посібн. / За заг. ред. Н.Р.Нижник, В.М.Олуйка. Л.: Вид-во Нац. Ун-ту "Львівська політехніка", 2002. 352 с.
37. Державне управління: Навч. посібник/ За ред. А.Ф.Мельник; А.Ф.Мельник, О.Ю Оболенський, А.Ю.Васіна, Л.Ю.Гордієнко. К.: Знання-Прес, 2003. 344 с.
38. Державне управління: Словн.-довід. / Уклад.: В.Д.Бакуменко (кер. творчого кол.), Д.О.Безносенко, І.М.Варзар, В.М.Князєв, С.О.Кравченко, Л.Г.Штика; За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 228 с.
39. Дніпренко Н.К. Імідж державного службовця імідж держави // Командор. 2000. №2-3. С. 42.
40. Дніпренко Н.К. Імідж-практикум // Командор. 1997. №2. С. 47-48.
41. Дніпренко Н.К. Комунікаційна й комунікативна визначеність: тотожність та відмінність. Теоретико-етимологічний аналіз // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 4. - С. 405-409.
42. Дніпренко Н.К. Комунікативна політика в органах місцевого самоврядування та державного управління в Україні: реалії, нові підходи, вихідні тенденції // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2000. Вип. 2. В 4 ч. Ч.ІІІ. С. 217-223.
43. Дніпренко Н.К. Українське телебачення в умовах побудови громадянського суспільства та європейської інтеграції // Суспільні реформи та стандарти становлення громадянського суспільства в Україні: М-ли наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2001. С. 136-139.
44. Ефективна комунікація між державною службою та засобами масової інформації / Пер. з англ. Л.Б.Магдюк, О.М.Рудік; УАДУ. Дніпропетров. філ. Дніпропетровськ: Центр економічної освіти, 2000. 68 с.
45. Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. Підручник. К.: Лібра, 1999. 288 с.
46. Жук М.В. Комерційні відносини України: розвиток експортного потенціалу: Підручник. Чернівці: Рута, 2004. 352 с.
47. Загоруйко Ю. (Лондон) "Блер и журналисты" // "Дзеркало тижня". 2003. № 29. 2-8 серпня.
48. Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 23.09.1997. // Держкомітет телебачення і радіомовлення України. 1997. вх.№1-2326. С. 1-8.
49. Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. // Україна: засоби масової інформації. К.: Нац. Прес-клуб, 1993. С. 94-112.
50. Закон України "Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. 1994. № 10. С. 43.
51. Засоби масової інформації. К.: Міжн. фонд "Відродження", 1999. 204 с.
52. Здіорук С.І., Парахонський Б.О., Валевський О.Л. Стратегічні аспекти національно-культурної політики України. К.: НІСД, 1995. 76 с.
53. Зернецька О.В. Нові засоби масової комунікації: Соціокультурний аспект. К.: Наук. думка, 1993. 131 с.
54. Ильенков Е.В. Философия и культура. М.: Изд-во полит. л-ры, 1991. 356 с.
55. Искусство администрирования: Практ. пособ. / Под ред. Д.Олкок: Пер. с англ. М.: Финпресс, 1998. 176 с.
56. Ібрагімова І.М. Прозорість влади: Основи забезпечення інформаційної взаємодії державних органів з громадськістю (презентаційні схеми). К.: ПРООН, 2002. 30 с.
57. Інформаційне суспільство: новини, інформація та досвід зі сполученого королівства / The British Council. К.: Британська Рада в Україні, б.р. 48 с.
58. Інформаційний бюллетень / Агенство маркетингових досліджень. Центр "соціальний моніторинг". Український інститут стратегічних досліджень. 1997. №10. С. 5-18.
59. Інформація, зв'язок і телекомунікації в Україні: економіка, право, управління / За ред. С.О.Довгого, Б.І.Холода. К.: Укртелеком, 2001. 784 с.
60. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. Пер. з нім. К.: Лібра, 2001. С. 28-29.
61. Кашперский В.И. Отражение и функция // Роль процессов отражения в детерминации развивающихся систем: философско-методологический анализ. Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1989. 180 с.
62. Кемпбелл Дж. Жизнь и описание Юнга. Цит. по Юнг К.Г. Тевикстокские лекции. К.: Либра, 1995. С. 214.
63. Кликс Ф. Пробуждающееся мышление // Историческое развитие человеческого интеллекта. Пер. с англ. К.: Выща школа, 1985. 428 с.
