ТЕМПОРАЛЬНАЯ СТРУКТУРА ВОЗМОЖНЫХ МИРОВ ХУДОЖЕСТВЕННОГО ТЕКСТА (на материале англоязычной прозы)

Краткое содержание

Розділ 1. „Теорія можливих світів” складається з двох підрозділів, присвячених аналізу здобутків і перспектив використання положень указаної теорії в художній комунікації.

Теорія можливих світів, залишившись без свого вихідного теологічного обертону (G.Leibnitz), набула нового напряму у модальній логіці (S.Kripke, J.Hintikka), де сприяла виявленню критеріїв істинності/хибності судження, а пізніше, у другій половині ХХ століття, в широкому спектрі гуманітарних наук, зокрема у науках, що займаються дослідженням тексту/дискурсу (L.Doležel, T.Todorov, R.Ronen, M.-L.Ryan, P.Werth). У художній літературі останній може витлумачуватись як один з Можливих Світів, а саме – той, що повністю залежить від його творця – автора. Іншими словами, ми розуміємо Можливий Світ художнього тексту, або Художній (белетристичний, фікціональний) Світ, як  унікальний конструкт із власною складною ієрархічною структурою, що може бути представлена у вигляді триярусного утворення.

Його нижчий ярус складають мікросвіти персонажів, тобто світи, в яких існують окремі персонажі зі своєю індивідуальною концептосферою, поведінкою, характером тощо. Їх більша чи менша розгалуженість залежить від місця, яке персонаж займає в сукупності взаємодіючих мікросвітів – макросвіті, або сюжетній лінії, що виходить на другий ярус. Твори малої форми, як правило, обмежуються однією сюжетною лінією (А.Халізев), тобто складаються з двох ярусів.

Твори великої форми, які репрезентують декілька макросвітів-конгломератів мікросвітів (сюжетних ліній), а також нерідко містять метанаративні (А.Вежбицька, O.Ducrot, T.Todorov) елементи, можуть розглядатися як мегаструктури: