Зубрицький Микола Іванович Проблеми юридичної відповідальності державних службовців у трудовому пра­ві України

Короткий опис

Зубрицький Микола Іванович, заступник начальника Департаменту забезпечення діяльності керівництва - на­чальник управління забезпечення діяльності керівництва Генеральної прокуратури України: «Проблеми юридичної відповідальності державних службовців у трудовому пра­ві України» (12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення). Спецрада Д 26.001.46 у Київському націо­нальному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЗУБРИЦЬКИЙ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
Прим. № ____
УДК 349.2
ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ
СЛУЖБОВЦІВ У ТРУДОВОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
(081 – Право)
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання
ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне
джерело
____________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор
Іншин Микола Іванович
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЮРИДИЧНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ .........................19
1.1 Методологія дослідження правового регулювання юридичної
відповідальності державних службовців ........................................................19
1.2 Генезис розвитку правового регулювання юридичної
відповідальності державних службовців ........................................................39
1.3 Поняття, сутність та ознаки юридичної відповідальності
державних службовців......................................................................................73
Висновки до Розділу 1 ..........................................................................96
РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ.............................................105
2.1 Класифікація принципів та гарантій юридичної відповідальності
державних службовців....................................................................................105
2.2 Мета та завдання юридичної відповідальності державних
службовців .............................................................................................130
2.3 Функції юридичної відповідальності державних службовців ... 148
2.4 Зміст та складові елементи юридичної відповідальності
державних службовців....................................................................................158
Висновки до Розділу 2 ........................................................................ 178
РОЗДІЛ 3 ВИДИ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ................................................................... 184
3.1 Кримінальна відповідальність державних службовців...............184
3.2 Адміністративна відповідальність державних службовців ........ 197
3.3 Цивільно-правова відповідальність державних службовців ...... 210
3.4 Дисциплінарна та матеріальна відповідальність державних
3
службовців ............................................................................................225
Висновки до Розділу 3 ........................................................................ 247
РОЗДІЛ 4 ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ
СЛУЖБОВЦІВ ....................................................................................254
4.1 Теоретичні та практичні проблеми правового регулювання
юридичної відповідальності державних службовців і шляхи їх вирішення .... 254
4.2 Проблеми притягнення до юридичної відповідальності
державних службовців....................................................................................281
Висновки до Розділу 4 ........................................................................ 299
РОЗДІЛ 5...............................................................................................304
УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ. 304
5.1 Тенденції подальшого розвитку правового регулювання
юридичної відповідальності державних службовців .................................. 304
5.2 Європейський досвідправового регулювання юридичної
відповідальності державних службовців ......................................................324
Висновки до Розділу 5 ........................................................................ 354
ВИСНОВКИ .........................................................................................357
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:....................................... 371
ДОДАТОКИ .........................................................................................417

Список літератури

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне
узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягало в
тому, щоб на підставі аналізу чинного національного й зарубіжного
законодавства розкрити проблеми правового регулювання юридичної
відповідальності державних службовців, а також розробити пропозиції
щодо їх вирішення. За результатами дослідження сформульовано
нижченаведені основні висновки.
1. Сутність методології дослідження правового регулювання
юридичної відповідальності державних службовців полягає в тому, що
вона являє собою комплексне багатоаспектне явище, яке передбачає
науково-теоретичне вивчення передумов для проведення дослідження
даного питання й встановлення методів, за допомогою яких можливо буде
здійснити реалізацію усіх поставлених функцій, науковий аналіз аспектів
юридичної відповідальності державних службовців і синтез отриманих
положень та знань з перспективою їх які застосування на практиці.
До спеціальних методів, які направлені на досягнення мети та
реалізації цілей дослідження правового регулювання юридичної
відповідальності державних службовців, належать наступні: 1)
діалектичний метод; 2) метод системно-структурного аналізу; 3)
історичний метод; 4) порівняльно-правовий метод; 5) методи
абстрагування й узагальнення; 6) формально-юридичний метод; 7) метод
раціональної критики.
2. Генезис правового регулювання юридичної відповідальності
державних службовців складається з одинадцяти періодів.
