МЕТОДИКА АРХІТЕКТУРНОГО ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОМІСЬКОЇ СИСТЕМИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ (на прикладі м. Полтава)




  • скачать файл:
Название:
МЕТОДИКА АРХІТЕКТУРНОГО ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОМІСЬКОЇ СИСТЕМИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ (на прикладі м. Полтава)
Альтернативное Название: Методика АРХИТЕКТУРНОГО ФОРМИРОВАНИЕ общегородской системы торгового обслуживания (На примере г.. Полтава)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У розділі 1 «Стан вивченості проблеми формування архітектурних об’єктів загальноміської системи торговельного обслуговування» Проведений аналіз теоретичних робіт та практики архітектурного проектування, будівництва та експлуатації архітектурних об’єктів торгівлі  дозволив виявити основні етапи та методи формування системи торговельного обслуговування. Ретроспективний аналіз розвитку системи торговельного обслуговування, заснований на принципі історизму, дав можливість виявити, за якими законами історично відбувався цей розвиток, і краще зрозуміти сучасні принципи та прийоми архітектурного формування об’єктів  торговельного обслуговування.


Виявлено, що торгівля в сучасному розумінні виникла із появою ярмарків та місцевих ринків. Упродовж тисячоліть розвиток системи торговельного обслуговування мав поступальний характер. В античній Греції тенденція розміщення будівель різного функціонального призначення в єдиному ансамблі, призвела до виникнення відкритого багатофункціонального простору. Перші згадки про торговельну діяльність в Україні належать до VII-VIII століття до нашої ери. Однією з основних причин економічного зросту деяких міст була торгівля та торгівельні шляхи, що проходили через ці міста або поруч з ними. М.Грушевський датує VII ст. як початок держави і пов'язує це із розвитком системи торговельного обслуговування. Визначальне значення в архітектурі об’єктів торгівлі України мали ярмарки. Важливим для розвитку торгівлі на Полтавщини було чумацтво. На сучасному етапі саме розвиток архітектурних об’єктів торгівлі є однією з найбільш динамічних складових життєдіяльності міста.


Проведений історико-генетичного аналіз показав, що архітектурні об’єкти системи торговельного обслуговування зростають не тільки кількісно, але й удосконалюються якісно. До числа якісних змін слід віднести: вдосконалення архітектурних, ергономічних та естетичних параметрів, упровадження сучасних технологій та нових методів продажу товарів, обладнання сучасною технікою, об’єднання різних  підприємств роздрібної торгівлі в торговельні центри та комплекси. Виявлено хронологічний розвиток об’єктів системи торговельного обслуговування в Україні.


На сьогоднішній день основні прийоми формування сучасних архітектурних об’єктів загальноміської системи торговельного обслуговування такі:


- розташування підприємств торгівлі в структурі міста: на центральних транспортних магістралях, на пішохідних шляхах, у громадських та культурних центрах, у житловій зоні, між магістралями (в межах пішохідної або транспортної досяжності), у промисловій зоні, у передмісті;


- заємодія з навколишнім архітектурним (прибудовані, вбудовано-прибудовані підприємства, а також окремо розташовані об’єкти) та природним (може використовуватися підземний, повітряний простір та поверхня землі) середовищем;


- зонування ділянки на такі головні функціональні зони як: торговельна зона, пішохідна зона, зона благоустрою, зона паркування автомобілів та господарська зона;


- зонування приміщень підприємств торгівлі: торгівельна; приміщення для прийому, зберігання та підготовки товарів до продажу; підсобна; адміністративно-побутова; технічна. Залежності від розміру та спеціалізації підприємства торгівлі, методу продажу товарів, системи товаропостачання та рівня товарних запасів кожна з перерахованих груп приміщень набуває різного ступеня розвитку,


- використання раціональних планувальних рішень торгівельних залів, що забезпечують: зручність для покупців (швидке орієнтування, найкоротші шляхи пересування та інше); можливість надалі трансформувати торговельні та службові приміщення з тим, щоб у перспективі збільшити площу торговельних приміщень за рахунок підсобних; зв'язок торгівельних залів з приміщеннями для зберігання та підготовки товарів до продажу, щоб за необхідності їх можна було об'єднати; 


- використання раціонального розташування торговельного обладнання у торговельному залі: лінійна, боксова, острівна, а також зберігається традиційний прийом розташування прилавків уздовж стін.