64. Князев С.Н. Управление: искусство, наука, практика: Учеб. пособие. Минск: Армита-Маркетинг: Менеджмент, 2002. 512 с.
65. Князєв В.М. Філософія: Нав.-метод. посібн. К.: МАУП, 1996. 63 с.
66. Конституція України Основний Закон суспільства, держави, людини / І.Надольний (керівник авт. колектива) та ін. К.: Вид-во УАДУ, 1997. 121 с.
67. Конституція України: Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. К.: Вид-во "Україна", 1996. 53 с.
68. Консультації з громадськістю. Напрями, технології, досвід: Метод. посіб. Секретаріат Кабінету Міністрів України / Н.К.Дніпренко, М.Г.Таранченко, Н.В.Окша; Заг. ред. А.В.Толстоухова. Х.: Нове слово, Секретаріат Кабінету Міністрів 2004. 32 с.
69. Королько В.Г. Паблик рілейшнз: Наукові основи, методика, практика: Підруч. для студ. вузів. 2-е вид. доп. К.: Видавничий дім "Скарби", 2001. 400 с.
70. Кремень В. Ткаченко В. Україна у контексті глобалізму. К.: Видавничий центр „Друк”, 1998. 64 с.
71. Кремень В.Г., Бінько І.Ф., Головащенко С.І. Політична безпека України: концептуальні засади та система забезпечення: Моногр. К.: МАУП, 1998. 92 с.
72. Крос К. Політична комунікація і висвітлення новин у демократичних суспільствах: перспективи конкуренції; Пер. з англ. Р.Ткачук. К.: Основи, 2000. 144 с.
73. Кузьменко В. Романчук О. На порозі надцивілізації: Системний аналіз актуальних проблем сучасності: Соціальне прогнозування та футурологія. Л.: УНИВЕРСУМ, 1998. 161 с.
74. Кузьмин И.А. Психотехнологии и эффективный менеджмент. М.: Технологическая школа бизнеса, 1992. 189 с.
75. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід: Пер. з англ.; Ред.: О.Гриценко, Н.Гончаренко. К.: Вид-во " К.І.С.", 2002. 264 с.
76. Лебединська О.Ю. Міський продовольчий комплекс: організація та управління: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2003. 272 с.
77. Леви-Стросс К. Структурная антропология / Пер. с фр., ред. и примеч. В.В. Иванова. М.: Наука, 1985. 536 с.
78. Литвин В. „Прорив до громадянського суспільства” // Голос України. 2005. №14 (3514). 26 січня.
79. Литвиненко О.В. Спеціальні інформаційні операції: Моногр. К.: НІСД, 1999. 163 с.
80. Лотман Ю. Внутри мыслящих миров. Человек текст семиосфера история / Тартуский ун-т М.: Языки рус. культуры, 1996. 464 с.
81. Луговий В.І. Передмова // Політична реформа гарантія демократичного розвитку українського суспільства: Наук.-метод. матеріали на допомогу лекторам / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2003. С. 3-4.
82. Маклюэн Г.М. Понимание Медиа: Внешние расширения человека / Пер. с англ. В Николаева; Закл. Ст. М. Вавилова. - М.; Жуковский: «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле», 2003. - 464 с. (Приложение к серии «Публикации Центра Фундаментальной Социологии»).
83. Маркс К., Энгельс Ф. Избраные сочинения. В 9 т. М.: Из-во "Полит. л-ры", 1987. Т. 7. С. 49.
84. Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология. М.: Из-во "Полит. л-ры", 1980. С. 239.
85. Менжуліна Л. Міфоаналіз: вступ до "Критики темного розуму". К.: Вид-во НУХТ, 1998. 85 с.
86. Мережковский Д. "Грядущий хам". М.: Книга, 1991. 216 с.
87. Мерзляк А.В. Механізми державного управління іноземними інвестиціями: регіональний аспект: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 300 с.
88. Мескон М., Хедоури М., Альберт Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. / Общ. ред. Л.И.Евенко. М.: ДЕЛО, 1994. 702 с.
89. Метельова Т.О. "Слово про слово" // "Планета людей". № 4. 2001.
90. Метельова Т.О. Драма і тріумф філософії Маркса // "Сучасність". 2001. № 2. С. 127.
91. Метельова Т.О. Принцип саморозвитку в системі соціальних взаємодій. Автореферат дисертації. К.: 1993
92. Метельова Т.О. Проблема особистісного начала у різних типах соціальності // Світогляд і духовна творчість. К., 1993;
93. Метельова Т.О., Чорнуха А.М. Свобода як суто людський вимір всесвіту // Вісник київського університету. Серія: Філософія. Політологія. Соціологія. Психологія. 1994. №1.
94. Мильнер Б.З. Теория организаций: Курс лекций. М.: ИНФРА-М, 1998. 335 с.
95. Міжнародне співробітництво України у сфері інформатизації і телекомунікації / За ред. С.О.Довгого. К.: Укртелеком, 2001. 447 с.
96. Мінченко А.В., Галас О.Р. Правова інформатика. Інформація та інформаційне забезпечення правоохоронних органів: Навч. посіб. К.: Арістей, 2004. 432 с.
97. Молчанов И.М. Природная и социальная сущность антропосоциогенеза // Человек и мир человека. К.: Наукова думка, 1977. 178 с.
98. Моль А. Социодинамика культуры. М.: Мысль, 1973. 244 с.
99. Мордвінов О.Г. Управління аграрним природокористуванням в умовах ринкової трансформації: Монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 344 с.
100. Мотренко Т.В. Виступ Начальника Головдержслужби на засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України 10 листопада 2004 року / http://www.guds.gov.ua/cgi-bin/valmenu_itn.sh?p100766.html
101. Мунтіян В.І. Економічна безпека України: Моногр. К.: Видавництво КВІЦ, 1999. 464 с.
102. Национальная комиссия информатики и свобод во Франции: La Commіssіon Nationale de l` Informatioue et des Libertes en France. М.: Посольство Франции в Москве, 1993. 155 с.
103. Нижник Н.Р. Державна влада та державне управління в Україні // Вісн. УАДУ. 1997. №2. С. 11-18.
104. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посіб. / За заг. ред. Н.Р.Нижник. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 159 с.
105. Нижник Н.Р., Мельниченко В.І. Конституційні зміни в Україні як правова передумова політичної реформи / Політична реформа гарантія демократичного розвитку українського суспільства: Наук.-метод. м-ли на допомогу лекторам / за заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2003. С. 21.
106. Новейший философский словарь / Сост. А.А.Грицанов. Мн.: Изд. В.М.Скакун, 1998. 976 с.
107. Новий тлумачний словник української мови / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко К.: Вид-во "Аконт", 1999. С. 307.
108. Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку: Навч. посібник / Кол. авт.: Н.Р.Нижник, С.Д.Дубенко, Н.Г.Плахотнюк та ін.; За заг. ред. Н.Р.Нижник. К.: Івано-Франківськ: ЗАТ "Нічлава", 2003. 288 с.
109. Орлов П.І., Луганський О.М. Інформаційні системи і технології в управлінні, освіті, бібліотечній справі: Наук.-практ. посіб. Донецьк: Альфа-прес, 2004. 291 с.
110. Осовська Г.В. Комунікації в менеджменті: Навч. посібник. К.: Кондор, 2003. 216 с.
111. Палеха Ю.И. Организация современной деловой коммуникации: Учеб.-метод. пособие. К.: МАУП, 1996. 164 с.
112. Письменицкий А. Информационное право Украины: Законодательство, комментарии, перспективы / Под ред. А.Либуркина. Х.: Бизнес Информ, 1996. 205 с.
113. Питання відкритості влади. Програма сприяння парламентові України. Посібн. Друге видання. К.: "Заповіт", 1998. 296 с.
114. Політична реформа гарантія демократичного розвитку українського суспільства: Наук.-метод. матеріали на допомогу лекторам / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 2003. 159 с.
115. Попович М.В. Нарис історії культури України. 2-е вид., випр. К.: "АртЕк", 2001. С. 3.
116. Поппель Г., Голдстайн Б. Информационная технология миллионные прибыли: Пер. с англ. М.: Экономика, 1990. 238 с.
117. Поппер К. Открытое общество и его враги. М.: Культурная инициатива, 1992. Т. 2. 520 с.
118. Почепцов Г. Паблик Рилейшнз, или как успешно управлять общественным мнением. М.: ЦЕНТР, 1998. 352 с.
119. Почепцов Г. Теорія комунікації. К.: Спілка рекламістів України, Українська асоціація паблік рілейшнз, 1996. 175 с.
120. Почепцов Г., Чукут С. Інформаційна політика: Навч. посіб. (ч. 1). К.: Вид-во НАДУ, 2002. 88 с.