Впродовж часів зародження державної служби в Україні (X ст. –
середина XVIІ ст.) здійснюється зародження інституту державної служби в
цілому, а також такого її підінституту як «юридична відповідальність», що
358
передбачало створення перших механізмів стримувань і заборон у
діяльності державних службовців, порушення яких тягнуло за собою
застосування державного примусу. Окрім того, необхідно зазначити, що
козацька доба характеризувалась самоврядною діяльністю українського
народу, яка також включала в себе встановлення юридичної
відповідальності для посадових осіб фактично на основі звичаїв та
традицій, які існували в Запорізькій Січі.
Період прояву законодавчого закріплення основ юридичної
відповідальності державних службовців (1720-1831 рр.) характеризується
такими особливостями, як визначення достатньо чітких складів службових
правопорушень й встановлення за них дисциплінарної, а також
кримінальної відповідальності. Існування єдиного спеціалізованого
нормативно-правового акта у сфері державної служби дозволило
систематизувати правове регулювання даної галузі, зокрема й у контексті
юридичної відповідальності. Окрім того, відбувається поступова
диференціація в правовому регулюванні юридичної відповідальності
окремих категорій державних службовців, наприклад, суддів.
Дореволюційний період розвитку юридичної відповідальності
державних службовців (1832-1916 рр.) важливими здобутками у правовому
регулюванні юридичної відповідальності державних службовців стало
закріплення більш сучасних форм дисциплінарних стягнень, зокрема
догани, суворої догани та навіть звільнення державного службовця. Окрім
того, в комплексному нормативно-правовому акті, який врегульовував
загальні питання притягнення до юридичної відповідальності за
дисциплінарні та кримінальні правопорушення, було виділено окремий
розділ, що регламентував питання притягнення до юридичної
відповідальності виключно державних службовців.
Післяреволюційний період (1917-1925 рр.) характеризувався
помітним погіршенням нормативно-правового регулювання юридичної
359
відповідальності державних службовців, зокрема дисциплінарної, яка
визначалась Тимчасовими правилами про службу в державних установах
та підприємствах. Однак прийняття Кримінального кодексу УСРР мало
своїм наслідком формування інституту кримінальної відповідальності
державних службовців, який був систематизований в окремому розділі
даного нормативно-правового акта.
Правове регулювання юридичної відповідальності в Радянському
Союзі (1927-1960 рр.) вирізнялися тим, що була певна невирішеність
питання дисциплінарної відповідальності державних службовців на
початку даного історичного етапу, а згодом ефективне впровадження
чітких механізмів притягнення до даного виду відповідальності державних
службовців, які містилися у відповідних постановах. Воєнний період
вимагав відповідних імперативних заходів за вчинення правопорушень, а
тому дисциплінарні правопорушення були на межі кримінальної
відповідальності. Прийняття нового Кримінального кодексу УРСР мало
своїм наслідком активне поступове врегулювання аспектів юридичної
відповідальності державних службовців.
Подальше затвердження нормативно-правової бази юридичної
відповідальності державних службовців (1961-1970 рр.) характеризується
тим, що було остаточно введено в дію Кримінальний кодекс, який містив
достатньо широкий перелік статей, що передбачали кримінальну
відповідальність даних осіб. Також слід додати, що упродовж окресленого
періоду здійснюється удосконалення дисциплінарного законодавства,
зокрема було прийнято новий нормативно-правовий акт, який
регламентував дисциплінарну відповідальність державних службовців.
Формування основ дисциплінарної та адміністративної
відповідальності державних службовців (1971-1983 рр.) характеризується
тим, що протягом 70-80-х років минулого століття відбувається
становлення правового регулювання адміністративної відповідальності
360
посадових осіб. Важливим стало також прийняття 1971 року Кодексу
законів про працю УРСР, який діє і дотепер і визначає види
дисциплінарних стягнень, які безпосередньо застосовувались до
державних службовців і застосовуються й наразі у разі вчинення ними
порушень службово-трудової дисципліни.
Встановлення сучасного правового регулювання адміністративної
відповідальності державних службовців (1984-1992 рр.) підтверджується
тим, що Кодекс України про адміністративні правопорушення (1984 р.)
визначив конкретні адміністративні правопорушення, які вчиняються
посадовими особами, а також закріпив адміністративні стягнення, зокрема
штраф, який за відповідні адміністративні правопорушення відрізнявся у
застосуванні до звичайних громадян та державних службовців.