Встановлено, що в нашій державі цілеспрямовані теоретичні дослідження щодо формування торговельної мережі розпочато у 1950-1960 роках, коли була розроблена та запроваджена в проектно-будівельну практику «ступенева» система обслуговування, яка протиставила стихійному розвитку мережі громадських будівель ідею упорядкування згідно з планувальною структурою міста та частотою відвідування закладів. У 1970-1980 рр. була запропонована «функціональна» система, що базувалася на відношенні людина-споживач до витрат часу на обслуговування, і було поділено на два види, умовно названих: стандартним та вибірковим. Також у цей час пропонується «комунікативна» система, гідно з якою підприємства торгівлі стали розміщуватися з наближенням до транспортних магістралей (принцип «фокусування»). Торговельне обслуговування в «комунікативній» системі поділяється на дві категорії: місцевого значення (“стандартного” обслуговування), розташованого в житловій зоні (мікрорайонах, житлових районах), та міського значення (“виборчого” обслуговування).


На сьогоднішній день у наукових працях та дослідженнях науковців приведені рекомендації щодо удосконалення нормативно-проектної документації підприємств торгівлі, аналізується ефективність сучасної практики застосування містобудівних та галузевих нормативів торговельної мережі в планувальній структурі міст.


 


У розділі 2 «Цільова функція, структура, елементи системи торговельного обслуговування та фактори, що впливають на її формування» визначено, що для рішення складних завдань найбільш ефективним сьогодні є метод «системного підходу». У даній роботі під системою торговельного обслуговування розуміємо цілісну архітектурно-територіальну система, що має свої межі. Важливим також є розуміння того, що система торговельного обслуговування в свою чергу є одним із елементів більш складної архітектурно-територіальної системи міста в цілому та знаходиться у постійній тісній взаємодії з іншими системами міста: комунікативною, виробничою, житловою, екологічною тощо.


На основі проведеного дослідження була побудована загальна модель ієрархії об’єктів системи торговельного обслуговування, яка може бути вивчена відповідно до термінів системного аналізу. На кожному рівні ієрархії головний об’єкт дослідження та архітектурного проектування визначається як система, яка складається з відносно неподільних елементів, поєднаних системостворюючими зв’язками, та може бути охарактеризована певними функціональними та кількісними параметрами.


Перший рівень. Торговельна мережа міста. На цьому рівні головною метою є визначення місця та зв’язків торговельної мережі міста у загальноміській системі обслуговування.


Другий рівень. Торговельні комплекси, що характеризуються як найбільш повні за своїми функціональними показниками елементи торговельної мережі міста, та є відправними «точками» її формування.


Третій рівень. Підприємства торгівлі є складовими елементами вищого рівня ієрархії – торговельного комплексу. Також можуть бути і відносно самостійними елементами торговельної мережі, навіть перебуваючи під впливом торговельного комплексу в радіусі обслуговування якого знаходиться підприємство. Характеризується підприємство торгівлі як найбільш чисельний елемент, що має повний склад приміщень.


Четвертий рівень. Торговельні точки. Відрізняються від всіх вищих рівнів неповним складом приміщень – відсутність торговельного залу, адміністративних та інших обслуговуючих приміщень; та за способом будівництва – є тимчасовими.


Побудова чіткої моделі ієрархії всіх архітектурних об’єктів  загальноміської системи торгівлі дає можливість визначення факторів, що впливають на їх формування. За визначенням, фактор – це причина, рушійна сила процесу, що відбувається або є одним з його умов. У системах, що мають ієрархічну структуру, фактори також мають ієрархічну структуру. Для кожного  і-го рівня ієрархії існують свої зовнішні фактори, що в той час є внутрішніми для більш високого рівня, та внутрішні – що є зовнішніми для більш низького.


Так зовнішніми факторами для І-го рівня системи торговельного обслуговування є історичний та соціально-економічний фактори, природнокліматичні та містобудівні умови. Зовнішніми факторами ІІ рівня – торговельні комплекси – є науково-технічні фактори та інфраструктура системи торговельного обслуговування. Внутрішніми факторами ІІ-го рівня ієрархії та зовнішніми для ІІІ-го є технологічні, об’ємно-просторові та функціонально-типологічні фактори. Внутрішніми факторами ІІІ-го рівня ієрархії системи торгівельного обслуговування – підприємства торгівлі – є архітектурно-планувальні, ергономічні та естетичні фактори. (рис.1)


Особливе місце в організації системи торговельного обслуговування займають питання типології та класифікації. У даній роботі зроблена спроба провести змістовний аналіз всієї множини типів архітектурних об’єктів загальноміської системи торговельного обслуговування, визначити якості, що їх об’єднують та розрізняють з позицій системного підходу. Були виділені найбільш поширені типи та підтипи, що дає змогу рекомендувати номенклатуру типів підприємств торгівлі.


На другому рівні ієрархії виділено три основні типи, це: торгівельний центр, торгівельна група та ринок. До третього рівня відносять такі типи об’єктів системи торгівельного обслуговування як супермаркет або універсальний магазин, крамниці та павільйони.


Підприємства дрібнороздрібної торгівлі – об’єкти VІ рівня ієрархії (ятки, кіоски та лотк) представляють собою споруди з легких конструкцій та належать до дрібно роздрібної торгівельної мережі.


Для подальшого дослідження архітектурних об’єктів системи торговельного обслуговування з позицій системного підходу було проведено детальний аналіз планувальної структури підприємств торгівлі. Було виявлено, що навіть одні і ті ж типологічні групи мають різний склад приміщень, на що впливають різні чинники: від соціально-економічних до архітектурних та містобудівних.


Як уже було зазначено на сьогоднішній день постала проблема появи великої кількості нових та видозмінених типів об’єктів системи торгівельного обслуговування, що ускладнює їх аналіз. Для розв’язання цієї проблеми є необхідність у чіткій класифікації та точному визначенні кожного архітектурного об’єкту, що дасть можливість побудувати їх моделі та провести аналіз із позицій системного підходу. У процесі дослідження виявлено, що класифікаційна побудова архітектурних об’єктів системи торгівельного обслуговування здійснюється за різними ознаками: за розташуванням у структурі міста; за способом розміщення у забудові; за поверховістю; за способом будівництва; за принципом зведення; за конструктивними системами; за формою обслуговування; за типом торгівлі; за підпорядкуванням; за розміром; за кількістю функцій; за складом приміщень; за товарним асортиментом; за товарною спеціалізацією; за часом функціонування.


 


У розділі 3. «Методика кореляції функції та архітектурного формування сучасної загальноміської системи торговельного обслуговування», як показали дослідження, найбільш доцільним у даній роботі для аналізу архітектурних об’єктів торговельного обслуговування є метод моделювання. Для сучасної архітектури найбільш характерними є чотири різновиди моделі: геометричні, фізичні, функціональні та математичні.


Для створення моделей архітектурних об’єктів системи торговельного обслуговування  також необхідним є встановлення критеріїв, що впливають на формування об’єкту торгівлі. Як видно з проведеного дослідження, підприємство торгівлі поділяється на торговельну, пішохідно-громадську, адміністративно-побутову, складську та технічну зони, кожна з яких має певний набір приміщень. Залежно від рівня ієрархії може змінюватися якісний та кількісний показник приміщень кожної зони, а також наявність певної зони в архітектурному об’єкті.


Архітектурні об’єкти  четвертого рівня ієрархії мають найменший набір функціональних зон та їх наповнення. Як видно з рис. 2-а такі елементи системи торговельного обслуговування як кіоски та ятки мають три зони: торговельну, побутову та складську, що розташовується в одній планувально-просторовій структурі.


Для архітектурних об’єктів третього рівня ієрархії характерним є більш повний набір функціональних зон з великим набором приміщень. Усі підприємства торгівлі мають торговельну, адміністративно-побутову, складську та технічну зони і вже залежно від типу ці зони відрізняються складом приміщень (рис.2-б).