Період розвитку юридичної відповідальності державних службовців
у незалежній Україні (1993-2010 рр.) характеризується прийняттям
єдиного комплексного нормативно-правового акта, який упорядковував
діяльність державних службовців і, зокрема, встановлював аспекти
дисциплінарної відповідальності, відмежовуючи її від дисциплінарної
відповідальності, передбаченої трудовим законодавством. Прийнятий
Кримінальний кодекс України також визначив конкретні службові злочини
й спеціальні кримінальні покарання, наприклад, позбавлення права
обіймати посади. Важливою подією даного періоду також стало прийняття
Основного Закону України, який передбачав конституційно-правову
відповідальність державних службовців та визначав основоположні
принципи.
За період встановлення курсу на європейську інтеграцію (2011- 2014
рр.) посилюється юридична відповідальність державних службовців й
відбувається конкретизація, деталізація та доповнення положень, що
стосуються окремих груп правопорушень, які вчиняються посадовими
особами, зокрема корупційних діянь. Також важливо відзначити, що в цей
361
період здійснюється диференціація правового регулювання окремих видів
державної служби, що передбачає встановлення чітких положень, які
окреслюють конкретні види юридичної відповідальності, до якої
притягаються відповідні посадовці.
За сучасного періоду (періоду європеїзації) (2015 р. – до сьогодення)
здійснення активної політики у сфері запобігання та протидії корупційним
правопорушенням серед державних службовців дозволяє акцентувати
увагу саме на юридичній відповідальності за дану групу правопорушень.
Прийняття нового Закону України «Про державну службу» стало значною
подією сучасного періоду, оскільки в ньому визначаються чіткі аспекти
притягнення до юридичної відповідальності державних службовців. Окрім
того, внесені зміни до інших нормативно-правових актів посилили
юридичну відповідальність посадових осіб, зокрема й кримінальну, й
передбачили застосування такого додаткового механізму державного
примусу як спеціальна конфіскація з визначенням більш конкретного
порядку її проведення.
3. Юридична відповідальність державних службовців – це
правовідносини, які виникають між державою, в особі уповноважених на
те органів або посадових осіб та державним службовцем, що вчинив
правопорушення або злочин і, які передбачають застосування до
правопорушника заходів державного примусу у вигляді настання
негативних наслідків майнового, організаційного, морального та іншого
характеру, з метою відновлення справедливості й правопорядку та
недопущення вчинення аналогічного чи суміжного правопорушення у
майбутньому.
Юридична відповідальність державних службовців є особливим
засобом примусового характеру, для якого характерним є наступне: вид
державно-владного примусу; законодавчо закріплені види та підстави
юридичної відповідальності; зумовленість спеціального статусу
362
державного службовця; застосування специфічних санкцій за
правопорушення; спеціальний процесуальний порядок застосування видів
юридичної відповідальності; можливість застосування декількох видів
юридичної відповідальності одночасно.
4. Застосування принципу справедливості юридичної
відповідальності передбачає рівнозначну реакцію держави на вчинене
державним службовцем правопорушення й використання засобів
державно-владного примусу, які відповідають суспільній шкоді або
небезпеці, завданій через здійснення порушення права.
Принцип обґрунтованості полягає в тому, що усі факти, які пов’язані
із вчиненим державним службовцем правопорушення, мають бути
всебічно досліджені з метою виявлення наявності протиправного діяння, а
також, у певних випадках, шкоди, що була завдана такими діями посадової
особи. Якщо в діях державного службовця не виявлено ознак
правопорушення або злочину, то відсутнє будь-яке підґрунтя для
притягнення останнього до юридичної відповідальності й застосування до
нього засобів державно-владного примусу у вигляді санкцій.
Принцип своєчасності має на меті якнайшвидше здійснення процесу
розгляду справи та притягнення до юридичної відповідальності
державного службовця. З метою недопущення ухилення державного
службовця від відповідальності за скоєні ним протиправні діяння, повинні
проводитися усі необхідні заходи.
Принцип невідворотності розкривається у тому, що законодавці
мають належним чином формувати зміст правових норм, які визначають
юридичну відповідальність державних службовців, задля неможливості
існування прогалин та недоліків у правовому регулюванні інституту
юридичної відповідальності останніх, які можуть дозволити ухилитися їм
від примусових заходів.