Торговельний комплекс – об’єкт другого рівня ієрархії, є більш складною моделлю. Головною відмінністю цієї моделі є об’єднання у своїй структурі моделей, що розглядались вище (рис.2-в). Компонентами торговельного комплексу можуть бути практично всі об’єкти громадського обслуговування, окрім декількох закладів з відокремленим режимом експлуатації або такі, що займають велику територію (школи, лікарні, тощо). Головну об’єднуючу роль несе пішохідно-громадська функціональна зона, що є відмінною складовою для об’єктів другого рівні ієрархії.


Для вибору компонентів рекомендується використовувати матрицю взаємозв’язків, на якій виявлено найбільш усталені сполучення елементів. Взаємозв’язки у матриці розглядаються відповідно до структурних властивостей комплексу: організаційні, просторові та споживацькі.


З усіх архітектурних об’єктів системи торговельного обслуговування торговельний комплекс є елементом, що найбільш динамічно розвивається. У даній роботі  вивчено етапи перетворення комплексу і створено динамічну модель розвиту торговельного комплексу, з якої видно, що комплекс розвивається завдяки появі нових видів діяльності та переходу їх з часом у якість функціонально-просторових елементів.


Найбільш складною моделлю загальноміської системи торговельного обслуговування є торговельна мережа міста – об’єкт першого рівня ієрархії. Для об’єктів містобудівного рівня, яким є торговельна мережа міста, більш доцільним є побудова математичних, а не функціональних моделей.  


     Виходячи із системної концепції проектування архітектурних об’єктів системи торговельного обслуговування, метод передбачає необхідність розгляду й оцінки таких компонентів, як:


- населення з визначенням основних соціально-демографічних характеристик, найбільш доцільних з погляду трудових і культурно-побутових зв’язків населених місць;


- проектна сфера – її сучасний стан, нормативна модель з позицій офіційних науково обґрунтованих функціонально-планувальних вимог;


- критерії доцільного розміщення з обліком сформованого й перспективного розселення, розміщення виробництва, галузей інфраструктури.


На основі моделей архітектурних об’єктів системи торговельного обслуговування та статистичних даних визначена методика оцінки архітектурних об’єктів системи торговельного обслуговування. Для оцінки проектних рішень підприємств торговельного обслуговування сформований критерій оптимальності, що визначає переваги одного варіанту над іншим. При формуванні критерію оптимальності використано принцип компактності, виходчи з того, що базою розробок цільової функції архітектурних об’єктів є загальні системні принципи, головне місце серед яких займає принцип компактності. Результати досліджень та проектно-експериментальних робіт дозволяють сьогодні казати про перспективність пошуку «генерального» критерію оптимальності на шляху застосування вказаного принципу. Дані, що реалізує принцип компактності, підтверджуються достовірністю цих результатів. При формуванні моделі необхідно виходити з розділення всіх елементів моделі діяльності матеріального середовища населення на дві форми їх втілення: перша форма – елементи матеріального середовища (виробництво, житло, об’єкти культурно-побутового призначення), які створюються для забезпечення потреб людини у праці, відпочинку, обслуговуванні, освіті, вихованні тощо. Кожен такий елемент обумовлює функціональний процес, що протікає у межах певної територіальної зони. Оскільки діяльність людини є сукупністю таких процесів, то для того, щоб вона стала можливою, необхідна друга її форма матеріального втілення – система комунікаційних зв’язків, що формує окремі елементи в єдину урбаністичну структуру.


Розроблена у даній дисертаційній роботі методика базується на існуючій методологічній концепції, запропонованій Г.І. Лавриком, її суть тому, що кожна архітектурна система (в даному випадку загальноміська система торговельного обслуговування) складається з двох типів функціональних елементів – підсистем:


 


тип 1 – нормованих  (Н) – будинки та споруди житлові, громадські, виробничі, рекреаційні, освітні; майданчики, парковки, озеленення, елементи благоустрою, площа зайнята під торговельне чи інженерне обладнання у торгвельному залі та інше;

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)